Постанова
від 21.11.2024 по справі 354/703/21
ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 354/703/21

Провадження № 22-ц/4808/1442/24

Провадження № 22-ц/4808/1443/24

Головуючий у 1 інстанції Остап`юк М. В.

Суддя-доповідач Максюта

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 листопада 2024 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський апеляційний суд в складі:

головуючого (суддя-доповідач) Максюти І.О.,

суддів Василишин Л.В., Фединяка В.Д.,

секретаря Струтинської Д.В.,

з участю особи, яка подала апеляційну скаргу, відповідача ОСОБА_1 та його представника адвоката Романка В.М., прокурора ОСОБА_2 , представника Міністерства охорони здоров`я України Ігнатової А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції справу за позовом виконувача обов`язків керівника Надвірнянської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Міністерства охорони здоров`я України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Державний заклад «Спеціалізований (спеціальний) санаторій «Гірське повітря» Міністерства охорони здоров`я України, до ОСОБА_1 про стягнення в порядку регресу матеріальної шкоди, за апеляційною скаргою відповідача ОСОБА_1 та його представника адвоката РоманкаВасиля Михайловича на ухвалу Яремчанського міського суду Івано-Франківської області, прийняту суддею Остап`юк М.В.08 лютого 2024 року, та рішення Яремчанського міського суду Івано-Франківської області, ухвалене суддею Остап`юк М.В.10 вересня 2024 року, в м. Яремче Івано-Франківської областіі,

в с т а н о в и в:

Короткий зміст позовних вимог

У квітні 2021 року виконувачем обов`язківкерівника Надвірнянськоїокружної прокуратурив інтересахдержави вособі Міністерстваохорони здоров`яУкраїни та Державного закладу «Спеціалізований (спеціальний) санаторій «Гірське повітря»подано позовдо ОСОБА_1 про стягнення в порядку регресу матеріальної шкоди.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що у відповідності до статті 131-1 Конституції України, на прокуратуру покладено обов`язок представляти інтереси держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом. Таким чином, представництво інтересів держави в суді є конституційною функцією органів прокуратури, а подання позову єдиним можливим заходом реагування, направленим на реальне поновлення порушених прав та інтересів держави.

Надвірнянською окружною прокуратурою вивчено стан дотримання законодавства при використанні бюджетних коштів на території Надвірнянського району Івано-Франківської області.

Встановлено, що наказом головного лікаря Державного закладу «Спеціалізований (спеціальний) санаторій «Гірське повітря» №4-к від 15 січня 2018 року звільнено з роботи медичну сестру ОСОБА_3 .

Постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 30.04.2020 року, залишеною без змін постановою Верховного Суду від 03.12.2020 року, рішення Яремчанського міського суду Івано-Франківської області від 05.12.2019 року скасовано та ухвалено нове рішення. Позов ОСОБА_3 задоволено, поновлено її на посаді та стягнуто з Державного закладу «Спеціалізований (спеціальний) санаторій «Гірське повітря» середній заробіток за час вимушеного прогулу з 16.01.2018 року по 30.04.2020 року в розмірі 60622,07 грн.

Постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 30.04.2020 року у частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу в сумі 60622,07 грн виконано.

У зв`язку з виплатою Державним закладом «Спеціалізований (спеціальний) санаторій «Гірське повітря» МОЗ України на користь ОСОБА_3 середнього заробітку за час вимушеного прогулу за рішенням суду про поновлення на роботі, яким звільнення було визнано незаконним, в сумі 60 622,07 грн, особа, за наказом якої проведено звільнення працівника, тобто ОСОБА_1 , зобов`язаний відшкодувати зазначену шкоду.

Обов`язок відшкодувати шкоду закладу у зв`язку з оплатою незаконно звільненому працівнику покладається на службову особу, за наказом якої працівника звільнено з порушенням закону. Відповідальність настає незалежно від форми вини. Використання коштів на відшкодування виплати за час вимушеного прогулу працівнику ОСОБА_3 за рахунок коштів бюджету є порушенням інтересів держави.

З 21 травня 2020 року, тобто з часу оплати ОСОБА_3 середнього заробітку за час вимушеного прогулу, Міністерством охорони здоров`я України не вживалось жодних заходів для стягнення в порядку регресу заподіяної шкоди із головного лікаря Державного закладу «Спеціалізований (спеціальний) санаторій «Гірське повітря», що свідчить про бездіяльність уповноваженого органу державної влади та здійснення належним чином своїх повноважень. Тобто, Державним закладом були виплачені бюджетні кошти, які не відшкодовані відповідачем до бюджету.

Надвірнянською окружною прокуратурою 01.03.2021 року скеровано до Міністерства охорони здоров`я України листа щодо вжиття заходів до стягнення в порядку регресу з ОСОБА_1 заподіяної ним шкоди, у відповідь на який Міністерство повідомило про відсутність документів, необхідних для проведення претензійно-правової роботи щодо відшкодування шкоди та одночасно просить Надвірнянську окружну прокуратуру розглянути питання щодо можливості здійснення регресного стягнення.

Листа аналогічного змісту направлено і до Державного закладу «Спеціалізований (спеціальний) санаторій «Гірське повітря», який також просив прокуратуру вжити відповідних заходів щодо стягнення з ОСОБА_1 шкоди.

Тривала бездіяльність позивача щодо звернення до суду з відповідним позовом є підставою для представництва прокурором інтересів держави в суді.

Враховуючи норми Цивільного процесуального кодексу України, даний позов подається за місцем заподіяння шкоди Державному закладу «Спеціалізований (спеціальний) санаторій «Гірське повітря» - до Яремчанського міського суду Івано-Франківської області.

Позивач просив стягнути з ОСОБА_1 на користь Державного закладу «Спеціалізований (спеціальний) санаторій «Гірське повітря» матеріальну шкоду в розмірі 60622,07 грн та судовий збір (а.с.1-11, том 1).

Ухвалою Яремчанського міського суду Івано-Франківської області від 08 лютого 2024 року позов виконувача обов`язків керівника Надвірнянської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Державного закладу «Спеціалізований (спеціальний) санаторій «Гірське повітря» до ОСОБА_1 про стягнення в порядку регресу матеріальної шкоди залишено без розгляду (а.с.74, том 2).

Ухвалою Яремчанського міськогосуду Івано-Франківськоїобласті від06березня 2024року залученодо участіу справів якостітретьої особи,яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Державний заклад «Спеціалізований (спеціальний) санаторій «Гірське повітря» (а.с.96, том 2).

Короткий зміст оскаржуваних судових рішень

Ухвалою Яремчанського міського суду Івано-Франківської області від 08 лютого 2024 року позов виконувача обов`язків керівника Надвірнянської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Державного закладу «Спеціалізований (спеціальний) санаторій «Гірське повітря» до ОСОБА_1 про стягнення в порядку регресу матеріальної шкоди залишено без розгляду (а.с.74, том 2).

Рішенням Яремчанського міського суду Івано-Франківської області від 10 вересня 2024 року позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави в особі Міністерства охорони здоров`я України в порядку регресу 60622,07 грн завданої шкоди, як середнього заробітку за час вимушеного прогулу за рішенням суду про поновлення на роботі та на користь Івано-Франківської обласної прокуратури 2270,00 гривень витрат зі сплати судового збору (а.с.127-130, том 2).

Короткий зміст та узагальнюючі доводи апеляційної скарги

Не погодившись із судовими рішеннями, представник ОСОБА_1 адвокат РоманкоВ.М. подав апеляційну скаргу.

Щодо неправомірностіухвали Яремчанськогоміського судуІвано-Франківськоїобласті від08лютого 2024року про залишення без розгляду позову виконувача обов`язків керівника Надвірнянської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Державного закладу «Спеціалізований (спеціальний) санаторій «Гірське повітря» до ОСОБА_1 про стягнення в порядку регресу матеріальної шкоди представник апелянта зазначає наступне.

За вимогою електронного листа Міністерства охорони здоров`я України №09-05/38/1804 від 15 січня 2018 року головний лікар Державного закладу «Спеціалізований (спеціальний) санаторій «Гірське повітря» ОСОБА_1 змушений був негайно розірвати трудові відносини з медичною сестрою ОСОБА_4 , оскільки вона є дружиною головного лікаря санаторію і наявні корупційні ризики у зв`язку із перебуванням у прямому підпорядкуванні близької особи. Дану вимогу головний лікар ОСОБА_1 виконав та виніс 15.01.2018 року відповідний наказ про звільнення, але медична сестра ОСОБА_4 оскаржила зазначений наказ та за постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 30.04.2020 року її поновлено на займаній посаді та стягнуто з Державного закладу «Спеціалізований (спеціальний) санаторій «Гірське повітря» середній заробіток за час вимушеного прогулу з 16.01.2018 року по 30.04.2020 року в розмірі 60622,07 грн, які були їй виплачені 19.05.2020 року.

28 квітня 2021 року Надвірнянська окружна прокуратура Івано-Франківської області в інтересах держави в особі Міністерства охорони здоров`я України та Державного закладу «Спеціалізований (спеціальний) санаторій «Гірське повітря» звернулася із позовом до Яремчанського міського суду Івано-Франківської області про стягнення з ОСОБА_1 (колишнього головного лікаря Державного закладу «Спеціалізований (спеціальний) санаторій «Гірське повітря») в порядку регресу 60622,07 грн матеріальної шкоди на користь Державного закладу «Спеціалізований (спеціальний) санаторій «Гірське повітря».

В даній позовній заяві зазначено, що з 15 березня 2021 року розпочато роботу окружних прокуратур та юрисдикція Надвірнянської окружної прокуратури Івано-Франківської області поширюється на територію Надвірнянського району Івано-Франківської області.

06 жовтня 2021 року ОСОБА_1 подав відзив на позовну заяву та неодноразово заявляв клопотання про закриття провадження та залишення позову без розгляду, посилаючись на частину 3 статті 23 Закону України «Про прокуратуру», оскільки окружна прокуратура вийшла за межі своїх повноважень та не має права представляти інтереси державних підприємств та установ, яким являється Державний заклад «Спеціалізований (спеціальний) санаторій «Гірське повітря», посилаючись на постанову Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 року у справі №912/2386/18 та інші постанови Верховного Суду.

Через понад два роки ухвалою Яремчанського міського суду Івано-Франківської області від 08 лютого 2024 року позов Надвірнянської окружної прокуратури в інтересах держави розділено на дві частини, з яких позовну вимогу в частині стягнення в інтересах держави в особі Державного закладу «Спеціалізований (спеціальний) санаторій «Гірське повітря» в порядку регресу матеріальнї шкоди залишено без розгляду, а в частині позову в інтересах Міністерства охорони здоров`я України продовжено розгляд справи.

Зазначає, що предметом спору в даній справі є дві позовні вимоги: перша стягнути з ОСОБА_1 на користь Державного закладу «Спеціалізований (спеціальний) санаторій «Гірське повітря» матеріальну шкоду в розмірі 60622,07 грн та стягнути судові витрати на користь Івано-Франківської обласної прокуратури.

На думку представника апелянта, якщо першу позовну вимогу залишено без розгляду, залишається тільки вимога про стягнення судових витрат, яка нерозривно пов`язана із першою позовною вимогою та її вирішення залежить від вирішення першої вимоги.

Інших вимог по справі немає та додатково прокурором не було заявлено, тому вважає, що суд безпідставно продовжив розгляд справи в частині позовної вимоги, якої не існує.

Цим самим суд незаконно спонукав прокуратуру до уточнення позовних вимог та внесення додаткової заяви про зміну предмету позову. Водночас, окружна прокуратура так і не уточнила вимоги, тому суд самостійно та неправомірно сформулював вимогу щодо стягнення шкоди на користь Міністерства охорони здоров`я України.

Крім цього, спірна ухвала суперечить вимогам пункту 83 наказу Генерального прокурора України «Про організацію діяльності прокурорів щодо представництва інтересів держави в суді» від 21.08.2020 року №389, яким прокурор керувався на час подання позову. Даним пунктом визначено, що в разі, коли суд після відкриття провадження у справі з урахуванням наведених учасниками справи аргументів та наданих доказів установить відсутність підстав для представництва прокурором інтересів держави в суді, суд залишає позовну заяву, подану прокурором в інтересах держави в особі компетентного органу, без розгляду відповідно до положень пункту 2 частини першої статті 226 ЦПК України. Аналогічні вимоги містяться в п.2 ч.1 ст.257 ЦПК України та в правових висновках Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 року в справі №912/2385/18 та інших.

У зв`язку з наведеним, місцевий суд повинен був в цілому залишити позовну заяву прокурора без розгляду, а не ділити позов на окремі позовні вимоги та по них приймати різні рішення, що суперечить правовим нормам та судовій практиці.

Окрім того, за правилами пунктів 2,3 частини 2 статті 49 ЦПК України заява про збільшення, зменшення чи зміна предмету та підстав позову можлива тільки до закінчення підготовчого судового засідання, а у справах, що розглядаються за правилами спрощеного позовного провадження допускається не пізніше ніж за 5 днів до початку першого судового засідання у справі.

Спірну ухвалу від 08 лютого 2024 року про залишення позовних вимог в частині без розгляду постановлено на стадії розгляду справи по суті, оскільки ухвалою суду від 08 грудня 2021 року підготовче провадження по справі закрито та призначено розгляд справи по суті на 29.03.2022 року.

Щодо неправомірності рішення Яремчанського міського суду Івано-Франківської області від 10 вересня 2024 року, зазначає, що відповідно до вимог Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» від 19.09.2019 року №113-ІХ, Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 року №1697-VІІ, наказом Генерального прокурора від 17.02.2021 року №39 затверджено перелік і територіальну юрисдикцію окружних прокуратур. Днем початку роботи окружних прокуратур наказом Генерального прокурора від 17.02.2021 року №40 визначено 15 березня 2021 року. Відповідно до даних наказів, територіальна юрисдикція окружної прокуратури поширюватиметься на Надвірнянський район, тобто, до її компетенції належать право розглядати та вирішувати правові питання тільки в межах Надвірнянського району.

На дану обставину в абзаці 2 сторінки 10 позовної заяви посилається прокурор, обґрунтовуючи позов саме в інтересах Державного закладу «Спеціалізований (спеціальний) санаторій «Гірське повітря» та посилаючись на статтю 28 ЦПК України щодо підсудності позову за місцем заподіяння шкоди, тобто Яремчанському міському суду Івано-Франківської області.

Водночас, в судовому рішенні суд прийшов до протилежних висновків, що юрисдикція Надвірнянської окружної прокуратури поширюється на Міністерство охорони здоров`я України, яке знаходиться в місті Київ. Однак, не дивлячись на те, що шкоду стягнуто в користь Міністерства охорони здоров`я України, місцем заподіяння шкоди залишається територія Надвірнянського району Івано-Франківської області.

Апелянт вважає, що місцевий суд порушив підсудність цієї справи та юрисдикцію, територіальність, повноваження Надвірнянської окружної прокуратури.

Окрім того, Міністерство охорони здоров`я України листом від 25.03.2021 року повідомило, що на їхню адресу не надходили документи, необхідні для проведення претензійно-позовної роботи щодо відшкодування шкоди, тому така робота не проводилась та одночасно просить здійснити претензійно-позовну діяльність по відшкодуванню шкоди, завданої Державному закладу «Спеціалізований (спеціальний) санаторій «Гірське повітря», а не державі в особі Міністерства, та просить вжити заходів в інтересах Санаторію по відшкодуванню шкоди.

Аналогічний лист від 18 лютого 2021 року надійшов від Державного закладу «Спеціалізований (спеціальний) санаторій «Гірське повітря».

Таким чином, на думку апелянта, обидві державні установи та прокурор в позовній заяві констатували, що шкоду спричинено саме Державному закладу «Спеціалізований (спеціальний) санаторій «Гірське повітря», оскільки суд зобов`язав Санаторій виплатити середній заробіток за час вимушеного прогулу і саме Санаторій здійснив таку виплату з особистих розрахункових рахунків, доказом чого є платіжні доручення від 19.05.2020 року.

Всупереч цим обставинам, суд в оскаржуваному рішенні безпідставно визначив, що шкоду завдано державі в особі Міністерства охорони здоров`я України та стягнув на користь Міністерства в порядку регресу завдану шкоду, чим, на думку апелянта, вийшов за межі позовних вимог.

Зазначає, що власником майна Державного закладу «Спеціалізований (спеціальний) санаторій «Гірське повітря» є держава в особі Кабінету Міністрів України, що підтверджує свідоцтво про право власності на нерухоме майно від 04.07.2008 року, витяг про реєстрацію права власності на майно від 10.08.2008 року та рішення виконкому Ворохтянської селищної ради від 20.05.2008 року щодо оформлення всіх об`єктів санаторію за державою в особі Кабінету Міністрів України, які містяться в матеріалах справи. Також за діючим порядком Кабінет Міністрів України виділяє кошти для Міністерств, а останні розподіляють кошти між підвідомчими державними установами, в тому числі і для Державного закладу «Спеціалізований (спеціальний) санаторій «Гірське повітря».

З огляду на зазначені правовстановлюючі документи та порядок розподілення коштів, власником майна та грошових коштів Державного закладу «Спеціалізований (спеціальний) санаторій «Гірське повітря» являється Кабінет Міністрів України, тому згідно пункту 6.2 наказу Генерального прокурора України «Про організацію діяльності прокурорів щодо представництва інтересів держави в суді» від 21.08.2020 року за №389, яким прокурор керувався на час подання позову, позови в інтересах Кабінету Міністрів України подаються за підписом Генеральної прокуратури.

Водночас, в даній справі позовну заяву подано виконуючим обов`язки керівника Надвірнянської окружної прокуратури, що суперечить зазначеному наказу, його повноваженням та юрисдикції окружної прокуратури.

Також поза увагою місцевого суду залишилось те, що в позовній заяві прокурор посилається тільки на вимоги трудового законодавства та безпідставно посилається на статтю 261 ЦК України щодо визначення початку перебігу позовної давності, так як дана норма регулює цивільні, а не трудові відносини.

Вказує, що прокурор безпідставно посилається на порядок стягнення в порядку регресу та відлік початку позовної давності визначив з 21 травня 2020 року, тобто з часу виплати медичній сестрі середнього заробітку за час вимушеного прогулу, в той час як стаття 233 КЗпП України для звернення роботодавця до суду з питань стягнення з працівника матеріальної шкоди, заподіяної підприємству, установі, організації встановлює строк в один рік з днявиявлення заподіянняпрацівником шкоди,яким являєтьсячас ухваленняпостанови Івано-Франківського апеляційногосуду від30квітня 2020року.

За наведених обставин просить скасувати ухвалу Яремчанського міського суду Івано-Франківської області від 08 лютого 2024 року та рішення Яремчанського міськогосуду Івано-Франківськоїобласті від 10вересня 2024року,ухвалити новерішення прозалишення позовноїзаяви виконуючого обов`язки керівника Надвірнянської окружної прокуратури без розгляду (а.с.138-143, том 2).

Позиція інших учасників справи

Надвірнянською окружноюпрокуратурою Івано-Франківськоїобласної прокуратури подано відзив на апеляційну скаргу. Просять відмовити у задоволенні апеляційної скарги, а оскаржувані рішення та ухвалу суду залишити без змін (а.с.155-162, том 2).

Інші учасники справи правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористалися, що відповідно до ч.3ст.360 ЦПК Українине перешкоджає перегляду судових рішень суду першої інстанції в апеляційному порядку.

Заяви (клопотання) учасників справи

19 листопада 2024 року представник Міністерства охорониздоров`я УкраїниІгнатова А.О. через підсистему «Електронний суд» подала клопотання про участь у судовому засіданні у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

Ухвалою Івано-Франківського апеляційного суду від 19 листопада 2024 року клопотання задоволено. Ухвалено розгляд справи здійснювати дистанційно, в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

У судове засідання не з`явився представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Державний заклад «Спеціалізований (спеціальний) санаторій «Гірське повітря» МОЗ України, про день, місце та час розгляду справи повідомлені належним чином шляхом направлення кореспонденції до електронного кабінету.

Приймаючи до уваги, що неявка осіб, які беруть участь у справі, відповідно до ч. 2ст. 372 ЦПК України, не перешкоджає апеляційному розгляду справи, апеляційним судом виконаний обов`язок щодо повідомлення осіб, які беруть участь у справі, про день, місце та час судового засідання,тому апеляційний суд розглянув справу за їх відсутності.

Позиція Івано-Франківського апеляційного суду

Згідно з статтею 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній та додатково поданими доказами, перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Вислухавши пояснення особи, яка подала апеляційну скаргу, відповідача ОСОБА_1 та його представника адвоката Романка В.М., прокурора ОСОБА_2 , представника Міністерства охорони здоров`я України Ігнатової А.О., доповідь судді, дослідивши матеріали справи та перевіривши, відповідно до ст.367 ЦПК України, законність і обґрунтованість ухвали та рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга є необґрунтованою, виходячи з таких підстав.

Встановлені обставини справи

Із матеріалів справи встановлено, що відповідно до Статуту Державного закладу «Спеціалізований (спеціальний) санаторій «Гірське повітря» Міністерства охорони здоров`я України», Державний заклад «Спеціалізований (спеціальний) санаторій «Гірське повітря» є закладом охорони здоров`я лікувально-профілактичного профілю, заснований на державній власності, що належить до сфери управління Міністерства охорони здоров`я України і є підзвітним йому (т.1, а. с. 17).

Постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 30.04.2020 року у справі №354/120/18, залишеною без змін Постановою Верховного Суду від 03.12.2020 року, позов ОСОБА_3 до Державного закладу «Спеціалізований (спеціальний) санаторій «Гірське повітря» Міністерства охорони здоров`я України» про визнання протиправним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу задоволено повністю. Поновлено ОСОБА_3 на посаді сестри медичної з косметичних процедур на 0, 5 ставки Державного закладу «Спеціалізований (спеціальний) санаторій «Гірське повітря» Міністерства охорони здоров`я України». Стягнуто з Державного закладу «Спеціалізований (спеціальний) санаторій «Гірське повітря» Міністерства охорони здоров`я України» на користь ОСОБА_3 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 16 січня 2018 року по 30 квітня 2020 року в розмірі 60 622, 07 гривень. Стягнуто з Державного закладу «Спеціалізований (спеціальний) санаторій «Гірське повітря» Міністерства охорони здоров`я України» на користь держави судовий збір в розмірі 2114,40 грн (а.с.41-53, 54-72, том 1).

Відповідно до листа Державного закладу «Спеціалізований (спеціальний санаторій) «Гірське повітря» вих. №01-21/498 від 10.12.2020 року, Закладом на виконання судового рішення ОСОБА_3 нараховано середній заробіток за час вимушеного прогулу з 16.01.2018 по 30.04.2020 в розмірі 60 622, 07 грн. З даної суми утримано: прибутковий прибуток 18% у розмірі 10911, 97 грн, військовий збір 1, 5% у розмірі 909, 33 грн, профвнески 1% у розмірі 606,22 грн.

Зазначене підтверджується платіжними дорученнями № 410, №411, №412, №413, №414, №415 від 19.05.2020 року (т.1, а.с. 28-33).

Згідно з платіжним дорученням № 410 від 19.05.2020 року та відомістю розподілу виплат ГІРСЬКЕ ПОВІТРЯ СПЕЦ. САНАТОРІЙ ДЗ від 21.05.2020 14:46:16 200521РВ000011881075 ОСОБА_3 виплачено середній заробіток за час вимушеного прогулу за травень місяць 2020 р у сумі 48 194, 66 грн (т.1, а. с. 28, 34).

16.02.2021 року заступник керівника Надвірнянської місцевої прокуратури, в порядку статті 23 Закону України «Про прокуратуру», з метою вирішення питання щодо представництва органами прокуратури інтересів держави в суді, звернувся до директора Державного закладу «Спеціалізований (спеціальний) санаторій «Гірське повітря» з листом, у якому просив надати до Надвірнянської місцевої прокуратури інформацію щодо виплачених згідно судового рішення коштів, а також належним чином завірених копій відповідних документів. Також просив повідомити про вжиті заходи щодо стягнення матеріальної шкоди з ОСОБА_1 в порядку регресу у сумі 60 622,07 грн (т.1, а. с. 12-13).

Листом від 18.02.2021 року в.о. директора ДЗ «Спеціалізований (спеціальний) санаторій «Гірське повітря» повідомив заступника керівника Надвірнянської місцевої прокуратури, що на виконання постанови Івано-Франківського апеляційного суду від 30 квітня 2020 року у справі №354/120/18 ОСОБА_3 виплачено середній заробіток за час вимушеного прогулу з 16.01.2018 року по 30.04.2020 року в розмірі 60 622, 07 грн.

Водночас інформовано, що стягнення вищезгаданої матеріальної шкоди в порядку регресу з ОСОБА_1 не застосовувалося (т.1, а. с. 14-15).

Листом від 01.03.2021 року виконувач обов`язків керівника Надвірнянської місцевої прокуратури Івано-Франківської області звернувся до МОЗ України щодо вжиття заходів по стягненню в порядку регресу з відповідача заподіяної ним шкоди Державному закладу «Спеціалізований (спеціальний) санаторій «Гірське повітря» в сумі 60 622,07 грн. У відповідь на вказаний лист МОЗ України листом №10-14/9291/2-21 від 25.03.2021 повідомило, що до Міністерства не надходили документи, необхідні для проведення претензійно-позовної роботи щодо відшкодування шкоди, завданої Державному закладу «Спеціалізований (спеціальний) санаторій «Гірське повітря», а тому, як результат, така робота не проводилась. Одночасно МОЗ України цим же листом просило Надвірнянську місцеву прокуратуру розглянути питання щодо можливості здійснення претензійно-позовної роботи з регресного стягнення з ОСОБА_1 заподіяної ним шкоди Державному закладу «Спеціалізований (спеціальний) санаторій «Гірське повітря».

Висновки апеляційногосуду зарезультатами розглядуапеляційної скарги на ухвалусуду.

Щодо оскарження ухвали суду про залишення без розгляду позову в частині вимог до Державного закладу «Спеціалізований (спеціальний) санаторій «Гірське повітря» Міністерства охорони здоров`я України, суд виходить з такого.

У цьому спорі предметом є правовідносини, що виникли у зв`язку із відшкодуванням матеріальної шкоди, завданої державі у зв`язку із незаконним звільненням з роботи медичної сестри, яка працювала у Державному закладі «Спеціалізований (спеціальний) санаторій «Гірське повітря».

В обґрунтування підстав звернення із вказаним позовом в інтересах держави в особі Міністерства охорони здоров`я України та Державного закладу «Спеціалізований (спеціальний) санаторій «Гірське повітря» прокурор зазначив, що згідно вимог законодавства прокурор здійснює представництво в суді інтересів держави, якщо уповноважений орган не здійснює ці функції належним чином.

Відповідно до частин першої, третьоїстатті 56 ЦПК Україниу випадках, встановлених законом, органи державної влади, органи місцевого самоврядування, фізичні та юридичні особи можуть звертатися до суду із заявами про захист прав, свобод та інтересів інших осіб або державних чи суспільних інтересів та брати участь у цих справах.

У визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами.

Відповідно до пункту 3статті 131 -1 Конституції Українипрокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Згідно з частиною третьоюстатті 23 Закону України «Про прокуратуру»прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Відповідно до абзацу третього частини третьоїстатті 23 Закону України «Про прокуратуру»не допускається здійснення прокурором представництва в суді інтересів держави в особі державних компаній.

У відповідності до частини четвертоїстатті 56 ЦПК Українипрокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді.

Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження підстав для представництва.

Отже, враховуючи норми законодавства прокурор, захищаючи інтереси держави, може звертатися до суду з позовом в особі суб`єкта владних повноважень.

Суд вірно виходив з того, що звертаючись із цим позовом, прокурор визначив двох позивачів: Міністерство охорони здоров`я України та Державний заклад «Спеціалізований (спеціальний) санаторій «Гірське повітря».

Міністерство охорони здоров`я України у відповідності до Положення про Міністерство охорони здоров`я України, затвердженогопостановою Кабінету Міністрів України від 25 березня 2015 р. № 267(в редакціїпостанови Кабінету Міністрів України від 24 січня 2020 р. № 90), МОЗ є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров`я, а також захисту населення від інфекційних хвороб, протидії ВІЛ-інфекції/СНІДу та іншим соціально небезпечним захворюванням, попередження та профілактики неінфекційних захворювань, забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров`я.

Таким чином, Міністерство охорони здоров`я України є суб`єктом владних повноважень, який уповноважений державною здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Щодо представництва інтересів держави в особі Державного закладу «Спеціалізований (спеціальний) санаторій «Гірське повітря», то правовий статус останнього визначається у Статуті Державного закладу "Спеціалізований (спеціальний) санаторій "Гірське повітря" Міністерства охорони здоров`я України (нова редакція), затвердженому наказом МОЗ України від 10.06.2019 №1327.

Відповідно до пунктів 1, 2 Статуту даний Державний заклад є державним закладом охорони здоров`я лікувально-профілактичного профілю, заснований на державні власності, що належить до сфери управління Міністерства охорони здоров`я України і є підзвітний йому. Заклад є державною бюджетною неприбутковою установою. Уповноваженим органом управління є Міністерство охорони здоров`я України.

Таким чином санаторій є бюджетною установою і не відноситься до органів державної влади, а Міністерство охорони здоров`я України є розпорядником коштів, які виділяються державою з державного бюджету на потреби санаторію .

Керуючись положеннями абзацу першого частини третьоїстатті 23 Закону України «Про прокуратуру», суд дійшов обґрунтованого висновку про відсутність у прокурора підстав для представництва інтересів держави в особі Державного закладу «Спеціалізований (спеціальний) санаторій «Гірське повітря».

Із матеріалів справи встановлено, що ухвалою Яремчанського міського суду Івано-Франківської області від 08 лютого 2024 року позов виконувача обов`язків керівника Надвірнянської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Державного закладу «Спеціалізований (спеціальний) санаторій «Гірське повітря» залишено без розгляду та ухвалою від 06березня 2024року залученодо участіу справів якостітретьої особи,яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Державний заклад «Спеціалізований (спеціальний) санаторій «Гірське повітря».

Згідно з частиною першою статті 42 ЦПК України у справах позовного провадження учасниками справи є сторони, треті особи.

Відповідно до частини першої статті 48 ЦПК України сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач.Третя особа у справі не є стороною у цивільному процесі.

За змістом статей 53, 54 ЦПК України треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до закінчення підготовчого провадження у справі або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, у разі коли рішення у справі може вплинути на їхні права або обов`язки щодо однієї зі сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за заявою учасників справи.

Отже, правове становище третіх осіб у процесі посідають особи, які мають юридичний інтерес до справи, алеінтерес, який не є рівноцінним інтересам сторін (позивача чи відповідача). Інститут третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, зумовлений передусім необхідністю забезпечити можливість здійснення відповідними суб`єктами права регресу.

Ураховуючи наведене, позовні вимоги виконувача обов`язків керівника Надвірнянської окружної прокуратури в частині представництва прокурором інтересів держави в особі Державного закладу «Спеціалізований (спеціальний) санаторій «Гірське повітря» МОЗ України підлягали залишенню без розгляду на підставі пункту 2 частини першої статті 257 ЦПК України як такі, що подані від імені заінтересованої особи, особою, яка не має повноважень на ведення справи та, відповідно, залучення Державного закладу «Спеціалізований (спеціальний) санаторій «Гірське повітря» МОЗ України до участі у розгляді справи в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору.

Норми права, які підлягають застосуванню у правовідносинах.

Відповідно до статтей 15,частини 1статті 16ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового та майнового права та інтересу.

За змістом частин 1, 2, 3статті 12ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

В силу частини першої статті 1166ЦКУкраїни майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до статті 130КЗпП України працівники несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації внаслідок порушення покладених на них трудових обов`язків.

Відповідно до пункту 8 частини першої статті 134КЗпПУкраїни службові особи, винні в незаконному звільненні або переведенні працівника на іншу роботу несуть матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди, заподіяної з їх вини підприємству, установі, організації.

Згідно зі статтею 237КЗпПУкраїни суд покладає на службову особу, винну в незаконному звільненні або переведенні працівника на іншу роботу, обов`язок покрити шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації у зв`язку з оплатою працівникові часу вимушеного прогулу або часу виконання нижчеоплачуваної роботи. Такий обов`язок покладається, якщо звільнення чи переведення здійснено з порушенням закону або якщо власник чи уповноважений ним орган затримав виконання рішення суду про поновлення на роботі.

При незаконному звільненні або переведенні на іншу роботу, невиконанні рішення про поновлення працівника на роботі, що мало місце після введення в дію пункту 8 статті 134 та нової редакції статті 237КЗпП (з 11 квітня 1992 року) настає повна матеріальна відповідальність винних в цьому службових осіб і обов`язок покрити шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації у зв`язку з оплатою працівникові часу вимушеного прогулу або часу виконання нижчеоплачуваної роботи може бути покладено при допущенні ними в цих випадках будь-якого порушення закону.

Застосовуючи матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди на підставі п. 8 статті 134 КЗпП України, слід мати на увазі, що за цією нормою покладається обов`язок по відшкодуванню шкоди, заподіяної підприємству, установі, організації, зокрема, у зв`язку з оплатою незаконно звільненому працівникові часу вимушеного прогулу, на винних службових осіб, за наказом або розпорядженням яких звільнення здійснено з порушенням закону. Відповідальність в цих випадках настає незалежно від форми вини.

Право регресної вимоги до працівника виникає з часу виплати підприємством, організацією, установою сум третій особі.

Подібний висновок, викладений у постанові Верховного суду від 22 січня 2021 року № 332/832/18, 22 вересня 2021 року № 676/2149/20.

Відповідно до ч. 1 статті 1191ЦК України особа,яка відшкодувала шкоду,завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

З огляду на зазначені норми права, при незаконному звільненні працівника настає повна матеріальна відповідальність винних в цьому службових осіб і обов`язок покрити шкоду, заподіяну установі у зв`язку з оплатою працівникові часу вимушеного прогулу, може бути покладено при допущенні ними будь-якого порушення закону. При цьому, суб`єктами повної матеріальної відповідальності є службові особи, за наказом чи розпорядженням яких працівника незаконно звільнено чи переведено на іншу роботу.

Отже,чинне законодавствоне міститьдодаткових підставдля відшкодуваннямайнової шкодиз виннихслужбових осіб,за наказомабо розпорядженнямяких звільненняпрацівника здійсненоз порушеннямвимог законуабо затримановиконання рішеннясуду пропоновлення нароботі.

Щодо вимог апелянта в частині оскаржуваного рішення, суд виходить з наступного.

Встановлено, що постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 30.04.2020 року у справі №354/120/18, залишеною без змін постановою Верховного Суду від 03.12.2020 року, позов ОСОБА_3 до Державного закладу «Спеціалізований (спеціальний) санаторій «Гірське повітря» Міністерства охорони здоров`я України про визнання протиправним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу задоволено повністю. Поновлено ОСОБА_3 на посаді сестри медичної з косметичних процедур на 0, 5 ставки Державного закладу «Спеціалізований (спеціальний) санаторій «Гірське повітря» Міністерства охорони здоров`я України». Стягнуто з Державного закладу «Спеціалізований (спеціальний) санаторій «Гірське повітря» Міністерства охорони здоров`я України» на користь ОСОБА_3 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 16 січня 2018 року по 30 квітня 2020 року в розмірі 60 622, 07 гривень (а.с.41-53, 54-72, том 1).

ОСОБА_1 , як особою, яка не брала участі у справі, це судове рішення не оскаржено і воно набрало законної сили.

Відтак, зважаючи на те, що ОСОБА_3 звільнено із порушенням вимог закону, що встановлено постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 30.04.2020 року, залишеною без змін Постановою Верховного Суду від 03.12.2020 року (справа 354/120/18), за наказом головного лікаря Державного закладу «Спеціалізований (спеціальний) санаторій «Гірське повітря» № 4-к від 15.01.2018 року ОСОБА_1 , тому саме ОСОБА_1 як службова особа, яка одноосібно видала та підписала наказ про звільнення, несе повну матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну Державному закладу «Спеціалізований (спеціальний) санаторій «Гірське повітря» у зв`язку з виплатою незаконно звільненій ОСОБА_3 середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Водночас, оскільки між сторонами у справі виникли правовідносини, які регулюються, зокрема, трудовим законодавством, відтак суд критично оцінює твердження відповідача щодо пропущення прокурором строку для звернення до суду з позовом.

Відповідно до ч. 3статті 233КЗпП України для звернення роботодавця до суду в питаннях стягнення з працівника матеріальної шкоди, заподіяної підприємству, установі, організації, встановлюється строк в один рік з дня виявлення заподіяної працівником шкоди.

Відповідно до частин 1, 6 статті 261ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За регресними зобов`язаннями перебіг позовної давності починається від дня виконання основного зобов`язання.

У пункті 20 постанови ПленумуВерховного СудуУкраїни від29.12.1992року №14«Про судовупрактику всправах провідшкодування шкоди,заподіяної підприємствам,установам,організаціям їхпрацівниками» містяться роз`яснення, згідно яких право регресної вимоги до працівника виникає з часу виплати підприємством, організацією, установою сум третій особі і з цього ж часу обчислюється строк на пред`явлення регресного позову.

Отже, зважаючи на те, що Державний заклад «Спеціалізований (спеціальний) санаторій «Гірське повітря» виплатив незаконно звільненій ОСОБА_3 середній заробіток 20 травня 2020 року (а.с.28-33, том 1), які зараховані на картковий рахунок ОСОБА_3 21.05.2020 року (а.с.34, том 1), а виконувач обов`язків керівника Надвірнянської окружної прокуратури звернувся до суду з позовом 30 квітня 2021 року, тобто в межах річного строку на звернення до суду, визначеного ч. 3 ст. 233 КЗпП України.

За наведених підстав доводи відповідача щодо пропуску прокурором строку для звернення до суду з цим позовом є безпідставними.

Суд відхиляє твердження апелянта та його представника щодо відсутності повноважень для здійснення представництва прокурора в інтересах держави в особі Міністерства охорони здоров`я України з огляду на наступне.

Так, Європейський суд з прав людини звертав увагу на те, що сторонами цивільного провадження є позивач і відповідач. Підтримка, що надається прокуратурою одній зі сторін, може бути виправдана за певних обставин, наприклад, при захисті інтересів незахищених категорій громадян (дітей, осіб з обмеженими можливостями та інших категорій), які, ймовірно, не в змозі самостійно захищати свої інтереси, або в тих випадках, коли відповідним правопорушенням зачіпаються інтереси великої кількості громадян, або у випадках, коли потрібно захистити інтереси держави (див. mutatis mutandis рішення від 15 січня 2009 року в справі «Менчинська проти Росії».

Право прокурора на здійснення представництва в суді інтересів держави гарантовано статтею 131-1Конституції України та Законом України «Про прокуратуру». Особливості участі та статусу прокурора в цивільному процесі, а також порядок та підстави звернення прокурора до суду визначено статтею 56 ЦПК України.

Відповідно до ч. 3 ст.56ЦПК України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами тощо. При цьому правові засади організації та порядку діяльності прокуратури визначаються Законом України «Про прокуратуру».

Згідно із ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом. Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу.

Судом вірно визначено, що позивачемє Міністерство охорони здоров`я України, як державний орган та суб`єкт владних повноважень, якому фактично підзвітний та підконтрольний Державний заклад «Спеціалізований (спеціальний) санаторій «Гірське повітря» Міністерства охорони здоров`я України.

Міністерство охорони здоров`я України у відповідності до Положення про Міністерство охорони здоров`я України, затвердженогопостановою Кабінету Міністрів України від 25 березня 2015 р. № 267(в редакціїпостанови Кабінету Міністрів України від 24 січня 2020 р. № 90), МОЗ є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров`я, а також захисту населення від інфекційних хвороб, протидії ВІЛ-інфекції/СНІДу та іншим соціально небезпечним захворюванням, попередження та профілактики неінфекційних захворювань, забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров`я.

Таким чином, Міністерство охорони здоров`я України є суб`єктом владних повноважень, який уповноважений державною здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Відповідно до Статуту Державного закладу «Спеціалізований (спеціальний) санаторій «Гірське повітря» Міністерства охорони здоров`я України, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров`я України від 10.06.2019 року №1327, Санаторій є закладом охорони здоров`я лікувально-профілактичного профілю, заснований на державній власності, є державною бюджетною неприбутковою установою, уповноваженим органом управління є Міністерство охорони здоров`я України. Фінансування діяльності закладу здійснюється за рахунок Державного бюджету України (а.с.17-24,3 том 1).

Вказані витрати є бюджетними коштами, оскільки Міністерство охорони здоров`я України та Державний заклад «Спеціалізований (спеціальний) санаторій «Гірське повітря» Міністерства охорони здоров`я України фінансуються за рахунок держави. Розпорядником даними бюджетними коштами є Міністерство охорони здоров`я України.

Слід зазначити, що Міністерство охорони здоров`я України, з метою задоволення державних та суспільних потреб у галузі охорони здоров`я, отримавши кошти з Державного бюджету, розподіляє їх між відповідними підпорядкованими установами та підприємствами, які фінансуються з Державного бюджету і є підзвітними та піднаглядними даному Міністерству. До таких підприємств відноситься Державний заклад «Спеціалізований (спеціальний) санаторій «Гірське повітря». Відтак, бюджетні кошти, стягнуті з Державного закладу «Спеціалізований (спеціальний) санаторій «Гірське повітря» є фактично бюджетними коштами Міністерства охорони здоров`я України.

Порушення інтересів держави в даному випадку полягає у невідшкодуванні шкоди, завданої внаслідок незаконного звільнення працівника Державного закладу «Спеціалізований (спеціальний) санаторій «Гірське повітря», яка була стягнута останніми з Державного закладу «Спеціалізований (спеціальний) санаторій «Гірське повітря» за рахунок державних (бюджетних) коштів.

В цьому випадку бездіяльність Міністерства охорони здоров`я України, а також Державного закладу «Спеціалізований (спеціальний) санаторій «Гірське повітря», полягає у тому, що будучи наділеними повноваженнями щодо звернення до суду за захистом порушеного права як власника майна, в тому числі коштів, виділених із державного бюджету на фінансування діяльності Державного закладу «Спеціалізований (спеціальний) санаторій «Гірське повітря», таких заходів не вживали впродовж тривалого часу.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо.

Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідний компетентний орган, який усупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно.

Доводи апелянта про те, що суд не мав підстав продовжувати судовий розгляд після залишення позову в частині без розгяду, оскільки вимоги були заявлені лише в інтересах Державного закладу «Спеціалізований (спеціальний) санаторій «Гірське повітря» МОЗ України, а не в інтересах Міністерства охорони здоров`я України, не приймаються судом, оскільки у позовній заяві зазначено, що позов подається в інтересах як Міністерства охорони здоров`я України, так і в інтересах Державного закладу «Спеціалізований (спеціальний) санаторій «Гірське повітря» МОЗ України, подання позову Міністерством охорони здоров`я було схвалено, тому судом вірно визначено юридичну особу, яка від імені держави є розпорядником бюджетних коштів і з рахунків якої були перераховані кошти на рахунки неприбуткового державного закладу, які виплачені фізичній особі внаслідок неправомірного рішення відповідача.

Тобто по суті МОЗ України у спосіб використання банківських рахунків третьої особи за рахунок державного бюджету покриті витрати, яких могло не бути у разі належного виконання відповідачем посадових обов`язків. Тому суд дійшов правильного висновку про розгляд спору по суті, визначивши, що позов поданий в інтересах держави в особі Міністерства охорони здоров`я України.

Також не заслуговують на увагу і доводи апелянта про те, що повноваження виконуючого обов`язки керівника Надвірнянської окружної прокуратури Івано-Франківської області та юрисдикція Надвірнянської окружної прокуратури Івано-Франківської області не поширюються на ці правовідносини, оскільки до дня подання позову видані накази ГОенерального прокурора від 17.02. 2021р. № 39 «Проо окремі питання забезпечення початку роботи окружних прокуратур» та № 40 «Про день початку роботи окружних прокуратур» відповідно до яких з 15.03.2021р. розпочато роботу окружних прокуратур та визначено, що юрисдикція Надвірнянської окружної прокуратури поширюється на територію Надвірнянського району.

Позов поданий відповідно до ч. 1 статті 24 Закону України «Про прокуратуру» з врахуванням місцезнаходження Державного закладу «Спеціалізований (спеціальний) санаторій «Гірське повітря» МОЗ України (смт. Ворохта Надвірнянського району) за територіальною підсудністю Яремчанського міського суду.

Посилання апелянта на те, що позов мав бути поданий Генеральним прокурором також приймаються судом, оскільки він поданий в інтересах Міністерства охорони здоров`я України, а не Кабінету Міністрів України.

Про інше порушення правил підсудності (розгляд справи не за зареєстрованим місцем проживання відповідача) відповідачем у суді першої інстанції заявлено не було.

З огляду на наведені вище норми права, розглянувши справу в межах заявлених вимог, встановивши фактичні обставини справи, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об`єктивно наявні у справі докази, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв`язок у сукупності, суд дійшов обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для задоволення позову.

Згідно ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.374,375,381-384 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 тайого представника адвокатаРоманка ВасиляМихайловича залишити без задоволення, а ухвалу Яремчанського міського суду Івано-Франківської області від 08 лютого 2024 року та рішення Яремчанського міського суду Івано-Франківської області від 10 вересня 2024 року без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.

Головуючий І.О. Максюта

Судді: Л.В. Василишин

В.Д.Фединяк

Повний текстпостанови складено29листопада 2024року.

СудІвано-Франківський апеляційний суд
Дата ухвалення рішення21.11.2024
Оприлюднено03.12.2024
Номер документу123413097
СудочинствоЦивільне
КатегоріяСправи позовного провадження Справи у спорах, що виникають із трудових правовідносин, з них

Судовий реєстр по справі —354/703/21

Постанова від 21.11.2024

Цивільне

Івано-Франківський апеляційний суд

Максюта І. О.

Постанова від 21.11.2024

Цивільне

Івано-Франківський апеляційний суд

Максюта І. О.

Постанова від 21.11.2024

Цивільне

Івано-Франківський апеляційний суд

Максюта І. О.

Постанова від 21.11.2024

Цивільне

Івано-Франківський апеляційний суд

Максюта І. О.

Ухвала від 19.11.2024

Цивільне

Івано-Франківський апеляційний суд

Максюта І. О.

Ухвала від 19.11.2024

Цивільне

Івано-Франківський апеляційний суд

Максюта І. О.

Ухвала від 25.10.2024

Цивільне

Івано-Франківський апеляційний суд

Максюта І. О.

Ухвала від 25.10.2024

Цивільне

Івано-Франківський апеляційний суд

Максюта І. О.

Ухвала від 11.10.2024

Цивільне

Івано-Франківський апеляційний суд

Максюта І. О.

Ухвала від 11.10.2024

Цивільне

Івано-Франківський апеляційний суд

Максюта І. О.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2023Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні