Постанова

від 12.11.2024 по справі 910/18632/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" листопада 2024 р. Справа№ 910/18632/23 (910/9049/24)

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Доманської М.Л.

суддів: Сотнікова С.В.

Остапенка О.М.

за участю секретаря судового засідання Сороки П.М.

та представників учасників провадження у даній справі відповідно до протоколу судового засідання від 12.11.2024,

розглянувши матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Акріс Агро Груп"

на рішення Господарського суду міста Києва від 18.09.2024

у справі №910/18632/23 (910/9049/24) (суддя Івченко А.М.)

за позовом розпорядника майна Товариства з обмеженою відповідальністю "Дейвест" арбітражного керуючого Ципляка Павла Сергійовича

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дейвест" (Відповідач - 1)

Товариства з обмеженою відповідальністю "Акріс Агро Груп" (Відповідач - 2)

про спростування майнових дій Товариства з обмеженою відповідальністю "Дейвест"

в межах справи № 910/18632/23

за заявою Акціонерного товариства "Банк Альянс"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дейвест"

про банкрутство

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 18.09.2024 позов задоволено повністю; спростовано майнові дії боржника Товариства з обмеженою відповідальністю "Дейвест", які полягали в перерахуванні грошових коштів на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Акріс Агро Груп" в розмірі 88896610,90 грн на підставі платіжних інструкцій, поданих в АТ "ОТП Банк" від 27.02.2023 №104, 106, 107, 108; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Акріс Агро Груп" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Дейвест" грошові кошти в розмірі 88896610,90 грн; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Дейвест" на користь розпорядника майна Товариства з обмеженою відповідальністю "Дейвест" арбітражного керуючого Ципляка Павла Сергійовича судовий збір у розмірі 3028,00 грн; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Акріс Агро Груп" на користь розпорядника майна Товариства з обмеженою відповідальністю "Дейвест" арбітражного керуючого Ципляка Павла Сергійовича судовий збір у розмірі 3028,00 грн.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю "Акріс Агро Груп" звернулося до Північного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, у якій просить прийняти апеляційну скаргу ТОВ "Акріс Агро Груп" до розгляду та відкрити апеляційне провадження у справі; скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 18.09.2024 у справі №910/18632/23 (910/9049/24) та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог АК Ципляка П.С. до ТОВ "Дейвест" та ТОВ "Акріс Агро Груп" про спростування майнових дій в повному обсязі.

Згідно з витягом з протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 20.09.2024 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Акріс Агро Груп" передано колегії суддів у складі: головуючий суддя: Доманська М.Л.; судді: Остапенко О.М. та ОСОБА_3

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 24.09.2024 витребувано у Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/18632/23 (910/9049/24) за позовом розпорядника майна Товариства з обмеженою відповідальністю "Дейвест" арбітражного керуючого Ципляка Павла Сергійовича до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дейвест" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Акріс Агро Груп" про спростування майнових дій Товариства з обмеженою відповідальністю "Дейвест"; відкладено розгляд питання про відкриття чи відмову у відкритті апеляційного провадження, повернення без розгляду або залишення без руху апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Акріс Агро Груп" на рішення Господарського суду міста Києва 18.09.2024 у справі №910/18632/23 (910/9049/24) до надходження матеріалів справи №910/18632/23 (910/9049/24) до Північного апеляційного господарського суду.

03.10.2024 до Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №910/18632/23 (910/9049/24) в 2-х томах.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 07.10.2024 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Акріс Агро Груп" на рішення Господарського суду міста Києва від 18.09.2024 у справі №910/18632/23 (910/9049/24) залишено без руху; роз`яснено скаржнику, що протягом десяти днів з дня вручення даної ухвали скаржник має право усунути недоліки апеляційної скарги, а саме, подати до Північного апеляційного господарського докази сплати судового збору у встановленому порядку та розмірі (7267,20 грн).

09.10.2024 через систему "Електронний суд" до Північного апеляційного господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Акріс Агро Груп" надійшла заява про усунення недоліків, до якої долучено квитанцію до платіжної інструкції від 30.09.2024 №9356-0395-1110-9661 на суму 9084,00 грн на доказ сплати судового збору та клопотання про доповнення до змісту апеляційної скарги.

У зв`язку з рішенням Вищої ради правосуддя від 08.10.2024 №2946/0/15-24, яким суддю ОСОБА_3 звільнено у відставку, згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 14.10.2024, сформовано новий склад колегії суддів для здійснення розгляду апеляційних скарг у справі №910/18632/23 (910/9049/24) у наступному складі: головуючий суддя - Доманська М.Л., судді: Сотніков С.В., Остапенко О.М.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 16.10.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Акріс Агро Груп" на рішення Господарського суду міста Києва від 18.09.2024 у справі №910/18632/23 (910/9049/24); розгляд апеляційної скарги призначено на 06.11.2024 о 12 год. 30 хв.; запропоновано учасникам справи у відповідності до статті 263 Господарського процесуального кодексу України надати відзиви на апеляційну скаргу із доказами надсилання (надання) копій відзиву та доданих до нього документів іншим учасникам справи протягом десяти днів, з дня отримання даної ухвали, але не пізніше 25.10.2024; встановлено учасникам справи строк для подачі всіх заяв, клопотань, пояснень в письмовій формі із доказами надсилання (надання) копій цих документів іншим учасникам справи протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення даної ухвали, але не пізніше 01.11.2024.

28.10.2024 через систему "Електронний суд" до Північного апеляційного господарського суду від арбітражного керуючого Ципляка Павла Сергійовича надійшов відзив на апеляційну скаргу, відповідно до якого арбітражний керуючий Ципляк Павло Сергійович просить суд апеляційної інстанції залишити рішення Господарського суду м. Києва від 18.09.2024 у справі № 910/18632/23 (910/9049/24) - без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення, враховуючи наступне. Станом на момент подання позову не було встановлено ознак недійсності безпосередньо договору, нібито на виконання якого було сплачено штрафні санкції, проте, встановлено їх безпідставність, оплату з порушенням загальних принципів господарсько-правової відповідальності, порушення принципу добросовісності, розумності та принципу заборони зловживання правом; хибною є позиція, що спростування майнової дії без визнання правочину недійсним порушує баланс інтересів сторін, з точки зору позивача наведений спосіб захисту сприяє як захисту порушеного права боржника та його кредиторів шляхом повернення у володіння необґрунтовано сплачених коштів, так одночасно не порушує права боржника та його контрагента - відповідача 2, оскільки всі інші законні дії, вчинені в межах договору (виконання підрядних робіт, сплата коштів тощо), залишаються без змін; наголошення на презумпції правомірності договору, а також на тій обставині, що сплата штрафних санкцій та збитків відбулась у відповідності до умов договору жодним чином не впливає на правомірність оскаржуваного рішення, оскільки відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної в постанові від 19.11.2019 у справі №908/130/15-г, є цілком обґрунтованим та доцільним спростовувати майнові дії, вчинені за укладеним правочином (договором) на шкоду власним інтересам або інтересам інших кредиторів, без визнання його недійсним.

Крім того, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що розмір збитків (упущеної вигоди) не є доведеним та відпочатку відсутня можливість обрахування збитків, з огляду на доказову базу, наведену ТОВ «Акріс Агро Груп».

05.11.2024 через систему "Електронний суд" до Північного апеляційного господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Акріс Агро Груп" надійшли додаткові пояснення, у яких зазначено, що на дату укладення договору - 02.09.2021 та на дату виконання умов цього договору щодо сплати штрафу та збитків- 27.02.2023 діяла редакція Кодексу України з процедур банкрутства, стаття 42 якого не передбачала норми про "спростування майнових дій". Зміни до ч. 1 ст. 42 Кодексу України з процедур банкрутства були внесені 15.04.2023 на підставі Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" № 2971-IX від 20.03.2023. До події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце (рішення Конституційного Суду України від 09.02.1999).

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 06.11.2024 у розгляді апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Акріс Агро Груп" на рішення Господарського суду міста Києва від 18.09.2024 у справі №910/18632/23 (910/9049/24) оголошено перерву до 12.11.2024 о 14 год. 00 хв.

08.11.2024 через систему "Електронний суд" до Північного апеляційного господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Акріс Агро Груп" надійшли додаткові пояснення у справі, відповіно до яких скаржник зауважує, що спростування майнових дій як приватноправова категорія є санкцією, яка покликана не допускати порушення цивільних прав та інтересів або ж їх відновлювати; неможливо застосувати до особи санкцію, якої не існувало в момент вчинення дій, за які вона застосовується.

12.11.2024 через систему "Електронний суд" до Північного апеляційного господарського суду від арбітражного керуючого Ципляка П.С. надійшли додаткові пояснення у справі, у яких міститься посилання на постанову судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 28.10.2021 у справі №911/1012/13, у якій було сформовано наступну правову позицію: «на відміну від загальних норм (ЦК України та ГК України) застосування спеціальних норм законодавства про банкрутство можливо лише при наявності відкритого провадження у справі про банкрутство боржника, коли боржник перебуває в особливому правовому режимі, а відтак правочин (договір), укладений до відкриття провадження у справі про банкрутство, не може оцінюватись судом на предмет його відповідності/ невідповідності вимогам законодавства про банкрутство, чинного на час укладення цього правочину», а також на правові позиції, у яких Суд наголосив на помилковості ототожнення понять "підстави звернення із заявами" з "підставами визнання правочинів недійсними".

12.11.2024 у судове засідання з`явились представник ТОВ "Акріс Агро Груп", арбітражний керуючий Ципляк П.С. та адвокат Бала Ю.С. - представник заявника клотання про залучення представника засновника ТОВ "Дейвест" ОСОБА_1 - адвоката Бала Ю.С. та безпосередньо ОСОБА_1 до участі у справі. Представники інших учасників справи не з`явились, про дату, час та місце судового засідання повідомлені належним чином.

У судовому засіданні представником засновника ТОВ "Дейвест" ОСОБА_1 - адвокатом Бала Ю.С. заявлено клопотання про залучення представника засновника ТОВ "Дейвест" ОСОБА_1 - адвоката Бала Ю.С. та безпосередньо ОСОБА_1 до участі у справі.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 12.11.2024 відмовлено у задоволеннні клопотання засновника ТОВ "Дейвест" ОСОБА_1 , підписаного адвокатом Бала Ю.С., про залучення представника засновника ТОВ "Дейвест" ОСОБА_1 - адвоката Бала Ю.С. та безпосередньо ОСОБА_1 до участі у справі.

Судовою колегією ставилось на обговорення питання щодо прийняття додаткових пояснень Товариства з обмеженою відповідальністю "Акріс Агро Груп", які надійшли до суду 05.11.2024 та 08.11.2024 через систему "Електронний суд", а також додаткові пояснення арбітражного керуючого Ципляка П.С., які надійшли до суду 12.11.2024 через систему "Електронний суд".

Колегія суддів зауважує, що ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 16.10.2024, крім іншого, запропоновано учасникам справи у відповідності до статті 263 Господарського процесуального кодексу України надати відзиви на апеляційну скаргу із доказами надсилання (надання) копій відзиву та доданих до нього документів іншим учасникам справи протягом десяти днів, з дня отримання даної ухвали, але не пізніше 25.10.2024. Встановлено учасникам справи строк для подачі всіх заяв, клопотань, пояснень в письмовій формі із доказами надсилання (надання) копій цих документів іншим учасникам справи протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення даної ухвали, але не пізніше 01.11.2024.

Пунктом 5 резолютивної частини вказаної ухвали попереджено учасників справи, що заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, встановлених нормами ГПК України та судом, залишаються без розгляду у відповідності до ч. 2 ст. 207 ГПК України

Додаткові пояснення від скаржника надійшли до суду - 05.11.2024, 08.11.2024, тобто, з пропуском встановленого судом строку. Клопотання про поновлення процесуального строку на подання вказаних пояснень відповідно до ст.ст. 118, 119 ГПК України скаржником не заявлено.

Представник скаржника в судовому засіданні не зазначив поважних причин для поновлення пропущеного строку на подання цих пояснень до суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 119 ГПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом (ст. 118 ГПК України).

Строк, встановлений судом сплинув, клопотання про поновлення процесуального строку на подання вказаних письмових пояснень відповідно до ст.ст.118, 119 ГПК України не заявлено скаржником, у зв`язку з чим судовою колегією залишено без розгляду вищевказані додаткові письмові пояснення скаржника.

Оскільки пояснення арбітражного керуючого Ципляка П.С. подані саме у зв`язку із доводами, викладеними скаржником у вказаних письмових поясненнях, які залишені судом без розгляду, судова колегія ухвалила залишити без розгляду додаткові пояснення арбітражного керуючого Ципляка П.С., які також надійшли до суду із пропуском встановленого судом строку.

Судовою колегією надано можливість скаржнику та арбітражному керуючому Ципляку П.С. усно в судовому засіданні надати пояснення.

У судовому засіданні представником ТОВ "Акріс Агро Груп" заявлено відвід головуючому судді - Доманській М.Л., суддям Сотнікову С.В. та Остапенку О.М. від розгляду даної справи.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 12.11.2024 заяву про відвід колегії суддів від розгляду справи № №910/18632/23 (910/9049/24), яка подана Товариством з обмеженою відповідальністю "Акріс Агро Груп", залишено без задоволення.

Колегія суддів вирішила за можливе здійснювати розгляд апеляційної скарги за відсутності представників учасників справи, які не з`явились у судове засідання, з огляду на наступне.

За положеннями статті 129 Конституції України та статті 2 ГПК України одним із завдань судочинства є своєчасний розгляд справи, що відповідає положенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, згідно з якою кожен має право на справедливий розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.

Стаття 43 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) зобов`язує сторін добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною передумовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні (стаття 202 ГПК України).

Наведена правова позиція викладена у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 26.03.2024 у справі № 916/1577/19, від 09.04.2024 у справі № 873/225/23.

Представник скаржника просив суд апеляційної інстанції задовольнити апеляційну скаргу, скасувати рішення Господарського суду м. Києва від 18.09.2024 у справі №910/18632/23 (910/9049/24) та прийняти нове судове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Арбітражний керуючий Ципляк П.С. просив суд апеляційної інстанції відмовити у задоволенні апеляційної скарги, оскаржуване судове рішення - залишити без змін.

Згідно із ч. 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Апеляційна скарга мотивована порушенням судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Апелянт вказує, що позивачем обрано неналежний спосіб захисту, належним способом захисту є саме визнання недійсним правочину. Скаржник зазначає, що оскільки Договір підряду сільськогосподарських робіт від 01.04.2021 №01/04/2021-01 не визнано в судовому порядку недійсним, даний правочин у відповідності до ч.1 ст. 204 ЦК України є правомірним правочином, а отже, всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню. Скаржник зазначає, що грошові кошти, які перераховано боржником ТОВ "Акріс Агро Груп" не безпідставно, а у зв`язку з невиконанням боржником зобов`язань за Договором, при цьому, сплата неустойки є умовою щодо якої сторони правочину досягли згоди.

Апелянт зазначає, що основною метою визнання недійсними правочинів за участю боржника у межах справи про банкрутство є захист інтересів кредиторів, наповнення ліквідаційної маси та скорочення різниці між розміром ліквідаційної маси і загальним розміром кредиторських вимог. Натомість, як стверджує скаржник, спосіб захисту кредиторів, який обрав арбітражний керуючий Ципляк Павло Сергійович, не забезпечує досягнення вищевказаної мети, оскільки обов`язки Боржника перед ТОВ "Акріс Агро Груп" так і залишаються невиконаними і ТОВ "Акріс Агро Груп" може у будь-який момент звернутись до суду з заявою про визнання грошових вимог за Договором підряду на виконання сільськогосподарських робіт від 01.04.2021 №01/04/2021-01 і на момент такого звернення такі вимоги можуть бути ще більшими, оскільки строк невиконання зобов`язання зі сторони Боржника перед ТОВ "Акріс Агро Груп" збільшився, а тому і розмір збитків та штрафних санкцій за цим договором може бути більшим. На думку апелянта, оскаржуваним судовим рішенням без вирішення питання про недійсність правочину, фактично погіршено становище Боржника, а не скорочено різницю між розміром ліквідаційної маси і загальним розміром кредиторських вимог.

Крім того, як зазначає скаржник, ТОВ «ДЕЙВЕСТ» зобов`язувалось за укладеним договором внести Аміак рідкий технічний на площу 4300 га, під посів кукурудзи у 2022, на полях, які розташовані в Хмельницькій області, з яких 1400 га на території Шепетівського та 2900 га на території Славутського районів, але роботи Підрядником не були виконані. Скаржник зазначає, що ТОВ «АКРІС АГРО ГРУП» було вимушене здійснити посів кукурудзи в необроблений ґрунт. Як зазначає скаржник, станом на 01.02.2023 ТОВ «АКРІС АГРО ГРУП» завершило збір врожаю кукурудзи на полях, які розташовані на території Шепетівського та Славутського районів Хмельницької області, та результатом збору встановлено, що показники врожайності на даних полях є дуже низькими, а саме, на території Шепетівського району - середня врожайність кукурудзи в 2022 склала: 3,7 тон з 1 га; на території Славутського району середня врожайність кукурудзи в 2022 склала: 3,9 тон з 1 га. Водночас, як зазначає скаржник, для порівняння з полів, в які було внесено Аміак рідкий технічний, у сусідньому Здолбунівському районі Рівненської області, ТОВ «АКРІС АГРО ГРУП» отримало середню врожайність кукурудзи в 2022 році на рівні 8,6 тон з 1 га. Враховуючи зазначене, як стверджує скаржник, в результаті невиконання умов Договору підряду ТОВ "Дейвест", були нанесені ТОВ «АКРІС АГРО ГРУП» збитки у вигляді упущеної вигоди у зв`язку з низькою врожайністю кукурудзи. Скаржник стверджує, що у зв`язку з протиправною поведінкою ТОВ "Дейвест", ТОВ Акріс Агро Груп" було недоотримано дохід, зокрема по Славутському району Хмельницької області у сумі 1 984 269, 00 доларів США. Крім того, як зазначає скаржник, ТОВ «АКРІС АГРО ГРУП» мало укладені контракти з нерезидентом - AST COMMODITIES LIMITED, якому ТОВ «АКРІС АГРО ГРУП» недопоставив кукурудзу через невнесення в ґрунт аміаку та відповідно поніс збитки у вигляді неотриманих доходів, через непоставку кукурудзи AST COMMODITIES LIMITED не здійснив розрахунків з ТОВ «АКРІС АГРО ГРУП» та відповідно останній не отримав валютну виручку.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши докази у справі, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, Північний апеляційний господарський суд вважає, що апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Акріс Агро Груп" слід залишити без задоволення. Рішення Господарського суду міста Києва від 18.09.2024 у справі № 910/18632/23 (910/9049/24) слід залишити без змін, з огляду на наступне.

Розпорядник майна Товариства з обмеженою відповідальністю "Дейвест" арбітражний керуючий Ципляк Павло Сергійович звернувся до суду із позовною заявою про спростування майнових дій до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дейвест" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Акріс Агро Груп" в межах справи № 910/18632/23, у якій просив спростувати майнові дії боржника Товариства з обмеженою відповідальністю "Дейвест", які полягали в перерахуванні грошових коштів на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Акріс Агро Груп" в розмірі 88896610,90 грн на підставі платіжних інструкцій, поданих в АТ "ОТП Банк" від 27.02.2023 №№104, 106, 107, 108; стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Акріс Агро Груп" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Дейвест" грошові кошти в розмірі 88896610,90 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 18.09.2024 позов задоволено повністю; спростовано майнові дії боржника Товариства з обмеженою відповідальністю "Дейвест", які полягали в перерахуванні грошових коштів на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Акріс Агро Груп" в розмірі 88896610,90 грн на підставі платіжних інструкцій, поданих в АТ "ОТП Банк" від 27.02.2023 №104, 106, 107, 108; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Акріс Агро Груп" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Дейвест" грошові кошти в розмірі 88896610,90 грн.

Колегія суддів з вказаним висновком суду першої інстанції погоджується, враховуючи наступне.

Відповідно до ч. 6 ст. 12 ГПК України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

21.10.2019 введено в дію Кодекс України з процедур банкрутства від 18.10.2018 № 2597-VIII (далі - КУзПБ), який встановлює умови та порядок відновлення платоспроможності боржника-юридичної особи або визнання його банкрутом з метою задоволення вимог кредиторів, а також відновлення платоспроможності фізичної особи.

Згідно з пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень КУзПБ з дня введення в дію цього Кодексу визнано таким, що втратив чинність, зокрема, Закон України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

Аналіз норм статті 42 КУзПБ дає підстави для висновку, що приписами цієї норми чітко визначено, що названа стаття підлягає застосуванню до правочинів, вчинених боржником після відкриття провадження у справі про банкрутство або протягом трьох років, що передували відкриттю провадження у справі про банкрутство, а відтак, норма статті 42 КУзПБ щодо відрахування трирічного строку розширеному тлумаченню не підлягає.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів» від 20.03.2023, який набрав чинності 15.04.2023, внесено зміни до статті 42 Кодексу України з процедур банкрутства, а саме, у частині першій, абзац перший викладено в такій редакції:

"1. Господарський суд у межах провадження у справі про банкрутство за заявою арбітражного керуючого або кредитора, поданою в порядку, визначеному статтею 7 цього Кодексу, може визнати недійсними правочини або спростувати майнові дії, вчинені боржником після відкриття провадження у справі про банкрутство або протягом трьох років, що передували відкриттю провадження у справі про банкрутство, якщо вони порушили права боржника або кредиторів, з таких підстав: боржник виконав майнові зобов`язання раніше встановленого строку; боржник до відкриття провадження у справі про банкрутство взяв на себе зобов`язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов`язань перед іншими кредиторами повністю або частково стало неможливим;

боржник здійснив відчуження або придбав майно за цінами, відповідно нижчими або вищими від ринкових, за умови що в момент прийняття зобов`язання або внаслідок його виконання майна боржника було (стало) недостатньо для задоволення вимог кредиторів;

боржник оплатив іншій особі або прийняв майно в рахунок виконання грошових вимог у день, коли сума вимог кредиторів до боржника перевищувала вартість майна; боржник узяв на себе заставні зобов`язання для забезпечення виконання грошових вимог».

Колегія суддів враховує правову позицію Верховного Суду від 18.08.2022 у справі № 911/1707/18 (911/3510/20), у якій зроблено висновок, що під майновими діями боржника, в контексті положень статті 20 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", слід розуміти юридичні дії, які є підставою для виникнення, зміни, припинення правовідносин, зокрема, виконання боржником зобов`язань за вже укладеним до початку відповідного року правочином (договором) на шкоду власним інтересам або інтересам інших кредиторів, виконання зобов`язання раніше встановленого строку (терміну), відмови від власних майнових вимог, сплати коштів кредитору або прийняття майна в рахунок виконання грошових вимог у день, коли сума вимог кредиторів до боржника перевищувала вартість майна, тощо.

Спростування майнових дій виступає як заперечення, відхилення, оспорення фактичних даних чи обставин, що визначають правомірність майнових дій боржника, та може мати форму визнання недійсними (незаконними, нечинними) дій боржника, які вчинені щодо розпорядження його майном, у тому числі на підставі рішень власника або його органів управління (керівника боржника, власника боржника, загальних зборів боржника тощо), вчинення боржником зобов`язань за вже укладеним правочином на шкоду власним інтересам або інтересам інших кредиторів.

В обґрунтування заявлених у цій справі вимог розпорядник майна ТОВ "Дейвест" арбітражний керуючий Ципляк Павло Сергійович, серед іншого, посилався на положення частини 1 статті 42 КУзПБ, а також на ст.ст. 3, 13 ЦК України.

Скаржник у судових засіданнях зазначав, що на дату укладення договору - 28.09.2021 та на дату виконання умов цього договору щодо сплати штрафу та збитків - 24.02.2023 діяла редакція Кодексу України з процедур банкрутства, стаття 42 якого не передбачала норми про "спростування майнових дій". Зміни до ч. 1 ст. 42 Кодексу України з процедур банкрутства були внесені 15.04.2023 на підставі Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" № 2971-IX від 20.03.2023. До події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце (рішення Конституційного Суду України від 09.02.1999 № 1- рп/99 (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів).

Водночас, колегія суддів враховує правову позицію, яка викладена у постанові Верховного суду від 19.06.2024 у справі № 922/2154/22 (922/3793/23), у якій зазначено, що "50. Доводи скаржника у якості підстави для скасування оскаржуваних судових рішень, про те, що застосуванню підлягає редакція ст. 42 КУзПБ чинна на момент вчинення оспорюваного правочину лютий 2021 року, в той час як суд першої інстанції застосував редакцію чинну на момент відкриття провадження у справі про банкрутство, також підлягають відхиленню, з огляду на таке.

51. Східний апеляційний господарський суд звернув увагу під час апеляційного перегляду справи на те, що різниця між редакцією статті 42 КУзПБ в редакції станом на лютий 2021 року та редакцією статті станом на момент відкриття провадження у справі про банкрутство, на яку посилалось ТОВ "Агрофірма Престиж" полягає в наступному:

"Правочини, вчинені боржником після відкриття провадження у справі про банкрутство або протягом трьох років, що передували відкриттю провадження у справі про банкрутство, можуть бути визнані недійсними господарським судом у межах провадження у справі про банкрутство за заявою арбітражного керуючого або кредитора, якщо вони завдали збитків боржнику або кредиторам, з таких підстав: ...." (редакція станом на момент лютий 2021 дата укладення оспорюваного договору);

"Господарський суд у межах провадження у справі про банкрутство за заявою арбітражного керуючого або кредитора, поданою в порядку, визначеному статтею 7 цього Кодексу, може визнати недійсними правочини або спростувати майнові дії, вчинені боржником після відкриття провадження у справі про банкрутство або протягом трьох років, що передували відкриттю провадження у справі про банкрутство, якщо вони порушили права боржника або кредиторів з таких підстав: ..." (редакція чинна на момент відкриття провадження у справі про банкрутство).

52. При цьому, Східним апеляційним господарським судом правильно зазначено, про помилковість ототожнення понять "підстав звернення із заявами про визнання недійсними правочинів, укладених боржником" з "підставами визнання правочинів недійсними".

Провадження у даній справі про банкрутство відкрито 21.02.2024, а, отже, редакція статті ст. 42 КУзПБ, на яку посилається позивач, враховуючи положення ст.ст. 3,13 ЦК України, на які посилався позивач, надає можливість позивачу спростувати вчинені боржником фраудаторні майнові дії боржника, а саме, як такі, що порушили права інших кредиторів.

Після відкриття провадження у справі про банкрутство боржник перебуває в спеціальному правовому режимі, під час якого, на відміну від позовного провадження, наявний особливий судовий контроль в усіх судових процедурах, починаючи від стадії прийняття заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство і до завершення провадження у цих справах. Судовий контроль також охоплює майно боржника, за рахунок якого здійснюється задоволення вимог кредиторів. Вказаний контроль зумовлений дотриманням інтересів сторін у справі та збереженням ліквідаційної маси.

Якщо сторона у справі зловживає своїми правами, діє на шкоду боржника чи кредиторів, то суд застосовує всі заходи, які передбачені законом, з метою повного або максимально можливого задоволення вимог кредиторів. Якщо посадові особи боржника вчиняють дії по виведенню активів боржника перед відкриттям або після відкриття провадження у справі про банкрутство, то такі дії можуть бути спростовані, а ці особи будуть нести відповідальність відповідно до закону.

Зловживання матеріальними правами або недобросовісна поведінка боржника щодо виведення його активів з ліквідаційної (конкурсної) маси для унеможливлення задоволення вимог кредиторів відповідно до ч. 3 ст.16 Цивільного кодексу України не може захищатися законом, якщо навіть в подальшому ці активи були використані добросовісними набувачами. Сам факт відкриття провадження у справі про банкрутство, який стає загальновідомим, робить акцент на те, що всі особи, які дотичні до майна боржника мають розуміти, що це майно знаходиться під особливим судовим контролем і будь-які правочини, майнові дії щодо цього майна можуть бути спростовані, а сама по собі необізнаність особи щодо відкриття справи про банкрутство не є тим фактом, який робить її добросовісним набувачем. В протилежному випадку боржник може за рахунок таких маніпуляцій зробити неможливим повернення майна до ліквідаційної маси.

Завдяки судовому контролю забезпечується баланс інтересів боржника та кредиторів, попереджуються можливі зловживання і гарантується справедливість процесу банкрутства.

Кредитор (кредитори) та арбітражний керуючий є тими зацікавленими особами у справі про банкрутство, які мають право звертатися з позовами про захист майнових прав та інтересів з підстав, передбачених нормами ЦК України, ГК України чи інших законів, у межах справи про банкрутство і таке звернення є належним способом захисту, який гарантує практичну й ефективну можливість відновлення порушених прав кредиторів та боржника.

Колегія зауважує, що кредитори та арбітражний керуючий наділенні правом на звернення до суду з позовом про визнання укладених боржником договорів фраудаторними, спростування фраудаторних майнових дій, як заінтересовані особи, права яких порушено, враховуючи, що кредитори є «жертвою» фраудаторного правочину чи фраудаторної майнової дії боржника, оскільки такі правочини та дії безпосередньо направлені на зменшення активів боржника, що унеможливлює виконання основних зобов`язань боржника перед іншими кредиторами.

На думку суду апеляційної інстанції, слід застосувати у даній справі доктрину недобросовісності (статті 3 ЦК України) як підстави для спростування майнової дії боржника, як підстави для спростування майнової дії боржника, що узгоджується із принципом jura novit curia ("суд знає закони").

Колегія суддів звертається до практики Великої Палати Верховного Суду (постанова від 29.09.2020 у справі №688/2908/16-ц), згідно з якою добросовісність та розумність належать до фундаментальних засад цивільного права (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України).

При цьому у постанові Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 07.12.2018 у справі № 910/7547/17 зроблено висновок, що з конструкції частини третьої статті 13 Цивільного кодексу України випливає, що дії особи, які полягають у реалізації такою особою свого права, однак вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, є формою зловживання правом.

Водночас, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 у справі №369/11268/16-ц звернуто увагу, що згідно із частинами другою та третьою статті 13 Цивільного кодексу України при здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Специфіка правовідносин у процедурі банкрутства полягає у необхідності комплексного та збалансованого регулювання приватно-правових та публічно-правових інтересів щодо неплатоспроможної особи (постанова Великої Палати Верховного Суду від 21.09.2021 у справі № 905/2030/19 (905/1159/20), п.36).

Подібний підхід буде якнайбільше відповідати й принципу справедливості та розумності. У цьому Суд звертається до позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеній у постанові від 02.11.2021 у справі № 917/1338/18 (п.80), згідно з якою за змістом пункту 6 частини першої статті 3 Цивільного кодексу України до загальних засад цивільного законодавства належать саме розумність і справедливість. Отже, законодавство треба тлумачити так, щоб його застосування на практиці призводило до справедливих і розумних результатів для учасників цивільного обороту.

Особа, яка є боржником перед своїми контрагентами, повинна утримуватися від дій, які безпідставно або сумнівно зменшують розмір її активів. Угоди, що укладаються учасниками цивільних відносин, майнові дії боржника повинні мати певну правову і фактичну мету, яка не має бути очевидно неправомірною та недобросовісною.

У постанові Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 02.06.2021 у справі № 904/7905/16 викладено правові висновки про те, що боржник, який відчужує майно (вчиняє інші дії, пов`язані, із зменшенням його платоспроможності), після виникнення у нього зобов`язання діє очевидно недобросовісно та зловживає правами стосовно кредитора. Тому правопорядок не може залишати поза реакцією такі дії, які хоч і не порушують конкретних імперативних норм, але є очевидно недобросовісними та зводяться до зловживання правом, спрямованим на недопущення (уникнення) задоволення вимог такого кредитора.

Отже, будь-який правочин/дія, вчинений боржником у період настання у нього зобов`язання з погашення заборгованості перед кредитором, внаслідок яких боржник перестає бути платоспроможним, має ставитися під сумнів у частині його добросовісності і набуває ознак фраудаторного правочину, фраудаторної майнової дії, що вчинені боржником на шкоду кредиторам.

Слід зауважити, що цивільні й господарські відносини, у межах яких передбачається виконання обов`язку боржника в майбутньому без забезпечення такого боргу, ґрунтуються в основному на довірі учасників відносин до свого контрагента, а також на впевненості в можливості захистити свої майнові права в спосіб, передбачений законом, зокрема, через суд.

Таким чином, слід дійти висновку, що фраудаторним може виявитися будь-який правочин між учасниками цивільних правовідносин, майнові дії боржника, які вчинені на шкоду кредиторам, отже, такий правочин може бути визнаний недійсним, відповідна майнова дія може бути спростована в порядку позовного провадження у межах справи про банкрутство відповідно до статті 7 Кодексу України з процедур банкрутства на підставі пункту 6 частини першої статті 3 Цивільного кодексу України як такі, що вчинені всупереч принципу добросовісності, та частин третьої, шостої статті 13 Цивільного кодексу України з підстав недопустимості зловживання правом.

У такому разі звернення в межах справи про банкрутство з позовом про визнання недійсними правочинів боржника чи спростування майнових дій на підставі загальних засад цивільного законодавства, недопустимості зловживання правом є належним способом захисту, який гарантує практичну й ефективну можливість захисту порушених прав кредиторів та боржника.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, ТОВ "Дейвест" здійснило платежі на користь ТОВ "Акріс Агро Груп" на суму 16 359 109,50 грн з призначенням платежу "Сплата штрафних санкцій по повторній претензії ТОВ "Акріс Агро Груп" від 12.12.2022 №01-08/26 у розмірі 447 354,00 дол. США (по курсу 36,5686 грн за 1 дол.США)" відповідно до платіжної інструкції від 27.02.2023 № 104; 20 000 000,00 грн з призначенням платежу "Сплата збитків по листу-вимозі про стягнення збитків у розмірі 1 984 269,00 доларів США (по курсу 36,5686 грн за 1 долар США)" відповідно до платіжної інструкції від 27.02.2023 № 107; 25 000 000,00 грн з призначенням платежу "Сплата збитків по листу-вимозі про стягнення збитків у розмірі 1 984 269,00 доларів США (по курсу 36,5686 грн за 1 долар СІІІА)" відповідно до платіжної інструкції від 27.02.2023 № 106; 27 537 501,40 грн з призначенням платежу "Сплата збитків по листу-вимозі про стягнення збитків у розмірі 1 984 269,00 доларів США (по курсу 36,5686 грн за 1 долар СІНА)" відповідно до платіжної інструкції від 27.02.2023 № 108 (далі також - спірні майнові дії).

Суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що вказане добровільно виконане ТОВ "Дейвест" зобов`язання зі сплати штрафу та збитків в «підозрілий період» у розумінні КУзПБ мало наслідком неможливість виконання зобов`язань перед іншими кредиторами.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, станом на момент вчинення спірних майнових дій, ТОВ "Дейвест" вже мало наступну заборгованість: перед ТОВ "Акріс Агро" на суму 616 028,16 грн; перед ТОВ "Аграрні системні технології" на суму 46 740 000 грн; перед АТ "Банк Альянс" на суму 6 166 117,00 доларів США.

Суд першої інстанції погодився з доводами позивача, що про вказану заборгованість ТОВ "Дейвест" було відомо, оскільки заборгованість обліковується в фінансовій звітності, була підтверджена під час проведення інвентаризації, а заборгованість перед ТОВ "Акріс Агро" та ТОВ "Аграрні системні технології", крім того, повністю визнається боржником в межах справи про банкрутство; ТОВ "Дейвест" було обізнане про відкриття провадження про стягнення заборгованості на користь АТ "Банк Альянс", ці зобов`язання вже існували на час вчинення спірної майнової дії.

З матеріалів справи та наданих ТОВ "Дейвест" копій претензій від 23.02.2022 №01-02/23, від 12.12.2022 №01-08/26 та від 13.02.2022 № 1302-22/23 вбачається, що між ТОВ "Дейвест" та "Акріс Агро Груп" було укладено Договір підряду на виконання сільськогосподарських робіт від 01.04.2021 №01/04/2021-01.

Відповідно до вказаного договору ТОВ "Акріс Агро Груп", як замовник, доручив ТОВ "Дейвест", як підряднику, виконати роботи з внесення аміаку рідкого технічного в грунт та надавати інші послуги у сфері рослинництва.

Як наголошується в претензії, обумовлений обсяг робіт ТОВ "Дейвест", як підрядник, не виконав вчасно, у зв`язку з чим і було пред`явлено вимогу замовником стосовно сплати штрафних санкцій та збитків в розмірі 16 359 109,50 грн та 72 537 501,40 грн відповідно.

В подальшому, 27.02.2023 ТОВ "Дейвест" добровільно перерахувало на користь ТОВ "Акріс Агро Груп" 88 896 610,99 грн в якості оплати збитків та штрафних санкцій.

Як встановлено судом першої інстанції, підрядник (ТОВ "Дейвест") та замовник (ТОВ "Акріс Агро Груп") є пов`язаними юридичними особами, оскільки мають одного кінцевого бенефіціарного власника. Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань №402590638863 станом на момент вчинення спірних майнових дій (27.02.2023) кінцевим бенефіціарним власником ТОВ "Дейвест" була ОСОБА_2 . Відповідно до витягів з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань №210588285633 станом на момент вчинення спірних майнових дій (27.02.2023) кінцевим бенефіціарним власником ТОВ "Акріс Агро Груп" була ОСОБА_2 .

Суд першої інстанції погодився з доводами позивача, що стягнення збитків та штрафних санкцій однією особою з іншої особи, які мають одного кінцевого бенефіціарного власника в «підозрілий період» під час наявності значного розміру кредиторської заборгованості перед іншими кредиторами, протирічить принципу розумності та добросовісності в господарських відносинах, а також суті правовій природі забезпечення виконання зобов`язань.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, протягом «підозрілого періоду» ТОВ "Дейвест" мало негативну тенденцію до збільшення непокритого збитку та зменшення вартості активів.

Відповідно до балансу станом на 31.12.2022 вартість активів зменшилась на 266 772 тис грн (на початок року становила 657 709 тис грн, а на кінець - 390 937 тис грн), непокритий збиток виріс на 128 883 тис грн (на початок року становив 12 389 тис грн, а на кінець - 141 272 тис грн).

Відповідно до балансу станом на 31.12.2023 вартість активів зменшилась на 110 604 тис грн (на початок року становила 390 738 тис грн, а на кінець - 280 134 тис грн), непокритий збиток виріс на 165 079 тис грн. (на початок року становив 141 520 тис грн, а на кінець - 306 599 тис грн).

Водночас, попри наведену збитковість, ТОВ "Дейвест" добровільно взяло на себе додаткові необґрунтовані витрати зі сплати штрафних санкцій та збитків на користь ТОВ "Акріс Агро Груп", тоді як мало реальну можливість спрямувати вказані грошові кошти на погашення заборгованості перед іншими кредиторами за основними зобов`язаннями або на господарську діяльність для отримання прибутку.

Суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що наявність збитків не є доведеною належними доказами.

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, відшкодування збитків (п.4 ч.1 ст.611 ЦК).

Особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування (ч.1 ст.22 ЦК).

Боржник, який порушив зобов`язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Збитки визначаються з урахуванням ринкових цін, що існували на день добровільного задоволення боржником вимоги кредитора у місці, де зобов`язання має бути виконане, а якщо вимога не була задоволена добровільно, - у день пред`явлення позову, якщо інше не встановлено договором або законом. Суд може задовольнити вимогу про відшкодування збитків, беручи до уваги ринкові ціни, що існували на день ухвалення рішення (частини 1, 2 ст.623 ЦК).

Відповідно до ч.2 ст.22 ЦК збитками є:

1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);

2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі (ч.3 ст.22 ЦК).

За змістом ст.224 ГК учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Визначення поняття збитків наведене також у ч.2 ст.224 ГК, відповідно до якої під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також неодержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Отже, збитки - це об`єктивне зменшення будь-яких майнових благ сторони, що обмежує його інтереси як учасника певних господарських відносин і проявляється у витратах, зроблених кредитором, втраті або пошкодженні майна, а також у неодержаних кредитором доходах, які б він одержав, якби зобов`язання було виконано боржником.

Відповідно до ч.1 ст.225 ГК до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються:

- вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства;

- додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною;

- неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною;

- матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Збитки як правова категорія включають в себе й упущену (втрачену) вигоду, яка відрізняється від реальних збитків тим, що реальні збитки характеризують зменшення наявного майна потерпілого (проведені витрати, знищення і пошкодження майна тощо), а у разі упущеної вигоди наявне майно не збільшується, хоча і могло збільшитися, якби не правопорушення. Тобто упущена вигода відображає різницю між реально можливим у майбутньому потенційно отриманим майном та вже наявним майном (п.41 постанови Верховного Суду від 30.09.2021 у справі №922/3928/20).

Відповідальність у вигляді відшкодування збитків може бути покладено на особу за наявності в її діях складу цивільного правопорушення. На позивача покладається обов`язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв`язок між такою поведінкою із заподіяними збитками. У свою чергу, відповідач повинен довести, що в його діях відсутня вина у заподіянні збитків (постанова Верховного Суду від 30.03.2021 у справі №908/2261/17).

Суди, розглядаючи позови про відшкодування шкоди/стягнення збитків, повинні виходити із того, що для застосування такої санкції, як стягнення збитків, необхідна наявність усіх елементів складу цивільного (господарського) правопорушення: протиправної поведінки, збитків, причинного зв`язку між протиправною поведінкою і збитками, вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає (постанови Верховного Суду від 09.10.2018 у справі №908/2261/17, від 30.06.2022 у справі №916/1466/21).

Отже, за загальним правилом позивач у спорі про стягнення збитків повинен довести не лише протиправність поведінки відповідача, а й наявність таких збитків, обґрунтованість їх розміру, причинний зв`язок між ними та поведінкою відповідача, надати докази, які б підтверджували реальну, а не абстрактну можливість отримання відповідної суми доходів.

ТОВ "Акріс Агро Груп" зазначає, що ТОВ «ДЕЙВЕСТ» зобов`язувалось за укладеним договором внести Аміак рідкий технічний на площу 4300 га, під посів кукурудзи у 2022, на полях, які розташовані в Хмельницькій області, з яких 1400 га на території Шепетівського та 2900 га на території Славутського районів, але роботи Підрядником не були виконані. Скаржник зазначає, що ТОВ «АКРІС АГРО ГРУП» було вимушене здійснити посів кукурудзи в необроблений ґрунт. Як зазначає скаржник, станом на 01.02.2023 ТОВ «АКРІС АГРО ГРУП» завершило збір врожаю кукурудзи на полях, які розташовані на території Шепетівського та Славутського районів Хмельницької області, та результатом збору встановлено, що показники врожайності на даних полях є дуже низькими, а саме, на території Шепетівського району - середня врожайність кукурудзи в 2022 склала: 3,7 тон з 1 га; на території Славутського району середня врожайність кукурудзи в 2022 склала: 3,9 тон з 1 га. Водночас, як зазначає скаржник, для порівняння з полів, в які було внесено Аміак рідкий технічний, у сусідньому Здолбунівському районі Рівненської області, ТОВ «АКРІС АГРО ГРУП» отримало середню врожайність кукурудзи в 2022 році на рівні 8,6 тон з 1 га. Як стверджує скаржник, в результаті невиконання умов Договору підряду ТОВ "Дейвест", були нанесені ТОВ «АКРІС АГРО ГРУП» збитки у вигляді упущеної вигоди у зв`язку з низькою врожайністю кукурудзи.

Розпорядником майна Товариства з обмеженою відповідальністю "Дейвест" арбітражним керуючим Ципляком Павлом Сергійовичем було здійснено запит до Національного наукового центру «Інститут землеробства» Національної академії аграрних наук України, яким було надано відповідний науковий висновок.

Так, за результатами багаторічних досліджень, які проводились з вивчення біологічних особливостей вирощування кукурудзи в Інституті землеробства Національної академії аграрних наук встановлено, що втрати від невнесення азотних добрив (рідкий аміак) становлять до 45%. Крім того, в Рівненській області в 2022 мало місце достатнє зволоження та оптимальний температурний режим, а в Хмельницькій області кількість опадів в травні та червні становила 45% та 56% від норми. Тобто, можливим було засівання різними сортами та/або різними якостями кількістю посівного матеріалу.

Суд визнав хибним застосування в розрахунках порівняння середньої врожайності в Славутському районі Хмельницької області та в Здолбунівському районі Рівненської області, оскільки невнесення аміаку рідкого на полях Хмельницької області не може бути причиною прямого і виключного причинного зв`язку отримання врожаю на рівні, меншому ніж на полях Рівненської області та, відповідно, між протиправною поведінкою ТОВ "Дейвест" та збитками ТОВ "Акріс Агро Груп". На зменшення врожайності може вплинути багато факторів, окрім невнесення певного виду добрив.

Як встановлено судом першої інстанції, в претензії Відповідача - 2 до Відповідача - 1 та в додатках до претензії відсутні документи, які б підтверджували реальність вказаної ціни та можливість здійснення продажу саме за вказаною ціною без супутніх витрат ТОВ "Акріс Агро Груп" (здійснення доставки та/або збереження за рахунок продавця, тощо), що, крім іншого, викликає обґрунтований сумнів стосовно можливості визначення вмісту вологи, смітної та зернової домішок у врожаї, який не було отримано. Факт "сусідства" площ засіву жодним чином не означає тотожність якості ґрунту, погодних умов та інших критеріїв, які впливають на врожайність, що не було заперечено боржником у відповідь на заявлені до нього претензії.

Отже, у контексті встановлених обставин та наведених правових висновків боржник, який здійснив виплату збитків, заявлених у претензіях до нього на суму 16 359 109,50 грн та 72537501,40 грн та штрафу вчинив дії, пов`язані із зменшенням його платоспроможності після виникнення у нього грошових зобов`язань перед іншими кредиторами, діяв очевидно недобросовісно та зловживав правами стосовно інших кредиторів.

В даному випадку, спростування відповідної фраудаторної майнової дії боржника по перерахуванню відповідачеві - 2 штрафу та збитків у загальному розмірі 88896610,90 грн та повернення цих коштів боржнику забезпечує формування якнайбільшої ліквідаційної маси боржника, як гарантії виконання зобов`язань боржника перед його кредиторами.

Як вірно зазначив суд першої інстанції, відповідачі не спростували належними доказами доводів позивача щодо порушення загальних законодавчих умов та принципів вчиненням спірної майнової дії в «підозрілий» період за вищевказаних обставин.

Суд першої інстанції вірно встановив, що сплата штрафних санкцій та збитків відбулась всупереч умовам інституту господарсько-правової відповідальності, спричинена шкода інтересам інших кредиторів боржника.

Тобто, рівень відповідальності за неналежне виконання зобов`язання відповідно до договору є в даному випадку для боржника надмірним тягарем, який призвів до неможливості боржником виконати зобов`язання перед іншими кредиторами, зважаючи на порушення провадження у даній справі про банкрутство, спірна майнова дія є фраудаторною, вчинена всупереч принципу добросовісності, є зловживанням правом (ст.ст. 3,13 ЦК України).

З огляду на викладене, стягнення з ТОВ "Акріс Агро Груп" на користь ТОВ "Дайвест" грошових коштів в розмірі 88896610,90 грн спрямовано на відновлення майнового стану боржника до того стану, який існував до вчинення фраудаторної майнової дії, яка спростовується, спрямовано на наповнення ліквідаційної маси боржника для максимального задоволення вимог інших кредиторів.

Таким чином, колегія суддів зауважує, що місцевий господарський суд всебічно, повно та об`єктивно дослідив обставини справи, правильно визначив характер спірних правовідносин, надав оцінку поданим сторонами доказам та вірно застосував норми матеріального права при прийнятті оскаржуваного судового рішення.

Оцінюючи оскаржуване рішення суду першої інстанції через призму застосування принципів оцінки доказів та аргументації своїх висновків, викладених в Рішенні ЄСПЛ від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України", судова колегія зазначає, що пункт 1 статті 6 Конвенції не зобов`язує національні суди надавати детальну відповідь на кожен аргумент заявника (сторони у справі); суди зобов`язані давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент; межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення; питання чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає із статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки в світлі конкретних обставин справи (пункти 21, 23 Рішення).

Отже, доводи, викладені скаржником у апеляційній скарзі, не спростовують правомірність застосування норм чинного законодавства, якими обґрунтоване оскаржуване рішення суду першої інстанції, а тому колегія суддів погоджується з позицією місцевого господарського суду та доходить висновку про необхідність відмовити у задоволенні апеляційної скарги та залишити оскаржуване рішення Господарського суду міста Києва від 18.09.2024 у справі №910/18632/23 (910/9049/24)- без змін.

У справах Руїс Торіха проти Іспанії, Суомінен проти Фінляндії, Гірвісаарі проти Фінляндії Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 09.12.1994). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), №37801/97 від 01.07.2003). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті (рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" (Hirvisaari v. Finland), № 49684/99 від 27.09.2001).

Згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Отже, зазначені рішення Європейського суду з прав людини суд апеляційної інстанції застосовує у цій справі як джерело права.

Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 275, 276, 283, 284 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Акріс Агро Груп" залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду міста Києва від 18.09.2024 у справі №910/18632/23 (910/9049/24) залишити без змін.

Постанова апеляційного господарського суду набирає законної сили з дня її прийняття.

Порядок та строк оскарження постанови Північного апеляційного господарського суду передбачений ст.ст. 288-291 ГПК України.

Повний текст складено 02.12.2024

Головуючий суддя М.Л. Доманська

Судді С.В. Сотніков

О.М. Остапенко