Рішення

від 29.11.2024 по справі 320/22121/23

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 листопада 2024 року № 320/22121/23

Суддя Київського окружного адміністративного суду Лисенко В.І., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі - позивач) з позовом до Головного управління ДПС у м. Києві (далі - відповідач), в якому просив суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення за №20011240102, винесене відповідача 15 березня 2023 року.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що висновки відповідача за наслідками проведеної перевірки щодо порушень позивачем положень Податкового кодексу України при визначенні суми податку на доходи фізичних осіб є хибними, базуються виключно на суб`єктивних припущеннях перевіряючих, які не мають підтвердження належними доказами. Стверджує, що є громадянином України, який працює за контактом у Великій Британії та отримує заробітну плату, з якої було сплачено податок у Великій Британії. Відповідно до Конвенції між Урядом України і Урядом Сполученого Королівства Великобританії і Північної Ірландії про усунення подвійного оподаткування та запобігання податковим ухиленням стосовно податків на доход і на приріст вартості майна він має право на зарахування сплаченого податку в Україні, що звільняє його повністю від сплати ПДФО в Україні. Крім того, вказує, що на порушення відповідачем процедури надсилання йому акту перевірки, що позбавило його права на подання заперечень на акт перевірки. Вказує, що після проведення перевірки ним було подано уточнюючу декларацію про майновий стан і доходи за 2021 рік, в якій самостійно виправлено помилки шляхом зазначення суми податку на доходи до сплати та суму податку, сплаченого за кордоном. Оскільки сума податку, сплаченого за кордоном є більшою, ніж сума такого податку в Україні, він був обізнаний про те, що він не матиме в Україні до сплати податкового зобов`язання з ПДФО. Проте, ним помилково не було відображено у декларації дані суми та не надано підтверджуючі документи, що повністю виключає його вину. У той же час, всі підтверджуючі документи та заперечення щодо винесеного податкового повідомлення-рішення ним було викладено в скарзі, направленій на адресу ДПС України.

Відповідач проти задоволення позову заперечував з мотивів, викладених у відзиві на позовну заяву. Стверджує, що у податковій декларації за 2021 рік позивачем не відображено суму ПДФО з доходів, отриманих за кордоном, а тому ним правомірно донараховано суму грошового зобов`язання. З приводу подання уточнюючої декларації, зазначив, що це є підставою для проведення документальної перевірки.

Позивач подав відповідь на відзив, в якій акцентував увагу на тому, що сума податку на доходи, сплачено за кордоном, перевищує суму податку на доходи в Україні, а відтак донарахування відповідачем суми грошового зобов`язання з податку на доходи у розмірі 810833,80 грн. є протиправним та незаконним.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду (суддя ОСОБА_2) відкрито провадження в адміністративній справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання (у письмовому провадженні).

Рішенням Вищої ради правосуддя від 03.10.2023 за № 949/0/15-23 ОСОБА_2 було звільнено з посади судді Київського окружного адміністративного суду у зв`язку з поданням заяви про відставку.

Відповідно до частини 9 статті 31 Кодексу адміністративного судочинства України невирішені судові справи за вмотивованим розпорядженням керівника апарату суду, що додається до матеріалів справи, передаються для повторного автоматизованого розподілу справ виключно у разі, коли суддя (якщо справа розглядається одноособово) або суддя-доповідач із складу колегії суддів (якщо справа розглядається колегіально) у визначених законом випадках не може продовжувати розгляд справи більше чотирнадцяти днів, що може перешкодити розгляду справи у строки, встановлені цим Кодексом.

Згідно з пунктами 2.3.3, 2.3.50 пункту 2.3 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, підпункту 3.3.2 пункту 3.3 частини 3 Засад використання автоматизованої системи документообігу суду Київського окружного адміністративного суду призначено повторний автоматизований розподіл справ на підставі Розпорядження від 03.01.2024 №2-р/ка.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями цю справу передано на розгляд судді Київського окружного адміністративного суду Лисенко В.І.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 15.01.2024 справу прийнято до провадження та постановлено розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання (у письмовому провадженні).

