Вирок

від 21.11.2024 по справі 175/15086/24

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 175/15086/24

Провадження № 1-кп/175/885/24

2024

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 листопада 2024 року смт Слобожанське

Дніпропетровський районний суд Дніпропетровської області в складі:

головуючої: судді ОСОБА_1

за участю секретаря судового засідання: ОСОБА_2

за участю прокурора: ОСОБА_3

за участю представника потерпілого: ОСОБА_4

за участю захисника: ОСОБА_5

за участю обвинуваченого: ОСОБА_6

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні кримінальне провадження № 12024041440000370 за обвинувальним актом відносно ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Дніпропетровська, громадянина України, зареєстрованого та мешкаючого за адресою: АДРЕСА_1 , не працюючого, маючого вищу освіту, одруженого,

обвинуваченого в скоєнні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 239 КК України,

В С Т А Н О В И В:

І. Формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним.

28травня 2024 року, приблизно о 09 годині 10 хвилин, обвинувачений ОСОБА_6 , знаходячись на території Дніпропетровської дослідної станції інституту овочівництва і баштанництва Національної академії аграрних наук України, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 , на усних договірних відносинах, взяв на себе зобов`язання по викачуванню вигрібної ями на території Дніпропетровської дослідної станції інституту овочівництва і баштанництва Національної академії аграрних наук України, та виконуючи який, з метою економії часу та спрощення робочого процесу, за допомогою вантажного транспортного засобу марки «МАЗ», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , типу «цистерна асенізаційна», використовуючи систему закачування рідин вказаного автомобіля, заповнив цистерну відходами з вигрібної ями, після чого виїхав в поле, що розташоване за межами АДРЕСА_1 , де приблизно о 12 годині 06 хвилин, діючи з умислом, спрямованим на забруднення земель, незаконно, порушуючи вимоги ст.ст. 164, 167 Земельного Кодексу України, ст. 13 Закону України «Про управління відходами», ст. 46 Закону України «Про охорону земель», ст. 22 Закону України «Про забезпечення санітарного та епідеміологічного благополуччя населення», злив відходи із цистерни вказаного автомобіля на земельну ділянку площею 120,91 кв. м, у межах земельної ділянки з кадастровим номером 1221481000:04:015:0002, що призвело до забруднення вказаної земельної ділянки забруднюючою речовиною: амоній (обмінний), внаслідок перевищення її нормативного вмісту, та важкими металами, зокрема свинцем, що перевищує гранично допустимі концентрації в ґрунті (ГДК), що негативно впливає та створює небезпеку для довкілля.

Суд кваліфікує дії обвинуваченого ОСОБА_6 за ч. 1 ст. 239 КК України як забруднення земель відходами та речовинами, внаслідок порушення спеціальних правил, якщо це створило небезпеку для довкілля.

ІІ. ДОКАЗИ НА ПІДТВЕРДЖЕННЯ ВСТАНОВЛЕНИХ СУДОМ ОБСТАВИН.

Під час досудового розслідування між прокурором та підозрюваним за участю захисника укладена угода про визнання винуватості від 30 вересня 2024 року, відповідно до вимог ст.ст. 468, 469, 472 КПК України.

Відповідно до умов наданої угоди, прокурор та підозрюваний уклали цю угоду про визнання винуватості, в якій виклали формулювання обвинувачення та його правову кваліфікацію за ч. 1 ст. 239 КК України, яка ніким не оспорюється, зазначили істотні обставини для цього кримінального провадження, підозрюваний беззастережно визнав свою винуватість у вчинені злочину, передбаченого ч. 1 ст. 239 КК України. Сторони узгодили призначення покарання підозрюваному за ч. 1 ст. 239 КК України у виді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 гривень 00 копійок. В угоді передбачені та роз`яснені наслідки укладення та затвердження угоди про визнання винуватості, встановлені ст. 473 КПК України, та наслідки її невиконання.

В підготовчому судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_6 свою вину в скоєнні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 239 КК України, визнав повністю та підтвердив суду, що угода про визнання винуватості укладена добровільно, не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дії будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді.

В підготовчому судовому засіданні захисник обвинуваченого - адвокат ОСОБА_5 підтвердив суду, що угода про визнання винуватості укладена сторонами добровільно, за безпосередньої участі захисника, тому просив суд затвердити угоду про визнання винуватості, укладену між прокурором та підозрюваним.

В підготовчому судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 просив суд затвердити угоду про визнання винуватості.

В підготовчому судовому засіданні представник потерпілого - Дніпропетровської дослідної станції інституту овочівництва і баштанництва Національної академії аграрних наук України - ОСОБА_4 не заперечував проти затвердження угоди про визнання винуватості та підтвердив суду, що представником потерпілого в цьому кримінальному провадженні була надана прокурору письмова згода на укладення ним угоди про визнання винуватості.

Судом з`ясовано, що обвинувачений повністю розуміє права, визначені п. 1 ч. 4 ст. 474 КПК України, наслідки укладення та затвердження угоди, передбачені ч. 2 ст. 473 КПК України, характер обвинувачення, вид покарання, а також інші заходи, які будуть застосовані до нього у разі затвердження угоди судом.

Суд, вивчивши угоду про визнання винуватості та матеріали кримінального провадження, приходить до висновку, що укладена між прокурором та підозрюваним угода відповідає вимогам КПК України, дії обвинуваченого за ч. 1 ст. 239 КК України кваліфіковано правильно, це кримінальне правопорушення згідно з положеннями ст. 12 КК України є нетяжким злочином, внаслідок якого шкода завдана не лише державним чи суспільним інтересам, а також правам та інтересам окремих осіб, які беруть участь у кримінальному провадженні як потерпілі та ними надано письмову згоду прокурору на укладення угоди, умови угоди не суперечать інтересам суспільства і не порушуються права, свободи чи інтереси сторін або інших осіб, обвинувачений беззастережно визнав свою винуватість у вчинені інкримінованого кримінального правопорушення та може виконати взяті на себе за угодою зобов`язання, фактичні підстави для визнання винуватості наявні, узгоджена міра покарання відповідає загальним засадам призначення покарання, визначеним ст. 65 КК України. Будь-яких перешкод для укладення та затвердження угоди судом не встановлено, матеріали провадження, які надані суду, таких відомостей не містять.

Суд не досліджує докази у цьому провадженні, оскільки вирок ухвалюється в особливому порядку кримінального провадження, передбаченому положеннями Глави 35 КПК України.

ІІІ. Обставини, які пом'якшують або обтяжують покарання.

Обставинами, які пом`якшують покарання обвинуваченого, суд визнає: щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.

Обставин, які обтяжують покарання обвинуваченого, судом не встановлено.

ІV. Мотиви призначення покарання.

При визначені виду та міри покарання обвинуваченому суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особистість винного, його вік та соціальне положення, характер, мотиви та обставини вчиненого кримінального правопорушення, а також обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Так, обвинувачений ОСОБА_6 офіційно не працює, має постійне місце мешкання, вперше притягується до кримінальної відповідальності, на обліку у лікарів психіатра та нарколога як особа, яка страждає будь-якими захворюваннями наркологічного та/або психічного характеру, не значиться.

Суд, враховуючи, що вчинене обвинуваченим кримінальне правопорушення є нетяжким злочином, обставини, які пом`якшують покарання, особистість обвинуваченого та його поведінку, вважає, що його виправлення та перевиховання можливе без ізоляції від суспільства. Тому обвинуваченому необхідно призначити узгоджену сторонами міру покарання у виді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 гривень 00 копійок. Саме таке покарання буде справедливим, необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень.

V. Мотиви ухвалення інших рішень щодо питань, які вирішуються судом при ухваленні вироку, та положення закону, яким керувався суд.

Під час досудового розслідування обвинуваченому запобіжний захід не обирався, тому суд не вбачає підстав для обрання обвинуваченому запобіжного заходу до набрання вироком законної сили.

Питання про долю речових доказів суд вважає за необхідне вирішити відповідно до положень ст. 100 КПК України.

На підставі положень ч. 2 ст. 124 КПК України документально підтверджені витрати на залучення експерта підлягають стягненню з обвинуваченого на користь держави.

Питання щодо скасування арешту майна суд вважає за необхідне вирішити відповідно до положень ст. 174 КПК України.

Керуючись ст.ст. 368, 370, 373, 374, 475 КПК України, суд

У Х В А Л И В:

Затвердити угоду про визнання винуватості від 30 вересня 2024 року, укладену між прокурором Слобожанської окружної прокуратури Дніпропетровської області ОСОБА_3 та підозрюваним ОСОБА_6 .

ОСОБА_6 визнати винним за ч. 1 ст. 239 КК України та призначити йому узгоджене сторонами покарання у виді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 (сімнадцять тисяч) гривень 00 копійок.

Запобіжний захід ОСОБА_6 до набрання вироком законної сили - не обирати.

Речові докази: договір про надання послуг з обслуговування каналізаційних мереж - залишити в матеріалах кримінального провадження; вантажний автомобіль марки «МАЗ», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , типу «цистерна асенізаційна», що переданий на зберігання ОСОБА_6 згідно з розпискою про відповідальне зберігання, - повернути законному власнику ОСОБА_7 ; два пластмасові контейнери з рідиною з нечистотами (чорного кольору), зразки ґрунту, які знаходяться на зберіганні в камері зберігання речових доказів відділення поліції № 8 Дніпровського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області згідно з постановами про визнання речовими доказами, - знищити.

Стягнути з ОСОБА_6 на користь держави витрати на залучення експертів в розмірі 6058 (шість тисяч п`ятдесят вісім) гривень 24 копійки.

Скасувати арешт майна у кримінальному провадженні № 12024041440000370 від 28 травня 2024 року, накладений ухвалою слідчого судді Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 31 травня 2024 року.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому і прокурору. Інші учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Вирок суду першої інстанції на підставі угоди між прокурором та підозрюваним, обвинуваченим про визнання винуватості може бути оскаржений: 1) обвинуваченим, його захисником, законним представником виключно з підстав: призначення судом покарання, суворішого, ніж узгоджене сторонами угоди; ухвалення вироку без його згоди на призначення покарання; невиконання судом вимог, встановлених ч. 4, ч. 6, ч. 7 ст. 474 КПК України, в тому числі нероз`яснення йому наслідків укладення угоди; 2) прокурором виключно з підстав: призначення судом покарання, менш суворого, ніж узгоджене сторонами угоди; затвердження судом угоди у провадженні, в якому згідно з ч. 4 ст. 469 КПК України угода не може бути укладена.

На вирок може бути подана апеляційна скарга до Дніпровського апеляційного суду через Дніпропетровський районний суд Дніпропетровської області протягом тридцяти днів з дня проголошення вироку. Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Суддя: