Рішення
від 08.11.2024 по справі 205/10641/24
ЛЕНІНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

08.11.2024 Єдиний унікальний номер 205/10641/24

Єдиний унікальний номер № 205/10641/24

Провадження № 2/205/3918/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 листопада 2024 року м. Дніпро

Ленінський районний суд міста Дніпропетровська в складі:

головуючого судді Басової Н.В.,

за участю секретаря судового засідання Пєтіної К.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпрі цивільну справу за позовною заявою заступника керівника Маріупольської окружної прокуратури Донецької області в інтересах держави в особі Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України, Донецької обласної державної адміністрації, Донецької обласної військової адміністрації до ОСОБА_1 , Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області, ОСОБА_2 , приватного нотаріуса Маріупольського районного нотаріального округу Донецької області Чичекова Савелія Федоровича, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: Національний природний парк «Меотида», ОСОБА_3 , про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження земельною ділянкою шляхом визнання наказу недійсним, скасування державної реєстрації, припинення права власності та повернення земельної ділянки,

ВСТАНОВИВ:

Перший заступниккерівника Маріупольськоїокружної прокуратури Донецької області в інтересах держави в особі Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України, Донецької обласної державної адміністрації, Донецької обласної військової адміністрації 16.08.2024 року звернувся до Ленінського районного суду міста Дніпропетровська з вищезазначеним позовом, у якому просив:

- усунути перешкоди у здійсненні Донецькою обласною державною адміністрацією, Донецькою обласною військовою адміністрацією права користування та розпорядження земельною ділянкою природно-заповідного фонду з кадастровим номером 1423984400:07:000:1592 шляхом скасування рішення державного реєстратора приватного нотаріуса Маріупольського районного нотаріального округу Донецької області Чичекова С.Ф. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 28.01.2021 року №56354899 та здійснену на його підставі в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державну реєстрацію права власності за ОСОБА_1 на земельну ділянку з кадастровим номером 1423984400:07:000:1592 та припинити право власності ОСОБА_1 на неї;

- усунути перешкоди у здійсненні Донецькою обласною державною адміністрацією, Донецькою обласною військовою адміністрацією права користування та розпорядження земельною ділянкою природно-заповідного фонду з кадастровим номером 1423984400:07:000:1592 шляхом визнання недійсним наказу Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області № 7044-СГ від 30.12.2020 року, скасувавши в Державному земельному кадастрі державну реєстрацію земельної ділянки площею 2 га з цільовим призначенням «для ведення особистого селянського господарства», категорія земель: землі сільськогосподарського призначення, кадастровий номер земельної ділянки 1423984400:07:000:1592.

Позов мотивований тим, що в провадженні слідчого відділу Маріупольського РУП ГУНП в Донецькій області перебуває кримінальне провадження № 42021052290000019 від 27.04.2021 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України. Досудовим розслідуванням встановлено, що посадові особи Головного управління Держгеокадастру в Донецькій області шляхом зловживання службовим становищем, з метою одержання неправомірної вигоди, з використанням наданим їм службового становища, передали фізичним особам у приватну власність 11 земельних ділянок загальною площею 20,42 га, серед яких є земельна ділянка з кадастровим номером 1423984400:07:000:1592 площею 2 га, які належать національному природньому парку «Меотида» та розташовані поблизу сел. Бурякова Балка, Маріупольського (Мангушського) району Донецької області. Так, Національний природний парк «Меотида» (далі НПП «Меотида») є об`єктом природно-заповідного фонду України і був створений Указом Президента України № 1099/2009 від 25.12.2009 року на території Мангушського, Нікольського (колишнього Володарського) та Новоазовського районів Донецької області.

НПП «Меотида» створено з метою збереження, відтворення і раціонального використання типових та унікальних природних комплексів узбережжя Азовського моря, а також територій Кривої коси та Білосарайської коси, що мають важливе природоохоронне, наукове, естетичне, рекреаційне та оздоровче значення, відповідно до ст. 53 Закону України «Про природно-заповідний фонд України». До території НПП «Меотида» погоджено, в установленому порядку, включення 20720,9531 га земель державної власності, а саме: 3580,9467 га земель, що надаються (у тому числі із вилученням у землекористувачів) національному природному парку в постійне користування: 2762,7298 га земель, що включаються до складу парку без вилучення, а також 14377,2766 га прилеглих ділянок акваторії Азовського моря.

Відповідно до проекту створення НПП «Меотида» до його території увійшла ділянка «Балка Широка» без вилучення у землекористувачів загальною площею 194,8930 га, яка розташована біля села Бурякова Балка Мелекінської сільської ради Мангушського (Першотравневого) району Донецької області (на теперішній час Мангушської селищної ради Маріупольського району поза межами населених пунктів).

Разом з тим установлено, що Головним управлінням Держгеокадастру у Донецькій області (далі ГУ Держгеокадастру у Донецькій області), попри вимоги природоохоронного законодавства, з перевищенням повноважень, надано дозвіл ОСОБА_2 на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність на території Мелекінської сільської ради Мангушського району Донецької області за межами населених пунктів для ведення особистого селянського господарства (наказ ГУ Держгеокадастру у Донецькій області від 25.06.2019 року № 2803-СГ).

Згодом, наказом ГУ Держгеокадастру у Донецькій області № 7044-СГ від 30.12.2020 року затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_2 та надано їй у власність ділянку площею 2,0000 га з кадастровим номером 1423984400:07:000:1592 для ведення особистого селянського господарства.

На підставі затвердженого проекту землеустрою, рішенням державного реєстратора приватного нотаріуса Маріупольського районного нотаріального округу Донецької області Чекідою О.А. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 22.01.2021 року № 56275201 за ОСОБА_2 зареєстровано право приватної власності на земельну ділянку площею 2 га з кадастровим номером 1423984400:07:000:1592.

28.01.2021 року за № 111 між представником ОСОБА_2 за довіреністю - ОСОБА_3 та ОСОБА_1 укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки з кадастровим номером 1423984400:07:000:1592, відповідно до якого вказана земельна ділянка перейшла у приватну власність ОСОБА_1 . У зазначеному договорі купівлі-продажу земельної ділянки, ОСОБА_3 , діючи за довіреністю (посвідченою приватним нотаріусом Маріупольського міського нотаріального округу Донецької області Чекідою О.А. 19.06.2019 року за реєстром №1812) діяв від імені ОСОБА_2 - продавця земельної ділянки (копія договору купівлі-продажу земельної ділянки наявна в матеріалах справи). Відповідно до предмета договору, продавець ( ОСОБА_2 ) (в особі представника ОСОБА_3 ) продає, передає у власність покупцю ( ОСОБА_1 ), а покупець купляє, приймає у власність та оплачує наступний об`єкт нерухомості: земельну ділянку, площею 2,0000 га, в тому числі пасовища ділянка площею 2,0000 га, кадастровий номер 1423984400:07:000:1592, що розташована на території Мелекінської сільської ради Мангушського району Донецької області, за межами населеного пункту, у межах згідно кадастрового плану земельної ділянки.

У зв`язку з чим, приватним нотаріусом Маріупольського районного нотаріального округу Донецької області Чичековим С.Ф. до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна внесено відомості від 28.01.2021 (індексний номер рішення: 56354899), на підставі договору купівлі-продажу №111 від 28.01.2021, щодо власника земельної ділянки з кадастровим номером 1423984400:07:000:1592 - ОСОБА_1 .

Згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 26.04.2024 року, номер інформаційної довідки 376207162, власником земельної ділянки площею 2 га з кадастровим номером 1423984400:07:000:1592 є ОСОБА_1 .

Листом від 22.05.2019 року № Р-165 НПП «Меотида», з метою розроблення проекту землеустрою щодо організації і встановлення меж території НПП «Меотида» та внесення до Державного земельного кадастру відомостей про обмеження у використанні земель, спрямував до Відділу у Мангушському районі ГУ Держгеокадастру у Донецькій області схеми меж територій НПП «Меотида», що увійшли до складу Парку без вилучення у землевласників та землекористувачів на території Мангушського (Першотравневого) району.

Проте, вказана інформація не була врахована під час надання ОСОБА_2 дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення безоплатно у власність земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, що перебуває у запасі, на території Мелекінської сільської ради Мангушського району Донецької області за межами населених пунктів (наказ ГУ Держгеокадастру у Донецькій області від 25.06.2019 року № 2803-СГ).

В подальшому, НПП «Меотида» листом № Р-234 від 23.07.2020 року повідомив відділ у Мангушському районі ГУ Держгеокадастру у Донецькій області та безпосередньо ГУ Держгеокадастру у Донецькій області про те, що в порушення вимог законодавства, ГУ Держгеокадастру у Донецькій області в межах НПП «Меотида» неодноразово виділялися земельні ділянки в приватну власність, втім, матеріали Проекту створення НПП «Меотида» неодноразово надавалися адміністрацією парку, як відділу у Мангушському районі ГУ Держгеокадастру у Донецькій області, так і Головному управлінню Держгеокадастру у Донецькій області. Крім того, НПП «Меотида» повідомив, що 11 земельних ділянок (з кадастровими номерами: 1423984400:07:000:1585, 1423984400:07:000:1586, 1423984400:07:000:1587, 1423984400:07:000:1588, 1423984400:07:000:1589, 1423984400:07:000:1590, 1423984400:07:000:1591, 1423984400:07:000:1592, 1423984400:07:000:1593, 1423984400:07:000:1594, 1423984400:07:000:1595) загальною площею 20,42 га, які готуються ГУ Держгеокадастру у Донецькій області до передачі у приватну власність для ведення особистого селянського господарства (на які видані накази про надання дозволу на розробку документації із землеустрою) розташовані у межах території НПП «Меотида» у Широкій Балці.

Втім, вказана інформація також не була врахована під час затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність без зміни цільового призначення ОСОБА_2 (наказ ГУ Держгеокадастру у Донецькій області № 7044-СГ від 30.12.2020 року). При цьому, вказану земельну ділянку надано у власність ОСОБА_2 як землі сільськогосподарського призначення.

В 2005 році розроблено проект створення територій Національного природного парку «Меотида». Рішенням Мелекінської сільської ради № 5/5-152 від 17.10.2006 року погоджено межі Національного природного парку «Меотида» на території Мелекінської сільради за межами населеного пункту площею 1287,7397 га. У спірних правовідносинах земельна ділянка з кадастровим номером 1423984400:07:000:1592 Кабінетом Міністрів України у встановленому законодавством порядку зі складу природно-заповідного фонду не вилучалася.

При цьому, за інформацією Донецької обласної державної адміністрації від 25.03.2024 року № 02/24-1154/4-24, наданої на запит Маріупольської окружної прокуратури, облдержадміністрації не було відомо про передання цих земель у приватну власність. Облдержадміністрація лише надала прокуратурі копію листа НПП «Меотида» від 05.03.2024 № Р-22 (з додатками), в якому повідомлялось про факти накладення зареєстрованих земельних ділянок на територію НПП «Меотида». Втім, не дивлячись на зазначені факти, облдержадміністрація зазначила, що не планує звертатись до суду з відповідними позовними заявами щодо захисту інтересів держави.

Крім того, в провадженні слідчого відділу Мангушського ВП №4 Маріупольського РУП ГУНП в Донецькій області перебуває кримінальне провадження № 12021053710000059 від 28.02.2021 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 197-1 КК України, за фактом самовільного зайняття земельних ділянок з кадастровими номерами: 1423984400:07:000:1585, 1423984400:07:000:1586, 1423984400:07:000:1587, 1423984400:07:000:1588, 1423984400:07:000:1589, 1423984400:07:000:1590, 1423984400:07:000:1591, 1423984400:07:000:1592, 1423984400:07:000:1593, 1423984400:07:000:1594, 1423984400:07:000:1595, загальною площею 20,42 га. В рамках кримінального провадження № 12021053710000059, Донецьким відділенням Національного наукового центру «Інститут судових експертиз ім. Засл. проф. М.С. Бокаріуса» проведена судова земельно-технічна експертиза.

Згідно висновку експерта № 4926-4936 від 27.07.2023 року, відповідно до відомостей (кадастрової інформації), яка міститься в Державному земельному кадастрі, на території розташування цих земельних ділянок знаходиться об`єкт природно заповідного фонду (ПЗФ), який входить до складу НПП «Меотида», що не співпадає з відомостями, зазначеними в документації із землеустрою.

Зважаючи на викладене, земельна ділянка площею 2 га з кадастровим номером 1423984400:07:000:1592, яка розташована поблизу с. Бурякова Балка, Маріупольського (колишнього Мангушського) району Донецької області, не могла бути передана ОСОБА_2 у приватну власність в силу вимог ст. ст. 83, 84, 141, 149, 150 Земельного кодексу України, без вилучення у НПП «Меотида» відповідно до чинного законодавства.

Розташування земельної ділянки з кадастровим номером 1423984400:07:000:1592 у межах НПП «Меотида» згідно з чинним законодавством свідчить про її належність до земель природно-заповідного фонду, що унеможливлює передання цієї ділянки у приватну власність з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства після створення парку.

Таким чином, входження спірної ділянки із кадастровим номером 1423984400:07:000:1592 до території НПП «Меотида» засвідчує її статус, як обмежено оборотоздатного майна, повернення якого законному власнику, у цьому випадку у постійне користування НПП «Меотида», здійснюється шляхом подання негаторного позову.

В даному випадку, цільове призначення спірної земельної ділянки фактично було змінено при її переданні у власність ОСОБА_2 наказом ГУ Держгеокадастру у Донецькій області № 7044-СГ від 30.12.2020 року, у якому зазначено, що земельна ділянка передається для ведення особистого селянського господарства. Незважаючи на те, що ГУ Держгеокадастр відніс належність вказаної земельної ділянки до земель сільськогосподарського призначення, ця обставина не має правового значення, оскільки статус ділянки першочергово визначається тим, що вона розташована в межах об`єкта природно-заповідного фонду, і спеціальним режимом такої території.

Ураховуючи наведене, земельна ділянка з кадастровим номером 1423984400:07:000:1592, площею 2 га, яка надавалася ОСОБА_2 та на сьогоднішній день зареєстрована на праві власності за ОСОБА_1 , з огляду на імперативні вказівки законодавця належить до земель природно-заповідного призначення у зв`язку з розташуванням на ній об`єкта природно-заповідного фонду НПП «Меотида». Втім, за результатом проведення спеціалістами НПП «Меотида» геоботанічного обстеження вищевказаних земельних ділянок (серед яких знаходиться земельна ділянка з кадастровим номером 1423984400:07:000:1592) встановлено, що внаслідок розорення землі знищено рослини, віднесені до Червоної книги, збитки склали 53,3 млн. грн.

Ухвалою Ленінського районного суду міста Дніпропетровська від 20.08.2024 року позов прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження.

15.10.2024 року до суду від Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області надійшов відзив, у якому представник просив відмовити в задоволенні позову, посилаючись на те, що за результатами розгляду клопотання ОСОБА_2 . Головним управлінням прийнято наказ від 25.06.2019 року № 2803 СГ «Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою». Твердження позивача стосовного то, що на час прийняття наказу Головним управлінням здійснено перевищення повноважень є наклепом та не відповідають дійсності, оскільки на час прийняття наказу межі Національного природного парку «Меотида» не були затвердженні остаточно, проект на реєстрацію до Головного управління не надходив, а тому земльна ділянка не може вважатись такою, що знаходить в межам земель, що належать до НПП «Меотида». На час звернення до Головного управління гр. ОСОБА_2 до клопотання про надання дозволу, надано графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки. Оскільки на земельну ділянку не було жодних заборон і земельна ділянка повністю підлягала передачі у власність, наказом Головного управління від 30.12.2020 року № 7044-СГ «Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність без зміни цільового призначення» затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність громадянці ОСОБА_2 для ведення особистого селянського господарства на території Мелекінської сільської ради (за межами населених пунктів) Мангушського району Донецької області та надано у власність земельну ділянку з кадастровим номером 1423984400:07:000:1592, площею 2,0000 га (пасовища). Згідно інформації, що є актуальною в Державному земельному кадастрі про земельну ділянку, на час реєстрації проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок, 12.09.2019 року, який розроблено ФОП ОСОБА_4 , та який зареєстровано у Відділі у Мангушському районі Головного правління Держгеокадастру у Донецькій області 07.02.2020 року, жодних обмежень у використанні земельної ділянки, які встановлені Порядком ведення Державного земельного кадастру, затвердженого Постановою Кабінету міністрів України від 17.10.2012 року № 1051, не зареєстровані. Доводи позивача ґрунтуються на припущеннях та не мають жодного підтвердженого того, що на час прийняття рішень Головним управлінням діяли якісь обмеження у використання, оскільки відповідно до даних Державного земельного кадастру межі земельної ділянки з кадастровим номером 1423984400:07:000:1592 не перетинають межі об`єктів Державного земельного кадастру «обмеження у використанні земель», відомості про які внесено відповідно до статті 28 Закону України «Про Державний земельний кадастр». Візуально земельна ділянка знаходяться в межах об`єкту природно-заповідного фонду, зазначеного на інформаційно-довідковому шарі програмного забезпечення Державного земельного кадастру «Природно-заповідний фонд», запровадженого у програмному забезпеченні Державного земельного кадастру з 14.09.2023 року. Інформаційний шар «Природно-заповідний фонд» не містить офіційних відомостей Державного земельного кадастру і має інформаційний характер. Інформаційний шар створено з метою збереження та охорони об`єктів природно-заповідного фонду, відкриття для широкого загалу даних про такі території та місце їх розташування, а також для надання можливості державним кадастровим реєстраторам враховувати таку інформацію при прийнятті рішення про реєстрацію земельної ділянки.

25.10.2024року відзаступника керівникаМаріупольської окружноїпрокуратури Донецькоїобласті надійшлавідповідь навідзив,у якій представникпросила позовзадовольнити,посилаючись нате,що відповіднодо проектустворення НПП«Меотида» дойого територіїувійшла ділянка«Балка Широка»без вилученняу землекористувачівзагальною площею194,8930га,яка розташованабіля селаБурякова БалкаМелекінської сільськоїради Мангушського(Першотравневого)району Донецькоїобласті (натеперішній часМангушської селищноїради Маріупольськогорайону позамежами населенихпунктів).Крім того,ще у2005році розробленоПроект створеннятериторій НПП«Меотида» тау послідуючомурішенням Мелекінськоїсільської ради№ 5/5-152від 17.10.2006року погодженомежі НПП«Меотида» натериторії Мелекінськоїсільради замежами населеногопункту площею1287,7397га.В своючергу,НПП «Меотида»листом від22.05.2019№ Р-165,з метоюрозроблення проектуземлеустрою щодоорганізації івстановлення межтериторії НПП«Меотида» тавнесення доДержавного земельногокадастру відомостейпро обмеженняу використанніземель,спрямував доВідділу уМангушському районіГУ Держгеокадаструу Донецькійобласті схемимеж територійНПП «Меотида»,що увійшлидо складуПарку безвилучення уземлевласників таземлекористувачів натериторії Мангушського(Першотравневого)району.Проте,вказана інформаціяне булаврахована підчас надання ОСОБА_2 дозволу нарозроблення проектуземлеустрою щодовідведення безоплатноу власністьземельної ділянкисільськогосподарського призначеннядержавної власності,що перебуваєу запасі,на територіїМелекінської сільськоїради Мангушськогорайону Донецькоїобласті замежами населенихпунктів (наказГУ Держгеокадаструу Донецькійобласті від25.06.2019року №2803-СГ).Головним управліннямДержгеокадастру уДонецькій областіпопри вимогиприродоохоронного законодавства,з перевищеннямповноважень,надано увласність ОСОБА_2 земельну ділянкуз кадастровимномером 1423984400:07:000:1592,для веденняособистого селянськогогосподарства. На даний час, НПП «Меотида» ще не має проекту землеустрою з організації і встановлення меж території національного природного парку «Меотида». Наказ ГУ Держгеокадастру у Донецькій області від 30.12.2020 року № 7044-СГ «Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність без зміни цільового призначення ОСОБА_2 » стосується земель природно-заповідного фонду, розпоряджатися якими не уповноважений орган Держгеокадастру, то такий наказ суперечить ст. ст. 116, 122, 123, 141, 149 ЗК України та порушує інтереси держави, що згідно зі ст. ст. 16, 21 ЦК України, ст. ст. 21, 152, 155 ЗК України є підставою для визнання його недійсним. Неправомірне розпорядження Головного управління Держгеокадастру в Донецькій області спірною земельною ділянкою не впливає на правовий режим цієї земельної ділянки як такої, що належить до земель природно-заповідного фонду, оскільки, за законом, такий правовий режим пов`язаний з фактом перебування її на території НПП «Меотида».

Ухвалою Ленінського районного суду міста Дніпропетровська від 30.10.2024 року закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті.

Прокурор Маріупольської окружної прокуратури Донецької області Дорогань О.В. письмово просив розглядати справу без застосування засобів технічної фіксації судового засідання, позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

Представник Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України в судове засідання не з`явився, письмово просив розглядати справу без його участі, позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

Представник Донецькоїобласної державноїадміністрації всудове засіданняне з`явився,письмово просив розглядати справу без його участі, позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилась, про дату, час та місце слухання справи повідомлялась належним чином. Про причини неявки суд не повідомила. Відзив на позов не надала.

Представник відповідачаГоловного управлінняДержгеокадастру уДонецькій області в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце слухання справи повідомлявся належним чином. У відзиві на позов просив розглядати справу без його участі, в задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з`явилась, про дату, час та місце слухання справи повідомлялась належним чином. Про причини неявки суд не повідомила. Відзив на позов не надала.

Відповідач приватний нотаріус Маріупольського районного нотаріального округу Донецької області Чичеков С.Ф. в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце слухання справи повідомлявся належним чином. Про причини неявки суд не повідомив. Відзив на позов не надав.

Представник третьоїособи,яка незаявляє самостійнихвимог напредмет спору Національногоприродного парку«Меотида» в судове засідання не з`явилась, про дату, час та місце слухання справи повідомлялась належним чином. Про причини неявки суд не повідомила.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_3 в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце слухання справи повідомлявся належним чином. Про причини неявки суд не повідомив.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

На підставі ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані та здобуті докази, дійшов наступних висновків.

Стосовно правомірності звернення заступника керівника Маріупольської окружної прокуратури Донецької області з даним позовом до суду, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 131-1 Конституції України на прокуратуру України покладається представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Згідно зі ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва.

У Рішенні Конституційного Суду України у справі за конституційними поданнями Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді) від 08.04.1999 року № 3-рп/99 Конституційний Суд України, з`ясовуючи поняття «інтереси держави» висловив позицію про те, що інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо (п. 3 мотивувальної частини).

Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств.

З урахуванням того, що «інтереси держави» є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Таким чином, «інтереси держави» охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному конкретному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація «інтересів держави», особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно (аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 20.09.2018 року в справі № 924/1237/17).

Відповідно до ст. 56 ЦПК України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Землі природно-заповідного призначення, як основне національне багатство, що перебуває під особливою охороною держави, є об`єктом права власності Українського народу.

В цьому контексті в сфері земельних правовідносин важливу роль відіграє конституційний принцип законності набуття та реалізації права власності на землю в поєднанні з додержанням засад правового порядку в Україні, відповідно до яких органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (ст. ст. 14, 19 Конституції України).

Український народ чи територіальна громада як його частина, є визначеними Конституцією України суб`єктами права власності на землю в межах території України, рівними в своїх правах перед законом із іншими суб`єктами права власності. Суспільство має право правомірно припускати та одночасно правомірно очікувати, що і окремі члени суспільства (громадяни), і органи виконавчої влади або органи місцевого самоврядування при вирішенні земельних питань додержуються засад правового порядку в Україні, визначених ст. 19 Конституції України.

Суспільство, Український народ як сукупність окремих суб`єктів, індивідів, людей, також має, з огляду на ст. ст. 1, 3, 6-8, 13, 14, 41 Конституції України, конституційне право правомірно очікувати захисту суспільних інтересів у вигляді адекватної реакції держави на випадки порушення законності при вирішені земельних питань, правомірно очікувати і розраховувати на те, що держава вживатиме усіх можливих законних засобів і способів для відновлення становища, яке існувало до порушення права власності Українського народу на землю.

Захист інтересів держави у даному випадку полягає у необхідності повернення у державну власність особливо-цінних земель природно-заповідного призначення, які згідно вимог ст. ст. 149, 150 ЗК України мають особливий, захищений державою статус та порядок використання, так і в не здійсненні захисту інтересів держави установами, які згідно чинного законодавства володіють, розпоряджаються та користуються спірними земельними ділянками.

Необхідність пред`явлення цього позову зумовлена потребою в забезпеченні на загальнодержавному рівні екологічної безпеки та охорони землі як національного багатства.

Позов прокурора про повернення державі спірної земельної ділянки природно-заповідного фонду (особливо цінні землі) спрямований на збереження екосистеми України, захист довкілля і реалізацію екологічних прав громадян, а також контроль за використанням і розпорядженням майном відповідно до загальних інтересів, які полягають у тому, щоб таке використання та розпорядження відбувалося згідно з вимогами законодавства.

Незважаючи на те, що Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод безпосередньо не закріплює право на безпечне довкілля, питання щодо його захисту та впливу екологічних факторів на людину дедалі частіше стають предметом розгляду Європейським судом з прав людини, у тому числі у справах проти України.

Подання позову про повернення земельної ділянки з кадастровим номером 1423984400:07:000:1592 беззаперечно становить державний інтерес, оскільки стосується суспільно значущих правовідносин, а саме у відновленні становища, яке існувало до порушення права власності Українського народу на землю, захист такого права шляхом повернення в державну власність землі, що незаконно вибула з такої власності.

Також і Верховний Суд звертає увагу на те, що у спорах стосовно земель лісогосподарського призначення, прибережних захисних смуг, інших земель, які перебувають під посиленою правовою охороною держави, втручаючись у право мирного володіння відповідними земельними ділянками, держава може захищати загальні інтереси у безпечному довкіллі, непогіршенні екологічної ситуації, у використанні власності не на шкоду людині та суспільству (ч. 3 ст. 13, ч. 7 ст. 41, ч. 1 ст. 50 Конституції України). Ці інтереси реалізуються, зокрема, через цільовий характер використання земельних ділянок (ст. ст. 18, 19, п. «а» ч. 1 ст. 91 ЗК України), які набуваються лише згідно із законом (ст. 14 Конституції України, п. 127 постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.11.2018 року в справі № 488/5027/14-ц, п. 90 постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.11.2018 року в справі № 488/6211/14-ц, п. 148 постанови Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 року в справі № 183/1617/16).

За таких обставин наявні підстави для захисту порушених інтересів держави та суспільства прокурором.

Згідно п. 1 Положення про Міністерство захисту довкілля та природних ресурсів України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.06.2020 року за № 614, Міндовкілля є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, який, зокрема, забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища, екологічної та в межах повноважень, передбачених законом, біологічної і генетичної безпеки; формування державної політики щодо здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів.

Наказом Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України від 31.08.2020 року № 112 затверджено Положення про НПП «Меотида», згідно з яким НПП «Меотида» належить до сфери управління Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України.

Ч. 2 ст. 84 ЗК України передбачено, що право державної власності на землю набувається і реалізується державою через органи виконавчої влади відповідно до повноважень, визначених цим Кодексом. Право власності на земельні ділянки, визнане за державою рішенням суду, реалізується органами виконавчої влади відповідно до повноважень, визначених ст. 122 цього Кодексу, незалежно від органу, в особі якого судом визнане таке право за державою.

До земель державної власності, які не можуть передаватись у приватну власність, належать землі під об`єктами природно-заповідного фонду, історико-культурного та оздоровчого призначення, що мають особливу екологічну, оздоровчу, наукову, естетичну та історико-культурну цінність, якщо інше не передбачено законом.

Згідно з ч. 2 ст. 117 ЗК України до земель державної власності, які не можуть передаватися у комунальну власність, належать земельні ділянки на яких розташовані будівлі, споруди, інші об`єкти нерухомого майна державної власності, а також земельні ділянки, які перебувають у постійному користуванні органів державної влади, державних підприємств, установ, організацій, крім випадків передачі таких об`єктів у комунальну власність.

Відповідно до ч. 1 ст. 149 ЗК України земельні ділянки, надані у постійне користування із земель державної та комунальної власності, можуть вилучатися для суспільних та інших потреб за рішенням Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування, що здійснюють розпорядження земельними ділянками відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу з урахуванням вимог статті 150 цього Кодексу.

Згідно з ч. 5 ст. 122 ЗК України обласні державні адміністрації на їхній території передають земельні ділянки із земель державної власності, крім випадків, визначених частинами третьою, четвертою і восьмою цієї статті, у власність або у користування у межах міст обласного значення та за межами населених пунктів, а також земельні ділянки, що не входять до складу певного району, або у випадках, коли районна державна адміністрація не утворена, для всіх потреб.

Крім того, згідно п. 24 Перехідних положень ЗК України з дня набрання чинності цим пунктом землями комунальної власності територіальних громад вважаються всі землі державної власності, розташовані за межами населених пунктів у межах таких територіальних громад, крім земель, що використовуються органами державної влади, державними підприємствами, установами, організаціями на праві постійного користування (у тому числі земельних ділянок, що перебувають у постійному користуванні державних лісогосподарських підприємств, та земель водного фонду, що перебувають у постійному користуванні державних водогосподарських підприємств, установ, організацій, Національної академії наук України, національних галузевих академій наук).

Отже, розпорядження земельними ділянками державної власності природно-заповідного призначення на даний час покладено на Донецьку обласну державну адміністрацію, Донецьку обласну військову адміністрацію (відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 року № 68/2022 «Про утворення військових адміністрацій» Донецька обласна військова адміністрація), у відповідності до вимог ст. 84, ч. 2 ст. 117, ч. 5 ст. 122, п. 24 Перехідних положень ЗК України, ст. 21 Закону України «Про місцеві державні адміністрації».

Маріупольською окружною прокуратурою 01.05.2024 року направлено листа Міністерству захисту довкілля та природних ресурсів України, в якому викладено виявлені порушення вимог природоохоронного законодавства щодо незаконності відведення земельної ділянки природно-заповідного фонду та запитано про вжиті заходи реагування до усунення цих порушень і повернення земельної ділянки у розпорядження держави або повідомлення про неможливість звернення до суду, з метою захисту інтересів держави в судовому порядку Маріупольською окружною прокуратурою. Відповідь від Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України не надходила до Маріупольської окружної прокуратури.

Також Маріупольською окружною прокуратурою з метою встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави у спірних правовідносинах листом від 09.04.2024 року поінформовано Донецьку обласну державну адміністрацію про виявлені порушення вимог природоохоронного законодавства щодо незаконності вибуття земель природно-заповідного фонду. Однак Донецька обласна державна адміністрація до суду з позовом про повернення у державну власність спірної земельної ділянки не звернулася. Тобто, незважаючи на очевидність порушення інтересів держави, Донецькою обласною державною адміністрацією (Донецькою обласною військовою адміністрацією) заходів щодо звернення до суду не вжито, що свідчить про нездійснення захисту інтересів держави.

Ураховуючи те, що спірна ділянка належить до земель державного природно-заповідного фонду, які перебувають під особливою охороною держави, невжиття Міністерством захисту довкілля та природних ресурсів України та Донецькою обласною державною адміністрацією, Донецькою обласною військовою адміністрацією протягом розумного строку, після отримання повідомлення про наявність порушень інтересів держави, заходів щодо їх поновлення є підставою для звернення прокурора до суду.

Відповідно до постанови Верховної Палати Верховного суду від 15.10.2019 року справа № 903/129/18 «…сам факт не звернення до суду суб`єкта владних повноважень з позовом, який би відповідав вимогам процесуального законодавства та відповідно мав змогу захистити інтереси держави, свідчить про неналежне виконання суб`єктом владних повноважень своїх обов`язків».

Крім того, відповідно до правової позиції, викладеної у постановах Верховного Суду від 25.04.2018 року (справа № 806/1000/17), від 10.05.2018 року (справа № 910/18283/17), від 17.10.2018 року (справа № 910/11919/17) не здійснення захисту виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.

«Здійснення захисту неналежним чином» виявляється в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.

«Неналежність» захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який серед іншого включає досудове з`ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.

Ураховуючи викладене, відповідно до ст. 131-1 Конституції України, ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» наявні підстави для пред`явлення цього позову Маріупольською окружною прокуратурою в інтересах держави в особі Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України, Донецької обласної державної адміністрації, Донецької обласної військової адміністрації.

Отже, звертаючись до суду з даною позовною заявою, прокуратура реалізує конституційну функцію представництва інтересів держави в суді.

Крім того, в силу вимог ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор, здійснюючи представництво інтересів держави, зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це відповідного суб`єкта владних повноважень.

Виконуючи вимогу вищевказаної норми закону, Маріупольською окружною прокуратурою на адресу Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України та Донецької обласної державної адміністрації, Донецької обласної військової адміністрації 30.07.2024 року направлено повідомлення про пред`явлення окружною прокуратурою даного позову.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про наявність у даній справі правових підстав для представництва прокурором інтересів держави в особі Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України, Донецької обласної державної адміністрації, Донецької обласної військової адміністрації.

Відповідно до ч. 2 ст. 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Судом встановлено, що в провадженні слідчого відділу Маріупольського РУП ГУНП в Донецькій області перебуває кримінальне провадження № 42021052290000019 від 27.04.2021 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України.

Досудовим розслідуванням встановлено, що посадові особи Головного управління Держгеокадастру в Донецькій області, шляхом зловживання службовим становищем, з метою одержання неправомірної вигоди, з використанням наданим їм службового становища, передали фізичним особам у приватну власність 11 земельних ділянок загальною площею 20,42 га, серед яких є земельна ділянка з кадастровим номером 1423984400:07:000:1592 площею 2 га, які належать національному природньому парку «Меотида» та розташовані поблизу сел. Бурякова Балка, Маріупольського (Мангушського) району Донецької області.

Так, Національний природний парк «Меотида» (далі НПП «Меотида») є об`єктом природно-заповідного фонду України і був створений Указом Президента України № 1099/2009 від 25.12.2009 року на території Мангушського, Нікольського (колишнього Володарського) та Новоазовського районів Донецької області.