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 є працівником за трудовим контрактом в FPP Snvesment Management Limited, компанії, що є резидентом Великої Британії, зареєстрованої в Лондоні та отримує заробітну плату від компанії.

До Головного управління ДПС у м. Києві фізичною особою ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) подано податкову декларацію про майновий стан та доходи за 2021 рік (вх. № 9434621108 від 19.12.2022 р.), в якій задекларовано:

- в рядку 10.5 «Інвестиційний прибуток» у сумі 79 526,70 грн (графа 3) та утримано (сплачено) податку на доходи фізичних осіб в сумі 14 314,81 грн (графа 4); утримано (сплачено) військового збору в сумі 1 192,90 грн (графа 5);

- р.10.7 «Доходи, отримані з джерел за межами України» у сумі 4 504 910,00 грн та сума що підлягає сплаті самостійно з військового збору (графа 7), з яких не задекларована сума, що підлягають сплаті самостійно з податку на доходи фізичних осіб;

- р.10.10 «Інші доходи» у сумі 1 071,67 грн (графа 3) та утримано (сплачено) податку на доходи фізичних осіб в сумі 192,90 грн (графа 4); утримано (сплачено) військового збору в сумі 16,07 грн (графа 5).

Головним управління ДПС у м. Києві проведено перевірку даної декларації, в ході якої встановлено, що згідно поданої декларації, платником задекларовано, зокрема, «Доходи, отримані з джерел за межами України, Сполучене Королівство Великої Британії та Північної Ірландії, фунт стерлінгів» у сумі 4 504 910,00 грн., (ряд. 10.7 декларації (графа 3), з яких не визначено суму податку на доходи фізичних осіб, що підлягає сплаті самостійно та визначено суму військового збору, що підлягає сплаті самостійно у розмірі 67573,65 грн.

Разом з тим, платником до декларації про майновий стан і доходи за зі рік не надано будь-яких документів, що підтверджують сплату відповідного податку Сполученому Королівстві Великої Британії та Північної Ірландії, із зазначеного доходу, отриманого з джерел за межами України.

Таким чином, з урахуванням вищевикладеного, контролюючим встановлено заниження ОСОБА_1 суми податкового зобов`язання з податку фізичних осіб на суму 810 833,80 грн.

За результатами перевірки ГУ ДПС у м. Києві складено акт від 18.01.2023 № 3928/Ж5/26-15-1 03, який надіслано позивачу рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Лист повернувся законвертованим з відміткою пошти «за закінченням терміну зберігання».

На підставі висновків акта перевірки, ГУ ДПС у м. Києві складено ППР від 15.03.2023 № 20011240102, щодо збільшення податкового зобов`язання з ПДФО, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування у розмірі 810 833,80 грн., яке направлено позивачу та отримано ним 23.03.2023.

Не погоджуючись з ППР від 15.03.2023 № 20011240102, позивачем подано скаргу до ДПС України від 06.04.2022, до якої долучено легалізовані документи, які підтверджують сплату ним податку у Великій Британії.

Однак, Рішенням від 29.05.2023 №6/99-00-06-010406 ДПС України залишила скаргу без задоволення, а ППР без змін.

Також, як зазначає позивач у позовній заяві, усвідомлюючи про допущену ним помилку щодо не відображення ним суми податкового зобов`язання, ним була подана «уточнююча» декларація про майновий стан та доходи за 2021 рік (№ 9434930734 від 06.04.2023), в якій платником, зокрема, у рядку 10.10 графи 6 Декларації. рядку 13 Декларації вказана сума податкового зобов`язання з ПДФО, що підлягає сплаті самостійно у розмірі 810 883,80 грн., яке визначено від «Доходів, отриманих з джерел за межами України, Сполучене Королівство Великої Британії та Північної Ірландії, фунт стерлінгів" у сумі 4 504 910,00 грн. Крім того, у рядку 18 Декларації вказано суму податку сплаченого за кордоном, на яку зменшується сума річного податкового зобов`язання з ПДФО згідно з пп. 170.11.2 п. 170.11 ст. 170 розділу IV ПК України у розмірі 810 883,80 грн.

