Постанова

від 26.11.2024 по справі 511/2123/22

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 22-ц/813/1390/24

Справа № 511/2123/22

Головуючий у першій інстанції Гринчак С. І.

Доповідач Комлева О. С.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.11.2024 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі:

головуючого-судді Комлевої О.С.,

суддів: Вадовської Л.М., Сєвєрової Є.С.,

з участю секретаря Волкової Ю.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу адвоката Хажинського Руслана Михайловича, представника ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на заочне рішення Роздільнянського районного суду Одеської області від 30 березня 2023 року, постановленого під головуванням судді Гринчак С.І., повний текст рішення складений 07 квітня 2023 року, у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа: Головне управління Держгеокадастру в Одеській області про визнання державного акту на право приватної власності на землю, припинення права власності на земельну ділянку та скасування державної реєстрації земельної ділянки, -

в с т а н о в и в:

У жовтні 2022 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися до суду з позовом до ОСОБА_3 , третя особа: Головне управління Держгеокадастру в Одеській області про визнання державного акту на право приватної власності на землю, припинення права власності на земельну ділянку та скасування державної реєстрації земельної ділянки, в якій просили:

- визнати недійсним державний акт на право приватної власності на земельну ділянку серії І-ОД № 088203 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 18,21 га, яка знаходиться на території колишньої Степової сільської ради виданого на ім`я ОСОБА_3 ; припинити право власності ОСОБА_3 на земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 18,21 га, скасувати державну реєстрацію в Державному земельному кадастрі про право власності ОСОБА_3 на земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 18,21 га, яка знаходиться на території колишньої Степової сільської ради, кадастровий номер 5123985300:01:002:0397; стягнути з відповідача судові витрати.

В обґрунтування своїх позовних вимог, позивачі зазначили, що ОСОБА_1 є власником земельної ділянки, площею 9,10 га, яка розташована на території Степової сільської ради, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на підставі державного акту на право приватної власності на землю серії І-ОД № Р1№ 464370 від 03.10.2001 року.

ОСОБА_2 є власником земельної ділянки, площею 9,11 га, яка розташована на території Степової сільської ради, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на підставі державного акту на право приватної власності на землю серії І-ОД № Р1№ 464369 від 03.10.2001 року.

Підставою видачі державних актів була 15 сесія ХХІІІ скликання Степової сільської ради народних депутатів Роздільнянського району Одеської області від 25.06.2001 року №87.

З метою оформлення прав, ОСОБА_1 звернувся до державного кадастрового реєстратора Відділу у Любомльському районі Міжрайонного управління у Любомльському та Шацькому районах Головного управління Держгеокадастру у Волинській області з заявою про внесення відомостей до Державного земельного кадастру від 20.10.2021 року.

З метою оформлення прав ОСОБА_2 звернувся до державного кадастрового реєстратора Відділу у Малиновському районі Головного управління Держгекадастру у Житомірській області з заявою про внесення відомостей до Державного земельного кадастру від 20.10.2021 року.

Рішеннями їм було відмовлено у внесенні відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру, у зв`язку з тим, що на вказані земельні ділянку є кадастровий номер 5123985300:01:002:0397.

Намагаючись вирішити непорозуміння вони звернулись до Відділу №1 управління у Роздільнянському районі Головного управління Держгеокадастру в Одеській області, на що їм надана інформація, що земельна ділянка з кадастровим номером 5123985300:01:002:0397, зареєстрована в Державному земельному кадастрі 07.10.2021 року на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) ФОП ОСОБА_4 та 19.10.2021 року Авангардівською селищною радою Овідіопольського району Одеської області зареєстровано право власності за ОСОБА_3 .

Крім того, вони звернулися до відділу №7 Управління надання адміністративних послуг Головного управління Держгеокадастру в Одеській області про надання інформації щодо наявності у відділі другого примірника державних актів серії Р1 №464370 та № Р1 №464369 від 03.10.2001 року.

12.01.2022 року їм були надані відповіді, що державні акти Р1 №464370 та № Р1 №464369 від 03.10.2001 року зареєстровані в Книзі реєстрації державних актів на право власності на земельну ділянку та на право постійного користування за № 219 та за № 220 та надано копії других примірники вказаних державних актів.

Крім того, зазначили, що з січня 2013 року по листопад 2021 року вони сплачували податок на земельні ділянки.

Оскільки, даний факт є перешкодою для позивачів у здійсненні ними права розпоряджання своїм майном, вони звернулися до суду з зазначеним позовом.

Заочним рішенням Роздільнянського районного суду Одеської області від 30 березня 2023 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , ОСОБА_2 відмовлено.

Не погодившисьззаочним рішеннямсуду,адвокат Хажинський Р.М., представник ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду, прийняти нове рішення, яким позов задовольнити, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права.

У обґрунтуванні своєї апеляційної скарги апелянт зазначає, що висновки суду про те, що позивачі пред`явили позовні вимоги до неналежного складу відповідачів є помилковим та таким, що не ґрунтується на приписах чинного законодавства.

Відзиву до суду надано не було.

Відповідно до ч. 3 ст. 360 ЦПК України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду судового рішення.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справи за допомогою автоматизованої системи документообігу суду від 28 квітня 2023 року цивільна справа передана головуючому-судді (суддя-доповідач) Пузановій Л.В. (а.с. 139 т. 1).

Ухвалами Одеського апеляційного суду від 05 травня 2023 року провадження у справі за апеляційною скаргою ОСОБА_5 відкрито, апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишено без руху (а.с. 142, 143 т. 1).

Відповідно до протоколу повторного розподілу справи за допомогою автоматизованої системи документообігу суду від 16 червня 2023 року цивільна справа передана головуючому-судді (суддя-доповідач) Комлевій О.С., для подальшого розгляду, у зв`язку із достроковим закінчення відрядження судді Херсонського апеляційного суду Пузанової Л.В., згідно з рішенням Вищої ради правосуддя № 567/0/15-23 від 30 травня 2023 року (зі змінами, відповідно до рішення № 572/0/15-23 від 31 травня 2023 року) (а.с. 155, 157 т. 1).

Відповідно до протоколу повторного розподілу справи за допомогою автоматизованої системи документообігу суду від 28 червня 2023 року цивільна справа передана головуючому-судді (суддя-доповідач) Комлевій О.С., зі складом колегії суддів (а.с. 156, 158 т. 1).

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 24 липня 2023 року цивільна справа за апеляційною скаргою ОСОБА_6 прийнята до провадження та призначена до розгляду (а.с. 160 т. 1).

Ухвалами Одеського апеляційного суду від 24 липня 2023 року та 21 серпня 2023 року по цивільній справі за апеляційною скаргою ОСОБА_2 відкрито провадження та призначена справа до розгляду (а.с. 161, 172 т. 1).

В судовезасідання,призначене на 26 листопада 2024 року ОСОБА_3 не з`явився, був сповіщений належним чином (а.с. 1 т. 2).

Статтею 372 ЦПК України передбачено, що апеляційний суд відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано поважними.

Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Таким чином, законодавець передбачив, що явка до апеляційного суду належним чином повідомленого учасника справи не є обов`язковою. Апеляційний суд може розглянути справу за відсутності її учасників. Апеляційний суд може відкласти розгляд справи у разі, коли причини неявки належним чином повідомленого учасника справи будуть визнані апеляційним судом поважними. Таким чином, з врахуванням конкретної ситуації по справі, вирішення питання про розгляд справи або відкладення розгляду справи віднесено до дискреційних повноважень апеляційного суду.

Європейський суд з прав людини в рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Верховний Суд у постанові від 29 квітня 2020 року у справі №348/1116/16-ц зазначив, що якщо сторони чи їх представники не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, він може, не відкладаючи розгляду справи, вирішити спір по суті. Відкладення розгляду справи є правом суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні сторін чи представників сторін, а не можливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні без їх участі за умови їх належного повідомлення про час і місце розгляду справи.

