Рішення

від 29.11.2024 по справі 200/3874/24

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 листопада 2024 року Справа№200/3874/24

Донецький окружний адміністративний суд у складі судді Череповського Є.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (84122, Донецька область, м. Слов`янськ, площа Соборна, буд. 3, код ЄДРПОУ 13486010), Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (69057, Запорізька область, м. Запоріжжя, просп. Соборний, буд. 158-Б, код ЄДРПОУ 20490012) про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

12.06.2024 року ОСОБА_1 (далі - Позивач) звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (далі - Відповідач 1), Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (далі - Відповідач 2), в якому просив суд:

визнати протиправним та скасувати рішення головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (Код ЄДРПОУ 13486010), 84122, Україна, Донецька область, м. Слов`янськ, площа Соборна, буд. 3 від 03 травня 2024 року № 11523 - 9729/Ш-02/8-0500/24 про відновлення та виплати заборгованості з моменту її виникнення по щомісячним страховим виплатам громадянину України, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт НОМЕР_2 , виданий Шахтарським МВ УМВС України в Донецької області від 31 травня 1997 р, реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ;

зобов`язати головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області поновити нарахування та виплату щомісячних страхових виплат в разі часткової чи повної втрати працездатності, а також виплатити заборгованість по щомісячним страховим виплатам з моменту її виникнення, яка утворилась за період її несплати у повному обсязі громадянину України, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт НОМЕР_2 , виданий Шахтарським МВ УМВС України в Донецькій області від 31 травня 1997 року, реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

Заявлені вимоги позивач обґрунтовував тим, що йому встановлено втрату професійної працездатності у зв`язку із трудовим каліцтвом, він має право на страхові виплати.

Позивач перебував на обліку та отримував страхові виплати, однак нарахування страхових виплат було припинено без повідомлення причин, у зв`язку з чим позивач 13 квітня 2024 року через веб портал електронних послуг Пенсійного фонду України, вхідний номер № 9729/Ш-0500-24 з заявою про поновлення щомісячних страхових виплат ( регресу) та виплати заборгованості по щомісячним страховим виплатам ( регресу), яка утворилась за період їх невиплати на рахунок, відкритому у ОЩАДНОМУ БАНКУ УКРАЇНИ. Однак 03 травня 2024 року за № 11523-9729/Ш-02/8-0500/24 позивач отримав відмову головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про поновлення та виплати заборгованості по щомісячним страховим виплатам ( регресу).

Зазначає, що виплата щомісячних страхових виплат припинена у зв`язку з припиненням дії довідки внутрішньо переміщеної особи на підставі пункту 6 частини 1 статті 46 Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування".

Вважає, що рішенням про відмову у поновленні виплат та невиплаті заборгованості зі страхових виплат відповідач порушує конституційні права позивача.

Ухвалою суду від 17 червня 2024 року прийнято до розгляду позовну заяву. Відкрито провадження в адміністративній справі. Справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

17.07.2024 року до суду надійшло клопотання представника позивача про заміну належного відповідача.

Ухвалою суду від 22 липня 2024 року було замінено відповідача - Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області (код ЄДРПОУ 21782461), 93404, Україна, Луганська область, м. Сєвєродонецьк, вул. Шевченко, буд 9, на належного - Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (код ЄДРПОУ 13486010), 84122, Україна, Донецька область, м. Слов`янськ, площа Соборна, буд. 3.

Відповідачем подано відзив на позов, в якому зазначено про те, що з червня 2014 року м. Шахтарськ знаходиться на території, де органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, згідно розпорядження Кабінету Міністрів України «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та переліку населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення» від 07.11.2014 №1085-р (із змінами).

За даними Єдиної інформаційно-аналітичної системи Фонду соціального страхування України ОСОБА_1 як внутрішньо переміщена особа перебував на обліку у відділенні виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Дружківці Донецької області (з 01.08.2017 Дружківське міське відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області). Відділенням виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Дружківці Донецької області позивачу було здійснено нарахування та виплату щомісячних страхових виплат за жовтень 2014 року. За даними Єдиної інформаційно-аналітичної системи Фонду соціального страхування України ОСОБА_1 у період з 01.12.2015 по 29.02.2016 як внутрішньо переміщена особа перебував на обліку у відділенні виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Запорізької області (з 01.08.2017 Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Запорізькій області). За подальшим продовженням щомісячних страхових виплат до будь-якого відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України (з 01.08.2017 відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області), де органи державної влади здійснюють свої повноваження в повному обсязі, позивач не звертався. В період з 01.11.2014 по 30.11.2015 та з 01.03.2016 по теперішній час щомісячні страхові виплати ОСОБА_1 не нараховувалися та не сплачувалися.

З грудня 2018 року набула чинності постанова Правління Фонду соціального страхування України № 27 «Про затвердження Порядку надання страхових виплат, фінансування витрат на медичну та соціальну допомогу, передбачених загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання для внутрішньо переміщених осіб» (далі - Порядок №27). Пунктом 1.2. Порядку №27 закріплено, що внутрішньо переміщені особи мають право на призначення та/або продовження раніше призначених страхових виплат, витрат на медичну та соціальну допомогу відповідно до Закону № 1105 безпосередньо в робочих органах виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України (далі - робочі органи виконавчої дирекції Фонду) або їх відділеннях за фактичним місцем проживання (перебування).

Відповідно до підпункт 6 частини 1 статті 46 Закону №1105 передбачено, що страхові виплати і надання соціальних послуг припиняються в інших випадках, передбачених законодавством. Тобто, законодавством передбачені також інші випадки припинення страхових виплат.

Постановою Кабінету Міністрів України від 05.11.2014 № 637 "Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам визначено, що продовження, зокрема, соціальних послуг внутрішньо переміщеним особам здійснюються за місцем перебування таких осіб на обліку, що підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, виданою згідно з Порядком оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 01.10.2024 № 509 зі змінами. Згідно довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи від 07.10.2016 № 930007298 фактичною адресою проживання ОСОБА_1 є АДРЕСА_2 . Сватівська міська територіальна громада, згідно з наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 №309 віднесена до тимчасово окупованої території України Російською Федерацією.

Вважає, що рішення відповідача від 03 травня 2024 року №11523-9729/Ш-02/8-0500/24 про розгляд заяви ОСОБА_1 є правомірним.

Ухвалою суду від 19.09.2024 року позовну заяву було залишено без руху.

Ухвалою суду від 27.09.2024 року заяву представника позивача про поновлення пропущеного строку звернення до суду задоволено. Визнано поважними причини пропуску строку звернення до адміністративного суду та поновити ОСОБА_1 пропущений строк. Продовжено розгляд справи №200/3874/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити певні дії.

Представником позивача було надано відповідь на відзив, в якій останній заперечував проти доводів Відповідача 1 викладених у відзиві та просив задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

30.09.2024 року від представника позивача надійшло клопотання про залучення до участі у справі в якості співвідповідача Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, Код ЄДРПОУ 20490012, 69057, Україна, Запорізька область, місто Запоріжжя, проспект Соборний, буд. 158 Б, тел +380612246327, e - mail : avt@zp.pfu.gov.ua.

Представником Позивача було надано уточнені позовні вимоги, зі змісту яких представник просив суд:

визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 03 травня 2024 року № 11523 - 9729/Ш-02/8-0500/24 про відновлення та виплати заборгованості з моменту її виникнення по щомісячним страховим виплатам ОСОБА_1 ;

зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області виплатити заборгованість по щомісячним страховим виплатам ОСОБА_1 , за період з 01.06.2014р. по 30.09.2014р. та з 01.11.2014р. по 30.11.2015р. у сумі 30049,67 грн. (тридцять тисяч сорок дев`ять грн.) 67 коп.;

зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області поновити нарахування та виплату щомісячних страхових виплат в разі часткової чи повної втрати працездатності, а також виплатити заборгованість по щомісячним страховим виплатам з 01.03.2016 року (моменту її виникнення), яка утворилась за період її несплати у повному обсязі по теперішній час ОСОБА_1 .

Ухвалою суду від 30 вересня 2024 року було залучено до участі в справі №200/3874/24 в якості другого відповідача Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, Код ЄДРПОУ 20490012, 69057, Україна, Запорізька область, місто Запоріжжя, проспект Соборний, буд. 158 Б, тел. +380612246327, e - mail : avt@zp.pfu.gov.ua.

Відповідачем 2 на адресу суду було надано відзив на позов, в якому зазначено про те, що за даними Централізованої інформаційно-аналітичної системи Фонду та згідно з наявними документами особової справи ОСОБА_1 потерпілому, як внутрішньо переміщеній особі, на підставі наказу Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Запорізькій області від 27.11.2015 № 771 та відповідно до постанови відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Вільнянському районі Запорізької області (далі - Вільнянське відділення) від 09.12.2015 № 0806/5121/5121/22 продовжено раніше призначену щомісячну грошову суму в разі часткової втрати працездатності, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку (далі - щомісячна грошова сума) з 01.12.2015 в розмірі 1654,72 грн.

На підставі постанови Вільнянського відділення від 01.03.2016 №0806/5121/5121/23 ОСОБА_1 припинено щомісячну грошову суму, причина припинення - скасування дії довідки внутрішньо переміщеної особи. Виплату припинено з 01.03.2016.

Справа про страхові виплати ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, як правонаступнику Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Запорізькій області, передана в статусі «припинена».

Станом на теперішній час ОСОБА_1 як отримувач страхових виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Запорізькій області не перебуває. Нарахування та виплата страхових виплат відповідно до Закону №1105 вищевказаній особі не проводяться. Заборгованість із виплати щомісячної грошової суми ОСОБА_1 передавальним актом до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області не передавалась та станом на теперішній час така заборгованість не обліковується.

Представником Позивача було надано відповідь на відзив Відповідача 2, в якій заперечував проти доводів Відповідача 2 наведених у відзиві та наполягав на задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Згідно статті 258 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Позивач - ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ), є громадянином України про що свідчить наявна в матеріалах справи копія паспорта громадянина України серії НОМЕР_2 .

Згідно довідки від 07.10.2016 року № 930007298 Позивач є внутрішньо переміщеною особою.

Згідно довідки МСЕК серії 2-18 АВ № 026619 від 13.01.2004 року позивачу встановлено 50% втрати професійної працездатності безстроково.

Згідно довідки МСЕК серії ДОН-02 № 063954 від 13.01.2004 року позивачу встановлено третю групу інвалідності безстроково.

13.04.2024 року представник позивача через веб портал електронних послуг Пенсійного фонду України, звернувся із заявою про поновлення щомісячних страхових виплат (регресу) та виплати заборгованості, що виникла за період їх невиплати.

На вказане звернення Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області листом від 03.05.2024 року № 11523-9729/Ш-02/8-0500/24 повідомило, що Позивач перебував на обліку у Шахтарському відділенні виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України. З червня 2014 року м. Шахтарськ знаходиться на території, де органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, згідно Переліку населених пунктів, затвердженого Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 07.11.2014 №1085-р, тому нарахування щомісячних страхових виплат не здійснювалось. З`ясовано, що Дружківським міським відділенням управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області Позивачу було здійснено нарахування та виплату щомісячних страхових виплат за жовтень 2014 року. За подальшим продовженням щомісячних страхових виплат до будь-якого відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області, де органи державної влади здійснюють свої повноваження в повному обсязі, як внутрішньо переміщена особа відповідно до Порядку надання страхових виплат, фінансування витрат на медичну та соціальну допомогу, передбачених загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання для внутрішньо переміщених осіб, який затверджений постановою правління Фонду соціального страхування України від 12.12.2018 №27 (далі - Порядок №27) не звертались.

Згідно постанови Фонду соціального страхування від не щасних випадків на виробництві та професійних захворювань ФССНВВ у м. Дріжківці від 31 серпня 2016 року № 0530/6198/4888/24 припинено виплату гр. ОСОБА_2 номер справи 6198, номер випадку 4888, щомісячної грошової суми в разі часткової чи повної втрати професійної працездатності, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку (вид виплати 410, КЕКВ 2730.03) в розмірі 1533,57 грн. Причина припинення: відсутність первинної довідки ВПО. Виплату припинити з 01 листопада 2014 року.

Згідно довідки про нарахування та виплату страхової виплати, страхові виплати ОСОБА_2 нараховувались в період з червня 2014 року по вересень 2014 року та з листопада 2014 року по листопад 2015 року. Докази виплати страхових виплат відсутні.

Фактично позивачу відмовлено у виплаті страхових виплатах за минулий період, починаючи з 01 листопада 2014 року.

Постановою відділення виконавчої дирекції Фонду у Вільнянському районі Запорізької області Фонду соціального страхування від не щасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 09 грудня 2015 року № 0806/5121/5121/22 продовжено потерпілому ОСОБА_1 номер справи 5121, номер випадку 5121, раніше призначену щомісячну грошову суму в разі часткової чи повної втрати працездатності, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку в розмірі 1654,72 грн. виплати провадити з 01 грудня 2015 року по 25 травня 2016 року.

Постановою відділення виконавчої дирекції Фонду у Вільнянському районі Запорізької області Фонду соціального страхування від не щасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 01 березня 2016 року № 0806/5121/5121/22 припинено виплату ОСОБА_1 номер справи 5121, номер випадку 5121, щомісячної грошової суми в разі часткової чи повної втрати працездатності, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку в розмірі 1654,72 грн. Причина припинення: скасування дії довідки ВПО (лист УСЗН Вільнянської РДА від 29.02.2016р. №01/0802). Виплату припинити з 01 березня 2016 року.

17.07.2024 року Позивач звернувся до Головного управління ПФУ в Запорізькій області із заявою про призначення/перерахування/продовження страхової виплати у зв`язку з нещасним випадком на виробництві (професійним захворюванням) в якій просив продовжити йому страхові виплати.

Докази розгляду заяви Відповідачем 2 не надані.

Даючи правову оцінку спірним правовідносинам, судом враховано наступні обставини справи та норми чинного законодавства.

01.01.2023 набув чинності Закон України від 3 вересня 1999 року №1105-XIV "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування" (далі - Закон №1105-XIV), викладений в новій редакції.

Відповідно до ст. 4 Закону №1105-XIV уповноваженим органом управління в системі загальнообов`язкового державного соціального страхування у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності та від нещасного випадку на виробництві є Пенсійний фонд України.

У свою чергу Фонд соціального страхування України та управління виконавчої дирекції Фонду реорганізовано шляхом їх приєднання до Пенсійного фонду України з 1 січня 2023 року.

Отже, наразі належним відповідачем у справі є Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області.

Спірним питанням у даній справі є правомірність припинення страхових виплат позивачу та відмови у їх виплаті за період, починаючи з 01.11.2014.

Статтею 3 Конституції України гарантовано, що людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Положеннями статті 46 Конституції України закріплено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до статті 64 Конституції України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.

В умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку дії цих обмежень.

Правові, фінансові та організаційні засади загальнообов`язкового державного соціального страхування, гарантії працюючих громадян щодо їх соціального захисту у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, вагітністю та пологами, від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, охорони життя та здоров`я на момент виникнення спірних правовідносин визначені Законом України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування" від 23.09.1999 № 1105-XIV.

Положеннями статті 3 вказаного Закону визначено принципи, на яких здійснюється соціальне страхування, зокрема, законодавчого визначення умов і порядку здійснення соціального страхування; державних гарантій реалізації застрахованими особами своїх прав.

Відповідно до частини першої статті 36 Закону №1105-XIV страховими виплатами є грошові суми, які Фонд виплачує застрахованому чи особам, які мають на це право, у разі настання страхового випадку.

Частиною першою статті 47 Закону №1105-XIV визначено, що страхові виплати провадяться щомісячно в установлені Фондом дні на підставі постанови цього Фонду або рішення суду:

1) потерпілому - з дня втрати працездатності внаслідок нещасного випадку або з дати встановлення професійного захворювання;

2) особам, які мають право на виплати у зв`язку зі смертю годувальника, - з дня смерті потерпілого, але не раніше дня виникнення права на виплати.

Страхові виплати провадяться протягом строку, на який встановлено втрату працездатності у зв`язку із страховим випадком, а фінансування додаткових витрат згідно з цим Законом - протягом строку, на який визначено потребу в них (частина п`ята статті 47 Закону № 1105-XIV).

Виплати, призначені, але не одержані своєчасно потерпілим або особою, яка має право на одержання виплат, провадяться за весь минулий час, але не більш як за три роки з дня звернення за їх одержанням. Якщо потерпілому або особам, які мають право на одержання страхової виплати, з вини Фонду своєчасно не визначено або не виплачено суми страхової виплати, ця сума виплачується без обмеження протягом будь-якого строку та підлягає коригуванню у зв`язку із зростанням цін на споживчі товари та послуги в порядку, встановленому статтею 34 Закону України "Про оплату праці" (частина четверта, сьома статті 47 Закону № 1105-XIV).

Відповідно до частини першої статті 46 Закону №1105-XIV страхові виплати і надання соціальних послуг припиняються:

1) на весь час проживання потерпілого за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України;

2) на весь час, протягом якого потерпілий перебуває на державному утриманні, за умови, що частка виплати, яка перевищує вартість такого утримання, надається особам, які перебувають на утриманні потерпілого;

3) якщо з`ясувалося, що виплати призначено на підставі документів, які містять неправдиві відомості. Сума витрат на страхові виплати, отримані застрахованим, стягується в судовому порядку;

4) якщо страховий випадок настав внаслідок навмисного наміру заподіяння собі травми;

5) якщо потерпілий ухиляється від реабілітації у сфері охорони здоров`я чи професійної реабілітації або не виконує правил, пов`язаних з установленням чи переглядом обставин страхового випадку, або порушує правила поведінки та встановлений для нього режим, що перешкоджає одужанню та функціональному відновленню;

6) в інших випадках, передбачених законодавством.

Як встановлено судом вище, відповідачем не виплачено спірні щомісячні страхові виплати позивачу з 01.11.2014, у зв`язку з відсутністю первинної довідки ВПО.

В свою чергу, суд констатує, що Законом №1105-XIV такої підстави для припинення виплати щомісячних страхових виплат не передбачено.

Пунктом третім розділу VII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №1105-XIV встановлено, що особливості надання соціальних послуг та виплати матеріального забезпечення за соціальним страхуванням внутрішньо переміщеним особам (громадянам України, які переселилися з тимчасово окупованої території, території проведення антитерористичної операції або зони надзвичайної ситуації) визначаються Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до положень статті 1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» від 20.10.2014 №1706-VII (Далі - Закон №1706-VII) внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.

Наведене визначення поняття внутрішньо переміщеної особи має описовий характер та охоплює три види конституційно-правового статусу людини (громадянин України, іноземець та особа без громадянства).

В порядку статті 4 Закону №1706-VII факт внутрішнього переміщення підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, що діє безстроково, крім випадків, передбачених статтею 12 цього Закону.

Відповідно до статті 7 Закону №1706-VII для взятої на облік внутрішньо переміщеної особи реалізація прав на зайнятість, пенсійне забезпечення, загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття, у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, на отримання соціальних послуг здійснюється відповідно до законодавства України. Україна вживає всіх можливих заходів, спрямованих на розв`язання проблем, пов`язаних із соціальним захистом, зокрема відновленням усіх соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам.

Громадянин пенсійного віку, особа з інвалідністю, дитина з інвалідністю та інша особа, яка перебуває у складних життєвих обставинах, яких зареєстровано внутрішньо переміщеними особами, мають право на отримання соціальних послуг відповідно до законодавства України за місцем реєстрації фактичного місця проживання такої внутрішньо переміщеної особи.

Отже, факт внутрішнього переміщення підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, що діє безстроково. Підстави для скасування дії довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи та внесення відомостей про це в Єдину інформаційну базу даних про внутрішньо переміщених осіб визначено положеннями статті 12 Закону №1706-VII.

Відповідно до статті 12 Закону №1706-VII підставою для скасування дії довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи та внесення відомостей про це в Єдину інформаційну базу даних про внутрішньо переміщених осіб є обставини, за яких внутрішньо переміщена особа: 1) подала заяву про відмову від довідки; 2) скоїла злочин: дії, спрямовані на насильницьку зміну чи повалення конституційного ладу або на захоплення державної влади; посягання на територіальну цілісність і недоторканність України; терористичний акт; втягнення у вчинення терористичного акту; публічні заклики до вчинення терористичного акту; створення терористичної групи чи терористичної організації; сприяння вчиненню терористичного акту; фінансування тероризму; здійснення геноциду, злочину проти людяності або військового злочину; 3) повернулася до покинутого місця постійного проживання; 4) виїхала на постійне місце проживання за кордон; 5) подала завідомо недостовірні відомості.

Отже, відповідач, не виплативши соціальні виплати за відсутності передбачених законами України підстав порушив право позивача на їх отримання, при цьому, зазначене право є об`єктом захисту за статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

У разі отримання інформації з Єдиної інформаційної бази даних про взяття на облік осіб, які переміщуються з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції, про закінчення строку дії довідки про взяття на облік, її скасування або про відмову у продовженні строку дії такої довідки робочий орган виконавчої дирекції Фонду за фактичним місцем проживання (перебування) особи, яка тимчасово переміщена, припиняє нарахування і фінансування страхових виплат та страхових витрат на медичну і соціальну допомогу (абз. 3 пункту 2 постанови правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 11.12.2014 №20 «Про затвердження Порядку надання страхових виплат, фінансування витрат на медичну та соціальну допомогу, передбачених загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання для осіб, які переміщуються з тимчасово окупованої території і районів проведення антитерористичної операції», що діяла на час оскаржуваних дій).

За приписами пункту 7-1 Порядку оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.10.2014 №509, у разі наявності підстав, передбачених статтею 12 Закону, МВС, Національна поліція, ДМС, СБУ, Адміністрація Держприкордонслужби, Мінфін подають уповноваженому органу відповідну інформацію для прийняття рішення щодо зняття з обліку внутрішньо переміщених осіб. Рішення про скасування дії довідки відповідно до статті 12 Закону приймається керівником уповноваженого органу за місцем проживання особи та надається їй протягом трьох днів з дати прийняття такого рішення або надсилається на адресу місця проживання, зазначену в довідці. Уповноважений орган на підставі прийнятого рішення невідкладно вносить до Єдиної інформаційної бази даних про внутрішньо переміщених осіб запис про скасування дії довідки.

Пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 08.06.016 №365 «Про деякі питання здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам» (далі - Постанова КМУ №365) установлено, що комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам, утворені районними, районними у мм. Києві і Севастополі державними адміністраціями, виконавчими органами міських, районних у містах (у разі утворення) рад, приймають рішення про відновлення або про відмову у відновленні соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам, довідки яких недійсні на дату набрання чинності цією постановою, відповідно до Порядку призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам, затвердженого цією постановою, за умови отримання внутрішньо переміщеною особою нової довідки відповідно до Порядку оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.10.2014 №509 «Про облік внутрішньо переміщених осіб».

Відповідно до пункту 12 Порядку здійснення контролю за проведенням соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам за місцем їх фактичного проживання/перебування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.06.2016 №365, соціальні виплати припиняються у разі: 1) наявності підстав, передбачених законодавством щодо умов призначення відповідного виду соціальної виплати; 2) встановлення факту відсутності внутрішньо переміщеної особи за фактичним місцем проживання/перебування згідно з актом обстеження матеріально-побутових умов сім`ї; 3) отримання рекомендацій Мінфіну щодо фактів, виявлених під час здійснення верифікації соціальних виплат;4) скасування довідки внутрішньо переміщеної особи з підстав, визначених статтею 12 Закону України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб"; 5) отримання інформації від Держприкордонслужби, МВС, СБУ, Мінфіну, Національної поліції, ДМС, Держфінінспекції, Держаудитслужби та інших органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування.

Судом встановлено, що відповідачем не виплачено суми страхових виплат позивачу за спірний період на підставі пункту 15 Порядку призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.06.2016 №365, яким визначено, що суми соціальних виплат, які не виплачені за минулий період, обліковуються в органі, що здійснює соціальні виплати, та виплачуються на умовах окремого порядку, визначеного Кабінетом Міністрів України.

В свою чергу, суд зазначає, що на час виникнення спірних правовідносин та на час розгляду справи такий порядок Кабінетом Міністрів України затверджено не було.

Постановою Кабінету Міністрів України №637 від 05.11.2014 «Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам» передбачено, що здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам відбувається за місцем перебування таких осіб на обліку, що підтверджується довідкою про взяття на облік як внутрішньо переміщеної особи.

Згідно з пунктом 9.3 Інструкції щодо порядку оформлення і ведення особових справ отримувачів усіх видів соціальної допомоги, затвердженої Наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 19.09.2006 №345, за неможливості протягом місяця одержати Довідку-атестат з управлінь, що залишаються в населених пунктах, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, з метою захисту права громадян України на одержання призначеної згідно з чинним законодавством державної допомоги, неотриманні суми допомоги одержувачам виплачуються за минулий період на підставі інформації про стан фінансування та виплати, що оприлюднюється на офіційному сайті Міністерства соціальної політики України.

Відповідно до абзацу 1 пункту 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 05.11.2014 №637 «Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам» призначення та продовження виплати пенсій (щомісячного довічного грошового утримання), довічних державних стипендій, усіх видів соціальної допомоги та компенсацій, матеріального забезпечення, надання соціальних послуг, субсидій та пільг за рахунок коштів державного бюджету та фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування внутрішньо переміщеним особам здійснюються за місцем перебування таких осіб на обліку, що підтверджується довідкою, виданою згідно з Порядком оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 01.10.2014 №509.

Суд зазначає, що відповідно до частин п`ятої, шостої статті 47 Закону №1105-XIV страхові виплати провадяться протягом строку, на який встановлено втрату працездатності у зв`язку із страховим випадком, а фінансування додаткових витрат згідно з цим Законом - протягом строку, на який визначено потребу в них; страхові виплати провадяться протягом строку, встановленого МСЕК або ЛКК. Строк проведення страхових виплат продовжується з дня їх припинення і до часу, встановленого при наступному огляді МСЕК або ЛКК, незалежно від часу звернення потерпілого або заінтересованих осіб до Фонду. При цьому сума страхових виплат за минулий час виплачується за умови підтвердження МСЕК втрати працездатності та причинного зв`язку між настанням непрацездатності та ушкодженням здоров`я.

Суд зазначає, що позивачу встановлена втрата працездатності безстроково, що підтверджується довідкою МСЕК серії 2-18 АВ № 026619 від 13.01.2004 тому в даному випадку відсутні підстави для невиплати раніше призначених щомісячних страхових виплат. Вказане жодним чином не спростовується відповідачем.

На підставі зазначеного, суд дійшов висновку про те, що саме постанова Фонду соціального страхування від не щасних випадків на виробництві та професійних захворювань ФССНВВ у м. Дріжківці від 31 серпня 2016 року № 0530/6198/4888/24, якою позивачу припинено виплату страхових виплат з 01 листопада 2014 року та постанова відділення виконавчої дирекції Фонду у Вільнянському районі Запорізької області Фонду соціального страхування від не щасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 01 березня 2016 року № 0806/5121/5121/22 є протиправними, оскільки не відповідають зазначеним критеріям правомірності, а, отже, порушують права та інтереси позивача у сфері соціального забезпечення.

Крім того, слід зауважити, що рішення від 03 травня 2024 року № 11523 - 9729/Ш-02/8-0500/24, яке фактично оскаржує позивач, по своїй суті не є індивідуальним актом суб`єкта владних повноважень, а є листом-відповіддю на відповідне звернення. Тому відповідач, не поновивши нарахування і виплату страхових виплат за відсутності передбачених законами України підстав, порушив право позивача на їх отримання. При цьому, зазначене право є об`єктом захисту за статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Положення статті 1 Конвенції, статті 1 Додаткового протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачає, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна, інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права, положення.

Статтею 14 Конвенції визначено, що користування правами та свободами, визнаними в цій Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою.

Відповідно до положень Конституції України в Україні як соціальній, правовій державі людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави (статті 1, 3 Конституції України). Право на соціальний захист віднесено до основоположних прав і свобод. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел (ч. 2 ст. 46 Основного Закону України) і забезпечується частиною другою статті 22 Конституції України, відповідно до якої конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. В порядку статті 24 Конституції України громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом, що виключає додаткові обмеження для внутрішньо переміщеної особи.

Відповідно до статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Стаття 2 Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" передбачає, що реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не можуть бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.

Згідно зі статтею 3 Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" місце проживання - це житло, розташоване на території адміністративно-територіальної одиниці, в якому особа проживає постійно або тимчасово.

Відповідно до статті 29 Цивільного кодексу України місце проживання фізичної особи - це житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово. Частина шоста статті 29 Цивільного кодексу України дозволяє фізичній особі мати кілька місць проживання.

Враховуючи викладене, суд вважає доцільним застосувати висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові у справі № 243/3505/16-ц від 20.09.2018, в яких зазначено, що Велика Палата Верховного Суду вважає за необхідне відступити від висновків Верховного Суду України щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у раніше ухваленій постанові Верховного Суду України від 12.04.2017 №6-51цс17, та погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що відсутність довідки про взяття на облік позивача як особи, яка переміщується з тимчасово окупованої території України або району АТО, не може бути підставою для невиплати позивачу страхових виплат.

Статтею 6 КАС України визначено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (стаття 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини").

Стаття 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначає, що Високі Договірні Сторони гарантують кожному, хто перебуває під їхньою юрисдикцією, права і свободи, визначені в розділі I цієї Конвенції.

Стаття 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначає, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Так, Європейський суд з прав людини в рішенні від 26.06.2014 у справі "Суханов та Ільченко проти України" (заяви № 68385/10 та № 71378/10, пункт 52 рішення), а також в рішенні від 19.06.2012 у справі "Хонякіна проти Грузії" (Khoniakinav.Georgia, заява №17767/08, пункт 72 рішення) зазначив, що зменшення розміру або припинення виплати належним чином встановленої соціальної допомоги може становити втручання у право власності.

Оскільки наявними матеріалами справи підтверджено невиплату позивачу заборгованості зі страхових виплат з 01 листопада 2014 року по 01 листопада 2015 року Відповідачем 1 та припинення Відповідачем 2 нарахування та виплати Позивачу страхових виплат з березня 2016 року, є підстави вважати, що бездіяльність відповідачів є протиправною, адже суб`єкт владних повноважень діяв не на підставі, не у межах повноважень та не у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, без дотримання правил статті 2 КАС України.

Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

З огляду на те, що суд дійшов висновку, що саме постанови суб`єктів владних повноважень, якими в даному випадку є Фонд соціального страхування від не щасних випадків на виробництві та професійних захворювань ФССНВВ у м. Дріжківці та відділення виконавчої дирекції Фонду у Вільнянському районі Запорізької області Фонду соціального страхування від не щасних випадків на виробництві та професійних захворювань України, щодо припинення нарахування і виплати позивачу страхових виплат за спірний минулий період було протиправним, порушені права позивача підлягають відновленню шляхом скасування цих постанов та зобов`язання Відповідача 1 виплатити заборгованість по страховим виплатам за період з 01.06.2014р. по 30.09.2014р. та з 01.11.2014р. по 30.11.2015р. у сумі 30049,67 грн. (тридцять тисяч сорок дев`ять грн.) 67 коп. та зобов`язання Відповідача 2 поновити нарахування і виплату щомісячних страхових виплат з 01 березня 2016 року та виплатити заборгованість.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову.

Стосовно розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Разом із позовною заявою позивачем надано квитанцію № 0.0.3690951537.1 від 08.06.2024 року про сплату судового збору в сумі 984,00 грн.

07.10.2024 року позивачем було надано квитанцію № 0.0.3927080384.1 від 07 жовтня 2024 року про сплату судового збору в сумі 985,00 грн.

Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» розмір ставки судового збору за подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру, який подано фізичною особою, становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01.01.2024 встановлений в розмірі 3028 грн.

Відповідно до ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

Оскільки позивач звернувся до суду в електронній формі, то розмір судового збору має складати - 968,96 грн.

Частиною 8 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у випадку якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Таким чином, суд вважає за можливе покласти судові витрати, пов`язані з розглядом цієї справи, на відповідачів, оскільки спір виник внаслідок його неправильних дій.

Враховуючи наведене вище, судовий збір у сумі по 968,96 грн. підлягає стягненню на користь Позивача за рахунок бюджетних асигнувань Відповідача 1 та Відповідача 2.

Керуючись ст.ст. 9, 77, 133, 139, 242, 244-250, 255, 258, 295, 297 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (84122, Донецька область, м. Слов`янськ, площа Соборна, буд. 3, код ЄДРПОУ 13486010), Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (69057, Запорізька область, м. Запоріжжя, просп. Соборний, буд. 158-Б, код ЄДРПОУ 20490012) про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити певні дії, - задовольнити частково.

Визнати протиправною та скасувати постанову Фонду соціального страхування від не щасних випадків на виробництві та професійних захворювань ФССНВВ у м. Дріжківці від 31 серпня 2016 року № 0530/6198/4888/24, якою ОСОБА_1 припинено виплату щомісячних страхових виплат з 01.11.2014.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (84122, Донецька область, м. Слов`янськ, площа Соборна, буд. 3, код ЄДРПОУ 13486010) виплатити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) заборгованість по страховим виплатам за період з 01.06.2014р. по 30.09.2014р. та з 01.11.2014р. по 30.11.2015р. у сумі 30049,67 грн. (тридцять тисяч сорок дев`ять грн.) 67 коп.

Визнати протиправною та скасувати постанову відділення виконавчої дирекції Фонду у Вільнянському районі Запорізької області Фонду соціального страхування від не щасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 01 березня 2016 року № 0806/5121/5121/22, якою ОСОБА_1 припинено виплату щомісячних страхових виплат з 01 березня 2016 року.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (69057, Запорізька область, м. Запоріжжя, просп. Соборний, буд. 158-Б, код ЄДРПОУ 20490012) поновити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) нарахування та виплату щомісячних страхових виплат в разі часткової чи повної втрати працездатності та виплатити заборгованість зі страхових виплат з 01.03.2016.

В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (69057, Запорізька область, м. Запоріжжя, просп. Соборний, буд. 158-Б, код ЄДРПОУ 20490012) за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судовий збір у розмірі 968 (дев`ятсот шістдесят вісім) гривень 96 копійок.

Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (84122, Донецька область, м. Слов`янськ, площа Соборна, буд. 3, код ЄДРПОУ 13486010) за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судовий збір у розмірі 968 (дев`ятсот шістдесят вісім) гривень 96 копійок.

Повний текст рішення складено 29 листопада 2024 року.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Першого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Є.В. Череповський