Ухвала

від 28.11.2024 по справі 755/20594/24

ДНІПРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа №:755/20594/24

Провадження №: 4-с/755/189/24

У Х В А Л А

про повернення скарги

"28" листопада 2024 р. суддя Дніпровського районного суду м. Києва Катющенко В.П. розглянувши матеріали за скаргою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Дніпровський відділ державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ), АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК», Приватне підприємство «РІДНІ ПЕНАТИ», на дії уповноваженого державного виконавця Дніпровського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) в частині не скасування арешту після повернення виконавчого листа стягувачу, -

В С Т А Н О В И В :

До Дніпровського районного суду м. Києва 21.11.2024 надійшла скарга ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Дніпровський відділ державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ), АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК», Приватне підприємство «РІДНІ ПЕНАТИ», на дії уповноваженого державного виконавця Дніпровського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) в частині не скасування арешту після повернення виконавчого листа стягувача, яка 26.11.2024 була передана у провадження судді Катющенко В.П. у відповідності до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.11.2024.

Згідно вимог скарги ОСОБА_1 просить суд:

1)визнати дії уповноваженого державного виконавця Дніпровського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) щодо не зняття арешту майна боржника та оголошення про заборони на його відчуження майна ОСОБА_1 - неправомірними;

2)зобов`язати уповноваженого державного виконавця Дніпровського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) вчинити дії щодо зняття (скасування) арешту з майна боржника та оголошення про заборони на його відчуження майна, що перебуває у власності ОСОБА_1 , на яке накладений арешт на підставі постанови про накладення арешту на майно боржника та оголошення заборони на його відчуження від 04.04.2014, в рамках виконавчого провадження НОМЕР_1 згідно інформації з Держаного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек Єдиного реєстру заборон відчужень об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта внесено відомості щодо обтяжень за № 5369943 від 16.04.2014;

3)зобов`язати уповноваженого державного виконавця Дніпровського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) вчинити дії щодо зняття (скасування) арешту майна боржника та оголошення про заборони на його відчуження майна, що перебуває у власності ОСОБА_1 , на яке накладений арешт на підставі постанови про накладення арешту на майно боржника та оголошення заборони на його відчуження від 30.10.2009, в рамках виконавчого провадження НОМЕР_1 згідно інформації з Держаного реєстру речових прав на нерухоме та майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек Єдиного реєстру заборон відчужень об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта внесено відомості щодо обтяжень за № 9200276 від 30.10.2009.

В обґрунтування вимог скарги посилається на те, що не має можливості користуватися своїм майном через наявність арешту.

Вивчивши матеріали поданої скарги на предмет дотримання цивільного процесуального законодавства під час звернення з даною скаргою до суду, суддя дійшла наступного.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 2 ЦПК України завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданнями цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Статтею 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно з ч.1 ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

У ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод проголошено право на справедливий судовий розгляд, в якому право доступу, тобто право порушити провадження у цивільній справі в суді, є одним із аспектів поряд з організаційними та процесуальними гарантіями (рішення Європейського суду з прав людини (надалі - ЄСПЛ) від 21.02.1975 у справі «Ґолдер проти Сполученого Королівства» (Golder v. The United Kingdom), заява № 4451/70, § 36). Проте наведене право не є абсолютним та може підлягати обмеженням (рішення ЄСПЛ від 17.01.2012 у справі «Станев проти Болгарії [ВП]» (Stanev v. Bulgaria [GC]), заява № 36760/06, § 230).

З поданої до суду скарги судом встановлено, що з метою отримання інформації представник скаржника 23.09.2024 звернувся до Дніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) із адвокатським запитом та 04.11.2024 отримав відповідь.

Зі змісту адвокатського запиту від 23.09.2024 убачається, що адвокатом запитувалась інформація про наявність арештів у виконавчих провадженнях, а також постанови по відкриття та завершення виконавчих проваджень, боржником у яких є ОСОБА_1 , про що 01.10.2024 Дніпровським відділом державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) надано відповідь.

Таким чином убачається, що скаржник ОСОБА_1 не звертався до Дніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) з вимогами про зняття арешту з майна, відтак за відсутності відомостей звернення до органу примусового виконання із вимогами про зняття арешту з майна та відмови у знятті арешту, відсутній юридичний склад бездіяльності Дніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) щодо незняття такого арешту.

Статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України «Про виконавче провадження» примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».

За нормою ч. 1 ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження» рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

Відповідно до ст. 447 Цивільного процесуального кодексу України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Вищенаведене свідчить про те, що ОСОБА_1 , зловживаючи процесуальними правами, передчасно звернувся до суду із скаргою, зважаючи на те, що останній не звертався із відповідними вимогами до органу примусового виконання, відтак відсутній юридичний склад бездіяльності державного виконавця щодо не зняття арешту з майна.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Під зловживанням процесуальними правами слід розуміти особливу форму цивільного процесуального правопорушення, тобто умисні недобросовісні дії учасників цивільного процесу, що супроводжуються порушенням умов здійснення суб`єктивних процесуальних прав і здійснювані лише з видимістю реалізації таких прав, пов`язані з обманом відносно відомих обставин справи, в цілях обмеження можливості реалізації або порушення прав інших осіб, що беруть участь в справі, а також в цілях того, що перешкодило діяльності суду по правильному і своєчасному розгляду і вирішенню цивільної справи, - що породжує застосування заходів цивільного процесуального примусу.

Основна ознака зловживання процесуальними правами полягає в тому, що дії, які її складають, вчиняються на зовні законній юридичній підставі. Механізм зловживання процесуальними правами полягає в тому, що особа, яка бажає мати певний юридичний результат, вчиняє процесуальні дії (бездіяльність), зовні «схожі» на ті юридичні факти, з якими пов`язується настання необхідного результату. Такі дії, однак, мають повністю штучний характер, подібно тому, як удавана угода у цивільному праві вчиняється лише для цілей прикриття іншої угоди.

За вимог п. 1 ч. 2 ст. 44 ЦПК України залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню цивільного судочинства, зокрема: подання скарги на судове рішення, яке не підлягає оскарженню, не є чинним або дія якого закінчилася (вичерпана), подання клопотання (заяви) для вирішення питання, яке вже вирішено судом, за відсутності інших підстав або нових обставин, заявлення завідомо безпідставного відводу або вчинення інших аналогічних дій, що спрямовані на безпідставне затягування чи перешкоджання розгляду справи чи виконання судового рішення.

Таким чином, зважаючи на викладене, суд приходить до висновку, що дії ОСОБА_1 , за наведених вище судом обставин, направлені на зловживання процесуальними правами.

Згідно з ч. 3 ст. 44 ЦПК України якщо подання скарги, заяви, клопотання визнається зловживанням процесуальними правами, суд з урахуванням обставин справи має право залишити без розгляду або повернути скаргу, заяву, клопотання.

Згідно з ч. 7 ст. 185 ЦПК України повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню із заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення заяви.

Враховуючи наведене та керуючись ст.ст. 2, 4, 12 44, 258-261, 352-354 Цивільного процесуального кодексу України, суддя -

П О С Т А Н О В И В:

Скаргу ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Дніпровський відділ державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ), АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК», Приватне підприємство «РІДНІ ПЕНАТИ», на дії уповноваженого державного виконавця Дніпровського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) в частині не скасування арешту після повернення виконавчого листа стягувача - повернути скаржнику.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено Цивільним процесуальним кодексом України. Ухвала суду першої інстанції оскаржується в апеляційному порядку окремо від рішення суду у випадках, передбачених статтею 353 ЦПК України та в строки встановлені ст. 354 ЦПК України.

Суддя: