Рішення

від 29.11.2024 по справі 380/26232/23

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 листопада 2024 рокусправа № 380/26232/23

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кравціва О.Р. розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Вітмар» до Головного управління ДПС у Львівській області, про визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення.

Суть справи.

До Львівського окружного адміністративного суду звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю «Вітмар» (далі позивач, ТОВ «Вітмар») з позовом до Головного управління ДПС у Львівській області (далі відповідач, ГУ ДПС у Львівській області), в якому просить:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у Львівській області від 09.08.2023 №18042/13-01-07-10.

Ухвалою суду від 13.11.2023 відкрито спрощене позовне провадження у справі без виклику сторін.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказав, що ГУ ДПС у Львівській області провело документальну позапланову виїзну перевірку з питань дотримання вимог валютного законодавства щодо зовнішньоекономічних контрактів від 27.02.2018 №1DJ/18, від 07.04.2021 №1LB/21 (експортні) та від 18.01.2022 №18/01-2022 (імпортний). За результатами перевірки складено акт №10705/13-01-04-07/43440447 від 28.04.2023, в якому міститься висновок податкового органу про порушення позивачем вимог частин 2 та 3 статті 13 Закону України «Про валюту і валютні операції», з урахуванням вимог пунктів 142, 144 постанови Правління Національного банку України від 24.02.2022 №18 «Про роботу банківської системи в період запровадження воєнного стану», щодо термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності. На підставі акта перевірки ГУ ДПС у Львівській області прийняло податкове-повідомлення рішення форми «С» №18042/13-01-07-10 від 09.08.2023. Вважає, що таке рішення податкового органу є необґрунтованим та безпідставним, а тому, його слід скасувати.

Відповідач проти позову заперечив з підстав викладених у відзиві. Вказав, що за результатами проведеної перевірки складено акт №10705/13-01-04-07/43440447 від 28.04.2023, яким встановлено, що в установлені Національним банком України граничні строки станом на дату завершення перевірки (12.07.2023) не завершено розрахунків згідно з експортним контрактом від 27.02.2018 №1DJ/18, укладеним з нерезидентом Bilaal General Trading Сo (Ефіопія, Джибутті), дебіторська заборгованість складає 31452,00 євро, чим порушено частину 2 статті 13 Закону України «Про валюту і валютні операції» та пункти 142, 144 Постанови Правління Національного банку України від 24.02.2022 №18 «Про роботу банківської системи в період запровадження воєнного стану», у тому числі:

- в сумі 16170,00 євро, МД №UA209110/2022/003320 від 18.07.2022, рахунок-фактура (інвойс) від 08.07.2022 №1DJ/18-28Ter (строк завершення розрахунків 13.01.2023; кількість днів прострочення 180);

- в сумі 15282,00 євро, МД №UA209110/2022/003781 від 11.08.2022, рахунок-фактура (інвойс) від 11.08.2022 №1DJ/18-30Kho (строк завершення розрахунків 06.02.2023; кількість днів прострочення 156).

Також, за результатами перевірки встановлено, що розрахунки згідно з експортним контрактом від 07.04.2021 №1LB/21, укладеним з нерезидентом Pinustar (Ліван, Lebanon, Nabatiex), в частині 3709,07 доларів США завершено з порушенням установлених Національним банком України граничних строків, що спричинило порушення частини 2 статті 13 Закону України «Про валюту і валютні операції» та пункти 142, 144 Постанови Правління Національного банку України від 24.02.2022 №18 «Про роботу банківської системи в період запровадження воєнного стану». Кількість днів прострочення 68 днів.

Крім того, ТОВ «Вітмар» на виконання своїх зобов`язань згідно з імпортним контрактом від 18.01.2022 №18/01-2022, укладеним з нерезидентом HONGKONG GREEN ENERGY INVESTMENT CO. LIMITED (Китай), 13.10.2022 здійснено переказ коштів (авансування) з валютного рахунку на загальну суму 13000,00 доларів США на користь контрагента. Відповідно до частини 1 статті 13 Закону України «Про валюту і валютні операції», з урахуванням вимог пункту 142 Постанови Правління Національного банку України від 24.02.2022 №18 «Про роботу банківської системи в період запровадження воєнного стану», граничний строк надходження товару 10.04.2023. Однак товар за цим контрактом на митну територію України не надійшов, а контрагентом (нерезидентом) 14.04.2023 здійснено повернення коштів з порушенням встановлених термінів (кількість днів

прострочення 4 дні). Оскільки під час документальної позапланової виїзної перевірки контролюючим органом встановлено порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності, до позивача застосовані фінансові санкції.

Розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, через п`ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі (частина 2 статті 262 КАС України).

Суд на підставі позовної заяви, відзиву, а також долучених письмових доказів,-

в с т а н о в и в :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Вітмар» зареєстроване як юридична особа 23.05.2011, податковий номер платника податків: 37740773; основний вид економічної діяльності: 46.13 Діяльність посередників у торгівлі деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічними виробами.

ГУ ДПС у Львівській області здійснено документальну позапланову виїзну перевірку з питань дотримання вимог валютного законодавства щодо зовнішньоекономічних контрактів від 27.02.2018 №1DJ/18, від 07.04.2021 №1LB/21 (експортні) та від 18.01.2022 №18/01-2022 (імпортний).

За результатами проведеної перевірки складено акт №10705/13-01-04-07/43440447 від 28.04.2023.

У вказаному Акті зафіксовано порушення позивачем встановлених Національним банком України граничних строків розрахунків з контрагентами-нерезидентами, що спричинило порушення вимог частин 2 та 3 статті 13 Закону України «Про валюту і валютні операції», з урахуванням вимог пунктів 142, 144 постанови Правління Національного банку України від 24.02.2022 №18 «Про роботу банківської системи в період запровадження воєнного стану» (із змінами і доповненнями, внесеними постановами Правління Національного банку України від 04.04.2022 №68, від 07.06.2022 №113, від 07.07.2022 №142).

На підставі акта перевірки ГУ ДПС у Львівській області прийняло податкове-повідомлення рішення форми «С» №18042/13-01-07-10 від 09.08.2023.

Вважаючи податкове повідомлення-рішення безпідставним та протиправним, позивач звернувся за захистом своїх прав до суду.

Вирішуючи справу, суд застосовує такі норми права.

Завданням адміністративного судочинства України відповідно до частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади, їх посадові особи повинні діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів врегульовано Податковим кодексом України №2755-VI від 02.12.2010 (далі ПК України), яким визначено вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства (у редакції чинній станом на момент виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до статті 62 ПК України податковий контроль здійснюється шляхом: ведення обліку платників податків; інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності контролюючих органів; перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.

Згідно з підпунктом 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 ПК України контролюючі органи мають право, зокрема, проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Відповідно до пункту 75.1 статті 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Згідно з підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 ПК України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Відповідно до підпунктом 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 ПК України документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності отримання податкової інформації, що свідчить про порушення платником податків валютного, податкового законодавства, законодавства у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення та іншого не врегульованого цим Кодексом законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов`язковий письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначаються порушення цим платником податків відповідно валютного, податкового та іншого не врегульованого цим Кодексом законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем отримання запиту.

Підпунктом 19-1.1.4 пункту 19-1.1 статті 19-1 ПК України встановлено, що на контролюючі органи покладено функцію зі здійснення контролю за встановленими законом строками проведення розрахунків в іноземній валюті.

Відповідно до норм підпункту 14.1.39 пункту 14.1 статті 14 ПК України грошове зобов`язання платника податків сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету або на єдиний рахунок як податкове зобов`язання та/або інше зобов`язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності та пеня.

Згідно з підпунктом 14.1.162 пункту 14.1 статті 14 ПК України, пеня сума коштів у вигляді відсотків, нарахована на суми податкових зобов`язань та/або на суми штрафних (фінансових) санкцій, не сплачених у встановлені законодавством строки, а також нарахована в інших випадках та порядку, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Відповідно до підпункту 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 ПК України контролюючий орган зобов`язаний самостійно визначити суму грошових зобов`язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, або зменшення суми податку на доходи фізичних осіб, задекларовану до повернення з бюджету у зв`язку із використанням платником податку права на податкову знижку, якщо згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов`язань з окремого податку або збору та/або іншого зобов`язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, застосування штрафних (фінансових) санкцій та нарахування пені, у тому числі за порушення, у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган.

Правові засади здійснення валютних операцій, валютного регулювання та валютного нагляду, права та обов`язки суб`єктів валютних операцій і уповноважених установ та встановлює відповідальність за порушення ними валютного законодавства регламентовано приписами Закону України «Про валюту і валютні операції» від 21.06.2018 №2473-VIII (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) (далі Закон №2473-VIII).

Відповідно до частини 1 статті 11 Закону №2473-VIII валютний нагляд в Україні здійснюється органами валютного нагляду та агентами валютного нагляду.

Згідно з частиною 4 статті 11 Закону №2473-VIII органами валютного нагляду відповідно до цього Закону є Національний банк України та центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику. Органи валютного нагляду в межах своєї компетенції здійснюють нагляд за дотриманням резидентами та нерезидентами валютного законодавства.

Відповідно до частини 1 статті 13 Закону №2473-VIII Національний банк України має право встановлювати граничні строки розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів.

Частиною 2 статті 13 Закону №2473-VIII передбачено, що в разі встановлення Національним банком України граничного строку розрахунків за операціями резидентів з експорту товарів грошові кошти підлягають зарахуванню на рахунки резидентів у банках України у строки, зазначені в договорах, але не пізніше строку та в обсязі, встановлених Національним банком України. Строк виплати заборгованості обчислюється з дня митного оформлення продукції, що експортується, а в разі експорту робіт, послуг, прав інтелектуальної власності та (або) інших немайнових прав - з дня оформлення у письмовій формі (у паперовому або електронному вигляді) акта, рахунка (інвойсу) або іншого документа, що засвідчує їх надання.

Згідно з частиною 5 статті 13 Закону №2473-VIII порушення резидентами строку розрахунків, встановленого згідно із цією статтею, тягне за собою нарахування пені за кожний день прострочення в розмірі 0,3 відсотка суми неодержаних грошових коштів за договором (вартості недопоставленого товару) у національній валюті (у разі здійснення розрахунків за зовнішньоекономічним договором (контрактом) у національній валюті) або в іноземній валюті, перерахованій у національну валюту за курсом Національного банку України, встановленим на день виникнення заборгованості. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаних грошових коштів за договором (вартості недопоставленого товару).

У разі якщо виконання договору, передбаченого частинами другою або третьою цієї статті, зупиняється у зв`язку з виникненням форс-мажорних обставин, перебіг строку розрахунків, установленого згідно з частиною першою цієї статті, та нарахування пені відповідно до частини п`ятої цієї статті зупиняється на весь період дії форс-мажорних обставин та поновлюється з дня, наступного за днем закінчення дії таких обставин (частина 6 статті 13 Закону №2473-VIII).

Отже, у разі зупинення виконання господарської операції, яке зумовлене виникненням форс-мажорних обставин, зупиняється як перебіг строку розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів, так і нарахування пені на весь період дії форс-мажорних обставин.

Правління Національного банку України (далі НБУ) затвердило постановою від 02.01.2019 №5 «Положення про заходи захисту та визначення порядку здійснення окремих операцій в іноземній валюті» (далі Положення №5).

Згідно з пунктом 21 розділу ІІ Положення №5 граничні строки розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів становлять 365 календарних днів.

Пункт 23 розділу ІІ Положення №5 передбачає, що розрахунки за операціями резидентів з експорту та імпорту товарів здійснюються не пізніше строку, визначеного пунктом 21 розділу II цього Положення, з урахуванням вимог пункту 22 розділу II цього Положення, у повному обсязі, з урахуванням вимог пункту 22 розділу II цього Положення стосовно операцій з експорту, імпорту товарів у незначній сумі (уключаючи незавершені розрахунки за операцією). Грошові кошти від нерезидента за операціями резидента з експорту товарів підлягають зарахуванню на рахунок резидента в Україні в банку.

