Рішення

від 18.11.2024 по справі 525/1055/24

ВЕЛИКОБАГАЧАНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 525/1055/24

Провадження №2/525/342/2024

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18.11.2024 селище Велика Багачка

Великобагачанський районний суд Полтавської області в складі:

головуючої судді Прасол Я.В.,

секретаря судових засідань Корж Т.Ю.,

з участю представника позивача адвоката Лисенко Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Велика Багачка Полтавської області в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , представник позивача адвокат Лисенко Наталія Василівна, до Білоцерківської сільської ради Миргородського району Полтавської області про визнання права власності на земельні ділянки в порядку спадкування,

у с т а н о в и в:

ОСОБА_1 , в особі представника адвоката Лисенко Наталії Василівни, звернулася до Великобагачанського районного суду Полтавської області з позовною заявою до Білоцерківської сільської ради Миргородського району Полтавської області про визнання права власності на земельні ділянки в порядку спадкування.

Обгрунтовуючи заявленівимоги,позивач посилаєтьсяна те,що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її чоловік ОСОБА_2 . Після його смерті відкрилася спадщина, до якої увійшли, у тому числі, три земельні ділянки: площею 0,25 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 5320281206:06:001:0386, і дві земельні ділянки для ведення особистого селянського господарства загальною площею 0,35 га: площею 0,12 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 5320281206:06:001:0387, і площею 0,23 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , кадастровий номер 5320281206:06:001:0388. Зазначені земельні ділянки належали ОСОБА_2 на підставі державного акту на право приватної власності на землю серії І-ПЛ №013934, виданого Білоцерківською сільською радою Великобагачанського району Полтавської області від 10.09.1998. Позивачка прийняла спадщину після смерті чоловіка, оскільки на час відкриття спадщини постійно проживала разом із спадкодавцем. Діти померлого спадщину не прийняли і на неї не претендують.

Державним нотаріусом Миргородської державної нотаріальної контори було відмовлено позивачці у видачі свідоцтва про право на спадщину на земельні ділянки, у зв`язку з численними виправленнями у державному акті на право приватної власності на землю серії І-ПЛ №013934.

На підставі вищевикладеного позивач просила позов задовольнити та визнати за нею право власності на спірні земельні ділянки.

26.08.2024 судом відкрито загальне позовне провадження у справі, підготовче засідання було призначено на 25.09.2024, відповідачу направлено копію позову з додатками, роз`яснено порядок та строки подання відзиву на позов (а.с. 55).

25.09.2024 судом було закрито підготовче провадження у справі, справу призначено до судового розгляду (а.с.72).

У судовому засіданні представник позивача адвокат Лисенко Н.В. підтримала заявлені позовні вимоги з підстав зазначених у позовній заяві, просила позов задовольнити.

Інші учасники судового розгляду у судове засідання не з`явилися, про місце, дату та час розгляду справи були повідомлені належним чином.

Представник відповідача Білоцерківської сільської ради Миргородського району Полтавської області подав на адресу суду заяву, в якій просив проводити розгляд справи без його участі, проти задоволення позовних вимог не заперечує (а.с. 69, 79-80).

Статтею 4 ЦПК Українипередбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно дост. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Згідност. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідност. 81 ЦПК Україникожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно дост. 76 ЦПК Українидоказами єбудь-якідані,на підставіяких судвстановлює наявністьабо відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно положеньч.4ст.206ЦПК України,у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Судом установлено, що згідно свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 від 13.03.2007, ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Дзюбівщина Великобагачанського району Полтавської області помер ОСОБА_2 , актовий запис №14 (а.с. 24).

Відповідно до свідоцтва про одруження серії НОМЕР_2 від 18.09.2024 ОСОБА_2 та ОСОБА_1 перебували в зареєстрованому шлюбі (а.с. 32).

Спадщину після смерті ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 прийняла позивач по справі, інші спадкоємці від прийняття спадщини відмовилися, вказані обставини установлені рішенням Великобагачанського районного суду Полтавської області від 17.09.2008 у справі №2-539/08р. за позовом ОСОБА_3 до Білоцерківської сільської ради про визнання права власності на житловий будинок. Рішення набрало законної сили 29.09.2008 (а.с. 29).

Згідно п. 4 ч. 1 ст. 82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Згідно архівноговитягу №07-02-13/69від 25.03.2024з протокольного рішення 18 сесії 21 скликання Білоцерківської сільської Ради народних депутатів Великобагачанського району Полтавської області від 31.03.1994, ОСОБА_2 передано безоплатно у приватну власність земельні ділянки: 0,25 га для обслуговування житлового будинку і господарських приміщень в с. Дзюбівщина та 0,35 га для ведення особистого господарства в с. Дзюбівщина (а.с. 48).

Згідно державного акту на право приватної власності на землю серії І-ПЛ №013934, ОСОБА_2 є власником земельних ділянок, площею 0,60 га, для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських будівель та ведення особистого підсобного господарства, що розташовані на території с. Дзюбівщина, Білоцерківської сільської ради, акт зареєстровано в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за №199. У акті містяться виправлення: «с. Красногорівка» закреслено, згори написано «с. Дзюбівщина», дописана адреса « АДРЕСА_3 » та дописані площі земельних ділянок «площею 0,25 га», «пл. 0,35 га» в нижній частині акту міститься допис наступного змісту: «виправленому на АДРЕСА_3 , площею 0,25 га, пл. 0,35 га» вірити» (а.с. 5).

Відповідно до витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку, власником земельної ділянки, площею 0,25 га, кадастровий номер 5320281206:06:001:0386, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , є ОСОБА_2 , на підставі Державного акту від 10.09.1998 серії І-ПЛ №013934 (а.с. 6-11).

Відповідно до витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку, власником земельної ділянки, площею 0,12 га, кадастровий номер 5320281206:06:001:0387, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , є ОСОБА_2 , на підставі Державного акту від 10.09.1998 серії І-ПЛ №013934 (а.с. 18-23).

Відповідно до витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку, власником земельної ділянки, площею 0,23 га, кадастровий номер 5320281206:06:001:0388, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 , є ОСОБА_2 , на підставі Державного акту від 10.09.1998 серії І-ПЛ №013934 (а.с. 12-17).

Згідно довідки виданої Виконавчим комітетом Білоцерківської сільської ради Миргородського району Полтавської області №1114 від 30.09.2021 земельна ділянка площею 0,25 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , земельна ділянка площею 0,12 га для ведення особистого селянського господарства, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , земельна ділянка площею 0,23 га для ведення особистого селянського господарства, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 , знаходиться у власності ОСОБА_1 згідно Державного акта на право власності на землю серії І-ПЛ №013394 від 10.09. 1998 (а.с. 47).

14.03.2024 державний нотаріус Миргородської державної нотаріальної контори Лавренко Н.В. винесла постанову, якою відмовила ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на земельну ділянку площею 0,25 га, для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 5320281206:06:001:0386; площею 0,12 га, для ведення особистого селянського господарства, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 5320281206:06:001:0387; площею 0,23 га, для ведення особистого селянського господарства, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 , кадастровий номер 5320281206:06:001:0388, у зв`язку з тим, що Державний акт на право приватної власності на землю серії І-ПЛ №013934 містить численні виправлення, вчинення такої дії суперечить чинному законодавству України (а.с. 27-28).

Згідност. 328 ЦК Україниправо власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

У відповідності дост. 1220 ЦК Україничасом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (частина третястатті 46 цього Кодексу).

Відповідно до положень ст. 1217 ЦК України, спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Зі змісту статті1261 ЦК Українивбачається, що у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Згідно ч. ч. 3-5ст. 1268 ЦК Україниспадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленогостаттею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. Малолітня, неповнолітня, недієздатна особа, а також особа, цивільна дієздатність якої обмежена, вважаються такими, що прийняли спадщину, крім випадків, встановлених частинами другою - четвертоюстатті 1273 цього Кодексу. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

За приписами п. 10Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 «Про судову практику у справах про спадкування» №7відповідно достатті 1225 ЦК( 435-15) право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців за загальними правилами спадкування (зі збереженням її цільового призначення) при підтвердженні цього права спадкодавця державним актом на право власності на землю або іншим правовстановлюючим документом.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 23 Земельного кодексу України від 18.12.1990 (у редакції, чинній на час отримання спадкодавцем Державного акту на право приватної власності на землю серії І-ПЛ №013934), право власності або право постійного користування землею посвідчується державними актами, які видаються і реєструються сільськими, селищними, міськими, районними Радами народних депутатів. Форми державних актів затверджуються Верховною Радою України.

