Рішення

від 29.11.2024 по справі 333/8975/24

КОМУНАРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЗАПОРІЖЖЯ

Справа №333/8975/24

Провадження № 2/333/4596/24

РІШЕННЯ

Іменем України

29 листопада 2024 року м. Запоріжжя

Комунарський районний суд м. Запоріжжя у складі:

судді Варнавської Л.О.,

за участю секретаря судового засідання Меркулової М.М.

розглянувши у підготовчому засіданні, в залі Комунарського районного суду м. Запоріжжя, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Запорізька будівельна біржа, про визнання договору купівлі-продажу дійсним, -

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача адвокат Кузьмінов Д.В., який діє в інтересах ОСОБА_1 , звернувся до Комунарського районного суду м. Запоріжжя із позовом до ОСОБА_2 , третя особа: Запорізька будівельна біржа, відповідно до якого просить суд визнати дійсним договір купівлі-продажу нерухомості №639, укладений 17.03.1997 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , зареєстрований Запорізькою будівельною товарною біржою за реєстраційним №639, за яким ОСОБА_1 придбав 11/20 частин житлового будинку з надвірними господарчими та побутовими будівлями, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 .

Вимоги позову обґрунтовані тим, що 09.01.1950 року на підставі свідоцтва про право власності на спадщину за законом, виданого Першою Запорізькою державною нотаріальною конторою, реєстровий номер 1957, ОСОБА_3 набула право власності на житловий будинок, літ. «А», житловою площею 32,6 кв.м., з надвірними господарчими та побутовими будівлями, які розташовані на земельній ділянці площею 275 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 .

01.12.1989 року ОСОБА_3 та ОСОБА_2 уклали договір дарування, згідно якого ОСОБА_3 подарувала, а ОСОБА_2 прийняла у дар 11/20 частини житлового будинку з надвірними господарчими та побутовими будівлями, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 .

Зокрема, в користування обдаровуваного перейшли: в житловому будинку літ. «А» кухня 1-1, кімната 1-4, сіни «а» з крильцем, сарай «Д», в загальному користуванні: вбиральня «Г», водопровід № 2, паркан № 1, 3.

Правочин посвідчений ОСОБА_4 , державним нотаріусом Шостої Запорізької державної нотаріальної контори, зареєстровано в реєстрі за № 2-5884.

01.12.1989 року ОСОБА_3 та ОСОБА_1 уклали договір дарування, згідно якого ОСОБА_3 подарувала, а ОСОБА_1 прийняв у дар 9/20 частин житлового будинку з надвірними господарчими та побутовими будівлями, які розташовані з адресою: АДРЕСА_1 .

В користування обдаровуваного перейшли: в житловому будинку літ. «А» кімнати 1-2 та 1-3, сарай «Б», в загальному користуванні: вбиральня «Г» , водопровід № 2 паркан № 1, 3.

Правочин посвідчений ОСОБА_4 державним нотаріусом Шостої Запорізької державної нотаріальної контори, зареєстровано в реєстрі за № 2-5886.

17.03.1997 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 укладено договір купівлі-продажу нерухомості зареєстрований Запорізькою будівельною товарною біржою за реєстраційним № НОМЕР_1 .

За умовами вказаного договору продавець продав, а покупець придбав 11/20 частини житлового будинку з надвірними господарчими та побутовими будівлями, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 за ціною у розмірі 3 015, 00 грн. які продавець отримав повністю до підписання вказаного договору.

Сторони домовились відносно усіх істотних умов договору купівлі-продажу, про предмет договору і ціну та відбулося повне виконання договору як збоку покупця, який здійснив оплату, так і з боку продавця, який прийняв оплату та передав у володіння і користування покупця, частину будинку, тобто виконали всі істотні умови договору купівлі-продажу.

Укладений договір сторонами нотаріально не посвідчувався, факт вчинення правочину посвідчено президентом Запорізької будівельної товарної біржі.

07.04.1997 року право власності на 11/20 частин вказаного житлового будинку були зареєстровані ОП «Запорізьке міжміське бюро технічної інвентаризації», реєстрова книга № 4, реєстровий № 807, про що свідчить реєстраційний напис на договорі.

Таким чином, з березня 1997 року Позивач як єдиноосібний власник житлового будинку безперешкодно володів та користувався вказаним майном.

16.09.2024 року право власності на житловий будинок в цілому зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, що підтверджується витягом №395079881.

Між тим, у зв`язку з необхідністю відчуження належного Позивачу житлового будинку, Позивач звернувся до приватного нотаріуса з метою посвідчення договору купівлі-продажу та отримав відмову, оформленою листом, яка мотивована тим що договір купівлі-продажу нерухомості № 639 від 17.03.1997 року нотаріально не посвідчений, у зв`язку з чим на підставі статей 47 та 227 ЦК Української РСР від 18.07.1963 року є недійсним.

Ухвалою суду від 15.10.2024 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі. Розгляд справи вирішено проводити в порядку загального позовного провадження.

Позивач ОСОБА_1 у підготовче засідання не з`явився, його інтереси представляв адвокат Кузьмінов Д.В., який надав заяву про розгляд справи без їх участі, позовні вимоги підтримали, просив суд розглянути справу у підготовчому засідання у зв`язку із визнанням позову відповідачем.

Відповідач ОСОБА_2 у підготовче засідання не з`явилась, 20.11.2024 року, до суду надала заява про визнання позову та розгляд справи без її участі. Заява обґрунтована тим, що ОСОБА_2 ще у 1997 році продала свою частину батьківського будинку своєму брату ОСОБА_1 і з того часу права власності на частину будинку не має, ним не користується та намірів користуватись не має. Позивач сплатив їй вартість частини домоволодіння, вважає обставини невизнання за ним права на будинок безпідставними.

Представник третьоїособи -Запорізька будівельнабіржау підготовче засідання не з`явився, про розгляд справи були повідомлені належним чином, будь-яких заяв, клопотань на адресу суду не надходило.

Згідно вимог ч. 3 ст.200 ЦПК України, за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.

Відповідно до ч.4 ст.206 ЦПК України, у разі визнання відповідачем позову, суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Згідно з ч.2 ст.247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Суд, вивчивши матеріали справи та дослідивши письмові докази, приходить до наступних висновків.

Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до договору дарування від 01.12.1989 року ОСОБА_3 подарувала ОСОБА_2 11/20 частини житлового будинку які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , розташовані на ділянці розміром 275 кв.м. На вказаній земельній ділянці розташовані: жилий будинок деревян. каркас. жил. пл. 32.6 кв.м., зазначений в плані літерою «А» та господарчі та побутові будівлі та спорудження: Б-Д сарай, Г- вбиральня, №1-3 паркан, № 2-водопровід. Договір посвідчений державним нотаріусом Шостої Запорізької державної нотаріальної контори Масловець Л.С., зареєстровано в реєстрі за № 2-5884.

У договорі дарування зазначено, що 11/20 частин житлового будинку належали ОСОБА_3 на підставі свідоцтва про право власності на спадщину за законом, виданого Першою Запорізькою державною нотаріальною конторою 09.01.1950 р., реєстровий номер 1957 та посвідки характеристики виданої Запорізьким міжміським бюро технічної інвентаризації.

17.03.1997 року відповідно до договору купівлі-продажу нерухомості №639 посвідченого керуючим Запорізької будівельної товарної біржі Купрієнко І.М., ОСОБА_2 продала ОСОБА_1 11/20 частини житлового будинку з надвірними господарчими та побутовими будівлями, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 на земельній ділянці пл..275 кв.м. на які розташовані: жилий будинок дерев`яний обкладений цеглою, житлова пл. Б сарай, Г- вбиральня, №1-3 паркан, № 2- водопровід, за ціною у розмірі 3015, 00 грн.

07.04.1997 року право власності на 11/20 частин вказаного житлового будинку були зареєстровані ОП «Запорізьке міжміське бюро технічної інвентаризації», реєстрова книга № 4, реєстровий № 807, про що свідчить реєстраційний напис на договорі.

16.09.2024 року право власності на житловий будинок садибного типу літ А, загальною площею 67,6 кв.м., житловою площею 32.6 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, що підтверджується витягом №395079881.

Постановою приватного нотаріуса Вовк І.І. було відмовлено у вчиненні нотаріальної дії, посвідчення договору купівлі-продажу житлового будинку АДРЕСА_1 , з тих підстав, що згідно ст. 227ЦК УкраїнськоїРСР від18.07.1963рокуформа договору купівлі-продажу жилого будинку: Договір купівлі-продажу жилого будинку повинен бути нотаріально посвідчений, якщо хоча б однією із сторін є громадянин.

Спірні правовідносини склалися на підставі укладеного 17.03.1997 року договору купівлі-продажу (біржового контракту).

Відповідно до пп. 4 і 5 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України цей кодекс застосовується до цивільних відносин, що виникли після набуття ним чинності, тобто після 1 січня 2004 року, таким чином при розгляді даної справи необхідно застосовувати норми ЦК України в редакції 1963 року.

Відповідно до ст. 227 ЦК України (в редакції 1963 року) договір купівлі-продажу житлового будинку повинен бути нотаріально посвідчений, якщо хоча б однією із сторін є громадянин.

Згідно з ч. 2 ст. 15 Закону України «Про товарну біржу» від 10.12.1991 року № 1956-ХІІ (в редакції, чинній на момент укладання спірного правочину) угоди, зареєстровані на товарній біржі не підлягають нотаріальному посвідченню.

Таким чином, на дату укладання правочину в законодавстві існували протиріччя щодо необхідності нотаріального посвідчення вказаного договору, мала місце колізія норми ст. 15 Закону України «Про товарну біржу» та норми кодифікованого нормативно-правового акту, а саме ст. 277 ЦК Української РСР 1963 року.

Відповідно до абз. 3 п. 2 Постанови №14 Пленуму Верховного Суду України «Про судове рішення у цивільній справі» від 18 грудня 2009 року, в якому роз`яснено, що у випадку наявності суперечності між нормами законів (кодексів), що мають юридичну силу, застосуванню підлягає той, що прийнятий пізніше.

В даному випадку, наявна колізія норм матеріального права, що мають однакову юридичну силу, при цьому суд акцентує увагу, що Закон України "Про товарну біржу" було прийнято в 1991 року, а Цивільний кодекс на момент укладання спірного правочину діяв з 1963 року. При вирішенні спору про необхідність чи відсутність необхідності нотаріального посвідчення правочину, укладеного на товарній біржі, суд вважає правомірним застосування положення ст. 15 Закону України «Про товарну біржу» (як нормативного акту, прийнятого пізніше), що дозволяв укладати біржові контракти щодо відчуження житлової нерухомості фізичною особою без нотаріального посвідчення.

Відповідно до ч.2 ст. 47 ЦК України (в редакції 1963 року) - якщо сторони домовилися про всі істотні умови договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухиляється від його нотаріального посвідчення, - суд може визнати такий договір дійсним. У такому випадку наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається.

Як вбачається із матеріалів справи доказом укладення і виконання біржового контракту (договору купівлі-продажу) є підтвердження факту проведення всіх розрахунків (сплата визначеної договором суми грошей, які продавцем отримані до підписання договору).

Згідно ч. 2 ст. 47 ЦК України та ст. ст. 224, 227 ЦК України (в редакції 1963 р.), які діяли на час укладення договору, передбачено: - якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення суд може визнати такий договір дійсним.

Частиною 2 ст. 220 ЦК України (у редакції від 03.09.2023 року) визначено,що якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається.

З матеріалів справи вбачається, що умови біржового контракту (договору купівлі-продажу) від 17.03.1997 року виконано, однак правочин не посвідчено нотаріально. Така обставина перешкоджає позивачу реалізувати свої спадкові права та вступити у право власності, володіння та розпорядження квартирою, тобто право власності не підлягає визнанню державним реєстратором.

Відповідно до ч. 5 ст. 11 ЦК України однією з умов виникнення прав та обов`язків учасників цивільних правовідносин є рішення суду.

З вимог ст. 16 ЦК України вбачається, що захист цивільних прав шляхом визнання права власності належить судам. Одним із способів захисту цивільних прав, згідно ч.2 ст. 16 ЦК України, є визнання права.

Суд, враховуючи вищевикладене, після всебічного, повного дослідження й оцінки наявних матеріалів, за встановленням того, що при укладанні біржового контракту (договір купівлі-продажу) 17.03.1997 р. було досягнуто всіх умов угоди та виконано прийняті зобов`язання, при цьому до теперішнього часу заперечень стосовно наслідків укладення правочину не виникло, приходить до висновку про наявні підставі для застосування вимог ч. 2 ст. 47 ЦК України (в редакції 1963 р.) щодо можливості визнання зазначеного договору дійсним.

Керуючись ст.47 ЦК України (у редакції 1963р.), ст.ст. 16, 220 ЦК України, ст.ст. 12, 81, 141, 259, 263-265, 268, 273, 354 ЦПК України суд,-

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Запорізька будівельна біржа, про визнання договору купівлі-продажу дійсним задовольнити.

Визнати дійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_2 укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , зареєстрований Запорізькою будівельною товарною біржою за реєстраційним № НОМЕР_1 , за яким ОСОБА_1 придбав 11/20 частин житлового будинку з надвірними господарчими та побутовими будівлями, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 .

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Запорізького апеляційного суду. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду.

Суддя Комунарського районного суду

м. Запоріжжя Л.О. Варнавська