Ухвала

від 27.11.2024 по справі 201/9606/24

ЖОВТНЕВИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

№ 201/9606/24

провадження 2/201/3667/2024

УХВАЛА

27 листопада 2024 року Жовтневий районний суд

міста Дніпропетровська

в складі: головуючого

судді Антонюка О.А.

з секретарем Могиліною Д.О.

розглянувши впорядку спрощеногопозовного провадженняз повідомленнямсторін взалі судув приміщенніЖовтневого районногосуду містаДніпропетровська вм.Дніпрі цивільнусправу запозовом Об`єднанняспіввласників багатоквартирногобудинку «ЖК«Олександрійський» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по цільовим внескам, трьох відсотків річних та інфляційного збільшення боргу, судових витрат,

В С Т А Н О В И В:

ОСББ «ЖК «Олександрійський» 06 серпня 2024 року звернулося до суду з позовом до відповідача ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по цільовим внескам, трьох відсотків річних та інфляційного збільшення боргу, судових витрат, позовні вимоги не змінювалися, не доповнювалися і не уточнювалися. Справа по суті не слухалася, виносилася ухвала, розглядаються клопотання, спір по суті не вирішено.

Судом з`ясувалося,що підставоювказаного позовує те,що відповідачначебто несплачувала цільові внески на користь позивача (ОСББ «ЖК «Олександрійський»), у неї утворилася заборгованість по цим платежам, самостійно і добровільно вказаний борг своєчасно не погашено і позивач вимушений був звертатися до суду. Після цього відповідачка оплатила всю заборгованість з урахуванням трьох відсотків річних та інфляційного збільшення боргу, а також судових витрат, про що надано документи.

Так, позивач ставив питання в позові про стягнення з відповідачки боргу, що складається з наступного: 68569 грн. 56 коп. основна заборгованість (цільовий внесок), 10998 грн. 99 коп. інфляційні втрати, 3958 грн. 68 коп. три відсотки річних, 3028 грн. витрати на судовий збір і 10000 грн. витрати на правову допомогу, а всього 96555 грн. 23 коп.. Відповідачка надала докази сплати позивачеві всієї суми заборгованості (навіть більше; так надано платіжні інструкції про перерахування відповідачкою позивачу суми 97850 грн. трьома платежами 13 і 14 листопада 2024 року (41400 грн., 15050 грн. і 41400 грн.) на загальну суму 97850 грн.. Отже сума боргу відповідачки перед позивачем погашена повністю.

Таким чином, станом натепер відсутній предмет спору, що свідчить про можливість закриття провадження в справі.

Суд вважає можливим закриття провадження в справі, виходячи з наступного.

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

З`ясувавши думку учасників судового розгляду, перевіривши матеріали справи, роз`яснивши наслідки закриття провадження в справі, зважуючи на вище вказані обставини і на те, що вказане не порушує інтереси учасників справи та інших осіб, суд вважає можливим закриття провадження в справі, оскільки, дійсно позивач у позовній заяві зазначає, що відповідач має перед ним заборгованість, а матеріалами справи зараз не підтверджується вказане твердження позивача, відповідач не погоджується з цим та не розуміє, чому позивач звернувся до суду з даним позовом, а не врегулював це питання в досудовому порядку, адже перешкоджаючих підстав для досудового врегулювання спору в добровільному порядку позивачем не здійснено, вирішення якого не привело б до фактично виникнення спору.

Таким чином, спору зараз щодо заборгованості відповідача перед позивачем не тільки по цільовим внескам, трьом відсоткам річних та інфляційному збільшенню боргу, але і по судових витратах немає.

Обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення. Відсутність спору, у свою чергу, виключає можливість звернення до суду, оскільки відсутнє право, що підлягає судовому захисту.

Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (ст. 4 ЦПК України).

Частиною 1 ст. 5 ЦПК України передбачено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 175 ЦПК України, у позовній заяві позивач викладає свої

вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування.

Під предметом позову розуміється певна матеріально - правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Відповідно до вимог пункту 2 частини 1 статті 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Тому, за вказаних обставин провадження № 2/201/3667/2024 у справі № 201/9606/24 про стягнення боргу і витрат підлягає закриттю.

При цьому суд керується також і тим, що п. 6 ч. 3 ст. 175 ЦПК України вказує як на обов`язкову вимогу відомості про вжиття заходів досудового врегулювання спору, якщо таке проводилося, в тому числі, якщо законом визначений обов`язковий досудовий порядок урегулювання спору.

Отже, з огляду на зазначене, фактично наразі відсутній предмет спору.

Право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Положеннями ст. 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, та встановлено перелік способів захисту цивільних прав та інтересів.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, у зв`язку з чим, суд повинен з`ясувати характер спірних правовідносин сторін (предмет та підставу позову), характер порушеного права позивача та можливість його захисту в обраний ним спосіб.

При цьому, особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред`явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. В свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких грунтуються позовні вимоги, у тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах, у разі встановлення порушеного права з`ясувати, чи буде воно відновлено у заявлений спосіб.

Відповідно доч.1-3 ст.12ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пунктом 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE (Серявін та інші проти України), №4909/04, §58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

За таких обставин суд приходить до висновку, що дана ухвала повною мірою обгрунтована, є зрозумілою учасникам справи та в ній належним чином зазначені підстави, на яких вона грунтується.

Також суд зазначає, що прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких не допустити судовий процес у безладний рух. У зв`язку з наведеним, закриття провадження в справі з підстав, передбачених законом, не є порушенням права на справедливий судовий захист.

Слід звернути увагу і на те, що Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях наголошує, що кожна сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у справі за його участю, добросовісно користуватися належними йому процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

З цього приводу прецедентними є рішення Європейського суду з прав людини у справах «Осман проти Сполученого королівства» від 28 жовтня 1998 року та «Креуз проти Польщі» від 19 червня 2001 року. У вказаних Рішеннях зазначено, що право на суд не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави. При цьому, Європейський суд з прав людини зазначив, що немає порушення права на доступ до правосуддя, якщо заявники не виявили належної зацікавленості у розгляді їхньої справи.

При цьому суд звертає увагу на вимогистатті 121 ЦПК Українипро те, що справа має бути розглянута судом протягом розумного строку; не може бути залишене поза увагою положення статті 6 Конвенції, якими передбачено, що судові процедури при розгляді справи повинні бути справедливими, справа має бути розглянута в розумний строк, а також те, що в цивільному судочинстві діє принцип ефективності судового процесу, який направлений на недопущення затягування розгляду справи.

Згідно ч. 1 ст. 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Як зазначив Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 07 липня 1989 рокуу справі «Юніон АліментаріяСандерс С.А. проти Іспанії» заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Обов`язком заінтересованої сторони є прояв особливої старанності при захисті своїх інтересів (рішення Європейського суду з прав людини від 04 жовтня 2001 року у справі «Тойшлер проти Германії» (Тeuschler v. Germany)).

Приймаючи до уваги вказане, суд приходить до висновку про те, що вказане закриття провадження не порушує інтереси учасників справи та інших осіб, тому суд вважає можливим клопотання задовольнити і провадження по справі закрити.

На підставі викладеного, керуючись п. 2 ч. 1 ст. 255, ст. 256, 258-261, 353, 354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Провадження посправі запозовом Об`єднанняспіввласників багатоквартирногобудинку «ЖК«Олександрійський» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по цільовим внескам, трьох відсотків річних та інфляційного збільшення боргу, судових витрат закрити.

Ухвала набрала законної сили 27 листопада 2024 року.

Ухвалу може бути оскаржено до Дніпровського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення в порядку, передбаченому ч. 1 ст. 354 ЦПК України з урахуванням положень п. 3 Розділу XII ПРИКІНЦЕВИХ ПОЛОЖЕНЬ ЦПК України.

Суддя -