Ухвала

від 29.11.2024 по справі 128/4646/24

ВІННИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 128/4646/24

УХВАЛА

Іменем України

29 листопада 2024 року м. Вінниця

Суддя Вінницького районного суду Вінницької області Васильєва Т.Ю., розглянувши матеріали заяви ОСОБА_1 , заінтересовані особи ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Служба у справах дітей Якушинецької сільської ради, ІНФОРМАЦІЯ_1 , про встановлення фату, що має юридичне значення, що подана в порядку окремого провадження,

УСТАНОВИВ:

До Вінницького районного суду Вінницької області надійшла заява ОСОБА_1 , заінтересовані особи ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Служба у справах дітей Якушинецької сільської ради, ІНФОРМАЦІЯ_1 , про встановлення фату, що має юридичне значення, що подана в порядку окремого провадження.

Відповідно до поданої заяви, ОСОБА_1 просить встановити факт того, що ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 знаходиться на утриманні свого вітчима ОСОБА_1 , тобто заявника. Даний факт він просить встановити з метою отримання права на відстрочку від призову на військову службу.

Вивчивши матеріали заяви та додані до неї документи суд дійшов висновку, що у відкритті провадження у даній справі слід відмовити з наступних підстав.

Згідно з ч. 1 ст. 293 ЦК України, окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Згідно з ч. 2 ст. 315 ЦК України, у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Отже, в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, зокрема якщо: згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; встановлення факту не пов`язується із наступним вирішенням спору про право.

Юридичні факти можуть бути встановлені для захисту, виникнення, зміни або припинення особистих чи майнових прав самого заявника, за умови, що вони не стосуються прав чи законних інтересів інших осіб. У випадку останнього між цими особами виникає спір про право.

У своїй постанові від 11.09.2024 по справі № 201/5972/22 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що правовідносини, що включають особисті немайнові та майнові відносини, які виникають між особами на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, опіки та піклування, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства, є сімейними. При цьому сімейні відносини як вид суспільних відносин складаються з суб`єктів, об`єктів і змісту (прав та обов`язків). Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є юридичні факти, які поділяються на юридичні дії (настання яких залежить від волі людей і породжує певні правові наслідки) та юридичні події (юридичні факти, які настають незалежно від волі людини).

Відповідно до статті 15 СК України сімейні обов`язки є такими, що тісно пов`язані з особою, а тому не можуть бути перекладені на іншу особу. Сімейні обов`язки особистого або майнового характеру є обов`язками конкретної особи (дружини, матері, батька тощо). Вони не можуть бути передані добровільно іншому за договором або перекладені на іншого за законом.

Визначальною обставиною під час розгляду заяви про встановлення певних фактів у порядку окремого провадження є те, що встановлення такого факту не пов`язане з наступним вирішенням будь-якого спору про право.

Верховний Суд висловив правову позицію, що у випадку подання заяви про встановлення факту самостійного виховання дитини одним з батьків з підстав невиконання батьківських обов`язків іншим з батьків, наявний спір про право - зокрема, спір щодо участі одного з батьків у вихованні дитини та/або ухилення від участі у вихованні, який підлягає розгляду в порядку позовного провадження з обов`язковим залученням органу опіки та піклування (частини четверта, п`ята статті 19 СК України).

В даній справі заявник просить встановити факт утримання саме ним, а не батьком дитини, неповнолітнього ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Та суд зауважує, що у частині четвертій статті 15 СК України визначено, що невиконання або ухилення від виконання сімейного обов`язку може бути підставою для застосування наслідків, установлених цим Кодексом або домовленістю (договором) сторін.

Так, ухилення від виконання своїх обов`язків щодо утримання дитини є підставою для стягнення аліментів з батька дитини та застосування до нього інших правових наслідків в разі ухилення від їх сплати.

Доведення факту утримання дитини вітчимом пов`язане з настанням (існуванням) обставин, за яких мати та батько не виконують своїх батьківських обов`язків щодо дитини, стосується зміни обсягу сімейних прав або невиконання одним із батьків батьківських обов`язків (у тому числі умисного) та безумовно впливає на права й інтереси самої дитини, її батьків, а також зумовлює відповідні правові наслідки, визначені законом.

Тому суд вважає, що такий факт утримання дитини вітчимом також не може встановлюватись у безспірному порядку або за домовленістю батьків дитини, в тому числі на підставі укладеного між ними договору або на підставі судового рішення, ухваленого за правилами окремого провадження, оскільки в такому питанні завжди існуватиме загроза порушення принципу дотримання найкращих інтересів дитини.

Оскільки сімейним законодавством не передбачено підстав припинення батьківських обов`язків щодо утримання дитини наявністю в неї вітчима та наданням ним грошових коштів на утримання дитини, а визначена частиною першою статті 15 СК України «невідчужуваність» сімейних обов`язків свідчить про неможливість відмови від них, зокрема від обов`язків щодо утримання дитини, а тому заявлені вимоги безумовно впливають на права та обов`язки батьків по відношенню до дитини та не підлягають з`ясуванню в порядку окремого провадження.

Інститут окремого провадження не може використовуватися для створення преюдиційних фактів з метою подальшого вирішення будь-якого спору про право.

Згідно ч. 4 ст. 315 ЦПК України, суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо з заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, вбачається спір про право, а якщо спір про право буде виявлений під час розгляду справи, - залишає заяву без розгляду.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що у відкритті провадження у справі слід відмовити та роз`яснити заявнику право звернутися з відповідною позовною заявою до суду в порядку позовного провадження на загальних підставах.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 10, 186, 293, 315 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті провадження у справі за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Служба у справах дітей Якушинецької сільської ради, ІНФОРМАЦІЯ_1 , про встановлення фату, що має юридичне значення, що подана в порядку окремого провадження.

Роз`яснити заявнику, що він має право звернутись до суду в порядку позовного провадження на загальних підставах.

Ухвала може бути оскаржена протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Вінницького апеляційного суду.

Суддя: