Рішення

від 06.11.2024 по справі 489/3178/24

ЛЕНІНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. МИКОЛАЄВА

06.11.2024

Справа №489/3178/24

Провадження №2/489/1459/24

ЗАОЧНЕ Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 листопада 2024 м. Миколаїв

Ленінський районний суд міста Миколаєва у складі:

головуючого судді Рум`янцевої Н.О.,

із секретарем судових засідань Ставратій Я.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Ларк Сідз Україна» до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди

встановив.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Ларк Сідз Україна» звернулося до суду з позовом про стягнення з відповідача: матеріальні збитки, заподіянні внаслідок дорожньо-транспортної пригоди у розмірі 679778,66 грн.; судовий збір у розмірі 10196,67 грн.; витрати на правничу допомогу у розмірі 35000,00 грн. Мотивуючи вимоги тим, що 29 вересня 2019 сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля марки Volkswagen Passat, державний номер НОМЕР_1 , який належить ОСОБА_1 та автомобіля Ford Cuga, державний номер НОМЕР_2 , який згідно технічного паспорту, належить ТОВ «Ларк Сідз Україна», яким керував ОСОБА_2 . Згідно обвинувального акту у кримінальному провадженні № 12019150040003230 від 30.08.2019 винуватцем ДТП визнано ОСОБА_1 . Внаслідок ДТП автомобілі отримали механічні ушкодження з матеріальними збитками, потерпілому ОСОБА_2 спричинені тілесні ушкодження у вигляді осколкового перелому основної фаланги першого пальця лівої кісті зі зміщенням уламків, які відносяться до категорії середнього ступеню тяжкості. Дана ДТП сталася внаслідок порушення водієм ОСОБА_1 вимог ПДР України, які знаходяться у прямому причинному зв`язку з наслідками. ТОВ «Ларк Сідз Україна» заявлено цивільний позов в кримінальній справі на суму матеріальних збитків 399828,82 грн. За результатами дослідження встановлено, що вартість матеріальних збитків, завданих власнику ТОВ «Ларк Сідз Україна» становить 399828,82 грн., в тому числі величини втрати товарної вартості 32701,34 грн. Враховуючи те, що обвинуваченим разом з захисником заявлено клопотання про звільнення від кримінальної відповідальності у зв`язку з закінченням строків давності, 30.10.2023 Ленінським районним судом м. Миколаєва винесено ухвалу про звільнення ОСОБА_1 від кримінальної відповідальності, а цивільний позов ТОВ «Ларк Сідз Україна» залишено без розгляду. Оскільки матеріальні збитки не було стягнуто з відповідача в рамках кримінального провадження, та у зв`язку з тим, що з часу ДТП пройшов значний проміжок часу, позивач зробив повторну експертизу, відповідно до якої розмір матеріальних збитків збільшився з суми 399828,82 до 679778,66 грн.

Ухвалою суду від 01.05.2024, позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено підготовче судове засідання в порядку загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 12.08.2024, закрито підготовче судове засідання та призначено справу до судового розгляду по суті.

Відповідно до ч. 3 ст. 211 ЦПК України, учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.

Позивачем подано клопотання про розгляд справи без його участі, проти заочного розгляду справи не заперечує.

Відповідач у судове засідання не з`явився по невідомим суду причинам. Про дату, час та місце судового розгляду був повідомлений належним чином. Причини неявки суду не повідомив.

Згідно ч.1 ст.280 ЦПК України у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений і від якого не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності або якщо повідомлені ним причини неявки визнані неповажними, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Передбачених ч. 2 ст. 223 ЦПК України підстав для відкладення розгляду справи судом не встановлено, судом прийнято рішення про розгляд справи за відсутності сторін,на підставі доказів, поданих разом із матеріалами позовуз ухваленням заочного рішення відповідно до ст. ст. 280-283 ЦПК України.

Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, у відповідності до ч. 5 ст. 268 ЦПК України, є дата складання повного судового рішення.

Згідно вимог ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

З`ясувавши обставини та дослідивши надані докази, суд приходить до висновку, що встановленні наступні факти та відповідні правовідносини.

Позивач зазначає, що автомобіль марки Ford Kuga, номер НОМЕР_2 , згідно технічного паспорту належить на праві власності ТОВ "Ларк Сідз Україна".

Судом встановлено, що 29.08.2019 приблизно о 19:30 водій ОСОБА_1 керував автомобілем Wolkswagen Passat, номер НОМЕР_1 і рухався по проїзній части вул. Троїцькій зі сторони вул. Космонавтів в напрямку до вул. Електронної в м. Миколаєві.

Наближаючись до нерегульованого перехрестя вул. Троїцької та вул. Космонавтів в районі будинку №154 по вул. Космонавтів, у зв`язку з порушенням правил дорожнього руху України, а саме п.п. 2.3 "б", 10.1, 10.4, водій ОСОБА_1 перед поворотом ліворуч на автомобільну стоянку біля будинку №154 по вул. Космонавтів не надав переваги у русі водію автомобіля Ford Kuga, номер НОМЕР_2 ОСОБА_2 , який рухався у зустрічному для нього напрямку, хоча зобов`язаний був так вчинити, внаслідок чого трапилось зіткнення вказаних автомобілів.

Внаслідок вказаної дорожньо-транспортної пригоди потерпілому ОСОБА_2 спричинені тілесні ушкодження у вигляді осколкового переламу основної фаланги першого пальця лівої кісті зі зміщенням уламків, які відносяться до категорії середнього ступеню тяжкості.

Дана дорожньо-транспортна пригоди сталася внаслідок порушення водієм ОСОБА_1 вказаних вимог ПДР України, які знаходяться в прямому причинному зв`язку з наслідками.

Порушення підсудним ОСОБА_1 правил безпеки дорожнього руху, а саме вимог п.п. 2.3 б, 10.1, 10.4Правил дорожнього рухуУкраїни, перебувають у прямому причинному зв`язку з подією та її наслідками, а саме спричинення потерпілому ОСОБА_2 середньої тяжкості тілесних ушкоджень.

Вказані необережні дії підсудного ОСОБА_1 органом досудового розслідування кваліфіковані за ознаками кримінального правопорушення-злочину, передбаченогост. 286 ч. 1 КК України, а саме як: порушення правил безпеки дорожнього руху, особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесне ушкодження.

Ухвалою Ленінського районного суду м. Миколаєва від 30.10.2023, звільнено ОСОБА_1 від кримінальної відповідальності за вчинення злочину передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України у зв`язку із закінченням строків давності і закрито кримінальне провадження стосовно нього.

Цивільний позов ТОВ "Ларк Сідз Україна" залишено без розгляду.

Речові доказ: автомобіль Ford Kuga, номер НОМЕР_2 залишено у розпорядженні власника ТОВ "Ларк Сідз Україна", автомобіль Wolkswagen Passat, номер НОМЕР_1 залишено в розпорядженні ОСОБА_1 .

Згідно ч. 6 ст.82ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Згідно з п. 3 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема є завдання майнової (матеріальної) шкоди іншій особі.

Відповідно до вимог ст. 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування, а збитками, зокрема є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права. Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини (ч.ч. 1,2 ст. 1166 ЦКУ України).

Згідно з приписами ч. 2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Частиною 5 ст. 1187 ЦК України передбачено, що особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 1188 ЦК України, шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Статтею 1192 ЦК України передбачено, що розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Відповідно до ч. 1 ст. 1194 ЦК України, особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів (стаття 1 Закону України «Про страхування»(далі - Закон №85/96-ВР)).

За договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору (стаття 979 ЦК України).

Предметом договору страхування можуть бути майнові інтереси, які не суперечатьзаконуі пов`язані, зокрема, з відшкодуванням шкоди, завданої страхувальником (страхування відповідальності) (стаття 980 ЦК України).

Відповідно до п.17.3ст. 17 ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» при укладенні договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності страхувальник зобов`язаний повідомити страховика про всі діючі договори обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, укладені з іншими страховиками, а також, за вимогою страховика, надати інформацію про всі відомі обставини, що мають істотне значення для оцінки страхового ризику.

Також аналогічні вимоги містить п.3 ч.1ст. 989 ЦК України(в редакції чинній на 29.09.2019), згідно з яким страхувальник зобов`язаний при укладенні договору страхування повідомити страховика про інші договори страхування, укладені щодо об`єкта, який страхується. Якщо страхувальник не повідомив страховика про те, що об`єкт уже застрахований, новий договір страхування є нікчемним.

Ці положення відповідають правилам укладання договорів, які передбачають добросовісність сторін, недопущення дій, які могли б порушити права іншої сторони, повідомлення даних, які мають істотне значення для вчинення правочину, узгодження істотних умов, які випливають із вимогзаконута є необхідними для з`ясування при укладанні договорів даного виду, тощо.

Так зміст правочину не може суперечитиЦК України, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі (ч.ч. 1, 3ст. 203 ЦК України); підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.ч. 1-3, 5 і 6ст. 203 ЦК України; недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин), у цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається (ч.ч. 1, 2ст. 215 ЦК України); недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю (ч. 1ст. 216ЦК України).

Обов`язок доказування факту виконання ним вимогзаконущодо повідомлення страховика про наявність іншого чинного договору страхування щодо того самого об`єкта лежить саме на страхувальнику, який повинен діяти як добросовісно, так і обачно, оскільки відповідні обставини можуть істотно вплинути на можливість укладання договору як таку, на його умови і, зрештою, на можливість його виконання, адже саме про цивільні права, обов`язки та відповідальність страхувальника йдеться.

Законом «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»(даліЗакон № 1961-IV) визначено як засади, так і процедури отримання потерпілими особами за наслідками ДТП, відшкодування заподіяної шкоди.

Згідно зстаттею 3 Закону №1961-IVобов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів здійснюється, зокрема, з метою забезпечення відшкодування шкоди майну потерпілих внаслідок ДТП та захисту майнових інтересів страхувальників.

Відповідно достатті 5 вказаного Законуоб`єктом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов`язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров`ю, майну потерпілих унаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.

У разі настання страхового випадку страховик (страхова компанія) у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цимЗакономпорядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок ДТП життю, здоров`ю, майну третьої особи (пункт 22.1статті 22 Закону № 1961 IV).

Статтею 1194 ЦК Українипередбачено, що особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово, послідовно наголошує, що основний тягар відшкодування шкоди, спричиненої за наслідками ДТП, повинен нести страховик та саме він є належним відповідачем у справах за позовами про відшкодування шкоди в межах страхової суми.

Відшкодування шкоди особою, яка її завдала, можливе лише за умови, що згідно ізЗаконом № 1961-IVу страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування, чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування. Покладання обов`язку з відшкодування шкоди в межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (стаття 3 Закону № 1961 IV) (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 03 жовтня 2018 року у справі № 760/15471/15-ц з урахуванням постанови Великої Палати Верховного Суду від 09 листопада 2021 року у справі №147/66/17).

Уклавши договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, страховик на випадок виникнення деліктного зобов`язання бере на себе в межах суми страхового відшкодування виконання обов`язку страхувальника, який завдав шкоди (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 755/18006/15-ц(провадження № 14-176цс18), від 03 жовтня 2018 року у справі № 760/15471/15-ц (провадження № 14-316цс18) та ухвалу Великої Палати Верховного Суду від 20 лютого 2020 року у справі № 753/15214/16-ц (провадження № 14-25цс20)).

Ураховуючи розподіл у деліктному зобов`язанні між винуватцем ДТП (страхувальником) і страховиком (МТСБУ) обов`язку з відшкодування шкоди, завданої під час експлуатації наземних транспортних засобів, а також те, що право потерпілого на відшкодування шкоди її заподіювачем має визначені законом межі та порядок реалізації, Велика Палата Верховного Суду відступила від висновку Верховного Суду України про те, що право потерпілого на відшкодування шкоди її заподіювачем є абсолютним, і суд не вправі відмовити в такому позові з тих підстав, що цивільно-правова відповідальність заподіювача шкоди застрахована (постанови Верховного Суду України від 20 січня 2016 року у справі № 6-2808цс15, від 14 вересня 2016 року у справі № 6-725цс16, від 26 жовтня 2016 року у справі № 6-954цс16).

У тій постанові від 14 грудня 2021 року Велика Палата Верховного Суду, уточнюючи свій висновок у попередній справі, а саме № 760/15471/15-ц (провадження № 14-316цс18), висловила правову позицію про те, що в разі якщо потерпіла особа звернеться до страховика (страхової компанії) за відшкодуванням шкоди з пропуском встановленого річного строку, однак доведе, що нею здійснено розумних заходів для отримання відшкодування за рахунок страховика та строк пропущено через незалежні від потерпілої особи причини, вона має право на відшкодування шкоди в межах страхової суми за рахунок страховика (страхової компанії), винної у спричиненні шкоди особи, у тому числі в судовому порядку.

Позивач в своєму позові зазначає, що страхова компанія, в якій застраховано завдавача шкоди ОСОБА_1 є банкутом, то ТОВ "Ларк Сідз Україна", якому завдано збитків вирішив звернутися до суду з позовом до винної особи .

Правова проблема щодо визначення особи, зобов`язаної відшкодувати шкоду у випадку, якщо страхова компанія позбавлена ліцензії, виключена з МТСБУ, перебуває в стані припинення, банкрутства, фактично не здійснює діяльності предмету розміру відшкодування та особи, яка зобов`язана відшкодувати вирішувалась Великою Палатою Верховного Суду у справі № 201/16373-16-ц, де у постанові від 22.02.2022 року Великою Палатою Верховного Суду зроблено наступний правовий висновок.

Правовідносини страховика та МТСБУ врегульовано розділом IV Закону № 1961-IVта Ліцензійними умовами провадження страхової діяльності, затвердженими розпорядженням Державноїкомісії зрегулювання ринківфінансових послугУкраїни №40від 28серпня 2003року (далі - Ліцензійні умови).

Статтею 39 Закону № 1961-IV передбачено, що моторне (транспортне) страхове бюро України (МТСБУ) є єдиним об`єднанням страховиків, які здійснюють обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів за шкоду, заподіяну третім особам. Участь страховиків у МТСБУ є умовою здійснення діяльності щодо обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

За положеннями цієї норми МТСБУ є самоврядною організацією її засновників (членів) та гарантом відшкодування шкоди, яка має завдання щодо: здійснення виплат із централізованих страхових резервних фондів компенсацій та відшкодувань на умовах, передбачених цим Законом; управління централізованими страховими резервними фондами, що створюються при МТСБУ для забезпечення виконання покладених на нього функцій; забезпечення членства України в міжнародній системі автомобільного страхування «Зелена картка» та виконання загальновизнаних зобов`язань перед уповноваженими організаціями інших країн - членів цієї системи; збирання необхідної інформації про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності для узагальнення та внесення пропозицій щодо удосконалення механізму здійснення обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності; співробітництво з уповноваженими організаціями інших країн у галузі страхування цивільно-правової відповідальності, координація обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників та/або водіїв транспортних засобів - нерезидентів у разі в`їзду їх на територію України та власників та/або водіїв транспортних засобів - резидентів - у разі їх виїзду за межі України; співробітництво з органами Міністерства внутрішніх справ України та іншими органами державної влади з питань обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності; розробка зразків страхових полісів і договорів обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, що затверджуються уповноваженим органом; надання страховикам інформації щодо страхових випадків стосовно конкретних страхувальників (частина друга статті 39 цього Закону).

Відповідно до пункту 49.1статті 49Закону№ 1961-IVобов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності має право здійснювати страховик, який має ліцензію на здійснення даного виду страхування та є членом МТСБУ. У разі припинення страховиком членства в МТСБУ уповноважений орган зобов`язаний зупинити дію ліцензії.

Доказів на підтвердження звернення позивача до Страхової компанії з повідомленням про ДТП, відомостей про банкрутство страхової компанії суду не надано, як і не надано доказів, у якій страховій компанії укладено Договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

З моменту визнання судом страховика банкрутом та введення ліквідаційної процедури передбачено обов`язкові умови для проведення МТСБУ регламентних виплат за страховика, що визнаний банкрутом, а саме: підтвердження факту визнання страховика банкрутом; наявність невиконаних зобов`язань страховика за договорами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів; недостатність коштів та майна страховика для виконання його зобов`язань за договорами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів.

За результатами розгляду справи суд не встановив і сторони не посилались, що зазначений страховик визнаний банкрутом або завершилась процедура його ліквідації та в нього недостатньо коштів та майна для виконання його зобов`язань за договорами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів.

Тож з огляду на вищевикладене суд приходить до висновку, що саме Страхова компанія, з якою укладено Договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів з позивачем є належним відповідачем у справі щодо позовних вимог про відшкодування шкоди в межах ліміту відповідальності страховика.

Матеріали справи не містять даних про звернення позивача до Страхової компанії для отримання відшкодування.

За таких обставин, враховуючи, що позивачем заявлено вимогу про відшкодування матеріальної шкоди, яка охоплюється страховим відшкодуванням згідно з статтями23,28Закону № 1961-IV, заподіяної страхувальником за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів укладеним з Страховою компанією, у межах ліміту страхового відшкодування, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позову, оскільки ОСОБА_1 є неналежним відповідачем за зазначеними позовними вимогами, а визначення кола відповідачів є правом позивача.

Згідно приписів статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно задоволених позовних вимог, інші судові витрати у разі відмови в задоволенні позову покладаються на позивача.

Керуючись ст. ст. 4, 12, 89, 141, 200, 206, 259, 263-265, 282 Цивільного процесуального кодексу України, суд

вирішив:

у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Ларк Сідз Україна» до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди - відмовити.

Судове рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано відповідачем протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Апеляційна скарга на судове рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення або з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

Апеляційні скарги подаються учасниками справи в порядку статті 355 ЦПК України безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду.

З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua або за веб-адресою Судової влади України: https://court.gov.ua/fair/.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Ларк Сідз Україна», юридична адреса: Одеська обл., Одеський р-н, смт. Таїрове, вул. 40 річчя Перемоги, 13, ЄДРПОУ 36249327.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП невідомий, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

Повний текст судового рішення складено «06» листопада 2024.

Суддя Н.О. Рум`янцева