Рішення

від 29.11.2024 по справі 320/18003/23

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 листопада 2024 року № 320/18003/23

Суддя Київського окружного адміністративного суду Лапій С.М., розглянувши в м. Києві у порядку письмового провадження за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом Приватного підприємства «Вектор Інвест Контракт» до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось Приватне підприємство «Вектор Інвест Контракт» з позовом, в якому просить:

визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 30.12.2022 №0409110701, яким збільшено податкове зобов`язання з податку на додану вартість у сумі 3 708 040,00грн., у тому числі за основним платежем у розмірі 2 966 432,00 грн., а також штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 741 608,00грн.;

визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 04.04.2023 №0243780701, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 3 203 746,00грн.

Позовні вимоги обґрунтовані протиправністю прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Відповідачем до суду подано відзив на позовну заяву, відповідно до якого проти задоволення позовних вимог заперечує повністю.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 25.05.2023 відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 06.11.2023 закрито підготовче провадження та вирішено подальший розгляд справи здійснювати у порядку письмового провадження.

Судом встановлено, що відповідачем проведено планову виїзну перевірку ПП «Вектор Інвест Контракт» за результатами якої 16.06.2021 складено акт №47178/Ж5/26-15-07-01-03/37906182 «Про результати документальної планової виїзної перевірки ПП «Вектор Інвест Контракт»».

Не погоджуючись з висновками акту перевірки від 16.06.2021, позивачем 22.07.2021 подано до ГУ ДПС у м. Києві заперечення до акту перевірки за №149.

Головним управлінням ДПС у м. Києві на підставі наказу від 12.12.2022 №5621-п, відповідно до п.п. 78.1.5 ст. 78 ПК України, за результатами розгляду заперечень на акт перевірки від 22.07.2021 №149 проведено позапланову виїзну перевірку ПП «Вектор Інвест Контракт», за результатами якої 22.12.2022 складено акт №49945/Ж5/2615070103 «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ПП «Вектор Інвест Контракт»» (далі по тексту Акт перевірки).

Актом перевірки встановлено порушення:

п.п. 44.1, 44.2 ст. 44, п.п. 44.6 ст. 46, п. 134.1.1 ст. 134 ПК України, ст. 4 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні, п. 5 та п. 7 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 «Доходи», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999 №290, п. 5 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 11 «Зобов`язання», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.01.2000 №20, в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся на загальну суму 3 203 746грн., у тому числі по періодах за 2020 рік 3 203 746грн.;

п. 44.1 ст. 44, п. 198.1, 198.3, 198.6 ст. 198 ПК України, п. 1 ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні, п. 1.2 ст. 1, п. 2.4 ст. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88, в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся на загальну суму 2 966 432грн., в тому числі по періодам: березень 2020 року у розмірі 247 375грн., квітень 2020 року у розмірі 850 240грн., травень 2020 року у розмірі 298 217грн., червень 2020 року у розмірі 408 653грн., липень 2020 року у розмірі 642 543грн., серпень 2020 року у розмірі 509 625грн., жовтень 2020 року у розмірі 9 779грн.

На підставі встановлених порушень відповідачем 30.12.2022 прийняті податкові повідомлення рішення

№0409110701, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість у розмірі 3 708 040,00грн., у тому числі за податковими зобов`язаннями у розмірі 2 966 432грн. та застосування штрафних санкцій у розмірі 741 608грн.;

№0409120701, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток приватних осіб у розмірі 4 400 683,00грн., у тому числі за основними зобов`язаннями у розмірі 3 203 746грн. та застосування штрафних санкцій у розмірі 800 937грн.

У порядку адміністративного оскарження рішенням ДПС України №8153/6/99-00-06-01-01-06 від 03.04.2023 скасовано податкове повідомлення рішення від 30.12.2022 №0409120701 в частині застосування штрафних санкцій на суму 800 937грн.

На підставі вказаного рішення ДПС України №8153/6/99-00-06-01-01-06 від 03.04.2023 відповідачем 04.04.2023 прийнято податкове повідомлення-рішення №0243780701, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток приватних осіб у розмірі 3 203 746грн., у тому числі за основними зобов`язаннями у розмірі 3 203 746грн.

Позивач, вважаючи протиправними рішення відповідача, звернувся до суду за захистом своїх прав.

Надаючи правову оцінку обставинам, що склалися між сторонами, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, між позивачем (Підрядник) та ТОВ «БК Будівельний Майданчик» (Субпідрядник) 07.04.2020 укладено Договір субпідряду №07042020, відповідно до якого Субпідрядник зобов`язується власними силами виконати комплекс монолітних робіт на об`єкті: Будівництво багатофункціонального комплексу на вул. Генерала Жмаченка, 26 у Дніпровському районі м. Києва, а Підрядник зобов`язується прийняти належним чином, якісно і у строк виконані роботи та своєчасно здійснити їх оплату.

Відповідно до Договору роботи виконуються з матеріалів Підрядника (Замовника), що передаються Підрядником Субпідряднику. Роботи по цьому договору повинні бути виконані у строк до 28 травня 2020 року. Договірна ціна за цим договором є твердою, становить 2 069 612,01грн., в т.ч. ПДВ 344 935,34грн. Джерело фінансування будівельних робіт кошти, отримані Підрядником. Фінансування будівельних робіт до домовленістю сторін проводиться на підставі наданих Субпідрядником та підписаних Підрядником актів приймання виконаних будівельних робіт.

Згідно додаткової угоди №1 від 28.05.2020 договірна ціна за цим договором є твердою, становить 4 171 217,33грн., в т.ч. ПДВ 695 202,88грн.

Згідно додаткової угоди №2 від 30.06.2020 договірна ціна за цим договором є твердою, становить 8 026 475,59грн., в т.ч. ПДВ 1 337 745,90грн.

Згідно додаткової угоди №3 від 31.07.2020 договірна ціна за цим договором є твердою, становить 11 142 900,05грн., в т.ч. ПДВ 1 857 149,95грн.

На виконання умов вказаного договору Субпідрядником на адресу Підрядника виписані акти здачі приймання виконаних робіт за травень 2020 року №№17, 18, 102, 104, 105, 110, за червень 2020 року №№19, 21, 115, 116. 126. 123, 132, 134, за липень 2020 року №№30, 32, 33, 29, 37, 149, 140, 137, 135, 150, 145, 138, 136, за серпень 2020 року №№ 162, 166, 151, 152, 161, 181, 158, 165, 39, 40, копії яких містяться в матеріалах справи.

На виконання умов вказаного договору позивачем здійснено оплату всього на суму 11 142 900,05грн., в тому числі ПДВ 1 857 150,00грн., що підтверджується наявними у справі копіями платіжних доручень.

Також між сторонами складені та підписані податкові накладні, копії яких містяться в матеріалах справи, на загальну суму 11 142 900,05грн., у тому числі ПДВ 1 857 149,95грн.

Суми ПДВ включені позивачем до складу податкового кредиту.

Станом на 31.12.2020 заборгованість відповідно до картки рахунку 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками» між підприємствами відсутня.

Про порушення позивачем норм податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ «БК Будівельний Майданчик» контролюючий орган дійшов висновку з тих підстав, що відповідно до поданого Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб і сум утриманого з них податку за 3 квартал 2020 року, на підприємстві ТОВ «БК Будівельний Майданчик» працювало 14 працівників, за 4 квартал 2020 року працювало 14 працівників.

Податковою перевіркою встановлено, що ТОВ «БК Будівельний Майданчик» на адресу позивача у період травень серпень 2020 року виписані акти здачі приймання виконаних робіт за номенклатурою: влаштування балки бм-1, влаштування основного конструктиву вертикальних монолітних, влаштування блоку сходової клітини, влаштування стін та інш.

Згідно бази даних Єдиного реєстру податкових накладних ІС «Податковий блок» встановлено, що ТОВ «БК Будівельний Майданчик» одночасно в даному періоді, травень-серпень 2020 року, надавало різноманітні роботи/послуги (будівельні, монтажні, електромонтажні, ремонтні, послуги з інжинірингу, надання в використання нестандартного обладнання та інш.) на адресу 156 замовників.

Згідно бази даних Єдиного реєстру податкових накладних на адресу ТОВ «БК Будівельний Майданчик» за період з 01.05.2020 по 31.08.2020 податкові накладні з постачання таких послуг не реєструвались.

Таким чином, кількість персоналу ТОВ «БК Будівельний Майданчик» не дозволяє здійснювати господарську діяльність та фактично виконувати види, обсяги послуг (робіт), які підприємство декларує у податковій звітності.

Дослідивши надані до перевірки документи у сукупності, контролюючий орган встановив: відсутність у ТОВ «БК Будівельний Майданчик» достатньої кількості працюючих осіб, які б могли забезпечити надання послуг (виконання робіт), зазначених в первинних документах; відсутність у ТОВ «БК Будівельний Майданчик» законних джерел походження ідентифікованих послуг (робіт) та неможливість (нереальність) здійснення господарських операцій із їх подальшого постачання.

Крім того, відповідачем встановлено пересорт номенклатури придбаних та реалізованих товарів, робіт (послуг).

У ході проведення перевірки відповідачем на адресу ГУ ДПС у Житомирській області направлено запит №11765/І/26-15-07-01-03 від 27.05.2021 «Про проведення зустрічної звірки».

Листом від 09.07.2021 №2340/7/06-30-07-04 ГУ ДПС у Житомирській області повідомило про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «БК Будівельний Майданчик» у зв`язку з відсутністю підприємства за податковою адресою.

Таким чином, враховуючи дефектність первинних документів, взаємовідносини позивача з ТОВ «БК Будівельний Майданчик» на переконання контролюючого органу не підтверджено.

Крім того, судом встановлено, що між позивачем (Головний підрядник) та ТОВ «БГ Буддекорсервіс» (нова назва ТОВ «Буделектрогруп») (Підрядник) 03.02.2020 укладено Договір підряду №1502, відповідно до умов якого Підрядник зобов`язується власними та (або) залученими силами, засобами обладнанням, машинами і механізмами, у відповідності до проектної документації, умов цього договору, чинних будівельних норм і правил, в обумовлений договором строк виконати комплекс робіт з влаштування цементно-піщаної стяжки, оштукатурення відкосів та стін, шпаклювання стін та стель на об`єкті та передати головному підряднику закінчені роботи та виконану документацію, акти прихованих робіт.

Відповідно до вказаного договору договірна ціна робіт визначається на підставі твердого кошторису, включає в себе вартість усього необхідного для їх виконання обладнання та матеріалів та складає 2 741 439,11грн., в т.ч. ПДВ 456 906,52грн. Строки виконання всіх робіт за договором до 31 березня 2020 року.

На виконання умов вказаного договору ТОВ «БГ Буддекорсервіс» виписало на адресу позивача акти здачі-приймання виконаних робіт за березень 2020 року №№12, 18, 16, 24, 21, 25, 27, 28, копії яких містяться в матеріалах справи.

Також на виконання умов вказаного договору позивачем здійснено оплату ТОВ «БГ Буддекорсервіс» всього у сумі 2 741 439,00грн., в т.ч. ПДВ 456 906,52грн., що підтверджується копіями платіжних доручень, які наявні в матеріалах справи.

Також між вказаними сторонами 10.03.2020 укладено Договір підряду №1004, відповідно до умов якого Підрядник зобов`язується власними та (або) залученими силами, засобами обладнанням, машинами і механізмами, у відповідності до проектної документації, умов цього договору, чинних будівельних норм і правил, в обумовлений договором строк виконати комплекс робіт з влаштування цементно-піщаної стяжки, оштукатурення відкосів та стін, шпаклювання стін та стель на об`єкті та передати головному підряднику закінчені роботи та виконану документацію, акти прихованих робіт.

Відповідно до вказаного договору договірна ціна робіт визначається на підставі твердого кошторису, включає в себе вартість усього необхідного для їх виконання обладнання та матеріалів та складає 740 241,50грн., в т.ч. ПДВ 123 373,58грн. Строки виконання всіх робіт за договором до 30 квітня 2020 року.

На виконання умов вказаного договору ТОВ «БГ Буддекорсервіс» виписало на адресу позивача акти здачі-приймання виконаних робіт за квітень 2020 року №№57, 58, 59, 60, 61, 62, 63, 64, 65, копії яких містяться в матеріалах справи.

Також на виконання умов вказаного договору позивачем здійснено оплату ТОВ «БГ Буддекорсервіс» всього у сумі 2 741 439,00грн., в т.ч. ПДВ 456 906,52грн., що підтверджується копіями платіжних доручень, які наявні в матеріалах справи.

Також між вказаними сторонами 10.03.2020 укладено Договір підряду №1003, відповідно до умов якого Субпідрядник зобов`язується власними силами виконати комплекс монолітних робіт на об`єкті: «Будівництво багатофункціонального комплексу на вул. Генерала Жмаченка, 26 у Дніпровському районі м. Києва», а Підрядник зобов`язується прийняти належним чином, якісно і у строк виконані роботи та своєчасно здійснити їх оплату.

Відповідно до вказаного договору договірна ціна робіт визначається на підставі твердого кошторису, включає в себе вартість усього необхідного для їх виконання обладнання та матеріалів та складає 3 174 010,06грн., в т.ч. ПДВ 529 001,68грн. Строки виконання всіх робіт за договором до 29 квітня 2020 року.

На виконання умов вказаного договору ТОВ «БГ Буддекорсервіс» виписало на адресу позивача акти здачі-приймання виконаних робіт за квітень 2020 року №№92, 93, 94, 95, 96, 97, 98, 99, 100, 101, 102, 103, 104, копії яких містяться в матеріалах справи.

Також на виконання умов вказаного договору позивачем здійснено оплату ТОВ «БГ Буддекорсервіс» всього у сумі 2 741 439,11грн., в т.ч. ПДВ 456 906,52грн., що підтверджується копіями платіжних доручень, які наявні в матеріалах справи.

Також між сторонами складені та підписані податкові накладні, копії яких містяться в матеріалах справи, на загальну суму 6 655 690,67грн., у тому числі ПДВ 1 109 281,77грн.

Суми ПДВ включені позивачем до складу податкового кредиту.

Про порушення позивачем норм податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ «БГ Буддекорсервіс» контролюючий орган дійшов висновку з тих підстав, що відповідно до поданого Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку за 1 квартал 2020 року на підприємстві ТОВ «БГ Буддекорсервіс» працювало 10 осіб, самозайнятих осіб 2 особи.

Податковою перевіркою встановлено, що ТОВ «БГ Буддекорсервіс» на адресу позивача у період березень квітень 2020 року виписані акти здачі приймання виконаних робіт за номенклатурою: влаштування блоку сходової клітини, влаштування основного конструктиву горизонтальних монолітних з/б конструкцій, влаштування балки, влаштування плити перекриття та інш.

Згідно бази даних Єдиного реєстру податкових накладних ІС «Податковий блок» встановлено, що ТОВ «БГ Буддекорсервіс» одночасно в даному періоді, березень квітень 2020 року, надавало різноманітні роботи/послуги (будівельні, монтажні, електромонтажні, ремонтні, послуги з інжинірингу, надання в використання нестандартного обладнання та інш.) на адресу 134 замовників.

Згідно бази даних Єдиного реєстру податкових накладних на адресу ТОВ «БГ Буддекорсервіс» за період з 01.03.2020 по 30.04.2020 податкові накладні з постачання таких послуг не реєструвались.

Таким чином, кількість персоналу ТОВ «БГ Буддекорсервіс» не дозволяє здійснювати господарську діяльність та фактично виконувати види, обсяги послуг (робіт), які підприємство декларує у податковій звітності.

Крім того, відповідачем встановлено пересорт номенклатури придбаних та реалізованих товарів, робіт (послуг).

У ході проведення перевірки відповідачем на адресу ГУ ДПС у Вінницькій області направлено запит №11766/І/26-15-07-01-03 від 27.05.2021 «Про проведення зустрічної звірки».

Станом на дату складання Акту перевірки інформація щодо результатів проведення зустрічної звірки не надходила.

Таким чином, враховуючи дефектність первинних документів, взаємовідносини позивача з ТОВ «БГ Буддекорсервіс» на переконання контролюючого органу не підтверджено.

Однак, з даними висновками контролюючого органу суд не погоджується з наступних підстав.

Позивачем надано суду документи первинного обліку, що містять всі необхідні реквізити, належним чином підписані та скріплені печатками сторін і не суперечать законодавчим та нормативним актам, а отже доведено факт реального виконання умов договорів, що надає йому право на формування податкового кредиту та валових витрат по господарських операціях з зазначеними вище контрагентами.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п. 198.2 ст.198 ПК України).

Згідно з п. 198.3. статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 ст.193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п.198.6. ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Відповідно до п.201.1. ст. 201 ПК України платник податку зобов`язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках порядковий номер податкової накладної; дата виписування податкової накладної; повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місцезнаходження юридичної особи-продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; ціна постачання без урахування податку; ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; вид цивільно-правового договору.

Відповідно до п. 201.10. ст. 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту.

Отже, єдиним документом, який дає право платнику податків включити відповідні суми до податкового кредиту є податкова накладна.

Статтею 2 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 р. № 996-ХІV (із змінами та доповненнями) зазначено, що сфера дії Закону поширюється на всіх юридичних осіб створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, які зобов`язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.

Виходячи з вимог п. 2, ст. 3 цього ж Закону України, бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена п.1.2 ст. 1, п. 2.1 ст. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 р. за № 168/704, первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Статтею 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.1999 р. № 996-ХІV (із змінами та доповненнями) встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Дія контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 р. № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 р. за № 168/704, первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов`язкові реквізити; назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Відповідно до п. 2.15 та п. 2.16 вищевказаного Положення забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Таким чином, для надання юридичної сили і доказовості первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок, встановлений Законом України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.1999 р. № 996-ХІV (із змінами та доповненнями).

Витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом ІI цього Кодексу (п.138.2. ст.138 Податкового кодексу).

Для підтвердження включення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість сплачених позивачем у складі ціни за придбану продукцію та виконані роботи, необхідні первинні документи, оформлені відповідно до вимог Закону України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні".

При цьому, з огляду на принцип персональної відповідальності платника податку право на податковий кредит не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами. Тобто якщо контрагент не виконав свого зобов`язання щодо сплати податку до бюджету або подання податкової звітності, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи, а тому сама по собі несплата податку контрагентом чи неподання ним звітності (у тому числі внаслідок ухилення) не може бути підставою для відмови у праві платника податку на податковий кредит за наявності факту здійснення господарської операції.

При вирішенні даного спору суд притримується позиції, що у разі якщо на час здійснення господарських операцій, за якими податковий орган не визнає обґрунтованим віднесення позивачем до податкового кредиту сум податку на додану вартість, постачальники були включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також мали свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість, покупець не може нести відповідальність ні за несплату податків продавцями, ні за можливої недостовірність відомостей про них, наведених у зазначеному реєстрі, за умови необізнаності щодо неї.

При цьому слід враховувати вимоги частини першої статті 10 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.

Так, на момент здійснення спірних господарських операцій контрагенти позивача були зареєстровані як юридичні особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Таким чином, враховуючи викладені законодавчі норми та обставини справи, суд дійшов висновку, що взаємовідносини позивача з зазначеним вище контрагентами, які на момент здійснення господарських операцій були належним чином зареєстровані як платники податку на додану вартість, оформлені договорами, які не були визнані в судовому порядку недійсними, а також підтверджені виданими контрагентом первинними документами, зокрема, податковими накладними, отже позивачем були виконані передбачені законодавством вимоги для підтвердження права на податковий кредит.

На думку суду, позивач, не може нести відповідальність ні за несплату податків контрагентами, ні за можливу недостовірність відомостей про них, наведених у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, за умови необізнаності щодо неї.

Крім того, суд зазначає, що чинне законодавство не ставить умовою дійсності правочинів, а також виникнення податкових зобов`язань платника у залежність від стану податкового обліку контрагентів, фактичного знаходження їх за місцем реєстрації та наявності чи відсутності основних фондів у останніх. Позивач не може нести відповідальність за виконання його контрагентами своїх податкових зобов`язань, адже поняття добросовісний платник, яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов`язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а сам платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентом податкових зобов`язань. А відтак за умови не встановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху грошових коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальника для одержання товариством незаконної податкової вигоди, останнє не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу.

Як зазначає Верховний Суд в постановах від 26.06.2018р. у справі №808/2360/17 та від 05 червня 2018 року у справі №809/1139/17, посилання контролюючого органу на кримінальні провадження відкриті за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 205-1 Кримінального кодексу України відносно контрагентів позивача обґрунтовано відхилені судом апеляційної інстанції, оскільки вказані не містять у собі встановлених обставин, які б свідчили про невиконання контрагентами своїх договірних зобов`язань саме по господарських відносинах з позивачем або обставин, які б свідчили про фіктивність (нереальність) господарських операцій між вказаними суб`єктами господарської діяльності.

Згідно з ч. 2 ст. 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду України від 31.01.2011 у справі № 21-47а10 (№ в ЄДРСРУ 14222198), відповідно до якої чинне законодавство не ставить у залежність право платника податків на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства його контрагентом.

Відповідно до позиції Верховного Суду, викладеної в постанові від 11.09.2018р. у справі №820/903/18, останній визнає, що витрати для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на прибуток та формування податкового кредиту з податку на додану вартість повинні бути підтверджені належними і допустимими первинними документами, які відображають реальність спірних господарських операцій, і є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Реальність операцій з поставки товарно-матеріальних цінностей, проведення ремонтних робіт за наслідками яких сформовано витрати, які враховуються при визначенні об`єкта оподаткування податком на прибуток, та податковий кредит з податку на додану вартість, досліджена та підтверджена судами попередніх інстанцій на підставі первинних документів податкового та бухгалтерського обліку.

Верховний Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що наявність кримінального провадження щодо контрагента платника податків, в якому не винесено вироку суду в кримінальному провадженні або ухвали про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності, в силу приписів частини 6 статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній на момент розгляду справи судами попередніх інстанції) не є підставою для визнання спірних господарських операцій нереальними.

Відповідно до частини 6 ст. 78 КАС України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Доказів наявності вироків по підприємствам ТОВ «БГ Буддекорсервіс» та ТОВ «БК Будівельний Майданчик» відповідач до матеріалів справи не надав.

Суд звертає увагу податкового органу на те, що факт здійснення реальної господарської операції між позивачем та вказаними вище контрагентами підтверджується відповідними первинними документами, копії яких наявні в матеріалах справи, які відображають зміст та обсяг цих господарських операцій, а також свідчать про зміни в майновому стані позивача, що відбувалися у зв`язку із здійсненням оплати за отриманий товар/послуги, які були використані останнім у власній господарській діяльності при виконанні договорів підряду.

Таким чином, відповідною первинною документацією позивачем підтверджено реальність спірних господарських операцій з контрагентами за період, що перевірявся.

Наявність певної податкової інформації, одержаної від інших підрозділів податкового органу чи з інформаційних систем державної податкової служби, що не є юридичним фактом, утворює лише привід і підстави для перевірки такої інформації, може породжувати певні сумніви щодо законності господарських операцій платника податків, однак, не є беззаперечним доказом того факту, що в дійсності не відбувалося отримання (постачання) платником податків товарів (роботи, послуг) по господарським операціям з його контрагентами.

Відповідачем не надано доказів на підтвердження фактичної відсутності у контрагентів позивача об`єктивної можливості здійснення господарської діяльності, адже будівельна діяльність не завжди вимагає наявності власних основних засобів, значної кількості персоналу, оскільки наявна можливість укладення договорів оренди, найму тощо, або виконувати посередницькі функції при здійсненні операцій з купівлі продажу товарів (робіт/послуг).

Крім того, Верховний Суд в постановах від 19 січня 2022 року у справі №640/29168/20, від 17 квітня 2018 року у справі №826/14549/15, від 06 лютого 2018 року у справі №816/166/15-а, від 13 серпня 2020 року у справі №520/4829/19, від 21 жовтня 2020 року у справі №140/1845/19 дійшов до висновку про те, що відсутність у позивача або його контрагента матеріальних та трудових ресурсів не виключає можливості реального виконання ним господарської операції, оскільки залучення працівників є можливим за договорами цивільно-правового характеру, аутсорсингу та аутстафінгу (оренда персоналу). Основні та транспортні засоби можуть перебувати в постачальника на праві оренди або лізингу.

Тобто, недостатність персоналу, відсутність власних транспортних засобів, виробничо-складських приміщень не може свідчити про відсутність адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов`язань та відсутність фактичних дій, спрямованих на виконання взятих на себе зобов`язань, що унеможливлює здійснення господарської діяльності, оскільки наведені обставини не позбавляють суб`єкта господарювання здійснювати посередницьку діяльність, залучати виробничі та трудові ресурси інших суб`єктів господарювання для виконання зобов`язань по укладених ним договорах.

Аналогічна правова позиція також висловлена в постанові Верховного Суду від 10 листопада 2020 року у справі № 440/3779/18.

Відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Однак, відповідачем не подано належних доказів на підтвердження недобросовісності позивача як платника податків або можливої фіктивності його безпосередніх контрагентів, зокрема, вироку по кримінальній справі щодо останніх, в якому досліджувались господарські операції позивача з такими контрагентами, не наведено будь-яких доводів щодо здійснення позивачем спірних операцій за відсутності розумних економічних причин (ділової мети) та наміру одержати економічний ефект або інших відомостей, які можуть бути визначені як підстави та докази укладення угод з метою, що порушує публічний порядок.

Таким чином, викладений в Акті перевірки висновок податкового органу є необґрунтованим та таким, що не відповідає дійсним обставинами справи, а винесені на його підставі спірні податкові повідомлення-рішення від 30.12.2022 №0409110701 та від 04.04.2023 №0243780701 є безпідставними та неправомірними, а тому підлягають скасуванню.

Разом з тим, суд зазначає, що Верховний Суд у постановах від 12 жовтня 2022 року у справі № 160/24072/21, від 28 жовтня 2022 року у справі №600/1741/21-а, від 28 грудня 2022 року у справі №160/14248/21, від 28 грудня 2022 року у справі №420/22374/21, від 23 лютого 2023 року у справі №160/20112/21, від 23 лютого 2023 року у справі №600/1402/22-а, від 24 травня 2023 року у справі № 140/607/22, від 24 травня 2023 року у справі №640/4070/22, від 24 травня 2023 року у справі №420/10433/22, від 28 червня 2023 року у справі №160/7340/22 тощо, виклав правову позицію про те, що мораторій на проведення податкових перевірок на період карантину прямо закріплений пунктом 52-2 підрозділу 10 розділу XX Перехідних положень ПК України (в редакції на момент винесення спірного наказу) та вказана норма в частині обмежень на проведення перевірок була чинною, її дія не зупинялась. Виходячи зі змісту пункту 2.1 статті 2 ПК України, зміна приписів Податкового кодексу України здійснюється виключно законами про внесення змін до Кодексу, відповідно зміна строків дії мораторію може бути здійснена виключно шляхом прямого внесення змін до ПК України. Верховний Суд дійшов висновку, що за наявності суперечливих правил і положень щодо дії мораторію на проведення перевірок, які містяться у ПК України і в постанові Кабінету Міністрів України - застосуванню підлягають положення і правила саме ПК України. Отже, проведення перевірки на підставі Постанови КМУ № 89 (в умовах чинності пункту 52-2 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України) є протиправним і тягне за собою наслідки у вигляді скасування прийнятих за результатами такої перевірки податкових повідомлень-рішень.

Окремої уваги заслуговує висновок Верховного Суду, викладений у постановах від 24 травня 2023 року у справі № 140/607/22, від 28 червня 2023 року у справі №160/7340/22 про те, що проведення документальної планової перевірки платника податків під час дії мораторію, встановленого пунктом 52-2 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України, означає те, що така перевірка з огляду на дію мораторію не повинна була відбутися в силу закону, тобто за своєю суттю не є процедурним порушенням, а лежить у площині виконання контролюючим органом повноважень, визначених законом.

Крім того, Верховний Суд вже вирішував питання застосування у подібних правовідносинах висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 08 вересня 2021 року у справі №816/228/17. Так, у постанові від 28 грудня 2022 року у справі №420/22374/21 суд зазначив, що у висновку Великої Палати Верховного Суду [підставою для скасування податкових повідомлень-рішень є не будь-які порушення, а лише ті, які об`єктивно вплинули на висновки податкового органу за результатами проведеної перевірки] не йдеться про те, що підтвердження обґрунтованості висновків по суті виявлених порушень за результатами проведеної перевірки нівелює правове значення та наслідки всіх процедурних порушень, допущених контролюючим органом під час призначення та/або проведення перевірок. Разом з тим постанова Великої Палати Верховного Суду не містить визначення конкретних критеріїв, за яких допущені контролюючим органом процедурні порушення є такими, що впливають або об`єктивно можуть впливати на висновки, здійснені за наслідками перевірки. Відповідно, оцінка заявлених (виявлених) процедурних порушень здійснюється судом в кожній конкретній справі.

Під час ухвалення постанов від 28 жовтня 2022 року у справі №600/1741/21-а, від 12 жовтня 2022 року у справі № 160/24072/21 Верховний Суд також враховував висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 08 вересня 2021 року у справі № 816/228/17, і зазначив, що доводи про неправомірність дій контролюючого органу, а саме - невиконання вимог норм ПК України щодо процедури проведення перевірки можуть бути підставою для висновку про відсутність правових наслідків такої та визнання протиправними рішень прийнятих за її наслідками.

У постановах від 28 грудня 2022 року у справі №160/14248/21, від 28 грудня 2022 року у справі №420/22374/21 Верховний Суд констатував застосовність у подібних правовідносинах висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 22 вересня 2020 року у справі № 520/8836/18, ухваленої складом судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду. Відповідно до цього висновку контролюючі органи та їх посадові особи при виконанні владних повноважень, у тому числі під час прийняття наказів та проведення перевірок, зобов`язані діяти на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Податковим кодексом України, та не допускати згідно зі статтею 21 ПК України порушень прав та охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій. Перевірка є способом реалізації владних управлінських функцій контролюючим органом як суб`єктом владних повноважень, який зобов`язаний діяти тільки на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України та законами України. Невиконання вимог закону щодо підстави для проведення перевірки призводить до визнання перевірки незаконною та не породжує правових наслідків такої перевірки, акт перевірки, виходячи із положень щодо допустимості доказів, закріплених частиною другою статті 74 КАС України, не може визнаватися допустимим доказом у справі, оскільки одержаний з порушенням порядку, встановленого законом. Таким чином, податкове повідомлення-рішення, прийняте за наслідками перевірки та на підставі акта перевірки, який є недопустимим доказом, не може вважатись правомірним та підлягає скасуванню.

У розвиток зазначеного правового підходу до оцінки виявленого порушення щодо підстави для проведення перевірки Верховний Суд висловив позицію, що перевірка під час дії мораторію, встановленого пункту 52-2 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України, є такою, що не породжує правових наслідків, оскільки така перевірка не повинна була відбутися в силу закону.

Таким чином, встановивши, що вид призначеної відносно позивача перевірки підпадає під дію мораторію, встановленого пунктом 52-2 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України, суд дійшов висновку, що допущене контролюючим органом порушення під час призначення перевірки є істотним і тягне за собою скасування податкових повідомлень-рішень без надання правової оцінки висновкам по суті виявлених порушень.

Отже, з урахуванням вищевикладеного суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог Приватного підприємства «Вектор Інвест Контракт».

Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З урахуванням норм ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України та з урахуванням задоволення позовних вимог, суд присуджує на користь позивача здійснені ним документально підтверджені витрати по сплаті судового збору у розмірі 53 680,00грн. з бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у м. Києві.

Керуючись ст. ст. 241-246, 255, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, Київський окружний адміністративний суд, -

в и р і ш и в :

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 30.12.2022 №0409110701, яким збільшено податкове зобов`язання з податку на додану вартість у сумі 3 708 040,00грн., у тому числі за основним платежем у розмірі 2 966 432,00грн., а також штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 741 608,00грн.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 04.04.2023 №0243780701, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 3 203 746,00 грн.

Присудити на користь Приватного підприємства «Вектор Інвест Контракт» здійснені ним документально підтверджені витрати по сплаті судового збору у розмірі 53 680,00 грн. (п`ятдесят три тисячі шістсот вісімдесят гривень) з бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у м. Києві.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Лапій С.М.