Рішення

від 28.11.2024 по справі 491/871/24

АНАНЬЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №491/871/24

Провадження № 2/491/360/24

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 листопада 2024 року Ананьївський районний суд Одеської області

в складі головуючого судді - Желяскова О.О.,

за участю секретаря судового засідання - Голубович А.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Ананьїв Одеської області в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовною заявою Виконавчого комітету Ананьївської міської ради до ОСОБА_1 про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів на утримання дитини,

ВСТАНОВИВ:

На розгляді в Ананьївському районному суді Одеської області знаходиться цивільна справа за позовною заявою Виконавчого комітету Ананьївської міської ради до ОСОБА_1 про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів на утримання дитини.

Позовні вимоги позивача обґрунтовані тим, що на обліку дітей-сиріт, позбавлених батьківського піклування, Служби у справах дітей Ананьївської міської ради з 21 липня 2021 року перебуває малолітній, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який згідно розпорядження голови Подільської районної державної адміністрації Одеської області від 21 липня 2021 року № 196/21 має статус дитини, позбавленої батьківського піклування. Мати дитини (відповідачка), ОСОБА_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , та фактичне місце проживання її невідоме, має високий ступінь втрати здоров`я внаслідок тривалої хвороби, що спричиняє повну недієздатність до самообслуговування та залежність від інших осіб і перешкоджає виконанню батьківських обов`язків. Батько у свідоцтві про народження малолітнього, ОСОБА_2 , записаний відповідно до ч. 1 ст. 135 СК України. Розпорядженням голови Подільської районної державної адміністрації Одеської області від 21 липня 2021 року № 197/21 з 19 серпня 2021 року по 28 березня 2024 року малолітній, ОСОБА_2 , перебував в Ізмаїльському спеціалізованому будинку дитини на повному державному забезпеченні. Розпорядженням голови Подільської районної державної адміністрації Одеської області від 26 лютого 2024 року № 36/24 створена прийомна сім`я ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , до якої 28 березня 2024 року на спільне проживання та виховання влаштовано малолітнього, ОСОБА_2 .. Зі слів прийомного батька відповідачка з моменту влаштування малолітнього, ОСОБА_2 , в їх прийомну сім`ю і до теперішнього часу жодного разу не цікавилася життям та станом здоров`я свого сина.

Позивач зазначає, що з метою підтвердження малолітньому, ОСОБА_2 , статусу дитини, позбавленої батьківського піклування, відповідачці кожні півроку необхідно проходити обстеження лікарсько-консультативної комісії Комунального некомерційного підприємства «Ананьївська багатопрофільна міська лікарня Ананьївської міської ради», але на останнє засідання лікарсько-консультативної комісії, яке відбулося 12 квітня 2024 року, відповідачка не з`явилась і на даний час місце її перебування невідоме. З боку Служби у справах дітей Ананьївської міської ради вживалися заходи щодо пошуку відповідачки та подання інформації до Єдиного реєстру осіб, зниклих безвісті. За результатами обстеження будинку, який на праві власності належить матері відповідачки, та, в якому фактично проживала сама відповідачка, встановлено, що остання в даному помешканні не проживає. Зі слів матері місцезнаходження її дочки (відповідачки) їй не відоме, а звертатися до поліції вона відмовилась, так як немає бажання бачити дочку та розшукувати її. Відповідачка з дня народження сина і по теперішній час не зверталась до Служби у справах дітей Ананьївської міської ради з приводу його місця перебування та не цікавилась станом його здоров`я. Відповідачка протягом двох років не займається вихованням та утриманням своєї дитини. Має місце порушення ст. 150 СК України, де передбачено, що батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.

22 серпня 2024 року відбулося засідання комісії з питань захисту прав дитини Ананьївської міської ради з розглядом питання доцільності позбавлення батьківських прав відповідачки та стягнення аліментів на утримання дитини. З урахування рішення комісії Виконавчим комітетом Ананьївської міської ради (позивачем) 19 вересня 2024 року прийнято рішення № 263 «Про затвердження висновку органу опіки та піклування Ананьївської міської ради про доцільність позбавлення батьківських прав громадянки ОСОБА_1 та стягнення аліментів на утримання дитини».

З урахуванням наведених в позовній заяві обставин, з метою вжиття заходів соціального захисту дитини позивач звернувся до суду з цією позовною заявою та просить позбавити відповідачку батьківських прав та стягнути аліменти на утримання дитини.

Представник позивача, Платонов С.І. , в судове засідання не прибув. Про дату, час та місце проведення підготовчого судового засідання повідомлений належним чином у відповідності до вимог ст. 128 ЦПК України. Це підтверджує довідка про доставку електронного листа (а.с.46). Однак надав через систему «Електронний суд» клопотання, в якому просить провести розгляд справи без участі представника органу опіки та піклування Ананьївської міської ради (а.с.48). Водночас зазначає, що права та обов`язки осіб, які беруть участь у цивільному судочинстві відомі та зрозумілі. Інших заяв, клопотань, відводів не мають.

Відповідачка, ОСОБА_1 , в судове засідання не прибула, причин неприбуття невідомі. Про дату, час та місце розгляду справи повідомлена належним чином у відповідності до вимог ст. 128 ЦПК України. Це підтверджує поштовий конверт з вкладенням, який повернувся на адресу суду з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою» (а.с.47).

Судом враховується рішення Конституційного Суду України від 13 грудня 2011 року за № 17-рп/2011, згідно якого у разі відсутності осіб, які беруть участь у справі за адресою, вказаної в матеріалах справи (зокрема позовній заяві) яка відповідає місцю реєстрації відповідача, вважається, що судовий виклик або судове повідомлення вручене йому належним чином.

Відповідно до ч. 3 ст. 211 ЦПК України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.

Враховуючи викладене, наявність відомостей про належне повідомлення учасників справи про дату, час та місце слухання справи, заяву представника позивача, суд вважає за можливе здійснювати розгляд справи за відсутності учасників справи.

У відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Ухвалою від 22 жовтня 2024 року було відкрито провадження у справі та вирішено питання про розгляд справи за правилами загального позовного провадження та встановлено відповідачеві строк для подання відзиву на позовну заяву, який повинен відповідати вимогам ст. 178 ЦПК України(а.с.37).

Відповідачці, ОСОБА_1 , за зареєстрованим місцем її проживання було надіслано ухвалу судді про відкриття провадження в справі, про що містяться відомості в матеріалах справи (а.с.39). Поштовий конверт з вкладенням повернувся на адресу суду з відміткою «адресат відсутній за даною адресою» (а.с.40).

Відповідно до положень п. 5 ч. 6 ст. 272 ЦПК України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Аналогічні положення закріплені у п.п. 3 та 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України, якими врегульовано порядок надсилання та вручення учасникам справи судових повісток та повідомлень.

Верховний Суд у постанові від 18 березня 2021 року у справі № 911/3142/19 сформував правовий висновок про те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника а, у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі №800/547/17 (П/9901/87/18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27 листопада 2019 року у справі № 913/879/17, від 21 травня 2020 року у справі № 10/249-10/19, від 15 червня 2020 року у справі № 24/260-23/52-б).

За наведених обставин відповідачка вважається такою, що 05 листопада 2024 року отримала копію ухвали суду про відкриття провадження в справі та копію позовної зави з додатками до неї (а.с.40). Проте, у визначені судом строки, відзиву на позовну заяву або будь-яких інших заяв, відповідачкою подано не було. Тому відповідно до вимог ч. 8 ст. 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

З наведених вище обставин установлено, що відповідачка належним чином повідомлена про дату, час та місце судового засідання, при цьому в судове засідання не прибула без повідомлення причин неприбуття, що відповідає передумовам заочного розгляду справи, передбаченим п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 280 ЦПК України.

Також установлено, що відповідачка, у встановлений для неї судом строк, відзив на позовну заяву не подала, також в матеріалах справи відсутні заперечення представника позивача щодо заочного розгляду справи, що відповідає передумовам заочного розгляду справи, передбаченим п.п. 3, 4 ч. 1 ст. 280 ЦПК України.

Враховуючи викладене, суд вважає що існують визначені ч. 1 ст. 280 ЦПК України підстави та умови для здійснення заочного розгляду справи, про що у відповідності до положень ч. 1 ст. 281 ЦПК України без виходу до нарадчої кімнати постановлено відповідну ухвалу.

Дослідивши і оцінивши письмові матеріали справи, суд доходить до висновку, що позовна заява підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (ст. 2 Закону України « Про судоустрій і статус суддів»).

Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Отже, ст. 15 ЦК України визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.

Відповідно до ч. 1 ст. 19 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Верховною Радою України 27 лютого 1991 року, держава вживає усіх необхідних заходів з метою захисту дитини від відсутності піклування або недбалого ставлення до неї з боку батьків.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 3 Конвенції передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

Відповідно до ст. 18 Конвенції батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

За положеннями ч.ч. 1, 2 ст. 27 цієї Конвенції кожна дитина має право на рівень життя, необхідний для її фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку. Батьки несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

В ст. 7 СК України визначено необхідність забезпечення дитині можливості здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією, іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України; регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини.

Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що права батьків щодо дитини є похідними від прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й, у першу чергу, повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об`єктивних обставин спору, а тільки потім права батьків.

Згідно зі ст. 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Згідно з ч.ч. 2 та 4 ст. 155 СК України батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини. Ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.

Частиною 1 ст. 165 СК України визначено, що право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім`ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров`я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.

Як зазначалося позивач звернувся до суду з позовною заявою в якій зокрема, просить позбавити батьківських прав громадянки ОСОБА_1 стосовно її малолітнього сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Судом встановлено, що відповідачкою в справі є ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженка с. Ананьїв 2-а дільниця Ананьївського району Одеської області; місце проживання зареєстровано за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується витягом з реєстру територіальної громади, виданого Відділом надання адміністративних послуг Ананьївської міської ради 17 жовтня 2024 року за № 3846 (а.с.36); паспорт громадянина України серії НОМЕР_1 , виданий 10 грудня 2007 року Ананьївським РВ ГУМВС України в Одеській області (а.с.8); реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 (а.с.9).

Відповідачка має малолітнього сина - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 , виданого 25 травня 2021 року Ананьївським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (а.с.10).

Згідно витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію народження із зазначенням відомостей про батька відповідно до ч. 1 ст. 135 СК України, сформованого 25 травня 2021 року за № 00030888143 Ананьївським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Подільському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), відомості про батька малолітнього, ОСОБА_2 , записані відповідно до ч. 1 ст. 135 СК України (а.с.12).

Згідно копії розпорядження Подільської районної державної адміністрації Одеської області № 196/21 від 21 липня 2021 року вбачається, що малолітньому ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , надано статус дитини, позбавленої батьківського піклування (а.с.20).

На підставі розпорядження Подільської районної державної адміністрації Одеської області № 197/21 від 21 липня 2021 року малолітнього ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , тимчасово влаштовано до державного дитячого закладу на повне державне забезпечення (а.с.21).

Змістом ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» визначено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Приписами ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці. Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами.

Частиною 2 ст. 150 СК України визначено, що батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.

У відповідності до ч. 1 ст. 152 СКУ України право дитини на належне батьківське виховання забезпечується системою державного контролю, що встановлена законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров`я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; ухиляються від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти; жорстоко поводяться з дитиною; є хронічними алкоголіками або наркоманами; вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; засуджені за вчинення умисного кримінального правопорушення щодо дитини.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Суд на перше місце ставить «якнайкращі інтереси дитини», оцінка яких включає знаходження балансу між усіма елементами, необхідними для прийняття рішення. Позбавлення батьківських прав є виключною мірою, правові наслідки позбавлення батьківських прав визначено ст. 166 СК України. Позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращий бік неможливо, і лише за наявності вини у діях батьків.

Пунктом 1 ст. 9 Конвенції передбачено, що держави-учасниці забезпечують, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням визначають відповідно до застосовуваного закону та процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають окремо та необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків.

При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним.

В позовній заяві позивач зазначив, що відповідачка з дня народження сина і по теперішній час не зверталась до Служби у справах дітей Ананьївської міської ради з приводу його місця перебування та не цікавилась станом його здоров`я. Відповідачка протягом двох років не займається вихованням та утриманням своєї дитини. Тому має місце порушення ст. 150 СК України, де передбачено, що батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.

Згідно висновку лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я про наявність у батька, матері дитини тривалої хвороби, яка перешкоджає виконанню батьківських обов`язків № 117, виданого 21 серпня 2024 року Комунальним некомерційним підприємства «Ананьївська багатопрофільна міська лікарня Ананьївської міської ради», за рівнем обмеження життєдіяльності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , має високий ступінь втрати здоров`я внаслідок тривалої хвороби, що спричиняє повну недієздатність до самообслуговування та залежність від інших осіб і перешкоджає виконанню батьківських обов`язків, висновок дійсний до 20 лютого 2025 року (а.с.32).

Позивач зазначає, що з метою підтвердження малолітньому, ОСОБА_2 , статусу дитини, позбавленої батьківського піклування, відповідачці кожні півроку необхідно проходити обстеження лікарсько-консультативної комісії Комунального некомерційного підприємства «Ананьївська багатопрофільна міська лікарня Ананьївської міської ради», але на останнє засідання лікарсько-консультативної комісії, яке відбулося 12 квітня 2024 року, відповідачка не з`явилась і на даний час місце її перебування невідоме.

З боку Служби у справах дітей Ананьївської міської ради вживалися заходи щодо пошуку відповідачки та подання інформації до Єдиного реєстру осіб, зниклих безвісті, про що свідчать наявні в матеріалах справи копії відповідних запитів, заяв та відповідей на них (а.с.26-31).

Згідно довідки № 44, виданої 01 травня 2024 року Ананьївською міською радою на підставі акту депутата цієї ради, відповідачка за місцем свого проживання з листопада 2023 року не проживає (а.с.24).

Згідно акту обстеження фактичного місця проживання гр. ОСОБА_1 від 01 травня 2024 року в результаті обстеження встановлено, що остання в даному помешканні не проживає. Зі слів матері відповідачка проходила лікування в лікарні м. Київ, звідки додому не повернулась. Мати відповідачки відмовляється подавати заяву до поліції щодо розшуку її доньки (відповідачки) (а.с.25).

З наявної в матеріалах копії вбачається, що розпорядженням голови Подільської районної державної адміністрації Одеської області від 26 лютого 2024 року № 36/24 на базі родини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , створена прийомна сім`я за адресою: АДРЕСА_2 , та яким надано статус прийомних батьків. До вказаної прийомної сім`ї на спільне проживання та виховання влаштовано малолітнього, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , як дитина, яка має статус дитини, позбавленої батьківського піклування.

З наданого Виконавчим комітетом Ананьївської міської ради висновку вбачається, що орган опіки та піклування Ананьївської міської ради вважає за доцільне позбавлення батьківських прав громадянки ОСОБА_1 стосовно її малолітнього сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та стягнення аліментів на утримання дитини (а.с.15-18).

Крім того, в матеріалах справи міститься копія рішення Виконавчого комітету Ананьївської міської ради № 263 від 19 вересня 2024 року, з якого вбачається, що виконавчий комітет вирішив вважати за доцільне позбавлення батьківських прав громадянки ОСОБА_1 стосовно її малолітнього сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та стягнення аліментів на утримання дитини (а.с.13-14).

Позбавлення батьківських прав - це насамперед спосіб захисту прав та інтересів дитини. Тому, у кожному випадку треба виявити і оцінити позитивний результат у долі дитини, який має настати.

Позбавлення батьківських прав - це водночас і санкція за протиправну винну поведінку матері або батька, яку можна вважати юридичною відповідальністю.

Позбавлення батьківських прав є заходом відповідальності батьків за невиконання або неналежне виконання ними своїх батьківських обов`язків. Головною метою такого заходу є захист інтересів малолітніх та неповнолітніх дітей і стимулювання батьків щодо належного виконання своїх обов`язків. Ухилення батьків від виховання дитини, як підстава позбавлення батьківських прав, можлива лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Пунктом 15 Постанови Пленуму Верховного суду України № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» від 30 березня 2007 року позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

Позбавлення батьківських прав відноситься до крайньої міри відповідальності, а це означає, що застосовується ця міра судом тоді, коли всі інші засоби впливу виявилися безрезультатними.

Приписами ч. 2 ст. 166 СК України визначено, що особа, позбавлена батьківських прав, не звільняється від обов`язку щодо утримання дитини.

В прохальній частині позовної заяви позивач, зокрема просив суд стягнути з відповідачки, аліменти на утримання малолітнього ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частини з усіх видів її заробітку (доходу) щомісячно, але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, до досягнення нею повноліття.

У відповідності до ч. 3 ст. 166 СКУ України, при задоволенні позову щодо позбавлення батьківських прав суд одночасно приймає рішення про стягнення аліментів на дитину. У разі якщо мати, батько або інші законні представники дитини відмовляються отримувати аліменти від особи, позбавленої батьківських прав, суд приймає рішення про перерахування аліментів на особистий рахунок дитини у відділенні Державного ощадного банку України та зобов`язує матір, батька або інших законних представників дитини відкрити зазначений особистий рахунок у місячний строк з дня набрання законної сили рішенням суду.

Саттею 51 Конституції України та ст. 180 СК України передбачено, що, батьки зобов`язані утримувати дітей до досягнення ними повноліття.

Статтею 141 СК України визначено, що мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Відповідно до ст. 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Відповідно до ч. 1 ст. 182 СК України, при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.

Згідно з ч.ч. 2, 3 ст. 182 СК України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів. Суд не обмежується розміром заробітку (доходу) платника аліментів у разі встановлення наявності у нього витрат, що перевищують його заробіток (дохід), і щодо яких таким платником аліментів не доведено джерело походження коштів для їх оплати. Правовий висновок з цього приводу міститься в постанові Верховного Суду від 11 березня 2020 року в справі №759/10277/18.

Згідно ст. 183 СК України частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.

Відповідно до ст. 191 СК України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову.

За правилами ст.ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з ч.ч. 1-3 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Оскільки відповідачка, будучи матір`ю ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в односторонньому порядку, припинила спілкування з сином, при цьому перешкод у спілкуванні ніхто їй не чинив та не мав наміру чинити, впродовж тривалого періоду часу ухиляється від виконання своїх обов`язків по його вихованню та матеріальному забезпеченню, взагалі не цікавиться долею дитини, кошти на її утримання не надає, суд вважає, що наявні підстави для позбавлення відповідачки батьківських прав стосовно сина, у зв`язку з чим позовні вимоги Виконавчого комітету Ананьївської міської ради до ОСОБА_1 , про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів є обґрунтованими і підлягають задоволенню.

Водночас необхідно зазначити, що позбавлення батьківських прав не тягне невідворотних наслідків, оскільки не позбавляє особу, яка позбавлена батьківських прав, на спілкування з дитиною і побачення з нею, а також права на звернення до суду з позовом про поновлення батьківських прав (ч. 1 ст. 168, ч. 1 ст. 169 СК України).

Крім того, враховуючи інтереси дитини, на утримання якої присуджуються аліменти, суд доходить до висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідачки аліментів на утримання її сина - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частини з усіх видів її заробітку (доходу) щомісячно, але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 10 жовтня 2024 року і до досягнення дитиною повноліття, а саме до ІНФОРМАЦІЯ_5 (включно).

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 261 ЦПК України під час ухвалення судового рішення суд вирішує питання розподілу між сторонами судових витрат.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат у справі, суд виходить з такого.

Враховуючи, що позовні вимоги підлягають задоволенню, а позивач в силу п. 12 ч. 2 ст. 3 Закону України «Про судовий збір» звільнений від сплати судового збору за звернення з заявою про захист прав малолітніх чи неповнолітніх осіб, суд вважає за необхідне згідно ст. 141 ЦПК України судові витрати у вигляді судового збору стягнути з відповідачки в дохід держави.

Оскільки в позовній заяві заявлено дві позовні вимоги: про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів, то з відповідачки слід стягнути судовий збір в розмірі 2422,40 гривень (1211,20х2).

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 12, 13, 76-81, 89, 141, 264, 280-282 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги Виконавчого комітету Ананьївської міської ради до ОСОБА_1 про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів на утримання дитини задовольнити.

Позбавити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ; уродженку с. Ананьїв 2-а дільниця Ананьївського району Одеської області; місце проживання зареєстровано за адресою: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 ; паспорт громадянина України серії НОМЕР_1 , виданий 10 грудня 2007 року Ананьївським РВ УМВС України в Одеській області, батьківських прав відносно сина - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Ананьїв Ананьївського району Одеської області, свідоцтво про народження серії НОМЕР_3 , видане 25 травня 2021 року Ананьївським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), відповідний актовий запис № 51.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ; уродженки с. Ананьїв 2-а дільниця Ананьївського району Одеської області; місце проживання зареєстровано за адресою: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 ; паспорт громадянина України серії НОМЕР_1 , виданий 10 грудня 2007 року Ананьївським РВ УМВС України в Одеській області, аліменти на утримання сина - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частини з усіх видів її заробітку (доходу) щомісячно, але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 10 жовтня 2024 року і до досягнення дитиною повноліття, а саме до ІНФОРМАЦІЯ_5 (включно).

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ; уродженки с. Ананьїв 2-а дільниця Ананьївського району Одеської області; місце проживання зареєстровано за адресою: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 ; паспорт громадянина України серії НОМЕР_1 , виданий 10 грудня 2007 року Ананьївським РВ УМВС України в Одеській області, на користь держави судовий збір в розмірі 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) гривні 40 коп..

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 430 ЦПК України допустити негайне виконання рішення суду в межах суми платежу за один місяць.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

У відповідності до п.п. 15.5 п. 1 Розділу ХІІІ Перехідних Положень ЦПК України в новій редакції, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, тобто в даному випадку через Ананьївський районний суд Одеської області.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Відомості про сторін у справі на виконання п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України:

Позивач:Виконавчий комітет Ананьївської міської ради, місцезнаходження згідно Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань: 66401, Одеська область, Подільський район, м. Ананьїв, вул. Незалежності, буд. 51 Відповідачка:ОСОБА_1 , місце проживання зареєстровано за адресою: АДРЕСА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2

Копію рішення суду надіслати до Любашівського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Подільському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) для внесення відмітки в частині позбавлення матері батьківських прав.

Відповідно до ст. 283 ЦПК України копію заочного рішення надіслати учасникам справи в порядку, передбаченому ст. 272 цього Кодексу.

Дата виготовлення повного тексту рішення 02 грудня 2024 року.

Суддя Желясков О.О.

Рішення набрало законної сили "__"

Оригінал судового рішення знаходиться в матеріалах цивільної справи № 491/871/24 Ананьївського районного суду Одеської області.