Рішення

від 29.11.2024 по справі 200/7864/24

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 листопада 2024 року Справа№200/7864/24

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Череповського Є.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (в письмовому провадженні) справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Першого апеляційного адміністративного суду (84301, Донецька область, м. Краматорськ, вул. Леонтовича Миколи, буд. 15, код ЄДРПОУ 42255773) про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

11 листопада 2024 року ОСОБА_1 (далі - Позивач) звернувся до Донецького окружного адміністративного суду, з позовом до Першого апеляційного адміністративного суду (далі - Відповідач), в якому просив:

визнати протиправними дії Першого апеляційного адміністративного суду щодо невидачі ОСОБА_1 , довідки про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, виходячи з базового посадового окладу судді місцевого суду, визначеного із застосуванням абзацу 4 статті 7 Закону України "Про державний бюджет України на 2024 рік";

зобов`язати Перший апеляційний адміністративний суд видати ОСОБА_1 довідку про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з 1 січня 2024 року, виходячи з базового посадового окладу судді місцевого суду, визначеного на підставі частини другої ст. 130 Конституції України, ч. 3 ст. 135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" 3 та абзацу 4 статті 7 Закону України "1 Іро державний бюджет України на 2024 рік", а саме 3028 грн.

В обґрунтування позовних вимог Позивач зазначає, що є суддею у відставці, перебуває на обліку в управління Пенсійного фонду України як отримувач довічного грошового утримання судді у відставці. Позивач зазначає, що для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці Відповідачем була видана довідка за формою, передбаченою додатком 2 до Порядку подання документів для призначення (перерахунку) і виплати щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці. При обрахунку розміру суддівської винагороди для обчислення щомісячного довічного грошового утримання, Першим апеляційним адміністративним було взято за основу розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня 2020 року, визначеного абзацом 4 статті 7 Закону України "Про державний бюджет України на 2020 рік" - 2102 грн. Позивач звернувся до відповідача з заявою про видачу довідки про обрахунок розміру суддівської винагороди для обчислення щомісячного довічного грошового утримання із розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня 2024 року. Проте Відповідач відмовив у видачі довідки з посиланням на те, що прожитковій мінімум для працездатних осіб в Законі України "Про Державний бюджет України на 2024 рік" визначений сумою 2102 грн., тому базовий розмір посадового окладу судді Першого апеляційного адміністративного суду залишився незмінним. Позивач, такі дії відповідача вважає неправомірними та такими, що порушують його права і законні інтереси.

Ухвалою суду від 18 листопада 2024 року відкрито провадження у справі, розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

21 листопада 2024 року Відповідачем було подано відзив на позовну заяву зі змісту якого Відповідач просив відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі. В обгрунтування своєї позиції вказав, що для визначення базового розміру посадового окладу працюючого судді Перший апеляційний адміністративний суд у 2021-2024 роках застосовував прожитковий мінімум для працездатних осіб у розмірі 2102 грн відповідно до абзацу 5 статті 7 Законів України "Про Державний бюджет України на 2021 рік", "Про Державний бюджет України, на 2022 рік", "Про Державний бюджет України на 2023 рік" та "Про Державний бюджет України на 2024 рік". З огляду на те, що норми законів про державний бюджет на відповідний рік є чинними та не визнані неконституційними, у відповідача були відсутні підстави для видачі довідки судді у відставці, виходячи з іншого розміру прожиткового мінімуму.

Відповідно статті 258 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

За приписами частини 5 статті 262 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Розглянувши наявні заяви по суті справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються вимоги, дослідивши докази, які наявні в матеріалах справи, суд встановив наступне.

Позивач - ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ), громадянин України, що підтверджується паспортом № НОМЕР_2 .

Згідно довідки від 27.02.2018 року № 1426-71032 є внутрішньо переміщеною особою. Зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 . Фактичне місце проживання: АДРЕСА_1 .

ОСОБА_1 є суддею Першого апеляційного адміністративного суду у відставці, та отримує щомісячне грошове утримання відповідно до статті 142 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", що не заперечується сторонами та підтверджується матеріалами справи.

06 листопада Позивач звернувся до Відповідача із заявою в якій просив надати довідку про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з 1 січня 2024 року, виходячи з базового посадового окладу судді апеляційного суду, визначеного на підставі частини 2 статті 130 Конституції України, ч. 3 ст. 135 Закону України "Про судоустрій та статус суддів" та абз. 4 ст. 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2024 рік", який становить 3028 грн.

Листом від 07.11.2024 року №02.01-18/1082/24 Відповідач повідомив, що відповідно до пункту 2 частини 3 статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02 червня 2016 року №1402-VIII базовий розмір посадового окладу судді апеляційного суду становить - 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року. При цьому, вказана норма є бланкетною, оскільки встановлює лише кількість прожиткових мінімумів для обчислення базового розміру посадового окладу судді апеляційного суду (50), але не встановлює розміру прожиткового мінімуму, який необхідний для цього.

Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» від 09 листопада 2023 року № 3460-ІХ встановлено прожитковий мінімум, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді; з 1 січня 2024 року - 2102 грн.

Кошторисом Першого апеляційного адміністративного суду на 2024 рік, затвердженим ДСА України, видатки на оплату праці, у т. ч. суддівської винагороди, передбачені, виходячи із розміру прожиткового мінімуму, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді у сумі 2102,00 грн. Штатним розписом на 2024 рік затверджений посадовий оклад судді Першого апеляційного адміністративного суду в розмірі 115610,00 грн.

Враховуючи викладене, суд не має правових підстав видати довідку про суддівську винагороду відносно судді у відставці ОСОБА_1 для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з 1 січня 2024 року виходячи з прожиткового мінімуму у сумі 3028, 00 грн.

Не погодившись з відмовою відповідача у підготовці та видачу довідки про розмір грошового забезпечення, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

У преамбулі Закону України "Про судоустрій і статус суддів" (далі Закон № 1402-VIII) закріплено, що він визначає організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд.

Статтею 4 цього Закону визначено, що судоустрій і статус суддів в Україні визначаються Конституцією України та законом. Зміни до цього Закону можуть вноситися виключно законами про внесення змін до Закону України Про судоустрій і статус суддів.

Відповідно до частини 1 статті 135 Закону № 1402-VIII суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.

За частиною 2 цієї правової норми суддівська винагорода виплачується судді з дня зарахування його до штату відповідного суду, якщо інше не встановлено цим Законом. Суддівська винагорода складається з посадового окладу та доплат за: 1) вислугу років; 2) перебування на адміністративній посаді в суді; 3) науковий ступінь; 4) роботу, що передбачає доступ до державної таємниці.

Відповідно до частини 3 статті 135 Закону № 1402-VIII, яка згідно з рішенням Конституційного Суду України № 4-р/2020 від 11 березня 2020 року діє в редакції Закону України " Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 06 грудня 2016 року № 1774-VIII, базовий розмір посадового окладу судді становить: 1) судді місцевого суду 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року; 2) судді апеляційного суду, вищого спеціалізованого суду 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року; 3) судді Верховного Суду 75 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.

До базового розміру посадового окладу, визначеного частиною третьою цієї статті, додатково застосовуються такі регіональні коефіцієнти:

1) 1,1 - якщо суддя здійснює правосуддя у суді, що розташований у населеному пункті з кількістю населення щонайменше сто тисяч осіб;

2) 1,2 - якщо суддя здійснює правосуддя у суді, що розташований у населеному пункті з кількістю населення щонайменше п`ятсот тисяч осіб;

3) 1,25 - якщо суддя здійснює правосуддя у суді, що розташований у населеному пункті з кількістю населення щонайменше один мільйон осіб.

У разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання.

У рішенні від 08.04.2016 №4-рп/2016 у справі №1-8/2016 Конституційний Суд України вкотре зазначив, що конституційний принцип незалежності суддів забезпечує важливу роль судової влади в механізмі захисту прав і свобод людини і громадянина та є запорукою реалізації права на судовий захист, передбаченого ч. 1 ст. 55 Основного Закону України; положення Конституції України стосовно незалежності суддів, яка є невід`ємним елементом статусу суддів та їх професійної діяльності, пов`язані з принципом поділу державної влади та обумовлені необхідністю забезпечувати основи конституційного ладу й права людини, гарантувати самостійність і незалежність судової влади; гарантії незалежності суддів як необхідні умови здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом встановлені у базових законах з питань судоустрою, судочинства, статусу суддів, мають конституційний зміст і разом з визначеними Основним Законом України складають єдину систему гарантій незалежності суддів та повинні бути реально забезпечені; конституційний статус судді дає підстави ставити до судді високі вимоги і зберігати довіру до його компетентності та неупередженості, передбачає надання йому в майбутньому статусу судді у відставці, що також є гарантією належного здійснення правосуддя.

У рішенні від 03.06.2013 №3-рп/2013 у справі №1-2/2013 Конституційний Суд України зазначив, що будь-яке зниження рівня гарантій незалежності суддів суперечить конституційній вимозі неухильного забезпечення незалежного правосуддя та права людини і громадянина на захист прав і свобод незалежним судом, оскільки призводить до обмеження можливостей реалізації цього конституційного права, а отже, суперечить ч. 1 ст. 55 Конституції України.

У рішенні від 04.12.2018 №11-р/2018 у справі №1-7/2018 (4062/15) Конституційний Суд України вказав, що обов`язок держави щодо забезпечення фінансування та належних умов для функціонування судів і діяльності суддів, закріплений у ст. 130 Конституції України, є однією з конституційних гарантій незалежності суддів. Системний аналіз положень Конституції України свідчить про те, що ними встановлено обов`язок держави забезпечити належні умови праці та фінансування для суддів, а отже, сформувати та законодавчо закріпити таку систему фінансування, в тому числі розмір винагороди суддів, яка гарантуватиме їх незалежність. Така позиція Конституційного Суду України збігається з приписами Європейської хартії щодо статусу суддів від 10.07.1998, у підп. 6.1 п. 6 якої зазначено, що суддям, які здійснюють суддівські функції на професійній основі, надається винагорода, рівень якої встановлюється з тим, щоб захистити їх від тиску, спрямованого на здійснення впливу на їх рішення, а ще загальніше на їх поведінку в рамках здійснення правосуддя, тим самим підриваючи їх незалежність і безсторонність. Зменшення органом законодавчої влади розміру посадового окладу судді призводить до зменшення розміру суддівської винагороди, що, у свою чергу, є посяганням на гарантію незалежності судді у виді матеріального забезпечення та передумовою впливу як на суддю, так і на судову владу в цілому.

Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2024 рік" від 09.11.2023 року №3460-ІХ установлено з 1 січня 2024 року прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць у розмірі 2920 гривень, а для основних соціальних і демографічних груп населення: дітей віком до 6 років - 2563 гривні; дітей віком від 6 до 18 років - 3196 гривні; працездатних осіб - 3028 гривні; працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді - 2102 гривні.

Суд зазначає, що визначені Конституцією України та спеціальним законодавчим актом (Законом України № 1402-VIII) гарантії незалежності суддів є невід`ємним елементом їх статусу, поширюються на всіх суддів України та є необхідною умовою здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом.

Конституційний принцип незалежності суддів означає також конституційно обумовлений імператив охорони матеріального забезпечення суддів від його скасування чи зниження досягнутого рівня без відповідної компенсації, як гарантію недопущення впливу або втручання у здійснення правосуддя. Окреслену правову позицію стосовно гарантій незалежності суддів було висловлено у низці рішень Конституційного Суду України, зокрема від 20 березня 2002 року № 5-рп/2002, від 01 грудня 2004 року № 19-рп/2004, від 11 жовтня 2005 року № 8-рп/2005, від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008, від 03 червня 2013 року № 3-рп/2013, а також від 04 грудня 2018 року № 11-р/2018.

При вирішенні цього спору суд виходить із того, що виплата суддівської винагороди регулюється статтею 130 Конституції України та статтею 135 Закону України № 1402-VIII. Норми інших законодавчих актів до цих правовідносин (щодо виплати суддівської винагороди) застосовуватися не можуть.

Цей висновок узгоджується із змінами до Конституції України, внесеними Законом України Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя) від 02 червня 2016 року № 1401-VIII (далі Закон України № 1401-VIII), що набрали чинності з 30 вересня 2016 року.

Цим Законом, серед іншого, статтю 130 Конституції України викладено в новій редакції, текст якої наведено вище.

Конституція України у редакції Закону України № 1401-VIII вперше містить положення, які закріплюють спосіб визначення розміру суддівської винагороди, а саме, що розмір винагороди встановлюється законом про судоустрій.

З цією конституційною нормою співвідносяться норми частини 1 статті 135 Закону України № 1402-VIII, які дають чітке розуміння, що єдиним нормативно-правовим актом, яким повинен і може визначатися розмір суддівської винагороди є закон про судоустрій.

Розмір суддівської винагороди визначено у статті 135 Закону України № 1402-VIII, який з огляду як на свою назву, так і сферу правового регулювання (означену в преамбулі) є законом про судоустрій в розумінні частини 2 статті 130 Конституції України.

Пунктом 2 частини 3 статті 135 Закону України № 1402-VIII визначено, що базовий розмір посадового окладу судді апеляційного суду, вищого спеціалізованого суду - 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.

Тому, розмір посадового окладу судді, який є складовим елементом суддівської винагороди, безпосередньо залежить від прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до статті 46 Конституції України визначення прожиткового мінімуму, закладення правової основи для його встановлення, затвердження тощо, наведено у Законі України Про прожитковий мінімум від 15 липня 1999 року № 966-XIV (далі Закон № 966-XIV).

Відповідно до статті 1 цього Закону прожитковий мінімум є вартісною величиною достатнього для забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження його здоров`я набору продуктів харчування (далі набір продуктів харчування), а також мінімального набору непродовольчих товарів (далі набір непродовольчих товарів) та мінімального набору послуг (далі набір послуг), необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості.

Прожитковий мінімум визначається нормативним методом у розрахунку на місяць на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення: дітей віком до 6 років; дітей віком від 6 до 18 років; працездатних осіб; осіб, які втратили працездатність

Отже, наведеною правовою нормою закріплено вичерпний перелік основних соціальних і демографічних груп населення, відносно яких визначається прожитковий мінімум.

Статтею 4 Закону № 966-XIV встановлено, що прожитковий мінімум на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, щороку затверджується Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік. Прожитковий мінімум публікується в офіційних виданнях загальнодержавної сфери розповсюдження.

Суд зазначає, що Законом № 966-XIV не визначено такого виду прожиткового мінімуму, як прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді.

При цьому судді вказаним Законом не віднесені до соціальної демографічної групи населення стосовно яких прожитковий мінімум повинен встановлюватися окремо.

Натомість статтею 7 Закону України №3460-ІХ разом із встановленням на 01 січня 2024 року прожиткових мінімумів, у тому числі, для працездатних осіб в розмірі 3028,00 грн., відповідно, був введений такий новий вид прожиткового мінімуму, як прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, розмір якого становить 2102,00 грн.

До 2021 року для розрахунку базового розміру посадового окладу застосовувався прожитковий мінімум для працездатних осіб, розмір якого встановлювався на 01 січня відповідного календарного року, як це передбачено статтею 135 Закону № 1402-VIII.

Суд зауважує, що зміни до Закону № 1402-VIII в частині, яка регламентує розмір суддівської винагороди за спірний період (січень 2024 року), а також в Закон № 966-XIV щодо визначення прожиткового мінімуму не вносилися, тож законні підстави для зменшення розміру прожиткового мінімуму, який встановлено для працездатних осіб на 1 січня календарного року, з метою визначення суддівської винагороди, відсутні.

Суд звертає увагу, що для спірних правовідносин спеціальними є норми статті 135 Закону № 1402-VIII, які у часі прийняті раніше, мають пріоритет стосовно пізніших положень Закону №2710-ІХ.

Як зазначено у рішенні Конституційного Суду України від 18 червня 2020 року № 5-рп(II)/2020, до судів різних видів юрисдикції ставиться вимога застосовувати класичні для юридичної практики формули (принципи): закон пізніший має перевагу над давнішим (lex posterior derogat priori) закон спеціальний має перевагу над загальним (lex specialis derogat generali) закон загальний пізніший не має переваги над спеціальним давнішим (lex posterior generalis non derogat priori speciali). Якщо суд не застосовує цих формул (принципів) за обставин, що вимагають від нього їх застосування, то принцип верховенства права (правовладдя) втрачає свою дієвість.

Водночас Закони №1082-ІХ, №1928-ІХ та №2710-ІХ фактично змінили складову для визначення базового розміру посадового окладу судді, що порушує гарантії незалежності суддів, одна з яких передбачена частиною 2 статті 130 Конституції України і частиною 3 статті 135 Закону № 1402-VIII.

Верховний суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в постанові від 10 листопада 2021 року по справі №400/2031/21 вказав, що Законом України Про прожитковий мінімум не визначено такого виду прожиткового мінімуму, як "прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру судді". При цьому судді також цим Законом не віднесені до соціальної демографічної групи населення стосовно яких прожитковий мінімум повинен встановлюватись окремо.

Окрім того, Верховний Суд України, зауважував що Закон України Про державний бюджет не повинен містити інакшого чи додаткового правового регулювання правовідносин, що охоплюються предметом регулювання інших законів України, особливо тієї сфери суспільних відносин, для яких діють спеціальні ( виняткові) норми.

Конституція України не надає закону про Державний бюджет України вищої юридичної сили стосовно інших законів. Тобто у національному законодавчому полі існує колізія положень трьох нормативно-правових актів рівня закону, подолати яку можливо застосувавши загальний принцип права спеціальний закон скасовує дію загального закону. Такий підхід використовується у випадку конкуренції норм, коли на врегулювання суспільних відносин претендують загальні та спеціальні норми права.

Отже, за таким правовим підходом, при конкуренції норм необхідно застосовувати правило пріоритетності норм спеціального закону, тобто Закону № 1402-VIII, а положення Закону № 966-XIV вважати загальними нормами.

На такий аспект законодавчого регулювання звернув увагу Конституційний Суд України у рішеннях від 09 липня 2007 року № 6-рп/2007 (справа про соціальні гарантії громадян) та від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України).

Отже, Законом № 1402-VIII закріплено, що для визначення розміру суддівської винагороди до уваги може братися лише прожитковий мінімум для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року. Оскільки вказана конституційна гарантія незалежності суддів не може порушуватися і змінюватися без внесення відповідних змін до закону про судоустрій.

Відтак, суд дійшов висновку, що заміна гарантованої Конституцією України однієї зі складових суддівської винагороди прожиткового мінімум для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 01 січня 2024 року (3028,00 грн.), на іншу розрахункову величину, яка Законом № 1402-VIII не передбачена (прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді 2102,00 грн) на підставі статті 7 Закону №3460-ІХ була неправомірною.

Так позиція суду узгоджується із практикою застосування норм матеріального права Верховним Судом та його висновками викладеними у постановах від 10 листопада 2021 року у справі № 400/2031/21 та від 30 листопада 2021 року у справі № 360/503/21.

Відтак, суд доходить висновку, що питання обрахунку та розміру суддівської винагороди регламентовано виключно ст. 130 Конституції України та ст. 135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", що, в свою чергу, виключає можливість до правовідносин стосовно суддівської винагороди застосовувати інші Закони. У зв`язку з чим, позивач має право на отримання довідки про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці із зазначенням розміру суддівської винагороди судді, виходячи з базового розміру посадового окладу виходячи з базового посадового окладу судді апеляційного суду, визначеного на підставі частини другої статті 130 Конституції України, частини третьої статті 135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" та абзацу 4 статті 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2024 рік".

Аналогічна правова позиція, викладена у постановах Верховного Суду від 10.11.2021 у справі № 400/2031/21, від 30.11.2021 у справі № 360/503/21, 22.06.2023 у справі №400/4904/21, від 12.07.2023 у справі № 140/5481/22, від 24.07.2023 у справі №280/9563/21 та від 13.09.2023 у справі № 240/44080/21.

Враховуючи вищезазначене, суд вважає, що позивач, відповідно до ст.135 Закону №1402-VIII, має право на отримання довідки про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, виходячи з базового посадового окладу судді апеляційного суду, визначеного із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб розмір якого на 01.01.2024 становить 3 028,00 грн.

Ураховуючи викладене, позов належить задовольнити повністю.

Щодо розподілу судових витрат.

Відповідно до положень статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволені позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрат, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно квитанції №47492387 від 08.11.2024 року Позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 1211,20 грн.

З огляду на викладене вище, суд дійшов висновку, що судовий збір, сплачений позивачем, підлягає стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача у розмірі 1211,20 грн.

Керуючись ст.ст. 2,5-10, 72-80, 159, 160, 171, 199-204, 205, 246, 250, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Першого апеляційного адміністративного суду (84301, Донецька область, м. Краматорськ, вул. Леонтовича Миколи, буд. 15, код ЄДРПОУ 42255773) про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії, - задовольнити.

Визнати протиправними дії Першого апеляційного адміністративного суду щодо невидачі ОСОБА_1 , довідки про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, виходячи з базового посадового окладу судді місцевого суду, визначеного із застосуванням абзацу 4 статті 7 Закону України "Про державний бюджет України на 2024 рік".

Зобов`язати Перший апеляційний адміністративний суд (84301, Донецька область, м. Краматорськ, вул. Леонтовича Миколи, буд. 15, код ЄДРПОУ 42255773) видати ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) довідку про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з 1 січня 2024 року, виходячи з базового посадового окладу судді місцевого суду, визначеного на підставі частини другої ст. 130 Конституції України, ч. 3 ст. 135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" 3 та абзацу 4 статті 7 Закону України "Про державний бюджет України на 2024 рік", а саме 3028 грн.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Першого апеляційного адміністративного суду (84301, Донецька область, м. Краматорськ, вул. Леонтовича Миколи, буд. 15, код ЄДРПОУ 42255773) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) витрати зі сплати судового збору у розмірі 1211,20 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Текст рішення розміщений в Єдиному державному реєстрі судових рішень (веб-адреса сторінки: http://www.reyestr.court.gov.ua/).

Суддя Є.В. Череповський