Постанова

від 27.11.2024 по справі 320/18337/24

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 320/18337/24 Суддя (судді) першої інстанції: Щавінський В.Р.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 листопада 2024 року м. Київ

Колегія Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:

судді-доповідача Кузьменка В.В.,

суддів: Василенка Я.М., Ганечко О.М.,

за участю секретаря Барміної Г.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Кабінету Міністрів України, третя особа: Міністерство соціальної політики України, про визнання протиправною та скасування постанови, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 18 вересня 2024 року,

В С Т А Н О В И Л А:

ОСОБА_1 звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Кабінету Міністрів України, в якому просив:

- визнати протиправним та скасувати п. 4 Постанови Кабінету Міністрів України № 551 від 11.07.2018, відповідно до якого внесено зміни до Постанови Кабінету Міністрів України «Про порядок віднесення деяких категорій громадян до відповідних категорій осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» №674 від 02.12.1992.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 18 вересня 2024 року позовну заяву залишено без розгляду.

Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати ухвалу суду першої інстанції як таку, що ухвалена з порушенням норм матеріального і процесуального права, та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Доводи апелянта обґрунтовані зокрема тим, що судом першої інстанції неповно з`ясовано обставини справи та порушено положення процесуального законодавства при залишенні позову без розгляду, що порушує права та законні інтереси апелянта та є підставою для скасування оскаржуваної ухвали суду, адже позивач не був належно повідомлений про розгляд справи, що позбавило його можливості брати участь в розгляді, а відповідно, доступу до правосуддя.

Виконуючи вимоги процесуального законодавства, колегія суддів ухвалила продовжити строк розгляду апеляційної скарги, згідно з положеннями ст. 309 Кодексу адміністративного судочинства України.

Позивач та представник третьої особи, будучи належним чином повідомленими про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з`явилися. Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення питання, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов`язкова, колегія суддів, з урахуванням положень п. 2 ч. 1 ст. 311 КАС України, визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи без вказаних сторін.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечив проти задоволення вимог апеляційної скарги, спірну ухвалу суду першої інстанції просив залишити без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно з ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до ч. 1 ст. 320 КАС України підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи та порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 03.05.2024 відкрито провадження у адміністративній справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 19.06.2024.

Надалі суд першої інстанції вказав, що позивач належним чином повідомлений про час, дату та місце розгляду справи, проте у судові засідання, призначені на 19.06.2024, 17.07.2024 та 18.09.2024 не прибув.

Відтак, в судовому засіданні, призначеному на 18.09.2024, судом поставлено на обговорення питання щодо залишення даної позовної заяви без розгляду, у зв`язку з повторною неявкою позивача у судові засідання, які призначались на 19.06.2024, 17.07.2024 та 18.09.2024.

Суд першої інстанції, залишаючи позовну заяву без розгляду, вказав, що з огляду на неявку позивача без поважних причин до суду, невиконання вимог суду, ненадання заяв до суду, та того, що останній не підтримує заявлені позовні вимоги, не надає пояснення щодо обставин справи, без встановлення яких неможливий розгляд справи по суті, наявні підстави для залишення позовної заяви без розгляду.

Оцінюючи правомірність висновків суду першої інстанції, колегія суддів виходить з такого.

Відповідно до ч. 5 ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неявки позивача в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки, якщо від нього не надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, суд залишає позовну заяву без розгляду, якщо неявка перешкоджає розгляду справи. Якщо відповідач наполягає на розгляді справи по суті, справа розглядається на підставі наявних у ній доказів. До позивача, який не є суб`єктом владних повноважень, положення цієї частини застосовуються лише у разі повторної неявки.

Наведена норма кореспондується із положеннями п. 4 ч. 1 ст. 240 Кодексу адміністративного судочинства України якою визначено що позов залишається судом без розгляду, якщо позивач не прибув (повторно не прибув, якщо він не є суб`єктом владних повноважень) у підготовче засідання чи у судове засідання без поважних причин або не повідомив про причини неявки, якщо від нього не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності.

Матеріали справи не містять належних доказів повідомлення позивача про відкриття провадження у справі та належного повідомлення про призначення усіх судових засідань.

Таким чином, колегія суддів погоджується з тим, що позивач не був належно повідомлений про розгляд справи, що свідчить про обґрунтованість тверджень апелянта стосовно того, що спірна ухвала є передчасною та прийнятою з порушенням норм процесуального права.

Європейський суд з прав людини в рішенні від 19 червня 2001 року у справі «Креуз проти Польщі» констатував, що право на суд не є абсолютним і воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання з боку держави. Разом з тим, такі обмеження не повинні впливати на доступ до суду чи ускладнювати цей доступ таким чином І такою мірою, щоб завдати шкоди суті цього права, та мають переслідувати законну мету. Проявом цього права є забезпечення для кожної особи можливості звернутися до суду.

Поряд з цим, колегія суддів враховує, що Європейський суд з прав людини в рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа проти Іспанії» вказав, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Як наголошує в своїх рішеннях Європейський суд, позивач як сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки (рішення Європейського суду прав людини у справі «Каракуця проти України»).

Разом з тим, позивачем вказано, що він намагався зв`язатися із судом для розгляду справи, проте це було неможливим. Контакти суду, вказані на офіційному веб-ресурсі були недоступні. 18.09.2024 в призначений час представник позивача чекала на запрошення до ВКЗ, проте за відсутності виклику знов намагалася звернутися до суду будь-яким шляхом, в тому числі направила відповідні заяви на електронну адресу суду, а також через систему "Електронний суд", що не призвело до жодних наслідків.

Суд апеляційної інстанції також враховує, що згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Таким чином, апелянтом вірно вказано, що під час винесення оскаржуваної ухвали судом першої інстанції неповно з`ясовано обставини справи, що призвело до неправильного вирішення питання та відповідно до пункту 4 частини 1 статті 320 КАС України є підставою для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Відповідно до пунктів 1, 4 ч. 1 ст. 320 КАС України, підставою для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, а також неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.

Перевіривши мотивування судового рішення та доводи апеляційної скарги, відповідно до вимог ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо справедливого судового розгляду, врахувавши ст. 6 КАС України, відповідно до якої суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, судова колегія вважає, що суд першої інстанції дійшов хибного висновку, що заявлені позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають залишенню без розгляду, а тому апеляційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржувана ухвала - скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 242, 308, 312, 315, 320, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України,

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 18 вересня 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Кабінету Міністрів України, третя особа: Міністерство соціальної політики України про визнання протиправною та скасування постанови - задовольнити.

Ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 18 вересня 2024 року - скасувати, а справу направити до Київського окружного адміністративного суду для продовження розгляду.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Суддя-доповідач В. В. Кузьменко

Судді: Я. М. Василенко

О. М. Ганечко

Повний текст постанови складено 28.11.2024.