Постанова

від 29.11.2024 по справі 643/7381/24

МОСКОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ХАРКОВА

Справа № 643/7381/24

Провадження № 3/643/2650/24

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.11.2024 м. Харків

Суддя Московського районного суду м. Харкова Новіченко Н.В., розглянувши матеріали, що надійшли з Управління патрульної поліції в Харківській області Департаменту патрульної поліції про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

ВСТАНОВИВ:

І. Опис обставин, установлених під час розгляду справи.

03.07.2024 року о 14 год. 12 хв. у м. Харкові по вул. Академіка Павлова, буд. 120, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом «FORD FOCUS», реєстраційний номер НОМЕР_1 , з ознаками наркотичного сп`яніння (неприродна блідість, виражене тремтіння пальців рук, поведінка, що не відповідає обстановці). Від проходження медичного огляду в медичному закладі з метою встановлення наркотичного сп`яніння відмовився.

ІІ. Пояснення осіб, які беруть участь у справі про адміністративне правопорушення.

У судовому засіданні ОСОБА_1 свою вину визнав частково, оскільки він відмовився від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння через те, що виконував завдання свого командира і поспішав, а поліцейські не роз`яснили йому правових наслідків відмови від проходження огляду.

Захисник ОСОБА_1 адвокат Мухін О.М. просив суд закрити провадження у справі, оскільки вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП не доведена належними та допустимими доказами.

ІІІ. Нормативний акт, що передбачає відповідальність за адміністративне правопорушення.

Відповідно до ч. 5 ст. 14 Закону України «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.

Єдиний порядок дорожнього руху на всій території України встановлений Правилами дорожнього руху, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001.

Пункт 1.3 Правил дорожнього руху передбачає, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.

Відповідно до вимог пункту 2.5. Правил дорожнього руху водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

У пункті 1.9 Правил дорожнього руху встановлено, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Відповідальність за відмову від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння передбачена статтею 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

ІV. Оцінка суду.

Вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, підтверджується:

- протоколом про адміністративне правопорушення від 03.07.2024 року серії ААД № 910453, який відповідає вимогам ст. 256 Кодексу України про адміністративні правопорушення, містить виклад суті вчиненого правопорушення та є джерелом доказової інформації про подію правопорушення та особу, яка його вчинила;

- направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 03.07.2024;

- рапортом працівника поліції від 03.07.2024;

- відеозаписом з боді-камер працівників поліції.

На переконання суду, надані докази на підтвердження винуватості ОСОБА_1 є належними, допустимими і достовірними, оскільки отримані з передбачених законом джерел, у передбачений законом спосіб, зафіксовані у належній процесуальній формі, узгоджуються між собою як в цілому, так і в деталях, та доповнюють один одного.

Досліджені та перевірені судом обставини поза розумним сумнівом свідчать про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Вимоги ст. ст. 256, 266, 268 Кодексу України про адміністративні правопорушення, Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров`я України 09.11.2015 № 1452/735, Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України 07.11.2015 № 1395, поліцейськими при складанні протоколу про адміністративне правопорушення були дотримані.

Доводи ОСОБА_1 в частині того, що згідно довідки ТОВ «ОН ЛАБ» у ОСОБА_1 ознак алкогольного чи наркотичного сп`яніння не виявлено, суд оцінює критично, виходячи з наступного.

Так, згідно з ч. 2 ст. 266 Кодексу України про адміністративні правопорушення огляд особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів.

Вимогами п. 1 та п. 3 Розділу ІІ Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (далі - Інструкція), зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 11.11.2015, передбачено, що поліцейський проводить огляд на стан сп`яніння за допомогою спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом, та які мають, зокрема, сертифікат відповідності та свідоцтво про повірку робочого засобу вимірювальної техніки.

