Рішення

від 17.09.2024 по справі 496/7638/23

БІЛЯЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 496/7638/23

Провадження № 2/496/1173/24

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 вересня 2024 року м. Біляївка

Біляївський районний суд Одеської області у складі:

головуючого судді Пендюри Л.О.

за участю секретаря Дягилев В.В.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «АННЕСІ» до ОСОБА_1 про стягнення суми інфляційних втрат та 3% річних від простроченої суми боргу,

УСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовною заявою, в якій просить стягнути з відповідача ОСОБА_1 3% річних у розмірі 2217 грн 56 к., інфляційні втрати у розмірі 10968 грн 08 к., судовий збір 2684 грн та витрати на правову допомогу у розмірі 11917 грн 50 к.

Свої вимоги обґрунтовує тим, що 05.04.2021 року Біляївський районний суд Одеської області постановив рішення, яким цивільний позов ТОВ «ФК «АННЕСІ» до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди в порядку регресу було задоволено та стягнуто з відповідача нанесений збиток у розмірі 18402,31 грн, витрати на правову, правничу допомогу 8444,50 грн, судовий збір 2102,00 грн, разом у сумі 28948,81 грн. На виконання рішення суду видано виконавчий лист №496/5276/20 від 31.05.2021 року, який було пред`явлено до виконання. 26.08.2021 року приватним виконавцем виконавчого округу Одеської області Шевченко Т.С. було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 66616005 за виконавчим листом, про стягнення з ОСОБА_1 шкоди в порядку регресу та судові витрати на загальну суму 28948,81 грн.

Відповідач, з дати винесення Біляївським районним судом Одеської області рішення у справі 496/5276/20 (05.04.2021 року), судове рішення в добровільному порядку не виконував, заборгованість не сплатив, а тому позивач просить стягнути з відповідача за порушення грошового зобов`язання три проценти річних та суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також витрати на правову допомогу.

Представник позивача до судового засідання не з`явився, але подав до суду заяву, в якій просив розгляд справи проводити у його відсутність та дав згоду на ухвалення заочного рішення.

Відповідач до судового засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, відзив на позов не подав, а тому суд за згодою позивача вважає можливим ухвалити заочне рішення на підставі ст. 280 ЦПК України.

Приймаючи до уваги заяву представника позивача, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази, суд вважає, що позовна заява підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

В судовому засіданні встановлено, що 05.04.2021 року Біляївський районний суд Одеської області ухвалив рішення, яким цивільний позов ТОВ «ФК «АННЕСІ» до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди в порядку регресу задовольнив та стягнув з відповідача заподіяний збиток у розмірі 18402,31 грн, витрати на правову (правничу) допомогу 8444,50 грн, судовий збір 2102,00 грн, разом у сумі 28948,81 грн (а.с. 9-11).

На виконання рішення суду видано виконавчий лист №496/5276/20 від 31.05.2021 року про стягнення з відповідача на користь позивача шкоди в порядку регресу у сумі 28948,81 грн.

26.08.2021 року приватним виконавцем виконавчого округу Одеської області Шевченко Т.С. було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 66616005 за виконавчим листом № 496/5276/20, виданого 31.05.2021 року Біляївським районним судом Одеської області, про стягнення з ОСОБА_1 шкоди в порядку регресу та судові витрати на загальну суму 28948,81 грн (а.с.12).

Відповідач, з дати ухвалення Біляївським районним судом Одеської області рішення у справі 496/5276/20, судове рішення не виконав, заборгованість не сплатив.

Згідно з наданим позивачем розрахунком інфляційних втрат, заборгованість відповідача перед позивачем за інфляційні втрати становить 10968 грн 08 к. та заборгованість за 3% річних становить 2217 грн 56 к., а разом заборгованість становить 13185 грн 64 к. (а.с. 15-16).

Згідно статті 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що непередбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини. Цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки можуть виникати з рішення суду.

Цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов`язковим для неї. Виконання цивільних обов`язків забезпечується засобами заохочення та відповідальністю, які встановлені договором або актом цивільного законодавства. Особа може бути звільнена від цивільного обов`язку або його виконання у випадках, встановлених договором або актами цивільного законодавства (стаття 14 ЦК України).

Відповідно до статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботи, надати послугу, сплатити гроші) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Положеннями статі 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідальність за порушення грошового зобов`язання регламентується статтею 625 ЦК України. Так, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом цієї норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних витрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Отже, положення зазначеної норми права передбачає, що зобов`язання можуть виникати безпосередньо з договорів та інших правочинів, передбачених законом, а також угод, які не передбачені законом, але йому не суперечать, а в окремих випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки можуть виникати з рішення суду.

Вказане узгоджується зправовим висновком, викладеним Верховним Судом у постанові від 05.06.2019 по справі № 589/3683/16-ц.

Таким чином, наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених частиною 2 статті 625 ЦК України. Право кредитора вимагати сплату боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утриманими ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від07.02.2018 по справі № 910/11249/17.

Як встановлено судом, на підставі рішення Біляївського районного суду Одеської області від 05.04.2021 року по справі № 496/5276/20 між сторонами виникло грошове зобов`язання. На даний час вищезазначене рішення відповідачем не виконано, грошове зобов`язання не припинене, відтак, позивач має право на стягнення суми інфляційних втрат та 3% річних від простроченої суми боргу за весь час прострочення.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При зверненні до суду позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 2684 грн., що підтверджується платіжною інструкцією № 0.0.3269455905.1 від 24.10.2023 року (а.с. 6).

Тому, з урахуванням вимог ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати по справі, які складаються з судового збору за подачу позову в розмірі 2684 грн.

Відповідно доп.1ч.3ст.133ЦПК Українидо витрат,пов`язаних зрозглядом справи,належать витрати: на професійну правничу допомогу.

За змістом чч. 1-3 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

ВП ВС у постанові від 27.06.2018 у справі № 826/1216/16 зазначила, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. Для підтвердження цих обставин потрібно надати суду договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, які свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних з наданням правової допомоги, і оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.

Позивач просить суд стягнути з відповідача витрати на оплату послуг з професійної правничої (правової допомоги) адвоката у розмірі 11917 грн 50 к., на підтвердження чого надано договір №2 про надання правової (правничої) допомоги від 20.12.2019 року, додаткову угоду №1 акт приймання-передачі правової (правничої) допомоги до договору про надання правової (правничої) допомоги №1818 від 25.05.2021 року з описом обсягу надання професійної правничої (правової) допомоги та квитанцію до прибуткового касового ордера №1818 від 28 вересня 2023 року платіжної інструкції № 3386 від 25.08.2023 року, відповідно до якої ТОВ «ФК «Аннесі» перерахувало АО «Адвокатус» 11917 грн 50 к.

У постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19 висловлено правову позицію, за якою суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Також Велика Палата Верховного Суду у додатковій постанові від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц вказала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Верховний Суд у постанові від 30.09.2020 у справі № 201/14495/16-ц зазначив, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи зокрема на складність справи, витрачений адвокатом час. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи. Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 02.07.2020 у справі № 362/3912/18.

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України, заява № 19336/04, п. 269). У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Судом встановлено, що спір який виник між сторонами у справі відноситься до категорії спорів, які виникають у зв`язку із стягненням відшкодування шкоди; матеріали справи не містять великої кількості документів на дослідження, збирання б яких адвокат витратив значний час. Справа розглядалась судом у спрощеному позовному провадженні з викликом сторін про те за їх відсутності. Даний спір для кваліфікованого юриста є незначної складності, у спорах такого характеру судова практика є сталою, великої кількості законів та підзаконних актів, які підлягають застосуванню, спірні правовідносини не передбачають.

За таких обставин, з огляду на співмірність та розумність розміру судових витрат, виходячи з конкретних обставин справи, її складності та виконаної адвокатом роботи, суд дійшов висновку про часткове відшкодування позивачу витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 3000 грн.

Керуючись ст. ст. 11, 509, 526, 598, 599, 610, 611, 615, 625 ЦК України, ст.ст.12,13,76, 80,81, 133,141,259,263-265, 280-282 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «АННЕСІ» до ОСОБА_1 про стягнення суми інфляційних втрат та 3% річних від простроченої суми боргу задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «АННЕСІ» (код ЄДРПОУ 42062950, місцезнаходження: вул. Івана Кудрі, буд. 20Б, м. Київ) інфляційні втрати у розмірі 10968 грн 08 к. та 3% річних у розмірі 2217 грн 56 к., витрати по сплаті судового збору у розмірі 2684 грн та витрати на правову (правничу) допомогу у розмірі 3000 грн, а всього 18869 грн 64 к.

В іншій частині позовних вимог Товариству з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «АННЕСІ» до ОСОБА_1 відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня складання його повного тексту.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана позивачем до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту через Біляївський районний суд Одеської області.

Повний текст рішення складено 17 вересня 2024 року.

Суддя Л.О. Пендюра