Частиною першою статті 17 ЗК України 1990 року було передбачено те, що передача земельних ділянок у колективну та приватну власність провадиться Радами народних депутатів, на території яких розташовані земельні ділянки.

Інструкція про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою та договорів оренди землі (даліІнструкція), яка була затвердженаНаказом Державного Комітету України по земельних ресурсах 04.05.99 №43та регулювала питання видачі дублікатів державних актів втратила чинність 23.08.2013 на підставі наказу Мінагрополітики від 03.07.2013 №404.

Згідно з п. 1.1 Інструкції право власності на землю і право постійного користування землею посвідчується державним актом на право приватної власності на землю.

Згідно з п. 2.9 Інструкції бланк державного акта на право приватної власності на землю, на право колективної власності на землю, на право власності на землю або на право постійного користування землею, договору тимчасового користування землею чи оренди землі заповняється державною мовою. Всі записи мають бути зроблені чітко і ретельно, виправлення не допускаються. Заповнення вказаних документів можливе з використанням комп`ютерної техніки.

Видача позивачу нового державного актазамість зіпсованого в порядку п. 4.11 Інструкції про заповнення бланків державних актів на право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою, затвердженоїнаказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 22.06.2009 №325, є неможливоюв зв`язку з втратою нею чинності.

Відповідно до ч. 1 ст. 182 ЦК України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

Згідно зі ст. 67 Закону України «Про нотаріат» свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, встановленому цивільним законодавством, на ім`я всіх спадкоємців або за їх бажанням кожному з них окремо. Видача свідоцтва про право на спадщину спадкоємцям, які прийняли спадщину, строком не обмежена.

Відповідно до п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 30.05.2008 «Про судову практику у справах про спадкування» свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

За положеннямист. 392 ЦК Українивласник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Судом встановлено факт наявності спадкових прав позивача на спадкове майно та неможливість їх оформлення у встановленому законом порядку, спадкоємець реалізувати своє право на отримання відповідних правовстановлюючих документів на успадковане нерухоме майно в позасудовому порядку не має можливості. Визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення у нотаріальному порядку.

Положеннями ст. ст.55,124 Конституції Українита ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних, передбачено, що кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом, зокрема таким, що відповідає змісту порушеного права, характеру його порушення та наслідкам, спричиненим цим порушенням.

Вказане узгоджується з правовою позицією Європейського суду з прав людини в п. 45 рішення від 10 квітня 2008 року в справі «Вассерман проти Росії» (N 2),згідно якої засіб юридичного захисту, якого вимагаєстаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, має бути "ефективним" як з практичної, так і з правової точки зору, тобто таким, що або запобігає стверджуваному порушенню чи його повторенню в подальшому, або забезпечує адекватне відшкодування за те чи інше порушення, яке вже відбулося.

З урахуванням вищевикладеного, суд приходить до переконання, що заявлені позовні вимоги підлягають до задоволення.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 76-78, 141, 206, 258, 263-265, 268 ЦПК України,

у х в а л и в:

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на земельні ділянки:

- кадастровий номер 5320281206:06:001:0386, площею 0,25 га, для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 ;

- кадастровий номер 5320281206:06:001:0387, площею 0,12 га, для ведення особистого селянського господарства, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 ;

- кадастровий номер 5320281206:06:001:0388, площею 0,23 га, для ведення особистого селянського господарства, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 ;

у порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Полтавського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

На виконання п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України судом зазначається повне найменування сторін:

позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_3 , місце проживання: АДРЕСА_1 ;

представник позивача: адвокат Лисенко Наталія Василівна, РНОКПП НОМЕР_4 , адреса: вул. Українська, 19, селище Велика Багачка, Миргородський район, Полтавська область, свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю №248 від 26.12.1995 видане Полтавською КДКА;

відповідач: Білоцерківська сільська рада Миргородського району Полтавської області, код ЄДРПОУ 40127978, юридична адреса: вул. Лесі Українки, 11, село Білоцерківка, Миргородський район, Полтавська область.

Повне рішення суду складено 28.11.2024.

Суддя Я.В.Прасол