Виходячи з вищевказаного, враховуючи передбачені діючим процесуальним законодавством строки розгляду справи, баланс інтересів учасників справи у якнайшвидшому розгляді справи, усвідомленість учасників справи про її розгляд, створення апеляційним судом під час розгляду даної справи умов для реалізації її учасниками принципу змагальності сторін, достатньої наявності у справі матеріалів для її розгляду, колегія суддів вважає можливим розглянути справу за відсутності учасників, які не з`явилися в судове засідання та явка яких не визнавалась апеляційним судом обов`язковою.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення адвоката Хажинського Р.М., який представляє інтереси ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , представника Головного управління Держгеокадастру в Одеській області Раковича І.А., перевіривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, рішення суду скасуванню, з наступних підстав.

Згідно ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

У відповідності до ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

У відповідності до ст. 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є:

1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду обставинам справи;

4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Статтею 81 ЦПК України, передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відмовляючи ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позов пред`явлено не до всіх осіб, а саме не долучено Авангардівську селищну раду Овідіопольського району Одеської області.

Однак, з таким висновком колегія суддів не погоджується, за наступних підстав.

Згідно з ч. 1 ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ст. 391 Цивільного кодексу України - власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.

За змістом ч. 2 ст. 373 Цивільного кодексу України право власності на землю гарантується Конституцією України. Право власності на землю (земельну ділянку) набувається і здійснюється відповідно до закону.

Відповідно до ст. 6 Земельного Кодексу (в редакції 1990 року) громадяни України мають право на одержання у власність земельних ділянок для ведення селянського (фермерського) господарства.

Згідно зі статтею 125 Земельного кодексу України (в редакції, чинній до 05.03.2009) право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації.

Згідно зі статтею 125 Земельного кодексу України (поточна редакція, чинна після 05.03.2009) право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав).

Статті 116, 118 Земельного кодексу України передбачають, що громадяни та юридичні особи набувають права власності або права користування земельними ділянками на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. Державний акт на право приватної власності на землю видається на підставі рішення органу місцевого самоврядування або органу виконавчої влади. Частиною 5 ст.116 Земельного кодексу України визначено, що земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом.

За положеннями статті 152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється в тому числі шляхом визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування. В силу ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 1 ст. 21 Цивільного кодексу України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Частинами першою, другою статті 152 Земельного кодексу України передбачено, що держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Відповідно до ч. 1 ст. 393 Цивільного кодексу України правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується.

Відповідно до ч. 1 ст. 393 Цивільного кодексу України якщо інше не встановлено законом, власник майна, права якого порушені внаслідок видання правового акта органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, має право вимагати відновлення того становища, яке існувало до видання цього акта. У разі неможливості відновлення попереднього становища власник має право на відшкодування майнової та моральної шкоди.

Відповідно до частин другої, п`ятої статті 158 Земельного кодексу України виключно судом вирішуються земельні спори з приводу володіння, користування і розпорядження земельними ділянками, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, а також спори щодо розмежування територій сіл, селищ, міст, районів та областей. У разі незгоди власників землі або землекористувачів з рішенням органу місцевого самоврядування спір вирішується у судовому порядку.

Відповідно до ч. 2 ст. 90 Земельного кодексу України, порушені права власників земельних ділянок підлягають відновленню в порядку, встановленому законом. Як вбачається із ст. 153 Земельного кодексу України, власник не може бути позбавлений права власності на земельну ділянку, крім випадків, передбачених цим Кодексом та іншими законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 155 Земельного кодексу України, у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

Відповідно до ч. 2 ст. 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» у разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав, документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування записів про проведену державну реєстрацію прав, а також у випадку, передбаченому підпунктом «а» пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав. Отже, набуття права власності на земельну ділянку, яка на законних підставах перебуває в постійному користуванні іншої особи, є прямим порушенням прав такої особи на належне користування землею.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджується, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 були членами КСП «Виноградне», про що зазначено у списку громадян-членів КСП «Віноградне» (а.с. 56-57 т. 1).

З письмових пояснень наданих ГУ Держгеокадастру в Одеській області, вбачається, що згідно з Книги реєстрації сертифікатів на право на земельні частки (паї) КСП «Виноградне» на території Степової сільської ради Роздільнянського району за ОСОБА_1 зареєстровано сертифікат на право на земельну частку (пай) серії ОД №0561060 від 13.08.1999 року за № 74, за ОСОБА_2 зареєстровано сертифікат на право на земельну частку (пай) серії ОД № 0561074 від 25.08.1999 року за № 171.

ОСОБА_3 сертифікат не видавався, про що свідчить відсутність інформації у Книги реєстрації сертифікатів на право на земельні частки (паї) КСП «Виноградне» на території Степової сільської ради Роздільнянського район (а.с. 68-70 т. 1).

ОСОБА_3 також відсутній у списку громадян членів КСП «Виноградне» (а.с. 52-57, 59-60 т. 1).

Так, в судовому засіданні суду першої інстанції свідок ОСОБА_7 , пояснив, що на період часу коли розпочалася розпайовка земель, він займав посаду голови Степової сільської ради, до цього з 1991 року по 1998 рік працював в КСП «Виноградар» бригадиром тракторно-польової бригади. Для розподілу земельних паїв була сформована відповідна комісія, яка затверджувала списки тих осіб, яким було надано право на отримання земельної ділянки. В ці списки входили виключно ті люди, які працювали у КСП та були членами КСП. Позивачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , були членами КСП, які працювали водіями у гаражі колгоспу та були внесені до списків громадян, яким надавалося право на отримання земельного паю. Громадянина ОСОБА_3 він ніколи на території Степової сільської ради та колгоспу не бачив, він йому не відомий, яким чином ця особа отримала державний акт на право власності земельної ділянки, належної громадянам ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , йому також не відомо.

Свідок ОСОБА_8 , надав покази про те, що коли почалася розпайовка земель, він входив до комісії по затвердженню списку осіб, які мають право на отримання паїв. Земельні паї розподілялись виключно за списками працівників - членів та пенсіонерів КСП. Йому відомо, що позивачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , входили до списку та отримали сертифікати, на підставі яких в 2001 році отримали державні акти. ОСОБА_3 він не знає, ніколи цю особу не бачив і яким чином він отримав державний акт на землі позивачів, йому не відомо.

Свідок ОСОБА_9 , пояснив, що добре знає ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , оскільки працював у колгоспі водієм, як і вони. Він також приймав участь в розподілі земельних паїв та отримав державний акт на земельну ділянку. Йому відомо, що якась інша особа отримала державний акт на землі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , внаслідок чого вони не змогли оформити технічну документацію з землеустрою. Чоловіка на ім`я ОСОБА_3 він не знає та може стверджувати, що той в колгоспі не працював.

З урахуванням встановлених обставин, колегія суддів приходить висновку по те, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 отримали сертифікати на земельні паї, як члени колишнього КСП, та в подальшому у 2001 році отримали державні акти на земельні ділянки, за які протягом всього часу сплачували земельні податки.

ОСОБА_1 03.10.2001 року отримав державний акт серія РІ № 464370 на право приватної власності на землю розташованої на території Степової сільської ради площею 9,11 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, зареєстровано в книзі записів державних актів на право власності на землю за № 220 (а.с. 13 т. 1).

В державному акті ОСОБА_1 зазначені наступні межі: А до Б землі сільської ради (дорога), Б до В землі ОСОБА_2 , В до Г землі сільської ради (Лісосмуга), Г до А землі кол. Вл. КСП «Виноградне» (а.с. 13 зворот т. 1).

Рішенням № РВ-0700830282021 від 23.10.2021 року ОСОБА_1 державним реєстратором Відділу у Любомльському районі Міжрайонного управління у Любомльському та Шацькому районах Головного управління Держгеокадастру у Волинській області відмовлено у внесенні відомостей до Державного земельного кадастру з підстав співпадіння з земельною ділянкою кадастровий номер 5123985300:01:002:0397, площа співпадає на 99,8416 % (а.с. 15 т. 1).

Згідно книг реєстрації державних актів, договорів оренди земельних ділянок станом на 31.12.2012 року у Відділі № 1 Роздільнянського району ГУ Держгеокадастру в Одеській області, державний акт на земельну ділянку видано ОСОБА_1 площею 9,11 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Степової сільської ради та зареєстровано за № 220, серія РІ № 464370 від 03.10.2001 року (а.с. 17 т. 1).

ОСОБА_2 03.10.2001 року отримав державний акт серія РІ № 464369 на право приватної власності на землю розташованої на території Степової сільської ради площею 9,10 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, зареєстровано в книзі записів державних актів на право власності на землю за № 219 (а.с. 14 т. 1).

В державному акті ОСОБА_2 зазначені наступні межі: А до Б землі сільської ради (дорога), Б до В землі ОСОБА_9 , В до Г землі сільської ради (Лісосмуга), Г до А землі ОСОБА_1 (а.с. 14 зворот т. 1).

Рішенням № РВ-1801803852021 від 20.10.2021 року ОСОБА_2 державним реєстратором Відділу У Малинському районі Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області відмовлено у внесенні відомостей до Державного земельного кадастру з підстав співпадіння з земельною ділянкою кадастровий номер 5123985300:01:002:0397, площа співпадає на 99,9974% (а.с. 16).

Згідно книг реєстрації державних актів, договорів оренди земельних ділянок станом на 31.12.2012 року у Відділі № 1 Роздільнянського району ГУ Держгеокадастру в Одеській області, державний акт на земельну ділянку видано ОСОБА_2 площею 9,10 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Степової сільської ради та зареєстровано за № 219, серія РІ № 464369 від 03.10.2001 року (а.с. 17 т. 1).

ОСОБА_3 18.07.2001 року отримав державний акт на підставі 15 сесії ХХІІІ скликання Степової сільської ради народних депутатів Роздільнянського району Одеської області за № 87 від 25.06.2001 року, отримав державний акт серія І-ОД № 088203 на право приватної власності на землю розташованої на території Степової сільської ради площею 18,21 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, зареєстровано в книзі записів державних актів на право власності на землю за № 208 (а.с. 19 т. 1).

В державному акті ОСОБА_3 зазначені наступні межі: А до Б землі сільської ради (дорога), Б до В землі ОСОБА_9 , В до Г землі сільської ради (Лісосмуга), Г до А землі КСП «Виноградне» (а.с. 14 зворот т. 1).

Згідно з запису Книзі записів державних актів на право власності, які містяться у відділі №7 управління надання адміністративних послуг ГУ Держгеокадастру в Одеській області за № 220 зазначено ОСОБА_1 акт серія РІ № 464370, за № 219 зазначено ОСОБА_2 акт серія РІ № 464369 (а.с. 20-25 т. 1).

ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з 2013 року по 2021 рік сплачували земельні податки, що підтверджується наданою інформацією з ДПС України (а.с. 26-27 т. 1).

У жовтні 2021 року отримали відмову державного кадастрового реєстратора у внесені відомостей до Державного земельного кадастру з підстав того, що ОСОБА_3 зареєстрував земельну ділянку, кадастровий номер 5123985300:01:002:0397, яка співпадає (на 99,8416% та 99,9974%) з земельними ділянками позивачів.

З урахуванням встановлених обставин, колегія суддів приходить висновку про те, що позовні вимоги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 щодо скасування державного акту та припинення права власності підлягають задоволенню, з підстав того, що спірна земельна, була розпайована між колишніми членами КСП «Виноградне», при цьому судом встановлено та матеріалами справи підтверджується, що ОСОБА_3 не був членом КСП, не отримував сертифікат на земельну ділянку, а також рішення за № 87 відносно нього про передачу у власність земельної ділянки 18,21 га не приймалось.

Позовні вимоги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про скасування державної реєстрації в Державному земельному кадастрі задоволенню не підлягають з підстав того, що визнання недійсним державного акту та припинення права власності є підставою для скасування державної реєстрації в єдиному державному реєстрі речових прав, після чого кадастровий реєстратор вносить відповідну інформацію в Державний земельний кадастр.

Також колегія суддів звертає увагу на те, що суд першої інстанції відмовляючи у задоволенні позовних вимог зазначив про те, що позивачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 пред`явили позовні вимоги тільки до ОСОБА_3 , позовних вимог до Авангардівської селищної ради Овідіопольського району Одеської області, не пред`явили, клопотань про залучення до участі у справі як співвідповідачів не заявляли, а тому відсутні підстави для задоволення позову внаслідок неналежного складу відповідачів.

Колегія суддів вважає, що такий висновок судом зроблено у порушенні норм процесуального та матеріального права, з наступних підстав.

З державного реєстру речових прав на нерухоме майно, вбачається, що ОСОБА_3 зареєстрував право власності на спірну земельну ділянку у державного реєстратора Авангардівської сільської ради Одеської області Овідіопольського району.

Колегія суддів вважає, що підстав для залучення Авангардівської сільської ради не має, більш того з матеріалів справи вбачається, що Авангардівською сільською радою будь-яких рішень не приймалось, а державний реєстратор не може бути відповідачем у справах про скасування державної реєстрації.

Аналогічні правові позиції містяться у постановах Верховного Суду від 03.08.2022 у справі № 461/8641/19, від 09.08.2022 у справі № 266/2666/19, від 10.08.2022 у справі № 565/315/21, від 10.08.2022 у справі № 725/873/20.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374, п.п. 3,4 ст. 376 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги скасовує судове рішення, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення при невідповідності висновків суду обставинам справи, з порушенням норм процесуального права або неправильному застосуванні норм матеріального права.

З урахуванням встановлених обставин, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, рішення судупідлягає скасуванню з ухваленням нового про часткове задоволення позовних вимог, оскільки, висновки суду першої інстанції зроблені при невідповідності висновків суду обставинам справи, судом порушено норми процесуального права, неправильно застосовано норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З матеріалів справи вбачається, що при зверненні до суду першої інстанції ОСОБА_1 був сплачений судовий збір у розмірі 2977,20 грн. (а.с. 6а т. 1).

Також ОСОБА_1 був сплачений судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 4465,81 грн. (а.с. 152 т. 1).

З урахуванням того, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, рішення скасуванню з ухваленням нового про часткове задоволення позовних вимог, колегія суддів дійшла до висновку про те, що з ОСОБА_3 підлягає стягненню на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 7443 грн.

Керуючись ст.ст. 368, 374, 376, 381-384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд, -

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргуадвоката ХажинськогоРуслана Михайловича,представника ОСОБА_1 та ОСОБА_2 задовольнити частково.

Заочне рішенняРоздільнянського районногосуду Одеськоїобласті від30березня 2023 року скасувати.

Прийняти постанову.

Позовні вимоги ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа: Головне управління Держгеокадастру в Одеській області про визнання державного акту на право приватної власності на землю, припинення права власності на земельну ділянку та скасування державної реєстрації земельної ділянки задовольнити частково.

Визнати недійсним державний акт на право приватної власності на земельну ділянку серії І-ОД № 088203 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 18,21 га, яка знаходиться на території колишньої Степової сільської ради виданого на ім`я ОСОБА_3 .

Припинити право власності ОСОБА_3 на земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 18,21 га, яка знаходиться на території колишньої Степової сільської ради.

Скасувати державну реєстрацію про право власності ОСОБА_3 на земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 18,21 га, яка знаходиться на території колишньої Степової сільської ради, кадастровий номер 5123985300:01:002:0397.

В решті позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) судовий збір у розмірі 7443 гривні.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складений 02 грудня 2024 року.

Головуючий

---

О.С. Комлева

Судді

---

Л.М. Вадовська

---

Є.С. Сєвєрова