Рішення

від 29.11.2024 по справі 380/21237/24

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 листопада 2024 рокусправа № 380/21237/24

Львівський окружний адміністративний суд, у складі головуючої судді Чаплик І.Д., розглянувши у письмовому провадженні в м. Львові в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства внутрішніх справ України, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії, -

в с т а н о в и в

ОСОБА_1 (адреса проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ) звернувся до суду із позовом до Міністерства внутрішніх справ України (місцезнаходження: 01601, м. Київ, вул. Богомольця, 10; ЄДРПОУ: 00032684), за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області (місцезнаходження: 79007, м. Львів, пл. Генерала Григоренка, 3 код ЄДРПОУ 08592247) в якому просить:

визнати протиправними дії Міністерства внутрішніх справ України, оформлені листом від 16 вересня 2024 року №26154-2024 щодо повернення заяви про призначення та виплату одноразової грошової допомоги у зв`язку із встановленням ІІІ групи інвалідності внаслідок захворювання, пов`язаного з проходженням служби в органах внутрішніх справ без прийняття рішення про призначення чи відмову у призначенні ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв`язку із встановленням ІІІ групи інвалідності;

зобов`язати Міністерство внутрішніх справ України повторно розглянути документи про призначення ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв`язку із встановленням ІІІ групи інвалідності внаслідок захворювання, пов`язаного з проходженням служби в органах внутрішніх справ і за наслідками повторного розгляду прийняти одне з рішень, передбачених пунктом 9 Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 жовтня 2015 року №850.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач проходив службу в органах внутрішніх справ України до 2011 року. Згідно довідки про результати визначення у застрахованої особи ступеня втрати професійної працездатності у відсотках серії 12 ААА №027838 від 12.06.2024, виданою обласною МСЕК №1, позивачу було встановлено 45% втрати професійної працездатності та встановлено ІІІ групу інвалідності внаслідок захворювання, пов`язаного із проходженням служби в органах внутрішніх справ. Отже, з 12.06.2024 з дня встановлення ІІІ групи інвалідності внаслідок захворювання, пов`язаного з проходженням служби в органах внутрішніх справ у позивача виникло право на отримання одноразової грошової допомоги у розмірі 150-кратного прожиткового мінімуму, установленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності. Позивач подав відповідачу вичерпний перелік документів, передбачений Порядком та умовами призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції для отримання грошової допомоги у зв`язку з встановленням ІІІ групи інвалідності, внаслідок травми, пов`язаної з виконанням службових обов`язків. Надалі Ліквідаційною комісією Головного управління МВС у Львівській області сформовано висновок та сформовані позивачем документи подано до МВС України для прийняття рішення про призначення одноразової грошової допомоги. Однак, МВС України не прийнято жодного рішення за вказаними матеріалами та повернуто відповідні матеріали позивачу у зв`язку з тим, що при проведенні медико-соціальної експертизи, представники закладів охорони здоров`я МВС до складу Комісії не залучалися. Оскільки позивач вважає, що відповідачем порушено його права, за їх захистом звернувся до суду із цим позовом.

Ухвалою від 21.10.2024 позовну заяву залишено без руху.

Ухвалою від 24.10.2024 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, залучено третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Ліквідаційну комісію Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області та запропоновано відповідачу у п`ятнадцятиденний строк з дня отримання зазначеної ухвали, подати відзив на позовну заяву та всі письмові докази, що підтверджують заперечення проти позову.

Відповідач 11.11.2024 подав відзив на позовну заяву, у якому просив відмовити в задоволенні позовних вимог повністю. Відзив обґрунтований тим, що саме лише подання позивачем передбачених пунктом 7 Порядку документів, не свідчить про наявність в нього безумовного права на отримання одноразової грошової допомоги. В компетенції МВС України є аналіз та дослідження змісту таких документів. У разі виявлення невідповідності таких документів встановленій формі, а також суперечності чи неповноти наявної в них інформації щодо обставин отримання особою травми, каліцтва чи захворювання, ця обставина виключає можливість прийняття МВС України будь якого з рішень, чи то про виплату одноразової грошової допомоги чи про відмову у виплаті такої. ДОЗ МВС при розгляді отриманих матеріалів зауважено, що медико-соціальна експертна комісія позивачу проведена з порушенням пункту 10 Положення про медико-соціальну експертизу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03 грудня 2009 року № 1317 (далі - Положення), відповідно до якого медико-соціальну експертизу колишнім працівникам міліції проводять комісії спеціалізованого профілю до складу яких входять, зокрема, представники закладів охорони здоров`я МВС. При проведенні медико-соціальної експертизи позивачу представники закладів охорони здоров`я МВС до складу комісії не залучалися, позивач ДУ «ТМО МВС України по Львівській області» для проходження медико-соціальної експертної комісії не скеровувався. Невідповідність надісланих матеріалів позивача вимогам пункту 10 Положення унеможливила прийняття відповідачем рішення за ними згідно з Порядком. Враховуючи викладене вище матеріали щодо призначення позивачу одноразової грошової допомоги листом МВС України від 16.09.2024 було повернуто до Ліквідаційної комісії УМВС України у Львівській області.

Інших заяв по суті справи до суду не надходило.

Дослідивши подані сторонами документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

Позивач, ОСОБА_1 , проходив службу в органах внутрішніх справ.

Згідно з витягом з наказу начальника Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області від 28.09.2011 №320 о/с капітана міліції ОСОБА_1 , оперуповноваженого оперативно-пошукового сектору відділу карного розшуку Львівського міського управління ГУМВС України у Львівській області з 29 вересня 2011 року було звільнено з органів внутрішніх справ в запас Збройних Сил України за ст.64 "Ж" (за власним бажанням) зі зняттям з військового обліку, як непридатного до військової служби.

12.06.2024 за результатами огляду Обласною МСЕК №1 позивачу було встановлено ІІІ групу інвалідності у зв`язку з захворюванням, пов`язаним з проходженням служби в органах внутрішніх справ. Вказане підтверджується випискою з акта огляду медико-соціальною експертною комісією до довідки серії 12 ААГ №626904.

Позивач звернувся до Міністерства внутрішніх справ України із заявою про призначення одноразової грошової допомоги на підставі Постанови Кабінету Міністрів України від 21.10.2015 № 850 «Про затвердження Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції».

До вказаної заяви позивачем було долучено: довідку серії 12 ААА №027838 від 30.08.2023 про результати визначення у застрахованої особи ступеня втрати професійної працездатності у відсотках, копію виписки з акта огляду медико-соціальною експертною комісією до довідки серії 12 ААГ №626904, свідоцтво про хворобу №598 від 12.10.2011, копію сторінок паспорта позивача, копію РНОКПП, довідку Комунального закладу Львівської обласної ради «Львівський обласний центр медико-соціальної експертизи» «Обласна МСЕК №1» №62 від 12.06.2024, довідку ПАТ «НАСК «Оранта» від 12.06.2023 №301.

Листом від 16.09.2024 №26154-2024 відповідач повідомив про те, що під час розгляду матеріалів Департаментом охорони здоров`я та реабілітації МВС України вказано на те, що медико-соціальна експертна комісія позивачу проведена з порушенням пункту 10 Положення про медико-соціальну експертизу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.12.2009 №1317 «Питання медико-соціальної експертизи», відповідно до якого медико-соціальну експертизу колишнім працівникам міліції проводять комісії спеціалізованого профілю, до складу яких входять представники закладів охорони здоров`я МВС. Оскільки, при проведенні позивачу медико-соціальної експертизи представники закладів охорони здоров`я МВС до складу комісії не залучалися, поліклінікою ДУ «ТМО МВС України по Львівській області» для проходження МСЕК не скеровувалися, невідповідність надісланих матеріалів унеможливила прийняття рішення за ними згідно з порядком, у зв`язку з чим, матеріали повертаються на доопрацювання.

Позивач не погоджуючись із вказаною позицією відповідача щодо виплати йому одноразової грошової допомоги, вважаючи її протиправною звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з такого.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначено Законом України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015 року №580-VIII, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, (далі - Закон №580-VIII), відповідно до частини 1 статті 97 якого одноразова грошова допомога в разі загибелі (смерті), визначення втрати працездатності поліцейського (далі - одноразова грошова допомога) є соціальною виплатою, гарантованою допомогою з боку держави, яка призначається і виплачується особам, які за цим Законом мають право на її отримання.

Відповідно до абзаців 2, 3 пункту 15 Прикінцевих та Перехідних положень Закону №580-VIII за колишніми працівниками міліції, у тому числі пенсіонерами, а також членами їхніх сімей, іншими особами зберігаються пільги, компенсації і гарантії, передбачені цим Законом для колишніх поліцейських, членів їхніх сімей, інших осіб. Право на отримання одноразової грошової допомоги, інших виплат, передбачених Законом України «Про міліцію», зберігається і здійснюється в порядку, що діяв до набрання чинності Законом України «Про Національну поліцію».

Вказаними абзацами пункт 15 Розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №580-VIII доповнено згідно із Законом №900-VIII від 23.12.2015, який прийнято з метою відновлення гарантій соціального захисту колишніх працівників органів внутрішніх справ України та членів їхніх сімей, реалізації конституційних принципів рівності, справедливості, пропорційності й недискримінаційності під час унормування Законом соціального й правового захисту як поліцейських, так і колишніх працівників міліції, у тому числі пенсіонерів, інвалідів, а також членів їх сімей, інших осіб.

Таким чином, особа, яка втратила працездатність у зв`язку з проходженням служби в органах внутрішніх справ не повинна позбавлятися права на отримання одноразової грошової допомоги та ставитися у менш вигідне становище порівняно з працівниками міліції, які змогли реалізувати своє право після звільнення з органів внутрішніх справ, або поліцейськими, які втратили працездатність під час проходження служби в поліції.

До набрання чинності Законом України «Про Національну поліцію» порядок виплати одноразової грошової допомоги врегульовувався нормами статті 23 Закону України «Про міліцію» та Порядком та умовами призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21 жовтня 2015 року №850.

Так, відповідно до частини 6 статті 23 Закону України «Про міліцію» від 20.12.1990 року №565-XII (в редакції Закону України від 13.02.2015 №208-VIII, який набрав чинності 12.03.2015) у разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного працівнику міліції під час виконання ним службових обов`язків, яке призвело до встановлення йому інвалідності, а також інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ, залежно від ступеня втрати працездатності йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності I групи, 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності II групи, 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності III групи в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України. Визначення ступеня втрати працездатності працівником міліції у період проходження служби в органах внутрішніх справ у кожному випадку ушкодження здоров`я здійснюється в індивідуальному порядку відповідно до законодавства.

Отже, право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої статтею 23 Закону України «Про міліцію», зберігається і здійснюється в порядку, що діяв до набрання чинності Законом України «Про Національну поліцію».

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд в постановах від 07.03.2018 у справі №464/5571/16-а, від 21.06.2018 у справі №822/31/18, від 28.08.2018 у справі №804/6297/17 та від 05.11.2019 у справі №405/705/17 (2-а/405/30/17).

Механізм призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції визначено постановою Кабінету Міністрів України від 21.10.2015 №850, якою затверджено Порядок та умови призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції (далі - Порядок №850).

Згідно з пунктом 2 Порядку № 850 днем виникнення права на отримання грошової допомоги у разі встановлення працівнику міліції інвалідності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності є дата встановлення втрати працездатності, що зазначена в довідці медико-соціальної експертної комісії.

Відповідно до пункту 3 Порядку № 850 грошова допомога призначається і виплачується у разі, зокрема, установлення працівникові міліції інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого під час виконання ним службових обов`язків, а також інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення із служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ, у розмірі 150-кратного прожиткового мінімуму, установленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, - у разі встановлення інвалідності III групи.

Таким чином, за колишніми працівниками міліції, яким встановлено інвалідність внаслідок захворювання чи встановлено інвалідність, що пов`язана з проходженням служби в органах внутрішніх справ, зберігається право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої Законом України «Про міліцію», виплата якої здійснюється відповідно до Порядку №850. Таке право обумовлено наявністю визначених законодавством підстав, зокрема, захворювання особи повинно бути пов`язане, з проходженням служби в органах внутрішніх справ. Обов`язок з прийняття рішення про призначення чи відмову в призначенні грошової допомоги покладено саме на Міністерство внутрішніх справ України.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом, зокрема, в постановах від 13.02.2018 у справі №808/1866/16, від 18.10.2018 у справі №369/13187/17 та від 28.03.2019 у справі №296/10138/16-а, від 17 квітня 2020 у справі №822/736/17, від 16 березня 2020 у справі №641/10426/16-а.

Згідно з пунктом 7 Порядку №850 працівник міліції, якому призначається грошова допомога у разі встановлення інвалідності чи часткової втрати працездатності без установлення інвалідності, подає за місцем служби такі документи: заяву (рапорт) про виплату грошової допомоги у зв`язку з установленням інвалідності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності за формою згідно з додатком до цих Порядку та умов; довідку медико-соціальної експертної комісії про результати визначення у застрахованої особи ступеня втрати професійної працездатності (у відсотках).

До заяви додаються копії: довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією; постанови відповідної військово-лікарської комісії щодо встановлення причинного зв`язку поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання; акта розслідування нещасного випадку та акта, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва) працівника міліції, зокрема про те, що воно не пов`язане з учиненням ним кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком учинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного, токсичного сп`яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, за формою, що затверджується МВС; сторінок паспорта з даними про прізвище, ім`я та по батькові і місце реєстрації; документа, що підтверджує реєстрацію у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків (сторінки паспорта громадянина України - для особи, яка через свої релігійні переконання відмовляється від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомила про це відповідному контролюючому органу і має відповідну відмітку у паспорті громадянина України).

Пункт 8,9 Порядку №850 передбачає, що керівник органу внутрішніх справ, у якому проходив (проходить) службу працівник міліції, подає МВС в 15-денний строк з дня реєстрації документи, зазначені в пунктах 6 або 7 цих Порядку та умов, висновок щодо виплати грошової допомоги, а також у разі загибелі (смерті) працівника міліції: витяг з наказу про виключення загиблого (померлого) працівника міліції із списків особового складу; витяг з особової справи про склад сім`ї загиблого (померлого) працівника міліції.

МВС в місячний строк після надходження зазначених у пункті 8 цих Порядку та умов документів приймає рішення про призначення або у випадках, передбачених пунктом 14 цих Порядку та умов, про відмову в призначенні грошової допомоги і надсилає його разом із зазначеними документами керівникові органу внутрішніх справ, у якому проходив (проходить) службу працівник міліції, для видання наказу про виплату такої допомоги, або у разі відмови - для письмового повідомлення осіб із зазначенням мотивів відмови.

Аналіз наведених норм чинного законодавства свідчить про те, що розгляд заяви і доданих до неї документів, поданих працівником міліції для призначення і виплати одноразової грошової допомоги, повинен закінчуватись прийняттям МВС відповідного рішення (про призначення або відмову у призначенні одноразової грошової допомоги). Неприйняття жодного рішення свідчить про недотримання МВС встановленого законодавством порядку вирішення цього питання. Як наслідок, така процесуальна дія як повернення документів через невідповідність вимогам законодавства Порядком №850 не передбачена, а тому дії МВС щодо повернення документів позивача без прийняття рішення про призначення чи відмову у призначенні одноразової грошової допомоги суперечать зазначеним вище нормам.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 30 січня 2018 року у справі № 822/1579/17, від 10 жовтня 2018 року у справі № 733/1290/16-а, від 19 лютого 2019 року у справі № 802/498/18-а та 5 лютого 2020 року у справі № 580/103/19.

Разом з тим, як встановлено судом вище, Міністерство внутрішніх справ (Відділ координації пенсійних питань) повернуло позивачу матеріали щодо призначення одноразової грошової допомоги листом від 16.09.2024 №26154-2024. Підставою повернення МВС України вказано те, що медико-соціальна експертна комісія проведена з порушенням пункту 10 Положення про медико-соціальну експертизу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.12.2009 № 1317 «Питання медико-соціальної експертизи», відповідно до якого медико-соціальну експертизу колишнім працівникам міліції проводять комісії спеціалізованого профілю, до складу яких входять представники закладів охорони здоров`я МВС. При проведенні медико-соціальної експертизи позивача представники закладів охорони здоров`я МВС до складу Комісії не залучалися. Зазначене унеможливило прийняття рішення за надісланими матеріалами згідно з Порядком. Відтак, матеріали щодо призначення одноразової грошової допомоги повертаються на доопрацювання.

