ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 листопада 2024 року
м. Київ
справа № 947/37220/21
провадження № 61-13611св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: головуючого - Крата В. І.,
суддів: Гудими Д. А., Дундар І. О., Краснощокова Є. В. (суддя-доповідач),Пархоменка П. І.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - Казенне підприємство «Морська пошуково-рятувальна служба», треті особи: Професійна спілка працівників казенного підприємства «Морська пошуково-рятувальна служба», Національне агентство з питань запобігання корупції, Державна служба морського та річкового транспорту України,
розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Київського районного суду м. Одеси від 19 грудня 2022 року у складі судді Петренка В. С. та постанову Одеського апеляційного суду від 31 липня 2023 року у складі колегії суддів: Карташова О. Ю., Коновалової В. А., Стахової Н. В.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У листопаді 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Казенного підприємства «Морська пошуково-рятувальна служба» (далі - КП «МПРС»), треті особи: Професійна спілка працівників казенного підприємства «Морська пошуково-рятувальна служба» (далі - профспілка), Національне агентство з питань запобігання корупції (далі - НАЗК), Державна служба морського та річкового транспорту України, про визнання незаконними та скасування наказів про відсторонення від роботи, стягнення заробітної плати та компенсацію моральної шкоди.
Позов мотивований тим, що згідно статуту КП «МПРС» уповноваженим органом управління підприємства є Державна служба морського та річкового транспорту України. За відсутності належного реагування Державної служби морського та річкового транспорту України на численні порушення трудового законодавства з боку директора КП «МПРС» ОСОБА_2 на підприємстві продовжується конфліктна обстановка, який агресивно поводився до частини трудового колективу, яка виявила у період його звільнення багаточисленні злочини, у тому числі і корупційні.
НАЗК позивача було визнано викривачем корупції. Відповідно до статті 53-4 Закону України «Про запобігання корупції» забороняється використовувати негативні заходи впливу до викривача.
Також він є Головою Профспілки працівників КП «МПРС» з 14 лютого 2020 року.
Між тим, ОСОБА_2 з 2019 року застосовує негативні заходи впливу до працівників, особливо до нього. З 24 грудня 2019 року його було двічі незаконно звільнено та за результатами оскарження до суду: визнаний незаконним та скасований наказ КП «МПРС» від 21 квітня 2020 року № 230-к «Про звільнення ОСОБА_1 », поновлено на роботі на посаді менеджера з якості сектору (рішення Київського районного суду м. Одеси від 20 жовтня 2020 року, справа № 947/12894/20); визнано незаконним та скасований наказ КП «МПРС» від 06 січня 2021 року № 3-к «Про звільнення ОСОБА_1 », поновлено на роботі на посаді менеджера з якості сектору (рішення Київського районного суду м. Одеси від 16 липня 2021 року, справа № 947/3424/21).
Після другого поновлення на роботі продовжилося застосування негативних заходів впливу на нього з боку директора КП «МПРС» ОСОБА_2 , а саме: затримка виконання рішення суду від 16 липня 2021 року про поновлення на роботі та стягнення за один місяць вимушеного прогулу; невиплата заробітної плати з 17 липня 2021 року (наступний день після поновлення за рішенням суду) по 18 серпня 2021 року (день видання наказу КП «МПРС» «Про відсторонення від роботи» № 548-н); незаконне відсторонення від роботи (з 18 серпня 2021 року по цей час згідно наказів КП «МПРС» від 18 серпня 2021 року № 548-н, від 28 серпня 2021 року № 550-н, від 07 вересня 2021 року № 613-н); незаконна невиплата заробітної плати у період відсторонення, підстав щодо впровадження якого у КП «МПРС» не було.
Зокрема, рішенням Київського районного суду м. Одеси від 16 липня 2021 року у справі № 947/3424/21 визнано незаконним та скасований наказ КП «МПРС» від 06 січня 2021 року № 3-к «Про звільнення ОСОБА_1 », поновлено на роботі на посаді менеджера з якості сектору КП «МПРС», яке допущено до негайного виконання. 16 липня 2021 року він особисто прибув до КП «МПРС» з метою надати заяву про поновлення на роботі та інформаційний лист-повідомлення про гарантії державного захисту викривача, проте на підприємство його не допустили, представники КП «МПРС» ознайомилися з заявою та рішенням суду і повідомили йому, що надані документи будуть розглянуті, його сповістять про прийняте рішення. Тому він надіслав поштовим повідомленням заяву про поновлення його на роботі та повідомлення про недопустимість застосування негативних заходів впливу на нього як викривача, які були отримані КП «МПРС» 19 липня 2021 року. Однак КП «МПРС» не виконувало рішення суду тривалий час і тільки після порушення виконавчого провадження 17 серпня 2021 року його було допущено до приміщень та ознайомлено з наказом КП «МПРС» № 452-к «Про поновлення ОСОБА_1 », який датований 19 липня 2021 року. Відповідно, за час затримки виконання судового рішення про поновлення на роботі на 22 робочих дні у період з 16 липня 2021 року по 16 серпня 2021 року включно він має право стягнути середній заробіток за час такої затримки, індекс інфляції за весь час прострочення, 3% річних від простроченої суми.
Негайного виконання рішення Київського районного суду м. Одеси від 16 липня 2021 року в частині виплати середнього заробітку КП «МПРС» також не здійснило, кошти стягнуті за рішенням суду надійшли тільки 26 серпня 2021 року, тобто із затримкою на 29 робочих днів (з 16 липня 2021 року по 26 серпня 2021 року), у зв`язку з чим він має право стягнути з відповідача індекс інфляції за весь час прострочення на 22 робочих дня та 3 (три) відсотки річних від простроченої суми.
На роботі він перебував повний день 17 серпня 2021 року та повний день 18 серпня 2021 року. 18 серпня 2021 року його ознайомлено з наказом № 54-н від 18 серпня 2021 року «Про відсторонення від роботи з 18 серпня 2021 року». Проте заробітну плату за 17 серпня 2020 року та 18 серпня 2020 року КП «МПРС» йому не виплатило. Таким чином, за порушення виплати заробітної плати за ці дні за період з 21 серпня 2021 року (найближча дата виплат) по дату фактичного розрахунку він має право на стягнення: суми заборгованості по заробітній платі; компенсацію втрати частини заробітної плати; суми за індексом інфляції за весь час прострочення; 3 відсотки річних від простроченої суми по дату фактичного розрахунку, який станом на день подання позову не здійснений.
Крім того, 18 серпня 2021 року він звертався до КП «МПРС» із зверненням про необхідність компенсувати йому середній заробіток за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі, а також щодо розміру оплати праці з урахуванням підвищення за період з 21 квітня 2020 року по 18 серпня 2021 року заробітної плати працівникам КП « МПРС», але відповідь досі йому не надана.
Але з наступного дня його не допускають до роботи, для чого систематично друкують накази про відсторонення його від роботи. Так, наказами КП «МПРС» «Про відсторонення від роботи» його відсторонено від роботи: з 18 серпня 2021 року згідно з наказом КП «МПРС» від 18 серпня 2021 року № 548-н; з 30 серпня 2021 року згідно з наказом КП «МПРС» від 28 серпня 2021 року № 550-н; з 08 вересня 2021 року згідно з наказом КП «МПРС» від 07 вересня 2021 року № 613-н. В наказах про відсторонення від роботи як підставу зазначено про відмову менеджера з якості ОСОБА_1 від ознайомлення з посадовими обов`язками, ухилення від проведення інструктажу перевірки знань з охорони праці та пожежної безпеки, пункти 2.13 та 5.9. Положення про порядок проведення навчання і перевірки знань з питань охорони праці, затвердженого наказом КП «МПРС» від 19 січня 2018 року № 30-н; статті 46, 113 КЗпП України. Однак, правові підстави для його відсторонення від роботи відсутні, оскільки від інструктажів та перевірок він не ухилявся, а зазначені у наказах підстави не передбачені чинним законодавством та не відповідають дійсним обставинам. Наказано йому у строк до 28 серпня 2021 року включно пройти обов`язкові інструктажі та перевірку знань з охорони праці та пожежної безпеки. Інструктаж було проведено лише 26 серпня 2021 року, про що позивач зробив свій підпис в Журналі реєстрації інструктажів з питань охорони праці на робочому місці. 26 серпня 2021 року з ним було проведено навчання з питань охорони праці на підприємстві для працівників, однак перевірку знань в цей день так і не було проведено.
Наказом КП «МПРС» від 28 серпня 2021 року № 550-н було визначено про необхідність проходження ним інструктажу та навчання та перевірки з питань охорони праці та пожежної безпеки до 08 вересня 2021 року включно. 30 серпня 2021 року, тобто до 08 вересня 2021 року, він пройшов навчання і перевірку знань з питань охорони праці та пожежної безпеки у Міжгалузевому центрі охорони праці та промислової безпеки, що підтверджується посвідченнями № 1887/1/2 та № 18887/2, а 08 вересня 2021 року з ним ані навчань, ані інструктажів не проводилось. Але одночасно з цим його ознайомлено з наказом від 07 вересня 2021 року № 613-н «Про відсторонення від роботи» з 08 вересня 2021 року по 17 вересня 2021 року. Тобто, не чекаючи 08 вересня 2021 року КП «МПРС» видає 07 вересня 2021 року наказ КП «МПРС» про відсторонення його від роботи. З огляду на викладене, видання наказу КП «МПРС» від 07 вересня 2021 року № 613-н не мало правових підстав.
На засіданні профспілки 25 серпня 2021 року прийнято рішення щодо надіслання запиту до КП «МПРС» з наданням документів, що стали причиною відсторонення його від роботи 18 серпня 2021 року, який направлений листом № 143 від 25 серпня 2021 року на офіційну електронну адресу КП «МПРС». Однак, в порушення статті 28 Закону України відповідь не надана.
Вбачається відсутність правових підстав для відсторонення його з роботи, оскільки він 18 серпня 2021 року та 26 серпня 2021 року проходив Інструктаж, та 26 серпня 2021 року також проходив навчання в КП «МПРС», яке здійснював інженер 1 категорії служби охорони праці КП «МПРС» ОСОБА_3 , а 30 серпня 2021 року - пройшов перевірку знань у Міжгалузевому центрі охорони праці та промислової безпеки.
Він прибув на підприємство 30 листопада 2021 року, його з наказом № 775-н від 30 листопада 2021 року «Про відсторонення від роботи» не ознайомлювали, інструктаж не проводили, ознайомлено його було тільки 01 грудня 2021 року. Відповідно, 30 листопада 2021 року був його робочий день, впродовж якого його не було відсторонено.
Крім цього, продовження строку для інструктажу позивача, що оформлено повідомленням від 03 грудня 2021 року № 404/41/21 за рішенням начальника відділу управління персоналом, не має правових підстав, оскільки посада, яку він займав - менеджер з якості - не є посадою, за якою необхідний обов`язковий медичний огляд. Згідно з листками непрацездатності позивачу приписано стати до роботи 30 листопада 2021 року саме тому, що він здоровий та не потребує переперевірки стану свого здоров`я спеціально визначеною медичною установою за вказівкою начальника відділу управління персоналом.
10 грудня 2021 року КП «МПРС» без правових підстав та з порушення порядку видано наказ № 842-н «Про дисциплінарне стягнення». Наказ містить посилання на порушення пункт 3.2 Правил внутрішнього трудового розпорядку для працівників КП «МПРС», але таке посилання не містить ідентифікації - саме яким наказом КП «МПРС» такі Правила затверджені та введені в дію та чи були такі правила погоджені з профспілкою, Головою та членом якої він є з 14 лютого 2020 року, чим порушений пункт 7 частини першої статті 38 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» та статті 142 КЗпП України. Наказ містить посилання на «неприбуття без поважних причин 17 вересня 2021 року на підприємство для проходження інструктажу та перевірки знань з охорони праці та пожежної безпеки», що спростовується наступними обставинами та доказами. 16 вересня 2021 року на електронну адресу КП «МПРС» він сповістив про неможливість бути присутнім за станом здоров`я, перебуванням на лікуванні 17 вересня 2021 року, що підтверджується випискою № 28 від 19 жовтня 2021 року медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого, яка була надіслана позивачем на адресу КП «МПРС» у додатку до листа від 30 листопада 2021 року з описом вкладення поштовим повідомлені № 6503801220502, та яке було отримано КП «МПРС» згідно трекінгу Укрпошти 02 грудня 2021 року. Також зазначений наказ містить посилання на «невиконання менеджером з якості ОСОБА_1 наказу керівника підприємства від 07 вересня 2021 року № 613-н щодо проходження у строк до обов`язкових інструктажів та перевірки знань з охорони праці та пожежної безпеки». Проте він двічі проходив інструктаж до 17 вересня 2021 року, а саме 18 серпня 2021 року та 26 серпня 2021 року, а 30 серпня 2021 року пройшов перевірку знань у Міжгалузевому центрі охорони праці та промислової безпеки, про що отримав сертифікат.
Наказом КП «МПРС» від 10 грудня 2021 року № 843-н «Про відсторонення від роботи» визначено відсторонити його від роботи до 19 грудня 2021 року включно. Із зазначеним наказом його ознайомили тільки 14 грудня 2021 року, у зв`язку з чим позивач вважає, що у період з 10 по 13 грудня 2021 року він не був відстороненим та за ці дні роботодавцем повинно бути сплачена йому заробітна плата. Крім того, наведені обставини щодо проходження навчання з охорони праці та перевірки знань свідчать про безпідставність видання наказу КП «МПРС» від 10 грудня 2021 року № 843-н.
Згідно зі статтею 9 Закону України «Про відпустки» час оплаченого вимушеного прогулу, спричиненого незаконним звільненням, не зараховується до стажу роботи, що дає право на щорічні додаткові відпустки. Тому за період вимушеного прогулу працівник має право лише на щорічну основну відпустку. Згідно з Додатком 9 до Колективного договору 2016 - 2019 роки матеріальна допомога на оздоровлення надається усім працівникам КП «МПРС» при виході в щорічну відпустку тривалістю не менше 14 календарних днів у розмірі посадового окладу. 30 листопада 2021 року позивач звернувся до начальника відділу управління персоналом КП «МПРС» щодо надання чергової відпустки, але йому було усно відмовлено. У зв`язку з цим 10 грудня 2021 року позивач написав заяву на надання чергової відпустки з виплатою матеріальної допомоги на оздоровлення у розмірі посадового окладу з 13 грудня 2021 року та надіслав її на офіційну електронну пошту КП «МПРС» , яку відповідачем було отримано. Але чергової відпустки позивачу надано не було, як і не було оплачено матеріальну допомогу на оздоровлення, що є порушенням Закону України «Про відпустки» та Колективного договору КП «МПРС».
Він пройшов медичний огляд, про що отримав висновок КНП «Консультативно-діагностичний центр № 20 Одеської міської ради», за висновком якого він «придатний до роботи за професією менеджер з якості». Однак повідомленням від 03 грудня 2021 року № 404/41-21 йому зазначено проходити позачерговий медичний огляд у Медично-санітарній частині Одеської філії ДП «АМПУ» (Адміністрація Одеського морського порту) за адресою: м. Одеса, Митна площа, 1. Однак за його заявою від 09 грудня 2019 року - 23 січня 2020 року зареєстроване кримінальне провадження № 120201604480000221 та внесені відомості Єдиного реєстру досудових розслідувань за ч. 1 ст. 191 КК України щодо ОСОБА_2 (директора КП «МПРС») та ОСОБА_4 (начальника служби охорони праці КП «МПРС»). Медично-санітарна частина Одеської філії ДП «АМПУ» це саме та медична установа, яка видала фіктивний листок непрацездатності ОСОБА_4 , який був визнаний Управлінням Фонду соціального старування виданий необґрунтовано, тобто щодо цієї особи позивача визнано викривачем у зазначеному кримінальному проваджені та який вірогідно має корупційні зв`язки для виготовлення фіктивних медичних документів. ОСОБА_4 на сьогодні займає посаду начальника Служби охорони праці та відіграє безпосередню участь у безпідставних відстороненнях від роботи позивача. КП «МПРС» здійснює направлення на медичні огляди працівників, посади яких належить до тих, яким обов`язково необхідно проходити медичний огляд, не тільки у Медично-санітарні частини Одеської філії ДП «АМПУ», але й у КНП «Консультативно-діагностичний центр № 20 Одеської міської ради», де позивач і пройшов медичний огляд, і саме тому позивач вважає таке направлення безпідставним.
Після проходження медичного огляду він прийшов 17 грудня 2021 року на роботу, де його було ознайомлено з наказом КП «МПРС» від 17 грудня 2021 року № 848-н «Про відсторонення від роботи», за яким його відсторонено від роботи з 17 грудня 2021 року на час відсутності щеплення проти СOVID-19 без збереження заробітної плати. Підставами видання цього наказу КП «МПРС» зазначило: стаття 46 КЗпП України, яка не передбачає такої підстави для відсторонення від роботи як відсутність щеплення; стаття 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб», яка визначає профілактичні щеплення проти дифтерії, кашлюка, нору, поліомієліту, правця, туберкульозу, які є обов`язковими і включаються до календаря щеплень. При цьому він має медичні протипоказання проти щеплення на СOVID-19, що підтверджується висновком лікаря від 26 листопада 2021 року та консультативним висновком спеціаліста від 20 грудня 2021 року до жовтня 2022 року. Тому він не ухилявся від обов`язкових медичних щеплень, повідомлення про обов`язкове профілактичне щеплення проти СOVID-19 від 13 грудня 2021 року № 417/41-21 до позивача ніколи не доводилось та з текстом його не ознайомлювали. З іншими документами, що зазначаються підставами у наказі КП «МПРС» від 17 грудня 2021 року № 848-н, а саме: лист КНП «Міська лікарня № 8» Одеської міської ради від 16 грудня 2021 року № 924, акт від 14 грудня 2021 року, акт від 17 грудня 2021 року, його також не було ознайомлено та він не знав про їх існування.
Відсторонення його від роботи є заходами негативного впливу на нього у зв`язку з повідомленням ним про можливі факти корупційних правопорушень керівництва відповідача, а згідно статті 53-4 Закону України «Про запобігання корупції» зазначені негативні заходи заборонені до застосування.
Дискримінаційні дії КП «МПРС», перешкоджання роботі профспілки, безпідставні відсторонення від роботи, погіршення його матеріального стану через незаконні невиплати заробітної плати тощо, а відтепер і психологічний тиск, свідчить про свідоме створення негативних наслідків для нього, що спричинило та спричиняє йому значних хвилювань та душевних страждань. Такі дії спричинили суттєве погіршення стану його здоров`я та заподіяли серйозну сердечну хворобу, що викликало необхідність хірургічної операції на серці у Національному інституті серцево-судинної хірургії імені Н. М. Амосова АМН України, що супроводжено необхідністю несення значних для нього грошових витрат для його відновлення на суму 91 840,87 грн.
Тому з огляду на зазначене, позивач оцінює нанесену йому моральну шкоду у сумі 100 000,00 грн, розмір якої він визначив з огляду на витрати, що понесені ним на відновлення стану здоров`я та лікування.
З урахуванням заяви про зміну позовних вимог, ОСОБА_1 просив суд:
стягнути з КП «МПРС» на його користь суму заборгованості по заробітній платі за 17 серпня 2021 року, 18 серпня 2021 року, 30 листопада 2021 року, 10 грудня 2021 року, 13 грудня 2021 року, компенсацію втрати частини заробітної плати за період прострочення, суму за індексом інфляції за весь час прострочення за період прострочення, 3 відсотки річних від простроченої суми;
стягнути з КП «МПРС» на його користь за час затримки виконання судового рішення про поновлення на роботі на 22 робочих дні у період з 16 липня 2021 року по 16 серпня 2021 року, суму середнього заробітку за період прострочення, індекс інфляції за весь час прострочення, 3 відсотки річних від простроченої суми;
стягнути з КП «МПРС» на його користь за час затримки виконання судового рішення в частині виплати середнього заробітку за один місяць у розмірі 20 905,92 грн на 22 робочих дня, індекс інфляції за весь час прострочення, 3 відсотки річних від простроченої суми;
визнати незаконними та скасувати накази КП «МПРС» від 18 серпня 2021 року № 548-н «Про відсторонення від роботи», від 28 серпня 2021 року
№ 550-н «Про відсторонення від роботи», від 07 вересня 2021 року № 613-н «Про відсторонення від роботи», від 30 листопада 2021 року № 775-н «Про відсторонення»; від 10 грудня 2021 року № 843-н «Про відстороняння від роботи», від 10 грудня 2021 року № 842-н «Про дисциплінарне стягнення», від 17 грудня 2021 року № 848-н «Про відсторонення від роботи»;
визнати протиправним направлення його на обов`язковий медичний огляд згідно з направленням від 03 грудня 2021 року та ненадання йому щорічної відпустки і виплати матеріальної допомоги на оздоровлення згідно з колективним договором, зобов`язати оформити йому відпустку та сплатити матеріальну допомогу на оздоровлення у розмірі посадового окладу;
стягнути з КП «МПРС» на його користь за час вимушеного прогулу з дати незаконного відсторонення від роботи, а саме з 19 вересня 2021 року: середній заробіток до дати прийняття рішення, індекс інфляції за весь час прострочення, 3 відсотки річних від простроченої суми;
стягнути з КП «МПРС» на його користь спричинену моральну шкоду у розмірі 100 000,00 грн;
покласти на відповідача судові витрати.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови апеляційного суду
Рішенням Київського районного суду міста Одеси від 19 грудня 2022 року, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного суду від 31 липня 2023 року, позов залишено без задоволення.
Рішення судів мотивовані тим, що ОСОБА_1 як на підставу вимог посилається рішення Київського районного суду м. Одеси від 16 липня 2021 року. Разом з тим, постановою Одеського апеляційного суду від 16 серпня 2022 року рішення Київського районного суду м. Одеси від 16 липня 2021 року скасовано та ухвалено нове судове рішення. Позов ОСОБА_1 до КП «МПРС» про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та стягнення моральної шкоди залишено без задоволення. Тому відсутні правові підстави для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 , відповідно до яких він просив стягнути з КП «МПРС» за час затримки виконання судового рішення про поновлення на роботі на 22 робочий дня у період з 16 липня 2021 року по 16 серпня 2021 року, суму середнього заробітку за період прострочення, індекс інфляції за весь час прострочення, 3 відсотки річних від простроченої суми; визнати протиправним направлення його - ОСОБА_1 на обов`язковий медичний огляд згідно з направленням від 03 грудня 2021 року та ненадання йому щорічної відпустки та виплати матеріальної допомоги на оздоровлення згідно з колективним договором, зобов`язати оформити йому відпустку та сплатити матеріальну допомогу на оздоровлення у розмірі посадового окладу; стягнути з КП «МПРС» за час вимушеного прогулу з дати незаконного відсторонення від роботи, а саме з 19 вересня 2021 року середній заробіток до дати прийняття рішення, індекс інфляції за весь час прострочення, 3 відсотки річних від простроченої суми.
Інші позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання незаконними та скасування наказів від 18 серпня 2021 року № 548-н, від 28 серпня 2021 року № 550-н, від 07 вересня 2021 року № 613-н, від 30 листопада 2021 року № 775-н, від 10 грудня 2021 року № 843-н, від 17 грудня 2021 року № 848-н «Про відсторонення від роботи» та від 10 грудня 2021 року № 842-н «Про дисциплінарне стягнення», стягнення заробітної плати та моральної шкоди, напряму пов`язані з виконання позивачем своїх посадових обов`язків після його поновлення на роботі відповідно до скасованого постановою Одеського апеляційного суду від 16 серпня 2022 року рішення Київського районного суду м. Одеси від 16 липня 2021 року. Указане узгоджується із висновками, викладеними у постановах Верховного Суду, зокрема від 17 червня 2020 року у справі № 521/1892/18 та від 21 грудня 2022 року у справі № 761/41756/20.
Передбачена статтею 625 ЦК України норма не застосовується до трудових правовідносин, які регулюються спеціальним законодавством. Аналогічних висновків дійшла Об`єднана палата Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у постанові від 11 листопада 2019 року у справі № 757/14073/16-ц (провадження № 61-29305сво18). А тому необґрунтованими є позовні вимоги про стягнення з КП «МПРС» індексу інфляції, 3 відсотки річних від простроченої суми за час затримки виконання судового рішення в частині виплати середнього заробітку за один місяць у розмірі 20 905,92 грн на 22 робочих дні.
Також відсутні з боку КП «МПРС» затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі ОСОБА_1 . Так, наказом від 19 липня 2021 року № 452-к про поновлення на роботі ОСОБА_1 , що був виданий на наступний робочий день після ухвалення рішення Київським районним суду м. Одеси від 16 липня 2021 року, позивача з 06 січня 2021 року було поновлено на посаді менеджера з якості сектора з якості. Для ознайомлення із наказом від 19 липня 2021 року № 452-к «Про поновлення на роботі ОСОБА_1 » позивач з`явився на підприємстві лише 17 серпня 2021 року та був ознайомлений з ним без будь-яких зауважень.
Охорона праці, як галузь трудового права має на меті збереження здоров`я та життя працівників та створення безпечних умов для їх роботи. З огляду на право працівника на безпечні умови праці та обов`язок роботодавця щодо створення таких умов для усіх працівників за змістом зазначених правових норм, роботодавець має право та кореспондуючий обов`язок щодо організації і здійснення навчань, інструктажів та перевірки знань з питань охорони праці, а працівник має право та кореспондуючий обов`язок пройти навчання, інструктаж і перевірку знань з цих питань. Відповідно до п. 4.37 Положення про порядок проведення навчання і перевірки знань з питань охорони праці, затвердженого наказом КП «МПРС» від 09 вересня 2021 року № 617-н, не допускаються до роботи (виконання навчальних практичних завдань) працівники, у тому числі посадові особи, які не пройшли навчання, інструктажі і перевірку знань з питань охорони праці. Відповідно до п. 5.6. цього Положення позаплановий інструктаж проводиться з працівниками на робочому місці, зокрема, при перерві в роботі більше ніж на 30 календарних днів - для робіт підвищеної небезпеки, для інших робіт - понад 60 днів. Позаплановий інструктаж проводиться на робочому місці індивідуально з окремим працівником або з групою працівників однієї професії. Обсяг і зміст позапланового інструктажу визначаються в кожному окремому випадку залежно від причин і обставин, що спричинили потребу його проведення. На підставі п. 5.9 Положення первинний, повторний, позаплановий і цільовий інструктажі завершуються перевіркою знань у вигляді усного опитування або за допомогою технічних засобів, а також перевіркою набутих навичок безпечних методів праці. Знання перевіряє особа, яка проводила інструктаж. При незадовільних результатах перевірки знань, вмінь і навичок щодо безпечного виконання робіт після первинного, повторного чи позапланового інструктажів для працівника протягом 10 днів додатково проводяться інструктаж та повторна перевірка знань і на цей час працівники відстороняються від роботи.
З урахуванням того, що позивач ОСОБА_1 мав перерву в роботі більше ніж 60 днів, то йому було повідомлено про необхідність проходження позапланового інструктажу з охорони праці та пожежної безпеки і перевірку знань відповідно до вимог п. 5.6. Положення, а також про необхідність ознайомлення з посадовими обов`язками менеджера з якості, які визначені у Положенні про сектор з якості КП «МПРС». ОСОБА_1 прибув до КП «МПРС» лише в кінці робочого дня 17 серпня 2021року, а саме: о 15:30 год., тобто за 1 год. 30 хв. до закінчення робочого дня (про що свідчить особистий підпис ОСОБА_1 з зазначенням часу на наказі № 453-к від 19 липня 2021 року), від проходження інструктажів та перевірки знань з охорони праці та пожежної безпеки відмовився і покинув підприємство, про що було складені відповідні акти від 17 серпня 2021 року. Згідно табелю обліку використання робочого часу менеджера з якості від 31 серпня 2021 року (за період з 01 серпня 2021 року по 31 серпня 2021 року) у графі «Відмітки про явки та неявки за числами місяця (години)» за 17 серпня 2021 року зазначено «НЗ» (неявки з нез`ясованих причин). Оплата праці за 17 серпня 2021 року менеджеру з якості ОСОБА_1 не нараховувалась.
Враховуючи викладене, ОСОБА_1 не міг бути допущений до роботи за відсутності правових підстав для цього.
18 серпня 2021 року наказом КП «МПРС» № 548-н «Про відсторонення від роботи» менеджера з якості ОСОБА_1 з 18 серпня 2021 року відсторонено від роботи у зв`язку з ухиленням від проведення інструктажу та перевірки знань з охорони праці та пожежної безпеки, та з метою запобігання загрози його життю та здоров`ю, а також осіб, які працюють разом з ним. Відповідно до п. 2 вказаного наказу час, протягом якого менеджер з якості ОСОБА_1 не буде виконувати свої трудові обов`язки внаслідок відсторонення від роботи, не оплачується. А тому позивачем необґрунтовано доводи про невиплату заробітної плати за повний робочий день 17 серпня 2021 року та повний робочий день 18 серпня 2021 року, у зв`язку з відсутністю у відповідача обов`язку та правових підстав для нарахування заробітної плати.
Оцінюючи доводи позивача про проходження навчання та перевірки знань у Міжгалузевому центрі охорони праці та промислової безпеки, суди зробили висновок, що таке навчання не тотожне інструктажу та перевірці знань з охорони праці і пожежної безпеки на робочому місці, вказані заходи мають різну природу правового регулювання та порядок проведення. Навчання з охорони праці у Міжгалузевому центрі охорони праці та промислової безпеки не відповідає Положенню про проведення навчання і перевірки знань з питань охорони праці КП «МПРС».
Прибувши на підприємство 17 грудня 2021 року ОСОБА_1 не надав документ, який підтверджує наявність профілактичного щеплення проти «СОVID-19», тобто ухилився від обов`язкового профілактичного щеплення проти «СОVID-19». Тому наказом КП «МПРС» від 17 грудня 2021 року № 848-н «Про відсторонення від роботи» відповідно до вимог чинного законодавства України ОСОБА_1 відсторонено від роботи з 17 грудня 2021 року на час відсутності щеплення проти «СОVID-19» без збереження заробітної плати. Із вказаним наказом ОСОБА_1 ознайомився 17 грудня 2021 року.
Відповідні накази про відсторонення позивача від роботи є законними та обґрунтованими, прийнятими відповідно до вимог Положення про проведення навчання і перевірки знань з питань охорони праці КП «МПРС», статті 18 Закону України «Про охорону праці», пунктів Типового положення про порядок проведення навчання і перевірки знань з питань охорони праці затвердженого наказом Державного комітету України з нагляду за охороною праці від 26 січня 2005 року № 15, Положення про порядок проходження навчання і перевірки знань з питань охорони праці, затвердженого наказом КП «МПРС» від 19 січня 2018 року № 30-н, з врахуванням статей 46, 113 КЗпП України. За будь яких умов відсутність проведеного інструктажу, навчань або перевірки з питань охорони праці є підставою для недопуску працівника до роботи задля забезпечення охорони його та інших життя та здоров`я. До таких висновків дійшов Верховний Суд у своїй постанові від 30 січня 2019 року у справі № 459/7444/17.
За таких обставин, у зв`язку з відсутністю правових підстав для допущення працівника ОСОБА_1 до роботи, у КП «МПРС» був відсутній обов`язок та правові підстави для нарахування заробітної плати менеджеру з якості ОСОБА_1 . Відповідно до табелю обліку використання робочого часу за вказані дати відносно ОСОБА_1 значиться позначка «І» (інші причини неявки), що пов`язано з відстороненням ОСОБА_1 від роботи.
Прибувши 10 грудня 2021 року на підприємство, ОСОБА_1 був ознайомлений з наказом КП «МПРС» від 10 грудня 2021 року № 942-н «Про дисциплінарне стягнення». Вказаний наказ прийнятий і зв`язку із допущенням менеджером з якості ОСОБА_1 дисциплінарного проступку у вигляді: порушення пункту 3.2 Правил внутрішнього трудового розпорядку для працівників КП «МПРС» (далі - Правила): недотримання ним вимог з охорони праці та протипожежної безпеки, що полягає в ухиленні від проходження обов`язкових інструктажів та перевірки знань з охорони праці та пожежної безпеки, а саме в неприбутті без поважних, причин 17 вересня 2021 року на підприємство для проходження інструктажу та перевірки знань з охорони праці та пожежної безпеки, про дату, час та місце проведення якого ОСОБА_1 був обізнаний належним чином повідомленням від 08 вересня 2021 № 296/41-21, про що свідчить особистий підпис ОСОБА_1 ; порушення пункту 5.8, 5.10 Положення про сектор з якості КП «МПРС», а саме невиконання менеджером з якості ОСОБА_1 вимог нормативно-правових актів (Закону України «Про охорону праці», Положення про порядок проведення навчання і перевірки знань з питань охорони праці), наказу керівника підприємства від 07 вересня 2021 року № 613-н щодо проходження у строк до 17 вересня 2021 року обов`язкових інструктажів та перевірки знань з охорони праці та пожежної безпеки. При цьому, ОСОБА_1 з приводу зазначених фактів не надано пояснень та підтверджуючих документів щодо поважності причин неприбуття ним 17 вересня 2021 року для проходження інструктажу та перевірки знань, про що про складено відповідні акти. З урахуванням зазначеного, ОСОБА_1 наказом КП «МПРС» від 10 грудня 2021 року № 942-н оголошено догану.
Не підлягають задоволенню вимоги про стягнення немайнової (моральної) шкоди, які є похідними від вирішення питання щодо основних вимог, в задоволені яких відмовлено.
Щодо гарантій, які надані позивачу як викривачу в порядку Закону України «Про запобігання корупції», то частиною першою статті 53-4 Закону зазначається, що викривачу, його близьким особам не може бути відмовлено у прийнятті на роботу, їх не може бути звільнено чи примушено до звільнення, притягнуто до дисциплінарної відповідальності чи піддано з боку керівника або роботодавця іншим негативним заходам впливу (переведення, атестація, зміна умов праці, відмова у призначенні на вищу посаду, зменшення заробітної плати тощо) або загрозі таких заходів впливу у зв`язку з повідомленням про можливі факти корупційних або пов`язаних з корупцією правопорушень, інших порушень цього Закону. До негативних заходів також належать формально правомірні рішення і дії керівника або роботодавця, які носять вибірковий характер, зокрема, не застосовуються до інших працівників у подібних ситуаціях та/або не застосовувалися до працівника у подібних ситуаціях раніше.
Тобто, в розумінні статті 53-4 Закону вчинення таких дій роботодавцем, зокрема, звільнення особи яка є викривачем, неможливо лише якщо такі дії вчиняються у зв`язку з повідомленням про можливі факти корупційних або пов`язаних з корупцією правопорушень такою особою, а також мають вибірковий характер. Викривач не може бути підданий з боку керівника або роботодавця вищевказаним негативним заходам впливу у разі наявності причинно-наслідкового зв`язку між його повідомленням про можливі факти корупційних або пов`язаних з корупцією правопорушень, інших порушень Закону та його підданням негативним заходам впливу.
Враховуючи те, що оскаржені дії відповідача визнані судом законними, обґрунтованим та такими, що пов`язані з невиконанням позивачем установлених вимог з питань охорони праці, то такі дії адміністрації відповідача не є негативним заходом впливу у зв`язку з повідомленням позивачем про можливі факти корупційних правопорушень.
Аргументи учасників справи
11 вересня 2023 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просив рішення судів скасувати і ухвалити нове рішення про задоволення позову.
Касаційну скаргу мотивовано тим, що відповідач незаконно прийняв наказ про відсторонення у зв`язку з відсутністю щеплення , оскільки він має медичні протипоказання проти щеплення на СОVID-19, що підтверджується висновком лікаря щодо наявності протипоказань до вакцинації проти гострої респіраторної хвороби СОVID-1, від 26 листопада 2021 року та Консультативним висновком спеціаліста від 20 грудня 2021 року до жовтня 2022 року, які містяться в матеріалах справи та які були надані відповідачу. Посилання на недійсність довідки ф-028-/0 не є пов`язаним з тим, що в нього наявні протипоказання проти СОVID-19 з урахуванням нещодавно проведеної хірургічної операції на серце та не може вважатися підставою для відсторонення його від роботи або відсутністю в нього таких протипоказань. Він не відмовлявся та не ухилявся від обов`язкових медичних щеплень. Повідомлення про обов`язкове профілактичне щеплення проти СОVID-19 від 13 грудня 2021 року № 317/41-21 до його відома не доведено та з його текстом він не ознайомлений, що підтверджується матеріалами справи. У статті 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» СОVID-19 серед перелічених захворювань не зазначений. Судами не враховано позицію Верховного Суду у постановах від 01 квітня 2020 року у справі № 761/12073/18 та від 23 січня 2019 року у справі № 755/6458/15-ц щодо підстав відсторонення працівника. Відповідач мав застосувати статтю 46 КЗпП України, яка містить вичерпний перелік підстав відсторонення працівника від роботи.
Ані судом першої, ані судом апеляційної інстанцій не надано жодної оцінки його доводам щодо того, що незаконні відсторонення його від роботи здійсненні відповідачем як захід негативного впливу у зв`язку з повідомленням про можливі факти корупційних правопорушень посадовими особами КП «МПРС». На нього розповсюджуються права та гарантії захисту викривачів відповідно до закону України «Про запобігання корупції». Права викривача виникають з моменту повідомлення інформації про можливі факти корупційних або пов`язаних із корупцією правопорушень (стаття 53-3 Закону України «Про запобігання корупції»).
Судом апеляційної інстанції було проігноровано факти визнання представником відповідача допущених відповідачем порушень його трудових прав, що підтверджується звукозаписом судового засідання.
Суд витребував у відповідача дані щодо направлення на його адресу повідомлення та ознайомлення з наказом від 19 липня 2021 року про його поновлення на роботі, однак відповідачем жодної відповіді та витребуваних документів надано так і не було. Однак суд без будь-яких підстав та доказів зробив висновок, що його у встановленому порядку та строки було повідомлено про поновлення на роботі.
Відмовляючи в задоволенні його позовних вимог щодо стягнення заробітної плати за 17 серпня 2021 року, 18 серпня 2021 року, 30 листопада 2021року, 10-13 грудня 2021 року суди послалися на те, що у нього немає прав на вказану заробітну плату, оскільки він фактично не працював. Однак вказані висновки не відповідають дійсності. В указані дні він перебував на роботі повні дні.
Відповідно до статті 115 КЗпП України та пункту 4.1.9 Колективного договору між адміністрацією КП «МПРС» і трудовим колективом на 2016 - 2019 роки, затверджений профспілковою конференцією від 22 липня 2016 року, передбачено виплату заробітної плати працівникам підприємства проводити регулярно в робочі дні, але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів. Але, заробітної плати за 17 серпня 2020 року КП «МПРС» у найближчу дату виплати (21 серпня 2021 року) йому не виплатило. Наказом КП «МПРО» від 10 грудня 2021 року № 843-н «Про відсторонення від роботи» визначено відсторонити його від роботи з 10 грудня 2021 року до 19 грудня 2021 року включно та зобов`язано пройти обов`язкові інструктажі та перевірку знань з охорони праці та пожежної безпеки без оплати. З цим наказом його ознайомили тільки 14 грудня 2021 року, у зв`язку з чим у період з 10 по 13 грудня 2021 року він не був відстороненим та за ці дні роботодавцем повинно бути сплачена заробітна плата.
Підставою наказу КП «МПРС» від 18 серпня 2021 року № 548-н «Про відсторонення від роботи» зазначається «відмова менеджера з якості ОСОБА_1 від ознайомлення з посадовими обов`язками». Вказана підстава взагалі не передбачена статтею 46 КЗпП України, як підстава відсторонення від роботи. Він ознайомлений з Положенням про сектор з якості КП «МПРС», затвердженим наказом КП «МПРС» від 19 вересня 2011 року № 650-н, що підтверджується матеріалами справи, а саме наданим ним Положенням, на сторінці 11 якого міститься його підпис про ознайомлення. Також він ознайомлений з наказом КП «МПРС» від 08 січня 2020 року № 10-н «Про перепідпорядкування структурного підрозділу». Саме вказані документи регулюють його посадові обов`язки. Його підписи про ознайомлення з ними повністю спростовують висновки суду та свідчать про незаконність дій та наказу відповідача. Факт його ознайомлення також було підтверджено представником відповідача в судовому засіданні в суді апеляційної інстанції, що підтверджується звукозаписом судового засідання. Висновки судів щодо нібито його ухилення від проведення інструктажу та перевірки знань з охорони праці та пожежної безпеки не відповідає дійсності та спростовується матеріалами справи, поясненнями представника відповідача, наданими в судовому засіданні в суді апеляційної інстанції. Крім того, в матеріалах справи наявний аудіозапис, який суди протиправно відмовилися досліджувати в судовому засіданні, який підтверджує проходження ним інструктажу з охорони праці.
Відповідальність за організацію і здійснення інструктажів, навчання та перевірки знань працівників з питань охорони пращ покладається на роботодавця (п. 1 3.18 Типового положення). Відповідно, КП «МПРС» повинен був організувати йому навчання у відповідності до чинного законодавства, у належний спосіб та за свій рахунок, як це відбувається щодо інших працівників, щодо навчання яких підприємством заплановано навчання у фінансовому плані підприємства на 2021 рік.
Судами не надано правової оцінки і його доводам щодо того, що відповідач усіма способами перешкоджав реалізації його прав та обов`язків. У зв`язку з викладеним обмеженням його прав щодо не допуску до виконання трудових обов`язків, він вимушений був пройти навчання та перевірку знань у Міжгалузевому центрі охорони праці та промислової безпеки.
Про наказ КП «МПРС» від 28 серпня 2021 року № 550-н «Про відсторонення від роботи» з 30 серпня 2021 року по 08 вересня 2021 року включно у встановленому законом порядку він не повідомлявся. При цьому його не повідомляли щодо призначення перевірки знань з питань охорони праці та пожежної безпеки 28 серпня 2021 року. Копії цього наказу йому 08 вересня 2021 року не надали.
Наказом КП «МПРС» від 28 серпня 2021 року № 550-н було визначено про необхідність проходження ним інструктажу та навчання та перевірки з питань охорони праці та пожежної безпеки до 08 вересня 2021 року включно. Ще до 08 вересня 2021 року він пройшов і навчання, і перевірку знань з питань охорони праці та пожежної безпеки у Міжгалузевому центрі охорони праці та промислової безпеки, що підтверджується посвідченнями № 1887/1/2 та 18887/2. Вказані посвідчення ним були надані відповідачу. Однак відповідач не допустив його до виконання ним трудових обов`язків та знову безпідставно відсторонив від роботи на підставі наказу від 07 вересня 2021 року № 613-н «Про відсторонення від роботи» з 08 вересня 2021 року по 17 вересня 2021 року та запропоновано 17 вересня 2021 року о 10:30 пройти інструктаж та перевірку знань з охорони праці та пожежної безпеки. Вказані обставини свідчать про незаконність дій відповідача, умисне створення незаконних та надуманих підстав для його не допуску до роботи та порушення трудових прав.
Наказом КП «МПРС» від 10 грудня 2021 року № 843-н «Про відсторонення від роботи» визначено відсторонити його від роботи з 10 грудня 2021 року до 19 грудня 2021 року включно та знову зобов`язано пройти обов`язкові інструктажі та перевірку знань з охорони праці та пожежної безпеки без оплати. Однак він до 10 грудня 2021 року проходив відповідні інструктажі, навчання та перевірки знань, що свідчить про безпідставність видання наказу.
16 грудня 2021 року він пройшов медичний огляд, про що отримав висновок КНП «Консультативно-діагностичний центр Одеської міської Ради», за яким він придатний до роботи за професією «Менеджер з якості». При цьому повідомленням від 13 грудня 2021 року № 489/41-21 було зазначено проходити позачерговий медичний огляд у Медично-санітарній частині Одеської філії ДП «АМПУ» (Адміністрація Одеського морського порту) за адресою: М. Одеса, Митна площа, 1. За його заявою від 23 січня 2020 року зареєстроване кримінальне провадження № 120201604480000221 та внесені відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за частиною першою статті 291 КК України щодо ОСОБА_2 (директора КГІ «МПРС») та ОСОБА_4 (начальника служби охорони праці КП «МПРС»). Медично-санітарна частина Одеської філії ДП «АМПУ» це саме та медична установа, яка видала фіктивний листок непрацездатності ОСОБА_4 , щодо якого його визнано викривачем у зазначеному кримінальному проваджені.
Протиправність ненадання йому чергової відпустки та матеріальної допомоги на оздоровлення не було досліджено при розгляді справи, та в оскаржуваних рішеннях відсутні правові обґрунтування відмови в їх задоволенні. Не зважаючи на його звернення, відповідач всупереч вимогам закону чергової відпустки йому не надав, матеріальної допомоги на оздоровлення не виплатив.
Оспорюваний наказ від 10 грудня 2021 року № 942-н «Про дисциплінарне стягнення» виданий без правових підстав та з порушенням порядку. 30 листопада 2021 року він надавав пояснення начальнику відділу управління персоналом ОСОБА_5 , які оформив листом «Щодо надання оригіналів документів відносно відсутності на роботі за станом здоров`я», до якого додав оригінали лікарняних листків АКА № 599805, АКА № 119274, АКА № 119283, які приєднані до матеріалів справи, виписки № 28 від 19 жовтня 2021 року та його пояснення, які начальник відділу персоналом відмовилась приймати. У зв`язку з відмовою, він в той же день направив усі документи поштовим рекомендованим листом № 6503801220502 від 30 листопада 2021 року з описом вкладення. Зазначені документи підтверджували його лікування у період з 15 вересня 2021 року по 29 листопада 2021 року, у тому числі 17 вересня 2021 року, що визначено у виписці № 28 від 19 жовтня 2021 року. При цьому, в судовому засіданні в суді апеляційної інстанції представник відповідача підтвердила факт отримання відповідачем його листів непрацездатності за спірний період до прийняття оспорюваного наказу.
У листопаді 2023 року КП «МПРС» подало до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому просить у задоволенні касаційної скарги відмовити.
Зазначає, що накази КП «МПРС» про відсторонення від роботи позивача прийнято відповідно до вимог чинного законодавства, а доводи позивача про зворотне є безпідставними та такими, що не відповідають фактичним обставинам. В свою чергу, допуск ОСОБА_1 до роботи здійснено саме лише після отримання належних доказів/документів про протипоказання щодо щеплення проти СОVID-19. Так, вже після отримання підприємством 14 січня 2022 року консультативного висновку спеціаліста від 20 грудня 2021 року про протипоказання щодо щеплення проти СОVID-19 у ОСОБА_1 , підприємством був виданий наказ від 17 січня 2022 року № 8-н «Про допуск до роботи ОСОБА_6 » (підстава: консультативний висновок спеціаліста від 20 грудня 2021 року).
Зазначені обставини свідчать про дотримання відповідачем вимог, викладених в правових позиціях Верховного Суду щодо порядку відсторонення позивача від роботи з метою сприяння зазначеної легітимної мети - отримання належних доказів відповідних протипоказань щодо щеплення; застосування індивідуальної оцінки виконуваних ним особисто обов`язків, зокрема оцінки об`єктивної необхідності під час їхнього виконання особисто контактувати з іншими людьми, можливості організації дистанційної роботи тощо.
Особливістю зазначеної справи є те, що у спірний період з 19 липня 2021 року по 27 січня 2022 року трудові відносини між позивачем та відповідачем виникли поза волею відповідача через незаконне рішення суду першої інстанції про поновлення ОСОБА_1 на роботі (справа № 947/3424/21). У спірний період ОСОБА_1 перебував у трудових відносинах з КП «МПРС» лише на підставі допущеного до негайного виконання незаконного рішення суду, яке скасоване судом апеляційної інстанції.
Тому постанови Верховного Суду, на які посилається особа, яка подала касаційну скаргу, є не релевантними у цій справі.
З урахуванням того, що позивач мав перерву в роботі більше ніж 60 днів, то йому було повідомлено про необхідність проходження позапланового інструктажу з охорони праці та пожежної безпеки і перевірку знань відповідно до вимог п. 5.6. Положення, а також про необхідність ознайомлення з посадовими обов`язками менеджера з якості, які визначені у Положенні про сектор з якості КП «МПРС». Однак, ОСОБА_1 17 серпня 2021 року від проходження інструктажів та перевірки знань з охорони праці та пожежної безпеки відмовився та покинув підприємство, про що складені відповідні акти від 17 серпня 2021 року. Тому ОСОБА_1 не міг бути допущений до роботи за відсутності правових підстав до такого допущення.
Відповідно до табелю обліку використання робочого часу менеджера з якості від 31 серпня 2021 року (за період з 01 серпня 2021 року по 31 серпня 2021 року) у графі «Відмітки про явки та неявки за числами місяця (години)» за 17 серпня 2021 року зазначено «НЗ» (Неявки з нез`ясованих причин). У зв`язку з відсутністю правових підстав для допущення працівника ОСОБА_1 до роботи, а також враховуючи відсторонення його від роботи відповідно до наказу КП «МПРС» від 18 серпня 2021 року № 548-н, у КП «МПРС» був відсутній обов`язок та правові підстави для нарахування заробітної плати менеджеру з якості ОСОБА_1 за 17 серпня 2021 року та 18 серпня 2021 року відповідно. Як 17 серпня 2021 року, так і 18 серпня 2021 року менеджер з якості ОСОБА_1 не виконував роботу.
Щодо доводів позивача ОСОБА_1 про відсторонення його від роботи як нібито захід негативного впливу у зв`язку з повідомленням з фактами корупційних правопорушень, то відповідно до вимог абзацу 12 частини першої статті 1 Закону України «Про запобігання корупції» та роз`яснень НАЗК «Щодо правового статусу викривача» від 23 червня 2020 року № 5 ОСОБА_1 не є викривачем. Щодо посилання позивача відносно гарантій захисту ОСОБА_1 як викривача, то необхідно зазначити, що зазначені гарантії не відносяться до предмету спору у даній справі, оскільки позивач був відсторонений у зв`язку з ухиленням від проходження інструктажу та перевірки знань з охорони праці та пожежної безпеки, а не у зв`язку з повідомленням про можливі факти корупційних або пов`язаних з корупцією правопорушень, інших порушень цього Закону. При цьому, проходження інструктажів з охорони праці та пожежної безпеки є обов`язковим для всіх працівників незалежно від їх статусу та такий обов`язок не має виключень.
Окрім того, всі оспорювані позивачем накази про його відсторонення від роботи видані та підписані не директором КП «МПРС» ОСОБА_2 , а тимчасово виконуючим обов`язки директора Дубіним С. А .
Відповідно до вказаних наказів час протягом якого менеджер з якості ОСОБА_1 не буде виконувати свої трудові обов`язки внаслідок відсторонення від роботи не оплачується.
Безпідставною є вимога щодо стягнення середнього заробітку по день ухвалення рішення у цій справі, оскільки ОСОБА_1 було звільнено 27 січня 2022 року, наказ про вказане звільнення також оскаржено ОСОБА_1 до суду з вимогами про стягнення середнього заробітку (справа № 947/7076/22). При цьому суди першої та апеляційної інстанцій у цій справі дійшли висновку, що наказ від 27 січня 2022 року про звільнення ОСОБА_1 є законним.
ОСОБА_1 не з`являвся та ухилявся від проходження інструктажу та перевірки знань з охорони праці та пожежної безпеки, тому на підставі пп. 2.13, 5.6, 5.9 Положення про проведення навчання і перевірки знань з питань охорони праці КП «МПРС», статті 18 Закону України «Про охорону праці», пунктів Типового положення про порядок проведення навчання і перевірки знань з питань охорони праці, затвердженого наказом Державного комітету України з нагляду за охороною праці від 26 січня 2005 року № 15, КП «МПРС» були прийняті оспорювані накази про відсторонення від роботи менеджера з якості ОСОБА_1 .
Позивач посилається на те, що КП «МПРС» не організувало проведення інструктажу та перевірку знань з охорони праці та пожежної безпеки, а тому він звернувся до Міжгалузевого центру охорони праці та промислової безпеки з проходження навчань з охорони праці та пожежної безпеки, однак це не відповідає дійсності, адже КП «МПРС» запропонувало менеджеру з якості ОСОБА_1 пройти інструктаж та перевірку знань з охорони праці та пожежної безпеки 17 серпня 2021 року, 18 серпня 2021 року, 26 серпня 2021 року, 28 серпня 2021 року, 07 вересня 2021 року, 17 вересня 2021 року. Однак від проведення інструктажу та перевірки знань позивач ухилявся/відмовлявся сам, що зафіксовано відповідними актами, а також у Журналі реєстрації інструктажу з питань охорони праці на робочому місці є відповідні записи. Навчання з охорони праці у Міжгалузевому центрі охорони праці та промислової безпеки не тотожне інструктажу та перевірці знань з охорони праці та пожежної безпеки на робочому місці, вказані заходи мають різну природу правового регулювання, порядок проведення.
ОСОБА_1 10 грудня 2021 року в період фактичного його відсторонення від роботи направлено на електронну адресу підприємства заяву про надання відпустки та матеріальної допомоги на оздоровлення. Однак нормами чинного законодавства не передбачено право на отримання відпустки працівниками, які не були допущені до роботи та відсторонені від роботи, в зв`язку з ухиленням його від проходження інструктажу та перевірки знань з охорони праці та пожежної безпеки.
У листопаді 2023 року НАЗК подало до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому просило касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Зазначає, що не погоджується із викладеними у оскаржуваних рішеннях висновками судів, якими відмовлено в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , який є викривачем у розумінні положень Закону України «Про запобігання корупції». Штучно створеними обставинами для переслідування викривача може бути, зокрема, відсторонення від виконання трудових обов`язків.
Відповідно до висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 15 серпня 2019 року у справі № 815/2074/18, від 10 лютого 2022 року у справі № 480/4716/20, від 15 грудня 2021 року у справі № 640/265/20, від 11 лютого 2021 року № 260/26/19 недослідження обставин наявності у позивача статусу викривача, а також причинно-наслідкового зв`язку між повідомленням і негативними заходами впливу чи загрози їх застосування відносно викривача, є порушенням норм процесуального та матеріального права, яке призводить до неправильного вирішення справи по суті.
Залишення судом поза увагою цих обставин нівелює міжнародні зобов`язання, взяті на себе Україною, зокрема статті 33 Конвенції Організації Об`єднаних Націй проти корупції, згідно з якою кожна держава-учасниця повинна забезпечити належні заходи для забезпечення захисту будь-яких осіб, які добросовісно й на обґрунтованих підставах повідомляють компетентним органам про будь-які факти, пов`язані зі злочинами, від будь-якого несправедливого поводження.
Крім того, ще однією особливістю судових спорів пов`язаних із захистом прав викривачів є те, що предметом їх розгляду має бути не тільки поновлення порушених трудових прав інформатора, а й недопущення посягання на свободу волевиявлення особи за рахунок такого порушення, так як викриття є практичним проявом свободи вираження поглядів, право на яке захищене статтею 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Стосовно позивача відбулося застосування негативних заходів впливу з боку роботодавця саме після здійснення ним повідомлення про можливі факти корупційних кримінальних правопорушень, вчинених директором КП «МПРС» ОСОБА_2 та начальником служби охорони праці ОСОБА_4 . ОСОБА_1 вважається викривачем з 09 грудня 2019 року, тобто з моменту подання до НПУ відповідного повідомлення. Також звертався до Національного агентства 09 січня 2020 року, 27 січня 2020 року та 30 січня 2020 року із повідомленнями про можливі факти порушення вимог Закону посадовими особами КП «МПРС».
Тому є підстави вважати, що вжиття негативних заходів впливу до позивача як викривача відбувалося з особистих мотивів директором КП «МПРС» ОСОБА_2 та начальником служби охорони праці КП «МПРС» ОСОБА_4 , які є фігурантами кримінального провадження за заявою ОСОБА_1 .
До того ж, як зазначено позивачем у касаційній скарзі, він є єдиним працівником КП «МПРС», з дати утворення цього підприємства, до якого застосовано відсторонення від роботи з огляду на нібито ухилення від інструктажу та перевірки знань з охорони праці та пожежної безпеки, що також свідчить про упереджене та дискримінаційне ставлення до нього з боку керівництва КП «МПРС» у зв`язку із набуттям ОСОБА_8 прав викривача.
Межі та підстави касаційного перегляду, рух справи
Ухвалою Верховного Суду від 16 жовтня 2023 року відкрито касаційне провадження у справі.
В ухвалі вказано, що наведені у касаційній скарзі доводи містять підстави передбачені пунктом 1, 3, 4 частини другої статті 389 ЦПК України для відкриття касаційного провадження (відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; суди в оскаржених судових рішеннях порушили норми процесуального права - пункти 1, 3 частини третьої статті 411 ЦПК України та застосували норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 грудня 2022 року у справі № 130/3548/21 (провадження № 14-82цс22); у постановах Верховного Суду: від 01 березня 2023 року у справі № 607/20853/21; від 17 квітня 2019 року у справі № 682/1692/17, від 10 березня 2021 року у справі № 331/5291/19, від 20 березня 2018 року у справі № 337/3087/17, від 08 лютого 2021 року у справі №630/554/19, від 01 квітня 2020 року у справі № 761/12073/18, від 23 січня 2019 року у справі
№ 755/6458/15-ц).
Ухвалою Верховного Суду від 29 листопада 2023 року продовжено НАЗК строк для подання відзиву на касаційну скаргу ОСОБА_1 .
Ухвалою Верховного Суду від 21 жовтня 2024 року справу призначено до судового розгляду.
Фактичні обставини
Судивстановили, що ОСОБА_1 06 червня 2016 року був прийнятий на роботу до КП «МПРС» на посаду менеджера з якості відповідно до наказу від 04 травня 2016 року № 3-к.
З 27 березня 2018 року був переведений на посаду менеджера з якості сектору з якості відповідно до наказу від 27 березня 2018 року № 204-к.
З 27 листопада 2019 року по 03 лютого 2020 року ОСОБА_1 займав посаду голови Професійної спілки працівників морської пошуково-рятувальної служби, з 14 лютого 2020 року ОСОБА_1 є головою Професійної спілки Працівників КП «МПРС».
Згідно з відповіддю Департаменту організації роботи із запобігання та виявлення корупції НАЗК ОСОБА_1 є викривачем та може реалізовувати права викривача, передбачені законом.
Згідно з наказом № 116-н від 17 лютого 2020 року, виданий директором КП «МПРС» ОСОБА_2 , на виконання листа Державної служби морського і річкового транспорту України від 10 січня 2020 року № 207/07/15-20 щодо пріоритетних напрямків використання коштів підприємств на виконання міжнародних зобов`язань України, скорочення невиробничих, адміністративних та інших витрат з 17 квітня 2020 року виводяться зі штатного розпису КП «МПРС» 37 штатних одиниць, серед яких п. 1.7 Сектор з якості, який підпорядкований директору, у складі: завідувач сектору, в кількості однієї штатної одиниці, фахівець, в кількості однієї штатної одиниці.
На підставі наказу від 21 квітня 2020 року № 230-к звільнений із займаної посади у зв`язку зі скороченням штату працівників відповідно до пункту 1 статті 40 КЗпП України.
Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 20 жовтня 2020 року у справі № 947/12894/20 задоволені позовні вимоги ОСОБА_1 та його поновлено на посаді зі стягненням середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
ОСОБА_1 був поновлений на попередній роботі відповідно до наказу від 06 листопада 2020 року № 707-п.
06 листопада 2020 року т.в.о. директора КП «МПРС» Дубіним С. А. також винесено наказ № 789-н «Про простій», відповідно до якого у зв`язку з відсутністю організаційних та технічних умов, необхідних для виконання роботи, враховуючи наказ КП «МПРС» від 17 лютого 2020 року № 116-н «Про внесення змін до штатного розпису КП «МПРС», статтю 29 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-Co V-2, і з урахуванням рішення Державної комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій від 10 березня 2020 року, встановленням з 12 березня 2020 року на усій території України карантину, на підставі статей 34, 113 КЗпП України оголошено простій не з вини працівника з 09 листопада 2020 року до видання наказу по підприємству щодо припинення простою ОСОБА_1 , менеджеру з якості сектору з якості.
06 листопада 2020 року ОСОБА_1 отримав повідомлення про заплановане вивільнення у зв`язку із проведеним скороченням чисельності та штату працівників КП «МПРС» з 01 травня 2020 року, згідно якого посада ОСОБА_1 у діючому штатному розписі КП «МПРС» відсутня, КП «МПРС» попереджає ОСОБА_1 про наступне звільнення з посади менеджера з якості сектору з якості на підставі пункту 1 статті 40 КЗпП України, яке відбудеться 06 січня 2021 року з виплатою вихідної допомоги у розмірі середньомісячного заробітку.
06 січня 2021 року позивач звільнений із займаної посади у зв`язку із скороченням штату працівників відповідно до пункту 1 статті 40 КЗпП України згідно з наказом № 3-к. Підставою звільнення зазначені: наказ КП «МПРС» від 17 лютого 2020 року № 116-н «Про внесення змін до штатного розпису КП «МПРС» та попередження ОСОБА_1 від 06 листопада 2020 року.
Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 16 липня 2021 року у справі № 947/3424/21 визнано незаконним та скасовано наказ директора КП «МПРС» від 06 січня 2021 року № 3-к «Про звільнення». Поновлено ОСОБА_1 на посаді менеджера з якості сектору з якості КП «МПРС» з 06 січня 2021 року. Стягнено з КП «МПРС» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 129 417,60 грн. Допущено негайне виконання рішення суду в частині поновлення позивача на посаді менеджера з якості сектору з якості КП «МПРС» та виплати середнього заробітку за один місяць (з 07 січня 2021 року по 07 лютого 2021 року) у розмірі 20 905,92 грн. Стягнено з КП «МПРС» на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування спричиненої моральної шкоди 5 000,00 грн, вирішено питання розподілу судових витрат.
На виконання вказаного рішення суду, наказом від 19 липня 2021 року № 452-к ОСОБА_1 з 06 січня 2021 року було поновлено на посаді менеджера з якості сектора з якості. З зазначеним наказом ОСОБА_1 був ознайомлений 17 серпня 2021 року.
Відповідно до п. 2.13 Положення про порядок проведення навчання і перевірки знань з питань охорони праці, затвердженого наказом КП «МПРС» від 19 січня 2018 року № 30-н, не допускаються до роботи працівники, у тому числі посадові особи, які не пройшли навчання, інструктаж і перевірку знань з питань охорони праці.
Відповідно до п. 5.6. цього Положення позаплановий інструктаж проводиться з працівниками на робочому місці: при введенні в дію нових або переглянутих нормативних актів з охорони праці, а також при внесенні змін та доповнень до них: при зміні технологічного процесу, заміні або модернізації устаткування, приладів та інструментів, вихідної сировини, матеріалів та інших факторів, що впливають на стан охорони праці; при порушенні працівниками вимог нормативних актів з охорони праці, що можуть призвести або призвели до травм, аварій, пожеж тощо; при виявленні у працівника недостатнього рівня знань нормативних документів з охорони праці, прийомів безпечного виконання робіт (на вимогу працівника служби охорони праці, іншої особи, що виконує контрольно-наглядові функції щодо дотримання нормативних вимог охорони праці або осіб, які організовують проведення робіт); при перерві в роботі більше ніж на 30 календарних днів - для робіт підвищеної небезпеки, для інших робіт - понад 60 днів. Позаплановий інструктаж може проводитися індивідуально з окремим працівником або з групою працівників одного фаху. Обсяг і зміст позапланового інструктажу визначаються в кожному конкретному випадку залежно від причин і обставин, що спричинили потребу його проведення.
18 серпня 2021 року після прибуття до КП «МПРС» менеджера з якості ОСОБА_1 йому було запропоновано пройти інструктаж та перевірку знань з охорони праці та пожежної безпеки, для чого йому були надані відповідні інструкції для ознайомлення. Однак, менеджер з якості ОСОБА_1 не пройшов перевірку знань з охорони праці у вигляді усного опитування, а саме: ухилявся від надання відповідей на запитання безпосереднього керівника щодо інструкції з охорони праці для працівників КП «МПРС» № 1, інструкції з охорони праці під час роботи на персональному комп`ютері № 2 та інструкції з охорони праці під час роботи на копіювальній техніці КП «МПРС» № 32, або надавав невірні відповіді, про що було складено акт від 18 серпня 2021 року. Начальником відділу внутрішньої безпеки Воблим М. Ю. складено службову записку від 18 серпня 2021 року вих. № 57/4-21 про відмову ОСОБА_1 від проходження інструктажів та про вчинення ОСОБА_1 хуліганських дій та агресивне поводження. Також складено службову записку і начальником відділу управління персоналу ОСОБА_5 від 18 серпня 2021 року № 275/41-21, в якій зазначається про погрози та образи з боку менеджера з якості ОСОБА_1 на адресу працівників КП «МПРС», про його агресивну поведінку. Здійснені відповідні записи від 18 серпня 2021року у Журналі реєстрації інструктажів з питань охорони праці.
18 серпня 2021 року наказом КП «МПРС» № 548-н «Про відсторонення від роботи» менеджера з якості ОСОБА_1 з 18 серпня 2021 року відсторонено від роботи у зв`язку з ухиленням від проведення інструктажу та перевірки знань з охорони праці та пожежної безпеки, та з метою запобігання загрози життю та здоров`ю менеджера з якості ОСОБА_1 , а також осіб, які працюють разом з ним. Відповідно до п. 2 вказаного наказу, час протягом якого менеджер з якості ОСОБА_1 не буде виконувати свої трудові обов`язки внаслідок відсторонення від роботи не оплачується. Наказ виданий відповідно до пунктів 2.13 та 5.9 Положення про порядок проведення навчання і перевірки знань з питань охорони праці КП «МПРС», пункту 2.2 Положення про сектор цивільного захисту та пожежної безпеки КП «МПРС», статей 46, 113 КЗпП України. З наказом позивач був ознайомлений 18 серпня 2021 року, про що свідчить його особистий підпис. ОСОБА_1 запропоновано до 28 серпня 2021 року пройти обов`язкові інструктажі та перевірку знань з охорони праці та пожежної безпеки.
20 серпня 2021 року начальник відділу управління персоналом КП «МПРС» ОСОБА_5 засобами електронної пошти на адресу ОСОБА_1 направила повідомлення № 276/41-21, відповідно до якого ОСОБА_1 запропоновано пройти інструктаж та перевірку знань з охорони праці та пожежної безпеки 26 серпня 2021 року о 09:30 год. в приміщенні КП «МПРС». 26 серпня 2021 року менеджеру з якості ОСОБА_1 знову було надано інструкції № 1, № 2, № 32 для ознайомлення, але під час проведення перевірки знань шляхом усного опитування менеджер з якості ОСОБА_1 ухилявся від надання відповідей на запитання, надавав невірні відповіді, ставив свої запитання, які не стосуються інструктажу та перевірки знань, на жодне запитання відповіді менеджером з якості ОСОБА_1 надано не було. Враховуючи викладене, менеджер з якості ОСОБА_1 позаплановий інструктаж з охорони праці не пройшов, про що здійснені відповідні записи від 26 серпня 2021 року у Журналі реєстрації інструктажів з питань охорони праці. Також, було складено відповідний акт.
27 серпня 2021 року на електронну адресу позивача ОСОБА_1 направлено повідомлення № 284/41-21, яким запропоновано ОСОБА_1 пройти інструктаж та перевірку знань з охорони праці та пожежної безпеки 28 серпня 2021 року о 10:30 год. в приміщенні КП «МПРС». Однак ОСОБА_1 для проходження інструктажу та перевірку знань з охорони праці та пожежної безпеки 28 серпня 2021 року як о 10:30 год., так і протягом робочого дня, в приміщенні КП «МПРС» не з`явився, що зафіксовано актом від 28 серпня 2021 року.
У зв`язку з неодноразовим ухиленням від проведення інструктажу та перевірки знань з охорони праці, а також з метою запобігання загрози життю та здоров`ю менеджера з якості ОСОБА_1 та осіб, які працюють разом з ним, ОСОБА_1 наказом від 28 серпня 2021 року № 550-н з 30 серпня 2021 року відсторонено від роботи та запропоновано у строк до 08 вересня 2021 року включно пройти обов`язкові інструктажі і перевірку знань з охорони праці та пожежної безпеки.
30 серпня 2021 року на електрону адресу позивача ОСОБА_1 направлено повідомлення № 287/41-21, яким запропоновано ОСОБА_1 пройти інструктаж та перевірку знань з охорони праці та пожежної безпеки 07 вересня 2021 року о 10:30 год. у приміщенні КП «МПРС». ОСОБА_1 для проходження інструктажу та перевірку знань з охорони праці та пожежної безпеки 07 вересня 2021 року як о 10:30 год., так і протягом робочого дня, в приміщенні КП «МПРС» не з`явився, що зафіксовано актом від 07 вересня 2021 року. Тому ОСОБА_1 наказом від 07 вересня 2021 року № 613-н з 08 вересня 2021 року відсторонено від роботи та запропоновано у строк до 17 вересня 2021 року включно пройти обов`язкові інструктажі і перевірку знань з охорони праці та пожежної безпеки. З наказом від 07 вересня 2021 року № 613-н позивач був ознайомлений 08 вересня 2021 року, про що свідчить його особистий підпис.
08 вересня 2021 року, прибувши на підприємство, менеджер з якості ОСОБА_1 відмовився від проходження інструктажу та перевірки знань з охорони праці та пожежної безпеки, посилаючись на те, що він начебто пройшов зазначені інструктаж та перевірку знань 18 серпня 2021 року та 26 серпня 2021 року. Відмова ОСОБА_1 від проходження інструктажу та перевірки знань зафіксована актами. Також позивачу було вручено повідомлення № 291/41-21, яким запропоновано ОСОБА_1 пройти інструктаж та перевірку знань з охорони праці та пожежної безпеки 17 вересня 2021 року о 10:30 год. у приміщенні КП «МПРС». 17 вересня 2021 року ОСОБА_1 до КП «МПРС» не з`явився, що зафіксовано відповідним актом.
КП «МПРС» на електронну адресу ОСОБА_1 направлено лист, в якому зазначено, що 16 вересня 2021 року ОСОБА_1 засобами телефонного та електронного зв`язку було повідомлено про погіршення стану його здоров`я, вказано, що станом на 04 листопада 2021 року у КП «МПРС» відсутні будь-які підтверджуючі документи щодо причини відсутності ОСОБА_1 з 16 вересня 2021 року по 04 листопада 2021 року на роботі. Для призначення дати та часу проведення інструктажу і перевірку знань з охорони праці та пожежної безпеки КП «МПРС» просить ОСОБА_1 проінформувати про наявність або відсутність захворювання та надати копії підтверджуючих це документів. На вказаний лист ОСОБА_1 05 листопада 2021 року надав відповідь на електронну пошту підприємства, що станом на 05 листопада 2021 року перебуває на лікування. КП «МПРС» на електрону поштову адресу ОСОБА_1 направлено лист, в якому зазначено, що ОСОБА_1 необхідно надати до відділу управління персоналом копії підтверджуючих документів щодо причини ухиляння (неприбуття на підприємство) від проходження інструктажу та перевірки знань з охорони праці і пожежної безпеки. Вказаний лист залишився без відповіді.
30 листопада 2021 року позивач прибув до КП «МПРС», при цьому на прохання надати пояснення щодо його неприбуття на підприємство 17 вересня 2021 року для проходження інструктажу та перевірки знань, а також надати документи, які б підтверджували поважність причин його неприбуття та відсутності на роботі в період з 17 вересня 2021 року по 27 вересня 2021 року., ОСОБА_1 надати відмовився. Працівниками КП «МПРС» складено відповідний акт, а також акт від 30 листопада 2021 року про відмову від підписання зазначеного акту.
30 листопада 2021 року менеджера з якості ОСОБА_1 згідно з наказом № 775-н «Про відсторонення від роботи», керуючись пунктами 5.6, 5.10, 5.11, 5.12. Положення про порядок проведення навчання і перевірки знань з питань охорони праці КП «МПРС», статті 46 КЗпП України, відсторонено від роботи у зв`язку з неодноразовим ухиленням менеджера з якості ОСОБА_1 від проведення інструктажу та перевірки знань з охорони праці і пожежної безпеки, та з метою запобігання загрози життю та здоров`ю менеджера з якості ОСОБА_1 , а також осіб, які працюють разом з ним. ОСОБА_1 менеджера з якості з 30 листопада 2021 року відсторонено від роботи та запропоновано до 09 грудня 2021 року пройти обов`язкові інструктажі та перевірку знань з охорони праці та пожежної безпеки. З наказом позивач був ознайомлений 01 грудня 2021 року, про що свідчить його особистий підпис.
01 грудня 2021 року КП «МПРС» ОСОБА_1 було надано повідомлення від 30 листопада 2021 року № 400/41-21, яким запропоновано 03 грудня 2021 року о 10:00 год. в приміщенні КП «МПРС», кабінет 4306, пройти інструктаж та перевірку знань з охорони праці і пожежної безпеки. 03 грудня 2021 року КП «МПРС» надало повідомлення ОСОБА_1 про те, що на підставі отриманих від нього медичних документів щодо перенесеного ним захворювання протягом тривалого часу (більше двох місяців) та оперативного втручання, пов`язаного з хворобою серця, ОСОБА_1 необхідно пройти позачерговим медичний огляд у МСЧ ОФ ДП «АМПУ» та зазначено про перенесення проходження інструктажу на 10 грудня 2012 року о 14:00 год. в приміщенні КП «МПРС», повідомлено про необхідність прибуття до підприємства 10 грудня 2012 року о 14:00 год. з результатами медичного огляду. Відповідно до договору № 72-В-21 від 26 квітня 2021 року медичний огляд для працівників КП «МПРС» з 01 травня 2021 року по 30 квітня 2022 року, проводиться МСЧ ОФ ДП «АМПУ» за адресою: м. Одеса, Митна площа, 1.
Прибувши 10 грудня 2021 року на підприємство ОСОБА_1 відмовився від проходження інструктажу та перевірку знань з охорони праці і пожежної безпеки, посилаючись на те, що він такий інструктаж пройшов ще 18 серпня 2021 року та 26 серпня 2021 року. Зазначено про відсутність у нього часу на проходження інструктажу та перевірки знань у зв`язку із судовим засіданням. Працівниками КП «МПРС» складено акт від 10 грудня 2021 року про те, що менеджер з якості ОСОБА_1 відмовився від проведення інструктажу та перевірки знань з охорони праці та пожежної безпеки, а також акт від 10 грудня 2021 року про відмову від ознайомлення з вказаним актом.
10 грудня 2021 року менеджера з якості ОСОБА_1 згідно з наказом № 843-н від 10 грудня 2021 року відсторонено від роботи у зв`язку з неодноразовим ухиленням від проведення інструктажу та перевірки знань, та з метою запобігання загрози життю та здоров`ю менеджера з якості ОСОБА_1 , а також осіб, які працюють разом з ним. ОСОБА_1 відсторонено від роботи до 19 грудня 2021 року та зобов`язано пройти обов`язкові інструктажі та перевірку, знань з охорони праці та пожежної безпеки. Час протягом якого менеджер з якості ОСОБА_1 не буде виконувати свої трудові обов`язки внаслідок відсторонення від роботи, не оплачується. З наказом позивач був ознайомлений 14 грудня 2021 року.
Крім того, ОСОБА_1 , менеджеру з якості, наказом КП «МПРС» від 10 грудня 2021 року № 942-н «Про дисциплінарне стягнення» оголошено догану.Вказаний наказ прийнятий і зв`язку із допущенням менеджером з якості ОСОБА_1 дисциплінарного проступку у вигляді: порушення пункту 3.2 Правил внутрішнього трудового розпорядку для працівників КП «МПРС», недотримання ним вимог з охорони праці та протипожежної безпеки, що полягає в ухиленні від проходження обов`язкових інструктажів та перевірки знань з охорони праці та пожежної безпеки, а саме в неприбутті без поважних, причин 17 вересня 2021 року на підприємство для проходження інструктажу та перевірки знань з охорони праці та пожежної безпеки, про дату,час та місце проведення якого ОСОБА_1 був обізнаний; порушення пункту 5,8 Положення про сектор з якості КП «МПРС», а саме невиконання менеджером з якості ОСОБА_1 вимог нормативно-правових актів (Закону України «Про охорону праці», Положення про порядок проведення навчання і перевірки знань з питань охорони праці); порушення пункту 5.10 Положення про сектор з якості, а саме невиконання менеджером з якості ОСОБА_1 наказу керівника підприємства від 07 вересня 2021 року № 613-н щодо проходження у строк до 17 вересня 2021 року обов`язкових інструктажів та перевірки знань з охорони праці та пожежної безпеки.При цьому, менеджером з якості сектору з якості ОСОБА_1 з приводу зазначених фактів не надано пояснень та підтверджуючих документів, про що про складено відповідні акти.
14 грудня 2021 року КП «МПРС» ОСОБА_1 надано для ознайомлення повідомлення від 13 грудня 2021 року № 417/41-21 «Про обов`язкове профілактичне щеплення проти «СОVID-19», в якому вказано, що таке щеплення є обов`язковим для працівників КП «МПРС» та про необхідність надання документу, який підтверджує наявність профілактичного щеплення проти «СОVID-19». Вказаний документ ОСОБА_1 відмовився отримати 13 грудня 2021 року.
14 грудня 2021 року КП «МПРС» надано ОСОБА_1 повідомлення № 418/41-21 від 13 грудня 2021 року про необхідність проходження позачергово медичного огляду в МС ОФ ДП «АМПУ» за адресою: м. Одеса, Митна площа, 1, зазначено про необхідність з`явитися на 17 грудня 2012 року о 10:00 год. до КП «МПРС» для походження інструктажу та перевірки знань та надати висновок за результатами проходження позачергового медичного огляду.
Позивач надав висновок за формою № 28-1/о від 26 листопада 2021 року щодо наявності протипоказань до вакцинації проти гострої респіраторної хвороби «СОVID-19», спричиненої коронавірусом SARS-СоV-2, який виданий лікарем КНП «МЛ № 8». Вказаний висновок викликав у КП «МПРС» сумніви щодо його форми та змісту, у зв`язку з чим КП «МПРС» звернулось до КНП «МЛ № 8» листом від 15 грудня 2021 року №1/57/2323-21 відносно оформлення зазначеного висновку про тимчасовий відвід від щеплення проти «СОVID-19». 16 грудня 2021 року на адресу КП «МПРС» було надано лист КНП «МЛ № 8» від 16 грудня 2021 року № 924, згідно з яким довідку за формою № 28-1/о від 26 листопада 2021 року визнано недійсною, оскільки вона не містить повного обґрунтування, не оформлена належним чином, не зареєстрована, не має підпису керівника установи.
Прибувши на підприємство 17 грудня 2021 року ОСОБА_1 не надав документ, який підтверджує наявність профілактичного щеплення проти «СОVID-19». Тому наказом КП «МПРС» від 17 грудня 2021 року № 848-н «Про відсторонення від роботи» ОСОБА_1 відсторонено від роботи з 17 грудня 2021 року на час відсутності щеплення проти «СОVID-19» без збереження заробітної плати. Із вказаним наказом ОСОБА_1 ознайомився 17 грудня 2021 року.
17 січня 2022 року КП «МПРС» видало наказ № 8-н, яким позивача допущено до роботи з 18 січня 2022 року. Підставою для допуску працівника до роботи зазначений консультативний висновок спеціаліста від 20 грудня 2021 року.
17 січня 2022 року працівники КП «МПРС» здійснили виїзд на адресу проживання позивача з метою особистої зустрічі та ознайомлення з наказом КП «МПРС» від 17 січня 2022 № 8-н, але двері ніхто не відчинив (акт від 17 січня 2022 року).
18 січня 2022 року працівники КП «МПРС» повторно здійснили виїзд на адресу проживання позивача, двері ніхто не відчинив (акт від 18 січня 2022 року).
25 січня 2022 року працівники КП «МПРС» втретє здійснили виїзд за адресою проживання ОСОБА_1 .
ОСОБА_1 був ознайомлений з вказаним наказом та повідомлений про необхідність з`явитись на роботу, однак ознайомитися під підпис з вказаним наказом відмовився (акт від 25 січня 2022 року).
27 січня 2022 року КП «МПРС» видало наказ № 31/к «Про звільнення», яким ОСОБА_1 , менеджер з якості сектору з якості, звільнений із займаної посади 27 січня 2022 року через відсутність на роботі 25, 26 та 27 січня 2022 року без поважних причин, на підставі пункту 4 статті 40 КЗпП України.
Постановою Одеського апеляційного суду від 16 серпня 2022 року рішення Київського районного суду м. Одеси від 16 липня 2021 року у справі № 947/3424/21 скасовано та ухвалено нове судове рішення. Позов ОСОБА_1 залишено без задоволення.
Позиція Верховного Суду
Щодо доводів про використання негативних заходів впливу до позивача як викривача корупції
Викривач - фізична особа, яка за наявності переконання, що інформація є достовірною, повідомила про можливі факти корупційних або пов`язаних з корупцією правопорушень, інших порушень цього Закону, вчинених іншою особою, якщо така інформація стала їй відома у зв`язку з її трудовою, професійною, господарською, громадською, науковою діяльністю, проходженням нею служби чи навчання або її участю у передбачених законодавством процедурах, які є обов`язковими для початку такої діяльності, проходження служби чи навчання (стаття 1 Закону України «Про запобігання корупції»).
Відповідно до частин першої, другої та четвертої статті 53-4 Закону України «Про запобігання корупції» викривачу, його близьким особам не може бути відмовлено у прийнятті на роботу, їх не може бути звільнено чи примушено до звільнення, притягнуто до дисциплінарної відповідальності чи піддано з боку керівника або роботодавця іншим негативним заходам впливу (переведення, атестація, зміна умов праці, відмова у призначенні на вищу посаду, зменшення заробітної плати тощо) або загрозі таких заходів впливу у зв`язку з повідомленням про можливі факти корупційних або пов`язаних з корупцією правопорушень, інших порушень цього Закону. До негативних заходів також належать формально правомірні рішення і дії керівника або роботодавця, які носять вибірковий характер, зокрема, не застосовуються до інших працівників у подібних ситуаціях та/або не застосовувалися до працівника у подібних ситуаціях раніше. У разі відсторонення працівника, який є викривачем, від виконання трудових обов`язків не з його вини оплата праці на період відсторонення здійснюється в розмірі середньої заробітної плати працівника за останній рік. Викривачу, його близьким особам, права яких порушені всупереч положенням частин першої - третьої цієї статті, гарантується поновлення їх порушених прав.
Права викривача виникають з моменту повідомлення інформації про можливі факти корупційних або пов`язаних з корупцією правопорушень, інших порушень цього Закону (частина перша статті 53-3 вказаного Закону).
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частини четвертої статті 263 ЦПК України).
У постанові Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду від 15 серпня 2019 року у справі № 815/2074/18 зроблено висновок, що «з моменту набуття особою статусу викривача, останній здобуває певний імунітет, суть якого розкрито в частині третій статті 53 Закону України «Про запобігання корупції». Так, відповідно до положень зазначеної норми особа або член її сім`ї не може бути звільнена чи примушена до звільнення, притягнута до дисциплінарної відповідальності чи піддана з боку керівника або роботодавця іншим негативним заходам впливу (переведення, атестація, зміна умов праці, відмова в призначенні на вищу посаду, скорочення заробітної плати тощо) або загрозі таких заходів впливу у зв`язку з повідомленням нею про порушення вимог цього Закону іншою особою. Водночас такий імунітет (пункт 94 цієї постанови) не є абсолютним та має певні межі. В першу чергу, повинен бути наявним зв`язок між негативними заходами впливу або загрозою їх застосування та повідомленням викривачем про порушення вимог Закону України «Про запобігання корупції» іншою особою. Наступною обставиною, що свідчить про наявність у викривача імунітету, є те, що ним повинно бути повідомлено про порушення саме Закону України «Про запобігання корупції», а не іншого закону і саме тих вимог, які ним визначені, у тому числі встановлені ним заборони і обмеження. Ще одним обов`язковим елементом, за наявності якого особа отримує імунітет викривача, є застосування до нього, негативних заходів впливу, перелік яких не є вичерпним. Під негативним заходом впливу може розумітись також і позбавлення або обмеження певного права викривача в порівнянні з іншими працівниками. Наприклад, відмова йому в наданні відпустки в іншому місяці, ніж це передбачено графіком відпусток, в той час як іншим працівникам в такому праві відмовлено не було. Про наявність зв`язку між негативними заходами впливу або загрозою їх застосування та повідомленням викривачем про порушення вимог Закону України «Про запобігання корупції» іншою особою може свідчити, зокрема, але не виключно такі обставини: певна послідовність подій (спочатку повідомлення особою про факти корупції, потім - застосування до викривача негативних наслідків, а не навпаки); наближеність в часі цих подій (застосування негативних наслідків до викривача відбулось незадовго після повідомлення ним про факти корупції); наявність різного роду погроз до викривача після повідомлення ним про факти корупції; відсутність в минулому (до моменту повідомлення) претензій до працівника, в тому числі й з боку осіб, про корупційні діяння яких ним повідомлено. Перевірка наявності чи відсутності наведених обставин дасть змогу стверджувати про відсутність чи наявність причинного зв`язку між виданням спірних наказів із діяльністю позивача, як викривача».
У справах щодо застосування керівником або роботодавцем чи створення ним загрози застосування негативних заходів впливу до позивача (звільнення, примушування до звільнення, притягнення до дисциплінарної відповідальності, переведення, атестація, зміна умов праці, відмова в призначенні на вищу посаду, зменшення розміру заробітної плати тощо) у зв`язку з повідомленням ним або його близькими особами про можливі факти корупційних або пов`язаних з корупцією правопорушень, інших порушень Закону України «Про запобігання корупції» іншою особою обов`язок доказування, що прийняті рішення, вчинені дії є правомірними і не були мотивовані діями позивача чи його близьких осіб щодо здійснення цього повідомлення, покладається на відповідача (частина третя статті 81 ЦПК України).
Відповідно до частини третьої статті 6 Закону України «Про доступ до судових рішень» суд при здійсненні судочинства може використовувати лише текст судового рішення, який опубліковано офіційно або внесений до Реєстру.
У справі, що переглядається:
позивач вказував, що за його заявою від 09 грудня 2019 року - 23 січня 2020 року зареєстроване кримінальне провадження № 120201604480000221 та внесені відомості Єдиного реєстру досудових розслідувань за ч. 1 ст. 191 КК України щодо ОСОБА_2 (директора КП «МПРС») та ОСОБА_4 (начальника служби охорони праці КП «МПРС»). ОСОБА_4 на сьогодні займає посаду начальника Служби охорони праці та відіграє безпосередню участь у безпідставних відстороненнях від роботи позивача. КП «МПРС» здійснює направлення на медичні огляди працівників, посади яких належить до тих, яким обов`язково необхідно проходити медичний огляд, не тільки у Медично-санітарні частини Одеської філії ДП «АМПУ», але й у КНП «Консультативно-діагностичний центр № 20 Одеської міської ради», де позивач і пройшов медичний огляд. Він також звертався до Національного агентства 09 січня 2020 року, 27 січня 2020 року та 30 січня 2020 року із повідомленнями про можливі факти порушення вимог Закону посадовими особами КП «МПРС». Тому є підстави вважати, що вжиття негативних заходів впливу до позивача як викривача відбувалося з особистих мотивів директором КП «МПРС» ОСОБА_2 та начальником служби охорони праці КП «МПРС» ОСОБА_4 , які є фігурантами кримінального провадження за заявою ОСОБА_1 . Він є єдиним працівником КП «МПРС», з дати утворення цього підприємства, до якого застосовано відсторонення від роботи з огляду на нібито ухилення від інструктажу та перевірки знань з охорони праці та пожежної безпеки, що також свідчить про упереджене та дискримінаційне ставлення до нього з боку керівництва КП «МПРС» у зв`язку із набуттям ОСОБА_8 прав викривача. Згідно з відповіддю Департаменту організації роботи із запобігання та виявлення корупції НАЗК ОСОБА_1 з 09 грудня 2019 року є викривачем та може реалізовувати права викривача, передбачені законом;
суди за встановлених обставин справи зробили висновок, що оспорювані дії адміністрації відповідача не є негативним заходом впливу у зв`язку з повідомленням позивачем про можливі факти корупційних правопорушень, відсутній зв`язок між повідомленням про можливий факт зловживання службовим становищем службовими особами відповідача та застосуванням до позивача негативних заходів впливу;
касаційний суд враховує, що аналогічні доводи позивача та третьої особи - НАЗК досліджувались також у інших справах:
у справі № 947/12894/20 при оскарженні наказу відповідача від 21 квітня 2020 року № 230-к про звільнення позивача, рішенням Київського районного суду м. Одеси від 20 жовтня 2020 року, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного суду від 25 листопада 2021 року та постановою Верховного Суду від 06 липня 2022 року, задоволені позовні вимоги ОСОБА_1 та його поновлено на посаді зі стягненням середнього заробітку за час вимушеного прогулу, у зв`язку недотриманням КП «МПРС» порядку звільнення позивача за скороченням штату. Проте суд не визнав доводи позивача, що його звільнення є таким, що пов`язано із повідомлення ним про можливі факти корупційних або пов`язаних з корупцією правопорушень як викривача;
у справі № 947/3424/21 при оскарженні наказу відповідача від 06 січня 2021 року № 3-к про звільнення позивача на підставі пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України суди встановили додержання порядку звільнення, яке не пов`язано із повідомленням ним про можливі факти корупційних або пов`язаних з корупцією правопорушень. Верховний Суд відхилив доводи касаційної скарги ОСОБА_1 , що суд апеляційної інстанції не дослідив та не надав належної оцінки доказам звільнення як негативного заходу впливу як на викривача відповідно до Закону України «Про запобігання корупції» (див. постанову Одеського апеляційного суду від 16 серпня 2022 року, яка залишена без змін постановою Верховного Суду від 30 січня 2023 року);
зазначене питання також досліджувалось судами у справі № 947/7076/22 при оскарженні наказу відповідача від 27 січня 2022 року про звільнення позивача та встановлено, що таке звільнення не було пов`язано із повідомленням ним про можливі факти корупційних або пов`язаних з корупцією правопорушень. Рішенням Київського районного суду міста Одеси від 18 серпня 2022 року, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного суду від 08 березня 2023 року, у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено;
колегія суддів враховує, що позивач не посилався, а суди не встановили нових обставин у періоди відсторонення відповідача в цій справі з 18 серпня 2021 року, які б дозволили зробити протилежні висновки щодо наявності зв`язку оспорюваних дій (рішень) відповідача зі статусом позивача як викривача корупції, у зв`язку з повідомленням ним про можливі факти корупційних правопорушень09 грудня 2019 року, 09 січня 2020 року, 27 січня 2020 року та 30 січня 2020 року;
доводи касаційної скарги про те, що такі заходи не застосовувались до інших працівників КП «МПРС», колегія суддів не приймає, оскільки позивач не вказав прикладів того, що в аналогічній ситуації працівники КП «МПРС» допускаються до роботи без проходження обов`язкових навчань і перевірки знань з питань охорони праці та пожежної безпеки. При цьому касаційний суд акцентує увагу, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено статтями 77, 78, 79, 80, 89, 367 ЦПК України. Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18)).
За таких обставин Верховний Суд погоджується з висновками судів про те, що відсторонення позивача від роботи не перебуває у причинному зв`язку із його повідомленнями про можливі вчинення посадовими особами відповідача корупційних правопорушень.
Щодо визнання незаконними та скасування наказів КП «МПРС» від 18 серпня 2021 року № 548-н, від 28 серпня 2021 року № 550-н, від 07 вересня 2021 року № 613-н, від 30 листопада 2021 року № 775-н, від 10 грудня 2021 року № 843-н про відсторонення від роботи
Згідно з положенням статті 3 Конституції України людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.
Працівник зобов`язаний: знати і виконувати вимоги нормативних актів про охорону праці, правила поводження з машинами, механізмами, устаткуванням та іншими засобами виробництва, користуватися засобами колективного та індивідуального захисту; додержувати зобов`язань щодо охорони праці, передбачених колективним договором (угодою, трудовим договором) та правилами внутрішнього трудового розпорядку підприємства, установи, організації; проходити у встановленому порядку попередні та періодичні медичні огляди; співробітничати з власником або уповноваженим ним органом у справі організації безпечних та нешкідливих умов праці, особисто вживати посильних заходів щодо усунення будь-якої виробничої ситуації, яка створює загрозу його життю чи здоров`ю або людей, які його оточують, і навколишньому природному середовищу, повідомляти про небезпеку свого безпосереднього керівника або посадову особу (стаття 159 КЗпП України).
Відповідно до частин першої-сьомої статті 18 Закону України «Про охорону праці» працівники під час прийняття на роботу і в процесі роботи повинні проходити за рахунок роботодавця інструктаж, навчання з питань охорони праці, з надання першої медичної допомоги потерпілим від нещасних випадків і правил поведінки у разі виникнення аварії. Працівники, зайняті на роботах з підвищеною небезпекою або там, де є потреба у професійному доборі, повинні щороку проходити за рахунок роботодавця спеціальне навчання і перевірку знань відповідних нормативно-правових актів з охорони праці. Перелік робіт з підвищеною небезпекою затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони праці. Посадові особи, діяльність яких пов`язана з організацією безпечного ведення робіт, під час прийняття на роботу і періодично, один раз на три роки, проходять навчання, а також перевірку знань з питань охорони праці за участю профспілок. Порядок проведення навчання та перевірки знань посадових осіб з питань охорони праці визначається типовим положенням, що затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони праці. Не допускаються до роботи працівники, у тому числі посадові особи, які не пройшли навчання, інструктаж і перевірку знань з охорони праці. У разі виявлення у працівників, у тому числі посадових осіб, незадовільних знань з питань охорони праці, вони повинні у місячний строк пройти повторне навчання і перевірку знань.
Спеціалісти служби охорони праці у разі виявлення порушень охорони праці мають право, зокрема, вимагати відсторонення від роботи осіб, які не пройшли передбачених законодавством медичного огляду, навчання, інструктажу, перевірки знань і не мають допуску до відповідних робіт або не виконують вимог нормативно-правових актів з охорони праці (стаття 15 Закону України «Про охорону праці»).
Згідно зі статтею 46 КЗпП України відсторонення працівників від роботи власником або уповноваженим ним органом допускається у разі, зокрема, відмови або ухилення від обов`язкових медичних оглядів, навчання, інструктажу і перевірки знань з охорони праці та протипожежної охорони, в інших випадках, передбачених законодавством.
Відповідно до частини сьомої статті 153 КЗпП України саме на власника або уповноважений ним орган покладається систематичне проведення інструктажу (навчання) працівників з питань охорони праці, протипожежної охорони.
Типове положення про порядок проведення навчання і перевірки знань з питань охорони праці та Перелік робіт з підвищеною небезпекою затверджено наказом Державного комітету України з нагляду за охороною праці від 26 січня 2005 року № 15 (далі - Положення № 15).
За змістом пункту 3.1 Положення № 15 працівники під час прийняття на роботу і в процесі роботи, а також учні, курсанти, слухачі та студенти під час трудового і професійного навчання проходять на підприємстві за рахунок роботодавця інструктажі, навчання та перевірку знань з питань охорони праці, надання домедичної допомоги потерпілим від нещасних випадків, а також правил поведінки у разі виникнення аварії.
При цьому працівники під час прийняття на роботу та періодично повинні проходити на підприємстві інструктажі з питань охорони праці, надання домедичної допомоги потерпілим від нещасних випадків, а також з правил поведінки та дій при виникненні аварійних ситуацій, пожеж і стихійних лих. За характером і часом проведення інструктажі з питань охорони праці (далі - інструктажі) поділяються на вступний, первинний, повторний, позаплановий та цільовий (пункти 6.1, 6.2 Положення № 15)
За змістом пунктів 6.8, та 6.9 Положення № 15 первинний, повторний, позаплановий і цільовий інструктажі проводить безпосередній керівник робіт (начальник структурного підрозділу, майстер) або фізична особа, яка використовує найману працю, такий інструктаж завершуються перевіркою знань у вигляді усного опитування або за допомогою технічних засобів, а також перевіркою набутих навичок безпечних методів праці, особою, яка проводила інструктаж. При незадовільних результатах перевірки знань, умінь і навичок щодо безпечного виконання робіт після первинного, повторного чи позапланового інструктажів протягом 10 днів додатково проводяться інструктаж і повторна перевірка знань. При незадовільних результатах перевірки знань після цільового інструктажу допуск до виконання робіт не надається. Повторна перевірка знань при цьому не дозволяється.
При незадовільних результатах перевірки знань з питань охорони праці працівники протягом одного місяця повинні пройти повторне навчання і повторну перевірку знань (пункт 3.15 Положення № 15).
Не допускаються до роботи працівники, у тому числі посадові особи, які не пройшли навчання, інструктаж і перевірку знань з питань охорони праці (пункт 3.16 Положення № 15).
Відповідальність за організацію і здійснення інструктажів, навчання та перевірку знань працівників з питань охорони праці покладається на роботодавця (пункт 3.18 Положення № 15).
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 01 квітня 2020 року у справі № 761/12073/18 (провадження № 61-13444св19) зазначено, що «відсторонення працівника від роботи - це призупинення виконання ним своїх трудових обов`язків за рішенням уповноважених на це компетентних органів з підстав, передбачених законодавством, що, як правило, відбувається з одночасним призупиненням виплати йому заробітної плати. Відсторонення від роботи можливе лише у випадках, що передбачені законодавством. Про це оголошується наказом або розпорядженням керівника підприємства, установи чи організації, і про це працівник повинен бути повідомлений. Термін відсторонення встановлюється до усунення причин, що його зумовили. Працівник має право оскаржити наказ про відсторонення від роботи у встановленому законом порядку. Разом з тим за змістом статті 46 КЗпП України допускається відсторонення працівника або у випадках, перелічених у статті, або в інших випадках, які повинні бути також передбачені певним нормативним документом».
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 30 січня 2019 року у справа № 459/7444/17 (провадження № 61-46459св18) вказано, що «охорона праці як галузь трудового права має на меті збереження здоров`я та життя працівників та створення безпечних умов для їх роботи. З огляду на право працівника на безпечні умови праці та обов`язок роботодавця щодо створення таких умов для усіх працівників за змістом зазначених правових норм, роботодавець має право та кореспондуючий обов`язок щодо організації і здійснення навчань, інструктажів та перевірки знань з питань охорони праці, а працівник має право та кореспондуючий обов`язок пройти навчання, інструктаж і перевірку знань з цих питань. Разом з тим відсутність проведеного інструктажу, навчань або перевірки знань з питань охорони праці з вини роботодавця є підставою для відмови працівника від виконання роботи у зв`язку з порушенням роботодавцем трудового законодавства, а у випадку відмови працівника від проходження інструктажу, навчань або перевірки знань з питань охорони праці - підставою для відсторонення працівника від роботи за рішенням роботодавця. Отже, за будь яких умов відсутність проведеного інструктажу, навчань або перевірки з питань охорони праці є підставою для недопуску працівника до роботи задля забезпечення охорони його та інших життя та здоров`я».
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаютьсясторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частини перша,третя статті 12, частини перша, п`ята, шоста статті 81 ЦПК України).
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини перша - третя статті 89 ЦПК України).
Суди встановили, що з`явившись на робоче місце наприкінці робочого дня 17 серпня 2021 року ОСОБА_1 відмовився від проходження інструктажів та перевірки знань з охорони праці та пожежної безпеки, тому наказом від 18 серпня 2021 року № 548-н його відсторонено від роботи; у зв`язку з неодноразовим ухиленням від проведення інструктажу та перевірки знань з охорони праці наказами від 28 серпня 2021 року № 550-н, від 07 вересня 2021 року № 613-н, від 30 листопада 2021 року, від 10 грудня 2021 року № 843-н позивач відсторонювався від роботи до 19 грудня 2021 року та якому надавався строк пройти обов`язкові інструктажі та перевірку знань з охорони праці та пожежної безпеки.
Суди врахували, що при відмові (ухиленні) працівника від проходження інструктажу, навчань або перевірки знань з питань охорони праці та пожежної безпеки роботодавець має право прийняти рішення про відсторонення працівника від роботи, тому зробили правильний висновок про відмову у задоволенні позову в цій частині.
Доводи касаційної скарги, що він не ознайомлений з наказами від 18 серпня 2021 року, 28 серпня 2021 року і 07 вересня 2021 року спростовується установленими судами обставинами, оскільки наказ від 18 серпня 2021 року підписаний особисто ОСОБА_1 , а 28 серпня 2021 року і 07 вересня 2021 року позивач був відсутній протягом робочого дня на роботі, що зафіксовано відповідними актами.
Доводи ОСОБА_1 , що 08 вересня 2021 року він пройшов і навчання, і перевірку знань з питань охорони праці та пожежної безпеки у Міжгалузевому центрі охорони праці та промислової безпеки, колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки зазначене не звільняє працівника пройти перевірку таких знань за місцем роботи.
Щодо визнання незаконним та скасування наказу від 10 грудня 2021 року № 842-н «Про дисциплінарне стягнення»
Відповідно до статті 139 КЗпП України працівники зобов`язані працювати чесно і сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження власника або уповноваженого ним органу, додержувати трудової і технологічної дисципліни, вимог нормативних актів про охорону праці, дбайливо ставитися до майна власника, з яким укладено трудовий договір. Трудова дисципліна - це система правових норм, що регулюють внутрішній трудовий розпорядок, встановлюють трудові обов`язки працівників та роботодавця, визначають заохочення за успіхи в роботі й відповідальність за невиконання цих обов`язків.
Згідно з частиною першою статті 147 КЗпП України за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано такий захід стягнення як догана.
Відповідно до статті 149 цього ж Кодексу до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення. За кожне порушення трудової дисципліни може бути застосовано лише одне дисциплінарне стягнення. При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника.
Отже, при розгляді справ про накладення дисциплінарних стягнень за порушення трудової дисципліни судам необхідно з`ясовувати, в чому конкретно проявилося порушення, чи додержані власником або уповноваженим ним органом передбачені статтями 147-149 КЗпП України правила і порядок застосування дисциплінарного стягнення, зокрема, чи враховані обставини, за яких вчинено проступок.
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 17 січня 2019 року у справі № 343/6/18 (провадження № 61-45610св18), на яку позивач посилається в касаційній скарзі, зроблено висновок, що «ознакою порушення трудової дисципліни є наявність проступку в діях або бездіяльності працівника. Дисциплінарний проступок визначається як винне невиконання чи неналежне виконання працівником своїх трудових обов`язків. Складовими дисциплінарного проступку є дії (бездіяльність) працівника; порушення або неналежне виконання покладених на працівника трудових обов`язків; вина працівника; наявність причинного зв`язку між діями (бездіяльністю) і порушенням або неналежним виконанням покладених на працівника трудових обов`язків. Недоведеність хоча б одного з цих елементів виключає наявність дисциплінарного проступку. Саме на роботодавцеві лежить обов`язок надати докази фактів винного вчинення працівником дисциплінарного проступку. При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати всі обставини, з яких вчинено проступок. Для притягнення працівника до дисциплінарної відповідальності в обов`язковому порядку має бути встановлена вина, як одна із важливих ознак порушення трудової дисципліни. При відсутності вини працівник не може бути притягнутий до дисциплінарної відповідальності».
Суди встановили, що наказ КП «МПРС» від 10 грудня 2021 року № 942-н «Про дисциплінарне стягнення» прийнятий у зв`язку із допущенням ОСОБА_1 дисциплінарного проступку у вигляді: порушення пункту 3.2 Правил внутрішнього трудового розпорядку для працівників КП «МПРС»: недотримання ним вимог з охорони праці та протипожежної безпеки, що полягає в ухиленні від проходження обов`язкових інструктажів та перевірки знань з охорони праці та пожежної безпеки, а саме в неприбутті без поважних, причин 17 вересня 2021 року на підприємство для проходження інструктажу та перевірки знань з охорони праці та пожежної безпеки, про дату, час та місце проведення якого ОСОБА_1 був обізнаний належним чином повідомленням від 08 вересня 2021 року № 296/41-21; порушення пункту 5.8 Положення про сектор з якості КП «МПРС», а саме невиконання ОСОБА_1 вимог Закону України «Про охорону праці», Положення про порядок проведення навчання і перевірки знань з питань охорони праці; порушення пункту 5.10 цього Положення, а саме невиконання ОСОБА_1 наказу керівника підприємства від 07 вересня 2021 року № 613-н щодо проходження у строк до 17 вересня 2021 року обов`язкових інструктажів та перевірки знань з охорони праці та пожежної безпеки; ОСОБА_1 з приводу зазначених фактів не надано пояснень та підтверджуючих документів щодо поважності причин неприбуття ним 17 вересня 2021 року для проходження інструктажу та перевірки знань з охорони праці та пожежної безпеки, про що відповідачем складено відповідні акти.
З урахуванням зазначеного, суди зробили обґрунтований висновок про наявність підстав для застосування до ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у вигляді догани.
Щодо визнання протиправним направлення на обов`язковий медичний огляд, ненадання щорічної відпустки, виплати матеріальної допомоги на оздоровлення, зобов`язання оформити відпустку, сплатити матеріальну допомогу на оздоровлення, стягнення суми за час вимушеного прогулу з дати незаконного відсторонення від роботи; компенсацію втрати частини заробітної плати за період прострочення; суму за індексом інфляції за весь час прострочення за період прострочення; 3 відсотки річних від простроченої суми; суми за час затримки виконання судового рішення про поновлення на роботі на 22 робочий дня; стягнення суми за час затримки виконання судового рішення в частині виплати середнього заробітку за один місяць у розмірі 20 905,92 грн
Скасоване судове рішення не породжує жодних правових наслідків з моменту його ухвалення, але його скасування саме по собі (тобто без встановлення інших обставин, що, зокрема, можуть підтверджувати недобросовісність дій, які були вчинені на підставі цього рішення) не є підставою для перегляду всіх юридичних фактів, що виникли, змінилися чи припинилися на підставі відповідного рішення (див., зокрема постанову ВП ВС від 15 червня 2021 року, справа № 922/2416/17, провадження № 12-44гс20 5
У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 11 листопада 2019 року у справі № 757/14073/16-ц (провадження № 61-29305сво18), вказано, що «непроведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України, тобто виплати працівнику його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку. Тлумачення статті 625 ЦК України дає підстави для висновку про те, що вона не застосовується до трудових правовідносин, які регулюються спеціальними нормами права».
У цій справі встановлено, що наказом від 19 липня 2021 року № 452-к про поновлення на роботі ОСОБА_1 , що був виданий на наступний робочий день після ухвалення рішення Київським районним суду м. Одеси від 16 липня 2021 року у справі № 947/3424/21, позивача з 06 січня 2021 року поновлено на посаді менеджера з якості сектора з якості; для ознайомлення із указаним наказом позивач з`явився на підприємстві 17 серпня 2021 року та був ознайомлений з ним без будь-яких зауважень. Разом з тим, позивача не було допущено до роботи фактично у зв`язку з непроходженням перевірки знань з охорони праці та пожежної безпеки, тому заробітна плата йому не нараховувалась та не виплачувалась. 17 січня 2022 року КП «МПРС» видало наказ № 8-н, яким позивача допущено до роботи з 18 січня 2022 року. ОСОБА_1 25 січня 2022 року був ознайомлений з вказаним наказом та повідомлений про необхідність з`явитись на роботу, однак ознайомитися під підпис з вказаним наказом відмовився. 27 січня 2022 року КП «МПРС» видало наказ № 31/к «Про звільнення», яким ОСОБА_1 , менеджер з якості сектору з якості, звільнений із займаної посади через відсутність на роботі 25, 26 та 27 січня 2022 року без поважних причин, на підставі пункту 4 статті 40 КЗпП України. Постановою Одеського апеляційного суду від 16 серпня 2022 року рішення Київського районного суду м. Одеси від 16 липня 2021 року у справі № 947/3424/21 скасовано та ухвалено нове судове рішення про залишення позову ОСОБА_1 без задоволення.
Отже, позивач вважається звільненим з роботи на підставі наказу КП «МПРС»
№ 3-к від 06 січня 2021 року відповідно до пункту 1 статті 40 КЗпП України з 06 січня 2021 року, в період його поновлення на роботі за скасованим в подальшому судовим рішенням № 947/3424/21 з 19 липня 2021 року по 27 січня 2022 року позивач фактично не працював, а з 27 січня 2022 року по 16 серпня 2022 рокубув звільнений наказом № 31/к (яке визнане законним у справі № 947/7076/22).
Тому суди зробили обґрунтований висновок щодо відсутності затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі ОСОБА_1 , відсутності підстав для застосування статті 625 ЦК України до спірних правовідносин, безпосередньої пов`язаності судових рішень у справі № 947/3424/21 із зазначеними вимогами ОСОБА_1 та відсутності у зв`язку з цим правових підстав для їх задоволення.
Згідно з частиною другою статті 410 ЦПК Українине може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.
Правило про те, що «не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань» стосується випадків, коли такі недоліки не призводять до порушення основних засад (принципів) цивільного судочинства (див. постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2022 року по справі № 522/18010/18 (провадження № 61-13667сво21).
Щодо визнання незаконними та скасування наказу КП «МПРС» від 17 грудня 2021 року № 848-н «Про відсторонення від роботи» на час відсутності щеплення проти СOVID-19
Забороняється будь-яка дискримінація у сфері праці, зокрема порушення принципу рівності прав і можливостей, пряме або непряме обмеження прав працівників залежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, гендерної ідентичності, сексуальної орієнтації, етнічного, соціального та іноземного походження, віку, стану здоров`я, інвалідності, підозри чи наявності захворювання на ВІЛ/СНІД, сімейного та майнового стану, сімейних обов`язків, місця проживання, членства у професійній спілці чи іншому об`єднанні громадян, участі у страйку, звернення або наміру звернення до суду чи інших органів за захистом своїх прав або надання підтримки іншим працівникам у захисті їх прав, повідомлення про можливі факти корупційних або пов`язаних з корупцією правопорушень, інших порушень Закону України «Про запобігання корупції», а також сприяння особі у здійсненні такого повідомлення, за мовними або іншими ознаками, не пов`язаними з характером роботи або умовами її виконання (стаття 2-1 КЗпП України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 грудня 2022 року у справі № 130/3548/21 (провадження № 14-82цс22), на яку є посилання в касаційній скарзі, зазначено:
«нагальна необхідність ужиття державою у 2021 році заходів для захисту здоров`я населення (зокрема, для попередження поширення коронавірусу SARS-CoV-2, мінімізації ризиків ускладнень і смертності у хворих на COVID-19) не викликає сумнівів. Проте слід з`ясувати, чи було нагально необхідним відсторонення позивачки від роботи та наскільки саме таке відсторонення сприяло досягненню зазначеної легітимної мети.
За змістом Переліку № 2153 обов`язковим профілактичним щепленням проти COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, підлягають усі працівники визначених цим документом органів, закладів, підприємств, установ, організацій у разі відсутності абсолютних протипоказань до проведення профілактичних щеплень, відповідно до Переліку медичних протипоказань та застережень до проведення профілактичних щеплень, затвердженого наказом МОЗ від 16 вересня 2011 року № 595. Отже, Перелік № 2153 передбачав низку винятків, пов`язаних зі станом здоров`я конкретної людини, із загального правила про обов`язкову вакцинацію зазначених груп працівників незалежно від того, чи є в них об`єктивна необхідність контактувати на роботі з іншими людьми та з якою саме їх кількістю, тобто чи мають підвищений ризик інфікуватися коронавірусом SARS-CoV-2 та/або сприяти його подальшому поширенню. Критеріїв вибору підприємств, установ та організацій для включення до Переліку № 2153 останній не містить.
Велика Палата Верховного Суду вважає, що відсторонення особи від роботи, що може мати наслідком позбавлення її в такий спосіб заробітку без індивідуальної оцінки поведінки цієї особи, лише на тій підставі, що вона працює на певному підприємстві, у закладі, установі, іншій організації, може бути виправданим за наявності дуже переконливих підстав. У кожному випадку слід перевіряти, чи була можливість досягнути поставленої легітимної мети шляхом застосування менш суворих, ніж відсторонення працівника від роботи, заходів після проведення індивідуальної оцінки виконуваних ним трудових обов`язків, зокрема, оцінки об`єктивної необхідності під час їхнього виконання особисто контактувати з іншими людьми, можливості організації дистанційної чи надомної роботи тощо.
Застосування до позивачки передбачених Переліком № 2153 та Законом № 1645-ІІІ заходів не передбачало жодної індивідуальної оцінки виконуваних нею трудових обов`язків, зокрема об`єктивної необхідності під час їхнього виконання особисто контактувати з іншими людьми. Суди не встановили жодних фактів, які б підтверджували нагальність потреби у відстороненні саме позивачки від роботи. Відповідач не стверджував, що, обіймаючи посаду чергової по переїзду, позивачка могла спричинити поширення коронавірусної інфекції серед працівників АТ «Укрзалізниця», учасників дорожнього руху тощо. Її відсторонили від роботи, позбавивши на час відсторонення заробітку, лише тому, що вона працювала в АТ «Укрзалізниця», всі працівники якого підлягали обов`язковому щепленню проти COVID-19 (тоді як для працівників підприємств багатьох інших галузей економіки України таке щеплення було добровільним). Таке відсторонення не можна вважати пропорційним меті охорони здоров`я населення та самої позивачки.
Велика Палата Верховного Суду зауважує, що в кожному конкретному випадку для вирішення питання про наявність підстав для обов`язкового щеплення працівника проти COVID-19 і, відповідно, для відсторонення працівника від роботи, слід виходити не тільки з Переліку № 2153, але й оцінки загрози, яку потенційно на роботі може нести невакцинований працівник. Зокрема, слід враховувати і такі обставини, як:
- кількість соціальних контактів працівника на робочому місці (прямих/непрямих);
- форму організації праці (дистанційна/надомна), у тому числі можливість встановлення такої форми роботи для працівника, який не був щепленим;
- умови праці, у яких перебуває працівник і які збільшують вірогідність зараження COVID-19, зокрема потребу відбувати у внутрішні та закордонні відрядження;
- контакт працівника з продукцією, яка буде використовуватися (споживатися) населенням.
Визначаючи об`єктивну необхідність щеплення працівника і перевіряючи законність його відсторонення від роботи для протидії зараженню COVID-19, необхідно з`ясовувати наявність наведених вище та інших факторів. Однак апеляційний суд залишив указані обставини поза увагою та не врахував, що відповідач не обґрунтовував необхідність відсторонення позивачки тим, що вона, працюючи черговою по переїзду, створювала загрози, які б вимагали вжиття такого суворого заходу втручання у право на повагу до приватного життя, який позбавляв позивачку заробітку.
З огляду на викладене Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що при розгляді подібних справ суди повинні враховувати, що суспільні інтереси превалюють над особистими, однак лише тоді, коли втручання у відповідні права особи має об`єктивні підстави (передбачене законом, переслідує легітимну мету, є нагально необхідним і пропорційним такій меті)».
Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона (див. пункт 21 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19)).
У справі, що переглядається:
при зверненні із позовом позивач посилався на те, що його відсторонення від роботи з 17 грудня 2021 року на час відсутності щеплення проти «COVID-19» без збереження заробітної плати є незаконним;
суди вважали, що прибувши на підприємство 17 грудня 2021 року ОСОБА_1 не надав документ, який підтверджує наявність профілактичного щеплення проти «СОVID-19», тобто ухилився від обов`язкового профілактичного щеплення проти «СОVID-19»;
суди не врахували, що відповідач станом на 17 грудня 2021 року був відсторонений від роботи наказом КП «МПРС» від 10 грудня 2021 року № 843-н до 19 грудня 2021 року у зв`язку з ухиленням від проведення інструктажу та перевірки знань з охорони праці та пожежної безпеки; суди не встановили обставин, за яких позивач мав бути допущений до роботи з 19 грудня 2021 року; відповідач не обґрунтував і суди не встановили, що застосування до позивача такого заходу як відсторонення від роботи у зв`язку з ненаданням документа, який підтверджує наявність профілактичного щеплення проти «СОVID-19», передбачало об`єктивну необхідність особисто контактувати з іншими людьми, зокрема не встановили чи розглядав відповідач можливість організації дистанційної роботи позивача після його допуску до роботи, на будь-які обставини та відповідні їм докази такої неможливості не послалися.
За таких обставин суди не встановили фактів, які б підтверджували нагальність потреби у відстороненні позивача від роботи наказом КП «МПРС» від 17 грудня 2021 року № 848-н лише тому, що він не надав документ, який підтверджує наявність профілактичного щеплення проти «СОVID-19». Таке відсторонення не можна вважати пропорційним меті охорони здоров`я населення та самого позивача. Тому позовні вимоги в цій частині належить задовольнити.
Щодо стягнення моральної шкоди та сум за час вимушеного прогулу з дати незаконного відсторонення від роботинаказом КП «МПРС» від 17 грудня 2021 року № 848-н
Відповідно до статті 237-1 КЗпП України відшкодування роботодавцем моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
Зобов`язання про компенсацію моральної шкоди виникає за таких умов: наявність моральної шкоди; протиправність поведінки особи, яка завдала моральної шкоди; наявність причинного зв`язку між протиправною поведінкою особи яка завдала моральної шкоди та її результатом - моральною шкодою; вина особи, яка завдала моральної шкоди. У разі встановлення конкретної особи, яка завдала моральної шкоди, відбувається розподіл тягаря доказування: (а) позивач повинен довести наявність моральної шкоди та причинний зв`язок; (б) відповідач доводить відсутність протиправності та вини. Завдання моральної шкоди - явище завжди негативне. Проте з цього не слідує, що будь-яка завдана моральна шкода породжує зобов`язання з її відшкодування. Покладення обов`язку відшкодувати завдану моральну шкоду може мати місце лише за умови, коли шкода була викликана протиправною поведінкою відповідальної за неї особи (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 25 травня 2022 року в справі № 487/6970/20).
По своїй суті зобов`язання про компенсацію моральної шкоди є досить специфічним зобов`язанням, оскільки не на всіх етапах свого існування характеризується визначеністю змісту, а саме щодо способу та розміру компенсації. Джерелом визначеності змісту обов`язку особи, що завдала моральної шкоди, може бути: (1) договір особи, що завдала моральної шкоди, з потерпілим, в якому сторони домовилися зокрема, про розмір, спосіб, строки компенсації моральної шкоди; (2) у випадку, якщо не досягли домовленості, то рішення суду в якому визначається спосіб та розмір компенсації моральної шкоди (див. постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 01 березня 2021 року у справі № 180/1735/16-ц).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 грудня 2022 року у справі № 130/3548/21 (провадження № 14-82цс22) вказано, що «оскільки під час відсторонення працівник тимчасово увільняється від виконання своїх трудових обов`язків та не може виконувати роботу, то такому працівникові заробітна плата в період відсторонення не виплачується, якщо інше не встановлено законодавством. Чинним законодавством не передбачено обов`язку роботодавця щодо збереження за працівником заробітної плати на період його відсторонення від роботи у зв`язку з відмовою або ухиленням від проведення обов`язкових профілактичних щеплень проти COVID-19. Водночас колективним та/або трудовим договором, рішенням роботодавця може бути передбачено інші умови. У зв`язку із цим у кожному конкретному випадку при вирішенні питання про нарахування сум за час правомірного відсторонення працівника від роботи слід виходити, насамперед, із норм КЗпП України, умов колективного договору, який діє на підприємстві, де працює відсторонений працівник, та укладеного з останнім трудового договору. У разі, якщо таке відсторонення не було правомірним, роботодавець зобов`язаний здійснити працівникові визначені законодавством виплати».
Враховуючи встановлення факту незаконного відсторонення наказом КП «МПРС» від 17 грудня 2021 року № 848-н, що порушило права позивача та заподіяло йому моральних страждань, період такого відсторонення (17 січня 2022 року КП «МПРС» видало наказ № 8-н, яким позивача допущено до роботи з 18 січня 2022 року), касаційний суд вважає наявними підстави для стягнення з відповідача на користь ОСОБА_1 5000,00 грн компенсації моральної шкоди, що відповідає засадам розумності, виваженості та справедливості.
Разом з тим, за обставин цієї справи відсутні підстави для стягнення з відповідача середнього заробітку за час вимушеного прогулу, оскільки позивач в цей період не працював, суди не встановили обставин, за яких позивач мав бути допущений до роботи з 17 грудня 2021 року до 17 січня 2022 року, який одночасно був відсторонений від роботи наказом КП «МПРС» від 10 грудня 2021 року № 843-н у зв`язку з ухиленням від проведення інструктажу та перевірки знань з охорони праці та пожежної безпеки.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Доводи касаційної скарги, з урахуванням меж касаційного перегляду, дають підстави для висновку, що оскаржені судові рішення частково ухвалені без додержання норм матеріального та процесуального права. У зв`язку з наведеним колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід задовольнити частково, рішення судів в частині відмови у задоволенні позовної вимоги про визнання незаконним та скасування наказу КП «МПРС» від 17 грудня 2021 року № 848-н та стягнення моральної шкоди скасувати, ухвалити в цій частині нове рішення про часткове задоволення позовних вимог, а в іншій частині судові рішення залишити без змін.
Порядок розподілу судових витрат вирішується за правилами, встановленими в статтях 141-142 ЦПК України. У частинах першій, тринадцятій статті 141 ЦПК України визначено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Оскільки позовні вимоги підлягають задоволенню частково, то сплачений позивачем судовий збір у зв`язку з розглядом справи підлягає стягненню з відповідача пропорційно задоволеним вимогам в сумі 4 790,00 грн.
Керуючись статтями 141, 400, 409, 410, 412 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Київського районного суду м. Одеси від 19 грудня 2022 року та постанову Одеського апеляційного суду від 31 липня 2023 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Казенного підприємства «Морська пошуково-рятувальна служба», треті особи: Професійна спілка працівників казенного підприємства «Морська пошуково-рятувальна служба», Національне агентство з питань запобігання корупції, Державна служба морського та річкового транспорту України, про визнання незаконним та скасування наказу від 17 грудня 2021 року № 848-н «Про відсторонення від роботи ОСОБА_6 », про стягнення моральної шкоди скасувати і ухвалити в цій частині нове рішення про часткове задоволення позову.
Визнати незаконним та скасувати наказ Казенного підприємства «Морська пошуково-рятувальна служба» від 17 грудня 2021 року № 848-н «Про відсторонення від роботи ОСОБА_6 ».
Стягнути з Казенного підприємства «Морська пошуково-рятувальна служба» на користь ОСОБА_1 5 000,00 грн компенсації моральної шкоди.
Стягнути з Казенного підприємства «Морська пошуково-рятувальна служба» на користь ОСОБА_1 4 790,00 грн судових витрат на сплату судового збору.
В іншій частині рішення Київського районного суду м. Одеси від 19 грудня 2022 року та постанову Одеського апеляційного суду від 31 липня 2023 року залишити без змін.
З моменту прийняття постанови суду касаційної інстанції рішення Київського районного суду м. Одеси від 19 грудня 2022 року та постанова Одеського апеляційного суду від 31 липня 2023 року в скасованих частинах втрачають законну силу.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий В. І. Крат
Судді: Д. А. Гудима
І. О. Дундар
Є. В. Краснощоков
П. І. Пархоменко
Суд | Касаційний цивільний суд Верховного Суду |
Дата ухвалення рішення | 27.11.2024 |
Оприлюднено | 02.12.2024 |
Номер документу | 123410638 |
Судочинство | Цивільне |
Категорія | Справи позовного провадження Справи у спорах, що виникають із трудових правовідносин, з них |
Цивільне
Касаційний цивільний суд Верховного Суду
Краснощоков Євгеній Віталійович
Цивільне
Касаційний цивільний суд Верховного Суду
Краснощоков Євгеній Віталійович
Цивільне
Касаційний цивільний суд Верховного Суду
Краснощоков Євгеній Віталійович
Цивільне
Касаційний цивільний суд Верховного Суду
Краснощоков Євгеній Віталійович
Цивільне
Касаційний цивільний суд Верховного Суду
Краснощоков Євгеній Віталійович
Цивільне
Касаційний цивільний суд Верховного Суду
Краснощоков Євгеній Віталійович
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні