Ухвала

від 28.11.2024 по справі 149/3771/24

ХМІЛЬНИЦЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

Справа № 149/3771/24

Провадження №1-кс/149/817/24

28.11.2024 р. м. Хмільник

Слідчий суддя Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області ОСОБА_1 за участю:

секретаря ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

слідчого ОСОБА_4 ,

заявника- представника ТОВ"ДИЗЕЛЬ СМАРТ" - адвоката ОСОБА_5

розглянувши скаргу представника ТОВ "ДИЗЕЛЬ СМАРТ" - адвоката ОСОБА_5 на бездіяльність слідчого та прокурора, яка полягає у неповерненні тимчасово вилученого майна,

ВСТАНОВИВ:

ТОВ "ДИЗЕЛЬ СМАРТ" в особі адвоката ОСОБА_5 звернулось до слідчого судді Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області із скаргою на бездіяльність слідчого та прокурора, як полягає у неповерненні тимчасово вилученого майна. Так, скарга мотивована тим, що Хмільницьким РВП здійснюється досудове розслідування кримінального провадження № 12024020210000489 від 15.11.2024 за ч. 5 ст. 190 КК України. В ході досудового розслідування прокурор Хмільницької окружної прокуратури ОСОБА_3 21.11.2024, після того як слідчий суддя своєю ухвалою від 20.11.2024 у справі № 149/3685/24 повернув клопотання старшого слідчого СВ Хмільницького РВП ОСОБА_4 про арешт майна прокурору для усунення недоліків, оскільки з таким клопотанням може звернутись лише прокурор, звернулась до слідчого судді Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області з клопотанням про арешт майна, а саме на: автомобіль "Volvo FH 13 460", н.з. НОМЕР_1 ; причіп "Trailor SYY 3CXAC330", н.з. НОМЕР_2 , паливо дизельне, об`ємом 31 000 л, що знаходиться в резервуарі на причепі № НОМЕР_3 та сам резервуар, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_4 ; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_5 ; товарно-транспортну накладну на відпуск нафтопродуктів № 210087 від 14 листопада 2024 року. Ухвалою слідчого судді від 22.11.2024 накладено арешт на товарно-транспортну накладну на відпуск нафтопродуктів № 210087 від 14 листопада 2024 року, в іншій частині в задоволенні клопотання відмовлено. Також скаржник зазначає, що дизельне пальне об`ємом 31000 л, де б воно не знаходилось, ні резервуар РВС № 33, ні рідина білого кольору у причепі Nrailor SYY 3 СХАС330 речовими доказами у кримінальному провадженні не визнані, крім того, вони не вилучались також згідно протоколу огляду місця події. 22.11.2024 ТОВ "ДИЗЕЛЬ СМАРТ" в особі директора ОСОБА_6 звернулось до Хмільницького РВП із заявою про повернення тимчасово вилученого майна, але вилучене майно і досі не повернуто, а тому просить зобов`язати старшого групи слідчих - старшого слідчого СВ Хмільницького РВП ОСОБА_4 чи іншого слідчого, якого включено до групи слідчих, старшого групи прокурорів -прокурора Хмільницької окружної прокуратури ОСОБА_3 чи іншого прокурора, якого включено до групи прокурорів негайно повернути ТОВ "ДИЗЕЛЬ СМАРТ" паливо об`ємом 31000 л.

Адвокат ОСОБА_5 в судовому засіданні підтримав свою скаргу та просив її задовольнити. Повідомив суду, що вважає утримування належного ТОВ "Дизель Смарт" вилученого палива безпідставним і таким, що спричиняє збитки товариству та недоотримання відповідних платежів до бюджету. Таке зберігання без дотримання належних умов може спричинити погіршення якості пального та інші негативні наслідки.

Прокурор ОСОБА_3 та слідчий ОСОБА_4 в судовому засіданні заперечили щодо задоволення скарги, оскільки на ухвалу слідчої судді від 22.11.2024, якою було частково задоволено клопотання про накладення арешту на речові докази у кримінальному провадженні, оскаржено в апеляційному порядку. Відтак до набрання законної сили вказаним рішенням відсутні підстави для повернення вилученого майна, зокрема щодо якого заявлено клопотання.

Заслухавши пояснення заявника, дослідивши матеріали скарги, матеріали справ № 149/3685/24 та 149/3738/24, слідча суддя дійшла наступних висновків.

В провадженні СВ Хмільницького РВП ГУНП у Вінницькій області перебуває кримінальне провадження № 12024020210000489 внесене до ЄРДР 15.11.2024 за ч. 5 ст. 190 КК України.

Постановою старшого слідчого Хмільницького РВП ГУНП у Вінницькій області ОСОБА_4 від 16.11.2024 в даному кримінальному провадженні було визнано речовими доказами: автомобіль "Volvo FH 13 460", н.з. НОМЕР_1 ; причіп "Trailor SYY 3CXAC330", н.з. НОМЕР_2 у якому знаходиться рідина білого кольору, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_4 ; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_5 ; товарно-транспортну накладну на відпуск нафтопродуктів № 210087 від 14 листопада 2024 року.

21.11.2024 прокурор Хмільницької окружної прокуратури ОСОБА_3 звернулась до слідчого судді Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області з клопотанням про арешт майна, а саме на: автомобіль "Volvo FH 13 460", н.з. НОМЕР_1 ; причіп "Trailor SYY 3CXAC330", н.з. НОМЕР_2 , паливо дизельне, об`ємом 31 000 л, що знаходиться в резервуарі на причепі № НОМЕР_3 та сам резервуар, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_4 ; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_5 ; товарно-транспортну накладну на відпуск нафтопродуктів № 210087 від 14 листопада 2024 року.

Ухвалою слідчого судді від 22.11.2024 клопотання задоволено частково - накладено арешт на товарно-транспортну накладну на відпуск нафтопродуктів № 210087 від 14 листопада 2024 року, в іншій частині в задоволенні клопотання відмовлено.

22.11.2024 року ТОВ "Дизель Смарт" подало до Хмільницького РВП ГУНП у Вінницькій області заяву про повернення тимчасово вилученого 15.11.2024 року майна - 31000 літрів дизельного палива. Учасниками не осопорюється, що на час розгляду даної скарги вказане майно ТОВ "Дизель Смарт" не повернуто. Бездіяльність щодо ненадання відповіді на заяву про повернення тимчасово вилученого майна від 22.11.2024 (у формі процесуального рішення слідчого чи будь-якій іншій формі) в межах даної скарги не оскаржувалось.

26.11.2024 прокурором Хмільницької окружної прокуратури ОСОБА_3 до Вінницького апеляційного суду було направлено апеляційну скаргу на ухвалу слідчого судді від 22.11.2024, в якій прокурор ставить питання про скасування ухвали та задоволення клопотання у повному обсязі.

Статтею 55 Конституції України передбачено, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб, та забезпечення права на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого є і однією із загальних засад кримінального провадження, що знайшло своє втілення у ст. 24 КПК України, і кожному гарантується право на таке оскарження.

У своїй практиці Європейський суд з прав людини звертав увагу, що «стаття 6 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права" (рішення від 4 грудня 1995 року у справі «Белле проти Франції» (Bellet v. France), Series A № 333-B, crop. 42, пункт 36).

Відповідно до ч. 1 ст. 220 КПК України клопотання сторони захисту, потерпілого і його представника чи законного представника, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, про виконання будь-яких процесуальних дій та у випадках, установлених цим Кодексом, іншої особи, права чи законні інтереси якої обмежуються під час досудового розслідування, або її представника слідчий, дізнавач, прокурор зобов`язані розглянути в строк не більше трьох днів з моменту подання і задовольнити їх за наявності відповідних підстав.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 303 КПК України визначено, що на досудовому провадженні можуть бути оскаржені такі рішення, дії чи бездіяльність слідчого, дізнавача або прокурора, яка, зокрема, полягає у неповерненні тимчасово вилученого майна згідно з вимогами статті 169 цього Кодексу.

Пунктом 2 ч. 1 ст. 169 КПК України визначено, що тимчасово вилучене майно повертається особі, у якої воно було вилучено за ухвалою слідчого судді чи суду, у разі відмови у задоволенні клопотання прокурора про арешт цього майна.

Слідчий, прокурор після отримання судового рішення про відмову в задоволенні або про часткове задоволення клопотання про арешт тимчасово вилученого майна, судового рішення про повне або часткове скасування арешту тимчасово вилученого майна повинні негайно вжити заходів щодо виконання судового рішення та направити повідомлення про його виконання слідчому судді (ч. 3 ст. 169 КК України).

Як встановлено в судовому засіданні, ухвалою слідчого судді від 22.11.2024 накладено арешт на товарно-транспортну накладну на відпуск нафтопродуктів № 210087 від 14 листопада 2024 року, в іншій частині в задоволенні клопотання прокурора Хмільницької окружної прокуратури ОСОБА_3 про арешт майна (автомобіль "Volvo FH 13 460", н.з. НОМЕР_1 ; причіп "Trailor SYY 3CXAC330", н.з. НОМЕР_2 , паливо дизельне, об`ємом 31 000 л, що знаходиться в резервуарі на причепі № НОМЕР_3 та сам резервуар, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_4 ; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_5 ), відмовлено. 26.11.2024 прокурором Хмільницької окружної прокуратури ОСОБА_3 до Вінницького апеляційного суду було направлено апеляційну скаргу на ухвалу слідчого судді від 22.11.2024. На час розгляду даної скарги рішення за вказаною апеляційною скаргою судом апеляційної інстанції не ухвалено.

Надаючи оцінку доводам сторін кримінального провадження, слідча суддя керується також і тим, що зміст та форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження (ст. 7 КПК України), до яких, зокрема, відносяться, верховенство права; законність; недоторканність права власності; доступ до правосуддя та обов`язковість судових рішень; змагальність сторін та свобода в поданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості; забезпечення права на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності; диспозитивність. Позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченому КПК України. На підставах та в порядку, передбачених КПК України, допускається тимчасове вилучення майна без судового рішення (ст. 16 КПК України). Кожному на підставі ст. 24 КПК Українпи гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого в порядку, передбаченому КПК України.

За змістом ст. 532 КПК України ухвала слідчого судді, якщо інше не передбачено КПК України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим же Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції. Ухвала слідчого судді про арешт майна або відмову у ньому може бути оскаржена під час досудового розслідування в апеляційному порядку (п. 9 ч. 1 ст. 309 КПК України).

Таким чином, на даний час, клопотання прокурора Хмільницької окружної прокуратури ОСОБА_3 не є вирішеним, оскільки за результатами його розгляду відсутнє рішення, яке набрало законної сили, а тому у розумінні ст. 169 КПК України відсутні підстави для висновку про протиправність бездіяльності прокурора чи слідчого з цього питання.

За таких обставин слідчий суддя приходить до висновку, що представником ТОВ"ДИЗЕЛЬ СМАРТ" - адвокатом ОСОБА_5 помилково тлумачаться правові наслідки, передбачені ч. 2 ст. 169 КПК України, оскільки безпідставно ототожнюються поняття часткового задоволення клопотання про арешт майна (що передбачено ч. 3 ст. 173 КПК України) та постановлення ухвали про часткове задоволення клопотання про арешт майна (що передбачено ч. 6 ст. 173 КПК України), оскільки, на думку суду, розгляд клопотання є більш широким поняттям, та охоплює собою всю сукупність передбачених КПК України процедур, в тому числі й постановлення ухвали слідчим суддею суду першої інстанції та набрання нею законної сили. Такий висновок грунтується і на тому, що нормами КПК України не передбачено обов`язку слідчого, прокурора, інших уповноважених суб`єктів сторони обвинувачення негайно після постановлення ухвали слідчого судді (або в будь-який інший розумний строк до набрання відповідною ухвалою слідчого судді законної сили) про часткове накладення арешту повернути майно, щодо якого відмовлено в накладенні арешту. Натомість ст. 175 КПК України пов`язує негайне виконання арешту саме з фактом постановленням ухвали про арешт майна. Аналогічних правових наслідків щодо негайного виконання в разі відмови у накладенні арешту КПК України не містить.

Слідча суддя приймає до уваги доводи скаржника про те, що утримання вилученого майна, на яке він має право, може спричиняти негативні наслідки для його господарської діяльності, належного збереження та якості вилученого палива. Разом з тим, завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів усіх учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура (ст. 2 КПК України). При здійсненні кримінального провадження належить забезпечувати баланс інтересів усіх учасників для досягнення вказаних завдань.

За своєю правовою природою арешт майна як захід забезпечення кримінального провадження застосовується для забезпечення досягнення дієвості цього провадження. Безумовно, внаслідок вилучення майна з метою вирішення питання про накладення на нього арешту особа зазнає втручання з боку держави (в особі відповідних державних органів) у її право на мирне володіння таким майном у розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Разом з тим, під час кримінального провадження слідчий, інші службові особи органів державної влади зобов`язані неухильно додержуватися вимог Конституції України, КПК України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства (ст. 9 КПК України), і слідчим суддею в межах розгляду даної скарги підстав для зобов`язання слідчого, прокурора вчинити дії щодо негайоного повернення вилученого майна, щодо якого розглядається клопотання про накладення на нього арешту, не встановлено.

Посилання скаржника на наявність достатніх правових підстав вважати, що вилучене майно є власністю ТОВ"ДИЗЕЛЬ СМАРТ", в судовому засіданні іншими учасниками при розгляді скарги не оспорювалось, як і право звернення скаржника з таким клопотанням до слідчого судді. Водночас посилання на неналежний спосіб реалізації повноважень слідчого та прокурора при вирішенні процесуальних дій із вказаним майном (вилучення майна, визнання вилученого майна речовим доказом, накладенням арешту тощо) є предметом розгляду в рамках справи № 149/3685/24, рішення в якій оскаржується в апеляційному порядку, та не може бути за встановлених обставин переоцінено слідчим суддею в рамках розгляду даної справи.

За таких обставин, слідчий суддя приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення скарги.

Керуючись ст.ст. 2, 56, 169, 303, 306, 307, 309, 372, 376 КПК України, слідчий суддя,

УХВАЛИВ:

В задоволенні скарги представника ТОВ "ДИЗЕЛЬ СМАРТ" - адвоката ОСОБА_5 на бездіяльність слідчого та прокурора, яка полягає у неповерненні тимчасово вилученого майна, відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає. Заперечення проти ухвали можуть бути подані під час підготовчого провадження.

Слідчий суддя ОСОБА_1

Повний текст ухвали оголошено 02.12.2024 о 14:00 год.