Постанова

від 26.11.2024 по справі 922/1057/24

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 листопада 2024 року м. Харків Справа № 922/1057/24

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Слободін М.М., суддя Гребенюк Н.В. , суддя Шутенко І.А.

за участю секретаря судового засідання Соляник Н.В.

за участю представників сторін:

позивача Бринчак М.П.

відповідача не з`явився

розглянувши апеляційну скаргу Виробничого кооперативу "Вет Роял" (вх. № 2338 Х/1) на рішення господарського суду Харківської області від 02.09.2024 у справі № 922/1057/24 (повний текст якого складено та підписано у приміщення господарського суду Харківської області 12.09.2024 суддею Усатою В.В.)

за позовом Департаменту містобудування та архітектури Харківської обласної державної адміністрації, м. Харків,

до Виробничого кооперативу "Вет Роял", м. Харків,

про стягнення коштів

ВСТАНОВИВ:

Департамент містобудування та архітектури Харківської обласної державної адміністрації звернувся до Господарського суду Харківської області з позовом до Виробничого кооперативу "Вет Роял", в якому просив:

- стягнути з ВК Вет Роял (61052, м. Харків, вул. Різдвяна, 9. Код ЄДРПОУ 33607496) на користь Департаменту містобудування та архітектури Харківської обласної державної адміністрації (61002, м. Харків, вул. Сумська, 76, ЄДРПОУ 02498530, реквізити отримувача: розрахунковий рахунок UА338201720313261001203009245, банк отримувача: Державна казначейська служба України, м. Київ, МФО 820172) кошти у сумі 557 603,92 грн., із них: несплачена сума орендної плати у розмірі 415 019.33 грн., пеня у розмірі 29 206,38 грн., прострочена заборгованість 20% ГІДВ від 50% орендної плати, що перераховується до Держаного бюджету, у розмірі 66 421.21 грн., інфляційні витрати у розмірі 11 081.47 грн., 3% річних заборгованості по орендній платі у розмірі 6 824.18 грн., 7 % річних у розмірі 29 051,35 грн.

- стягнути з ВК Вет Роял (61052, м. Харків, вул. Різдвяна, 9, Код ЄДРПОУ:33607496) на користь Департаменту містобудування та архітектури Харківської обласної державної адміністрації (61002, м. Харків, вул. Сумська, 76, ЄДРПОУ 02498530, реквізити отримувача: розрахунковий рахунок UА338201720313261001203009245, банк отримувача: Державна казначейська служба України, м. Київ, МФО 820172) судовий збір, сплачений за подачу позовної заяви в сумі 8364 грн. 06 коп.

Позов обґрунтований неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за Договором оренди №6375-Н від 14.09.2017р..

Рішенням господарського суду Харківської області від 02.09.2024 у справі № 922/1057/24 позов задоволено.

Стягнуто з Виробничого кооперативу Вет Роял на користь Департаменту містобудування та архітектури Харківської обласної державної адміністрації кошти у сумі 557 603,92 грн., із них: несплачена сума орендної плати у розмірі 415 019,33 грн., пеня у розмірі 29 206,38 грн., прострочена заборгованість 20 %ПДВ від 50% орендної плати, що перераховується до Держаного бюджету, у розмірі 66 421,21 грн., інфляційні витрати у розмірі 11 081,47 грн., 3% річних заборгованості по орендній платі у розмірі 6 824,18 грн., 7 % штрафу від заборгованості у розмірі 29 051,35 грн. та судовий збір, сплачений за подачу позовної заяви, в сумі 8364, 06 грн.

Не погодившись із вищевказаним рішенням, відповідач Виробничий кооператив "Вет Роял" звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Харківської області від 02.09.2024 у справі № 922/1057/24 скасувати.

Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що невиконання зобов`язань підприємством відповідача за вказаним договором виникло через обставини непереборної сили, що підтверджується листом ТПП № 2024/02.0-7.1 від 28.02.2022.

Крім того зазначає, що виникла необхідність в отриманні оригіналу договору оренди 6375-Н від 14.09.2017 з усіма додатками, оскільки стверджує про підписання даного договору на інших умовах.

Також апелянтом заявлено клопотання про поновлення пропущеного процесуального строку апеляційного оскарження рішення місцевого господарського суду з посиланням на те, що оскаржуване рішення він не отримував і з його текстом ознайомився в Єдиному державному реєстрі судових рішень в день оприлюднення цього судового документу, тобто 16.09.2024.

Ухвалою Східного апеляційного господарського від 09.10.2024 поновлено Виробничому кооперативу "Вет Роял" пропущений строк на апеляційне оскарження рішення господарського суду Харківської області від 02.09.2024 у справі № 922/1057/24. Відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Виробничого кооперативу "Вет Роял" (вх. № 2338 Х/1) на рішення господарського суду Харківської області від 02.09.2024 у справі № 922/1057/24. Призначено справу до розгляду на 26.11.2024. Зупинено дію рішення господарського суду Харківської області від 02.09.2024 у справі № 922/1057/24.

17.10.2024 від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому він просить рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу залишити без розгляду.

В судове засідання, призначене на 19.11.2024, з`явився представник позивача, представник відповідача не з`явився, хоча був належним чином повідомлений про час та місце проведення судового засідання.

Ухвала апеляційного господарського суду від 09.10.2024 була надіслана до електронних кабінетів учасників справи та отримана ними 09.10.2024.

Відповідно до ч.12 ст.270 ГПК України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Оскільки судом апеляційної інстанції створено всі необхідні умови для реалізації сторонами своїх процесуальних прав, належним чином повідомлено сторін про час та місце розгляду справи, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за відсутності зазначеного представника.

Відповідно до статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та докази по справі на їх підтвердження, їх юридичну оцінку, а також доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених статтею 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду встановила наступне.

Як свідчать матеріали справи та було правильно встановлено місцевим господарським судом, 14.09.2017 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Харківській області та Виробничим кооперативом «Вет Роял» укладено договір оренди № 6375-Н, згідно якого орендодавець передав, а орендар прийняв в строкове платне користування державне окреме індивідуально визначене майно семиповерховий адміністративний будинок (інв. № 10310029, Літ. «А-7»), пам`ятка архітектури (охоронний № 367), загальною площею 1955,10 м2, розміщене за адресою: м. Харків, вул. Різдвяна, 9, що перебуває на балансі Департаменту містобудування та архітектури Харківської обласної державної адміністрації.

Відповідно до п. 10.1. Договору (в редакції Додаткової угоди № 1 від 18.04.2018), цей Договір укладено строком на 10 (десять) років, що діє з 14 (чотирнадцятого) вересня 2017 (дві тисячі сімнадцятого) року до 14 (чотирнадцятого) вересня 2027 (дві тисячі двадцять сьомого) року.

Пунктом 3.6. Договору оренди № 6375-Н від 14.09.2017 передбачено обов`язок відповідача вчасно сплачувати орендну плату у розмірі 50 % до державного бюджету та 50 % на рахунок Балансоутримувача.

Разом з тим, як вказує позивач, ВК «Вет Роял» (відповідач) з грудня 2022 року має прострочену заборгованість по орендній платі перед Департаментом за договором оренди № 6375-Н від 14.09.2017.

Так, за 16 місяців, з 01.12.2022 по 29.02.2024, загальна сума заборгованості по орендній платі складає 415 019, 33 грн.

Листами від 06.06.2023 № 01-05/866В, від 17.10,2023 № 01-05/1849В, від 09.11.2023 № 01-05/101ЗВ та від 02.02.2024 № 01-05/210В Департаментом до ВК «Вет Роял» направлено Претензії про стягнення заборгованості по орендній платі, якими запропоновано погасити суму заборгованості, а також повідомлено, що у разі не виконання претензійних умов, про здійснення заходів Департаментом щодо вирішення спору в судовому порядку.

Проте, як зазначає позивач, наразі, ВК «Вет Роял» жодним чином не вжито заходів щодо погашення заборгованості по орендній платі, яка виникла за Договором оренди № 6375-Н від 14.09.2017, на рахунок балансоутримувача (Департаменту).

З огляду на норми чинного законодавства та умови Договору оренди № 6375-Н від 14.09.2017, станом на 29.02.2024 Департаментом нараховано ВК «Вет Роял» штрафні санкції за несплату орендної плати, а саме:

- пеня за несвоєчасну сплату орендної плати за період з 01.05.2023 по 29.02.2024 у розмірі 29 206, 38 грн.;

- 20% ПДВ від 50% орендної плати, що перераховується до держаного бюджету, за період з 01.01.2023 по 29.02.2024 у розмірі 66 421, 21 грн.;

- інфляційні втрати на прострочену заборгованість по орендній платі за період з 01.12.2022 по 29.02.2024 у розмірі 11 081,47 грн.;

- 3 % річних на заборгованість по орендній платі за період з 01.12.2022 по 29.02.2024 у розмірі 6 824, 18 грн.;

- 7 % штрафу від заборгованості у розмірі 29 051, 35 грн.

Таким чином, за твердженнями позивача, сума боргу ВК «Вет Роял» перед Департаментом з урахуванням несплаченої орендної плати та штрафних санкцій становить 557 603, 92 грн.

Вказані обставини стали підставою для звернення позивача до суду з відповідним позовом.

Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам, колегія суддів виходить з такого.

Цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини (ч.1 ст. 11 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст.174 ГК України однією з підстав виникнення господарського зобов`язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч. 1 ст. 626 ЦК України).

Між сторонами виникли взаємні права та обов`язки на підставі укладеного договору оренди № 6375-Н від 14.09.2017.

Вказані правовідносини врегульовано відповідним договором між сторонами, нормами Глави 58 ЦК України та Законом України «Про оренду державного та комунального майна».

Відповідно до ч. 1 ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом, (ч. 6 ст. 283 Господарського кодексу України).

Стаття 10 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» визначає орендну плату та її індексацію істотною умовою договору оренди.

Згідно ч.1 та ч.5 ст.762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством (ч.1 ст. 286 ГК України).

Так, відповідно до пункту 3.1. договору оренди № 6375-Н від 14.09.2017, орендна плата була визначена на підставі Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженою Постановою Кабінету Міністрів України від 04 жовтня 1995 року № 786 (зі змінами) (далі - Методика розрахунку), становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку липень 2017р. 50015,33 грн.

Отже, у Відповідача виникло зобов`язання зі сплати орендної плати саме із договору оренди № 6375-Н від 14.09.2017.

Відповідно до умов пункту 3.6 договору оренди № 6375-Н від 14.09.2017 встановлено, що орендна плата перераховується до державного бюджету та Балансоутримувачу щомісячно, до 15 числа місяця, наступного за звітним, відповідно до вимог діючої Методики, у співвідношенні: безпосередньо до державного бюджету на рахунки, визначені фінансовими органами - у розмірі 50 %; на рахунок, визначений Балансоутримувачем - у розмірі 50 %.

Пунктом 5.3. Договору оренди від 14.09.2017 № 6375-Н встановлено обов`язок орендаря своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату до державного бюджету та Балансоутримувачу (у платіжних дорученнях, які оформлює Орендар, вказується «Призначення платежу» за зразком, який надає Орендодавець листом при укладені договору оренди).

Частиною 4 статті 17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» визначено, що орендар зобов`язаний вносити орендну плату своєчасно і в повному обсязі, незалежно від наслідків господарської діяльності.

Згідно із вимогами ст.ст. 525, 615 ЦК України одностороння відмова від виконання зобов`язання і одностороння зміна умов договору не допускаються.

За приписами ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до постанови КМУ «Про особливості оренди державного та комунального майна у період воєнного стану» від 27.05.2022 № 634 (далі - Постанова № 634), пп. 2 п. 1 встановлено, що на період воєнного стану, але у будь- якому разі не довше ніж до 30.09.2022, за договорами оренди державного майна, чинними станом на 24.02.2022 або укладеними після цієї дати за результатами аукціонів, що відбулися 24.02.2022 або раніше, звільняються від орендної плати орендарі, які використовують майно, розміщене на територіях Київської, Чернігівської, Сумської, Харківської, Запорізької, Миколаївської областей і м. Києва (крім адміністративно-територіальних одиниць на визначених територіях).

Згідно з абз. 4 пп. 4 п. 1 Постанови № 634 орендарям на територіях, визначених у підпунктах 2 і 3 цього пункту, орендна плата нараховується у розмірі 50 відсотків розміру орендної плати, встановленої договором оренди (з урахуванням її індексації) після 30.09.2022 і 30.05.2022 відповідно і до закінчення строку, визначеного в абзаці першому цього підпункту.

З огляду на зазначене, враховуючи норми Постанови № 634, ВК «Всі Роял» повинен був сплачувати 50 % від розміру орендної плати.

Разом з тим, на момент виникнення спірних правовідносин, вказані зобов`язання по сплаті орендної плати всупереч частині четвертій статті 17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» та пункту 5.3. договору оренди № 6375-Н від 14.09.2017, Відповідач належним чином не виконав, внаслідок чого у відповідача перед позивачем утворилась заборгованість з орендної плати за період з грудня 2022 року по лютий 2024 року у сумі 415 019, 33 грн.

Відповідно до вимог ст.13 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 73 ГПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Згідно з ст.74 ГПК України обов`язок доказування і подання доказів покладається на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи вказані обставини та те, що відповідач не надав належних та допустимих доказів на спростовування наявної заборгованості перед позивачем, колегія суддів дійшла висновку про те, що позовні вимоги про стягнення заборгованості з орендної плати за період з грудня 2022 року по лютий 2024 року у сумі 415 019, 33 грн. є обґрунтованими, підтверджуються наявними у матеріалах справи доказами та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно позовні вимоги про стягнення з відповідача 20% ПДВ від 50% орендної плати, що перераховується до держаного бюджету, за період з 01.01.2023 по 29.02.2024 у розмірі 66 421,21 грн. також належать до задоволення, оскільки відповідно до вимог п.185.1 ст. 185 Податкового кодексу України операція з надання послуг з оренди нерухомого майна, що належить до державної власності, є операцією з постачання послуг, яка є об`єктом оподаткування ПДВ та оподатковується ПДВ за ставкою 20 % незалежно від того, в якому співвідношенні буде здійснюватися розподіл орендної плати.

Департаментом у позові було розраховано заборгованість у розмірі 20 % ПДВ від 50% орендної плати, що перераховується до Державного бюджету, станом на 29.02.2024 у розмірі 66 421,21 грн, отже, за наслідками розгляду позову в цій частині, колегія суддів дійшла висновку про його обґрунтованість, тому позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 20% ПДВ від 50% орендної плати, що перераховується до держаного бюджету, за період з 01.01.2023 по 29.02.2024 у розмірі 66 421,21 грн. підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог в частині заявленої до стягнення пені за несвоєчасну сплату орендної плати за період з 01.05.2023 по 29.02.2024 у розмірі 29206,38 грн та 7% штрафу від суми заборгованості у розмірі 29051,35 грн., колегія суддів виходить з наступного.

Згідно статті 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов`язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

За приписами частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання (частина 2 статті 549 Цивільного кодексу України).

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (частина 3 статті 549 Цивільного кодексу України).

У відповідності до ч. 1 ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Статтею 216 Господарського кодексу України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно із пунктом 4 статті 231 Господарського кодексу України у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Пунктом 3.7. Договору оренди № 6375- Н від 14.09.2017 передбачено, що орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає стягненню до Державного бюджету та Балансоутримувачу у визначеному пунктом 3.6. співвідношенні відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення, включаючи день оплати.

Пунктом 3.8 Договору оренди № 6375-Н від 14.09,2017 передбачено, у разі, якщо на дату сплати орендної плати заборгованість за нею становить загалом не менше ніж три місяці, Орендар також сплачує штраф у розмірі 7 % від суми заборгованості.

У зв`язку з наявністю у відповідача заборгованості з орендної плати, Департаментом в порядку п. 3.7 договору оренди № 6375-Н від 14.09.2017 було нараховано пеню за період з 01.05.2023 по 29.02.2024 у розмірі 29206,38 грн.

Крім того, Департаментом розраховано штраф у розмірі 7 % річних за період 15.12.2022 по 29.02.2024 у сумі 29 051,35 грн.

Перевіривши розрахунок позивача щодо нарахування сум пені та штрафу, колегія суддів дійшла висновку про те, що відповідний розрахунок відповідає нормам чинного законодавства, а тому позовні вимоги в частині стягнення з відповідача пені у сумі 29206,38 грн. та 7% штрафу від заборгованості у розмірі 29051,35 грн. є обґрунтованими, тому підлягають задоволенню.

Також, позивачем заявлено до стягнення 3 % річних за період з 01.12.2022 по 29.02.2024 у розмірі 6824,18 грн. та інфляційні втрати на прострочену заборгованість по орендній платі за період з 01.12.2022 по 29.02.2024 у розмірі 11081,47грн.

У статті 625 Цивільного кодексу України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення (договір чи делікт). Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (частина 2 статті 626 Цивільного кодексу України).

За змістом наведених норм закону нарахування трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Приписи статті 625 Цивільного кодексу України про розмір процентів, що підлягають стягненню за порушення грошового зобов`язання, є диспозитивними та застосовуються, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Тобто, три проценти річних від простроченої суми за весь час прострочення застосовуються у випадку, якщо сторони в договорі не передбачили інший розмір процентів річних.

Перевіривши розрахунок позивача, період нарахування останнім сум 3% річних та інфляційних витрат, колегія суддів дійшла висновку про те, що відповідний розрахунок відповідає нормам чинного законодавства, а тому позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 3% річних у сумі 6824,18 грн. та інфляційні втрати у сумі 11081,47 грн. є обґрунтованими, тому підлягають задоволенню.

Щодо посилання відповідача на те, що невиконання зобов`язань підприємством відповідача за вказаним договором виникло через обставини непереборної сили, що підтверджується листом ТПП № 2024/02.0-7.1 від 28.02.2022, колегія суддів зазначає таке.

Згідно з листом Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 факт збройної агресії російської федерації щодо України визнається надзвичайними, невідворотними та об`єктивними обставинами (форс-мажор) для суб`єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб.

Цивільний та Господарський кодекси України передбачають, що виникнення для учасника/учасників договірних відносин надзвичайних та невідворотних обставин (форс-мажору) є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання за умови доведення таким учасником/учасниками факту того, що результатом впливу таких обставин є об`єктивна неможливість виконання зобов`язання.

Аналіз наведеного свідчить про те, що мова йде про звільнення від відповідальності за невиконання договірного зобов`язання, а не про звільнення від виконання за договором.

Таким чином, існування форс-мажорних обставин не перешкоджає стягненню заборгованості за договором.

Щодо тверджень апелянта про те, що договір оренди був укладений на інших умовах колегія суддів зазначає, що відповідачем ані під час розгляду справи судом першої інстанції, ані в апеляційній скарзі не було заявлено клопотання про витребування оригіналу договору оренди, зазначені доводи не були предметом дослідження в суді першої інстанції, крім того, відповідач свого примірнику договору до суду не подавав.

Обов`язок доказування і подання доказів установлені статтею 74 ГПК України, за якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви в добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, установлених цим Кодексом (частина 1 статті 14 ГПК України).

З урахуванням наведеного, колегія суддів дійшла висновку про задоволення позову в повному обсязі.

З огляду на викладене, враховуючи, що місцевий господарський суд забезпечив дотримання вимог чинного законодавства щодо всебічного, повного та об`єктивного дослідження усіх фактичних обставин, що мають значення для справи, та дав належну правову оцінку наявним у матеріалах справи доказам, а доводи апелянта не є підставою для скасування рішення суду, прийнятого з дотриманням норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін.

З огляду на те, що апеляційна скарга залишається без задоволення, відповідно до статті 129 ГПК України судовий збір за її подання покладається на апелянта.

Керуючись статтями 129, 270, 275, 276, 281 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Виробничого кооперативу "Вет Роял" (вх. № 2338 Х/1) на рішення господарського суду Харківської області від 02.09.2024 у справі № 922/1057/24 залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 02.09.2024 у справі № 922/1057/24 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

Порядок і строки її оскарження визначені у статтях 286 - 289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 02.12.2024

Головуючий суддя М.М. Слободін

Суддя Н.В. Гребенюк

Суддя І.А. Шутенко