Рішення

від 27.11.2024 по справі 128/645/24

ВІННИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 128/645/24

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

Іменем України

27 листопада 2024 року місто Вінниця

Вінницький районний суд Вінницької області в складі:

судді Карпінської Ю.Ф.,

за участі секретаря Дусанюк Н.О.

та учасників справи:

представника позивача ОСОБА_1 адвоката Гука Г.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Агрономічної сільської ради про визначення додаткового строку, достатнього для подання заяви про прийняття спадщини,

УСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась до суду з вищевказаною позовною заявою, яку обгрунтовує тим, що після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 матері ОСОБА_2 та після смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 батька ОСОБА_3 відкрилась спадщина на частину квартири за адресою: АДРЕСА_1 . Вона є єдиною спадкоємицею їхнього майна, інших спадкоємців немає. Після смерті батька вона вчасно звернулася до нотаріуса для оформлення спадщини. Разом з тим, в усному порядку нотаріус відмовив їй в оформлені спадщини, так як в свідоцтві про право власності на житло та в інших документах, які видавалися різними органами влади, прізвище батьків записано як українською мовою « ОСОБА_4 », так і з перекладом на російську мову «Староверец». Їй прийшлось більше року ходити по інстанціях, в тому числі до суду, для встановлення документів у відповідності до законодавства, щоб установити прізвище батьків « ОСОБА_4 ». Після того як документи були виправлені, вона знову звернулась до нотаріуса для оформлення спадщини. В усному порядку нотаріус знову відмовив їй, оскільки вона пропустила строк для прийняття спадщини після матері ОСОБА_2 . Вважає, що пропустила строк для прийняття спадщини з поважних причин, які пов`язані з виправленням помилок, допущених державними органами при оформлені документів батьків та її документів, які підтверджують родинні відносини, тому нотаріальна контора не могла прийняти заяву на прийняття спадщини в передбачені законом строки. Просить визначити додатковий строк для подачі нею до нотаріальних органів заяви про прийняття спадщини за законом після смерті матері ОСОБА_2 терміном в один місяць з часу набрання рішення суду законної сили.

Суддя Вінницького районного суду Вінницької області ухвалою від 23.02.2024 відкрив провадження у справі в порядку загального позовного провадження та призначив підготовче засідання.

Вінницький районний суд Вінницької області ухвалою від 16.04.2024 закрив підготовче провадження та призначив справу до розгляду по суті.

Судовий розгляд відкладався з поважних причин.

В судовому засіданні 27.11.2024 представник позивача ОСОБА_1 адвокат Гук Г.І. зазначив, що у матеріалах справи достатньо доказів того, що ОСОБА_1 пропустила строк для звернення до нотаріуса, тому є всі підстави для того, щоб надати їй додатковий строк для прийняття спадщини. ОСОБА_1 пропустила строк, оскільки спочатку померла її матір, а через місяць помер її батько. Коли ОСОБА_1 зібрала усі необхідні документи, строк для звернення до нотаріуса був пропущений. Нотаріус їй роз`яснила, що оскільки строк пропущено, тому вона не може відкрити провадження, відтак слід звернутися до суду. У зв`язку з розбіжностями у прізвищах матері та батька ОСОБА_1 , вона зверталася до суду про встановлення факту, що стало причиною пропуску строку для прийняття спадщини.

Представник відповідача Агрономічної сільської ради неодноразово в судові засідання не з`являвся, хоч про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся судом у встановленому законом порядку шляхом направлення судових повісток за адресою місцезнаходження Агрономічної сільської ради. Заяв про розгляд справи без участі Агрономічної сільської ради або про відкладення розгляду справи на адресу суду не надходило. Відзив на позовну заяву стороною відповідача у запропонований судом строк до суду не подано.

Згідно з ч. 4ст. 223 ЦПК України, у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

Відповідно до ч. 1 ст.280ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Ухвалою без виходу до нарадчої кімнати було прийнято рішення про проведення заочного розгляду справи, що відповідає положенням статті 280 ЦПК України.

Заслухавши пояснення представника позивача, оглянувши письмові докази у справі та надавши їм належну правову оцінку, суд дійшов такого висновку.

Згідно з ч. 1 ст.4ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Судом установлено, ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Агрономічне, Вінницького району Вінницької області померла ОСОБА_2 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 від 19.09.2022 (а.с. 16).

ІНФОРМАЦІЯ_3 в с. Агрономічне, Вінницького району Вінницької області помер ОСОБА_3 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 від 19.09.2022 (а.с. 16).

Батьками ОСОБА_5 записані ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 від 17.10.2023 (а.с. 5).

Згідно з копією витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію шлюбу від 17.10.2023 №00041883878, 29.08.1974 зареєстровано шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_6 (а.с. 12).

Відповідно до копії витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію шлюбу щодо підтвердження дошлюбного прізвища від 06.07.2024 №00040419019, 10.01.1993 зареєстровано шлюб між ОСОБА_7 та ОСОБА_8 (а.с. 6).

31.05.1995 розірвано шлюб між ОСОБА_7 та ОСОБА_9 , що підтверджується копією свідоцтва про розірвання шлюбу серії НОМЕР_3 від 09.07.2005 (а.с. 7).

Відповідно до копії свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_4 від 15.08.2005, 15.08.2005 зареєстровано шлюб між ОСОБА_10 та ОСОБА_11 (а.с. 8).

З копії витягу про реєстрацію в Спадковому реєстрі від 04.04.2023 №72033060 убачається, що після смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 зареєстровано спадкову справу №7/2023 (а.с. 17).

Згідно з копією повідомлення по спадковій справі №7/2023 щодо майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_3 від 22.06.2023 №32/02-14, в провадженні приватного нотаріуса Вінницького районного нотаріального округу Надольської Т.П. знаходиться заведена 04.04.2023 спадкова справа №7/2023 щодо майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_3 ; на усне звернення ОСОБА_1 повідомлено, що спадкоємицею ОСОБА_3 (за законом) є ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , пережилого подружжя, інших спадкоємців (як за заповітом, так і за законом) після померлого ОСОБА_3 немає (а.с. 18).

Відповідно до копії свідоцтва про право власності на житло від 26.01.1995, «Вінницька районна Рада Вінницької області посвідчує, що квартира (приміщення квартири спільного заселення, одноквартирний будинок), яка (який) знаходиться за адресою АДРЕСА_2 дійсно належить на праві приватної, спільної (сумісної або часткової) власності ОСОБА_9 1/4 та членам його сім`ї ОСОБА_3 1/4, ОСОБА_2 1/4, ОСОБА_12 1/4. Дописаному «1/4» вірити» (а.с. 11).

Вінницький районний суд Вінницької області рішенням від 01.02.2024 «Вирішив: Заяву ОСОБА_1 задоволити. Встановити факт, що свідоцтво про право власності на житло, видане Вінницькою районною Радою Вінницької області 26 січня 1995 року, посвідчує, що квартира АДРЕСА_3 дійсно належить на праві спільної часткової власності ОСОБА_9 1/4 частина, ОСОБА_3 1/4 частина, ОСОБА_2 1/4 частина, ОСОБА_12 1/4 частина» (а.с. 13).

Згідно зі статтею 1216 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

У статті 1217 ЦК України передбачено, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Відповідно до вимог статті 1261 ЦК України, у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Згідно з ч. 1 ст. 1268 ЦК України, спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

В частині першій статті 1269 ЦК України визначено, що спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.

Відповідно до ч. 1 ст. 1270 ЦК України, для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Якщо спадкоємець протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її (частина перша статті 1272 ЦК України).

В частині третій статті 1272ЦК України визначено, що за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

Аналіз вищезазначеної норми закону свідчить про те, що поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є ті, які пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Отже, правила частини третьої статті 1272 ЦК України можуть бути застосовані, якщо: 1) у спадкоємця були перешкоди для подання такої заяви; 2) ці обставини визнані судом поважними.

Вирішуючи питання поважності причин пропуску шестимісячного строку, визначеного статтею 1270 ЦК України для прийняття спадщини, суд повинен враховувати, що такі причини визначаються у кожному конкретному випадку, з огляду на обставини кожної справи.

З урахуванням наведеного, якщо спадкоємець пропустив шестимісячний строк для подання заяви про прийняття спадщини з поважних причин, закон гарантує йому право на звернення до суду з позовом про визначення додаткового строку на подання такої заяви.

Рішення обґрунтовується лише тими доказами, які одержані у визначеному законом порядку та досліджені в тому судовому засіданні, в якому ухвалюється рішення. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Встановлюючи наявність або відсутність фактів, якими обґрунтовані вимоги чи заперечення, визнаючи одні та відхиляючи інші докази, суд повинен мотивувати свої дії та враховувати, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Якщо ж у спадкоємця перешкод для подання заяви не було, а він не скористався правом на прийняття спадщини через власну пасивну поведінку, то правових підстав для визначення додаткового строку для прийняття спадщини немає.

Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Верховного Суду від 28.11.2018 (справа № 494/498/16-ц) зроблено висновок, що, вирішуючи питання визначення особі додаткового строку, суд зобов`язаний дослідити поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

У постанові Верховного Суду від 10.04.2019 (справа № 332/1434/15-ц) зазначено, що поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є причини, які пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій. Правила частини третьої статті 1272 ЦК України про надання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини можуть бути застосовані, якщо: 1) у спадкоємця були перешкоди для подання такої заяви; 2) ці обставини визнані судом поважними.

Шестимісячний строк на звернення до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_2 закінчився 20 березня 2023 року.

Звертаючись до суду з даною позовною заявою, позивач ОСОБА_1 зазначила, що після смерті батька вона вчасно звернулася до нотаріуса для оформлення спадщини, однак в усному порядку нотаріус відмовив їй в оформлені спадщини, так як в свідоцтві про право власності на житло та в інших документах, які видавалися різними органами влади, прізвище батьків записано як українською мовою « ОСОБА_4 », так і з перекладом на російську мову «Староверец», тому їй прийшлось більше року ходити по інстанціях, в тому числі до суду, для встановлення документів у відповідності до законодавства, щоб установити прізвище батьків « ОСОБА_4 »; після того як документи були виправлені, вона знову звернулась до нотаріуса для оформлення спадщини, однак в усному порядку нотаріус знову відмовив їй, оскільки вона пропустила строк для прийняття спадщини після матері ОСОБА_2 .

Зі змісту позовної заяви та пояснень представника позивача адвоката Гука Г.І. в судовому засіданні установлено, що сторона позивача не обгрунтовує поважні причини пропуску строку для прийняття спадщини саме після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 матері ОСОБА_2 .

Зазначення у позові про те, що після смерті батька позивач вчасно звернулася до нотаріуса для оформлення спадщини, однак в усному порядку нотаріус відмовив їй в оформлені спадщини, у зв`язку з чим вона вимушена була звернутися до суду для «встановлення документів у відповідність до законодавства», свідчить лише про те, що позивач вчиняла певні дії для прийняття спадщини після смерті батька ОСОБА_3 .

При цьому, сторона позивач вказує, що ОСОБА_1 пропустила строк для прийняття спадщини з поважних причин, які пов`язані з виправленням помилок, допущених державними органами при оформленні документів, які підтверджують родинні відносини.

Верховний Суд у постанові від 27.06.2024 (справа № 545/480/21) зазначив, що суд не може визнати поважними такі причини пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини, як юридична необізнаність позивача щодо строку та порядку прийняття спадщини, необізнаність особи про наявність спадкового майна, похилий вік, непрацездатність, встановлення судом факту, що має юридичне значення для прийняття спадщини (наприклад, встановлення факту проживання однією сім`єю), невизначеність між спадкоємцями хто буде приймати спадщину, відсутність коштів для проїзду до місця відкриття спадщини, несприятливі погодні умови.

Варто зауважити, що стороною позивача до позову не долучено жодного доказу, який би міг свідчити, що позивач вчиняла дії «з виправлення помилок, допущених державними органами, при оформленні документів, які підтверджують родинні відносини». Установлено, що в жовтні 2023 року позивач ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою про встановлення факту належності документів. У вказаній справі не досліджувалося питання «виправлення помилок, допущених державними органами, при оформленні документів, які підтверджують родинні відносини».

Таким чином, вказана стороною позивача причина пропуску строку для прийняття спадщини після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 матері ОСОБА_2 , а саме: виправлення помилок, допущених державними органами при оформленні документів, які підтверджують родинні відносини, не підтверджена належними доказами, більше того, така причина пропуску строку для прийняття спадщини не пов`язана з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для прийняття спадщини у межах визначеного законом строку.

Крім того, при оцінці наявності поважних причин для визначення додаткового строку для прийняття спадщини підлягають розмежуванню два періоди на предмет наявності об`єктивних, непереборних перешкод для реалізації особою права на прийняття спадщини. Перший період це період визначений законом для прийняття спадщини (6 місяців від дня відкриття спадщини), другий період від закінчення шестимісячного строку для прийняття спадщини до дня звернення до суду із позовом про визнання додаткового строку для прийняття спадщини.

Оцінка поважності причин пропуску строку звернення із заявою про прийняття спадщини повинна, у першу чергу, стосуватися періоду від моменту відкриття спадщини до спливу шестимісячного строку, встановленого законом для її прийняття. Саме протягом цього періоду мають існувати об`єктивні та істотні перешкоди для прийняття спадщини. Інші періоди досліджуються, якщо ці перешкоди почали існувати потягом шестимісячного строку та тривали до моменту звернення до нотаріуса або до суду.

За відсутності у справі доказів, судом установлено, що будь-які дії щодо прийняття спадщини після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 матері ОСОБА_2 до моменту звернення до суду 20.02.2024 з даним позовом про визначення додаткового строку, достатнього для подання заяви про прийняття спадщини, позивач ОСОБА_1 не вчиняла.

Факт усвідомлення позивачем її права на спадкування за законом як спадкоємця першої черги за умови невжиття нею жодних активних дій щодо прийняття спадщини протягом передбаченого ЦК України строку, не свідчить про виникнення у неї об`єктивних обставин, які унеможливили або істотно ускладнили їй своєчасне звернення до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини у відведений Цивільним кодексом України строк.

Такий висновок узгоджується із правовою позицією, викладеною у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2024 (справа № 686/5757/23).

Безпідставне надання додаткового строку для прийняття спадщини є порушенням правової визначеності як елемента правовладдя (верховенства права) та є незаконним втручанням у права спадкоємців, які прийняли спадщину, а у разі відсутності таких спадкоємців в інтереси територіальної громади, яка має право на визнання спадщини відумерлою.

Відповідачами у справах про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини є спадкоємці, які прийняли спадщину. При відсутності інших спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття відповідачами є територіальні громади в особі відповідних органів місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини.

При зверненні з даним позовом до суду відповідачем зазначено орган місцевого самоврядування Агрономічну сільську раду, однак ні до позовної заяви, ні під час підготовчого провадження, ні навіть під час судового розгляду справи не долучено доказів, які б свідчили про відсутність інших спадкоємців після смерті ОСОБА_2 . Будь-які клопотання, в тому числі клопотання про витребування доказів (наприклад, копії спадкової справи чи інформації, що стососується спадкової справи після смерті ОСОБА_2 ) стороною позивача не заявлялися.

Серед іншого, слід звернути увагу і на те, що згідно з п. 3 ч. 1 ст. 34 Закону України «Про нотаріат», нотаріуси, серед іншого, видають свідоцтва про право на спадщину.

Відповідно до п.п. 1-3 Глави 13 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 №296/5, нотаріус відмовляє у вчиненні нотаріальної дії у випадках, передбачених Законом. Нотаріуси не приймають для вчинення нотаріальних дій документи, якщо вони не відповідають вимогам, встановленим у статті 47 Закону, або містять відомості, передбачені частиною третьою статті 47 зазначеного Закону. Нотаріус на вимогу особи, якій відмовлено у вчиненні нотаріальної дії, зобов`язаний викласти причини відмови в письмовій формі і роз`яснити порядок її оскарження. У цих випадках нотаріус протягом трьох робочих днів виносить постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії.

Отже, оформлення спадкових прав з видачею свідоцтва про право на спадщину здійснюють нотаріуси.

Суди ж розглядають спори з приводу захисту спадкових прав у разі їх порушення, оспорення чи/та невизнання (частина перша статті 4 ЦПК України) або в разі оскарження особою відмови нотаріуса у вчиненні нотаріальної дії (статті 49, 50 Закону України «Про нотаріат»).

Свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, встановленому чинним на момент такої нотаріальної дії законодавством. За наявності умов для одержання у нотаріуса свідоцтва про право на спадщину та можливості подальшого оформлення своїх спадкових прав у порядку, передбаченому законом, вимоги про визнання права на спадщину в судовому порядку задоволенню не підлягають у зв`язку з відсутністю порушених прав спадкоємців, щодо захисту яких вони звернулися до суду.

Таким чином, якщо відсутність умов для одержання у нотаріуса свідоцтва про право на спадщину не підтверджена, це може бути підставою для відмови у позові.

Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 13.05.2022 (справа № 552/4460/20), від 19.05.2022 (справа № 636/1853/18), від 25.05.2022 (справа № 298/1618/19), від 08.12.2022 (справа № 518/164/20).

У листі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16.05.2013 №24-753/0/4-13 «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» вказано, що при розгляді справ про спадкування суди мають звертати увагу на наявність у матеріалах справи обґрунтованої постанови про відмову нотаріуса у вчиненні нотаріальної дії, зокрема, відмови у видачі свідоцтва про право на спадщину. Якщо нотаріусом обґрунтовано відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину, виникає цивільно-правовий спір, що підлягає розгляду у позовному провадженні.

З матеріалів даної справи убачається, що мотивована постанова про відмову ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про спадщину після смерті матері ОСОБА_2 до позову не долучена.

При цьому, твердження в судовому засіданні представника позивача ОСОБА_1 адвоката Гука Г.І. про те, що нотаріусом було усно відмовлено у вчиненні нотаріальної дії, яке у даному випадку жодним доказом не підтверджене, не є вчиненням нотаріусом нотаріальної дії, на підставі якої виникає цивільно-правовий спір, що підлягає розгляду у позовному провадженні.

Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, користуються рівними правами щодо надання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, що мають значення для вирішення справи.

Згідно з ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

В частині другій статті 78 ЦПК України визначено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Сторони зобов`язані визначити коло фактів, на які вони можуть посилатися як на підставу своїх вимог і заперечень, і довести обставини, якими вони обґрунтовують ці вимоги й заперечення (частина перша статті 81 ЦПК України).

Доказування по цивільній справі, як і судове рішення, не може ґрунтуватися на припущеннях.

У даному випадку, лише припущення сторони позивача про те, що нотаріусом було відмовлено у вчиненні нотаріальної дії, оскільки вона пропустила строк для прийняття спадщини після смерті матері, не може свідчити про наявність у позивача порушеного права та, як наслідок, можливості звернутися до суду за його захистом.

Порушенням розуміється такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилося або зникло як таке. Порушення права пов`язане з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

Однак позивач, звертаючись до суду з даним позовом, не довела належними доказами наявності у неї перешкод здійснити/реалізувати своє право повністю або частково.

Обов`язок доказування певних обставин лежить на стороні, яка посилається на них як на підставу своїх вимог та заперечень.

Недоведеність обставин, на наявності яких наполягає позивач, є підставою для відмови у позові; а у разі, якщо на тому наполягає відповідач, для відхилення його заперечень проти позову (постанова Верховного Суду від 22.04.2021 по справі № 707/2882/19)

У випадку невиконання учасником справи його обов`язку із доведення відповідних обставин необхідними доказами, такий учасник має усвідомлювати, що несе ризик відповідних наслідків, зокрема, відмови у задоволенні позовних вимог, у зв`язку із їх недоведеністю.

В постановах Верховного Суду від 08.08.2019 у справі №450/1686/17 та від 15.07.2019 у справі №235/499/17 зазначено, що аналіз наведених норм процесуального та матеріального права дає підставу вважати, що кожна сторона сама визначає стратегію свого захисту, зміст своїх вимог і заперечень, тягар доказування лежить на сторонах спору, а суд розглядає справу виключно у межах заявлених ними вимог та наданих доказів. Суд не може вийти за межі позовних вимог та в порушення принципу диспозитивності самостійно обирати правову підставу та предмет позову.

Виходячи з вищевикладеного, суд вважає вимогу позивача про визначення їй додаткового строку, достатнього для подання заяви про прийняття спадщини після смерті матері ОСОБА_2 , недоведеною, а тому таку вимогу слід залишити без задоволення.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції прозахист правлюдини іосновоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення («Серявін та інші проти України» (Seryavin and Others v. Ukraine) від 10.02.2010, заява №4909/04).

Керуючисьст.ст.4, 10, 12, 19, 81, 258-260, 263-265, 280-282 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позовну заявуОСОБА_1 до Агрономічноїсільської радипро визначеннядодаткового строку,достатнього дляподання заявипро прийняттяспадщини, залишити без задоволення.

Рішення може бути оскаржене до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення судунабирає законної сили після закінчення строку поданняапеляційної скарги всіма учасниками справи,якщо апеляційнускаргу небуло подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Позивач ОСОБА_1 , адреса місця проживання: АДРЕСА_4 .

Відповідач Агрономічна сільська рада, адреса місцезнаходження: с. Агрономічне, вул. Центральна, 12, Вінницького району Вінницької області.

Повне рішення виготовлено 29.11.2024.

СУДДЯ