Таким чином, Міністерством внутрішніх справ України в порушення пункту 9 Порядку №850 не прийнято будь-яке рішення за результатами розгляду заяви позивача разом з висновком Ліквідаційної комісії Головного управління МВС України у Львівській області.

Прийняття рішення про виплату чи відмову у виплаті одноразової грошової допомоги є виключною компетенцією МВС, а не підрозділів МВС України, на яких покладено лише процедурний обов`язок по проведенню дій щодо оформлення відповідних документів для вирішення питання щодо виплати такої допомоги та реалізації рішення головного розпорядника коштів (МВС України) розпорядниками нижчої ланки.

При цьому, не може вважатись належним рішенням в розумінні пункту 9 Порядку №850 лист Відділу координації пенсійних питань МВС України від 16.09.2024 №26154-2024 про повернення матеріалів на доопрацювання, оскільки вказаний лист не містить підстав та мотивів відмови у призначенні одноразової грошової допомоги.

Щодо посилання відповідача на те, що при проведенні медико-соціальної експертизи представники закладів охорони здоров`я МВС до складу комісії не залучались, суд зазначає таке.

Відповідно до абзаців першого-четвертого пункту 10 Положення залежно від ступеня, виду захворювання та групи інвалідності утворюються такі комісії: 1) загального профілю; 2) спеціалізованого профілю.

Комісія складається з представників МОЗ, Мінсоцполітики, Міноборони, закладів охорони здоров`я МВС, Пенсійного фонду України, а також військово-медичної служби СБУ та військово-медичного підрозділу Служби зовнішньої розвідки у разі розгляду медичних справ стосовно потерпілих на виробництві чи пенсіонерів з числа військовослужбовців СБУ або Служби зовнішньої розвідки. У проведенні медико-соціальної експертизи беруть участь також представники органів державної служби зайнятості та у разі потреби - працівники науково-педагогічної та соціальної сфери..

До складу комісії входить не менше трьох лікарів за спеціальностями, перелік яких затверджується МОЗ з урахуванням профілю комісії, а також спеціаліст з реабілітації, лікар-психолог або психолог.

Порядок участі представників органів державної служби зайнятості та інших працівників соціальної сфери затверджується МОЗ за погодженням з Мінсоцполітики.

З наведеного випливає, що п. 10 Положення, на який покликається відповідач, містить загальні положення щодо порядку утворення комісій.

Суд також зазначає, що позивач не впливає на формування складу комісії та її фактичний склад, а також процедуру прийняття нею рішень, а тому не повинен відповідати за неналежне виконання органами державної влади своїх функцій щодо залучення представника закладів охорони здоров`я МВС до складу комісії.

Також, суд звертає увагу, що пункт 14 Порядку №850 не передбачає можливості відмови позивачу у призначенні одноразової грошової допомоги з підстав того, що медико-соціальна експертиза позивача проведена без представників закладів охорони здоров`я МВС, які до складу комісії не залучалися.

Отже, відповідачем всупереч вимогам пункту 9 Порядку №850 не розглянуто по суті матеріали про призначення та виплату одноразової грошової допомоги позивачу згідно з Порядком №850, повернуто їх та відповідно не прийнято жодного рішення, чим, на думку суду, вчинено протиправні дії.

На даний час заява про виплату одноразової допомоги позивачу у встановленому законодавством Порядку не розглянута, відповідне рішення не прийнято, що свідчить про порушення відповідачем прав позивача, яке триває і на момент розгляду справи по суті.

Конституційний Суд України неодноразово розглядав питання, пов`язані з реалізацією права на соціальний захист, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція України виокремлює певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них, зокрема, належать громадяни, які відповідно до статті 17 Конституції України перебувають на службі у військових формуваннях та правоохоронних органах держави, забезпечуючи суверенітет і територіальну цілісність України, її економічну та інформаційну безпеку, а саме - у Збройних Силах України, органах Служби безпеки України, міліції, прокуратури, охорони державного кордону України, податкової міліції, Управління державної охорони України, державної пожежної охорони, Державного департаменту України з питань виконання покарань тощо.

Необхідність додаткових гарантій соціальної захищеності цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення зумовлена насамперед тим, що служба у Збройних Силах України, інших військових формуваннях та правоохоронних органах держави пов`язана з ризиком для життя і здоров`я, підвищеними вимогами до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей (Рішення Конституційного Суду України від 20.03.2002 № 5-рп/2002).

В свою чергу, як встановлено судом з матеріалів справи, у межах спірних правовідносин, відповідач не здійснював розгляд заяви позивача по суті, а саме щодо наявності у позивача підстав для отримання одноразової грошової допомоги, не досліджувалися з цього приводу надані позивачем документи і не прийнято жодного передбаченого законом рішення за наслідками вирішення питання стосовно призначення і виплати позивачу спірної грошової допомоги, а тому суд, надаючи правову оцінку аргументам сторін, дійшов висновку щодо невідповідності дій Міністерства внутрішніх справ України критерію правомірності, передбаченого пунктом 1 частини 2 статті 2 КАС України.

Вказане відповідає правовій позиції щодо застосування норм матеріального права, висловленій Верховним Судом у постановах від 30.01.2108 року у справі №822/1579/17, від 23 червня 2020 року у справі №822/1545/17, від 23 червня 2020 року у справі №296/10884/16-а.

Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Суд враховує, що спосіб відновлення порушеного права позивача має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

Відповідно до частини другої статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Зважаючи на встановлення судом порушеного права, застосовуючи механізм захисту порушеного права та його відновлення, оскільки відповідачем як суб`єктом владних повноважень не прийнято рішення по суті розгляду матеріалів (задоволення/відмови) щодо здійснення виплати одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 згідно з пунктом 9 Порядку та умов призначення та виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21.10.2015 року №850, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню шляхом визнання протиправними дій Міністерства внутрішніх справ України щодо повернення заяви позивача про призначення та виплату одноразової грошової допомоги у зв`язку із встановленням ІІІ групи інвалідності внаслідок захворювання, пов`язаного з проходженням служби в органах внутрішніх справ без прийняття рішення та зобов`язання Міністерства внутрішніх справ України розглянути документи про призначення одноразової грошової допомоги позивачу та прийняти рішення про призначення або про відмову в призначенні одноразової грошової допомоги.

Згідно з вимогами статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Відповідно до ч.1 ст. 245 КАС України, при вирішенні справи по суті суд може задовольнити позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково.

Оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та, враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку про задоволення позову повністю.

На підставі ст. 139 КАС України, сплачений позивачем судовий збір у розмірі 1211,20 грн. підлягає стягненню на користь позивача з Міністерства внутрішніх справ України за рахунок його бюджетних асигнувань.

Керуючись ст. ст. 2, 8-10, 14, 72-79, 90, 139, 242-246, 250, 257-262, пп. 15.5 п.15 розділу Перехідні положення КАС України, суд, -

в и р і ш и в :

адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними дії Міністерства внутрішніх справ України, оформлені листом від 16.09.2024 №26154-2024, щодо повернення заяви про призначення та виплату одноразової грошової допомоги у зв`язку із встановленням ІІІ групи інвалідності внаслідок захворювання, пов`язаного з проходженням служби в органах внутрішніх справ без прийняття рішення про призначення чи відмову у призначенні ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв`язку із встановленням ІІІ групи інвалідності.

Зобов`язати Міністерство внутрішніх справ України (місцезнаходження: 01601, м. Київ, вул. Богомольця, 10; ЄДРПОУ: 00032684) повторно розглянути документи про призначення ОСОБА_1 (адреса проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ) одноразової грошової допомоги у зв`язку із встановленням ІІІ групи інвалідності внаслідок захворювання, пов`язаного з проходженням служби в органах внутрішніх справ і за наслідками повторного розгляду прийняти одне з рішень, передбачених пунктом 9 Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.10.2015 №850.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (адреса проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Міністерства внутрішніх справ України (місцезнаходження: 01601, м. Київ, вул. Богомольця, 10; ЄДРПОУ: 00032684) судові витрати у вигляді судового збору в розмірі 1211 (тисяча двісті одинадцять) грн 20 коп.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду із врахуванням п.п.15.5 п.15 розділу VII Перехідні положення КАС України протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

СуддяЧаплик Ірина Дмитрівна