Національний банк України 24.02.2022 прийняв постанову №18 «Про роботу банківської системи в період запровадження воєнного стану» (далі Постанова №18), пунктом 21 якої визначено, що протягом дії воєнного стану інші нормативно-правові акти Національного банку України діють у частині, що не суперечать цій постанові.

Так, пунктом 14-2 Постанови №18 (із змінами і доповненнями, внесеними постановами Правління Національного банку України від 04.04.2022 №68, від 07.06.2022 №113, від 07.07.2022 №142) встановлено, що граничні строки розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів становлять 180 календарних днів та застосовуються до операцій, здійснених з 05.04.2022.

Відповідно до пункту 14-3 Постанови №18 граничні строки розрахунків, зазначені в пункті 14-2 цієї постанови:

1) не поширюються на операцію з експорту, імпорту товарів (уключаючи незавершені розрахунки за операцією), сума якої (в еквіваленті за офіційним курсом гривні до іноземних валют, установленим Національним банком України на дату здійснення операції) є меншою, ніж розмір, передбачений статтею 20 Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення» (далі незначна сума), крім дроблення операцій з експорту товарів або дроблення валютних операцій;

2) застосовуються з урахуванням установлених Національним банком України за поданням Кабінету Міністрів України відповідно до абзацу другого частини першої статті 13 Закону України «Про валюту і валютні операції» винятків та (або) особливостей для окремих товарів та (або) галузей економіки.

Згідно з пунктом 14-4 Постанови №18 розрахунки за операціями резидентів з експорту та імпорту товарів здійснюються не пізніше строку, визначеного в пункті 14-2 цієї постанови, з урахуванням вимог пункту 14-3 цієї постанови в повному обсязі, з урахуванням вимог пункту 14-3 цієї постанови стосовно операцій з експорту, імпорту товарів у незначній сумі (уключаючи незавершені розрахунки за операцією). Грошові кошти від нерезидента за операціями резидента з експорту товарів підлягають зарахуванню на рахунок резидента в банку в Україні.

Згідно з вимогами частини 1 та 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З доказів у справі суд встановив, що за результатами проведеної документальної позапланової виїзної перевірки з питань дотримання вимог валютного законодавства щодо зовнішньоекономічних контрактів від 27.02.2018 №1DJ/18, від 07.04.2021 №1LB/21 (експортні) та від 18.01.2022 №18/01-2022 (імпортний) складено акт №10705/13-01-04-07/43440447 від 28.04.2023, в якому зафіксовано порушення позивачем вимог частин 2 та 3 статті 13 Закону України «Про валюту і валютні операції», з урахуванням вимог пунктів 142, 144 постанови Правління Національного банку України від 24.02.2022 №18 «Про роботу банківської системи в період запровадження воєнного стану», щодо термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Також в ході проведення перевірки встановлено, що:

- станом на дату завершення перевірки (12.07.2023) не завершено розрахунків згідно з експортним контрактом від 27.02.2018 №1DJ/18, укладеним з нерезидентом Bilaal General Trading Сo (Ефіопія, Джибутті), дебіторська заборгованість складає 31452,00 євро, у тому числі:

- в сумі 16170,00 євро, МД №UA209110/2022/003320 від 18.07.2022, рахунок-фактура (інвойс) від 08.07.2022 №1DJ/18-28Ter (строк завершення розрахунків 13.01.2023; кількість днів прострочення 180);

- в сумі 15282,00 євро, МД №UA209110/2022/003781 від 11.08.2022, рахунок-фактура (інвойс) від 11.08.2022 №1DJ/18-30Kho (строк завершення розрахунків 06.02.2023; кількість днів прострочення 156);

- розрахунки згідно з експортним контрактом від 07.04.2021 №1LB/21, укладеним з нерезидентом Pinustar (Ліван, Lebanon, Nabatiex), в частині 3709,07 доларів США завершено з порушенням установлених Національним банком України граничних строків; кількість днів прострочення 68 днів;

- позивач на виконання своїх зобов`язань згідно з імпортним контрактом від 18.01.2022 №18/01-2022, укладеним з нерезидентом HONGKONG GREEN ENERGY INVESTMENT CO. LIMITED (Китай), 13.10.2022 здійснено переказ коштів (авансування) з валютного рахунку на загальну суму 13000,00 доларів США на користь контрагента; граничний строк надходження товару 10.04.2023. Однак товар за цим контрактом на митну територію України не надійшов, а контрагентом (нерезидентом) 14.04.2023 здійснено повернення коштів з порушенням встановлених термінів (кількість днів прострочення 4 дні).

Суд зауважує, що позивач у своїй позовній заяви виклав протиправність висновків контролюючого органу лише щодо одного експортного контракту від 27.02.2018 №1DJ/18, укладеним з нерезидентом Bilaal General Trading Сo (Ефіопія, Джибутті).

Згідно з частиною 2 статті 73 КАС України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Таким чином, спірним питанням у цій справі є правомірність висновку відповідача щодо порушення позивачем вимог частин 2 та 3 статті 13 Закону України «Про валюту і валютні операції», з урахуванням вимог пунктів 142, 144 постанови Правління Національного банку України від 24.02.2022 №18 «Про роботу банківської системи в період запровадження воєнного стану», щодо термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності згідно з експортним контрактом від 27.02.2018 №1DJ/18, укладеним з нерезидентом Bilaal General Trading Сo (Ефіопія, Джибутті).

Відповідно до акта перевірки висновки контролюючого органу про незавершені розрахунки (на дату завершення перевірки 12.07.2023) за експортним контрактом від 27.02.2018 №1DJ/18 з нерезидентом Bilaal General Trading Co, що ґрунтується на відсутності платіжних документів з призначенням платежу (графа 70 платіжних інструкцій (SWIFT повідомлень МТ103): контракт від 27.02.2018 №1DJ/18, інвойси: від 08.07.2022 №1DJ/18-28Ter; від 11.08.2022 №1DJ/18-30Kho. В акті перевірки також зазначено, якщо в призначенні вхідного платежу (поле 70) не вказано номер і дату контракту, необхідно в день надходження надати через систему StarAccess або до обслуговуючого відділення лист з уточненням призначення платежу на ім`я начальника відділення в довільній формі, в якому потрібно зазначити номер та дату договору, інвойсу (рахунку) та інші документи, згідно з якими надійшли кошти по платежу.

Згідно з умовами контракту від 27.02.2018 №1DJ/18 предметом договору є зобов`язання продавця передати у власність покупця товари, визначені в пункті 1.2. контракту, а покупець зобов`язується прийняти та оплатити товар.

Найменування, порода, походження, розміри, вологість, сортність, одиниці вимірювання, його співвідношення, а також вимоги до товару, що підлягають поставці за цим контрактом, зазначаються у специфікаціях (додатки до контракту), підписаних обома сторонами, що є невід?ємною частиною контракту (пункт 1.2.).

Платежі за поставлений товар здійснюються в «ЄВРО» шляхом банківського переказу за кожну партію на банківський рахунок продавця, вказаного в контракті (пункту 6.1.). Платежі здійснюються шляхом 100% передоплати вартості партії товарів що підлягає поставці, після підтвердження наміру прийняти товар покупцем та надсиланні продавцем рахунку-фактури, або в тижневий термін після моменту митного оформлення товару ( пункту 6.2.). За попередньою домовленістю, покупець може здійснити авансовий платіж на рахунок продавця в сумі не більшій десятикратної вартості мінімальної партії товару (пункт 6.3.). Днем оплати є день зарахування коштів на банківський рахунок продавця (пункт 6.5.). Покупець повідомляє продавця про здійснення платежу протягом дня, з моменту здійснення платежу, надсилаючи підтвердження платежу електронною поштою на адресу продавця вказану в контракті (пункт 6.6.).

Так, суд зважає на покликання представника позивача, що відповідальності за «некоректне» заповнення інформації в графі 70 (призначення платежу) у SWIFT повідомленні в жодному нормативно-правовому акті не передбачено.

Водночас слід зазначити, якщо в призначенні вхідного платежу (поле 70) не вказано номер і дату контракту, необхідно в день надходження надати до обслуговуючого відділення лист з уточненням призначення платежу на ім`я начальника відділення в довільній формі, в якому потрібно зазначити: номер та дату договору, інвойсу (рахунку) та інші документи, згідно з якими надійшли кошти по платежу.

Відповідно до наданих позивачем SWIFT повідомлень МТ103 в частині з них в графі 70 (призначення платежу) зазначено «BUILDING MATERIELS WOOD».

Водночас, як зазначається самим представником позивача, з метою зарахування коштів ТОВ «ВІТМАР» подавало до обслуговуючого банку АТКБ «ПриватБанк» листи з уточненням призначення платежу. Однак такі листи містять виключно посилання на дату і номер контракту (від 27.02.2018 №1DJ/18).

Також, під час проведення перевірки, контролюючому органу надавалася картка по субрахунку 362 за період з 01.01.2022 по 31.12.2022 по контрагенту Bilaal General Trading Co, в якій міститься інформація лише щодо сум та дат, які надходили позивачу від контрагента.

Враховуючи викладене, суд висновує, що в контролюючого органу на час завершення перевірки (12.07.2023) не було можливісті встановити оплату частини поставок товару, оскільки контролюючому органу не надавалися платіжні документи щодо інвойсів від 08.07.2022 №1DJ/18-28Ter та від 11.08.2022 №1DJ/18-30Kho.

Таким чином, контролюючим органом станом на час закінчення перевірки (12.07.2023) встановлено, що розрахунки за контрактом від 27.02.2018 №1DJ/18 незавершені в частині поставок, а саме: МД №UA209110/2022/003320 від 18.07.2022, рахунок-фактура (інвойс) від 08.07.2022 №1DJ/18-28Ter в сумі 16170,00 євро (строк завершення розрахунків 13.01.2023; кількість днів прострочення 180) та МД №UA209110/2022/003781 від 11.08.2022, рахунок-фактура (інвойс) від 11.08.2022 №1DJ/18-30Kho в сумі 15282,00 євро (строк завершення розрахунків 06.02.2023; кількість днів прострочення 156).

Щодо покликань позивача на довідку АТКБ «ПриватБанк» про відсутність порушень законодавчо встановлених строків розрахунків за операціями із контрагентом Bilaal General Trading Co за контрактом від 27.02.2018 №1DJ/18, суд зазначає, що така довідка складена 16.07.2023 вже після закінчення проведення перевірки (12.07.2023), а тому, не свідчать про дотримання норм законодавства до проведення перевірки та на дату складання акту за результатами проведення такої.

Щодо покликань представника позивача на те, що пеня за порушення резидентами строку розрахунків в іноземній валюті відповідно до вимог ПК України з 01.01.2021 є одним із різновидів пені в розумінні приписів підпункту 14.1.162 пункту 14.1. статті 14 ПК України, та, відповідно, нарахування такої у період з 01.01.2021 суперечить положенням абзацу 11 пункту 52-1 підрозділу XX «Перехідні положення» ПК України, суд зазначає таке.

Положеннями Закону №2473-VIII не врегульовано процедуру прийняття рішення про нарахування пені, як виду адміністративно-господарської санкції за порушення строків проведення розрахунків в іноземній валюті, а такий порядок врегульований положеннями Податкового кодексу України. Однак це не свідчить про те, що правовідносини у сфері здійснення валютних операцій, валютного регулювання та валютного нагляду стають частиною законодавства щодо справляння податків і зборів та на них розповсюджуються всі положення Податкового кодексу України. Закон №2473-VIII та Податковий кодекс України регулюють різні сфери державної політики.

Підстави для ототожнення пені, яка застосовується у податкових правовідносинах, із пенею, яка застосовується у сфері валютних операцій, валютного регулювання та валютного нагляду (за порушення строків надходження валютної виручки за операціями з експорту та імпорту товарів, відповідальність за яке встановлено статтею 13 Закону №2473-VIII) відсутні.

Частинами 1-3 статті 3 Закону №2473-VIII передбачено, що відносини, які виникають у сфері здійснення валютних операцій, валютного регулювання і валютного нагляду, регулюються Конституцією України, цим Законом, іншими законами України, а також нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону.

Питання здійснення валютних операцій, основи валютного регулювання та нагляду регулюються виключно цим Законом. Зміна положень цього Закону здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону. Зміна положень цього Закону може здійснюватися виключно окремими законами про внесення змін до цього Закону.

У разі якщо положення інших законів суперечать положенням цього Закону, застосовуються положення цього Закону.

Отже, спірні правовідносини є специфічними та врегульовані спеціальним Законом України «Про валюту і валютні операції», і саме норми вказаного Закону підлягають застосуванню, зокрема, і в питанні нарахування пені за порушення строків розрахунків в іноземній валюті.

Відповідно до абзацу 11 пункту 52-1 підрозділу «Перехідні положення» ПК України протягом дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), платникам податків не нараховується пеня, а нарахована, але не сплачена за цей період пеня підлягає списанню. Проте така застосовна у сфері справляння податків і зборів та не підлягає застосуванню у сфері регулювання валютних правовідносин.

Крім того, зміни до положень Закону України «Про валюту і валютні операції» здійснюються виключно шляхом внесення змін до цього Закону. Однак до Закону №2473-VIII не вносились норми, які б дозволяли не застосовувати пеню (звільняли від застосування пені) за порушення строку розрахунків в іноземній валюті у період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19).

При цьому, маючи на меті звільнити суб`єктів господарювання, які вчинили правопорушення, у вигляд порушення строків розрахунків, від відповідальності у вигляді пені законодавець вносить відповідні зміни саме до Закону України «Про валюту і валютні операції».

Законом України №2260-IX від 12.05.2022 «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо особливостей податкового адміністрування податків, зборів та єдиного внеску під час дії воєнного, надзвичайного стану» статтю 16 Закону України «Про валюту і валютні операції» доповнено пунктом 13 такого змісту: « 13. Відповідальність, передбачена частиною п`ятою статті 13 цього Закону, не застосовується до резидентів суб`єктів господарювання, що вчинили відповідне правопорушення, якщо імпортні операції не можуть бути завершені внаслідок дії постанови Кабінету Міністрів України «Про застосування заборони ввезення товарів з російської федерації» від 09.04.2022 №426».

Тобто, у разі якби законодавець мав на меті звільнити суб`єктів господарювання від відповідальності шляхом не нарахування (не застосування) пені під час дії карантину (COVID-19), відповідні зміни (чи обмеження в застосуванні) були б внесені саме до Закону України «Про валюту і валютні операції», проте таких змін внесено не було.

Отже, пеня, передбачена частиною 5 статті 13 Закону України «Про валюту і валютні операції», за порушення строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів, у період дії карантину, встановленого Кабінету Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), застосовується на загальних підставах і на таку не поширюються положення абзацу 11 пункту 52-1 підрозділу «Перехідні положення» ПК України.

Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду від 23.07.2024 у справі №240/25642/22, а також постанові Верховного Суду від 29.08.2024 у справі №280/7416/23.

Таким чином, доводи позивача про відсутність у контролюючого органу підстав для нарахування у період дії карантину пені за порушення строків розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності є безпідставними.

З огляду на викладене суд висновує, що відповідач під час здійснення перевірки та прийняття оскарженого податного повідомлення-рішення діяв в межах та в спосіб передбачений законодавством.

Згідно з статтею 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог. Тому, в задоволенні позову слід відмовити повністю.

За правилами статті 139 КАС України стягнення судових витрат на користь позивача, якому у задоволенні позову відмовлено повністю не передбачено.

Керуючись статтями 2, 8-10, 14, 72-77, 90, 139, 241-246, 255, 257, 293, 295 КАС України, суд, -

в и р і ш и в :

1. У задоволенні позову відмовити повністю.

2. Судовий збір покласти на позивача.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Суддя Кравців Олег Романович