До території НПП «Меотида» погоджено, в установленому порядку, включення 20720,9531 га земель державної власності, а саме: 3580,9467 га земель, що надаються (у тому числі із вилученням у землекористувачів) національному природному парку в постійне користування: 2762,7298 га земель, що включаються до складу парку без вилучення, а також 14377,2766 га прилеглих ділянок акваторії Азовського моря.

Встановлено, що Головним управлінням Держгеокадастру у Донецькій області (далі ГУ Держгеокадастру у Донецькій області), попри вимоги природоохоронного законодавства, з перевищенням повноважень, надано дозвіл ОСОБА_2 на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність на території Мелекінської сільської ради Мангушського району Донецької області за межами населених пунктів для ведення особистого селянського господарства (наказ ГУ Держгеокадастру у Донецькій області від 25.06.2019 року № 2803-СГ).

Наказом ГУ Держгеокадастру у Донецькій області № 7044-СГ від 30.12.2020 року затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_2 та надано їй у власність ділянку площею 2,0000 га з кадастровим номером 1423984400:07:000:1592 для ведення особистого селянського господарства.

28.01.2021 року за № 111 між представником ОСОБА_2 за довіреністю ОСОБА_3 та ОСОБА_1 укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки з кадастровим номером 1423984400:07:000:1592, відповідно до якого вказана земельна ділянка перейшла у приватну власність ОСОБА_1 .

У зазначеному договорі купівлі-продажу земельної ділянки, ОСОБА_3 , діючи за довіреністю (посвідченою приватним нотаріусом Маріупольського міського нотаріального округу Донецької області Чекідою О.А. 19.06.2019 року за реєстром № 1812) діяв від імені ОСОБА_2 продавця земельної ділянки (копія договору купівлі-продажу земельної ділянки наявна в матеріалах справи).

Відповідно до предмета договору, продавець ( ОСОБА_2 ) (в особі представника ОСОБА_3 ) продає, передає у власність покупцю ( ОСОБА_1 ), а покупець купляє, приймає у власність та оплачує наступний об`єкт нерухомості: земельну ділянку, площею 2,0000 га, в тому числі пасовища ділянка площею 2,0000 га, кадастровий номер 1423984400:07:000:1592, що розташована на території Мелекінської сільської ради Мангушського району Донецької області, за межами населеного пункту, у межах згідно кадастрового плану земельної ділянки.

У зв`язку з чим, приватним нотаріусом Маріупольського районного нотаріального округу Донецької області Чичековим Савелієм Федоровичем до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна внесено відомості від 28.01.2021 року (індексний номер рішення: 56354899), на підставі договору купівлі-продажу № 111 від 28.01.2021 року, щодо власника земельної ділянки з кадастровим номером 1423984400:07:000:1592 ОСОБА_1 .

При цьому, вказану земельну ділянку надано у власність ОСОБА_2 як землі сільськогосподарського призначення.

В 2005 році розроблено проект створення територій Національного природного парку «Меотида».

Рішенням Мелекінської сільської ради № 5/5-152 від 17.10.2006 року погоджено межі Національного природного парку «Меотида» на території Мелекінської сільради за межами населеного пункту площею 1287,7397 га.

За інформацією Донецької обласної державної адміністрації від 25.03.2024 року № 02/24-1154/4-24, наданої на запит Маріупольської окружної прокуратури, облдержадміністрації не було відомо про передання цих земель у приватну власність. Облдержадміністрація лише надала прокуратурі копію листа НПП «Меотида» від 05.03.2024 року № Р-22 (з додатками), в якому повідомлялось про факти накладення зареєстрованих земельних ділянок на територію НПП «Меотида». Втім, не дивлячись на зазначені факти, облдержадміністрація зазначила, що не планує звертатись до суду з відповідними позовними заявами щодо захисту інтересів держави.

Вказане свідчить, що у порушення вимог ч. 3 ст. 186-1 ЗК України (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) проект землеустрою щодо відведення даної земельної ділянки ОСОБА_2 не погоджувався структурним підрозділом Донецької обласної державної адміністрації у сфері охорони навколишнього природного середовища, враховуючи те, що спірна земельна ділянка відноситься до земель природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення, та розташована на території і в межах об`єкта природно-заповідного фонду.

Факт знаходження даної земельної ділянки у межах НПП «Меотида» також підтверджується листом Державної екологічної інспекції Донецької області від 17.05.2021 року, в якому зазначено, що за результатами заходів державного нагляду (контролю) Держекоінспекцією було встановлено факт незаконного використання земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства на території природно-заповідного фонду України НПП «Меотида».

Так, в листі зазначено, що за наявною у Держекоінспекції у Донецькій області копією Проекту створення НПП «Меотида» було визначено, що 11 земельних ділянок, серед яких і земельна ділянка з кадастровим номером 1423984400:07:000:1592, виділені в межах земельної ділянки Парку № 5, яка розташована на землях Мелекінської сільської ради (нині Мангушська сільська рада) біля с. Бурякова Балка площею 194,8930 га, та передбачена Проектом про включення до складу Парку без вилучення із землекористування сільської ради.

Також Держекоінспекцією було повідомлено, що результатом геоботанічного обстеження на земельних ділянках, які відведені у приватну власність для ведення особистого селянського господарства, та на даний час розорені, зростали рослини занесені до Червоної Книги України, у зв`язку з чим, їх знищення та пошкодження призвело до спричинення збитків на загальну суму 53 млн. 351 тис. 186 грн.

Листом від 05.03.2024 року № Р-22 НПП «Меотида» повідомив Департамент екології та природних ресурсів Донецької ОДА щодо встановлення фактів зареєстрованих земельних ділянок, які повність або частково накладаються на територію НПП «Меотида», в переліку яких зазначено і земельну ділянку з кадастровим номером 1423984400:07:000:1592, та надав схеми розташування зареєстрованих кадастрових ділянок на території НПП «Меотида».

Крім того, в провадженні слідчого відділу Мангушського ВП №4 Маріупольського РУП ГУНП в Донецькій області перебуває кримінальне провадження № 12021053710000059 від 28.02.2021 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 197-1 КК України, за фактом самовільного зайняття земельних ділянок з кадастровими номерами: 1423984400:07:000:1585, 1423984400:07:000:1586, 1423984400:07:000:1587, 1423984400:07:000:1588, 1423984400:07:000:1589, 1423984400:07:000:1590, 1423984400:07:000:1591, 1423984400:07:000:1592, 1423984400:07:000:1593, 1423984400:07:000:1594, 1423984400:07:000:1595, загальною площею 20,42 га.

В рамках кримінального провадження № 12021053710000059, Донецьким відділенням Національного наукового центру «Інститут судових експертиз ім. Засл. проф. М.С. Бокаріуса» проведена судова земельно-технічна експертиза.

При цьому, суд враховує, що Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 14.12.2022 року у справі № 477/2330/18 сформульовано правовий висновок щодо можливості використання такого висновку експерта. Так, процесуальне законодавство не встановлює заборон щодо використання під час розгляду цивільної справи доказів, отриманих у межах інших проваджень (постанова Верховного Суду від 27.01.2021 року у справі № 461/3675/17).

Тобто докази, зібрані в межах кримінального провадження, можуть використовуватись як докази у цивільній справі, якщо відповідні дані стосуються предмета доказування.

Отже, наведені докази, у тому числі картографічні матеріали, на яких доступно для візуального сприйняття зображення щодо накладення площі земельної ділянки та меж території НПП «Меотида», у сукупності та взаємному зв`язку підтверджують, що спірна ділянка площею 2 га з кадастровим номером 1423984400:07:000:1592, яка набута у приватну власність ОСОБА_2 , яку вона відчужила ОСОБА_1 , входить у межі цього об`єкта і за своїми характеристиками належить до земель природно-заповідного фонду.

Зважаючи на викладене, земельна ділянка площею 2 га з кадастровим номером 1423984400:07:000:1592, яка розташована поблизу с. Бурякова Балка, Маріупольського (колишнього Мангушського) району Донецької області, не могла бути передана ОСОБА_2 у приватну власність в силу вимог ст. ст. 83, 84, 141, 149, 150 ЗК України, без вилучення у НПП «Меотида» відповідно до чинного законодавства.

На даний час, НПП «Меотида» ще не має проекту землеустрою з організації і встановлення меж території національного природного парку «Меотида».

Відповідно до положень ст. 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Кожний громадянин має право користуватися природними об`єктами права власності народу відповідно до закону. Власність зобов`язує. Власність не повинна використовуватися на шкоду людині і суспільству. Держава забезпечує захист прав усіх суб`єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки. Усі суб`єкти права власності рівні перед законом.

Належне (законне) розпорядження земельними ділянками державної та комунальної власності, які відповідно до ст. 14 Конституції України є основним національним багатством, що перебувають під особливою охороною держави, а право власності на які набувається виключно відповідно до закону, безумовно є складовою питання державного (загального) інтересу.

Повернення у власність держави незаконно приватизованої земельної ділянки сприятиме реалізації зазначених конституційних положень, а також є умовою позбавлення безпідставних переваг відповідача ОСОБА_1 та відновлення можливості справедливого (законного) розподілу такого обмеженого державного ресурсу, що становить державний інтерес (вказане цілком узгоджується із правовою позицією ЄСПЛ, п. п. 70-71 рішення від 20.10.2011 року, п. 54 рішення від 02.11.2004 року у справі «Трегубенко проти України»).

Верховним Судом у постанові від 10.12.2021 року по справі № 924/454/20 сформовано правову позицію щодо дотримання прокурором ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав і основоположних свобод щодо відповідності втручання в право особи на мирне володіння своїм майном, а саме критеріям законності, суспільного інтересу та пропорційності в частині витребування земельної ділянки сільськогосподарського призначення на користь держави.

Зокрема, критеріями сумісності заходу втручання у право на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу до Конвенції є те, чи ґрунтувалося таке втручання на національному законі, чи переслідувало легітимну мету, що випливає зі змісту вказаної статті, а також, чи є відповідний захід пропорційним легітимній меті втручання у право.

Втручання держави у право власності повинно мати нормативну основу у національному законодавстві, яке є доступним для заінтересованих осіб, чітким, а наслідки його застосування передбачуваними. Якщо можливість втручання у право власності передбачена законом, Конвенція надає державам свободу розсуду щодо визначення легітимної мети такого втручання: або з метою контролю за користуванням майном відповідно до загальних інтересів, або для забезпечення сплати податків, інших зборів або штрафів.

Втручання є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволення «суспільного», «публічного» інтересу втручання держави у право на мирне володіння майном, може бути виправдано за наявності об`єктивної необхідності у формі суспільного, публічного, загального інтересу, який може включати інтерес держави, окремих регіонів, громад чи сфер людської діяльності. Саме національні органи влади мають здійснювати первісну оцінку наявності проблеми, що становить суспільний інтерес, вирішення якої б вимагало таких заходів. Поняття «суспільний інтерес» має широке значення (рішення ЄСПЛ від 23.11.2000 року у справі «Колишній король Греції та інші проти Греції».

Критерій «пропорційності» передбачає, що втручання у право власності розглядатиметься як порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо не було дотримано справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), пов`язаними з втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання. «Справедлива рівновага» передбачає наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між метою, визначеною для досягнення, та засобами, які використовуються. Необхідного балансу не буде дотримано, якщо особа несе «індивідуальний і надмірний тягар». При цьому з питань оцінки «пропорційності» ЄСПЛ, як і з питань наявності «суспільного», «публічного» інтересу, визнає за державою досить широку «сферу розсуду», за винятком випадків, коли такий «розсуд» не ґрунтується на розумних підставах.

Принцип «належного урядування» не встановлює абсолютної заборони на витребування із приватної власності майна на користь держави, якщо майно вибуло із власності держави у незаконний спосіб, а передбачає критерії, які необхідно з`ясовувати та враховувати при вирішенні цього питання для того, щоб оцінити правомірність і допустимість втручання держави у право на мирне володіння майном. Дотримання принципу «належного урядування» оцінюється одночасно з додержанням принципу «пропорційності», при тому, що немає точного, вичерпного переліку обставин і фактів, установлення яких беззаперечно свідчитиме про додержання чи порушення «справедливої рівноваги між інтересами суспільства та необхідністю додержання фундаментальних прав окремої людини». Цей критерій є оціночним і стосується суб`єктивної складової кожної конкретної справи, а тому має бути з`ясований у кожній конкретній справі на підставі безпосередньо встановлених обставин і фактів.

Порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції ЄСПЛ констатує, якщо хоча б один із зазначених критеріїв не буде дотриманий. І навпаки: встановлює відсутність такого порушення, якщо дотримані всі три критерії.

Будь-які приписи, зокрема і приписи Конвенції, слід застосовувати з урахуванням обставин кожної конкретної справи, оцінюючи поведінку обох сторін спору, а не лише органів державної влади та місцевого самоврядування.

Право держави витребовувати земельну ділянку, належну до земель сільськогосподарського призначення, з огляду на доведену незаконність і безпідставність вибуття цієї земельної ділянки з власності держави, становить пропорційне втручання у право власності з дотриманням рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства) та інтересами особи, яка зазнала такого втручання.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 13 та ч. 1 ст. 14 Конституції України земля, її надра, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування. Земля є основним національним багатством, що знаходиться під особливою охорони держави.

Цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки (ч. 1 ст. 11 ЦК України).

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Частиною 2 статті 373 ЦК України встановлено, що право власності на землю (земельну ділянку) набувається і здійснюється відповідно до закону.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 78 ЗК України право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них.

Частиною 4 статті 11 ЦК України визначено, що у випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади АР Крим або органів місцевого самоврядування.

Земля в Україні може перебувати у приватній, комунальній та державній власності.

Статтею 80 ЗК України встановлено, що самостійними суб`єктами права власності на землю є, зокрема, держава, яка реалізує це право через відповідні органи державної влади, на землі державної власності.

Згідно зі ст. ст. 83-84 ЗК України в державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності.

Частиною 1 статті 116 ЗК України передбачено, що громадяни та юридичні особи набувають право власності та право користування земельними ділянками із земель державної та комунальної власності за рішеннями органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Відповідно до ч. 3 ст. 116 ЗК України безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян проводиться у разі: а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених цим Кодексом, проводиться один раз по кожному виду використання (ч. 4 ст. 116 ЗК України).

Зі змісту ст. 116 ЗК України вбачається, що наявність рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування про надання земельної ділянки у власність визначається в якості обов`язкової передумови для подальшого отримання прав власності на земельну ділянку.

Відповідно до ч. 2 ст. 328 ЦК України право власності вважається набутим правомірно, якщо інше не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлена судом.

Щодо позовних вимог, заявлених позивачем до приватного нотаріуса Маріупольського районного нотаріального округу Донецької області Чичекова С.Ф., суд приходить до висновку, що вони задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до ЦПК України, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (частини перша та третя статті 13 ЦПК України).

Здатність особисто здійснювати цивільні процесуальні права та виконувати свої обов`язки в суді (цивільна процесуальна дієздатність) мають фізичні особи, які досягли повноліття, а також юридичні особи (частина перша статті 47 ЦПК України).

Згідно з вимогами до форми та змісту позовної заяви вона повинна, зокрема, містити ім`я (найменування) відповідача, а також зміст позовних вимог (пункти 3 і 4 частини другої статті 175 ЦПК України).

Позивачем і відповідачем можуть бути, зокрема, фізичні і юридичні особи (частина друга статті 48 ЦПК України).

Визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 17.04.2018 року у справі № 523/9076/16-ц (пункт 41), від 20.06.2018 року у справі № 308/3162/15-ц (пункт 49), від 21.11.2018 року у справі № 127/93/17-ц (пункт 50), від 12.12.2018 року у справі № 372/51/16-ц (пункт 31.4), від 12.12.2018 року у справі № 570/3439/16-ц (пункт 37, 54), від 30.01.2019 року у справі № 552/6381/17 (пункт 38), від 13.03.2019 року у справі № 757/39920/15-ц (пункт 31), від 27.03.2019 року у справі № 520/17304/15-ц (пункт 63)).

Спір про скасування рішення, запису щодо державної реєстрації речового права на нерухоме майно треба розглядати як спір, пов`язаний із порушенням цивільних прав позивача на нерухоме майно іншою особою, за якою зареєстроване речове право на це майно (див., зокрема, постанову Великої Палати Верховного Суду від 04.09.2018 року у справі № 823/2042/16 (пункт 36).

Зміст і характер правовідносин між учасниками справи, свідчать про те, що спір у позивача, який діє в інтересах держави в особі Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України та Донецької ОДА, Донецької ОВА виник саме з відповідачами ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , як колишнім і теперішнім власником земельної ділянки, за якою право власності зареєстровано на теперішній час, щодо права власності на спірну земельну ділянку та правомірності дій відповідача ОСОБА_2 щодо реєстрації за нею такого права.

Фізична особа, яка досягла повноліття, у цивільному процесі може бути стороною саме як така особа, а не як нотаріус, державний реєстратор тощо.

