н\п 2/490/2100/2024 Справа № 490/3030/24
Центральний районний суд м. Миколаєва
ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 листопада 2024 рокуЦентральний районний суд м. Миколаєва у складі:
головуючогосудді Черенкової Н.П.,
при секретарі Романової К.Т.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєва цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Уно Капітал» про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, третя особа - приватний виконавець виконавчого округу Миколаївської області Довгань Вікторія Володимирівна,-
ВСТАНОВИВ:
У квітні 2024 року позивач, від імені та в інтересах якого діє його представник - адвокат Ліпатов С.В., звернувся до суду з даним позовом до відповідача, третьої особи, в якому просив визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис №59544, вчинений 25.05.2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенком Є.М., про стягнення з ОСОБА_1 на користьТОВ «УноКапітал» заборгованості у розмірі 6931,31 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що вказаний напис має бути визнаним таким, що не підлягає виконанню, оскільки був вчинений без належної перевірки безспірності заборгованості. Відповідач жодного разу не звертався до позивача з питання наявності заборгованості, і погашения заборгованості, не надавав виписки по рахунку. Відсутні посилання на процентну ставку по кредиту, та посилання на розмір та порядок нарахування штрафних санкцій та пені. Таким чином, встановити чи є розмір штрафних санкцій, пені, та процентів, зазначених у виконавчому написі, такими, що відповідають умовам договору, є неможливим. Крім цього, неможливо встановити за який період здійснювалось нарахування пені та процентів, і, отже, неможливо встановити правомірність такого нарахування.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.04.2024 року дану справу передана на розгляд судді Черенковій Н.П.
Ухвалою Центрального районного суду м.Миколаєва від 22.04.2024 року відкрито загальне позовне провадження, призначено підготовче судове засідання, витребувано: у приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Остапенко Євгена Михайловича, копію виконавчого напису № 59544 від 25.05.2021 року про стягнення з ОСОБА_1 на користьТОВ «УноКапітал» заборгованості урозмірі 6931,31грн,а такожкопії документів,на підставіяких нотаріусомвчинено зазначенийвиконавчий напис; у приватного виконавця виконавчого округу Миколаївської області Довгань Вікторії Володимирівни копії матеріалів виконавчого провадження №67454943, відкритого 09.11.2021 року на підставі виконавчого напису №59544, вчиненого 25.05.2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенком Євгеном Михайловичем про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Уно Капітал» заборгованості у розмірі 6931,31 грн; у ТОВ «УноКапітал» копії всіх документів на підставі яких, приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенком Євгеном Михайловичем, вчинено виконавчий напис № 59544 від 25.05.2021 року про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості у розмірі 6931,31 грн.
Ухвалою суду від 22.04.2024 року заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову задоволено, зупинено стягнення коштів на підставі виконавчого напису №59544 виданого 25.05.2021 року, приватним нотаріусом Київського міськогонотаріального округуОстапенко ЄвгеномМихайловичемна підставі якого, 09.11.2021 року приватним виконавцем виконавчого округу Миколаївської області Довгань Вікторією Володимирівною, відкрито виконавче провадження №67454943 про стягнення з ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 )накористь ТОВ«Уно Капітал»заборгованості урозмірі 6931,31грн - до набрання рішенням законної сили.
08.05.2024 року на адресу суду від приватного виконавця ВО Миколаївської області Довгань В.В. надійшли витребувані ухвалою суду від 22.04.2024 року матеріали виконавчого провадження.
Ухвалою Центрального районного суду м.Миколаєва від 11.09.2024 року закрито підготовче провадження, справу призначено до розгляду по суті.
Від представника позивача - адвоката Ліпатова С.В. надійшла заява про розгляд справи за відсутності позивача та його представника, позовні вимоги підтримує в повному обсязі, просить їх задовольнити.
Інші учасники справи до судового засідання не з`явилися, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, причини неявки суду не повідомили.
Представник відповідача до судового засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, причини неявки суду не повідомив, відзиву на позов не надав, вимоги ухвали від 22.04.2024 року не виконав.
Згідно ч. 8 ст.178ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений законом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Верховний Суд України, узагальнюючи судову практику, також вказав, що інститут заочного провадження відповідає положенням та спрямований на реалізацію Рекомендації № R (84) 5 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам стосовно принципів цивільного судочинства, що направлені на вдосконалення судової системи. Для досягнення цієї мети необхідно забезпечити доступ сторін до спрощених і більш оперативних форм судочинства та захистити їх від зловживань та затримок, зокрема, надавши суду повноваження здійснювати судочинства більш ефективно.
Суд вважає, що підстав для відкладення розгляду справи немає, оскільки наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення рішення, адже основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні учасників справи, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності відповідача, на підставі наявних у справі письмових доказів, та за згодою позивача ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що не суперечить положеннямст. 280 ЦПК України.
Згідно ч.2 ст.247 ЦПК України, фіксування судового засідання технічним засобом здійснює секретар судового засідання. У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Згідно ст.282 ЦПК України, за формою і змістом заочне рішення повинно відповідати вимогам, встановленим статтями 263 і 265 цього Кодексу, і, крім цього, у ньому має бути зазначено строк і порядок подання заяви про його перегляд.
Суд, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.
Забезпечення кожному права на справедливий суд та реалізація права особи на судовий захист мають здійснюватися з урахуванням норм Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також практики Європейського суду з прав людини, які відповідно до ст.17Закону України«Про виконаннярішень тазастосування практикиЄвропейського судуз правлюдини» від23лютого 2006року за №3477-IV застосовуються судами при розгляді справ як джерело права.
За змістом п.1 ст.6, ст.13Конвенції прозахист правлюдини іосновоположних свобод (далі Конвенція), ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року №475/97-ВР, кожен має право на розгляд його справи упродовж розумного строку судом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.
Кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Відповідно до ст.ст.1,3 ЦК України, ст.ст.2,4-5,12-13,19 ЦПК України, завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави, що виникають з цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також справ, розгляд яких, в порядку цивільного судочинства, прямо передбачено законом.
При цьому, в порядку цивільного судочинства, виходячи із його загальних засад про неприпустимість свавільного втручання у сферу особистого життя людини; судовий захист цивільного правата інтересу; справедливість, добросовісність та розумність, перш завсе регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників.
Кожна особа, а у випадках, встановлених законом, органи та особи, яким законом надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, або
державні чи суспільні інтереси, мають право в порядку, встановленому Цивільним процесуальним кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів; або прав, свобод та інтересів інших осіб, інтереси яких вони захищають, державних чи суспільних інтересів.
Частина 1 ст.15ЦК України закріплює право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства (ч.2 ст.15 ЦК України).
Судом встановлено,що 25.05.2021року приватнимнотаріусом КиївськогоМНО Остапенко Є.М.вчинено виконавчийнапис зареєстраційним №59544про стягненняз ОСОБА_1 невиплачені в строк грошові кошти на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «УНО КАПІТАЛ», якому Товариством з обмеженою відповідальністю «РОСВЕН ІНВЕСТ УКРАЇНА», відступлено право вимоги на підставі Договору факторингу № 1-30/12 від 30 грудня 2020 року, якому АТ «ОТП БАНК», на підставі Договору факторингу 12/11/2013 від 07 листопада 2013 року відступлено право вимоги за Кредитним договором № 2001490031 від 15 листопада 2012 року, укладеного між АТ «ОТП БАНК» та ОСОБА_1 .
Стягнення заборгованості проводиться за період з 30.12.2020 року по 20.05.2021 року.
Загальна сума заборгованості складає 6931,31 грн, в тому числі: прострочена заборгованість за тілом кредиту 5391,68 грн; відсотки за користування кредитом 939,63 грн.
Постановою приватного виконавця виконавчого округу Миколаївської області Довгань В.В. від 19.11.2021 року відкрито виконавче провадження №67454943 з примусового виконання виконавчого напису № 59544 виданого 25.05.2021 року.
09.11.2021 року та 17.01.2024 року приватним виконавцем Довгань В.В. в рамках вищевказаного виконавчого провадження винесено постанови про арешт коштів боржника ОСОБА_1 .
Постановою від 08.05.2024 року виконавцем Довгань В.В. зупинено вчинення виконавчих дій в рамках виконавчого провадження №67454943 на підставі ухвали Центрального районного суду м.Миколаєва від 22.04.2024 року у справі №490/3030/24.
Відповідно до статті 18ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.
Згідно з ч. 1 ст.1Закону України«Про нотаріат» нотаріат в Україні - це система органів і посадових осіб, на які покладено обов`язок посвідчувати права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняти інші нотаріальні дії, передбачені цим Законом, з метою надання їм юридичної вірогідності.
Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється Законом України«Про нотаріат» (далі - Закон) та іншими актами законодавства України (ч. 1 ст. 39 Закону). Цим актом є, зокрема, Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Міністерстваюстиції України22лютого 2012року №296/5 та зареєстрований за № 282/20595 (далі - Порядок вчинення нотаріальних дій, Порядок).
Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія (п. 19 ст. 34 Закону). Правовому регулюванню процедури вчинення нотаріусами виконавчих написів присвячена Глава 14Закону та Глава 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій.
Так, згідно зі ст.87Закону для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Статтею 88Закону визначено умови вчинення виконавчих написів. Відповідно до положень цієї статті Закону нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис,законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.
Порядок вчинення нотаріальних дій містить такі самі правила та умови вчинення виконавчого напису (пункти 1, 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку).
Згідно з підпунктом 2.1 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку для вчинення виконавчого напису стягувачем або його уповноваженим представником нотаріусу подається заява, у якій, зокрема, мають бути зазначені: відомості про найменування і місце проживання або місцезнаходження стягувача та боржника; дата і місце народження боржника - фізичної особи, місце його роботи; номери рахунків у банках, кредитних установах, код за ЄДРПОУ для юридичної особи; строк, за який має провадитися стягнення; інформація щодо суми, яка підлягає стягненню, або предметів, що підлягатимуть витребуванню, включаючи пеню, штрафи, проценти тощо. Заява може містити також іншу інформацію, необхідну для вчинення виконавчого напису.
У разі якщо нотаріусу необхідно отримати іншу інформацію чи документи, які мають відношення до вчинення виконавчого напису, нотаріус вправі витребувати їх у стягувача (підпункт 2.2 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку).
Окрім того, підпунктами 3.2, 3.5 пункту 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку передбачено, що безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою КабінетуМіністрів Українивід 29червня 1999року №1172 (далі - Перелік документів). При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у вказаному Переліку документів. При цьому цей Перелік документів не передбачає інших умов вчинення виконавчих написів нотаріусами ніж ті, які зазначені в Законі «Пронотаріат» та Порядку вчинення нотаріальних дій.
При цьому, стаття 50Закону передбачає, що нотаріальна дія або відмова у її вчиненні, нотаріальний акт оскаржуються до суду. Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, нотаріального акта має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти.
Отже, вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов`язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов`язання боржником.
Відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, також бути безспірною, заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем.
Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов`язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (стаття 88 Закону). Однак характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.
Таким чином, вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно із відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.
З огляду на наведене та з урахуванням положень статей 15,16,18 ЦК України, статей 50,87,88Закону захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотнього. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.
Підставами оскарження виконавчих написів може бути як порушення нотаріусом процедури вчинення напису (наприклад, неповідомлення боржника про вимогу кредитора), так і необґрунтованість вимог до боржника.
Тому, суд при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів. Для правильного застосування положень статей 87,88Закону у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника в повному обсязі й установити та зазначити в рішенні чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.
Разом із тим, законодавством не визначений виключний перелік обставин, які свідчать про наявність спору щодо заборгованості. Ці обставини встановлюються судом відповідно до загальних правил цивільного процесу за наслідками перевірки доводів боржника та оцінки наданих ним доказів.
Такий правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 05 липня 2017 року № 6-887цс 17, постанові Верховного Суду від 19 вересня 2018 року у справі № 207/1587/16 та постанові Верховного Суду від 31 жовтня 2018 року у справі № 308/11193/16-ц.
Як вбачається з матеріалів справи, на момент вчинення оскаржуваного виконавчого напису нотаріусу не було надано належних та достатніх документів, що підтверджують безспірність заборгованості.
З наданих до суду сторонами документів неможливо встановити, чи дійсно на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису, боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, приймаючи до уваги той факт, що не встановлено судом факт отримання позивачем повідомлення-вимоги про наявність такої заборгованості, та чи саме така вимога була надана нотаріусу для вчинення нотаріального напису.
Крім того, відповідачем не подано до суду належних та достовірних доказів щодо порушення позивачем грошових зобов`язань за кредитним договором, за які відповідно до виконавчого напису, нараховано відсотки та штрафні санкції.
Відповідачем не наведено доказів належного надіслання позивачу повідомлення про порушення кредитних зобов`язань та про необхідність ліквідувати допущенні порушення. Про наявність невиплаченого кредиту позивач дізнався лише після відкриття виконавчого провадження, що дає підстави вважати, що безспірність вимоги як одна із найважливіших підстав для здійснення виконавчого напису порушена.
Крім того, вчиняючи виконавчий напис, нотаріус не врахував та не перевірив факт наявності чи відсутності спору щодо заборгованості. Розрахунок розміру невиконаних зобов`язань за кредитним договором, суми боргу за тілом кредиту, відсотків у виконавчому написі зроблено відповідачем одноособово без урахування думки та позиції позивача.
Документами, які підтверджують безспірність заборгованості, не можуть бути розрахунок заборгованості чи довідка про існування заборгованості, складені банком. Останні є лише відображенням односторонніх арифметичних розрахунків банку і не можуть слугувати доказом безспірності розміру грошових вимог відповідача до позивача.
Відповідно до ст.88Закону та ст.1,9Закону України«Про бухгалтерськийоблік тафінансову звітністьв Україні» на підтвердження факту безспірності заборгованості ТОВ «УноКапітал» мало б надати нотаріусу первинні бухгалтерські документи, чеки, квитанції, та інше, які підтверджують факти оплати або неналежної оплати.
Належними доказами є первинні облікові документи, оформлені у відповідності до Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні», Постанови правління НБУ № 566, Постанови правління НБУ № 174 - виписки з рахунку, платіжні доручення, меморіальні ордери та ін.
Окрім того, у нотаріальному процесі при стягненні боргу за нотаріально посвідченим договором позики (кредитним договором) на підставі виконавчого напису нотаріуса боржник участі не приймає, а тому врахування його інтересів має забезпечуватися шляхом надіслання повідомлення - письмової вимоги про усунення порушення (письмове повідомлення про вчинення виконавчого напису). Повідомлення надіслане стягувачем боржнику, є документом, що підтверджує безспірність заборгованості та обов`язково має подаватися при вчиненні виконавчого напису як за іпотечним договором, так і за нотаріально посвідченим договором позики (кредитним договором).
При цьому, на сьогодні чинне законодавство України не зобов`язує нотаріуса викликати позичальника і з`ясовувати наявність чи відсутність його заперечень проти вимог позикодавця. Проте, право позичальника на захист його інтересів забезпечується шляхом направлення йому повідомлення про заборгованість та необхідністьїї погашення. Однак, враховуючи те, що нотаріальне провадженняє безспірним, для забезпечення такої безспірності нотаріусові бажано з`ясувати у позичальника наявність заперечень щодо вчинення виконавчого напису або сплати ним боргу.
Таке повідомлення (заява, претензія, лист-вимога тощо) передається позикодавцем позичальнику у порядку, визначеному статтею 84 Закону України "Про нотаріат".
До подібних правових висновків дійшов Верховний Суд у складі Касаційного цивільного суду у постановах від 30 вересня 2019 року у справі №357/12818/17, від 13.10.2021 року №554/6777/17-ц.
Однак, в матеріалах справи відсутні докази належного направлення та отримання ОСОБА_1 письмової вимоги про усунення порушень, а також факту перевірки нотаріусом направлення такої вимоги, що призвело до порушення процедури вчинення напису, передбаченої пунктом 2.3 глави 16 Порядку.
На виконання ухвали суду від 22.04.2024 року до суду від приватного нотаріуса Остапенка Є.М. та від відповідача ТОВ «Уно Капітал» матеріали, на підставі яких було вчинено виконавчий напис, не надійшли.
Тому, що саме для вчинення виконавчого напису нотаріусу надано, не можливо встановити, оскільки судом витребовувались документи на підставі яких нотаріус вчиняв виконавчий напис, однак нотаріусом та відповідачем не було їх надано, а тому суд керується тими документами, які були надані позивачем та державним виконавцем, так як стронами не було надано жодних документів та доказів на спростування доводів позивача.
Докази того, що кредитор ТОВ «ФК «Уно Капітал» дійсно направляв боржнику повідомлення про наявну заборгованість відсутні, як і немає доказів того, що боржник отримував претензію щодо виплати заборгованості, і своєю пасивною поведінкою погодився з її розрахунком. Отже, заборгованість, яку стягнуто за виконавчим написом, не можна вважати безспірною.
Відповідачем ТОВ «ФК «Уно Капітал» до суду не надано будь-яких документів в підтвердження наявності кредитної заборгованості ОСОБА_1 у розмірі, зазначеному у виконавчому написі нотаріуса.
Зважаючи на викладене, суд дійшов висновку, що наявність таких обставин не свідчить про безспірний характер заборгованості, а тому при вчиненні виконавчого напису від 25.05.2021 року у приватного нотаріуса Київського МНО Остапенка Є.М. були відсутні підстави вважати безспірною заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором, і відтак вказану нотаріальну дію приватним нотаріусом вчинено без дотримання вимог ст.88Закону України"Пронотаріат" та п.п.3.1 п. 3 Глави 16 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року.
Порушення нотаріусом порядку вчинення виконавчого напису є самостійною і достатньою підставою для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.
Окрім того, згідно зі статтею 87Закону України"Пронотаріат" для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
У виконавчому написі зазначено, що його вчинено, в тому числі, на підставі пункту 2 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, що затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 р. № 1172 (надалі - перелік).
Перелік було доповнено пунктом 2 на підставі постанови КМУ від 26 листопада 2014 р. № 662. Додатком до вказаної постанови є зміни, що вносяться до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів. В пункті 2 вказаних змін зазначено таке:
«2. Доповнити перелік після розділу Стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими договорами новим розділом такого змісту:
«Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин
2.Кредитні договори, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов`язаннями.
Для одержання виконавчого напису додаються:
а)оригінал кредитного договору;
б)засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості».
Однак, на підставі постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 року у справі № 826/20084/14 визнано незаконною та нечинною постанову КМУ № 662 від 26.11.2014 року «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» в частині, а саме: ... п. 2 змін, що вносяться до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів: «Доповнити перелік після розділу «Стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими договорами» новим розділом такого змісту: «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин. 2. Кредитні договори, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов`язаннями. Для одержання виконавчого напису додаються: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості.».
Вказана постанова суду апеляційної інстанції залишена без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01.11.2017 року № К/800/6492/17; № К/800/7651/17.
Таким чином, пункт 2 переліку є незаконним та нечинним, а фактично - вилученим із переліку.
Отже, оскільки у судовому порядку постанову № 662 визнано незаконною та нечинною у вказаній вище частині, кредитний договір, який не є нотаріально посвідченим, не входить до переліку документів, за якими може бути здійснено стягнення заборгованості у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса.
Така позиція суду узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеною у постановівід 21 вересня 2021 року у справі № 910/10374/17, провадження № 12-5гс21.
Крім того, 06 травня 2023 року набрав чинності Закон від 11 квітня 2023 року № 3048-IX «Про внесення змін до деяких законів України щодо окремих особливостей організації примусового виконання судових рішень і рішень інших органів під час дії воєнного стану»
В підпункті 3 пункту 2 вказаного Закону № 3048-ІХ у новій редакції викладено пункт 10-2 розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону «Про виконавче провадження», зокрема згідно із абзацом 24 забороняється відкриття виконавчих проваджень на підставі виконавчих написів нотаріусів, вчинених на кредитних договорах, які не посвідчені нотаріально.
З матеріалів виконавчого провадження вбачається, що укладений 16.05.2014 року між ПАТ «ОТП Банк» та ОСОБА_1 договір про надання споживчого кредиту №2001490031 від 15.11.2012 р., який був наданий нотаріусу для вчинення виконавчого напису, не був посвідчений нотаріально.
Зазначене вище дає підстави для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, у зв`язку із недотриманням приватним нотаріусом під час їх вчинення вимог статей 87,88Закону України«Про нотаріат» та Переліку документів.
Аналізуючи зібрані у справі докази у їх сукупності, суд приходить до висновку, що сума боргу, зазначена у виконавчому написі нотаріуса, яка розрахована відповідачем на дату звернення із заявою про вчинення виконавчого напису, не може бути визнана безспірною, виконавчий напис вчинено за відсутності нотаріально посвідченого кредитного договору та доказів направлення боржникуписьмової вимоги про усунення порушення (письмове повідомлення про вчинення виконавчого напису), а також вчинений зі спливом строку, що є підставою для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.
Відповідно до ч.3 ст. 89 Цивільного процесуального кодексу України, суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.
Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до ст. ст.12,13 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі наданих учасниками справи або витребуваних судом доказів.
Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.
Відповідачем не надано суду доказів на підтвердження наявності підстав для вчинення виконавчого напису.
Таким чином, наявні правові підставидля визнання вказаного виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, а тому позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Обґрунтування наявності обставин повинно здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції то захист драв людини і основоположних, свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини за своєю природою змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і, відповідно, правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об`єктивно приводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.
Сторони у процесі користуються своїми правами на власний розсуд, обирають спосіб захисту порушених прав, надають суду докази на підтвердження своєї правової позиції та спростування заперечень іншої сторони, при цьому тягар доказування повністю покладається на сторони.
Крім того, відповідно до ч.6 ст.81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно з ч.1ст.76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до п.6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 №14 «Про судове рішення у цивільній справі», враховуючи принцип безпосередності судового розгляду, рішення може бути обґрунтоване лише доказами, одержаними у визначеному законом порядку та дослідженими в судовому засіданні.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини в справі «Ващенко проти України» (Заява № 26864/03) від 26 червня 2008 року зазначено, що принцип змагальності полягає в тому, що суд уважно досліджує зауваження заявника, виходячи з сукупності наявних матеріалів в тій мірі, в якій він є повноважним вивчати заявлені скарги. Отже, у суду відсутні повноваження на вихід за межі принципу диспозитивності і змагальності та збирання доказів на користь однієї із зацікавлених сторін.
Згідно зі ст.263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
При вирішенні даного спору, суд також враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.
Зазначений Висновок також акцентує увагу й на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Згідно позиції Європейського суду з прав людини, сформованої, зокрема у справах "Салов проти України", "Проніна проти України" та "Серявін та інші проти України": принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії").
Щодо стягнення судових витрат, то судом встановлено наступне.
Відповідно до пункту 6 частини 1 статті 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує питання як розподілити судові витрати між сторонами.
Згідно з частиною 1 статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.
Позивачем при зверненні до суду сплачено судовий збір за подання позову у сумі 1211,20 грн та за подання заяви про забезпечення позову у сумі 605,60 грн, що підтверджується квитанціями від 08.04.2024 року.
За такого, суд дійшов висновку про задоволення вимоги у стягненні з відповідача на користь позивача судового збору у сумі 1211,20 грн за подання позову та 605,60 грн за подання заяви про забезпечення позову.
Разом з позовною заявою представником позивача - адвокатом Ліпатовим С.В. надано клопотання про стягнення з відповідача на корсить позивача витрати на послуги адвоката у сумі 5000,00 грн.
До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу, що передбачено пунктом 1 частини третьої статті 133 ЦПК України.
Згідно з положеннями частин першої-четвертої статті 137ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
На підтвердження витрат на правничу допомогу, позивачем надано копію Додатку №1 до Договору про надання правової допомоги адвокатом Ліпатовим С.В. від 08.04.2024 року, згідно якого загальна вартість послуг адвоката, наданих позивачу, складає 5000,00 грн та квитанцію до прибуткового касового ордера №08-08/04/2024 від 08.04.2024 р.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України, заява № 19336/04, п. 269).
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» від 28 листопада 2002 року зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Крім того, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним зі: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
З урахуванням наведеного вище, не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату «гонорару успіху», у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.
Суд вказує на те, що при визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, слід керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг.
Відтак, керуючись вищевказаними нормами закону та, з огляду на незначну складність справи та обсяг наданих послуг, суд, виходячи з критерію пропорційності вважає, що розмір витрат на правничу допомогу у сумі 5000,00 грн, що заявлений позивачем, є обгрунтованим та пропорційним до обсягу виконаної адвокатом роботи, а тому підлягає стягненню з відповідача.
Керуючись ст. ст.4,13,81, 133, 137, 114, 263-265,268,280 ЦПК України, суд,-
ВИРІШИВ:
Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Уно Капітал» про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, третя особа - приватний виконавець виконавчого округу Миколаївської області Довгань Вікторія Володимирівна - задовольнити.
Виконавчий напис, вчинений 25 травня 2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенко Євгеном Михайловичем, зареєстрованого в реєстрі за №59544 про стягнення з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «Уно Капітал» (код ЄДРПОУ 39669296) заборгованості у розмір 6931,31 грн - визнати таким, що не підлягає виконанню.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «Уно Капітал» (код ЄДРПОУ 39669296) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) судовий збір в сумі 1816,80грн та витрати на правову допомогу у сумі 5000,00 грн.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів до Миколаївського апеляційного суду, з дня проголошення рішення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua.
Повний текст судового рішення складено 27 листопада 2024 року
Суддя Н.П.Черенкова
Суд | Центральний районний суд м. Миколаєва |
Дата ухвалення рішення | 27.11.2024 |
Оприлюднено | 03.12.2024 |
Номер документу | 123416259 |
Судочинство | Цивільне |
Категорія | Справи позовного провадження Справи у спорах, пов’язаних із застосуванням Закону України «Про захист прав споживачів» |
Цивільне
Центральний районний суд м. Миколаєва
Черенкова Н. П.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні