Ухвала

від 28.11.2024 по справі 149/3772/24

ХМІЛЬНИЦЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

Справа № 149/3772/24

Провадження №1-кс/149/818/24

28.11.2024 р. м. Хмільник

Слідчий суддя Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області ОСОБА_1 за участю:

секретаря ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

слідчого ОСОБА_4 ,

заявника- директора ТОВ "Ренж Оіл" ОСОБА_5

розглянувши скаргу директора ТОВ "Ренж Оіл" ОСОБА_5 на бездіяльність слідчого та прокурора,

ВСТАНОВИВ:

ТОВ "Ренж Оіл" в особі директора ОСОБА_5 звернулось до слідчого судді Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області із скаргою на бездіяльність слідчого та прокурора, як полягає у неповерненні тимчасово вилученого майна. Так, скарга мотивована тим, що ухвалою слідчого судді від 22.11.2024 в справі № 149/3738/24 відмовлено в задоволенні клопотання прокурора Хмільницької окружної прокуратури ОСОБА_3 у кримінальному провадженні № 12024020210000489 від 15.11.2024 за ч. 5 ст. 190 КК України про арешт майна в частині арешту автомобіля "Volvo FH 13 460", н.з. НОМЕР_1 з причепом "Trailor SYY 3CXAC330", н.з. НОМЕР_2 . 22.11.2024 скаржник звертався до Хмільницького РВП із заявою про повернення тимчасово вилученого майна, але вилучене майно і досі не повернуто, а тому просить зобов`язати слідчих та прокурорів у даному кримінальному провадженні негайно повернути вищезазначене майно.

ОСОБА_5 в судовому засіданні підтримав свою скаргу та просив задовольнити з мотивів зазначених в скарзі.

Прокурор ОСОБА_3 та слідчий ОСОБА_4 в судовому засіданні заперечили щодо задоволення скарги, оскільки на ухвалу слідчої судді від 22.11.2024 було направлено апеляційну скаргу, а тому рішення слідчого судді законної сили не набрало, підстави для повернення вилученого майна на даний час відсутні.

Заслухавши пояснення заявника, дослідивши матеріали скарги, слідчий суддя дійшов наступного висновку.

В провадженні СВ Хмільницького РВП ГУНП у Вінницькій області перебуває кримінальне провадження № 12024020210000489, внесене до ЄРДР 15.11.2024 за ч. 5 ст. 190 КК України. Ухвалою слідчого судді від 22.11.2024 в справі № 149/3738/24 частково задоволено клопотання прокурора про накладення арешту на майно, зокрема відмовлено в задоволенні клопотання в частині арешту автомобіля "Volvo FH 13 460", н.з. НОМЕР_1 з причепом "Trailor SYY 3CXAC330", н.з. НОМЕР_2 , а також відповідних свідоцтв про реєстрацію транспортних засобів, що не заперечуалось учасниками під час рогляду скарги. 26.11.2024 прокурором Хмільницької окружної прокуратури ОСОБА_3 до Вінницького апеляційного суду було направлено апеляційну скаргу на ухвалу слідчого судді від 22.11.2024.

Клопотань щодо дослідження судом додаткових матеріалів і доказів при розгляді даної скарги учасниками не заявлялося.

22.11.2024 директор ТОВ "Ренж Оіл" звернувся до Хмільницького РВП ГУНП у Вінницькій області із заявою про повернення вилученого майна, а саме:автомобіля "Volvo FH 13 460", н.з. НОМЕР_1 з причепом "Trailor SYY 3CXAC330", н.з. НОМЕР_2 .

Статтею 55 Конституції України передбачено, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб, та забезпечення права на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого є і однією із загальних засад кримінального провадження, що знайшло своє втілення у ст. 24 КПК України, і кожному гарантується право на таке оскарження.

У своїй практиці Європейський суд з прав людини звертав увагу, що «стаття 6 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права" (рішення від 4 грудня 1995 року у справі «Белле проти Франції» (Bellet v. France), Series A № 333-B, crop. 42, пункт 36).

Відповідно до ч. 1 ст. 220 КПК України клопотання сторони захисту, потерпілого і його представника чи законного представника, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, про виконання будь-яких процесуальних дій та у випадках, установлених цим Кодексом, іншої особи, права чи законні інтереси якої обмежуються під час досудового розслідування, або її представника слідчий, дізнавач, прокурор зобов`язані розглянути в строк не більше трьох днів з моменту подання і задовольнити їх за наявності відповідних підстав.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 303 КПК України визначено, що на досудовому провадженні можуть бути оскаржені такі рішення, дії чи бездіяльність слідчого, дізнавача або прокурора, яка, зокрема, полягає у неповерненні тимчасово вилученого майна згідно з вимогами статті 169 цього Кодексу.

Пунктом 2 ч. 1 ст. 169 КПК України визначено, що тимчасово вилучене майно повертається особі, у якої воно було вилучено за ухвалою слідчого судді чи суду, у разі відмови у задоволенні клопотання прокурора про арешт цього майна.

Слідчий, прокурор після отримання судового рішення про відмову в задоволенні або про часткове задоволення клопотання про арешт тимчасово вилученого майна, судового рішення про повне або часткове скасування арешту тимчасово вилученого майна повинні негайно вжити заходів щодо виконання судового рішення та направити повідомлення про його виконання слідчому судді (ч. 3 ст. 169 КК України).

Як встановлено в судовому засіданні, ухвалою слідчого судді від 22.11.2024 відмовлено в задоволенні клопотання про накладення арешту на автомобіль "Volvo FH 13 460", н.з. НОМЕР_1 з причепом "Trailor SYY 3CXAC330", н.з. НОМЕР_2 , свідоцтв про реєстрацію відповідних транспортних засобів.

Надаючи оцінку доводам сторін кримінального провадження, слідча суддя керується також і тим, що зміст та форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження (ст. 7 КПК України), до яких, зокрема, відносяться, верховенство права; законність; недоторканність права власності; доступ до правосуддя та обов`язковість судових рішень; змагальність сторін та свобода в поданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості; забезпечення права на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності; диспозитивність. Позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченому КПК України. На підставах та в порядку, передбачених КПК України, допускається тимчасове вилучення майна без судового рішення (ст. 16 КПК України). Кожному на підставі ст. 24 КПК Українпи гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого в порядку, передбаченому КПК України.

За змістом ст. 532 КПК України ухвала слідчого судді, якщо інше не передбачено КПК України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим же Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції. Ухвала слідчого судді про арешт майна або відмову у ньому може бути оскаржена під час досудового розслідування в апеляційному порядку (п. 9 ч. 1 ст. 309 КПК України).

Таким чином, на даний час, клопотання прокурора Хмільницької окружної прокуратури ОСОБА_3 не є вирішеним, оскільки за результатами його розгляду відсутнє рішення, яке набрало законної сили, а тому у розумінні ст. 169 КПК України відсутні підстави для висновку про протиправність бездіяльності прокурора чи слідчого з цього питання.

За таких обставин слідчий суддя приходить до висновку, що директором ТОВ "Ренж Оіл" помилково тлумачаться правові наслідки, передбачені ч. 2 ст. 169 КПК України, оскільки безпідставно ототожнюються поняття часткового задоволення клопотання про арешт майна (що передбачено ч. 3 ст. 173 КПК України) та постановлення ухвали про часткове задоволення клопотання про арешт майна (що передбачено ч. 6 ст. 173 КПК України), оскільки, на думку суду, розгляд клопотання є більш широким поняттям, та охоплює всю сукупність передбачених КПК України процедур, в тому числі й постановлення ухвали слідчим суддею суду першої інстанції та набрання нею законної сили. Такий висновок грунтується і на тому, що нормами КПК України не передбачено обов`язку слідчого, прокурора, інших уповноважених суб`єктів сторони обвинувачення негайно після постановлення ухвали слідчого судді (або в будь-який інший розумний строк до набрання відповідною ухвалою слідчого судді законної сили) про часткове накладення арешту повернути майно, щодо якого відмовлено в накладенні арешту. Натомість ст. 175 КПК України пов`язує негайне виконання арешту саме з фактом постановленням ухвали про арешт майна. Аналогічних правових наслідків щодо негайного виконання ухвали в частині відмови у накладенні арешту КПК України не містить.

Слідча суддя приймає до уваги доводи скаржника про те, що утримання вилученого майна, на яке він має право, може спричиняти негативні наслідки для його діяльності та утруднює реалізацію його прав щодо відповідного майна, на яке він має право. Разом з тим, завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів усіх учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура (ст. 2 КПК України). При здійсненні кримінального провадження належить забезпечувати баланс інтересів усіх учасників для досягнення вказаних завдань.

За своєю правовою природою арешт майна як захід забезпечення кримінального провадження застосовується для забезпечення досягнення дієвості цього провадження. Безумовно, внаслідок вилучення майна з метою вирішення питання про накладення на нього арешту особа зазнає втручання з боку держави (в особі відповідних державних органів) у її право на мирне володіння таким майном у розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Разом з тим, під час кримінального провадження слідчий, інші службові особи органів державної влади зобов`язані неухильно додержуватися вимог Конституції України, КПК України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства (ст. 9 КПК України), і слідчим суддею в межах розгляду даної скарги підстав для зобов`язання слідчого, прокурора негайоно повернути вилучене майно, щодо якого на даний час відсутнє остаточне рішення суду, що набрало законної сили, з питання про накладення на нього арешту, не встановлено.

Щодо ненадання відповіді на заяву про повернення тимчасово вилученого майна від 22.11.2024 (відсутність ухваленого рішення слідчого у будь-якій формі) слідчий суддя зазначає, що в межах даної скарги дане питання не оскаржувалось.

За таких обставин, слідчий суддя приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення скарги.

Керуючись ст.ст. 2, 56, 169, 303, 306, 307, 309, 372, 376 КПК України, слідчий суддя,

УХВАЛИВ:

В задоволенні скарги директора товариства з обмеженою відповідальністю "Ренж Оіл" ОСОБА_5 на бездіяльність слідчого та прокурора - відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає. Заперечення проти ухвали можуть бути подані під час підготовчого провадження.

Слідчий суддя ОСОБА_1

Повний текст ухвали оголошено 02.12.2024 о 14:20 год.