Рішення

від 29.11.2024 по справі 922/3291/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" листопада 2024 р.м. ХарківСправа № 922/3291/24

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Юрченко В.С.

без повідомлення (виклику) учасників справи

розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження справу

за позовом Комунального підприємства «Харківблагоустрій», місто Харків,

до фізичної особи підприємця Голобородько Світлани Степанівни, місто Харків,

про стягнення грошових коштів,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Комунальне підприємство «Харківблагоустрій», звернувся до Господарського суду Харківської області із позовною заявою до відповідача, ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості у сумі 4 117,68 грн., 3% річних у сумі 92,00 грн., інфляційні втрати у сумі 358,22 грн.

РУХ СПРАВИ У ГОСПОДАРСЬКОМУ СУДІ ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ:

30.09.2024 року, ухвалою Господарського суду Харківської області, прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 922/3291/24. Ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Роз`яснено учасникам справи, що відповідно до частини 7 статті 252 Господарського процесуального кодексу України клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач може подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п`яти днів з дня отримання відзиву. Встановлено відповідачу строк - п`ятнадцять днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі для подання до суду відзиву на позовну заяву, оформленого відповідно до вимог статті 165 Господарського процесуального кодексу України, а також всіх доказів, що підтверджують заперечення проти позову; забезпечити надіслання (надання) позивачу копії відзиву та доданих до нього документів одночасно з надісланням (наданням) відзиву до суду.

За відкритими джерелами інформації, які містяться у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, судом здійсненно запит щодо даних відповідача - фізичної особи підприємця Голобородько Світлани Степанівни, та встановлено, що остання на момент подання позовної заяви та розгляду справи у суді володіє статусом суб"єкта підприємницької діяльності.

Відповідач правом на формування заперечень з приводу доводів викладених у позовній заяві не скористався, про рух справи (зокрема, про відкриття провадження у справі) повідомлявся у відповідності до норм чинного процесуального законодавства. Так, оскільки відповідач не зареєстрований в системі «Електронний Суд», з метою повідомлення останнього про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала про відкриття провадження у справі направлялась судом рекомендованим листом з повідомленнями про вручення (з відміткою судова повістка) на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Але, судова кореспонденція повернута поштою на адресу суду із позначкою "адресат відсутній за вказаною адресою".

Відповідно до частини 7 статті 120 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Згідно частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є: день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду (пункт 4).

Суд звертає увагу на правову позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 18.03.2021 року у справі № 911/3142/19, відповідно до якої направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 року у справі № 800/547/17, постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 року у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 року у справі №10/249-10/19, від 15.06.2020 року у справі № 24/260-23/52-б).

У даному випадку судом також враховано, що за приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання. Згідно з частин 1, 2 статті 3 названого Закону, для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень. Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (частина 1 статті 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з процесуальними документами у справі № 922/3291/24 у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Відповідно до частини 9 статті 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

На підставі частини 4 статті 11 Господарського процесуального кодексу України, суд застосовує практику ЄСПЛ як джерело права, зокрема, у справі Осіпов проти України, де Суд нагадав, що стаття 6 Конвенції гарантує не право бути особисто присутнім у судовому засіданні під час розгляду цивільної справи, а більш загальне право ефективно представляти свою справу в суді та на рівність у користуванні правами з протилежною стороною, передбаченими принципом рівності сторін. Суд повинен лише встановити, чи було надано заявнику, стороні цивільного провадження, розумну можливість ознайомитися з наданими іншою стороною зауваженнями або доказами та прокоментувати їх, а також представити свою справу в умовах, що не ставлять його в явно гірше становище vis-а-vis його опонента (там само). З точки зору Конвенції заявник не має доводити, що його відсутність у судовому засіданні справді підірвала справедливість провадження або вплинула на його результат, оскільки така вимога позбавила б змісту гарантії статті 6 Конвенції.

Матеріали справи свідчать про те, що судом було створено всім учасникам судового процесу належні умови для доведення останніми своїх правових позицій, надання ними доказів, які, на їх думку, є достатніми для обґрунтування своїх вимог та заперечень та надано достатньо часу для підготовки до судового засідання тощо. Окрім того, судом було вжито всіх заходів, в межах визначених чинним законодавством повноважень, щодо всебічного, повного та об`єктивного дослідження всіх обставин справи.

Оскільки відповідач своїм процесуальним правом на формування заперечень з приводу доводів викладених у позові не скористався, відзиву на позовну заяву у встановлений судом строк без поважних причин не надав, заяв та клопотань від нього не надходило, враховуючи стислі процесуальні строки, встановлені для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, суд вважає можливим розглянути справу за наявними у ній матеріалами, що містять достатньо відомостей про права і взаємовідносини сторін.

Частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти них, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд установив наступне.

ОПИС ПОЗИЦІЙ СТОРІН:

Як стверджує позивач, 31.08.2021 року між Комунальним підприємством «Харківблагоустрій» (виконавець, позивач по справі) та фізичною особою-підприємцем Голобородько Світланою Степанівною (замовник, відповідач по справі) укладено договір на виконання послуг з санітарного очищення прилеглої території № 2471, за умовами якого виконавець зобов`язується надавати послуги з санітарного очищення прилеглої території до об`єкту господарської діяльності, розташованого за адресою: вулиця Данилевського, 17; площею 72,0 кв.м (далі - прилегла територія), яка знаходиться в користуванні замовника, а замовник зобов`язується прийняти і сплатити виконавцеві надані послуги (пункт 1.1 договору).

Відповідно до умов підпункту 2.2.1 пункту 2.2 договору замовник зобов`язується: своєчасно робити оплату виконавцю за наданні послуги з санітарного очищення прилеглої території, у розмірі і терміни, передбачені розділом 4.5 даного договору.

За змістом пункту 4.1. договору оплата за договором здійснюється замовником шляхом часткової передоплати грошових коштів (до 100%) на розрахунковий рахунок виконавця щомісячно не пізніше 5 числа поточного місяця. Остаточний розрахунок за договором робиться до 30 числа поточного місяця.

Пунктом 4.3. договору сторони погодили, що послуги вважаються виконаними, якщо до 01 числа місяця, наступного за звітним, виконавцю не надійшла письмова претензія від замовника.

Відповідно до Додаткової угоди № 1 від 20.12.2021 року сторонами внесені зміни до п. 5.1 договору та з 01.01.2022 року вартість послуг з санітарного очищення прилеглої території, що надаються виконавцем за цим договором змінена та щомісячно складає 588,24 грн, у тому числі 20% ПДВ в сумі 98,04 грн.

На підставі п. п. 10.1, 10.3 договору останній набуває чинності з 01.09.2021 року та діє до 01.09.2022 року. Якщо жодна зі сторін за 30 днів до закінчення строку договору не заявила про його розірвання, договір вважається пролонгованим на тих самих умовах та на той самий строк.

Як вказує позивач, за 30 днів після закінчення строку дії договору, жодна із сторін не заявила про своє бажання його розірвати, а тому договір був пролонгований на тих же умовах і на той же термін.

Позивач у позовній заяві зазначає, що відповідачем сплачувались послуги по укладеному договору за січень 2022 року у сумі 443,52грн, у лютому 2022 року у сумі 732,96 грн. та у серпні 2023 року у сумі 588,24 грн. разом у сумі 1 764,72 грн. відповідно до акту звіряння взаємних розрахунків,складених позивачем.

При цьому з березня 2022 по вересень 2022 року включно нарахування по оплаті послуг не здійснювались, оскільки відповідач не здійснював свою підприємницьку діяльність.

З 01.10.2022 року відповідач відновив свою підприємницьку діяльність, тому позивачем було здійснено нарахування послуг у сумі 588,24 грн. за жовтень 2022 року.

Надалі, у листопаді 2022 року відповідач не здійснював свою підприємницьку діяльність, а відтак послуги не надавались і нарахування позивачем за цей період не здійснювались.

З грудня 2022 року відповідач знов відновив свою підприємницьку діяльність, тому позивачем нараховано вартість послуг у сумі 588,24 грн. щомісячно з грудня 2022 року по червень 2023 року включно.

Комунальне підприємство «Харківблагоустрій» надіслало на адресу відповідача лист в якому повідомило, що договір щодо надання послуг з санітарного очищення прилеглої території № 2471 від 31.08.2021 року вважається розірваним з 01.07.2023 року.

Позивач зазначає, що відповідач має перед ним заборгованість по оплаті за надані послуги з санітарної очищення прилеглої території станом на 01.07.2023 року у розмірі 4 117,68 грн.

З метою добровільної оплати боргу позивач надсилав на адресу відповідача претензію № 628 від 29.05.2024 року з вимогами про погашення існуючої заборгованості, однак, зазначена претензія залишена без відповіді з боку останньої, а викладені у них вимоги без задоволення.

У зв`язку з простроченням відповідачем оплати боргу, позивач на підставі статті 625 ЦК України додатково за період з 01.10.2022 по 30.06.2023 р.р. нарахував до стягнення суму інфляційних втрат у розмірі 358,22 грн. та 3% річних у сумі 92 грн.

Відповідач не скористався своїм правом на формування відзиву.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд зазначає наступне.

ВІДНОСНО ВИРШІЕННЯ СПОРУ ПО СУТІ:

Предметом судового розгляду у справі є вимога про стягнення грошових коштів за договором, а предметом доказування у справі, відповідно, є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до наданих матеріалів справи, судом встановлено, що в процесі здійснення господарської діяльності, ОСОБА_1 як фізичною особою-підприємцем, було укладено з Комунальним підприємством «Харківблагоустрій» договір на виконання послуг з санітарного очищення прилеглої території № 2471 від 31.08.2021 року, розташованого за адресою: вул.Данилевського, 17 площею 72,0м2, яка знаходиться в користуванні Замовника, а Замовник зобов"язується прийняти і сплатити Виконавцеві надані послуги.

За відкритими джерелами інформації, які містяться у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, судом здійсненно запит щодо даних відповідача - фізичної особи підприємця Голобородько Світлани Степанівни, та встановлено, що остання на момент подання позовної заяви та розгляду справи у суді володіє статусом суб"єкта підприємницької діяльності.

Судом встановлено, що відповідно до договору купівлі-продажу від 17.06.2015 року посвідченого приватним нотаріусом Звєрєвим А.М. та зареєстрованого в реєстрі за № 732 та витягу з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав та їх обтяжень, ОСОБА_1 є власником нежитлових приміщень підвальної частини № 1б, 2-:-20, 10а, 10б, 11а, І житлового будинку літ."А-5" загальною площею 227,0 кв.м. розташовані за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки, зокрема, з договорів та інших правочинів.

Згідно з частиною 1 статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до частини 1 статті 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Згідно з частиною 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Статтею 631 ЦК України передбачено, що строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору. Договір набирає чинності з моменту його укладення, якщо інше не визначено законом або договором. Сторони можуть встановити, що умови договору застосовуються до відносин між ними, які виникли до його укладення. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

Відповідно до частини 1 статті 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Двосторонній характер договору на виконання послуг, зумовлює взаємне виникнення у кожної зі сторін прав та обов`язків. Тобто, з укладенням такого договору виконавець бере на себе обов`язок надати послуги з санітарного очищення прилеглої території, в свою чергу замовник зобов`язується виконувати умови та порядок оплати наданих послуг в обсягах і в терміни, які передбачені договором, про що визначено у змісті договору із деталізацією порядку розрахунку.

Згідно частиною 1 статті 903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Судом встановлено, що відповідно до умов укладеного договору виконавець зобов"язуються своєчасно виконувати послуги з санітарного очищення прилеглої території ( п.2.1.1 договору), а замовник своєчасно робити оплату Виконавцію за надані послуги з санітарного очищення прилеглої теріторії, у розмірі і терміни, передбачені розділами 4,5 цього Договору.

Відповідно до пункту 4.1. оплата за договором здійснюється замовником шляхом часткової передоплати грошових коштів (до 100%) на розрахунковий рахунок виконавця щомісячно не пізніше 5 числа поточного місяця. Остаточний розрахунок за договором робиться до 30 числа поточного місяця.

Розділом 5 договору передбачена вартість послуг по договору, а саме п.5.1 договору встановлено вартість послуг з санітарного очищення прилеглої теріторії, що надаються Виконавцем за цим договором щомісячно складає 461 грн.52 коп. у тому числі 20% ПДВ в сумі 76 грн.92 коп. згідно з додатком 1 до цього договору.

Додатковою угодою № 1 від 20.12.2021 року сторонами внесені зміни до п. 5.1 договору та з 01.01.2022 року вартість послуг з санітарного очищення прилеглої території, що надаються виконавцем за цим договором змінена та щомісячно складає 588,24 грн, у тому числі 20% ПДВ в сумі 98,04 грн.

При цьому, договором на виконання послуг з санітарного очищення прилеглої території № 2471 від 31.08.2021 року не передбачено складання сторонами актів або інших документів на підтвердження факту надання Комунальним підприємством «Харківблагоустрій» відповідних послуг замовнику.

Разом з тим, пунктом 4.3. зазначеного договору сторони погодили, що послуги вважаються виконаними, якщо до 01 числа місяця, наступного за звітним, виконавцю не надійшла письмова претензія від замовника.

Матеріали справи не містять та відповідачем не надано суду будь-яких доказів звернення відповідача до Комунального підприємства «Харківблагоустрій» з приводу неналежного виконання умов договору, у зв"язку з чим, суд приходить до висновку, що такі умови Комунальним підприємством «Харківблагоустрій» виконувалися належним чином, зокрема протягом періоду, за який позивач просить суд стягнути з відповідача борг за надані послуги.

Як свідчать матеріали справи, відповідачем на виконання умов договору сплачувались послуги по укладеному договору за січень 2022 року у сумі 443,52грн, у лютому 2022 року у сумі 732,96 грн. та у серпні 2023 року у сумі 588,24 грн. разом у сумі 1 764,72 грн., відповідно до акту звіряння взаємних розрахунків, складених та представлених суду позивачем.

Позивачем надано розрахунок заборгованості по оплаті за надані послуги з санітарної очищення прилеглої території станом на 01.07.2023 року у розмірі 4 117,68 грн., а саме:

січень 2022р., лютий 2022 рік сплата заборгованісті відповідачем;

з березня 2022 по вересень 2022 року включно нарахування по оплаті послуг не здійснювались, оскільки відповідач не здійснював свою підприємницьку діяльність;

з 01.10.2022 року відповідач відновив свою підприємницьку діяльність, тому позивачем було здійснено нарахування послуг у сумі 588,24 грн. за жовтень 2022 року.

у листопаді 2022 року відповідач не здійснював свою підприємницьку діяльність, а відтак і нарахування позивачем за цей період не здійснювались;

з грудня 2022 року відповідач знов відновив свою підприємницьку діяльність, тому позивачем нараховано вартість послуг у сумі 588,24 грн. щомісячно з грудня 2022 року по червень 2023 року включно.

Комунальне підприємство «Харківблагоустрій» надіслало на адресу відповідача лист в якому повідомило, що договір щодо надання послуг з санітарного очищення прилеглої території № 2471 від 31.08.2021 року вважається розірваним з 01.07.2023 року.

Станом на 01.07.2023 рік відповідачем заборгованість за надані послуги не сплачена та на день подачі позову до суду складає 4117,68 грн.

Наявність факту одностороннього припинення договору, не нівелює обов`язок відповідача сплатити наявну по господарському правовідношенню заборгованість, оскільки це є принципом ділового обороту повний розрахунок за надані господарські послуги в межах укладеного договору.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 Цивільного кодексу України).

Відповідно до частини 2 статті 614 Цивільного кодексу України відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання. Відповідно до частини 3 та 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

З огляду на викладене, враховуючи, що відповідач у встановлений договором строк свого обов`язку по перерахуванню коштів не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов`язання (у період, який вказано позивачем), а відтак порушив договірні зобов`язання (стаття 610 Цивільного кодексу України), що є поведінкою, яка суперечить добросовісній та чесній діловій практиці в сфері господарських відносин, а відтак в сукупності стає правовою підставою для захисту прав та інтересів позивача шляхом стягнення в судовому порядку заборгованості в розмірі 4 117,68 грн.

У зв"язку з простроченням відповідачем виконання грошового зобов"язання позивачем на підставі статті 625 ЦК України нараховано до стягнення 3% річних у сумі 92,00 грн., інфляційні втрати у сумі 358,22 грн. за період з 01.10.2022 року по 30.06.2023 року.

Суд зазначає, що відповідно до статті 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Аналіз статті 625 ЦК України вказує на те, що наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінених грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов`язання.

В постанові Верховного Суду КГС від 08.10.2018 року по справі № 927/490/18 зазначено, що прийменник "до" з календарною датою в українській мові вживають на позначення кінцевої календарної дати чинності включно або виконання чого-небудь (постанови Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 803/350/17 та у справі №815/4720/16, від 13.06.2018 у справі № 815/1298/17, від 14.08.2018 у справі №803/1387/17, від 28.08.2018 у справі № 814/4170/15).

Згідно з ч.3 ст. 254 ЦК України якщо закінчення строку, визначеного місяцем, припадає на такий місяць, у якому немає відповідного числа, строк спливає в останній день цього місяця.

За змістом пункту 4.1. договору оплата за договором здійснюється замовником шляхом часткової передоплати грошових коштів (до 100%) на розрахунковий рахунок виконавця щомісячно не пізніше 5 числа поточного місяця. Остаточний розрахунок за договором робиться до 30 числа поточного місяця.

Отже, умови укладеного договору містять вимогу здійснювати замовником передплату грошових коштів ( до 100%), а остаточний розрахунок відповідач мав сплатити не пізніше 30 числа кожного відповідного поточного місяця.

Дослідивши матеріали справи, суд зробив перерахунок 3% річних та інфляційних втрат за прострочення з оплати наданих послуг в загальному розмірі 4117,68 грн за період з 01.10.2022 року по 30.06.2023 року. за допомогою системи Ліга:Закон та встановлено, що позивачем не вірно зроблено розрахунок похідних вимог. Судом встановлено, що сума 3% річних, яка підлягає до стягнення, становить 42,65 грн, а сума інфляційних втрат, яка підлягає до стягнення, становить 123,65 грн.:

- за жовтень 2022 року сума заборгованості 588,24 грн., строк оплати - 30.10.2022, прострочення оплати з 31.10.2022 року по 30.06.2023 року 3% річних складають 11.75 грн. та 35,59 грн. інфляційних;

- за листопад 2022 року сума заборгованості не нараховується, через відсутність підприємницької діяльності відповідача;

- за грудень 2022 року сума заборгованості 588,24 грн строк оплати - 30.12.2022, прострочення оплати з 31.12.2022 року по 30.06.2023 року 3% річних складають 8,8 грн. та 26,94 грн. інфляційних;

- за січень 2023 року сума заборгованості 588,24 грн., строк оплати - 30.01.2022, прострочення оплати з 31.01.2023 року по 30.06.2023 року 3% річних складають 7,3 грн. та інфляційні 22,06 грн.;

- за лютий 2023 року сума заборгованості 588,24 грн. строк оплати 28.02.2023, прострочення оплати з 01.03.2023 року по 30.06.2023 року 3% річних складають 5,9 грн. та інфляційні 17,82 грн.;

- за березень 2023 року сума заборгованості 588,24 грн. строк оплати - 30.03.2023, прострочення оплати з 31.03.2023 року по 30.06.2023 року 3% річних складають 4,45 грн. та інфляційні 8,86 грн.;

- за квітень 2023 року сума заборгованості 588,24 грн., строк оплати - 30.04.2023, прострочення оплати з 01.05.2023 року по 30.06.2023 року 3% річних складають 2,95 грн. та інфляційні 7,67 грн.;

- за травень 2023 року сума заборгованості 588,24 грн., строк оплати - 30.05.2023, прострочення оплати з 31.05.2023 року по 30.06.2023 року 3% річних складають 1,50 грн. та інфляційні 4,71 грн. ;

- за червень 2023 року на суму заборгованості 588,24 грн.

В частині стягнення 49,35 грн. 3% річних та 234,57 грн інфляційних слід відмовити, у зв`язку з безпідставністю нарахування.

Відповідачем не надано належних та допустимих доказів на спростування наведених вище висновків, як і не надано належних доказів на підтвердження здійснення повної оплати наданих послуг у встановлені договором строки, у зв`язку з чим, на підставі встановлених під час розгляду справи обставин, суд вважає заявлені позивачем вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню.

У відповідності до частини 1 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Відповідно до частини 4 статті 11 Господарського процесуального кодексу України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Рішення суду як найважливіший акт правосуддя має ґрунтуватись на повному з`ясуванні того, чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у справі, якими доказами вони підтверджуються та чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин. Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18 липня 2006 року у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пунктом 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статтею 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи. У рішенні Європейського суду з прав людини "Серявін та інші проти України" вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 09 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, пункт 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), № 37801/97, пункт 36, від 01 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, пункт 30, від 27 вересня 2001 року).

З огляду на вищевикладене, суд дав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмету доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ:

Суд, відповідно до свого права, передбаченого у статті 129 Господарського процесуального кодексу України, покладає на відповідача відшкодування позивачу судового збору пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 1-5, 10-12, 20, 41-46, 73-80, 86, 123, п. 2 ч. 1 ст. 129, 232, 233, 236-238, 240, 241, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд Харківської області, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з фізичної особи підприємця Голобородько Світлани Степанівни ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Комунального підприємства «Харківблагоустрій» (61166, місто Харків, вулиця Шатилівська, будинок 4, ідентифікаційний код юридичної особи 34755720) заборгованості у сумі 4 117 (чотири тисячі сто сімнадцять) грн.68 коп., суму 3% річних у розмірі 42 (сорок дві)грн. 65коп., суму інфляційних втрат у розмірі 123 (сто двадцять три) грн.65 коп., а також витрати зі сплати судового збору у сумі 2 839 (дві тисячі вісімсот тридцять дев"ять) грн.79 коп.

В іншій частині позову - відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення, відповідно до статей 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено "29" листопада 2024 р.

СуддяВ.С. Юрченко

справа № 922/3291/24