Рішення

від 26.11.2024 по справі 127/13030/24

ВІННИЦЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 127/13030/24

Провадження № 2/127/1703/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 листопада 2024 рокумісто Вінниця

Вінницький міський суд Вінницької області

в складі головуючого судді Бойка В.М.,

при секретарі Боярова В.В.,

представника позивача ОСОБА_1 ,

відповідача ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) осіб в місті Вінниці цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 , за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору ТДВ "СК "Альфа-Гарант" про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки,

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_3 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 , за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору ТДВ "СК "Альфа-Гарант" про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки.

Позов мотивовано тим, що 29.01.2023 року близько 18.05 год. ОСОБА_2 керуючи автомобілем марки Opel, д.н.з. НОМЕР_1 , рухаючись по вул.8-го Березня в м.Вінниці в напрямку до вул.Маріупольська в районі нерегульованого пішоходного переходу допустив наїзд на позивачку ОСОБА_4 , яка перетинала проїзну частину по напрямку руху автомобіля. Внаслідок вказаного ДТП позивачку було важко травмовано - внутрішньочрепна травма, вогнищевий забій головного мозку, субарахноїдальний крововилив, поверхнева травма інших частин голови, забій грудної клітки, множинні переломи 5 ребер, травматичний пневмоторакс, закритий подвійний перелом обох кісток лівої гомілки зі зміщенням. При цьому, позивачка зазначила, що її вини, як пішохода в ситуації, що склалася при ДТП не було, вона переходила дорогу згідно ПДР. На даний час позивачка продовжує лікування та має отримати групу інвалідності, що виникла в резельтаті ДТП. Відповідач ОСОБА_2 будь-яких коштів на лікування позивачці не відшкодував, та поводиться так ніби він не спричинив позивачці будь-якої шкоди. Моральна шкода, яку позивачка зазнала полягає у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, та порушення стосунків з оточуючими її людьми. Позивачка є фізично обмеженою у зв`язку з каліцтвом, цей факт спричинив перешкоди у спілкуванні з оточуючими її друзями, знайомими. Вона не може як раніше виконувати побутову роботу та після трагедії веде обмежений спосіб життя, рідко виходить з дому, у неї порушився стан здоров`я, вона погано спить, занизилася самооцінка, вона втратила віру у справедливість. Враховуючи вищевикладене, позивачка просила суд стягнути з відповідача ОСОБА_2 завдану моральну шкоду у розмірі 150000,00 грн.

Ухвалою суду від 02.05.2024 року відкрито провадження по справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення виклику осіб з роз`ясненням процесуальних прав учасників справи, зокрема, щодо надання у визначені строки відповідачем відзиву на позов, а позивачем письмової відповіді на такий відзив.

Ухвалою суду від 05.07.2024 року вирішено перейти до розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) осіб.

09.09.2024 року на адресу суду від відповідача ОСОБА_2 надійшов відзив на позовну заяву, у якому він зазначив, що позовні вимоги позивачки він не визнає у повному обсязі, оскільки в ситуації, яка склалася при ДТП він не мав технічної можливості попередити наїзд на пішохода ОСОБА_3 , що підтверджується висновком судово-технічної експертизи. Крім того, постановою слідчого СВ Вінницького РУП ГУНП у Вінницькій області Вітюка В.А. від 29.04.2023 року було закрито кримінальне провадження за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.286 КК України відносно ОСОБА_2 , тому моральна шкода, яку позивачка хоче стягнути з відповідача є необгрунтованою. Позивачкою не надано будь-яких доказів на підтвердження відсутності умислу в її діях, не доведено наявність протиправної дії заподіювача шкоди та наявності зв`язку між протиправною дією та шкодою. Просив відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Ухвалою суду від 24.10.2024 року було залучено до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору ТДВ СК «Альфа-Гарант».

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив задовольнити.

Відповідач ОСОБА_2 в судовому засіданні позовні вимоги не визнав у повному обсязі, просив суд відмовити у його задоволенні.

Представник третьої особи ТДВ «СК «Альфа-Гарант» до судового засідання не з`явився, про час, дату та місце розгляду справи повідомлявся судом у встановленому законом порядку.

Суд дослідивши матеріали цивільної справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, дійшов висновку про часткове задоволення вимог позовної заяви з наступних підстав.

Судом встановлено, що 29.01.2023 року близько 18.05 год. ОСОБА_2 керуючи автомобілем марки Opel, д.н.з. НОМЕР_1 , рухаючись по вул.8-го Березня в м.Вінниці в напрямку до вул.Маріупольська в районі нерегульованого пішоходного переходу допустив наїзд на позивачку ОСОБА_4 , яка перетинала проїзну частину по напрямку руху автомобіля.

Згідно ч. 6 ст. 82 ЦПК України, вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом (ч. 4 ст. 82 ЦПК України).

Постановою слідчого ВРЗСТ СА Вінницького РУП ГУНП у Вінницькій області від 29.04.2023 року кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за №12023020010000160 від 30.01.2023 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.286 КК України відносно ОСОБА_2 закрито (а.с.8-9).

Досудовим розслідуванням було встановлено, що 29.01.2023 року близько 18 години 05 хвилини водій ОСОБА_2 , керуючи технічно-справним автомобілем марки «ОПЕЛЬ», державний номерний знак НОМЕР_2 , рухаючись по проїзній частині вулиці 8-го Березня в місті Вінниці, в напрямку вулиці Маріупольської, в районі перехрестя з вулицею Івана Франка, допустив наїзд на пішохода ОСОБА_3 , яка не переконавшись у власній безпеці, раптово розпочала перетинату проїзну частину вулиці по розмітці нерегульованого пішоходного переходу, справа-наліво відносно напрямку руху автомобіля. Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди пішохід ОСОБА_3 , відповідно до висновку судово-медичної експертизи №286 від 24.04.2023 року отримала тілесні ушкодження у вигляді сполучної травми тіла: «Закритої черепно-мозкової травми - забою головного локального субарахноїдального крововиливу зліва, забою м?яких тканин підшкірна гематома та скронево-лобної ділянки; закритої травми грудної клітки - перелом 2, 3, 5, 6, 7-го ребер зліва, парціального лівобічного пневматораксу, забою лівої легені; закритого подвійного лівої великогомілкової кістки у верхній третині зі зміщенням та середній третині без зміщення, закритого субкапітального перелому малогомілкової кістки в верхній третині», які за ступенем тяжкості належать до тілесних ушкоджень середньої тяжкості, оскільки не являлися небезпечними для життя в момент спричинення і не супроводжувалися загрозливими для життя явищами, за своїм характером переломи кісток лівої гомілки та ребер зліва спричинили тривалий (більше 21 дня) розлад здоров`я.

В даній дорожній ситуації дії водія ОСОБА_2 регламентувались вимогами п. п. 12.2, 18.1 Правил дорожнього руху України, де зазначено: п. 12.2 - «У темну пору доби та в умовах недостатньої видимості швидкість руху повинна бути такою, щоб водій мав змогу зупинити транспортний засіб у межах видимості дороги»; п. 18.1 - «Водій транспортного засобу, що наближається до нерегульованого пішохідного переходу, на якому перебувають пішоходи, повинен зменшити швидкість, а в разі потреби зупинитися, щоб дати дорогу пішоходам, для яких може бути створена перешкода чи небезпека». Дії пішохода ОСОБА_3 регламентувались вимогами п. 4.14 (а, б) Правил дорожнього руху України, де зазначено : п. 4.14 (а, б) - «Пішоходам забороняється: а) виходити на проїзну частину, не впевнившись у відсутності небезпеки для себе та інших учасників руху; б) раптово виходити, вибігати на проїзну частину, в тому числі на пішохідний перехід.

Відповідно до висновків судово-автотехнічних експертиз №CE-19/102-23/4840-IТ від 14.03.2023, №CE-19/102-23/7059-IТ від 14.04.2023 року - «В ситуації, яка склалася, дії водія ОСОБА_2 регламентувались вимогами п. п. 12.2, 18.1 ПДР України. Безпечна швидкість руху автомобіля в даних дорожніх умовах складала не більше 64.0-66.2 км/год. В даній дорожній обстановці водій ОСОБА_2 не мав технічної можливості попередити наїзд на пішохода ОСОБА_3 шляхом виконання вимог п. 18.1 Правил дорожнього руху України. В діях водія автомобіля марки «Опель», д.н.з. НОМЕР_2 невбачається невідповідностей вимогам п. 18.1 Правил дорожнього руху України, які, з технічної точки зору, знаходились би в причинному зв?язку із наслідками ДТП».

На підставі викладеного, приймаючи до уваги, що порушення п. 4.14 (а, б) ПДР України пішоходом ОСОБА_3 знаходяться у причинному зв?язку з наслідками в діях водія ОСОБА_2 не вбачається невідповідностей вимогам Правил дорожнього руху України, які б знаходились у причинному зв?язку з наслідками, так як останній рухався в межах допустимої безпечної швидкості, в момент виникнення небезпеки не мав технічної можливості своїми односторонніми діями попередити ДТП, тому в діях ОСОБА_2 відсутній склад кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, керуючись п. 2 ч. 1 ст. 284, ст. 110 КПК України, - закрито криімнальне провадження.

Відповідно до Угоди про розмір страхового відшкодування ТДВ СК «Альфа-гарант» та ОСОБА_3 досягли згоди про виплату ОСОБА_5 15000,00 грн. страхового відшкодування (а.с.10).

Відповідно до Виписки із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого травматологічного віддідення №1403 від 17.02.2023 року ОСОБА_3 поставлено діагноз: сполучна травма тіла, ЗЧМТ. Забій головного мозку легкого ступеню. Локальний САК. Забій м`яких тканин скронево-лобної ділянки. Закрита травма грудної тканини. Переломи 2,3,5,6,7 ребер зліва. Парціальний пневмоторакс зліва. Закритий подвійний перелом обох кісток лівої гомілки у с/З зі зміщенням та с/З без зміщення (а.с.55).

Відповідно до Видаткової накладної №14 від 31.01.2023 року вартість гомілкового інтрамедулярного стриженя (титан) складає 21800,00 грн (а.с.56).

З Виписки із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого від 25.01.2024 року вбачається, що хвора отримала невиробничу травму 29.01.2023 року, внаслідок ДТП, була збита автомобілем. БШМД доставлена в КНП "ВМКЛ ШМД", госпіталізована в відділення політравми. Стаціонарне лікування проходила в МКЛ ШМД з 29.01.2023 року по 17.02.2023. Оперативне лікування було здійснено 29.01.2023 року проведення шпиці через ліву п?яткову кістку, 01.02.2023 року інтрамедулярний остеосинтез лівої великогомілкової кістки блокованим стержнем "IRENE". 03.02.2023 року торакоцентез. Дренування плевральної порожнини зліва за Бюлау. 3 28.02.2023 року по 01.05.2023 року знаходилась на амбулаторному лікуванні в ЦПМСД №5 . Повторне стаціонарне лікування в МКЛ ШМД з 02.05.2023 року по 04.05.2023 року. 04.05.2023 року видалення блокуючого гвинта із проксимального відділу ліво великогомілкової кістки. З метою проведення динамізації блокованого стержня. Не дивлячись на проведене лікування хвору продовжує турбувати біль у місцях переломів, головний біль, запаморочення, загальна слабкість, біль в грудній клітці. Хода щадна кульгавість на ліву ногу. 19.09.2023 року оглянута на МСЕК, визнана інвалідом IIІ гр. (а.с.5).

Згідно Довідки до акту огляду МСЕК №357554 від 20.09.2023 року ОСОБА_3 отримала групу інвалідності - ІІІ, строком до 01.10.2024 року (а.с.38-39).

З Довідки про доходи ОСОБА_3 вбачається, що остання працює в АТ «А-Банк» касиром-операціоністом. За період з 01.01.2024 року по 30.09.2024 року загальна сума доходу складає 161757,08 грн (а.с.48).

Також, згідно Довідки про доходи ТОВ «ТД «Міст Експрес», за період з січня 2023 року по вересень 2023 року дохід ОСОБА_3 складав 38564,36 грн. За період з лютого по серпень заробітну плату не отримувала. (а.с.49).

Згідно з пунктом 3 частини другої статті 11 ЦК України підставою виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є завдання майнової (матеріальної шкоди) та моральної шкоди іншій особі.

Відповідно до ч. 1 ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Згідно з ч. 2, 5 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Відповідно до ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з загальними підставами цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану.

При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Вказані висновки викладено у постанові Верховного Суду від 10 серпня 2022 року у справі № 635/6868/16-ц.

Згідно з ч.ч.2, 5 ст.1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Отже, обов`язок доведення вини, власника або володільця джерела підвищеної небезпеки покладено саме на власника або володільця джерела підвищеної небезпеки.