Проте, податковим органом дані уточнюючої декларації не були взяті до уваги, оскільки як зазначає відповідач у відзиві на позовну заяву, остання була подана після проведення камеральної перевірки та винесення ППР, що є підставою для проведення документальної перевірки.

Вважаючи протиправним оскаржуване ППР, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Порядок оподаткування доходів фізичних осіб врегульовано розділом IV ПК України, згідно з пп. 162.1.1 п. 162.1 ст. 162 якого платником податку є фізична особа- резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи.

Підпунктом 163.1.3 п. 163.1 ст. 163 ПК України передбачено, що об`єктом оподаткування резидента є іноземні доходи - доходи (прибуток), отримані з джерел за межами України.

Дохід, отриманий з джерел за межами України, - це будь-який дохід, отриманий резидентами, у тому числі від будь-яких видів їх діяльності за межами митної території України, включаючи проценти, дивіденди, роялті та будь-які інші види пасивних доходів, спадщину, подарунки, виграші, призи, дохід від відчуження інвестиційних активів, у тому числі корпоративних прав, цінних паперів тощо, інші доходи від будь-яких видів діяльності за межами митної території України або територій, непідконтрольних контролюючим органам (пп. 14.1.55 п. 14.1 ст. 14 ПК України).

Оподаткування іноземних доходів встановлено п. 170.11 ст. 170 ПК України.

У разі, якщо джерело виплат будь-яких оподатковуваних доходів є іноземним, сума такого доходу включається до загального річного оподатковуваного доходу платника податку-отримувача, який зобов`язаний подати річну податкову декларацію, та оподатковується за ставкою 18 %, визначеною п. 167.1 ст. 167 ПК України, крім доходів, визначених пп. 167.5.4 п. 167.5 ст. 167 ПК України, які оподатковуються за ставкою, визначеною пп. 167.5.4 п. 167.5 ст. 167 ПК України, а також крім доходів, визначених пп. 165.1.27 п. 165.1 ст. 165 ПК України (пп. 170.11.1 п. 170.11 ст. 170 ПК України).

Під час отримання доходів у вигляді валютних цінностей або інших активів (вартість яких виражена в іноземній валюті або міжнародних розрахункових одиницях), такі доходи перераховуються у гривні за валютним курсом Національного банку України, що діє на момент отримання таких доходів (п. 164.4 ст. 164 ПК України).

Згідно з пп. 170.11.2 п. 170.11 ст. 170 ПК України у разі, якщо згідно з нормами міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, платник податку може зменшити суму річного податкового зобов`язання на суму податків, сплачених за кордоном, він визначає суму такого зменшення за зазначеними підставами у річній податковій декларації.

Враховуючи викладене, у разі, якщо дохід отримується фізичною особою - резидентом з джерел за межами України, то сума такого доходу включається до загального річного оподатковуваного доходу платника податків як іноземний дохід та оподатковується податком на доходи фізичних осіб і військовим збором на загальних підставах. При цьому фізична особа зобов`язана подати річну декларацію та сплатити податок (військовий збір) з такого доходу.

Разом з цим, відповідно до положень п. 3.2 ст. З ПК України, якщо договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою Україні інші правила, ніж ті, що передбачені цим Кодексом, застосовую міжнародного договору.

Відповідно до п. 13.4 ст. 13 ПК України суми податків та зборі межами України, зараховуються під час розрахунку податків та зборів правилами, встановленими цим Кодексом. Для отримання права на зарахування та зборів, сплачених за межами України, платник зобов`язаний отримати в органу країни, де отримується такий дохід (прибуток), уповноваженого справляти податок, довідку про суму сплаченого податку та збору, а також про базу оподаткування. Зазначена довідка підлягає легалізації у відповідній країн закордонній дипломатичній установі України, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України (п. 13.5 ст. 13 ПК України).

Водночас, згідно з п. 176.1 ст. 176 ПК України платники податку на вимогу контролюючого органу та в межах його повноважень, визначених законодавством пред`являти документи і відомості, пов`язані з виникненням доходу на отримання податкової знижки, обчисленням і сплатою податку, та підтверджувати необхідними документами достовірності відомостей, зазначених у Декларації з цього податку.

Відповідно до ст. 19 Закону України "Про міжнародні договори України" від 29.06.2004 №1906-IV чинні міжнародні договори України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства і застосовуються у порядку, передбаченому для норм національного законодавства. Якщо міжнародним договором України, який набрав чинності в установленому порядку, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені у відповідному акті законодавства України, то застосовуються правила міжнародного договору.

Згідно із ч. 2 ст. 22 Конвенції між Урядом України і Урядом Сполученого Королівства Великобританії і Північної Ірландії про усунення подвійного оподаткування та запобігання податковим ухиленням стосовно податків на доход і на приріст вартості майна (Дата підписання: 10.02.1993. Дата набуття чинності: 11.08.1993), на податок Сполученого Королівства, що сплачується за законодавством Сполученого Королівства і відповідно до цієї Конвенції прямо або шляхом вирахування з прибутку, доходів або доходів, що підлягають оподаткуванню, від приросту вартості майна із джерел у Сполученому Королівстві (за винятком випадку дивідендів, коли податок у Сполученому Королівстві сплачується у відношенні прибутків, із яких сплачуються дивіденди) буде робитися знижка у вигляді кредиту проти будь-якого податку України, який обчислюється у відношенні того ж прибутку, доходу або оподатковуваних доходів, у відношенні яких обчислюється податок Сполученого Королівства.

Як убачається з долучених до матеріалів справи документів, позивачем сплачено податок на заробітну плату у Великій Британії у розмірі 1 132 518 грн. з отриманого доходу у сумі 4 510 569 грн. При цьому, необхідно врахувати, що податковий звітний період у Британії триває з 30.04.2021 по 31.03.2022.

Сума грошового зобов`язання з ПДФО, що підлягає сплаті в Україні, становить 810 833,80 грн.

Таким чином, враховуючи норми Конвенції між Урядом України і Урядом Сполученого Королівства Великобританії і Північної Ірландії, сума податку, сплаченого у Великій Британії, враховується при сплаті податку на доходи в Україні.

Це означає, що сплативши податок у Великій Британії у розмірі 1 132 518 грн., який перевищує суму податкового зобов`язання з ПДФО в Україні у розмірі 810 833,80 грн., позивач звільняється від сплати такого податку в Україні з метою уникнення подвійного оподаткування.

При цьому, суттєвим є той факт, що не погоджуючись з ППР від 15.03.2023 № 20011240102, позивачем подано скаргу до ДПС України від 06.04.2022, до якої долучено легалізовані документи, які підтверджують сплату ним податку у Великій Британії. Проте, Рішенням від 29.05.2023 №6/99-00-06-010406 ДПС України залишила скаргу без задоволення, а ППР без змін.

Це означає, що податковим органом скарга позивача з обґрунтованим наведенням підстав для скасування ППР була розглянута формально, без надання належної оцінки обставинам справи та без дослідження поданих документів.

Відповідно до частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

При цьому суд зазначає, що одним з принципів податкового законодавства України відповідно до норм статті 4, пункту 56.21 статті 56 ПК України є принцип презумпції добросовісності дій, рішень платника податків.

Такий підхід національного законодавства також узгоджується з позицією Європейського суду з прав людини, викладеною в пункті 110 рішення від 23 липня 2002 року у справі Компанія Вестберґа таксі Актіеболаґ та Вуліч проти Швеції. Суд визначив, що адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління.

Відповідно до частин 1, 2 статті 6 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Згідно із практикою Європейського суду з прав людини, яка сформувалась з питань імперативності правила про прийняття рішення на користь платників податків, встановлено, що у разі існування неоднозначності у тлумаченні прав та/чи обов`язків платника податків належить віддавати перевагу найбільш сприятливому тлумаченню національного законодавства та приймати рішення на користь платника податків (справи "Серков проти України" (заява №39766/05), "Щокін проти України" (заяви №23759/03 та №37943/06), які відповідно до статті 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини підлягають застосуванню судами як джерела права.

Предметом регулювання статті 1 Першого протоколу до Конвенції є втручання держави у право на мирне володіння майном. У практиці ЄСПЛ (серед багатьох інших, наприклад, рішення ЄСПЛ у справах "Спорронґ і Льоннрот проти Швеції" від 23 вересня 1982 року, "Джеймс та інші проти Сполученого Королівства" від 21 лютого 1986 року, "Щокін проти України" від 14 жовтня 2010 року, "Сєрков проти України" від 7 липня 2011 року, "Колишній король Греції та інші проти Греції" від 23 листопада 2000 року. "Булвес"АД проти Болгарії" від 22 січня 2009 року, "Трегубенко проти України" від 2 листопада 2004 року, "East/West Alliance Limited" проти України" від 23 січня 2014 року) напрацьовано три критерії, які слід оцінювати на предмет сумісності заходу втручання у право особи на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу до Конвенції, а саме: чи є втручання законним; чи має воно на меті "суспільний", "публічний" інтерес; чи є такий захід (втручання у право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям.

Втручання держави у право на мирне володіння майном є законним, якщо здійснюється на підставі закону нормативно-правового акта, що має бути доступним для заінтересованих осіб, чітким і передбачуваним з питань застосування та наслідків дії його норм.

Втручання є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволення "суспільного", "публічного" інтересу - втручання держави у право на мирне володіння майном може бути виправдано за наявності об`єктивної необхідності у формі суспільного, публічного, загального інтересу, який може включати інтерес держави, окремих регіонів, громад чи сфер людської діяльності. Саме національні органи влади мають здійснювати первісну оцінку наявності проблеми, що становить суспільний інтерес, вирішення якої б вимагало таких заходів. Поняття "суспільний інтерес" мас широке значення (рішення від 23 листопада 2000 року в справі "Колишній король Греції та інші проти Греції"). Крім того, ЄСПЛ також визнає, що й саме по собі правильне застосування законодавства, безперечно, становить "суспільний інтерес" (рішення ЄСПЛ від 2 листопада 2004 року в справі "Трегубенко проти України").

Критерій "пропорційності" передбачає, що втручання у право власності розглядатиметься як порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо не було дотримано справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), пов`язаними з втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання. "Справедлива рівновага" передбачає наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між метою, визначеною для досягнення, та засобами, які використовуються. Необхідного балансу не буде дотримано, якщо особа несе "індивідуальний і надмірний тягар". При цьому з питань оцінки "пропорційності" ЄСПЛ, як і з питань наявності "суспільного", "публічного" інтересу, визнає за державою досить широку "сферу розсуду", за винятком випадків, коли такий "розсуд" не ґрунтується на розумних підставах.

За таких обставин, оскаржуване податкове повідомлення-рішення не відповідає вимогам ч.2 ст.2 КАС України, внаслідок чого є протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Прим цьому, суд зазначає, що інші доводи сторін по справі, наведені у заявах по суті, вищезазначених висновків суду не спростовують.

Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення за №20011240102 від 15 березня 2023 року.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у м. Києві (код ЄДРПОУ ВП 44116011, 04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19) понесені судові витрати (судовий збір) у розмірі 8108 грн. (вісім тисяч сто вісім грн.) 33 коп.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Лисенко В.І.