При цьому, у разі незгоди особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров`я. Перелік закладів охорони здоров`я, яким надається право проведення огляду особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, затверджується управліннями охорони здоров`я місцевих державних адміністрацій. Проведення огляду осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, в інших закладах забороняється (ч. 3 ст. 266 Кодексу України про адміністративні правопорушення).

03.02.2017 року наказом Управління охорони здоров`я Харківської обласної державної адміністрації наказом № 48 було затверджено Перелік закладів охорони здоров`я, яким надається право проведення огляду особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, у п. 28 якого зазначено Комунальний заклад охорони здоров`я «Обласний наркологічний диспансер», правонаступником якого є Комунальне некомерційне підприємство Харківської обласної ради «Обласний наркологічний диспансер».

Рішенням ХІІ сесії VІІI скликання Харківської обласної ради № 411-VIII від 20.09.2022 (https://ts.lica.com.ua/77/text/31912) припинено Комунальне некомерційне підприємство Харківської обласної ради «Обласний наркологічний диспансер» (код ЄДРПОУ 03293557), юридична адреса: 61045 Харківська область, місто Харків, вулиця Очаківська, будинок 15, - що знаходиться у спільній власності територіальних громад сіл, селищ, міст Харківської області, шляхом приєднання до Комунального некомерційного підприємства Харківської обласної ради «Обласна клінічна наркологічна лікарня» (код ЄДРПОУ 24669110), юридична адреса: 61013 Харківська область, місто Харків, вулиця Вятська, будинок 1. Вважати Комунальне некомерційне підприємство Харківської обласної ради «Обласна клінічна наркологічна лікарня» (код ЄДРПОУ 24669110) правонаступником усього майна, усіх прав та обов`язків Комунального некомерційного підприємства Харківської обласної ради «Обласний наркологічний диспансер».

Таким чином, виключно Комунальне некомерційне підприємство Харківської обласної ради «Обласна клінічна наркологічна лікарня» має право проводити огляд на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції.

Відповідно до пункту 7 розділу I, пунктів 8, 9 розділу ІІ Інструкції, саме поліцейський забезпечує доставку особи для проведення огляду на стан наркотичного сп`яніння та відповідно до частини 3 статті 266 КУпАП огляд у закладі охорони здоров`я та складення висновку за результатами огляду проводиться в присутності поліцейського.

Будь-яке самостійне звернення особи до закладу охорони здоров`я з метою огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, не відповідає нормам статті 266 КУпАП та положенням Інструкції.

Посилання захисника на те, що всупереч вимог Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, затвердженого Наказом Міністерства внутрішніх справ України 18 грудня 2018 року № 1026, відеозапис працівниками поліції не вівся безперервно, суд вважає безпідставними та до уваги не приймає.

Так, для вирішення справи важливими є лише ті фактичні дані, зафіксовані за допомогою відеокамери поліцейського, які свідчать про вчинення адміністративного правопорушення, або про протилежне.

Дослідивши надані відеозаписи судом встановлено, що на ньому в достатній мірі зафіксовані всі обставини вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Також суд зазначає, що відповідно до п. п. 2, 4 Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння, а також перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану.

Ознаками наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, є наявність однієї чи декількох ознак стану алкогольного сп`яніння (крім запаху алкоголю з порожнини рота); звужені чи дуже розширені зіниці, які не реагують на світло; сповільненість або навпаки підвищена жвавість чи рухливість ходи, мови; почервоніння обличчя або неприродна блідість.

Отже, зазначеними положеннями чинного законодавства встановлено, що поліцейський уповноваженого підрозділу Національної поліції України, керуючись вищенаведеним переліком ознак наркотичного сп`яніння, самостійно визначає наявність чи відсутність підстав у особи для проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння.

Суд зазначає, що вирішення наявності чи відсутності у водія ознак наркотичного сп`яніння відноситься до виключної компетенції поліцейського, який керуючись загальносуспільними нормами зовнішнього вигляду особи, яка не перебуває в наркотичному сп`янінні, на власний розсуд визначає наявність чи відсутність ознак наркотичного сп`яніння.

За таких обставин, доводи захисника щодо відсутності доказів про наявність у ОСОБА_1 ознак наркотичного сп`яніння суд до уваги не приймає.

Вказані відеозаписи надають можливість повно та об`єктивно дослідити обставини вчинених правопорушень, детально відновити послідовність подій та конкретизувати поведінку осіб, які приймали участь у складанні протоколів про адміністративне правопорушення, отримані у встановленому законом порядку і здійснені працівником поліції за допомогою наявних в нього технічних засобів, тому є належним та допустимим доказом вчинення адміністративного правопорушення.

Доводи захисника про те, що поліцейські не роз`яснили ОСОБА_1 його прав спростовуються підписом останнього у відповідній графі протоколу.

Будь-яких доказів на підтвердження того, що в момент зупинки працівниками поліції ОСОБА_1 перебував на службі та виконував завдання командира, як і доказів того, що транспортний засіб належить ЗСУ, матеріали справи не містять.

Доводи сторони захисту про те, що в момент зупинки ОСОБА_1 працівниками поліції він виконував завдання командира, у зв`язку з чим відмовився від проходження огляду оскільки поспішав, суд до уваги не приймає, оскільки жодних доказів на підтвердження цього надано не було.

Посилання захисника на те, що ОСОБА_1 не було відсторонено від керування транспортним засобом спростовуються рапортом працівника поліції, в якому зазначено що водій відсторонений від керування транспортним засобом згідно зі ст. 266 КУпАП на місці зупинки.

Суд критично оцінює доводи сторони захисту в частині того, що працівниками поліції не було вжито жодних заходів щодо надання особі можливості реалізувати своє право на отримання правової допомоги, чим порушено права ОСОБА_1 та порядок розгляду справи про адміністративне правопорушення, враховуючи наступне.

З відомостей відеозапису вбачається, що ОСОБА_1 не був позбавлений можливості з`єднатися із адвокатом засобами телефонного чи електронного зв`язку. Більш того, про необхідність залучення професійного захисника будь-яких клопотань працівникам поліції не зазначав.

Крім того, відповідно до приписів ч. 2 ст. 68 Конституції України незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності.

При цьому слід зазначити, що працівниками поліції лише складається протокол про адміністративне провадження та збираються докази на підтвердження встановлених ним відомостей, а розгляд справи провадиться судом відповідно до ст. 221 КУпАП. Більш того, реалізувати свої права, передбачені ст. 268 КУпАП, зокрема і права на захист за вільним вибором захисника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, кожна особа має право як і під час перебування матеріалів справи в установі Національної поліції, працівники якої склали протокол про адміністративну відповідальність, так і під час перебування та розгляду справи судом.

Твердження захисника про те, що наявне в матеріалах справи направлення на проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння до медичного закладу не містить часу його складання та підпису особи, яка склала направлення, суд до уваги не приймає, оскільки саме по собі не спростовує факт відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на стан сп`яніння в закладі охорони здоров`я.

Також суд зазначає, що правопорушення вважається закінченим з моменту відмови водія транспортного засобу від проходження огляду для визначення стану алкогольного сп`яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин. А тому, у працівників поліції виникають законні підстави для складання матеріалів про адміністративну відповідальність з моменту фіксування відмови водія від проходження огляду на стан сп`яніння в порядку встановленому законом незалежно від причин надання водієм такої відмови.

За таких обставин, враховуючи зміст пункту 2.5 Правил дорожнього руху, необхідно вважати, що водій, стосовно якого є підозри про перебування його у стані сп`яніння, саме зобов`язаний пройти огляд у встановленому законом порядку. Вказаний обов`язок водія спрямований на безпеку руху, тому факт відмови від проходження такого огляду законодавство кваліфікує як окреме правопорушення з правовими наслідками, як для перебування його у стані сп`яніння. Таке належить вважати цілком виправданим та логічним, оскільки в протилежному випадку, водії, відмовляючись від такого огляду, мали б можливість приховувати свій стан, і як наслідок уникати юридичної відповідальності.

Жодних належних та допустимих доказів, які б спростовували винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суду не надано.

Таким чином, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, суд дійшов висновку, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, доведена у повному обсязі.

V. Накладення стягнення за адміністративне правопорушення.

Відповідно до положень ст. 33 Кодексу України про адміністративні правопорушення стягнення за адміністративне правопорушення накладається у межах, установлених цим Кодексом та іншими законами України. При накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, крім випадків накладення стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, безпеки на автомобільному транспорті, зафіксовані за допомогою засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі в автоматичному режимі, справ про адміністративні правопорушення, передбачені статтею 132-2 цього Кодексу, та за порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису). Особливості накладення стягнення при розгляді справ без участі особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі, безпеки на автомобільному транспорті та за порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису), встановлюються статтями 279-1-279-8 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 23 Кодексу України про адміністративні правопорушення адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.

При визначенні ОСОБА_1 адміністративного стягнення суд, враховуючи характер вчиненого правопорушення та ступінь його суспільної небезпеки а також відомості про особу ОСОБА_1 , дійшов висновку, що достатнім для його виправлення та запобігання вчинення нових правопорушень буде призначення адміністративного стягнення у виді штрафу з одночасним позбавлення права керування транспортними засобами в межах санкції ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, оскільки саме такий вид адміністративного стягнення досягне мети, визначеної ст. 23 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

VІ. Інші питання, які вирішує суд при розгляді даної справи.

Положеннями ст. 40-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачено, що у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується судовий збір особою, на яку накладено таке стягнення. Розмір і порядок сплати судового збору встановлюється законом.

Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення ставка судового збору встановлюється у розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Вичерпний перелік осіб, які звільняються від сплати судового збору, міститься у ст. 5 вказаного Закону.

У матеріалах справи про адміністративне правопорушення відсутні дані, які б підтверджували звільнення ОСОБА_1 від сплати судового збору, а відтак, з нього слід стягнути судовий збір за ухвалення постанови про накладення адміністративного стягнення.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 33, 35, 130, 251, 280, 283-285, 287, 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення суд

ПОСТАНОВИВ:

1.Визнати ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

2. Накласти на ОСОБА_1 адміністративнестягнення увигляді штрафув розміріоднієї тисячінеоподатковуваних мінімумівдоходів громадян,що становить17000(сімнадцятьтисяч)грн.00коп. (отримувач: ГУК у Харківській області 21081300, код отримувача 37874947, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), код банку отримувача 899998, р/р UA168999980313020149000020001, код класифікації доходів бюджету 21081300, призначення платежу: «штраф по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки руху») з одночасним позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік.

3. Стягнути з ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 605 (шістсот п`ять) грн. 60 коп. на користь держави (отримувач ГУК у м. Києві/м. Київ/22030106, код отримувача (код за ЄДРПОУ) 37993783, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), код банку отримувача 899998, рахунок отримувача UA908999980313111256000026001, код класифікації доходів бюджету: 22030106, призначення платежу: «судовий збір при ухваленні судом постанови про накладення адміністративного стягнення»).

4. Роз`яснити ОСОБА_1 , що штраф має бути сплачений не пізніше як через п`ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження постанови - не пізніше як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.

5. У разі несплати правопорушником штрафу у вищезазначений строк, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до відділу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом. У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується подвійний розмір штрафу та витрати на облік зазначених правопорушень.

6. Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня винесення постанови шляхом подання апеляційної скарги до Харківського апеляційного суду через Московський районний суд м. Харкова особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною п`ятою статті 7 та частиною першою статті 287 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.

7. Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, за винятком постанов про застосування стягнення, передбаченого статтею 32 або 32-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Суддя Н.В. Новіченко