Постанова

від 28.11.2024 по справі 459/3457/23

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 459/3457/23 Головуючий у 1 інстанції: Дем`яновська Ю.Д.

Провадження № 22-ц/811/1403/24 Доповідач в 2-й інстанції: Копняк С. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 листопада 2024 року Львівський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Копняк С. М.,

суддів: Бойко С. М., Ніткевича А. В.,

секретар судового засідання - Марко О.Р.,

з участю - позивачки ОСОБА_1 , представника позивачки адвоката Романіва С. І., представника відповідача ОСОБА_2 , третьої особи ОСОБА_3 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові в режимі відеоконференції апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Червоноградського міського суду Львівської області від 21 березня 2024 року (повний текст рішення складено 28 березня 2024 року) у справі за позовом ОСОБА_1 до Шептицької районної ради Львівської області (до зміни найменування Червоноградської районної ради), третя особа: ОСОБА_3 про зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

у жовтні 2023 року ОСОБА_1 звернулась в суд з позовом до Червоноградської районної ради, в якому просила зобов`язати Червоноградську районну раду Львівської області звільнити її від виконання обов`язків голови ліквідаційної комісії з припинення Комунального підприємства «Архітектурно-планувальне бюро» Червоноградської районної ради Львівської області шляхом ліквідації.

В обґрунтування позову зазначила, що з 03.01.2002 року працювала у КП «Архітектурно-планувальне бюро» директором. Рішенням сесії Червоноградської районної ради №144 від 10.12.2021 року припинено Комунальне підприємство «Архітектурно-планувальне бюро» шляхом ліквідації. Цим же рішенням створено ліквідаційну комісію з припинення цього підприємства шляхом ліквідації згідно з додатком 1 до цього рішення, до складу якої її включено головою. Вказує, що протягом 2021-2023 років вона неодноразово зверталася до відповідача із заявами про звільнення її, спочатку з посади директора підприємства, а згодом - і про звільнення від виконання обов`язків голови ліквідаційної комісії, зокрема 18.10.2021 року, 18.02.2022 року, 22.06.2022 року, 20.07.2022 року. Однак, лише рішенням «Червоноградської районної ради від 18.10.2022 року №167 її звільнено з посади директора КП «Архітектурно-планувальне бюро» Червоноградської районної ради Львівської області згідно статті 38 КЗпП України з 27.10.2022 року. Водночас попри її численні звернення з цього приводу, в т.ч викладені у листі №10 від 22.06.2022 року, та попри відсутність у неї бажання та можливості виконувати такі обов`язки, відповідачем так і не звільнено її від виконання обов`язків голови ліквідаційної комісії з припинення підприємства. Зазначає, що листом №129/01-09 від 19.07.2022 року відповідач повідомив її про те, що сесія районної ради 14.07.2022 року, на якій би мало вирішуватись зазначене нею питання, не відбулась. Повторно, вона зверталася із заявою до відповідача 01.08.2022 року, якою просила звільнити її від виконання обов`язків голови ліквідаційної комісії з припинення діяльності підприємства, однак така залишилася без реагування. Також вказує, що 22.11.2022 року вона письмово повідомила відповідача про відмову від виконання обов`язків голови ліквідаційної комісії, у відповідь на яку її було повідомлено, що проект рішення про зміну складу ліквідаційної комісії не було підтримано депутатами на пленарному засіданні чергової сесії Червоноградської районної ради Львівської області та, відповідно, рішення не прийнято. Між цим вказує, що 01.03.2023 року вона була прийнята на роботу у ФОП ОСОБА_4 за трудовим договором №2 від 27.02.2023 року на посаду провідного архітектора, на якій працює і на даний час. На чергову її заяву про звільнення її від виконання обов`язків голови ліквідаційної комісії від 17.03.2023 року відповідач повідомив, що питання про звільнення її від виконання обов`язків голови ліквідаційної комісії не набрало достатньої кількості голосів під час голосування на сесії, тому рішення по ньому не було прийнято. Вважає, що фактично має місце безоплатна обов`язкова праця через бездіяльність відповідача щодо звільнення її від виконання обов`язків голови ліквідаційної комісії. До того ж, після працевлаштування на посаду архітектора у неї відсутня можливість виконувати роботу голови ліквідаційної комісії.

Рішенням Червоноградського міського суду Львівської області від 21 березня 2024 року в задоволенні позову відмовлено.

Рішення суду оскаржила ОСОБА_1 , подавши в травні 2024 року апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Червоноградського міського суду Львівської області від 21 березня 2024 року та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Апеляційна скарга мотивована тим, що використання примусової праці забороняється. Виконання обов`язків голови ліквідаційної комісії являє собою виконання певної роботи, пов`язаної з ліквідацією такої особи, проте не може бути покладено на певну особу без її згоди. Такі функції виконуються позивачкою на безоплатній основі. Фактична має місце безоплатна примусова праця, яка не може бути припинена позивачкою через бездіяльність відповідача. При цьому, така бездіяльність має місце не у зв`язку із діяльністю відповідача, як адміністративного органу, адже такий у спірних відносинах діє як власник (засновник) комунального підприємства. Вважає, що за аналогією спірні відносини врегульовуються нормами КЗпП України. Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції не навів в оскаржуваному рішення висновків щодо того, як можуть бути припинені повноваження позивачки, як голови ліквідаційної комісії.

В травні 2024 року від Червоноградської районної ради Львівської області через систему «Електронний суд» надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому міститься прохання відмовити в задоволенні апеляційної скарги та залишити рішення суду першої інстанції в силі, який мотивний законністю та обґрунтованістю оскаржуваного рішення.

Заслухавши суддю - доповідача, пояснення позивача та її представника, а також представника відповідача, третьої особи, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, а також позовних вимог та підстав позову, що були предметом розгляду в суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково.

До такого висновку колегія суддів дійшла, виходячи з такого.

Відповідно до частини першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (частина четверта статті 367 ЦПК України).

Частиною другою статті 377 ЦПК України визначено, що порушення правил юрисдикції загальних судів, визначених статтями 19-22 цього Кодексу, є обов`язковою підставою для скасування рішення незалежно від доводів апеляційної скарги.

Судом встановлено, що рішенням Червоноградської районної ради № 144 від 10 грудня 2021 року «Про звіт і припинення діяльності Комунального підприємства «Архітектурно-планувальне бюро» Червоноградської районної ради Львівської області шляхом ліквідації» припинено юридичну особу Комунальне підприємство «Архітектурно-планувальне бюро» Червоноградської районної ради Львівської області шляхом ліквідації; створено комісію з припинення Комунального підприємства «Архітектурно-планувальне бюро» Червоноградської районної ради Львівської області шляхом ліквідації згідно з додатком 1 до цього рішення.

Як убачається із додатку до цього рішення затверджено склад ліквідаційної комісії з припинення Комунального підприємства «Архітектурно-планувальне бюро» Червоноградської районної ради Львівської області, зокрема головою ліквідаційної комісії призначено ОСОБА_1 , членами комісії ОСОБА_5 , ОСОБА_6 .

18 жовтня 2021 року, 18 лютого 2022 року, 22 червня 2022 року, 20 липня 2022 року ОСОБА_1 були подані заяви про звільнення її з посади директора підприємства та звільнення від виконання обов`язків голови ліквідаційної комісії з припинення підприємства.

Рішенням Червоноградської районної ради № 167 від 18 жовтня 2022 року ОСОБА_1 звільнено з посади директора Комунального підприємства «Архітектурно-планувальне бюро» Червоноградської районної ради Львівської області згідно ст. 38 КЗпП України 27 жовтня 2022 року.

22 червня 2022 року позивачем подано заяву про звільнення її від виконання обов`язків голови ліквідаційної комісії з припинення підприємства, у відповідь на яку Червоноградська районна рада Львівської області повідомила ОСОБА_1 , що відповідно до Порядку призначення на посаду та звільнення з посад керівників комунальних підприємств, установ, організації Червоноградської районної ради Львівської області, затвердженого рішенням сесії Червоноградської районної ради Львівської області № 103 від 16 липня 2021 року керівники комунальних підприємств призначаються на посаду і звільняються з посади рішенням сесії районної ради. Згідно з розпорядженням голови райради № 14 від 27 червня 2022 року «Про скликання сесії» на 14 липня 2022 року о 10:00 год було призначено пленарне засідання ХІІІ чергової сесії Червоноградської районної ради. Як вбачається з проекту рішення «Про затвердження порядку денного ХІІІ чергової сесії Червоноградської районної ради Львівської області VIII скликання» до порядку денного сесії було включено питання «Про звільнення директора Комунального підприємства «Архітектурно-планувальне бюро» Червоноградської районної ради Львівської області», проте ХІІІ чергова сесія Червоноградської районної ради не відбулась у зв`язку з відсутністю кворуму (копія поіменного голосування додається).

01 серпня 2022 року позивачем подано заяву голові Червоноградської районної ради Львівської області ОСОБА_3 про звільнення її від виконання обов`язків голови ліквідаційної комісії з припинення діяльності Комунального підприємства «Архітектурно-планувальне бюро» Червоноградської районної ради Львівської області, а 22 листопада 2022 року - заяву про відмову від виконання обов`язків голови ліквідаційної комісії даного підприємства.

22 грудня 2022 року за вих. №345/01-09 позивачу скеровано повідомлення на її лист від 22 листопада 2022 року, яким голова Червоноградської районної ради Львівської області Порицький А. В. повідомив позивача про те, що рішення про внесення змін у склад комісії з ліквідації Комунального підприємства «Архітектурно-планувальне бюро» Червоноградської районної ради Львівської області може прийматись виключно на пленарних засіданнях Червоноградської районної ради Львівської області. На пленарному засіданні XIV чергової сесії Червоноградської районної ради Львівської області було розглянуто питання «Про зміну складу ліквідаційної комісії з припинення діяльності Комунального підприємства «Архітектурно-планувальне бюро» Червоноградської районної ради Львівської області, однак рішення не набрало потрібної кількості голосів, а відтак не прийнято.

17 березня 2023 року ОСОБА_1 повторно звернулася із заявою до голови Червоноградської районної ради Львівської області Порицького А. В. від 17 березня 2023 року про звільнення її від виконання обов`язків голови ліквідаційної комісії з припинення діяльності Комунального підприємства «Архітектурно-планувальне бюро» Червоноградської районної ради Львівської області.

На заяву ОСОБА_1 від 17 березня 2023 року, останню листом від 14 червня 2023 року за вих № 193/01-09 повідомлено, що її заява розглядалася на засіданні постійних депутатських комісій районної ради. Згідно висновків комісій дане питання рекомендовано було винести на розгляд і затвердження XVI сесії Червоноградської районної ради 26 травня 2023 року. При розгляді даного питання на сесії Червоноградської районної ради, воно не набрало достатньої кількості голосів під час голосування, тому рішення по ньому не було прийнято.

У статті 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

Відповідно до статті 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.

Згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий розгляд його справи судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Поняття «суд, встановлений законом» містить, зокрема, такі складові, як дотримання усіх правил юрисдикції та підсудності.

Судова юрисдикція - це інститут права, який покликаний розмежувати між собою компетенцію як різних ланок судової системи, так і різні види судочинства, якими є цивільне, кримінальне, господарське та адміністративне.

Предметна юрисдикція - це розмежування компетенції цивільних, кримінальних, господарських та адміністративних судів. Кожен суд має право розглядати і вирішувати тільки ті справи (спори), які віднесені до його відання законодавчими актами, тобто діяти в межах встановленої компетенції.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.

Важливість визначення юрисдикції підтверджується як закріпленням у Конституції України принципу верховенства права, окремими елементами якого є законність, правова визначеність та доступ до правосуддя, так і прецедентною практикою Європейського суду з прав людини.

Право на доступ до суду реалізується на підставах і в порядку, встановлених законом. Кожен із процесуальних кодексів установлює обмеження щодо кола питань, які можуть бути вирішені в межах відповідних судових процедур. Зазначені обмеження спрямовані на дотримання оптимального балансу між правом людини на судовий захист і принципами юридичної визначеності, ефективності й оперативності судового процесу.

Згідно із частинами першою та другою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах.

У частині першій статті 19 ЦПК України визначено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.

Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність спору щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів у будь-яких правовідносинах, крім випадків, коли такий спір вирішується за правилами іншого судочинства, а по-друге, спеціальний суб`єктний склад цього спору, в якому однією зі сторін є, як правило, фізична особа - учасник приватноправових відносин.

Отже, в порядку цивільного судочинства можуть розглядатися будь-які справи, у яких хоча б одна зі сторін є фізичною особою, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства, а предметом позову є цивільні права, які, на думку позивача, є порушеними, оспореними чи невизнаними.

Господарський процесуальний кодекс України визначає юрисдикцію та повноваження господарських судів, встановлює порядок здійснення судочинства у господарських судах 9стаття 1 ГПК України).

Згідно з частиною першою статті 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Відповідно до частин другої та третьої статті 4 ГПК України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. До господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

Предметна і суб`єкта юрисдикція господарських судів, тобто сукупність повноважень господарських судів щодо розгляду справ, віднесених до їх компетенції, визначена у статті 20 ГПК України, зокрема, відповідно до пункту 3 частини першої статті 20 ГПК України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають з корпоративних відносин, в тому числі у спорах між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи або між юридичною особою та її учасником (засновником, акціонером, членом), у тому числі учасником, який вибув, пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, крім трудових спорів.

Критеріями належності справи до господарського судочинства за загальними правилами є одночасно суб`єктний склад учасників спору та характер спірних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.

При визначенні предметної юрисдикції справ суди повинні враховувати суб`єктний склад такого спору, суть права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характер спірних правовідносин, зміст та юридичну природу обставин у справі.

Юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов`язки переходять до правонаступників (частина перша статті 104 ЦК України)

Відповідно дочастини третьоїта четвертоїстатті 105ЦК Україниучасники юридичноїособи,суд абоорган,що прийняврішення проприпинення юридичноїособи,відповідно доцього Кодексупризначають комісіюз припиненняюридичної особи(комісіюз реорганізації,ліквідаційну комісію),голову комісіїабо ліквідатората встановлюютьпорядок істрок заявленнякредиторами своїхвимог доюридичної особи,що припиняється. Виконанняфункцій комісіїз припиненняюридичної особи(комісіїз реорганізації,ліквідаційної комісії)може бутипокладено наорган управлінняюридичної особи. До комісії з припинення юридичної особи (комісії з реорганізації, ліквідаційної комісії) або ліквідатора з моменту призначення переходять повноваження щодо управління справами юридичної особи. Голова комісії, її члени або ліквідатор юридичної особи представляють її у відносинах з третіми особами та виступають у суді від імені юридичної особи, яка припиняється.

Порядок ліквідації юридичної особи визначає статті 110 ЦК України.

Відповідно допункту 1частини першоїцієї статтіюридична особаліквідується за рішенням її учасників, суб`єкта управління державної або комунальної власності або органу юридичної особи, уповноваженого на це установчими документами, в тому числі у зв`язку із закінченням строку, на який було створено юридичну особу, досягненням мети, для якої її створено, а також в інших випадках, передбачених установчими документами.

Частиною другою цієї статті визначено, що орган (особа), який прийняв рішення про ліквідацію юридичної особи відповідно до частини першої цієї статті, призначає ліквідаційну комісію (ліквідатора) такої юридичної особи. У справі про банкрутство небанківської фінансової установи за клопотанням органу державної влади ліквідатором може бути призначена особа з числа арбітражних керуючих у такій справі.

Порядок ліквідації юридичної особи врегульовано положеннями статті 111 ЦК України.

В Єдиному державному реєстрі містяться такі відомості про юридичну особу, крім державних органів і органів місцевого самоврядування як юридичних осіб, зокрема, дані про перебування юридичної особи у процесі припинення, у тому числі дані про рішення щодо припинення юридичної особи, відомості про комісію з припинення (ліквідатора, ліквідаційну комісію, керуючого припиненням тощо) та про строк, визначений засновниками (учасниками) юридичної особи, судом або органом, що прийняв рішення про припинення юридичної особи, для заявлення кредиторами своїх вимог (пункт 26 частини другої статті 9 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань»).

Частиною тринадцятою статті 7 цього Закону визначено, що для державної реєстрації зміни складу комісії з припинення (комісії з реорганізації, ліквідаційної комісії), голови комісії або ліквідатора, керуючого припиненням подається примірник оригіналу (нотаріально засвідчена копія) рішення учасників юридичної особи або відповідного органу юридичної особи, а у випадках, передбачених законом, - рішення відповідного державного органу, про зміни.

Предметом цього позову є фактично визнання припиненими повноважень позивачки, як голови ліквідаційної комісії юридичної особи (шляхом її ліквідації). Трудові відносини між сторонами у справі відсутні, що виключає можливість їх регулювання нормами трудового законодавства (в тому числі за аналогією), а відтак і розгляд такого спору судами загальної юрисдикції.

Отже, з огляду на характер спірних відносин, які носять характер корпоративних відносин, зокрема, відносин, пов`язаних з припиненням юридичної особи, дана справа належить до юрисдикції господарських судів, зокрема до юрисдикції Господарського суду Львівської області, що виключає її розгляд у порядку цивільного судочинства.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України суд закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

При цьому суд повинен повідомити заявникові, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд таких справ (частина перша статті 256 ЦПК України).

Пунктом 4 частини першої статті 374 ЦПК України визначено, що суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і у відповідній частині закрити провадження у справі повністю або частково або залишити позовну заяву без розгляду повністю або частково.

Згідно із частиною першою статті 377 ЦПК України судове рішення, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в касаційному порядку повністю або частково з закриттям провадження у справі або залишенням позову без розгляду у відповідній частині з підстав, передбачених статтями 255 та 257 цього Кодексу.

У Великої Палати Верховного Суду від 26 лютого 2020 року в справі № 750/3192/14 (провадження № 14-439цс19) вказано, що «зміни до ЦПК України, внесені Законом № 460-IX, пов`язані не лише з розглядом касаційних скарг, який відповідно до частини четвертої статті 258 ЦПК України завершується прийняттям постанови. Закон № 460-IX вніс зміни до порядку повернення справ після закінчення касаційного розгляду. Так, згідно з пунктом 8 Закону № 460-IX абзац перший частини першої статті 256 ЦПК України викладений у такій редакції: «Якщо провадження у справі закривається з підстави, визначеної пунктом 1 частини першої статті 255 цього Кодексу, суд повинен роз`яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд справи. Суд апеляційної або касаційної інстанції повинен також роз`яснити позивачеві про наявність у нього права протягом десяти днів з дня отримання ним відповідної постанови звернутися до суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією, крім випадків об`єднання в одне провадження кількох вимог, які підлягають розгляду в порядку різного судочинства. Заява подається до суду, який прийняв постанову про закриття провадження у справі». Отже, закінчивши касаційний розгляд і закриваючи провадження у справі на підставі пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України, з 8 лютого 2020 року суд касаційної інстанції має роз`яснити позивачеві про наявність у нього права протягом десяти днів з дня отримання ним відповідної постанови звернутися до суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією, крім випадків об`єднання в одне провадження кількох вимог, які підлягають розгляду в порядку різного судочинства. З огляду на те, що Велика Палата Верховного Суду вирішила на підставі пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України закрити провадження у справі, вона відповідно до частини першої статті 256 ЦПК України у редакції Закону № 460-IX роз`яснює позивачеві його право протягом десяти днів з дня отримання цієї постанови звернутися до Великої Палати Верховного Суду із заявою про направлення справи до відповідного суду господарської юрисдикції».

Враховуючи наведене, оскаржуване рішення слід скасувати, а провадження у справі - закрити.

З огляду на мотиви цієї постанови, колегія суддів не убачає підстав для аналізу доводів апеляційної скарги щодо невірного вирішення спору по суті.

Відповідно до статті 382 ЦПК України в резолютивній частині постанови суду апеляційної інстанції зазначаються, зокрема, новий розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, - у випадку скасування або зміни судового рішення; розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 22 травня 2024 року у справі № 760/30077/19 (провадження № 14-31цс23) дійшла таких висновків: «При закритті провадження у справі на підставі пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України у випадку, коли сторона не звернулася із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією в межах строку, встановленого цим Кодексом, за її заявою слід здійснити розподіл судових витрат, повернути судовий збір з державного бюджету. У разі закриття провадження у справі на підставі пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України (за наявності заяви позивача про направлення справи для продовження розгляду за встановленою юрисдикцією) розгляд такої справи не закінчується, а продовжується компетентним судом, за результатом якого і буде здійснено розподіл судових витрат, повернення судового збору з державного бюджету. Отже, подання позивачем зави (у разі закриття провадження у справі на підставі пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України) про направлення справи за встановленою юрисдикцією унеможливлює повернення судового збору на підставі статті 7 Закону України «Про судовий збір».

Оскільки у цій справі не прийнято рішення по суті її розгляду, а закрито провадження у справі на підставі пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України, підстави для розподілу (нового) судових витрат на даний момент, відсутні.

Керуючись статтями 255,256, 259, 268, 367, 368, 374, 377, 382 - 384 ЦПК України, Львівський апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ:

апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Червоноградського міського суду Львівської області від 21 березня 2024 року скасувати.

Провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Шептицької районної ради Львівської області (до зміни найменування Червоноградської районної ради), третя особа: ОСОБА_3 про зобов`язання вчинити дії закрити.

Роз`яснити ОСОБА_1 , що розгляд справи за її позовом віднесено до юрисдикції господарського суду, а також те, що протягом десяти днів з дня отримання копії судового рішення, вона може звернутися до суду апеляційної інстанції із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови.

Повний текст постанови складено 02 грудня 2024 року.

Головуючий С.М. Копняк

Судді: С.М. Бойко

А.В. Ніткевич