Ухвала

від 26.11.2024 по справі 335/12887/24

ОРДЖОНІКІДЗЕВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ЗАПОРІЖЖЯ

1 УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИСправа № 335/12887/24 1-кс/335/4879/2024

26 листопада 2024 року м. Запоріжжя

Слідчий суддя Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

захисника ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Запоріжжя клопотання прокурора у кримінальному провадженні - заступника начальника другого відділу процесуального керівництва при провадженні досудового розслідування територіальними органами поліції та підтримання публічного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів Національною поліцією України Запорізької обласної прокуратури ОСОБА_3 про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, в рамках кримінального провадження №12024080000000377від 19.11.2024 року, відносно обвинуваченого:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця смт. Крижопіль, Вінницької області, освіта вища, розлученого, який має на утриманні двох неповнолітніх дітей, з інвалідністю ІІ групи, є фізичною особою - підприємцем, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 189 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

Прокурор звернувся до слідчого судді з клопотанням про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_4 у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12024080000000377від 19.11.2024 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 189 КК України, в обґрунтування якого зазначив наступне.

Досудовим розслідуванням встановлено, що слідчим управлінням ГУНП в Запорізькій області проводилось досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12024080000000377 від 19.11.2024відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 189 КК України.

Встановлено, що не пізніше травня 2021 року, більш точну дату та час досудового розслідування не встановлено, ОСОБА_4 , стало відомо про ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва у справі № 757/57430/20-к від 28.12.2020, на підставі якої все нерухоме майно ОСОБА_6 , яка являється матір`ю потерпілого ОСОБА_7 , передано в управління Національному агентству України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів (далі - АРМА).

Крім того, 07.05.2021 між АРМА та ТОВ «ТОРЕНЕРДЖІ ГРУП» укладено договір № 4547, щодо управління 47 об`єктами нерухомого майна, у тому числі й тими, що належать ОСОБА_6 , в яких здійснював господарську діяльність ПТ «ОСОБА_11, ОСОБА_12. ЛОМБАРД ЮК «ДЕМОС» (ЕДРПОУ 24512986) та КС «ЮК Демос» (ЕДРПОУ 33210627).

Після цього у травні 2021 року, більш точну дату та час досудовим розслідуванням не встановлено, ОСОБА_4 , діючи за попередньою змовою з невстановленими в ході досудового розслідування особами, керуючись метою власного збагачення, діючи з корисливих мотивів, розробив злочину схему вимагання грошових коштів, а саме вирішив використати зазначену інформацію для систематичного вимагання та отримання грошових коштів від потерпілого під виглядом спільної господарської діяльності, а саме незаконного отримання грошових коштів під приводом надання всебічної допомоги у веденні бізнесу та розподілу прибутку ПТ « ОСОБА_11, ОСОБА_12. ЛОМБАРД ЮК «ДЕМОС » та КС «ЮК Демос» у рівних долях.

В свою чергу ОСОБА_7 , вважаючи рішення Печерського районного суду м. Київ у справі № 757/57430/20-к від 28.12.2020, щодо передачі нерухоме майно ОСОБА_6 в управління Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів - не законним, звернувся із апеляційною скаргою до Київського апеляційного суду щодо скасування арешту накладеного на майно із забороною його відчуження.

За даним фактом звернення ОСОБА_7 до Київського апеляційного суду про скасування ухвали Печерського районного суду м. Київ №757/57430/20-к від 28.12.2020, стало відомо ОСОБА_4 , який реалізуючи свій злочинний умисел направлений на вимагання грошових коштів у потерпілого ОСОБА_7 , діючи умисно, під час особистої телефонної розмови з останнім, який перебував у приміщенні за адресою: АДРЕСА_3 , нежитловому приміщені № 1, 09.07.2021, більш точний час органом досудового розслідування не встановлено, виказав вимогу передачі йому грошових коштів у сумі 10 000 доларів США (що відповідно до курсу НБУ станом на дату вчинення злочину складало 272 800 гривень) неіснуючого боргу у вигляді штрафних санкцій «за звернення ОСОБА_7 зі скаргою до суду з метою зняття арешту з нерухомого майна без погодження з ОСОБА_4 », які супроводжувались погрозами застосування фізичного насильства та знищення майна потерпілого ОСОБА_7 та його матері ОСОБА_6 . У дійсності потерпілий ОСОБА_7 жодних грошових коштів в борг у ОСОБА_4 не брав, цивільно-правові відносини майнового характеру з останнім відсутні.

26.06.2024 року ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 2 ст. 189 КК України.

26.06.2024 року о 16 годині 40 хвилин на підставі ухвали слідчого судді Оржонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 26.06.2024 (справа №335/9833/21, провадження №1-кс/335/2949/2024) ОСОБА_4 затримано в порядку ст. 207 КПК України з метою його приводу для участі у розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

27.06.2024 року ОСОБА_4 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів до 24 серпня 2024 включно.

21.08.2024 року на підставі ухвали слідчого судді Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя строк досудового розслідування у кримінальному провадженні продовжено до чотирьох місяців, тобто до 26 жовтня 2024 року включно.

21.08.2024 року строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_4 продовжено на шістдесят днів, тобто до 19 жовтня 2024 року включно, без визначення застави.

Ухвалою слідчого судді Орджонікідзевського районного суду міста Запоріжжя від 17.10.2024 строк запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_4 продовжено до 26.11.2024 включно.

За результатами досудового розслідування 21.11.2024 обвинувальний акт стосовно ОСОБА_4 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 189 КК України скеровано до Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя для розгляду.

Прокурор посилаючись на те, що підготовче судове засідання на теперішній час не призначено, підстав для зміни запобіжного заходу у вигляді тримання вартою відносно ОСОБА_4 не вбачається, через те, що ризики встановлені слідчим суддею, передбачені п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, не зменшилися, виникла необхідність в продовжені строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_4 .

Прокурор ОСОБА_3 в судовому засіданні наполягав на наявності ризиків, про які зазначено у клопотанні, які на даний час не зменшилися, з огляду на тяжкість інкримінованого ОСОБА_4 кримінального правопорушення.

Обвинувачений ОСОБА_4 та його захисник ОСОБА_5 у судовому засіданні наголошували на необґрунтованості підозри, оскільки матеріали кримінального провадження не містять належних та допустимих доказів, які доводять причетність обвинуваченого до інкримінованого йому злочину. Покази потерпілого ОСОБА_7 у цій справі щодо вимагання обвинуваченим в ході телефонної розмови коштів спростовуються висновками експертів у даному кримінальному провадженні, відповідно до яких не встановлена належність голосу та мовлення ОСОБА_4 , зафіксованих на карті пам`яті, що видана потерпілим органу досудового розслідування. До того ж звертають увагу, що репутація обвинуваченого є ненадійною, оскільки останній є фігурантом у іншій кримінальній справі щодо заволодіння грошовими коштами численної кількості громадян у справі «Демос». До того ж відсутні докази наявності ризиків, передбачених ст. 177 КПК України. За наведеного, сторона захисту просила відмовити у задоволенні клопотання прокурора, а у разі встановлення слідчим суддею ризиків, просили звернути увагу, що ці ризики значно зменшились, оскільки кримінальне провадження з обвинувальним актом скеровано до суду, отже всі доказі стороною обвинувачення зібрані, тому зазначали про можливість застосування до обвинуваченого більш м`якого запобіжного заходу.

Заслухавши доводи та пояснення підозрюваного та його захисника, доводи прокурора, дослідивши подані матеріали, слідчий суддя приходить до таких висновків.

Слідчим суддею встановлено, що у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12024080000000377від 19.11.2024 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 189 КК України, досудове розслідування у якому здійснювалося СУ ГУНП в Запорізькій області, ухвалою слідчого судді від 27.06.2024 року відносно ОСОБА_4 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 189 КК України, було застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, який ухвалами слідчого судді від 21.08.2024 року та 17.10.2024 року було продовжено, в останнє строком до 26.11.2024 року.

Крім того, встановлено, що у кримінальному провадженні № 12024080000000377від 19.11.2024 рокудо суду 21.11.2024 року направлено обвинувальний акт відносно ОСОБА_4 за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 189КК України.

Підготовче судове засідання по кримінальному провадженню за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 189КК України станом на 26.11.2024 року не проведено.

Відповідно до пред`явленого обвинувачення ОСОБА_4 , за версією сторони обвинувачення, не пізніше травня 2021 року, більш точну дату та час досудового розслідування не встановлено, ОСОБА_4 , стало відомо про ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва у справі № 757/57430/20-к від 28.12.2020, на підставі якої все нерухоме майно ОСОБА_6 , яка являється матір`ю потерпілого ОСОБА_7 , передано в управління Національному агентству України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів (далі - АРМА).

Крім того, 07.05.2021 між АРМА та ТОВ «ТОРЕНЕРДЖІ ГРУП» укладено договір № 4547, щодо управління 47 об`єктами нерухомого майна, у тому числі й тими, що належать ОСОБА_6 , в яких здійснював господарську діяльність ПТ «ОСОБА_11, ОСОБА_12. ЛОМБАРД ЮК «ДЕМОС» (ЕДРПОУ 24512986) та КС «ЮК Демос» (ЕДРПОУ 33210627).

Після цього у травні 2021 року, більш точну дату та час досудовим розслідуванням не встановлено, ОСОБА_4 , діючи за попередньою змовою з невстановленими в ході досудового розслідування особами, керуючись метою власного збагачення, діючи з корисливих мотивів, розробив злочину схему вимагання грошових коштів, а саме вирішив використати зазначену інформацію для систематичного вимагання та отримання грошових коштів від потерпілого під виглядом спільної господарської діяльності, а саме незаконного отримання грошових коштів під приводом надання всебічної допомоги у веденні бізнесу та розподілу прибутку ПТ « ОСОБА_11, ОСОБА_12. ЛОМБАРД ЮК «ДЕМОС » та КС «ЮК Демос» у рівних долях.

В свою чергу ОСОБА_7 , вважаючи рішення Печерського районного суду м. Київ у справі № 757/57430/20-к від 28.12.2020, щодо передачі нерухоме майно ОСОБА_6 в управління Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів - не законним, звернувся із апеляційною скаргою до Київського апеляційного суду щодо скасування арешту накладеного на майно із забороною його відчуження.

За даним фактом звернення ОСОБА_7 до Київського апеляційного суду про скасування ухвали Печерського районного суду м. Київ №757/57430/20-к від 28.12.2020, стало відомо ОСОБА_4 , який реалізуючи свій злочинний умисел направлений на вимагання грошових коштів у потерпілого ОСОБА_7 , діючи умисно, під час особистої телефонної розмови з останнім, який перебував у приміщенні за адресою: АДРЕСА_3 , нежитловому приміщені № 1, 09.07.2021, більш точний час органом досудового розслідування не встановлено, виказав вимогу передачі йому грошових коштів у сумі 10 000 доларів США (що відповідно до курсу НБУ станом на дату вчинення злочину складало 272 800 гривень) неіснуючого боргу у вигляді штрафних санкцій «за звернення ОСОБА_7 зі скаргою до суду з метою зняття арешту з нерухомого майна без погодження з ОСОБА_4 », які супроводжувались погрозами застосування фізичного насильства та знищення майна потерпілого ОСОБА_7 та його матері ОСОБА_6 . У дійсності потерпілий ОСОБА_7 жодних грошових коштів в борг у ОСОБА_4 не брав, цивільно-правові відносини майнового характеру з останнім відсутні.

Такі дії ОСОБА_4 кваліфіковані за ч. 2 ст. 189 КК України, як вимога передачі чужого майна та права на майно з погрозою застосування насильства над потерпілим чи його близькими родичами, обмеження прав, свобод або законних інтересів цих осіб, пошкодження чи знищення майна.

Потерпілим у кримінальному провадженні є ОСОБА_7 .

26.06.2024 року ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 2 ст. 189 КК України.

26.06.2024 року о 16 годині 40 хвилин на підставі ухвали слідчого судді Оржонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 26.06.2024 (справа №335/9833/21, провадження №1-кс/335/2949/2024) ОСОБА_4 затримано в порядку ст. 207 КПК України з метою його приводу для участі у розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

27.06.2024 року ОСОБА_4 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів до 24 серпня 2024 включно.

21.08.2024 року на підставі ухвали слідчого судді Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя строк досудового розслідування у кримінальному провадженні продовжено до чотирьох місяців, тобто до 26 жовтня 2024 року включно.

21.08.2024 року строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_4 продовжено на шістдесят днів, тобто до 19 жовтня 2024 року включно, без визначення застави.

Ухвалою слідчого судді Орджонікідзевського районного суду міста Запоріжжя від 17.10.2024 строк досудового розслідування у кримінальному провадженні продовжено до п`яти місяців, тобто до 26 листопада 2024 року включно.

Ухвалою слідчого судді Орджонікідзевського районного суду міста Запоріжжя від 17.10.2024 строк запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_4 продовжено до 26.11.2024 включно.

За результатами досудового розслідування 21.11.2024 обвинувальний акт стосовно ОСОБА_4 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 189 КК України скеровано до Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя для розгляду.

Обґрунтовуючи висунуте обвинувачення ОСОБА_4 сторона обвинувачення надала наступні зібрані докази по кримінальному провадженню:

- протоколи допиту потерпілого ОСОБА_7 від 23.07.2021 року, від 02.08.2021 року, протокол додаткового допиту потерпілого ОСОБА_7 від 25.06.2024 року, від 01.08.2024 року, де останній повідомив обставини вимоги ОСОБА_4 в ході телефонної розмови щодо передачі йому грошових коштів у сумі 10 000 доларів США (що відповідно до курсу НБУ станом на дату вчинення злочину складало 272 800 гривень) неіснуючого боргу у вигляді штрафних санкцій «за звернення ОСОБА_7 зі скаргою до суду з метою зняття арешту з нерухомого майна без погодження з ОСОБА_4 », які супроводжувались погрозами застосування фізичного насильства та знищення майна потерпілого ОСОБА_7 ;

- протоколи допиту свідка ОСОБА_8 від 23.07.2021 року, протокол додаткового допиту свідка ОСОБА_8 від 25.06.2024 року, який був присутній під час телефонної розмови між потерпілим ОСОБА_7 та ОСОБА_4 щодо вимагання грошових коштів у сумі 10 000 доларів США;

- протоколи допиту свідка ОСОБА_9 від 23.07.2021 року, протокол додаткового допиту свідка ОСОБА_9 від 25.06.2024 року, який був присутній під час телефонної розмови між потерпілим ОСОБА_7 та ОСОБА_4 щодо вимагання грошових коштів у сумі 10 000 доларів США;

- протоколи огляду від 26.07.2021 року, від 25.06.2024 року електронного носія інформації - карти пам`яті, який містить записи розмов потерпілого ОСОБА_7 та ОСОБА_4 , що відбулись у липні 2021 року;

- висновки лінгвістичних експертиз від 18.04.2023 року № СЕ-19/108-23/4791-ПЧ, від 15.08.2024 року № СЕ-19/108-24/15081-ЛД щодо наявності мовленнєвих ознак погроз та вимагання;

- висновки судових експертиз звуко-, відеозаписів від 23.08.2024 року та від 24.10.2024 року, згідно до яких не встановлено можливим встановити належність голосу та мовлення ОСОБА_4 , що міститься на карті пам`яті, у зв`язку з непридатністю для ідентифікації за голосом та мовленням.

Частиною 2 ст. 42 КПК України передбачено, що особа набуває процесуального статусу обвинуваченого (підсудного) після того, як слідчий або прокурор передає до суду у порядку, передбаченому статтею 291 КПК України, складений щодо неї обвинувальний акт.

Відповідно до ч. 4 ст. 199 КПК України, слідчий суддя зобов`язаний розглянути клопотання про продовження строку тримання під вартою до закінчення строку дії попередньої ухвали згідно з правилами, передбаченими для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу.

Згідно до ч. 6 ст. 199 КПК України у разі закінчення строку запобіжного заходу до проведення підготовчого судового засідання прокурор не пізніше ніж за п`ять днів до закінчення строку дії попередньої ухвали про застосування запобіжного заходу може подати клопотання про його продовження. Розгляд такого клопотання здійснюється слідчим суддею за правилами цієї статті.

Відповідно до ч. 4 ст. 176 КПК України, запобіжні заходи застосовуються: під час досудового розслідування та до початку підготовчого судового засідання - слідчим суддею за клопотанням слідчого, погодженим з прокурором, або за клопотанням прокурора, а під час судового провадження - судом за клопотанням прокурора.

У зв`язку із зазначеним, враховуючи, що у кримінальному провадженні №12024080000000377підготовче судове засідання не розпочато, клопотання прокурора, яке подане до суду 25.11.2024 року вирішується слідчим суддею.

Порушення прокурором процесуального строку звернення до суду - у п`ятиденний строк не є підставою відповідно до вимог КПК України для відмови у його розгляді.

До закінчення дії строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в порядку ст. 199 КПК України прокурор звернувся з клопотанням до слідчого судді про продовження його строку.

Вирішуючи питання про можливість продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя досліджує обставини, які можуть свідчити про те, що заявлені прокурором ризики не зменшилися та/або що з`явилися нові ризики.

При цьому, з огляду на стадію розгляду кримінального провадження, слідчий суддя не буде вдаватись до оцінки обґрунтованості підозри щодо ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення. Слід зазначити, що оцінка наведеним стороною обвинувачення доказам, правильність кваліфікації дій обвинуваченого, так само як і наявність чи відсутність в його діях складу злочину вирішуються виключно вироком суду. Тому доводи сторони захисту щодо непричетності ОСОБА_4 до інкримінованого йому злочину мають буди перевірені під час судового розгляду кримінального провадження.

Щодо ризику переховування ОСОБА_4 від суду.

Відповідно до обвинувального акта ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 189 КК України, яке за ступенем тяжкості належить до тяжких злочинів. Покарання, яке загрожує обвинуваченому ОСОБА_4 у разі визнання його винуватим у пред`явленому обвинуваченні, передбачає позбавлення волі на строк від 3 до 7 років, що надає можливість застосування інституту звільнення від відбування покарання з випробуванням до цих правовідносинчи призначення більш м`якого покарання, ніж передбачено законом до цих правовідносин.

Таким чином, суворість можливого покарання може бути реальним мотивом та підставою для обвинуваченого переховуватися від суду. Однак враховуючи, що на теперішній час стороною обвинувачення сформовано остаточне обвинувачення у кримінальному провадженні, саме за ч. 2 ст. 189 КК України, вказаний ризик (п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України) є меншим, оскільки обвинувачений у разі визнання його винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, може окрім іншого, розраховувати на покарання з випробуванням, а у разі встановлення обставин для застосування вимог ст. 69 КК України, може розраховувати і на застосування більш м`якого покарання, ніж передбачено законом.

Поряд з цим, Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях вказує, що небезпеку переховування від правосуддя не можна констатувати, виходячи виключно з суворості можливого покарання; її треба визначати з врахуванням низки інших факторів, які можуть або підтвердити наявність небезпеки переховування від правосуддя, або зробити її настільки незначною, що вона не може слугувати виправданням для тримання під вартою («W v.Switzerland», заява № 14379/88, 26.01.1993).

З цього слідує, що існування обвинувачення у вчиненні тяжкого злочину саме по собі не є беззаперечним свідченням того, що в обвинуваченого існує бажання переховуватись від суду, а тому така обставина має значення лише у випадку встановлення інших релевантних факторів.

Встановлено, що ОСОБА_4 має паспорт громадянина України для виїзду за кордон, також він має інвалідність ІІ групи, тому відповідно до п. 21 Правил перетинання державного кордону громадянами України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 27.01.1995 № 57, в умовах діючого на території України воєнного стану має право перетинати державний кордон України.

Крім того, згідно з наявними в матеріалах справи відомостями з Державної прикордонної служби України ОСОБА_4 неодноразово перетинав державний кордон України, зокрема й під час воєнного стану. В останнє перетинав державний кордон України на в`їзд в Україну 12.06.2024 року.

Наведені обставини у своїй сукупності можуть свідчити про можливість існування ризику переховування від суду, однак вказаний ризик є меншим ніж на початковій стадії досудового розслідування. Тому на думку слідчого судді запобігти цьому ризику можливо шляхом покладання на обвинуваченого обов`язку відповідно до вимог ч. 5 ст. 194 КПК України - здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Втім, суд виключає імовірність перетину обвинуваченим державного кордону у незаконний спосіб з огляду на можливі негативні наслідки у вигляді його потенційного ув`язнення у невизначеному майбутньому, оскільки обгрунтування вказаним обставинам у клопотанні прокурора не наведено.

Щодо ризику впливу на потерпілого та свідків з боку обвинуваченого.

Прокурор у клопотанні покликався на вірогідність незаконного впливу обвинуваченим на потерпілого та свідків. Вказані дії можуть протиправно перешкоджати кримінальному провадженню та встановленню всіх обставин події, зокрема перешкоджати їх прибуттю до суду, іншим чином вплинути на своїх колишніх знайомих по службі тощо.

З цього питання, слідчий суддя враховує встановлену КПК України процедуру отримання показань від осіб, які є свідками, у кримінальному провадженні.

Так, спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акта до суду на стадії судового розгляду - усно, шляхом допиту особи в судовому засіданні (частини 1, 2 ст. 23, ст. 224 КПК України).

Водночас, суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманими у порядку, передбаченому ст. 225 КПК України, тобто якщо свідки допитувалися на стадії досудового розслідування слідчим суддею.

Поряд з цим, за змістом ч. 11 ст. 615 КПК України як докази в суді можуть бути використані і показання, отримані під час допиту свідка, потерпілого, у тому числі одночасного допиту двох чи більше вже допитаних осіб, у кримінальному провадженні, що здійснюється в умовах воєнного стану. Проте хід і результати такого допиту мають фіксуватися за допомогою доступних технічних засобів відеофіксації.

Тому, ризик впливу на потерпілого та свідків може існувати як на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, так і на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від потерпілого та свідків.

Разом з цим, беручи до уваги стадію кримінального провадження, те що коло потерпілих та свідків у кримінальному провадженні встановлено, вказані особи допитані під час досудового розслідування, вказаний ризик на час скерування до суду обвинувального акту є меншим, аніж на стадії досудового розслідування. Тому, на думку слідчого судді запобігти вказаному ризику можливо шляхом покладення на обвинуваченого обов`язку утримуватися від спілкування з певними особами у кримінальному провадженні.

Щодо ризику вчинення обвинуваченим іншого кримінального правопорушення.

Слідчий суддя вважає, що на даній стадії кримінального провадження вказаний ризик не існує, оскільки стадія досудового розслідування кримінального провадження завершена, матеріали кримінального провадження передані до суду, а зібраними матеріалами кримінального провадження, вказаний ризик не підтверджений, зокрема відсутні ОРД та НСРД, якими б були виявлені обставини, що свідчили як про можливу причетність ОСОБА_4 до вчинення інших кримінальних правопорушень, так і про існування намірів їх вчинити.

Враховуючи стадію здійснення цього кримінального провадження, суд констатує підтвердження прокурором виключно ризиків переховування від суду та можливого впливу на потерпілого та свідків, а також доведення стороною захисту, що заявлені ризики зменшилися, оскільки стадія досудового розслідування була завершена складанням обвинувального акта та направленням його до суду.

При вирішенні питання про продовження застосованого до обвинуваченого запобіжного заходу, крім встановлених ризиків кримінального провадження, слідчий суддя, на підставі наданих сторонами матеріалів, оцінює в сукупності також існування інших обставин, передбачених ст. 178 КПК України, а саме:

- вагомість наданих стороною обвинувачення доказів про ймовірне вчинення обвинуваченим кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 189 КК України, оцінку яким має надати суд за наслідками розгляду кримінального провадження;

- пред`явлення йому обвинувачення у вчиненні тяжкого злочину, у разі визнання винуватим у вчиненні якого, йому може загрожувати покарання у виді позбавлення волі на строк від 3 до 7 років. При цьому, таке покарання може бути призначено з можливістю застосування пільгових інститутів кримінального права;

- вік обвинуваченого, його майновий стан, зокрема, те що останній є приватним підприємцем, розлучений, має на утриманні двох неповнолітніх дітей, проживає у цивільному шлюбі з ОСОБА_10 , яка також є приватним підприємцем, має місце реєстрації у м. Мелітополь, однак у зв`язку з тимчасовою окупацією міста Мелітополь має статус внутрішньо переміщеною особи, має постійне місце проживання на підконтрольній Україні території;

- має міцні соціальні зв`язки на території України, цивільну дружину та дітей;

- обвинувачений раніше не судимий, відомостей про порушення обвинуваченим умов запобіжного заходу у іншому кримінальному провадженні, яке скеровано до суду слідчому судді не надано;

- наявність інвалідності ІІ-ї групи у обвинуваченого;

- кримінальним правопорушенням майнову шкоду потерпілому не завдано;

- цивільний позов відповідно до матеріалів обвинувального акту потерпілим не заявлений.

Оцінивши вказані обставини у їх сукупності із встановленими ризиками і обставинами інкримінованого злочину та відомостями про ймовірну участь у ньому обвинуваченого, слідчий суддя вважає, що стороною обвинувачення доведено збереження ризиків переховування обвинуваченого від суду, а також можливого впливу на потерпілого та свідків, які виправдовують необхідність продовження строку раніше застосованого обвинуваченому запобіжного запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів.

Між тим, відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

Практика Європейського суду з прав людини передбачає у разі належної поведінки підозрюваного, обвинуваченого, пом`якшувати умови обмеження прав та свобод людини, пов`язані із застосуванням запобіжного заходу.

Так, обвинувачений ОСОБА_4 перебуває під вартою з 26.06.2024 року, тобто п`ять місяців.

Слідчий суддя бере до уваги, що протягом часу перебування обвинуваченого під вартою ризики зменшилися, а з моменту попереднього продовження строку дії під вартою змінилися обставини, які мають вплив при вирішенні питання про запобіжний захід. Зокрема, слідчий суддя враховує, що на даному етапі вказане досудове розслідування завершено, матеріали кримінального провадження скеровані до суду, а тому слідством зібрано всі докази, які, на їх переконання є достатніми, обсяг обвинувачення ОСОБА_4 остаточно визначено, що надає можливість, окрім іншого, застосування інституту звільнення від відбування покарання з випробуванням до цих правовідносин чи призначення більш м`якого покарання, ніж передбачено законом до цих правовідносин.

Слідчий суддя вважає, що тривале перебування ОСОБА_4 під вартою без визначення альтернативного запобіжного заходу, не відповідає стандартам щодо дотримання прав людини, які гарантовані Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод.

Тому слідчий суддя вважає необхідним визначити обвинуваченому заставу, як альтернативний запобіжний захід. При визначенні розміру застави, суд виходить із наступних обставин.

Застава є достатньо ефективним запобіжним заходом, в основу якого покладено економічну заінтересованість у збереженні грошової суми та моральні та/або матеріальні зобов`язання обвинуваченого перед іншими фізичними або юридичними особами, які виступили заставодавцями. Державний примус у процесі застосування застави породжується реальною загрозою втрати заставодавцем грошей у разі невиконання обвинуваченим покладених на нього обов`язків. Свобода обвинуваченого при застосуванні цього запобіжного заходу обмежується шляхом загрози майнових втрат.

А тому, застава є цілком дієвим запобіжним заходом, що з одного боку не тягне за собою накладення такого широкого кола обмежень прав і свобод людини як запобіжні заходи у вигляді тримання під вартою чи домашнього арешту, а з іншого - є запобіжником, що стримує особу від проявів неналежної процесуальної поведінки.

Положення КПК України та практика ЄСПЛ орієнтують суд на наступні критерії, які слід врахувати під час визначення розміру застави: обставини кримінального правопорушення; особливий характер справи; майновий стан обвинуваченого; його сімейний стан, у тому числі матеріальне становище близьких осіб; масштаб його фінансових операцій; дані про особу обвинуваченого; встановлені ризики, відповідно до ст. 177 КПК України; "професійне середовище" підозрюваного; помірність обраного розміру застави та можливість її виконання, а також за певних обставин шкода, завдана кримінальним правопорушенням.

Розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави буде достатнім стримуючим засобом, щоб у особи, щодо якої застосовано заставу, не виникало бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні та не вчинялися заходи щодо уникнення настання ймовірної кримінальної відповідальності.

У рішенні «Мангурас проти Іспанії» від 20.11.2010 Європейський суд з прав людини зазначив, що гарантії, передбачені п. 3 статті 5 Конвенції, покликані забезпечити не компенсацію втрат, а зокрема явку обвинуваченого на судове засідання. Таким чином, сума (застави) повинна бути оцінена враховуючи самого обвинуваченого, його активи та його взаємовідносини в професійному середовищі, яке сформувало обставини для такої діяльності, з метою забезпечення ефективності даного заходу, іншими словами, розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри (впевненості), при якому перспектива втрати застави, у випадку відсутності на суді, буде достатнім стримуючим засобом, щоб унеможливити перешкоджання особою встановленню істини у кримінальному провадженні. При цьому, має бути враховано наявність грошових засобів у обвинуваченого. Оскільки законом не визначені чіткі критерії обрання розміру застави у виключних випадках, визначення її грошового еквіваленту є дискреційним повноваженням суду.

Слідчий суддя враховує тяжкість кримінального правопорушення, в якому обвинувачується ОСОБА_4 , обставини його вчинення та його роль, що дозволяє дійти висновку, що застава в сумі 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (максимальний розмір визначений п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України) буде здатною забезпечити виконання обвинуваченим покладених на нього обов`язків та буде достатнім стримуючим фактором для запобігання існуючим ризикам кримінального провадження, тому клопотання прокурора підлягає частковому задоволенню.

За таких обставин, клопотання прокурора слід задовольнити частково, продовживши обвинуваченому дію тримання під вартою на 60 днів, тобто до 24.01.2025 року включно, при цьому визначити розмір альтернативного запобіжного заходу - застави в розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 242 240 грн.

При цьому, у разі внесення застави, з урахуванням встановлених ризиків щодо переховування, впливу на потерпілого та свідків існує необхідність контролю дій та поведінки обвинуваченого, у зв`язку з чим обґрунтованим є покладення обов`язків, передбачених ч.5 ст. 194 КПК України, а саме:

- прибувати за викликом до суду;

- не відлучатися з населеного пункту, в якому він проживає, без дозволу суду;

- повідомляти суд про зміну свого місця проживання;

- утримуватися від спілкування з потерпілим ОСОБА_7 , зі свідками ОСОБА_8 , ОСОБА_9 у даному кримінальному провадженні поза межами судового засідання;

- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Відповідно до ч. 4 ст. 202 КПК України підозрюваний звільняється з-під варти після внесення застави, визначеної у даній ухвалі, якщо в уповноваженої службової особи місця ув`язнення, під вартою в якому перебуває підозрюваний відсутнє інше судове рішення, що набрало законної сили і прямо передбачає тримання останнього під вартою.

Керуючись, ст.ст. 177, 178, 183, 193, 197, 199, 309, 376 КПК України, слідчий суддя, -

УХВАЛИВ:

Клопотання - задовольнити частково.

Продовжити ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 189 КК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, тобто до 24.01.2025 року включно, з утриманням в ДУ «Запорізький слідчий ізолятор».

Визначити заставу, як альтернативний запобіжний захід, в розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 242 240 грн., у разі внесення якої звільнити ОСОБА_4 з-під варти.

Роз`яснити обвинуваченому, що він або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу в розмірі, вказаному в ухвалі, на рахунок:

Код отримувача (код за ЄДРПОУ): 26316700

Банк отримувача: ДКСУ, м. Київ

Код банку отримувача (МФО): 820172

Рахунок отримувача: UA378201720355249002000001205

У випадку внесення обвинуваченим або заставодавцем застави, покласти на ОСОБА_4 наступні обов`язки:

- прибувати за викликом до суду;

- не відлучатися з населеного пункту, в якому він проживає, без дозволу суду;

- повідомляти суд про зміну свого місця проживання;

- утримуватися від спілкування з потерпілим ОСОБА_7 , зі свідками ОСОБА_8 , ОСОБА_9 у даному кримінальному провадженні поза межами судового засідання;

- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Роз`яснити, що якщо обвинувачений, будучи належним чином повідомленим, не з`явиться за викликом до суду без поважних причин чи не повідомить про причини своєї неявки, або якщо порушить інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов`язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору.

Ухвала суду може бути оскаржена до Запорізького апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її проголошення.

Подання апеляційної скарги не зупиняє виконання, ухвала підлягає негайному виконанню.

Слідчий суддя ОСОБА_1