Рішення

від 29.11.2024 по справі 320/27424/23

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 листопада 2024 року № 320/27424/23

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дудіна С.О. розглянув у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Приватного акціонерного товариства «Українська гірничо-металургійна компанія» до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Суть спору: до Київського окружного адміністративного суду звернулось Приватне акціонерне товариство «Українська гірничо-металургійна компанія» (далі по тексту також позивач, ПрАТ «УГМК») з позовом до Головного управління ДПС у м. Києві (далі по тексту також відповідач, ГУ ДПС у м. Києві), в якому просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у м. Києві від 03.04.2023 №240120410.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач повідомив, що ним було подано уточнюючу декларацію з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 2022 рік, якою зменшено податкове зобов`язання за 2-4 квартали 2022 року. Вказана звітність була використана під час проведення контролюючим органом камеральної перевірки, за результатами якої було складено акт перевірки з висновком про заниження позивачем податку на 216659,63 грн.

Позивач стверджує про прийняття відповідачем податкового повідомлення-рішення без дотримання вимог пунктів 86.7, 86.8 статті 86 Податкового кодексу України, а саме: без врахування заперечень на акт перевірки та бажання позивача бути присутнім при розгляді заперечень.

Крім того, позивач вважає порушеним строк проведення камеральної перевірки.

Щодо нарахування податкового зобов`язання спірним податковим повідомленням-рішенням, позивач пояснив, що коригування податкового зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, відбулося внаслідок утворення у позивача переплати у розмірі +216659,63 грн, яка не повернута ПрАТ «УГМК» з державного бюджету та обліковується за ним в графі 27 Витягу з інформаційної системи органів ДПС щодо стану рахунків платника з бюджетом та цільовими фондами станом на 20.04.2023. Означена переплата була відображена в уточнюючій податковій декларації з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки на 2022 рік від 10.02.2023 №9307371008.

Позивач, з посиланням на положення Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо звільнення від сплати екологічного податку, плати за землю та податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за знищене чи пошкоджене нерухоме майно» №3050-ІХ від 11.04.2023 в частині внесення змін до підпункту 69.14 пункту 69 підрозділу 10 ПК України, зазначає про наявність підстав для скасування (відкликання) спірного податкового повідомлення-рішення та анулювання грошових зобов`язань та податкового боргу за таким податковим повідомленням-рішенням.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 14.08.2023 відкрито провадження у справі, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Відповідач, заперечуючи проти позовних вимог, зазначив, що за результатами проведеної камеральної перевірки уточнюючої податкової декларації з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки №9307371008 від 10.02.2023 за 2022 рік, наданою ПрАТ «УГМК», встановлено заниження податкового зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки. Заперечення до акта перевірки ГУ ДПС у м. Києві було залишено без розгляду через порушення встановлених термінів їх подання, про що позивача повідомлено листом від 10.04.2023. За наслідками виявлених порушень відповідачем винесено спірне податкове повідомлення-рішення.

Таким чином, на думку відповідача, позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Позивачем подано до суду додаткові пояснення, в яких зазначено про безпідставність винесеного податкового повідомлення-рішення з огляду на законодавчо встановлене звільнення від сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, на підставі підпункту 69.22 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України. Оскільки позивач у 2022 році володів нежитловою нерухомістю, розташованою у м. Києві, який у 2022 році віднесений до територій, на яких ведуться (велися) бойові дії, відсутні підстави для нарахування та сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за період з 01.03.2022 по 31.12.2022. Крім того, позивач повторно наголосив на наявності підстав для скасування (відкликання) спірного податкового повідомлення-рішення та анулюванні грошових зобов`язань та податкового боргу, визначених контролюючим органом по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

Відповідно до частини п`ятої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Учасники справи з клопотанням про розгляд справи у судовому засіданні до суду не звертались.

З урахуванням викладеного, розгляд справи судом здійснено у порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами та доказами.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

у с т а н о в и в:

Приватне акціонерне товариство «Українська гірничо-промислова компанія» (ідентифікаційний код 25412086; місцезнаходження: 49000, Дніпропетровська обл., м. Дніпро, вул. Ливарна, 11) зареєстровано як юридична особа 26.03.1998.

Матеріалами справи підтверджено, що 06.03.2023 відповідачем проведено камеральну перевірку даних, задекларованих в уточнюючій податковій декларації з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, які є власниками об`єктів нерухомості ПрАТ «УГМК» за 2022 рік, за результатами якої складено акт від 10.03.2023 №17509/Ж5/26-15-04-10-03/25412086 (далі по тексту також - акт перевірки).

Перевіркою встановлено, що сума податкового зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, задекларована ПрАТ «УГМК» на 2022 рік в уточнюючій податковій декларації (реєстраційний №9307371008 від 10.02.2023) з додатком, нижча від обчисленої за результатами камеральної перевірки. Як наслідок, відповідач виснував про збільшення суми грошового зобов`язання, що за результатами камеральної перевірки підлягає сплаті до бюджету за 4 квартали 2022 року, на 216659,63 грн.

Податковим повідомленням-рішенням ГУ ДПС у м. Києві від 03.04.2023 №240120410 за порушення підпункту 266.7.5 пункту 266.7 статті 266 ПК України позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений юридичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості, на загальну суму 270824,54 грн, у тому числі за податковим зобов`язанням 216659,63 грн та за штрафними санкціями 54164,91 грн.

Листом ГУ ДПС у м. Києві від 10.04.2023 №15627/І/26-15-04-10-08 за результатами розгляду заперечень позивача на акт перевірки у зв`язку з порушенням термінів, встановлених ПК України, лист ПрАТ «УГМК» залишено без розгляду.

Не погоджуючись з правомірністю прийняття відповідачем податкового повідомлення-рішення, позивач звернувся з даним позовом до суду, з приводу чого суд зазначає таке.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Аналіз даної норми дає змогу дійти висновку, що діяльність органів державної влади здійснюється у відповідності до спеціально-дозвільного типу правового регулювання, який побудовано на основі принципу «заборонено все, крім дозволеного законом; дозволено лише те, що прямо передбачено законом». Застосування такого принципу суттєво обмежує цих суб`єктів у виборі варіантів чи моделі своєї поведінки, а також забезпечує використання ними владних повноважень виключно в межах закону і тим самим істотно обмежує можливі зловживання з боку держави та її органів.

Вчинення ж державним органом чи його посадовою особою дій у межах компетенції, але непередбаченим способом, у непередбаченій законом формі або з виходом за межі компетенції є підставою для визнання таких дій та правових актів, прийнятих у процесі їх здійснення, неправомірними.

Однією з підстав позову є недотримання відповідачем процедури проведення перевірки, з приводу чого суд зазначає таке.

Відповідно до частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

За змістом частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Подібні питання, що постали перед судом для цілей вирішення цього спору, в правому їх аспекті були вже предметом неодноразового аналізу при ухваленні Верховним Судом постанов не лише у складі колегій суддів, а й у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду.

У постанові Верховного Суду від 21.02.2020 у справі № 826/17123/18 у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду, сформульований такий правий висновок: «оскаржуючи наслідки проведеної контролюючим органом перевірки у вигляді податкових повідомлень-рішень та інших рішень, платник податків не позбавлений можливості посилатись на порушення контролюючим органом вимог законодавства про проведення такої перевірки, якщо вважає, що вони зумовлюють протиправність таких податкових повідомлень-рішень. При цьому, таким підставам позову, за їх наявності, суди повинні надавати правову оцінку в першу чергу, а у разі, якщо вони не визнані судом такими, що тягнуть протиправність рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки, - переходити до перевірки підстав позову щодо наявності порушень податкового та/або іншого законодавства».

Така правова позиція неодноразово висловлювалась Верховним Судом та відповідає доктрині під умовною назвою «плоди отруйного дерева», сформульованій Європейським судом з прав людини у справах «Гефген проти Німеччини», «Нечипорук і Йонкало проти України», «Яременко проти України», відповідно до якої якщо джерело доказів є неналежним, то всі докази, отримані з цих джерел, будуть такими ж. Докази, отримані з порушенням встановленого порядку, призводять до несправедливості процесу в цілому, незалежно від їх доказової сили.

Встановлена судом протиправність наслідків перевірки внаслідок порушення процедури її проведення є достатньою самостійною підставою до скасування прийнятих за результатами її проведення рішень, що унеможливлює перехід до суті покладених в їх основу податкових правопорушень.

Такий правовий висновок викладено Верховним Судом у постанові від 22.09.2020 у справі № 520/8836/18.

Отже, установивши таке порушення процедури проведення перевірки, наслідком якого є визнання протиправними її результатів, до аналізу інших обставин, суд не може переходити, з огляду на викладену вище сталу і послідовну практику Верховного Суду, відступу від якої у встановленому законом порядку не здійснювалося.

В аспекті відповідної судової практики Верховного Суду надаючи оцінку доводам позивача щодо дотримання відповідачем процедури проведення перевірки, за результатами якої винесено спірне податкове повідомлення-рішення, суд звертає увагу на наступне правове регулювання в редакції, чинній на час виникнення правовідносин.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин (далі по тексту також - ПК України), який визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження й обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 ПК України контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Посадові та службові особи контролюючих органів зобов`язані, зокрема дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами; не допускати порушень прав та охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій (підпункти 21.1.1, 21.1.4 пункту 21.1 статті 21 ПК України).

Глава 8 розділу ІІ ПК України визначає види перевірок, які можуть бути проведені контролюючими органами, а також порядок та процедуру їх проведення. Зокрема, встановлюється чітке розмежування щодо порядку допуску до виїзних та невиїзних перевірок, а також щодо місця проведення зазначених перевірок.

За змістом положень абзаців 1 і 2 пункту 75.1 статті 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Згідно з положеннями підпункту 75.1.1 пункту 75.1 статті 75 ПК України камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків, та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій), а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового, даних СОД РРО.

Нормами статті 76 ПК України встановлено, що камеральна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу без будь-якого спеціального рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) такого органу або направлення на її проведення. Камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком. Згода платника податків на перевірку та його присутність під час проведення камеральної перевірки не обов`язкова.

Порядок оформлення результатів камеральної перевірки здійснюється відповідно до вимог статті 86 цього Кодексу.

Камеральна перевірка податкової декларації або уточнюючого розрахунку може бути проведена лише протягом 30 календарних днів, що настають за останнім днем граничного строку їх подання, а якщо такі документи були надані пізніше, - за днем їх фактичного подання. Камеральна перевірка з інших питань проводиться з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу.

Тобто, у пункті 76.3 статті 76 ПК України законодавець встановив для контролюючого органу два строки, у які може бути проведена камеральна перевірка. Розмежування цих строків здійснюється за предметом камеральної перевірки:

1) камеральна перевірка податкової декларації або уточнюючого розрахунку - протягом 30 календарних днів, що настають за останнім днем граничного строку їх подання, а якщо такі документи були надані пізніше, - за днем їх фактичного подання;

2) камеральна перевірка з інших питань - проводиться з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу.

У практиці Верховного Суду наявні висновки щодо застосування абзацу другого пункту 76.3 статті 76 ПК України у контексті розуміння інших питань, які можуть бути предметом камеральної перевірки, а строк для її проведення визначається з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 ПК України. Верховний Суд до інших питань послідовно відносить питання своєчасності сплати грошових зобов`язань (зокрема, постанова Верховного Суду від 24.07.2023 у справі №821/850/18), своєчасності реєстрації податкових накладних в ЄРПН (зокрема постанови Верховного Суду від 12.08.2021 у справі №240/2549/19, від 04.03.2021 у справі №820/3499/17, від 17.07.2020 у справі № 826/4776/17).

В свою чергу, в межах адміністративної справи №320/4840/22 Верховним Судом у постанові від 15.03.2024 сформульовано наступний правовий висновок: «…За змістом статті 76 ПК України камеральна перевірка, яка проводиться в межах 30 календарних днів, є обов`язковою і стосується усієї податкової звітності суцільним порядком. Під час саме такої перевірки можуть бути перевірені усі показники податкової звітності на предмет арифметичного, методологічного та/або логічного зв`язку, узгодженості відповідних показників поточного періоду, їх зіставлення з показниками попередніх періодів.

За змістом встановлених у справі обставин, які підтверджуються змістом Акта камеральної перевірки та листа про розгляд заперечень на Акт камеральної перевірки, ГУ ДПС здійснило перевірку показників уточнюючих податкових декларацій за 2015, 2016 роки, не визнавши деякі з них з підстав відсутності або неправильного заповнення додатків до таких уточнюючих декларацій. У підсумку не визнані контролюючим органом показники за попередні періоди вплинули на об`єкт оподаткування податком на прибуток, задекларований в уточнюючій податковій декларації за 2017 рік, який вже мав позитивне значення, збільшивши його на 2768464 грн (18% від якого становить 498323,52 грн, які і визначені у податковому повідомленні-рішенні №19451/18-14).

Колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що такі питання за своїм змістом охоплюються вжитою у абзаці першому пункту 76.3 статті 76 ПК України конструкцією «камеральна перевірка податкової декларації або уточнюючого розрахунку», адже не стосуються ані питання своєчасності сплати узгоджених податкових зобов`язань, ані питання своєчасності реєстрації податкових накладних. Додатки до податкових декларацій є невід`ємною їх частиною, а тому питання їх наявності/відсутності, а так само перевірка правильності їх заповнення могли бути предметом камеральної перевірки виключно в межах 30 календарних днів, що настають за останнім днем граничного строку подання податкової звітності, а якщо платник податків подав уточнюючу декларацію, - то протягом 30 календарних днів, що настають за днем її фактичного подання.

Посилання скаржника на те, що не відображення у податковій декларації показників, що були вказані у деклараціях минулих періодів, або відображення їх неправильно, не можна вважати арифметичною помилкою, колегія суддів вважає незмістовними, адже такі питання не можуть бути охоплені і вжитою в абзаці другому пункту 76.3 статті 76 ПК України конструкцією «камеральна перевірка з інших питань». Як вже зазначалося, камеральна перевірка податкової декларації або уточнюючого розрахунку полягає як у виявленні арифметичних помилок, так і у логічному зв`язку та узгодженості відповідних показників поточного періоду, їх зіставлення з показниками попередніх періодів, що і мало місце у цій справі.».

З акта перевірки вбачається, що контролюючим органом в межах спірних відносин було здійснено перевірку даних, задекларованих в уточнюючій податковій декларації з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки ПрАТ «УГМК» за 2022 рік реєстраційний номер 9307371008 від 10.02.2023 з додатком № 9307371006.

Виходячи з дати реєстрації уточнюючої податкової декларації - 10.02.2023, у відповідача були наявні підстави для проведення камеральної перевірки протягом 30 календарних днів, що настають за днем її фактичного подання, тобто до 12.03.2023 включно.

Оскільки відповідачем проведено камеральну перевірку даних, задекларованих в уточнюючій податковій декларації з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки ПрАТ «УГМК» за 2022 рік 06.03.2023 та результати такої перевірки зафіксовано в акті перевірки від 10.03.2023, суд дійшов висновку про проведення камеральної перевірки в межах встановленого законодавством граничного строку.

Враховуючи викладене, судом відхиляються доводи позивача про порушення контролюючим органом строку проведення камеральної перевірки як такі, що не знайшли свого документального та нормативного підтвердження під час розгляду справи.

Щодо доводів позивача про прийняття спірного податкового повідомлення-рішення без дотримання вимог пункту 86.7, 86.8 статті 86 ПК України, суд зазначає таке.

Відповідно до пункту 86.2 статті 86 ПК України, за результатами камеральної перевірки у разі встановлення порушень складається акт у двох примірниках, який підписується посадовими особами такого органу, які проводили перевірку, і після реєстрації у контролюючому органі вручається або надсилається для підписання протягом трьох робочих днів платнику податків у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.

Згідно пункту 86.7 статті 86 ПК України у разі незгоди платника податків або його представників з висновками перевірки чи фактами і даними, викладеними в акті (довідці) перевірки (крім документальної позапланової перевірки, проведеної у порядку, встановленому підпунктом 78.1.5 пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу), вони мають право подати свої заперечення та додаткові документи і пояснення, зокрема, але не виключно, документи, що підтверджують відсутність вини, наявність пом`якшуючих обставин або обставин, що звільняють від фінансової відповідальності відповідно до цього Кодексу, до контролюючого органу, який проводив перевірку платника податків, протягом 10 робочих днів з дня, наступного за днем отримання акта (довідки).

Такі заперечення, додаткові документи і пояснення є невід`ємною частиною матеріалів перевірки.

Акт перевірки, заперечення до акта перевірки та/або додаткові документи і пояснення, у разі їх подання платником податку у визначеному цим пунктом порядку (далі - матеріали перевірки), розглядаються комісією такого контролюючого органу з питань розгляду заперечень та пояснень до актів перевірок (далі - комісія з питань розгляду заперечень), яка є постійно діючим колегіальним органом контролюючого органу. Склад комісії та порядок її роботи затверджуються наказом керівника контролюючого органу.

Розгляд матеріалів перевірки здійснюється комісією з питань розгляду заперечень контролюючого органу протягом 10 робочих днів, що настають за днем отримання заперечень до акта перевірки та/або додаткових документів і пояснень відповідно до цього пункту (днем завершення перевірки, проведеної у зв`язку з необхідністю з`ясування обставин, що не були досліджені під час перевірки та зазначені у запереченнях, додаткових документах та поясненнях), та платнику податків надсилається відповідь у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.

У разі отримання від платника податків у визначеному цим пунктом порядку заперечень до акта перевірки та/або додаткових документів і пояснень, контролюючий орган зобов`язаний повідомити платника податків про місце і час проведення розгляду матеріалів перевірки. Таке повідомлення надсилається платнику податків протягом двох робочих днів з дня отримання від нього заперечень та/або додаткових документів і пояснень, але не пізніше ніж за чотири робочі дні до дня їх розгляду.

Платник податків має право брати участь у процесі розгляду матеріалів перевірки особисто або через свого представника. Безпосередньо під час розгляду матеріалів перевірки платник податку має право надавати письмові та/або усні пояснення з приводу предмета розгляду.

Відсутність платника податку або його представника, повідомленого в передбаченому цією статтею порядку про час і місце розгляду матеріалів перевірки, не є перешкодою для розгляду матеріалів перевірки.

Під час розгляду матеріалів перевірки комісія з питань розгляду заперечень: встановлює, чи вчинив платник податку, щодо якого було складено акт перевірки, порушення податкового, валютного та/або іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи; розглядає обставини вчинених правопорушень, які відображені в акті перевірки, а також встановлені при розгляді наданих платником податків відповідно до цього пункту письмових пояснень та їх документального підтвердження (зокрема щодо обставин, що стосуються події правопорушення, та вжитих платником податків заходів щодо дотримання правил та норм законодавства, з посиланням на документи та інші фактичні дані, що підтверджують зазначені обставини); досліджує питання наявності або відсутності обставин, що виключають вину у вчиненні правопорушення (крім правопорушень, відповідальність за які настає незалежно від наявності вини), пом`якшують або звільняють від відповідальності; досліджує питання щодо необхідності проведення перевірки у порядку, встановленому підпунктом 78.1.5 пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу; визначає розмір грошових зобов`язань та/або суму зменшення бюджетного відшкодування та/або зменшення від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість, та/або суму зменшення податку на доходи фізичних осіб, задекларованого до повернення з бюджету, зокрема при використанні права на податкову знижку, та/або заниження чи завищення суми податкових зобов`язань, заявленої у податковій декларації, або суми податкового кредиту, заявленої у податковій декларації з податку на додану вартість, а також необхідність надсилання (вручення) платнику податків відповідного податкового повідомлення-рішення у випадках, передбачених цим Кодексом.

При розгляді матеріалів перевірки контролюючим органом досліджуються всі наявні фактичні дані, що стосуються предмета розгляду, у тому числі документи, надані платником податків або витребувані у нього, письмові та усні пояснення платника податку, інші фактичні дані, що наявні або доступні контролюючому органу.

За результатами розгляду матеріалів перевірки комісія з розгляду заперечень приймає висновок, що є невід`ємною частиною матеріалів перевірки.

За приписами пункту 86.8 статті 86 ПК України податкове повідомлення-рішення приймається в порядку, передбаченому статтею 58 цього Кодексу, керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу протягом п`ятнадцяти робочих днів з дня, наступного за днем вручення платнику податків, його представнику або особі, яка здійснювала розрахункові операції, акта перевірки, та надсилається (вручається) платнику податків у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.

За наявності заперечень посадових осіб платника податків до акта перевірки та додаткових документів і пояснень, зокрема документів, що підтверджують відсутність вини, наявність пом`якшуючих обставин або обставин, що звільняють від фінансової відповідальності відповідно до цього Кодексу, поданих у порядку, встановленому цією статтею, податкове повідомлення-рішення приймається в порядку та строки, визначені пунктом 86.7 цієї статті.

Системний аналіз зазначених норм дає підстави для висновку про законодавчо встановлену процедуру, яка передує прийняттю контролюючим органом податкового повідомлення-рішення та направлена на надання платнику податків права подати свої заперечення та/або додаткові документи у випадку незгоди із висновками акта перевірки.

Закріплення на законодавчому рівні граничних строків направлення чи вручення контролюючим органом платнику податків акта перевірки після реєстрації у контролюючому органі протягом трьох робочих днів, направлене на забезпечення можливості реалізації свого права платником податків на подачу заперечень та додаткових документів і пояснень, якими може підтверджуватись відсутність його вини, наявність пом`якшуючих обставин, або обставин, що звільняють від фінансової відповідальності.

При цьому, суд наголошує, що у випадку проведення камеральної перевірки, яка проводиться без будь-якого спеціального рішення керівника контролюючого органу або направлення на її проведення та без надання платником податків згоди на її проведення, такий платник податків, у випадку порушення контролюючим органом строків направлення акта перевірки, позбавлений будь-якої можливості подати заперечення, додаткові документи, пояснення з огляду на його необізнаність із проведенням камеральної перевірки.

У разі недотримання податковим органом визначеного ПК України порядку прийняття податкових повідомлень-рішень, у тому числі щодо позбавлення платника податків права на подання заперечень на акт перевірки, наслідком прийняття податковим органом податкового повідомлення-рішення буде протиправність останнього, оскільки таке прийняття відбудеться, по-перше, з порушенням прав платника податків на участь у прийнятті рішення, по-друге, без урахування усіх обставин, що мають вирішальне значення для прийняття рішення.

Судом встановлено, що акт перевірки направлений відповідачем засобами поштового зв`язку 13.03.2023 (штрихкодовий ідентифікатор 0410719770790) та отриманий представником позивача за довіреністю 15.03.2023. Таким чином, позивач мав право на подачу заперечень на висновки акта перевірки у строк до 29.03.2023 включно (протягом 10 робочих днів з дня, наступного за днем отримання акта перевірки).

29 березня 2023 року позивачем направлено на адресу відповідача засобами поштового зв`язку заперечення до акта перевірки (штрихкодовий ідентифікатор 3440304840278). Означені заперечення вручені відповідачу 05.04.2023. Такі дії, на переконання суду, свідчать про реалізацію позивачем у законодавчо встановлені строки наданого йому права на подання заперечень на висновки акта перевірки.

Між тим, в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази, що підтверджують розгляд контролюючим органом заперечень на акт перевірки в порядок та спосіб, встановлений ПК України.

Суд наголошує, що відповідач, заперечуючи проти задоволення позовних вимог, не навів жодного спростування доводів позивача в цій частині, обмежившись загальними нормами порядку призначення та проведення фактичної перевірки та зазначивши про порушення позивачем термінів подання заперечень.

При цьому, спірне податкове повідомлення-рішення винесено відповідачем 03.04.2023 у той час як заперечення на акт перевірки залишені без розгляду листом ГУ ДПС у м. Києві від 10.04.2023 №15627/І/26-15-04-10-08. Означений лист не містить жодних підтверджених документально висновків про порушення позивачем термінів подання заперечень на акт перевірки.

Враховуючи встановлені під час розгляду справи обставини, які свідчать про прийняття відповідачем спірного податкового повідомлення-рішення без врахування поданих позивачем у межах визначених ПК України строків заперечень на акт перевірки, суд констатує передчасність прийняття такого податкового повідомлення-рішення в порушення відповідачем положень пунктів 86.7, 86.8 статті 86 ПК України, нівелюючи право позивача на подання таких заперечень та врахування його позиції при прийнятті податкового повідомлення-рішення.

На переконання суду, такі процедурні порушення є суттєвими та могли істотно вплинути на правильність та обґрунтованість висновків контролюючого органу, здійснених за результатами камеральної перевірки, на підставі якої прийнято спірне рішення, оскільки відповідач дійшов висновків про порушення ПрАТ «УГМК» вимог ПК України при визначенні суми зменшення річних податкових зобов`язань у розмірі 216659,63 грн шляхом подання уточнюючої податкової декларації з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, згідно якої було задекларовано податкове зобов`язання на 2022 рік в сумі 264806,21 грн, без врахування позиції позивача та без надання йому можливості подати відповідні пояснення/заперечення та документи, що пов`язані з предметом перевірки.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що встановлені під час розгляду справи порушення ГУ ДПС у м. Києві процедури проведення камеральної перевірки є достатньою самостійною підставою для скасування прийнятого за результатами її проведення податкового повідомлення-рішення.

Суд вважає за необхідне зауважити, що Європейський суд з прав людини у рішенні «Щокін проти України» констатував наступне: закон має бути доступним для зацікавлених осіб, чітким та передбачуваним у своєму застосуванні. Відсутність в національному законодавстві необхідної чіткості і точності, порушує вимогу «якості закону». У разі ж коли національне законодавство припустило неоднозначне або множинне тлумачення прав та обов`язків осіб, національні органи зобов`язані застосувати найбільш сприятливий для особи підхід. Тобто вирішення колізій у законодавстві завжди тлумачиться на користь особи.

За таких умов, зважаючи на принцип «якості закону» у поєднанні з пріоритетністю позиції платника податку у відносинах з контролюючими органами (підпункт 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 ПК України) в аспекті наведених вище висновків ЄСПЛ, тлумачення контролюючим органом пункту 86.7 статті 86 ПК України у запропонований ними спосіб має несприятливий та обмежувальний наслідок для платника податків.

Надаючи правову оцінку викладеним в акті перевірки твердженням контролюючого органу про порушення позивачем вимог підпункту 266.7.5 пункту 266.7 статті 266 ПК України, суд зазначає таке.

Відповідно до підпункту 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 ПК України платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Згідно статті 265 ПК України, податок на майно складається з: податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки; транспортного податку та плати за землю.

Положеннями підпункту 266.1.1 пункту 266.1 статті 266 ПК України визначено, що платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.

Згідно підпункту 266.2.1 пункту 266.2 статті 266 ПК України об`єктом оподаткування є об`єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка.

Базою оподаткування є загальна площа об`єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток (підпункт 266.3.1 пункту 266.3 статті 266 ПК України).

За приписами підпункту 266.6.1 пункту 266.6 статті 266 ПК України, базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року.

Відповідно до абзацу 1 підпункту 266.7.5 пункту 266.7 статті 266 ПК України, платники податку - юридичні особи самостійно обчислюють суму податку станом на 1 січня звітного року і не пізніше 20 лютого цього ж року подають контролюючому органу за місцезнаходженням об`єкта/об`єктів оподаткування декларацію за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками поквартально.

Згідно підпункту 266.9.1 пункту 266.9 статті 266 ПК України, податок сплачується за місцем розташування об`єкта/об`єктів оподаткування і зараховується до відповідного бюджету згідно з положеннями Бюджетного кодексу України.