Якщо груба необережність потерпілого сприяла виникненню або збільшенню шкоди, то залежно від ступеня вини потерпілого (а в разі вини особи, яка завдала шкоди, також залежно від ступеня її вини) розмір відшкодування зменшується, якщо інше не встановлено законом (ч.2 ст.1193 ЦК України).

Верховний Суд у постанові від 21.04.2021 у справі №450/4163/18 зазначив, що особливістю відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки (крім випадку відшкодування шкоди, завданої внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки), є те, що володілець такого джерела зобов`язаний відшкодувати завдану шкоду незалежно від його вини. Разом з цим, відповідальність за шкоду, заподіяну джерелом підвищеної небезпеки, має свої межі, за якими відповідальність виключається. До них належать непереборна сила та умисел потерпілого. Обов`язок доведення умислу потерпілого або наявності непереборної сили законом покладається також на володільця джерела підвищеної небезпеки, оскільки діє цивільно-правова презумпція заподіювача шкоди. У той же час чинне законодавство не передбачає такої підстави для звільнення від відповідальності в частині відшкодування моральної шкоди власника джерела підвищеної небезпеки, як вина потерпілого.

Судом встановлено, що внаслідок дій відповідача ОСОБА_2 позивач зазнала душевних страждань у зв`язку з отриманням каліцтва. Позивачка була змушена змінити звичний для себе спосіб життя, у зв`язку з лікуванням, втратила можливість вільно пересуватися, що спричинило ряд незручностей та проблем. Вказані обставини вплинули на позивачку негативно.

Згідно з ч.4 ст.1193 ЦК України суд може зменшити розмір відшкодування шкоди, завданої фізичною особою, залежно від її матеріального становища, крім випадків, коли шкоди завдано вчиненням злочину.

Положення ст.1193 ЦК України про зменшення розміру відшкодування з урахуванням ступеня вини потерпілого застосовуються і в інших випадках завдання шкоди майну, а також фізичній особі, однак у кожному разі підставою для цього може бути груба необережність потерпілого (перебування у нетверезому стані, нехтування правилами безпеки руху тощо), а не проста необачність.

Питання про те, чи є допущена потерпілим необережність грубою (ч.2 ст.1193 ЦК України), у кожному конкретному випадку має вирішуватися з урахуванням фактичних обставин справи (характеру дії, обставин завдання шкоди, індивідуальних особливостей потерпілого, його стану тощо).

Визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди, суд керується положеннями ч.3 ст.23 ЦК України та враховує глибину та тривалість моральних страждань позивачки, яких вона зазнали внаслідок ДТП та отриманої травми, характер та тривалість її немайнових втрат, порушення укладу її життя та соціальних зв`язків, часу та зусиль, необхідних для відновлення душевного спокою та попереднього життєвого стану, та зважаючи на невідворотність завданої шкоди.

Також, визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди, суд враховує, що порушення п. 4.14 (а, б) ПДР України пішоходом ОСОБА_3 знаходяться у причинному зв?язку з наслідками, та те що в діях водія ОСОБА_2 не вбачалося невідповідностей вимогам Правил дорожнього руху України, які б знаходились у причинному зв?язку з наслідками, так як останній рухався в межах допустимої безпечної швидкості, та в момент виникнення небезпеки не мав технічної можливості своїми односторонніми діями попередити ДТП. Тому, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, вважає за необхідне позовні вимоги про відшкодування моральної шкоди задовольнити частково та стягнути з відповідача ОСОБА_2 на користь позивачки ОСОБА_3 моральну шкоду у розмірі 75000,00 грн.

Таким чином, аналізуючи надані докази та даючи їм правову оцінку, враховуючи встановлені судом і наведені вище обставини, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин, та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Суд вважає за необхідне здійснити розподіл судових витрат з урахуванням часткового задоволення позовних вимог, у розмірі 750,00 грн. судового збору, який пілягає стягненню з відповідача на користь держави.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 13, 81, 259, 263-265, 273 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 моральну шкоду в розмірі 75 000 (сімдесят п`ять тисяч) гривень 00 копійок.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір в розмірі 750 (сімсот п`ятдесят) гривень 00 копійок.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Учасники справи:

Позивач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП - НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_1 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП - невідомо, адреса: АДРЕСА_2 .

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: ТДВ СК «Альфа-Гарант», код ЄДРПОУ - 32382598, адреса: м.Київ, вул.Г.Тороповського, буд.14.

Повний текст судового рішення складено 02.12.2024 року.

Суддя: