Ухвала

від 26.11.2024 по справі 176/2447/23

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

26 листопада 2024 року

м. Київ

справа № 176/2447/23

провадження № 61-15167 ск24

Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

Білоконь О. В. (суддя-доповідач), Осіяна О. М., Сакари Н. Ю.,

розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Мотуз Олександр Володимирович, на ухвалу Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області від 20 серпня 2024 рокута постанову Дніпровського апеляційного суду від 13 листопада 2024 року у справі за скаргою ОСОБА_1 на дії державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Фещук Олени Андріївни, заінтересована особа - державне підприємство «Східний гірничо-збагачувальний комбінат»,

ВСТАНОВИВ:

У травні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаною скаргою, в якій просив визнати неправомірними дії державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Фещук О. А (далі - державний виконавець) щодо зупинення вчинення виконавчих дій у виконавчому провадженні № НОМЕР_1 на підставі пункту 1-4 розділу ХІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про виконавче провадження», скасувати відповідну постанову про зупинення вчинення виконавчих дій та зобов`язати відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України поновити вчинення виконавчих дій з виконання виконавчого листа про стягнення з державного підприємства «Східний гірничо-збагачувальний комбінат» (далі - ДП «Східний гірничо-збагачувальний комбінат») на його користь грошових коштів в сумі 120 000,00 грн в рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров`я внаслідок хронічного професійного захворювання.

Ухвалою Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області від 20 серпня 2024 року, залишеною без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 13 листопада 2024 року, у задоволенні скарги ОСОБА_1 відмовлено.

Судові рішення мотивовані тим, що відшкодування моральної шкоди

у зв`язку з ушкодженням здоров`я не входить до переліку виключень, зазначених

в пункті 1-4 розділу ХІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону

України «Про виконавче провадження», та не належить до заробітної плати, вихідної допомоги, інших виплат (компенсацій), що належать працівнику у зв`язку

з трудовими відносинами, тому скарга на дії державного виконавця не підлягає задоволенню. Крім того, апеляційний суд зауважив, що оскаржувана постанова державного виконавця у виконавчому провадженні № НОМЕР_1 про зупинення вчинення виконавчих дій з примусового виконання виконавчого листа № 176/2447/23 від 20 листопада 2023 року на підставі пункту 1-4 розділу ХІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про виконавче провадження» не порушує конституційну вимогу щодо обов`язковості судових рішень, оскільки не припиняє взагалі виконання рішення суду, і лише призупиняє його виконання на строк, встановлений законом, а посилання в апеляційній скарзі на висновок Верховного Суду у постанові від 20 червня 2019 року у справі № 336/9595/14 є безпідставними, оскільки вказаний висновок зроблено у справі при застосуванні іншого закону та з приводу інших правовідносин.

14 листопада 2024 року до Верховного Суду через підсистему «Електронний суд» від імені ОСОБА_1 - адвокат Мотуз О. В. подав касаційну скаргу на вказані судові рішення, у якій просив їх скасувати та ухвалити нове про задоволення скарги у повному обсязі.

Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд безпідставно не застосував висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 20 червня 2019 року у справі № 336/9595/14, де Верховний Суд, серед іншого, зазначив, що під виплатою слід розуміти не тільки форми оплати праці у вигляді заробітної плати та інших видів трудових виплат, а й інші трудові виплати, віднесені до обов`язку роботодавця. Відшкодування моральної шкоди працівнику, трудові права якого порушені, є обов`язком роботодавця, а тому дану виплату слід відносити до трудової.

Також представник заявника зазначає в касаційній скарзі про відсутність висновку Верховного Суду щодо тлумачення переліку виключень, визначених в пункті 1-4 розділу ХІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про виконавче провадження», а також, що зупинення вчинення виконавчих дій значною мірою порушує право ОСОБА_1 на відшкодування моральної шкоди, факт завдання якої встановлено судом, позбавляє його одного з основних джерел доходу після втрати ним значного відсотка працездатності.

Перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про її необгрунтованість, з огляду на таке.

Відповідно до положень статті 124, пункту 9 частини третьої статті 129 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України. Вказане є складовою права на справедливий суд та однією із процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

За змістом статті 1, частини першої статті 18Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження є завершальною стадією судового провадження, в межах якої виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Виходячи із норм статті 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.

Відповідно до частини третьої статті 451 ЦПК України якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

Судами встановлено, що на примусовому виконанні у державного виконавця перебуває виконавчий лист № 176/2447/23 від 20 листопада 2023 рокупро стягнення з ДП «Східний гірничо-збагачувальний комбінат» на користь ОСОБА_1 120 000,00 грнморальної шкоди, у зв`язку з ушкодженням здоров`я внаслідок професійного захворювання.

20 березня 2024 року державним виконавцем винесено постанову про зупинення вчинення виконавчих дій з примусового виконання виконавчого листа № 176/2447/23 від 20 листопада 2023 рокуна підставі пункту 1-4 розділу ХІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про виконавче провадження».

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо відновлення платоспроможності окремих державних підприємств у сфері енергетики, що перебувають у критичному стані» від 07 лютого 2024 року

розділ ХІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про виконавче провадження» від 02 червня 2016 року доповнено пунктом 1-4 такого змісту: «Установити, що до 1 січня 2025 року: зупиняється вчинення виконавчих дій та заходів примусового виконання рішень (у тому числі накладення арешту на майно та кошти) у виконавчих провадженнях, за якими боржником є ДП «Східний гірничо-збагачувальний комбінат» (крім рішень про виплату заробітної плати, вихідної допомоги, інших виплат (компенсацій), що належать працівнику у зв`язку

з трудовими відносинами, про відшкодування матеріальної (майнової) шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю, про стягнення аліментів, про стягнення заборгованості із сплати внесків до фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування і заборгованості із сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування); підлягають зняттю накладені арешти на кошти та/або майно ДП «Східний гірничо-збагачувальний комбінат».

Верховний Суд відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі

і застосуванні норми права до спірних правовідносин враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, які викладені у постанові Верховного Суду

від 01 лютого 2023 року у справі № 165/1292/21 (провадження № 61-7048св22), у якій він зазначив, що «виокремлюючи виплати, виконавчі провадження щодо яких не підлягають зупиненню, законодавець конкретизував їх перелік, та виділив серед іншого: виплату заробітної плати; вихідної допомоги; інших виплат (компенсацій), що належать працівнику у зв`язку з трудовими відносинами; відшкодування матеріальної (майнової) шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю, при цьому не відніс до вказаного переліку відшкодування моральної (немайнової) шкоди, завданої каліцтвом. Що стосується поняття інших виплат (компенсацій), то відшкодування моральної шкоди, завданої трудовим каліцтвом, хоч і випливає з трудових правовідносин, однак не охоплюється поняттям компенсації в розумінні норм трудового законодавства, в тому числі статей 72, 83 та норм глави VІІІ «Гарантії та компенсації» КЗпП України, про що правильно вказав апеляційний суд. За іншого тлумачення статті 1 Закону України «Про відновлення платоспроможності державних вугледобувних підприємств» виокремлення в цій правовій нормі серед інших виплат, виконавчі провадження щодо яких не підлягають зупиненню, відшкодування матеріальної (майнової) шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю, не мало б правового сенсу (за умови, що відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров`я на виробництві, охоплюється, як вважає заявник, іншими виплатами (компенсаціями), що належать працівнику у зв`язку з трудовими відносинами). Оскаржувана постанова державного виконавця не порушує конституційну вимогу щодо обов`язковості судових рішень, оскільки не припиняє взагалі виконання рішення суду, а лише призупиняє його виконання на строк, встановлений законом».

Встановивши, що відшкодування моральної шкоди у зв`язку з ушкодженням здоров`я не входить до переліку виключень, зазначених у пункті 1-4 розділу ХІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про виконавче провадження» від 02 червня 2016 року, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про правомірність дій державного виконавця щодо зупинення вчинення виконавчих дій з примусового виконання виконавчого листа № 176/2447/23 від 20 листопада 2023 рокута відсутність підстав для задоволення скарги ОСОБА_1

Суди попередніх інстанцій при застосуванні норм права до спірних відносин вірно врахуваливисновки Верховного Суду, викладені у постанові від 01 лютого 2023 року у справі № 165/1292/21, а відповідні доводи касаційної скарги зводяться до незгоди з висновками судів і тлумачення на свій розсуд норм процесуального права.

Безпідставними є також доводи касаційної скарги про відсутність висновку Верховного Суду щодо тлумачення переліку виключень, визначених в пункті 1-4 розділу ХІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про виконавче провадження», оскільки відповідно до пункту 3 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, і це є підставою для касаційного оскарження саме рішень суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанов суду апеляційної інстанції, а не ухвал суду після їх перегляду в апеляційному порядку, для яких, відповідно до пунктів 2, 3 частини першої, частини другою статті 389 ЦПКУкраїни, визначені інші підстави касаційного оскарження, а саме неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Посилання представника заявника в касаційній скарзі на те, що зупинення вчинення виконавчих дій з примусового виконання виконавчого листа № 176/2447/23 від 20 листопада 2023 року значною мірою порушує право ОСОБА_1 на відшкодування йому моральної шкоди, факт завдання якої встановлено судом, позбавляє його одного з основних джерел доходу після втрати ним значного відсотка працездатності, і те, що він знову змушений доводити своє право на продовження отримання виплат за завдану непоправну шкоду його здоров`ю, не є підставою для задоволення скарги, оскільки обов`язковою передумовою для задоволення скарги в порядку судового контролю за виконанням судових рішень є встановлення неправомірності оскаржуваного рішення, дії чи бездіяльності державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби (частина друга статті 451 ЦПК України). У цій справі суди встановили, що державний виконавець діяв на підставі Закону України «Про виконавче провадження» від 02 червня 2016 року.

Інші доводи, наведені в обґрунтування касаційної скарги ОСОБА_1 , які аналогічні доводам його апеляційної скарги, не можуть бути підставами для скасування судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій, оскільки ґрунтуються на незгоді з фактичними обставинами, встановленими судами першої та апеляційної інстанцій, зводяться до переоцінки судом доказів, що у силу вимог статті 400 ЦПК України не входить до компетенції суду касаційної інстанції.

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частини четвертої статті 394 ЦПК України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосовування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення. Вказане правило застосовується судом касаційної інстанції і при оскарженні постанови суду апеляційної інстанції, яка прийнята за результатами апеляційного перегляду ухвали суду першої інстанції.

Таким чином, зі змісту касаційної скарги, оскаржуваних судових рішень та доданих до касаційної скарги матеріалів убачається, що касаційна скарга є необґрунтованою, правильне застосовування частини третьої статті451 ЦПК України є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення, наслідки розгляду такої скарги не мають значення для формування єдиної правозастосовчої практики, а наведені в ній доводи не дають підстав для висновків щодо незаконності та неправильності судового рішення апеляційної інстанції, тому є підстави для відмови у відкритті касаційного провадження за цією касаційною скаргою.

Керуючисьчастинами четвертою та шостою статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Мотуз Олександр Володимирович, на ухвалу Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області від 20 серпня 2024 рокута постанову Дніпровського апеляційного суду від 13 листопада 2024 року у справі за скаргою ОСОБА_1 на дії державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Фещук Олени Андріївни, заінтересована особа - державне підприємство «Східний гірничо-збагачувальний комбінат».

Додані до скарги матеріали повернути заявнику.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді: О. В. Білоконь

О. М. Осіян

Н. Ю. Сакара