Рішення

від 04.11.2024 по справі 469/849/24

БЕРЕЗАНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

04.11.2024 Справа №469/849/24 2/469/539/24

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 жовтня 2024 року селище Березанка

Березанський районний суд Миколаївської області у складі:

головуючого - судді - Тавлуя В.В.,

за участі секретаря судових засідань - Рогозевич С.О., учасники справи:

позивач ОСОБА_1 - не з`явилась,

представник позивача адвокат Ткаченко О.І. - не з`явилася,

відповідач ОСОБА_1 - не з`явився,

представник третьої особи Березанського відділу ДВС

у Миколаївському районі Миколаївської області

Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) - не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в селищі Березанка цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_1 , Березанський відділ державної виконавчої служби у Миколаївському районі Миколаївської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса), про звільнення від сплати аліментів,-, -

ВСТАНОВИВ:

Позивачка 29 травня 2024 року звернулась до суду з вказаним позовом, у якому просить звільнити її від сплати аліментів на користь ОСОБА_1 на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , які стягуються на підставі судового наказу Березанського районного суду Миколаївської області від 25 вересня 2020 року у справі №469/636/20, за період з березня 2022 року по травень 2023 року.

В обгрунтування позову вказує на те, що в період з березня 2022 року і по травень 2023 року дитина фактично проживала з нею в республіці Чехія місто Прага та перебувала на її повному утриманні.

З 24 лютого 2022 року розпочалося збройне вторгнення на територію України російської федерації та оголошено воєнний стан. У зв`язку з повномасштабним вторгненням на територію України російської федерації Указом Президента України від 24.02.2022 року за №64/2022, затвердженим Законом від 24.02.2022 року №2102-IX, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. Військовий стан не завершено і до теперішнього часу.

Хвилюючись за життя та здоров`я сина, дитина прибула до неї в Чехію, в супроводі своєї старшої сестри (доньки позивачки). Позивачка на той час проживала у місті Прага Чехії, де вона разом з сином винайняла квартиру, дитина була зарахована до школи на навчальний рік 2021-2022 і навчалась до 30 червня 2022 року.

Позивачка зазначає, що протягом проживання дитини з позивачкою в місті Прага Чехія з березня 2022 року по травень 2023 року, дитина перебувала на її повному утриманні, батько за цей час коштів на утримання сина не надавав, а тому вважає, що за період з березня 2022 року по травень 2023 року вона має бути звільнена від сплати аліментів на користь батька дитини ОСОБА_1

30 травня 2024 року судом відкрито провадження у справі та призначено судове засідання для розгляду по суті у порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

У судове засідання позивачка та її представник адвокат Ткаченко О.І. не з`явилися, позивачка надала заяву про підтримання позовних вимог у повному обсязі та розгляд справи за її відсутності (а.с.42).

Відповідач у судове засідання не з`явився, надав суду відзив від 24 серпня 2024 року, у якому просив відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

В обгрунтування заперечень проти позову зазначив, що розмір заборгованості по аліментам, визначений державним виконавцем станом на 01.05.2024 року в сумі 102688,75 грн., позивачкою не оскаржено, позивачка працездатна, отримувала доходи у період утворення заборгованості, нею не спростовано розмір нарахованої заборгованості і, на думку відповідача, не доведено наявності обставин які були б підставою для звільнення її від сплати існуючої заборгованості.

Дитина, перебуваючи на території Чехії, знаходилась на повному утриманні цієї країни як біженець та отримувала соціальну виплату, а тому твердження позивачки про повне утримання нею дитини є необгрунтованим (а.с.26-36).

Представник третьої особи Березанського відділу державної виконавчої служби у Миколаївському районі Миколаївської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) у судове засідання не з`явився, про дату, час і місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Оскільки сторони висловили свою позицію щодо заявлених вимог у поданих до суду заявах та їх неявка не перешкоджає розгляду справи по суті, суд ухвалив розглянути справу за відсутності учасників справи.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до таких висновків.

Судом встановлено, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі, який рішенням Березанського районного суду Миколаївської області від 22 жовтня 2018 року розірвано, та є батьками неповнолітньої дитини ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Судовим наказом від 25 вересня 2020 року, виданим Березанським районним судом Миколаївської області у справі №469/636/20 (2-н/469/66/20), з позивачки стягнуто на користь аліменти на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 (однієї чверті) від усіх видів заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, щомісячно, починаючи з 19 серпня 2020 року і до досягнення дитиною повноліття (а.с.11-12).

З розрахунку заборгованості зі сплати аліментів, виконаного державним виконавцем у ВП № НОМЕР_3, вбачається, що розмір заборгованості по аліментах позивачки за вказаним судовим наказом станом на 08 травня 2024 рокау за період з серпня 2020 року по квітень 2024 року становить 102688, 75 грн. (а.с.33-35).

Як встановлено судом, неповнолітній син сторін ОСОБА_2 у період з березня 2022 року по травень 2023 року проживав разом з позивачкою в м.Прага Чехії та перебував на її утриманні.

Вказані обставини відповідачем не опорюються і підтверджуються паспортом позивачки з відміткою про перетин державного кордону (а.с.5), договором оренди житлового приміщення - квартири АДРЕСА_1 , 149 00 Прага, укладеним між Каміл Мрва та позивачкою ОСОБА_3 на строк з 01 листопада 2022 року по 30 квітня 2023 року (а.с.6-10); дозволом на перетин державного кордону та перебування на ім`я ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з 12 березня 2022 року по 11.03.2023 року (а.с.3 на звороті-4); рішенням про зарахування дитини ОСОБА_2 до початкової школи, Прага 4, КЕ Катержинкам 1400, на навчальний рік 2021-2022 від 29.04.2022 року (а.с.15-16); табелем успішності та підтвердженням про навчання (а.с.13-14, 17-18).

Цивільним кодексом України визначено, що місцем проживання фізичної особи у віці від десяти до чотирнадцяти років є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров`я тощо, в якому вона проживає, якщо інше місце проживання не встановлено за згодою між дитиною та батьками (усиновлювачами, опікуном) або організацією, яка виконує щодо неї функції опікуна (ч. 3 ст. 29); фізична особа, яка досягла чотирнадцяти років, вільно обирає собі місце проживання, за винятком обмежень, які встановлюються законом (ч. 2 ст. 29).

Частиною 8 статті 71 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що спори щодо розміру заборгованості із сплати аліментів вирішуються судом за заявою заінтересованої особи у порядку, встановленому законом.

Відповідно до частин 1, 2 статті 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована постановою Верховної Ради України №789-ХІІ від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Відповідно до ст.3 Конвенції ООН про права дитини, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Статтею 18 Конвенції проголошено принцип загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Відповідно до статті 8 Закону України від 26 квітня 2001 року № 2402-ІІІ «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Крім того, визначальним при вирішенні спору суд визнає гарантоване Конституцією та законами України право дитини на належне повноцінне її утримання.

Так, одним із основних прав дитини є право на утримання, яке кореспондується з конституційним обов`язком батьків утримувати дітей до їх повноліття.

Відповідно до частини другої статті 51 Конституції України батьки зобов`язані утримувати дітей до їх повноліття. Сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою (частина третя статті 51 Конституції України).

Спірні правовідносини регулюються положеннями СК України

Згідно зі ст.180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Способи захисту сімейних прав та інтересів встановлені ч.2 ст.18 СК України, згідно із нормами якої способами захисту сімейних прав та інтересів зокрема є припинення правовідношення, а також його анулювання.

Ст.179 СК України передбачає, що аліменти, одержані на дитину, є власністю дитини. Той із батьків або інших законних представників дитини, на ім`я якого виплачуються аліменти, розпоряджається аліментами виключно за цільовим призначенням в інтересах дитини. Неповнолітня дитина має право брати участь у розпорядженні аліментами, одержаними на її утримання.

Відповідно до Закону, батьки зобов`язані утримувати своїх дітей незалежно від того, перебувають вони в шлюбі чи шлюб між ними розірвано. Обов`язок батьків утримувати своїх дітей є безумовним і не залежить від того, чи є батьки працездатними й чи є в них кошти, достатні для надання утримання, а лише враховується судом при визначенні розміру стягуваних аліментів.

Положеннями частин другої та третьої статті 181 СК України визначено, що за домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі.

Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.

Відповідно до п.17 постанови № 3 Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», право на звернення до суду із заявою про стягнення аліментів і, відповідно, право на отримання аліментів має той з батьків, з ким проживає дитина.

Згідно зі ст.273 СК України, якщо матеріальний або сімейний стан особи, яка сплачує аліменти, чи особи, яка їх одержує, змінився, суд може за позовом будь-кого з них змінити встановлений розмір аліментів або звільнити від їх сплати.

Суд може звільнити від сплати аліментів осіб, зазначених у статтях 267 - 271 цього Кодексу, за наявності інших обставин, що мають істотне значення.

З аналізу статей 267 - 271 СК України вбачається, що припинення стягнення аліментів є можливим у тому випадку, коли одержувач аліментів, наприклад, мати дитини, не витрачає отримувані нею аліменти на дитину, або ж у випадку, коли дитина з певного часу перебуває на утриманні іншого з батьків, з якого вже стягуються аліменти. У такому випадку відбувається припинення стягнення аліментів на ім`я одержувача аліментів - матері дитини. Водночас обов`язок батька - платника аліментів утримувати дитину не припиняється.

З наведеного вбачається, що факт проживання дитини з матір`ю, з якої стягуються аліменти на користь батька на утримання дитини, є істотною обставиною для звільнення позивачки від сплати аліментів.

Згідно із ч.2 ст.197 СК України за позовом платника аліментів суд може повністю або частково звільнити його від сплати заборгованості за аліментами, якщо вона виникла у зв`язку з його тяжкою хворобою або іншою обставиною, що має істотне значення.

З аналізу даної правової норми вбачається, що повне або часткове звільнення платника аліментів від сплати заборгованості за аліментами можливе лише за його позовом і лише тоді, коли заборгованість виникла у зв`язку із його тяжкою хворобою або іншою обставиною, що має істотне значення. Питання про те, чи мають обставини, на які посилається платник аліментів, істотне значення, у кожному конкретному випадку вирішує суд.

Відповідно, лише за наявності вищевказаних обставин, що мають істотне значення платник аліментів може бути повністю або частково звільнений від сплати заборгованості за ними на підставі судового рішення.

Висновки щодо застосування зазначених вище норм права викладені у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 29 червня 2022 року у справі № 596/826/21 за позовом про припинення стягнення аліментів з батька, звільнення від сплати заборгованості, стягнення аліментів з матері, відповідно до яких нарахування аліментів за період, коли дитина не проживала з матір`ю, суперечить цільовому призначенню аліментів, за рахунок яких утримується дитина; зміна фактичних обставин після ухвалення судом рішення про стягнення аліментів, а саме: встановлення судом факту проживання дитини з іншим з батьків, а не з тим, на чию користь стягуються аліменти, є тією істотною обставиною, яка в розумінні частини другої статті 197 СК України може бути підставою для звільнення від сплати заборгованості за аліментами платника аліментів. Рішення про звільнення платника аліментів від сплати заборгованості за аліментами повинно також відповідати найкращим інтересам дитини.

Враховуючи викладене, проживання дитини у період з березня 2022 року по травень 2023 року разом з позивачкою, з якої стягнуто аліменти, та утримання позивачкою своєї дитини, суд вважає суттєвою обставиною, яка є підставою для звільнення позивачки від сплати аліментів за вказаний період.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 258, 259, 263-265 ЦПК України, суд -

у х в а л и в:

Позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Звільнити ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , від сплати аліментів на користь ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , які стягуються на підставі судового наказу Березанського районного суду Миколаївської області від 25 вересня 2020 року у справі №469/636/20, за період з березня 2022 року по травень 2023 року.

Рішення може бути оскаржене у апеляційному порядку протягом тридцяти днів з дня виготовлення його повного тексту шляхом подання апеляційної скарги до Миколаївського апеляційного суду через Березанський районний суд.

Учасник справи, якому рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлено 04 листопада 2024 року.

Суддя: