Постанова

від 27.11.2024 по справі 620/4584/24

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 620/4584/24 Головуючий у 1 інстанції - Соломко І.І.

Суддя-доповідач - Василенко Я.М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 листопада 2024 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого Василенка Я.М.,

суддів Кузьменка В.В., Оксененка О.М.,

за участю секретаря Шляги А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Чернігівського окружного адміністративного суду від 20.08.2024 за заявою ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до державної установи «Територіальне медичне об`єднання Міністерства внутрішніх справ України по Чернігівській області», Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в Чернігівській області (філії ГСЦ МВС) про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В :

В 2024 році ОСОБА_1 звернулася до суду першої інстанції з позовом, в якому просила:

- визнати протиправними дії державної установи «Територіальне медичне об`єднання Міністерства внутрішніх справ України по Чернігівській області» щодо відмови позивачу у підготовці та наданні до Головного управління Пенсійного фонду в Чернігівській області довідки про розмір грошового забезпечення станом на 01.01.2023 для перерахунку пенсії;

- зобов`язати Регіональний сервісний центр ГСЦ МВС в Чернігівській області підготувати та надати до Головного управління Пенсійного фонду в Чернігівській області довідку про розмір грошового забезпечення станом на 01.01.2023 шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року, з обов`язковим зазначенням відомостей про розміри щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії, визначених виходячи з оновленого посадового окладу та окладу за військовим званням, для здійснення обчислення та перерахунку з 01.02.2023 пенсії позивача.

Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 04.06.2024 позов задоволено:

- визнано протиправними дії державної установи "Територіальне медичне об`єднання Міністерства внутрішніх справ України по Чернігівській області" щодо відмови ОСОБА_1 у підготовці та наданні до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області довідки про розмір грошового забезпечення, станом на 01.01.2023;

- зобов`язано Регіональний сервісний центр ГСЦ МВС в Чернігівській області підготувати і надати до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області нову довідку про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 , станом на 01.01.2023, для проведення з 01.02.2023 перерахунку основного розміру пенсії.

30.07.2024 позивач звернулась до Чернігівського окружного адміністративного суду із заявою про встановлення судового контролю за виконанням рішення Чернігівського окружного адміністративного суду 04.06.2024.

В обґрунтування вказаної заяви позивачем зазначено, що станом на 30.07.2024 рішення суду у справі № 620/4584/24 в частині надання до Головного управління Пенсійного фонду в Чернігівській області довідки про розмір грошового забезпечення станом на 01.01.2023 шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року, з обов`язковим зазначенням відомостей про розміри щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії визначених виходячи з оновленого посадового окладу та окладу за військовим званням, для здійснення обчислення та перерахунку з 01.02.2023 пенсії, відповідачем не виконано.

Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 20.08.2024 відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 04.06.2024 у справі 620/4584/24.

Не погоджуючись із зазначеною ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 20.08.2024 позивачем подано апеляційну скаргу, в якій вона просить скасувати зазначену ухвалу суду першої інстанції, як таку, що постановлена з порушенням норм процесуального права, та постановити нову ухвалу, якою заяву про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення в адміністративній справі № 620/4584/24 - задовольнити.

В судове засідання сторони не з`явились, про день, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, у зв`язку із чим, колегія суддів, на підставі ч. 13 ст. 10, ч. 4 ст. 229, ч. 2 ст. 313 КАС України розглядає справу за їх відсутності без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статей 129, 129-1 Конституції України обов`язковість рішень суду визначена як одна з основних засад судочинства. Суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Згідно статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 №1402-VIII та статті 14 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судових рішень має наслідком юридичну відповідальність, установлену законом.

Аналогічна норма закріплена в статті 370 КАС України, згідно з якою судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.

Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Згідно із положеннями частин 1, 2 статті 382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення. За наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб`єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах здійснюється також у порядку, встановленому ст. 287 цього Кодексу (ч. 8 ст. 382 КАС України).

Отже, вищезазначеними нормами права передбачено декілька видів судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах: зобов`язання суб`єкта владних повноважень подати звіт про виконання судового рішення, накладення штрафу та визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду.

Колегія суддів звертає увагу, що зазначені правові норми КАС України мають на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставами їх застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, пов`язаних з невиконанням судового рішення в цій справі.

У Рішенні від 30 червня 2009 року N 16-рп/2009 Конституційний Суд України зазначив, що метою судового контролю є своєчасне забезпечення захисту та охорони прав і свобод людини і громадянина, та наголосив, що виконання всіма суб`єктами правовідносин приписів, викладених у рішеннях суду, які набрали законної сили, утверджує авторитет держави як правової.

Європейський суд з прав людини у справі "Горнсбі проти Греції" наголосив, що, відповідно до усталеного прецедентного права, пункт 1 статті 6 Конвенції гарантує кожному право на звернення до суду або арбітражу з позовом стосовно будь-яких його цивільних прав та обов`язків. Таким чином, ця стаття проголошує "право на суд", одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов до суду. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система Договірної держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося на шкоду одній із сторін. Важко собі навіть уявити, щоб стаття 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, - а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, - і водночас не передбачала виконання судових рішень. Якщо вбачати у статті 6 тільки проголошення доступу до судового органу та права на судове провадження, то це могло б породжувати ситуації, що суперечать принципу верховенства права, який Договірні держави зобов`язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію.

Отже, для цілей ст. 6 Конвенції стадія виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина "судового розгляду".

З аналізу рішень Європейського суду з прав людини (остаточні рішення у справах "Алпатов та інші проти України", "Робота та інші проти України", "Варава та інші проти України", "ПМП "Фея" та інші проти України"), якими було встановлено порушення п. 1 ст. 6, ст. 13 Конвенції та ст. 1 Першого протоколу до Конвенції, вбачається однозначна позиція про те, що правосуддя не може вважатися здійсненим доти, доки не виконане судове рішення, а також констатується, що виконання судового рішення, як завершальна стадія судового процесу, за своєю юридичною природою є головною стадією правосуддя, що повністю узгоджується з нормою ст. 129-1 Конституції України.

Отже, обов`язковою складовою судового процесу є фактичне втілення судових присуджень у певні матеріальні блага, яких особа була протиправно позбавлена до отримання судового захисту.

Таким чином, судовий акт, який набрав законної сили, підлягає обов`язковому та безумовному виконанню стороною, на яку покладено такий обов`язок.

Це означає, що учасник справи, якому належить виконати судовий акт, повинен здійснити достатні дії для організації процесу його виконання, незалежно від будь-яких умов, оскільки інше суперечило б запровадженому статтею 8 Конституції України принципу верховенства права.

Системний аналіз викладених правових норм надає підстави для висновку, що встановити судовий контроль за виконанням рішення суб`єктом владних повноважень - відповідачем у справі суд може, тобто, наділений правом, під час прийняття постанови у справі. При цьому, зазначені процесуальні дії є диспозитивним правом суду, яке може використовуватися в залежності від наявності об`єктивних обставин, які підтверджені належними та допустимими доказами.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 27 лютого 2020 року у справі № 0640/3719/18, від 04 березня 2020 року у справі № 539/3406/17, від 11 червня 2020 року у справі №640/13988/19.

Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Щодо надання судом першої інстанції оцінки виконання Регіональним сервісним центром ГСЦ МВС в Чернігівській області рішення Чернігівського окружного адміністративного суду 04.06.2024 у справі № 620/4584/24, колегія суддів зазначає наступне.

Як вже було зазначено вище, рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду 04.06.2024 визнано протиправними дії державної установи "Територіальне медичне об`єднання Міністерства внутрішніх справ України по Чернігівській області" щодо відмови ОСОБА_1 у підготовці та наданні до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області довідки про розмір грошового забезпечення, станом на 01.01.2023; зобов`язано Регіональний сервісний центр ГСЦ МВС в Чернігівській області підготувати і надати до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області нову довідку про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 , станом на 01.01.2023, для проведення з 01.02.2023 перерахунку основного розміру пенсії.

Як вірно було встановлено судом першої інстанції, Державна служба України з надзвичайних ситуацій листом від № 20-12983/201 від 14.06.2024 повідомила Регіональний сервісний центр, що станом на 01 січня 2023 року за посадою, відповідною (аналогічною) посаді, яку на момент звільнення зі служби займала ОСОБА_1 , основні та щомісячні додаткові види грошового забезпечення, в тому числі надбавка за особливості проходження служби та премія, обчислені із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 1 січня 2023 року, не виплачувалися, а тому у ДСНС зазначена інформація відсутня.

На підставі вказаної інформації, Регіональним сервісним центром ГСЦ МВС в Чернігівській області видано позивачу довідку про розмір грошового забезпечення від 19.06.2024 № 31/25/12-985, в якій зазначено: посадовий оклад - 8320,00 грн., оклад за військовим (спеціальним) званням - 2040,00 грн., надбавка за вислугу років - 4 622,00 грн.

Тобто, Регіональним сервісним центром ГСЦ МВС в Чернігівській області вчинено всі залежні він нього дії та виконано зобов`язальну частину рішення Чернігівського окружного адміністративного суду 04.06.2024 у справі № 620/4584/24 у повному обсязі.

При цьому, позивачем не доведено та колегією суддів не встановлено обставин, які свідчать про умисне невиконання Регіональним сервісним центром ГСЦ МВС в Чернігівській області рішення суду, недобросовісність у його діях або які б свідчили про ухилення останнього від виконання рішення суду.

Щодо доводів апелянта про те, що виконуючи вказане вище рішення суду Регіональним сервісним центром ГСЦ МВС в Чернігівській області не було включено в нову довідку надбавку за особливості проходження служби та премію, а також основні складові грошового забезпечення визначено із розміру прожиткового мінімуму станом на 01.01.2018 (1792), що свідчить про неналежне виконання рішення Чернігівського окружного адміністративного суду 04.06.2024 у справі № 620/4584/24, то колегія суддів зауважує, що це не є підставою для застосування норм статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки таким рішенням не було зобов`язано Регіональний сервісний центр ГСЦ МВС в Чернігівській області видати довідку з визначенням конкретних розмірів додаткових складових грошового забезпечення та конкретного розміру прожиткового мінімуму, а лише зобов`язано підготувати і надати до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області нову довідку про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 , станом на 01.01.2023, для проведення з 01.02.2023 перерахунку основного розміру пенсії.

Враховуючи наведене, та зважаючи на встановлені обставини та наявні докази, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність правових підстав для встановлення судового контролю за виконанням рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 04.06.2024 у справі № 620/4584/24 та задоволення такої заяви.

При цьому, доводи апеляційної скарги висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Також, надаючи оцінку всім доводам учасників справи, колегія суддів враховує рішення ЄСПЛ по справі «Ґарсія Руіз проти Іспанії» (Garcia Ruiz v. Spain), заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, в якому суд зазначив, що «…хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожний довід…».

Відповідно до ст. 6 КАС України та ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» висновки ЄСПЛ є джерелом права.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції прийняте рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Апелянти не надали до суду належні докази, що підтверджують факт протиправності рішення суду першої інстанції.

Таким чином, колегія суддів вирішила згідно ст. 316 КАС України залишити апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу суду - без змін, з урахуванням того, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст. 229, 243, 244, 250, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Чернігівського окружного адміністративного суду від 20.08.2024 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та строки, встановлені ст.ст. 328-331 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: Василенко Я.М.

Судді: Кузьменко В.В.

Оксененко О.М.

Повний текст постанови виготовлений 29.11.2024.