В силу вимог підпункту 266.10.1 пункту 266.10 статті 266 ПК України податкове зобов`язання за звітний рік з податку сплачується, зокрема юридичними особами - авансовими внесками щокварталу до 30 числа місяця, що наступає за звітним кварталом, які відображаються в річній податковій декларації.

Системний аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку про імперативно встановлений обов`язок подання податкової декларації з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, юридичними особами не пізніше 20 лютого за місцезнаходженням об`єкта, самостійно обчисливши суму податку станом на 1 січня звітного року з розбивкою річної суми рівними частками поквартально та про сплату податкового зобов`язання юридичними особами авансовими внесками щокварталу до 30 числа місяця, що наступає за звітним кварталом, які відображаються в річній податковій декларації.

Судом встановлено, що згідно з Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 11.12.2020 позивачу на праві приватної власності належить об`єкт нежитлової нерухомості (будівлі та споруди під виробничі, складські та офісні приміщення виробничої бази) загальною площею 3400,4 кв.м, розташований за адресою: м. Київ, вул. Баренбойма, 1 .

Сторонами у справі не заперечується подання позивачем звітної податкової декларації з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2022 рік щодо нерухомого майна, яке знаходиться за адресою: 01013, м. Київ, вул. Баренбойма, 1 , відповідно до якої сума податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, на 2022 рік становить 288879,50 грн (річна сума), 72219,88 грн (квартальна сума), 24073,29 грн (місячна сума).

З наданого позивачем Витягу з інформаційної системи органів ДПС щодо стану розрахунків платника з бюджетом та цільовими фондами станом на 20.04.2023 вбачається про сплату ним податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, до ГУ ДПС у м. Києві податкових зобов`язань у розмірі 48146,57 грн та про наявність позитивного сальдо у розмірі 216659,63 грн.

Водночас, позивачем 10.02.2023 було подано уточнюючу податкову декларацію з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, згідно якої було задекларовано податкове зобов`язання на 2022 рік в сумі 264806,21 грн за об`єкт нежитлової нерухомості із застосуванням ставки податку 1,0% та уточнюючу податкову декларацію, де платник визначив суму зменшення річних податкових зобов`язань у розмірі 216659,63 грн. Сума відхилення у І кварталі склала -24073,30 грн, у ІІ кварталі -72219,88 грн, у ІІІ кварталі -72219,88 грн та у IV кварталі -48146,57 грн.

Позивач мотивує зменшення річних зобов`язань з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки у 2022 році законодавчо встановленими пільгами зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, посилаючись на підпункт 69.22 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України, з приводу чого суд зазначає таке.

Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. У подальшому строк дії воєнного стану в Україні неодноразово продовжувався та діє на теперішній час.

У зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України Верховною Радою України 15.03.2022 був прийнятий Закон України № 2120-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану», яким внесено зміни до пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України.

Відповідно до пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України в редакції, чинній на дату подання позивачем уточнюючої податкової декларації з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2022 рік, тимчасово, на період до припинення або скасування воєнного стану на території України, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, справляння податків і зборів здійснюється з урахуванням особливостей, визначених у цьому пункті.

Згідно положень підпункту 69.22 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин, тимчасово положення статті 266 цього Кодексу застосовуються з урахуванням таких особливостей:

за 2021 та 2022 податкові (звітні) роки не нараховується та не сплачується податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за об`єкти житлової нерухомості, у тому числі їх частки, які перебувають у власності фізичних осіб, що розташовані на територіях, на яких ведуться (велися) бойові дії, або на територіях, тимчасово окупованих збройними формуваннями Російської Федерації, та за об`єкти житлової нерухомості, що стала непридатною для проживання у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України;

за період з 1 березня 2022 року по 31 грудня 2022 року не нараховується та не сплачується податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за об`єкти житлової нерухомості, у тому числі їх частки, які перебувають у власності юридичних осіб, що розташовані на територіях, на яких ведуться (велися) бойові дії, або на територіях, тимчасово окупованих збройними формуваннями Російської Федерації, та за об`єкти житлової нерухомості, що стала непридатною для проживання у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України;

тимчасово, на період з 1 березня 2022 року по 31 грудня року, в якому припинено або скасовано воєнний стан, введений Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, не нараховується та не сплачується податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за об`єкти нежитлової нерухомості, у тому числі їх частки, що розташовані на територіях, на яких ведуться (велися) бойові дії, або на територіях, тимчасово окупованих збройними формуваннями Російської Федерації. При цьому платники податку - юридичні особи протягом шести календарних місяців після місяця, в якому припинено чи скасовано воєнний стан, введений Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, мають право подати уточнюючу податкову декларацію, в якій відображаються зміни розміру податкового зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за відповідний податковий період. Для платників податку - фізичних осіб контролюючий орган самостійно обчислює податкове зобов`язання за період з 1 січня по 1 березня 2022 року.

Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії та територій тимчасово окупованих збройними формуваннями Російської Федерації, визначається Кабінетом Міністрів України.

Порядок визнання об`єктів житлової нерухомості такими, що непридатні для проживання у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, визначається Кабінетом Міністрів України.

З аналізу підпункту 69.22 пункту 69 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України слідує, що за період з 1 березня 2022 року по 31 грудня 2022 року не нараховується та не сплачується податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за об`єкти нежитлової нерухомості, у тому числі їх частки, які перебувають у власності юридичних осіб, що розташовані на територіях, на яких ведуться (велися) бойові дії.

При цьому для застосування вказаної пільги тривалість ведення бойових дій на відповідній території не має правового значення, оскільки буквальне тлумачення цієї норми дозволяє зробити висновок про те, що для застосування вказаної пільги тривалість ведення бойових дій на відповідній території не має правового значення, про що свідчить зазначене у дужках дієслово у минулому часі «велися».

Постановою Кабінету Міністрів України «Деякі питання формування переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією» від 06.12.2022 №1364 (далі по тексту також - Постанова № 1364) установлено, що перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затверджується Міністерством з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій за формою згідно з додатком за погодженням з Міністерством оборони на підставі пропозицій відповідних обласних, Київської міської військових адміністрацій. Вказана постанова набрала чинності 25.12.2022.

На підставі Постанови № 1364 Міністерством з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України затверджено Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією № 309 (далі - Перелік № 309).

Відповідно до означеного Переліку вся територія міста Києва (Код UA80000000000093317) віднесена до території, на якій ведуться (велися) бойові дії - територія активних бойових дій з 24.02.2022 по 30.04.2022.

Аналіз наведених вище норм законодавства дає підстави для висновку, що відповідно до податкових пільг, введених законодавцем у зв`язку із воєнним станом задля зменшення податкового тягаря на платників податків юридичних осіб, останні звільнені від сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за об`єкти нежитлової нерухомості, за період з 1 березня 2022 року по 31 грудня 2022 року, які перебувають в їх власності та розташовані на території міста Києва.

Оскільки позивач у спірний період у 2022 році був власником об`єктів нерухомості, які розташовані у м. Києві, територія якого віднесена до територій, на якій у період з 24.02.2022 по 10.08.2022 велися активні бойові дії, а з 11.08.2022 - до території, на якій ведуться (велися) бойові дії, на переконання суду, позивач відповідає визначеним критеріям для застосування означеної вище податкової пільги, що мало наслідком подання ним уточнюючої податкової декларації з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 2022 рік з метою зменшення самостійно нарахованого податкового зобов`язання, які були нараховані до введення в Україні воєнного стану та набрання чинності такими змінами до ПК України.

Неврахування відповідачем під час здійснення камеральної перевірки, результати якої оформлені актом перевірки, означених обставин, призвело до помилкових висновків контролюючого органу про наявність підстав для збільшення суми грошового зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 2022 рік та, як наслідок, неправомірного винесення спірного податкового повідомлення-рішення.

При цьому, судом відхиляються посилання позивача на положення Закону України від 11.04.2023 №3050-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо звільнення від сплати екологічного податку, плати за землю та податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за знищене чи пошкоджене нерухоме майно» як такого, що не був застосовним у період виникнення спірних відносин, та не вказаний як підстава позову у позовній заяві. Проте, неприйняття судом означених доводів не впливає на результати вирішення спору.

Інших доводів, що можуть вплинути на правильність вирішення судом спору, що розглядається, матеріали справи не містять.

Таким чином, позов слід задовольнити повністю.

Частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного України визначено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Під час звернення до суду позивачем був сплачений судовий збір у розмірі 4062,37 грн, що підтверджується платіжною інструкцією від 12.06.2023 №327.

Враховуючи задоволення позову, понесені позивачем судові витрати у вигляді сплаченого судового збору в розмірі 4062,37 грн, підлягають стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень - ГУ ДПС у м. Києві.

На підставі викладеного, керуючись статтями 243-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у м. Києві від 03.04.2023 №240120410.

3. Стягнути на користь Приватного акціонерного товариства «Українська гірничо-металургійна компанія (ідентифікаційний код 25412086, місцезнаходження: 49000, Дніпропетровська обл., м. Дніпро, вул. Ливарна, 11) судовий збір у розмірі 4062,37 грн (чотири тисячі шістдесят дві грн 37 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень - Головного управління ДПС у м. Києві (ідентифікаційний код 44116011, місцезнаходження: 14116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Дудін С.О.