Постанова

від 27.11.2024 по справі 511/4240/24

РОЗДІЛЬНЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Роздільнянський районний суд Одеської області

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №: 511/4240/24

Номер провадження 3/511/2481/24

"27" листопада 2024 р. суддя Роздільнянського районного суду Одеської області Гринчак С . І, розглянувши матеріали адміністративної справи, що надійшли з Головного управління ДПС в Одеській області про притягнення до адміністративної відповідальності:

ОСОБА_1 , директора ТОВ «Роздільнянський елеватор», РНОКПП НОМЕР_1 ,

за ч. 1 ст. 1631 Кодексу України про адміністративні правопорушення, -

ВСТАНОВИВ:

Зміст адміністративного протоколу.

13.11.2024 року на адресу Роздільнянського районного суду Одеської області, надійшли адміністративні матеріали про притягнення ОСОБА_1 , до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 163-1 Кодексу України про адміністративне правопорушення.

Згідно протоколу б/н від 09.10.2024 року ОСОБА_1 , будучі директором ТОВ «Роздільнянський елеватор», порушила порядок ведення бухгалтерського та податкового обліку, а саме п.п. 134.1.1. п. 134.1. ст. 134, п. 198.5. ст. 198, п. 201.10. ст. 201, п.п. «є» п.п. 266.2.2. п. 266.2. ст. 266, п.п. 266.3.1., гі.п. 266.3. п. 266.3. ст. 266, п.п. 49.18.2. п. 48.18. ст. 49, п. 51.1. ст. 51, гл. 2, п. 119.1. ст. 119, п.п. «б» п. 176.2. ст. 176, п.п. 14.1.36, п.п. 14.1.47 п. 14.1. ст. 14, п.п.162.1 ст. 162, п.п. 163.1.1. п. 163.1., ст. 163, абз. «е» п.п. 164.2.17. п. 164.2., п. 164.5. ст. 164, п. 167.1. ст. 167, п.п. 168.1.1., п.п. 168.1.2., п.п. 168.1.4., п.п. 168.1.5. п. 168.1. ст. 168, п. 171.2. ст. 171, абз. «а» п. 176.2. ст. 176 Податкового кодексу України, від 02 грудня 2010 року №2755-УІ (із змінами та доповненнями)

Заяви, клопотання та процесуальні дії.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.11.2024 року, матеріали розподілені в провадження судді Гринчак С.І.

Судовий розгляд призначено на 27.11.2024 року на 09:30 год.

26.11.2024 року через підсистему «Електронний Суд» надійшло клопотання представника ОСОБА_1 адвоката Колозуп М.С., діючого на підставі Ордеру серії ВН №1436754, про закриття провадження у справі та розгляду адміністративних матеріалів за відсутністю особи, яка притягується до адміністративної відповідальності та її представника. (а.с15-18, 19)

Дослідивши фактичні обставини справи, надавши оцінку доказам, розглянувши доводи представника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, викладенні в клопотанні, суд прийшов до наступних висновків.

У відповідності до положень ст. 1 КУпАП, завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством.

Згідно положень ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом

Статтею 245 КУпАП визначено, що завданнями провадження у справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Протокол про адміністративне правопорушення є найважливішим джерелом доказів у справах про адміністративні правопорушення, в якому зазначається суть адміністративного правопорушення, пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, та інші відомості, необхідні для вирішення справи.

З цього слідує, що протокол про адміністративне правопорушення є не тільки джерелом доказів у справі, але й актом обвинувачення у вчиненні конкретного адміністративного правопорушення.

Разом зтим,сам пособі протоколпро адміністративнеправопорушення неможе бутибеззаперечним доказомвини особиу вчиненніадміністративного правопорушення,передбаченого ч.1ст.163-1КУпАП,оскільки неявляє собоюімперативного фактудоведеності виниособи, тобто не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом» (п. 43 рішення Європейського суду з прав людини від 14 лютого 2008 року у справі «Кобець проти України» (з відсиланням на первісне визначення цього принципу у справі «Авшар проти Туреччини»),

Норма ч.1ст.163-1КУпАП єбланкетною,тобто нормою,яка лишеназиває абоописує правопорушення,а дляповного визначенняйого ознаквідсилає доінших галузей права.

Відповідно до п. 6 розділу II Інструкції з оформлення органами доходів і зборів матеріалів про адміністративні правопорушення, затвердженої Наказом Міністерства фінансів України від 02.07.2016 № 566 (надалі також - Інструкція №566), у Протоколі під час його складання обов`язково зазначається стаття КУпАП, згідно з якою передбачено адміністративну відповідальність. При викладенні обставин правопорушення у Протоколі вказуються місце та час його вчинення, суть адміністративного правопорушення, які саме протиправні дії чи бездіяльність вчинила особа, стосовно якої складається Протокол, та які положення законодавства порушено.

Тобто при зазначенні у протоколі про адміністративне правопорушення суті адміністративного правопорушення необхідно не лише вказувати факт порушення порядку ведення податкового обліку і його наслідки, але й зазначати, чи є відповідне порушення наслідком протиправних дій чи бездіяльності особи при невиконанні ним своїх службових обов`язків, встановивши, коли і ким такі службові обов`язки для неї були визначені.

Однак посадові особи Контролюючого органу при складанні Протоколу зазначеної норми не дотрималися.

Суть порушення у Протоколі зводиться лише до наведення переліку норм податкового законодавства, які на думку Контролюючого органу порушено, однак не містять опису, які саме протиправні дії чи бездіяльність вчинила ОСОБА_1 .

В рішенні у справі «Малофеєв проти Росії» Європейський суд з прав людини вказав, якщо в протоколі адміністративного правопорушення не відображено всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати фабулу правопорушення, або відшукувати докази на користь обвинувачення. Адже діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

З адміністративних матеріалів вбачається, що підставою для складання протоколу стали висновки Акту ГУ ДПС в Одеській області №45182/15-32-07-01-14 від 09.10.2024 «Про результати документальної планової виїзної перевірки ТОВ «РОЗДІЛЬНЯНСЬКИЙ ЕЛЕВАТОР», код ЄДРПОУ 00955147, податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2017 по 31.12.2023 (надалі також - Акт перевірки).

Проте, суд вважає, що Акт перевірки не може слугувати належним та допустимим доказом винуватості особи у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 163-1 КУпАП, оскільки в силу норм ПК України акт перевірки лише фіксує обставини, встановлені під час проведення перевірки, факти виявлених можливих порушень законодавства та не є остаточним документом, зобов`язуючим до вчинення будь-яких дій, він не є юридичною формою рішення податкового органу і сам по собі не породжує певних правових наслідків для платника податків, не є актом індивідуальної дії та не підлягає оскарженню.

У своїй практиці Верховний Суд неодноразово наголошував на тому, що акт перевірки є лише службовим документом, що фіксує проведення перевірки та висновки інспектора щодо наявності чи відсутності порушень вимог законодавства, не породжує, не змінює та не звужує права особи, не встановлює для неї додаткових обов`язків та не покладає відповідальність.

Згідно п. 86.7. ст. 86 ПК України у разі незгоди платника податків або його представників з висновками перевірки чи фактами і даними, викладеними в акті (довідці) перевірки, вони мають право подати свої заперечення та додаткові документи і пояснення, зокрема, але не виключно, документи, що підтверджують відсутність вини, наявність пом`якшуючих обставин або обставин, що звільняють від фінансової відповідальності відповідно до цього Кодексу, до контролюючого органу, який проводив перевірку платника податків, протягом 10 робочих днів з дня, наступного за днем отримання акта (довідки).

Такі заперечення, додаткові документи і пояснення є невід`ємною частиною матеріалів перевірки.

За правиламип.86.7.4.ст.86ПК Українипід часрозгляду матеріалівперевірки комісіяз питаньрозгляду заперечень: встановлює,чи вчинивплатник податку,щодо якогобуло складеноакт перевірки,порушення податкового,валютного та/абоіншого законодавства,контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Так,з додатків,що доданіпредставником особи,яка притягаєтьсядо адміністративноювідповідальності,вбачається,що 06.11.2024ТОВ «Роздільнянськийелеватор» надіслав поштовимзв`язкомдо ГУДПС вОдеській областіЗаперечення доАкту перевірки,в якихТовариство:

- заперечило проти висновків Акту перевірки у повному обсязі;

- зазначило, що податкова перевірка була проведена поверхнево та упереджено, без врахування первинних документів Товариства, які були досліджені, проте не знайшли свого відображення в Акті перевірки;

- надало докази того, що Акт перевірки було складено з грубим порушенням законодавства України, містить помилки, хибні суб`єктивні висновки та містить інформацію, яка взагалі не стосується Товариства та перевірки.

Заперечення Товариства до Акту перевірки ГУ ДПС в Одеській області не розглянуті та відповіді не надано, а тому відсутні підстави для притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 163-1 КУпАП через відсутність у її діях складу правопорушення.

Крім того, судом встановлено, що Контролюючий орган порушив процедуру складання і підписання Протоколу, з огляду на наступне.

Приписами ст. 256 КУпАП визначені вимоги до протоколу про адміністративне правопорушення. Зокрема, у протоколі зазначаються:

-місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення;

-нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення;

-пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності;

-інші відомості, необхідні для вирішення справи.

Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право подати пояснення і зауваження щодо змісту протоколу, які додаються до протоколу, а також викласти мотиви свого відмовлення від його підписання.

При складенні протоколу особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, роз`яснюються її права і обов`язки, передбачені статтею 268 цього Кодексу, про що робиться відмітка у протоколі.

Відповідно до розділу II Інструкції № 566 у разі неможливості складання протоколу за місцем вчинення адміністративного правопорушення протокол складається в податковому органі.

Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, запрошується до податкового органу для складання та підписання протоколу.

У запрошенні зазначаються дата, час та місце складання протоколу. Запрошення вважається належним чином врученим, якщо воно надіслано за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, рекомендованим листом з повідомленням про вручення або вручено особисто такій особі.

Всупереч наведеному судом встановлено, що:

1) Протокол був складений у податковому органі у відсутність ОСОБА_1 без належного запрошення, чим суттєво порушено її право на подання пояснень і зауважень щодо змісту протоколу, а також право на роз`яснення прав і обов`язків, передбачених ст. 63 Конституції України і ст. 268 КУпАП;

2) Контролюючий орган склав Протокол 09.10.2024 без направлення/отримання ОСОБА_1 запрошення для складання та підписання цього Протоколу, що є порушенням пункту 12 розділу II Інструкції № 566;

3) Всупереч пункту 6 розділу II Інструкції №566 Протокол не містить опису протиправних дій чи бездіяльності, які нібито вчинила ОСОБА_1 .

Таким чином, Контролюючий орган порушив передбачену законодавством України процедуру складання і підписання Протоколу, чим призвів до істотного порушення прав ОСОБА_1 .

Відповідно до п. 56.18 ст. 56 ПК України, Товариство має право оскаржити висновки Акту перевірки шляхом подання позову про оскарження податкових повідомлень - рішень, які будуть складені на підставі Акту перевірки.

Тому факт вчинення правопорушення, а саме наявність у ТОВ «Роздільнянський елеватор» порушень ПК України, має встановити ГУ ДПС в Одеській області по результатам розгляду Заперечень Товариства на Акт перевірки, а також суд після розгляду позову Товариства про протиправність податкових повідомлень - рішень (у випадку їх складення).

Висновки суду.

З огляду на наведене суд дійшов висновку, що протокол про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 складено із істотними порушеннями вимог закону, відомості викладені в ньому не можуть бути використані у суді як доказ, у зв`язку з порушенням вимог законодавства під час збору доказів та оформленні матеріалів. Отже матеріали справи не містять належних та допустимих доказів вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 163-1 КУпАП

Таким чином, суд вважає, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 163-1 КУпАП за обставин, зазначених у протоколі б/н від 09.10.2024 року не доведена жодними належними та допустимими доказами.

Пунктом 3 Постанови Пленуму Верховного суду України № 11 від 11.06.2004 року встановлено, що згідно зі ст. 245 КУпАП ( 80732-10 ) суддя при розгляді справи про адміністративне правопорушення має своєчасно, всебічно, повно й об`єктивно з`ясувати обставини справи і вирішити її в точній відповідності із законом.

Тягар доведення складу адміністративного правопорушення покладається на адміністративний орган, разом з тим, особа, яка притягається до відповідальності, звільняється від обов`язку доводити свою причетність до скоєння правопорушення.

Адміністративні справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення штрафних санкцій має саме суб`єкт владних повноважень (п. 110 рішення ЕСПЛ у справі «Компанія «Вестберґа таксі Актіеболаґ» та «Вуліч проти Швеції» (Vastberga taxi Aktiebolag and Vulic v. Sweden № 36985/97). Відповідне також узгоджується з положеннями ч. 2 ст. 251 КУпАП.

ЄСПЛ, серед іншого, зазначив, що «...суд не може відшуковувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу (оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом)» (справи «Малофєєв проти Росії», рішення від 30.05.2013 року та «Карелін проти Росії», заява № 926/08, рішення від 20.09.2016 року).

Згідно до ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

У статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, закріпленні положення, які зводяться до того, що кожен вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.

У той же час, у справі «Barbera, MesseguandJabardo v. Spain» від 06.12.1998 (п. 146) Європейський суд з прав людини встановив, що принцип презумпції невинності вимагає серед іншого, щоб, виконуючи свої обов`язки, судді не починали розгляд справи з упередженої думки, що особа скоїла правопорушення, яке ставиться їй в провину; всі сумніви, щодо її винуватості повинні тлумачитися на користь цієї особи.

Протокол про адміністративне правопорушення не може бути беззаперечним доказом вини особи в тому чи іншому діянні, оскільки не являє собою імперативного факту доведеності вини особи, тобто не узгоджується із стандартом доказування "поза розумним сумнівом" (рішення від 18 січня 1978 року у справі "Ірландія проти Сполученого Королівства" (Ireland v.theUnitedKingdom), п. 161, Series A заява № 25), який застосовується при оцінці доказів, а такі докази можуть "випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту".

За змістом ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція) кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Відповідно ст. 17 Конвенції жодне з положень цієї Конвенції не може тлумачитись як таке, що надає будь-якій державі, групі чи особі право займатися будь-якою діяльністю або вчиняти будь-яку дію, спрямовану на скасування будь-яких прав і свобод, визнаних цією Конвенцією, або на їх обмеження в більшому обсязі, ніж це передбачено в Конвенції.

Згідно рішення Конституційного суду України від 22.12.2010 року № 23-рп/2010, яке є обов`язковим до виконання на території України, фактичні дані або будь-які інші докази, одержані в незаконний спосіб, а саме: з порушенням конституційних прав і свобод людини і громадянина; з порушенням встановлених законом порядку, засобів, джерел отримання фактичних даних; не уповноваженою на те особою тощо є неналежними доказами.

У рішенні ЄСПЛ від 21.07.2011 у справі «Коробов проти України» ЄСПЛ вказано, що при оцінці доказів Суд, як правило, застосовує критерії доведення «поза розумним сумнівом».

У відповідності до п. 43 рішення ЄСПЛ від 14.02.2008 у справі «Кобець проти України» (з урахуванням первісного визначення принципу "поза розумним сумнівом" у справі "Авшар проти Туреччини") доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростованих презумпції, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість особи доведено поза розумним сумнівом.

На підставі викладеного, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, суд прийшов до висновку про недоведеність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 163-1 КУпАП.

Відповідно до пункту першого частини першої статті 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

Керуючись ч.1 ст.163-1, п.1.ч.1 ст.247 , 251, 256, 283, 284 КУпАП, суд

ПОСТАНОВИВ:

Провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч.1 ст. 163-1 КУпАП на підставі адміністративного протоколу б/н від 09.10.2024 року, - закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю в її діях події та складу адміністративного правопорушення.

Постанова може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду через Роздільнянський районний суд Одеської області, протягом десяти днів з дня винесення постанови.

Повний текст постанови виготовлений та підписаний суддею 02 грудня 2024 року.

Суддя: С. І. Гринчак

Постанова набрала законної сили "

Срок предґявлення до виконання постанови 3 місяці.