Таким чином, позовні вимоги про визнання договорів купівлі-продажу недійсними, усунення перешкод у користуванні земельної ділянкою, повернення (витребування) з незаконного володіння та скасування рішення про державну реєстрацію права власності не можуть бути звернені до приватного нотаріуса, якого позивач визначив відповідачем.

За таких обставин, у задоволенні позовних вимог до приватного Маріупольського районного нотаріального округу Донецької області Чичекова С.Ф. слід відмовити.

Щодо позовних вимог в частині визнання недійсним наказу ГУ Держгеокадастру у Донецькій області № 7044-СГ від 30.12.2020 року, суд приходить до наступного висновку.

Згідно з ч. 1 ст. 81 ЗК України громадяни України набувають права власності на земельні ділянки, зокрема, на підставі: а) придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами; б) безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності; в) приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм у користування; г) прийняття спадщини; ґ) виділення в натурі (на місцевості) належної їм земельної частки (паю).

Частиною 2 статті 84 ЗК України передбачено, що право державної власності на землю набувається і реалізується державою через органи виконавчої влади відповідно до повноважень, визначених цим Кодексом. Право власності на земельні ділянки, визнане за державою рішенням суду, реалізується органами виконавчої влади відповідно до повноважень, визначених ст. 122 цього Кодексу, незалежно від органу, в особі якого судом визнане таке право за державою. До земель державної власності, які не можуть передаватись у приватну власність, належать землі під об`єктами природно-заповідного фонду, історико-культурного та оздоровчого призначення, що мають особливу екологічну, оздоровчу, наукову, естетичну та історико-культурну цінність, якщо інше не передбачено законом.

Згідно з ч. 2 ст. 117 ЗК України визначено, що до земель державної власності, які не можуть передаватися у комунальну власність, належать земельні ділянки на яких розташовані будівлі, споруди, інші об`єкти нерухомого майна державної власності, а також земельні ділянки, які перебувають у постійному користуванні органів державної влади, державних підприємств, установ, організацій, крім випадків передачі таких об`єктів у комунальну власність.

Відповідно до ч. 5 ст. 122 ЗК України обласні державні адміністрації на їхній території передають земельні ділянки із земель державної власності, крім випадків, визначених частинами третьою, четвертою і восьмою цієї статті, у власність або у користування у межах міст обласного значення та за межами населених пунктів, а також земельні ділянки, що не входять до складу певного району, або у випадках, коли районна державна адміністрація не утворена, для всіх потреб.

27.05.2021 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин».

Відповідно до п. 58 вищевказаного Закону розділ Х «Перехідні положення» ЗК України був доповнений пунктом 24, яким визначається, що з дня набрання чинності цим пунктом землями комунальної власності територіальних громад вважаються всі землі державної власності, розташовані за межами населених пунктів у межах таких територіальних громад, крім земель, перелік яких визначений законом.

Згідно з п. 24 Перехідних положень ЗК України з дня набрання чинності цим пунктом землями комунальної власності територіальних громад вважаються всі землі державної власності, розташовані за межами населених пунктів у межах таких територіальних громад, крім земель, що використовуються органами державної влади, державними підприємствами, установами, організаціями на праві постійного користування (у тому числі земельних ділянок, що перебувають у постійному користуванні державних лісогосподарських підприємств, та земель водного фонду, що перебувають у постійному користуванні державних водогосподарських підприємств, установ, організацій, Національної академії наук України, національних галузевих академій наук).

Згідно зі ст. 11 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» спеціально уповноваженим органом державного управління в галузі організації, охорони та використання природно-заповідного фонду є центральний орган виконавчої влади в галузі охорони навколишнього природного середовища.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 425 від 27.05.2020 року «Деякі питання оптимізації системи центральних органів виконавчої влади» утворено Міністерство захисту довкілля та природних ресурсів України, яке забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища, екологічної та в межах повноважень, передбачених законом, радіаційної, біологічної і генетичної безпеки.

Згідно зі ст. 44 ЗК України до земель природно-заповідного фонду включаються природні території та об`єкти (природні заповідники, національні природні парки, біосферні заповідники, регіональні ландшафтні парки, заказники, пам`ятки природи, заповідні урочища), а також штучно створені об`єкти (ботанічні сади, дендрологічні парки, зоологічні парки, парки-пам`ятки садово-паркового мистецтва).

Положеннями ст. 3 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» передбачено, що національні природні парки належать до природно-заповідного фонду України.

Відповідно до ст. 20 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» національні природні парки є природоохоронними, рекреаційними, культурно-освітніми, науково-дослідними установами загальнодержавного значення, що створюються з метою збереження, відтворення і ефективного використання природних комплексів та об`єктів, які мають особливу природоохоронну, оздоровчу, історико-культурну, наукову, освітню та естетичну цінність. Ділянки землі та водного простору з усіма природними ресурсами та об`єктами вилучаються з господарського використання і надаються національним природним паркам у порядку, встановленому цим Законом та іншими актами законодавства України. До складу територій національних природних парків можуть включатися ділянки землі та водного простору інших землевласників та землекористувачів.

Зміна меж, категорії та скасування статусу територій та об`єктів природно-заповідного фонду проводиться відповідно до ст. ст. 51-53 цього Закону за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування і реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища, на підставі відповідного експертного висновку.

Статтею 5 Закону України «Про екологічну мережу України» передбачено, що території та об`єкти природно-заповідного фонду є складовою екомережі.

За ст. 3 указаного Закону, екомережа це єдина територіальна система, яка утворюється з метою поліпшення умов для формування та відновлення довкілля, підвищення природно-ресурсного потенціалу території України, збереження ландшафтного та біорізноманіття, місць оселення та зростання цінних видів тваринного і рослинного світу, генетичного фонду, шляхів міграції тварин через поєднання територій та об`єктів природно-заповідного фонду, а також інших територій, які мають особливу цінність для охорони навколишнього природного середовища і відповідно до законів та міжнародних зобов`язань України підлягають особливій охороні.

У ст. 4 цього Закону зазначено, що збереження цілісності екомережі здійснюється відповідно до принципів забезпечення цілісності екосистемних функцій складових елементів екомережі, збереження та екологічно збалансоване використання природних ресурсів на території екомережі.

Згідно зі ст. 5 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» території та об`єкти природно-заповідного фонду України й інші території та об`єкти, визначені відповідно до законодавства України, підлягають особливій державній охороні.

Системний аналіз зазначених положень законодавства дає підстави для висновку, що території та об`єкти природно-заповідного фонду наділені надважливими функціями і завданнями, мають особливий статус та перебувають під особливою державною охороною, тобто відповідно до ст. 178 ЦК України належать до обмежено оборотоздатних об`єктів.

Це твердження узгоджується з практикою Верховного Суду (постанова Великої Палати Верховного Суду від 12.06.2019 року в справі № 487/10128/14-ц, постанови Верховного Суду від 04.12.2019 року в справі № 487/10127/14-ц, від 09.12.2020 року в справі № 676/190/18, від 22.06.2022 року в справі № 752/3093/19, від 16.09.2022 року в справі № 752/3090/19), відповідно до якої земельна ділянка, що перебуває в обмеженому обороті, не може передаватись у приватну власність.

За таких обставин, відповідач ГУ Держгеокадастр в Донецькій області не був повноважною особою на вчинення дій з надання дозволу відповідачеві ОСОБА_2 на розроблення проекту щодо відведення безоплатно у власність земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності із земель, що перебувають у запасі на території Мелекінської сільської ради Мангушського району Донецької області, а також на затвердження проекту землеустрою з такого відведення, оскільки спірна земельна ділянка, площею 2 га, кадастровий № 1423984400:07:000:1592, належить до земель природно-заповідного фонду, який входить до складу НПП «Меотида», та не є землями комунальної власності, оскільки належить до земель державної власності, правом на розпорядження якими наділений позивач Донецька обласна державна адміністрації (після 24.02.2022 року Донецька обласна військова адміністрація). Таким чином, право власності на земельну ділянку, площею 2 га, кадастровий № 1423984400:07:000:1592 було зареєстровано за відповідачем ОСОБА_1 на підставі наказу ГУ Держгеокадастру в Донецькій області № 7044-СГ від 30.12.2020 року, який за своєю правовою природою є недійсним, тобто, без належних правових підстав.

Згідно з ч. 10 ст. 24 Закону України «Про державний земельний кадастр» ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки допускається виключно з одночасним припиненням таким рішенням усіх речових прав, їх обтяжень, зареєстрованих щодо земельної ділянки (за наявності таких прав, обтяжень). Ухвалення судом рішення про визнання нечинним рішення органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою, за якою була сформована земельна ділянка, щодо якої виникли речові права, а також про скасування державної реєстрації такої земельної ділянки, що допускається за умови визнання нечинним рішення про затвердження такої документації (за його наявності) та припинення таких прав (за їх наявності).

Стосовно позовних вимог про визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки від 28.01.2021, посвідченого приватним нотаріусом Мангушського районного нотаріального округу Донецької області Чичековим С.Ф. і зареєстрованого в реєстрі за № 111, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Частиною 2 статті 203 ЦК України визначено, що особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Згідно з ч. 2 ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.

Визнання нікчемного правочину недійсним законом не передбачено, оскільки нікчемним правочин є в силу закону (ст. 215 ЦК України).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 04.04.2019 року у справі № 916/3156/17 дійшла висновку, згідно з яким визнання нікчемного правочину недійсним за вимогою його сторони не є належним способом захисту прав, оскільки не призведе до реального відновлення порушених прав позивача, адже нікчемний правочин є недійсним у силу закону. За наявності спору щодо правових наслідків недійсного правочину, одна зі сторін якого чи інша заінтересована особа вважає його нікчемним, суд перевіряє відповідні доводи та в мотивувальній частині судового рішення, застосувавши положення норм матеріального права, підтверджує чи спростовує обставину нікчемності правочину.

Захист права шляхом визнання недійсним нікчемного правочину законом не передбачено та не є належним способом захисту та таким, що матиме реальне відновлення порушених прав позивача.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про відсутність підстав для визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки від 28.01.2021 року, посвідченого приватним нотаріусом Мангушського районного нотаріального округу Донецької області Чичековим С.Ф. і зареєстрованого в реєстрі за № 111, оскільки він є нікчемним та не може створювати для його сторін прав та обов`язків.

У постанові Верховного Суду від 22.06.2022 року в справі № 752/3093/19 вказано, що повернення державі земельної ділянки природно-заповідного фонду необхідно розглядати як негаторний позов, який можна заявити впродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця цієї ділянки.

Незважаючи на те, що згідно з даними Публічної кадастрової карти України цільовим призначенням земельної ділянки вказано «для ведення особистого селянського господарства», ця обставина не має правового значення, оскільки статус згаданої ділянки першочергово визначається тим, що вони розташовуються в межах об`єкта природно-заповідного фонду і спеціальним режимом такої території.

Правовою підставою для державної реєстрації державним реєстратором приватним нотаріусом Маріупольського районного нотаріального округу Донецької області Чекідою О.А. від 22.01.2021 року індексний № 56354899, права власності на земельну ділянку з кадастровим № 1423984400:07:000:1592 площею 2,0000 га за ОСОБА_1 , був наказ ГУ Держгеокадастру у Донецькій області від 30.12.2020 року № 7044-СГ «Про затвердження документації із землеустрою та надання земельних ділянок у власність», яке неповноважне на розпорядження землями державної власності, він не може вважатися підставою для набуття права власності особою на спірну земельну ділянку та не породжує відповідних правових наслідків, що в свою чергу є наслідком укладення між відповідачами ОСОБА_2 та ОСОБА_1 нікчемного правочину, який не породжує правових наслідків.

Таким чином, спірна земельна ділянка з власності держави в особі Донецької обласної державної адміністрації, Донецької обласної військової адміністрації вибула на користь ОСОБА_2 незаконно та безпідставно, яка відчужила на користь ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 28.01.2021 року, право власності на яку було зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Верховний Суд в постанові від 15.05.2019 року у справі № 462/5804/16-ц за позовом керівника Львівської місцевої прокуратури № 2 в інтересах Львівської міської ради про визнання недійсними договорів, скасування реєстрації права власності на нерухоме майно, звільнення земельних ділянок зазначив наступне: «Відповідно до статті 5 ЦПК України застосовуваний судом спосіб захисту цивільного права має відповідати критерію ефективності».

Тобто цей спосіб має бути дієвим, а його реалізація повинна мати наслідком відновлення порушеної майнових або немайнових прав та інтересів правоможної особи. Іншими словами, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.

Судом враховується, що обраний позивачем спосіб захисту порушеного права шляхом визнання оспорюваного договору недійсним не є ефективним засобом відновлення порушеного права позивача, адже за загальним правилом наслідком встановлення судом недійсності правочину є реституція.

Відповідно, визнання договору щодо відчуження спірного майна недійсними не матиме наслідком повернення земельної ділянки чи усунення перешкод у користуванні нею, а тому не відновить порушеного права позивача, який не є власником майна, відчуженого за оспорюваним договором купівлі-продажу.

Відповідно до норм ч. 1 ст. 15 та ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

З цих же підстав позовні вимоги про скасування в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно записів про державну реєстрацію права власності на спірний об`єкт нерухомого майна за відповідачем не є належним способом захисту, а витребування земельної ділянки на користь держави в особі Донецької обласної державної адміністрації, Донецької обласної військової адміністрації є достатньою правовою підставою для припинення права власності ОСОБА_1 на спірну земельну ділянку.

При вирішенні питання розподілу судових витрат суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, то з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача підлягає стягненню судовий збір пропорційно до задоволеної частини вимог у розмірі 3028,00 грн.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року). Судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 14, 19, 131-1 Конституції України, ст. 11 Закону України «Про природно-заповідний фонд України», ст. ст. 78, 80-81, 83-84, 116-117, 122, 149-150 ЗК України, ст. ст. 11, 15-16, 203, 215, 328, 373 ЦК України, ст. ст. 4, 12-13, 76-78, 81, 89, 141, 258-259, 263-266, 354 ЦПК України,

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги заступника керівника Маріупольської окружної прокуратури Донецької області (код ЄДРПОУ: 25707002, місцезнаходження: Донецька область, м. Маріуполь, пл. Мічмана Павлова, 10) в інтересах держави в особі Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України (код ЄДРПОУ: 43672853, місцезнаходження: м. Київ, вул. Митрополита Василя Липківського, 35), Донецької обласної державної адміністрації (код ЄДРПОУ: 00022473, місцезнаходження: м. Краматорськ, вул. Олекси Тихого, 6) до ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ), Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області (код ЄДРПОУ: 39767332, місцезнаходження: м. Краматорськ, бул. Машинобудівників, 16), ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_2 ), приватного нотаріуса Маріупольського районного нотаріального округу Донецької області Чичекова Савелія Федоровича (місцезнаходження: Донецька область, м. Мангуш, пр. Миру, 58/95, офіс 9), третя особа, на стороні позивачів, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Національний природний парк «Меотида» (місцезнаходження: Донецька область, с. Урзуф, вул. Приморська, 12), третя особа, на стороні відповідачів, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: ОСОБА_3 (РНОКПП: НОМЕР_3 , місце проживання: АДРЕСА_3 ), про усунення перешкод у здійсненні права користування і розпорядження земельною ділянкою природно-заповідного фонду шляхом визнання недійсним наказу, скасування державної реєстрації, припинення права власності та повернення земельної ділянки задовольнити частково.

Усунути перешкоди у здійсненні Донецькою обласною державною адміністрацією, Донецькою обласною військовою адміністрацією (ЄДРПОУ 00022473) права користування та розпорядження земельною ділянкою природно-заповідного фонду з кадастровим номером 1423984400:07:000:1592 шляхом її повернення (витребування) з незаконного володіння ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь держави в особі Донецької обласної державної адміністрації, Донецької обласної військової адміністрації (ЄДРПОУ 00022473).

В задоволенні позову в іншій частині відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Донецької обласної прокуратури судовий збір у розмірі 3028,00 грн.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після завершення апеляційного перегляду.

Суддя Н.В. Басова


Суд	Ленінський районний суд м.Дніпропетровська
Дата ухвалення рішення	08.11.2024
Оприлюднено	03.12.2024
Номер документу	123418632
Судочинство	Цивільне
Категорія	Справи позовного провадження Справи у спорах, що виникають із земельних відносин, з них: спори про припинення права власності на земельну ділянку

Судовий реєстр по справі —205/10641/24

Рішення від 08.11.2024

Цивільне

Ленінський районний суд м.Дніпропетровська

Басова Н. В.

Рішення від 26.11.2024

Цивільне

Ленінський районний суд м.Дніпропетровська

Басова Н. В.

Ухвала від 30.10.2024

Цивільне

Ленінський районний суд м.Дніпропетровська

Басова Н. В.

Ухвала від 20.08.2024

Цивільне

Ленінський районний суд м.Дніпропетровська

Басова Н. В.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

Телеграм Вайбер

Опендатабот для телефону

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

🇺🇦 Зроблено в Україні

Рішеннявід 08.11.2024 по справі 205/10641/24ЛЕНІНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

Судовий реєстр по справі —205/10641/24

Рішення від 08.11.2024

Рішення від 26.11.2024

Ухвала від 30.10.2024

Ухвала від 20.08.2024

Рішення
від 08.11.2024 по справі 205/10641/24
ЛЕНІНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА