Ухвала

від 02.12.2024 по справі 904/3534/24

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

У Х В А Л А

02.12.2024 м.Дніпро Справа № 904/3534/24

Центральний апеляційний господарський суд у складі головуючого судді: Іванова О.Г. - доповідач

перевіривши матеріали апеляційної скарги Дніпровської міської ради на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 10.09.2024 (суддя Мартинюк С.В. повний текст якої підписаний 10.09.2024) у справі №904/3534/24

за заявою Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Інгосстрах", м. Дніпро

до боржника Товариства з обмеженою відповідальністю "Фаін", м. Дніпро

про визнання банкрутом

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 10.09.2024 відкрито провадження у справі №904/3534/24 за заявою Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ІНГОССТРАХ" (49100, м. Дніпро, узвіз Кодацький, буд. 2; ідентифікаційний код юридичної особи 33248430) про визнання банкрутом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фаін" (49005, м. Дніпро, пр. Дмитра Яворницького, буд.12, ідентифікаційний номер юридичної особи 33639753).

Визнано грошові вимоги Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ІНГОССТРАХ" до боржника Товариства з обмеженою відповідальністю "Аграрний Дім" 102280,00 грн. витрат на сплату судового збору та авансування винагороди арбітражному керуючому 1 черга, 665 000, 00 грн. основної заборгованості 4 черга.

Введено мораторій на задоволення вимог кредиторів (зупинення виконання боржником грошових зобов`язань і зобов`язань щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), строк виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов`язань та зобов`язань щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), застосованих до дня введення мораторію) згідно ст. 41 Кодексу України з процедур банкрутства.

З метою виявлення кредиторів та осіб, які виявили бажання взяти участь у санації боржника, на офіційному веб-порталі судової влади України не пізніше наступного дня з дня постановлення ухвали суду про відкриття провадження у справі вирішено оприлюднити повідомлення про відкриття провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Фаін" (49005, м. Дніпро, пр. Дмитра Яворницького, буд.12, ідентифікаційний номер юридичної особи 33639753).

Введено процедуру розпорядження майном боржника строком на сто сімдесят календарних днів до 27.02.2025.

Призначено розпорядником майна боржника - Товариства з обмеженою відповідальністю "Фаін" (49005, м. Дніпро, пр. Дмитра Яворницького, буд.12, ідентифікаційний номер юридичної особи 33639753) арбітражного керуючого Чичву Олега Сергійовича (49094, м. Дніпро, вул. Січеславська Набережна, буд. 49А, оф. 65/2, каб. 3; який діє на підставі свідоцтва про право здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) №448 від 19.03.2013).

Встановлено розмір грошової винагороди розпоряднику майна Чичві Олегу Сергійовичу у розмірі середньомісячної заробітної плати керівника боржника - Товариства з обмеженою відповідальністю "ФАІН" за останніх 12 місяців його роботи до відкриття провадження у справі, але не менше трьох розмірів мінімальної заробітної плати за кожний місяць виконання арбітражним керуючим повноважень.

Сплата основної винагороди арбітражного керуючого за виконання ним повноважень розпорядника майна здійснюється за рахунок коштів, авансованих заявником (кредитором або боржником) на депозитний рахунок господарського суду, який розглядає справу, до моменту подання заяви про відновлення відкриття провадження у справі.

У разі якщо процедура триває після закінчення авансованих заявником коштів, основна винагорода арбітражного керуючого сплачується за рахунок коштів, одержаних боржником - юридичною особою у результаті господарської діяльності, або коштів, одержаних від продажу майна боржника, яке не перебуває в заставі.

Вжито заходи щодо забезпечення вимог кредиторів шляхом заборони Товариству з обмеженою відповідальністю "ФАІН" та власникам майна (органу, уповноваженому управляти майном) Товариства з обмеженою відповідальністю "Аграрний Дім" прийняти рішення щодо ліквідації, реорганізації боржника, а також відчужувати основні засоби та предмети застави Товариства з обмеженою відповідальністю "ФАІН".

Зобов`язано розпорядника майна Чичву Олега Сергійовича надати господарському суду відомості про результати розгляду вимог кредиторів, письмовий звіт про надіслання всім кредиторам боржника повідомлення про результати розгляду грошових вимог в порядку ч.3 ст. 44 Кодексу України з процедур банкрутства, скласти реєстр вимог кредиторів та подати на затвердження господарському суду реєстр вимог кредиторів в строк до 28.10.2024.

Призначено попереднє засідання суду на 11.11.2024 об 11:00 год.

Зобов`язано розпорядника майна повідомити всіх сторін, в тому числі кредиторів які заявили свої кредиторські вимоги до господарського суду, про день та час призначення господарським судом попереднього засідання.

Зобов`язано розпорядника майна не рідше одного разу на місяць надавати господарському суду (комітету кредиторів) звіт про свою діяльність з моменту призначення господарським судом.

Зобов`язано розпорядника майна підготувати та надати в межах строку процедури розпорядження майном господарському суду аналіз фінансово господарської діяльності, інвестиційного становища боржника та його становища на ринках разом з документами, що підтверджують відповідну інформацію.

Зобов`язано боржника надати розпоряднику майна необхідні документи на його вимогу для підготовки аналізу фінансово господарської діяльності, інвестиційного становища боржника та його становища на ринках.

Зобов`язано розпорядника майна в строк до 28.10.2024 провести інвентаризацію майна боржника та надати інвентаризаційні відомості господарському суду в 10-ти денний строк після закінчення інвентаризації.

Зобов`язано боржника надати розпоряднику майна всі необхідні документи та представити майно для проведення інвентаризації на вимогу розпорядника майна.

Не погодившись із зазначеною ухвалою до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернулась Дніпровська міська рада, в якій просить скасувати оскаржувану ухвалу та ухвалити нове рішення, яким відмовити позивачу у відкритті провадження у справі про банкрутство відповідача.

Одночасно у змісті апеляційної скарги викладене клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження ухвали суду, яке мотивовано тим, що Дніпровська міська рада набула статусу конкурсного кредитора 01.11.2024, а апеляційна скарга подана протяґом 10 днів з дня набуття Дніпровською міською радою статусу конкурсного кредитора.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.11.2024 для розгляду справи визначена колегія суддів у складі: головуючого судді Іванова О.Г. (доповідач), судді Парусніков Ю.Б., Верхогляд Т.А.

З огляду на відсутність в суді апеляційної інстанції матеріалів справи необхідних для розгляду скарги на час надходження скарги, ухвалою суду від 11.11.2024 здійснено запит матеріалів справи №904/3534/24 із Господарського суду Дніпропетровської області та відкладено вирішення питання про рух апеляційної скарги до надходження матеріалів справи до суду апеляційної інстанції.

12.11.2024 до суду від ініціюючого кредитора Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Інгосстрах», надійшли заперечення щодо відкриття апеляційного провадження за скаргою Дніпровської міської ради, в яких Товариство зазначило, що строки оскарження процесуальних документів визначені ст.256 ГПК України і для ухвали становлять 10 днів; загальний доступ до оскаржуваної ухвали надано в Реєстрі 13.09.2024. При цьому, у постанові Верховного Суду у складі палати для розгляду справ про банкрутство від 20.03.2024 у справі №911/1005/23 касаційним судом наведено правовий висновок щодо апеляційного оскарження ухвали про відкриття провадження у справі про банкрутство та кола осіб, які на це мають право, до яких відносяться сторони боржник, ініціюючий кредитор, а також арбітражний керуючий та кредитор, вимоги якого забезпечені заставою майна боржника (незалежно від того, чи такі вимоги були визнані та включені до реєстру вимог кредиторів у справі про банкрутство); інші ж особи, за загальним правилом, можуть оскаржити ухвалу про відкриття провадження у справі про банкрутство лише за умови участі таких осіб в розгляді судом питання про відкриття провадження у справі про банкрутство або у разі набуття такими особами відповідного процесуального статусу учасника справи (сторони у справі) про банкрутство (в тому числі і до або під час підготовчого засідання). Наголошує, що Дніпровська міська рада в межах справи про банкрутство не є особою, яка має процесуальну дієздатність, не набула статусу сторони у справі, відтак, її скарга підлягає поверненню.

14.11.2024 до суду від розпорядника майна боржника арбітражного керуючого Чичви О.С. також надійшли заперечення щодо відкриття апеляційного провадження за скаргою Дніпровської міської ради, в яких останній зазначив, що апелянт не набув права на оскарження процесуальних документів у справі про банкрутство, зокрема апелянт не звертався до господарського суду в порядку ч.1 ст.45 КУзПБ із заявою з грошовими вимогами до боржника і кредитором у справі не визнавався; крім того, апелянтом порушений строк звернення зі скаргою, визначений ст.256 ГПК України, оскільки оскаржувана ухвала постановлена 10.09.2024, як в цю ж дату на сайті Верховного Суду здійснено офіційне оприлюднення повідомлення про порушення провадження у справі про банкрутство ТОВ «ФАІН», а загальний доступ у Реєстрі до цієї ухвали наданий 13.09.2024; в той же час, апелянтом обґрунтованого клопотання про поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду, яке б містило поважні причини такого пропуску, не надано. З цих підстав вважає, що судом має бути відмовлено у поновлення строку й у відкритті апеляційного провадження за відповідною скаргою.

15.11.2024 матеріали оскарження ухвали у справі №904/3534/24 надійшли до суду апеляційної інстанції.

Вирішуючи питання про відповідність апеляційної скарги нормам чинного законодавства, суд вирішив, що скаргу слід залишити без руху, враховуючи наступне.

Щодо процесуального статусу апелянта.

Частиною 2 ст.254 визначено, що учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції окремо від рішення суду лише у випадках, передбачених статтею 255 цього Кодексу. Оскарження ухвал суду, які не передбачені статтею 255 цього Кодексу, окремо від рішення суду не допускається.

Згідно з ч.2 ст.255 Господарського процесуального кодексу України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції можуть подавати учасники справи відповідно до цього Кодексу та Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

За п.17 ч.1 ст.255 ГПК України окремо від рішення суду можуть бути оскаржені ухвали у справах про банкрутство (неплатоспроможність) у випадках, передбачених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

За приписами частин 1, 2 ст.9 Кодексу України з процедур банкрутства ухвали господарського суду, постановлені у справі про банкрутство (неплатоспроможність) за результатами розгляду господарським судом заяв, клопотань та скарг, а також постанова про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури або процедури погашення боргів боржника можуть бути оскаржені в порядку, встановленому Господарським процесуальним кодексом України, з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

В апеляційному порядку можуть бути оскаржені постанова про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури/процедури погашення боргів, усі ухвали місцевого господарського суду, прийняті у справі про банкрутство (неплатоспроможність), крім випадків, передбачених Господарським процесуальним кодексом України та цим Кодексом.

Отже, процесуальним законодавством визначаються наступні суб`єкти оскарження: 1) учасники справи та 2) особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки.

Зокрема, учасники справи, у випадках передбачених законом, у будь-якому разі мають право на оскарження процесуальних рішень у ній; інші особи мають навести в якій частині оскаржуваного ними судового рішення (в мотивувальній та/або резолютивній) прямо вказано про їх права, інтереси та (або) обов`язки, та про які саме.

Справи про банкрутство характеризуються особливим складом учасників, кожен з яких, вступаючи в провадження у такій справі, на різних процедурах, наділяється специфічним обсягом прав і обов`язків, зумовленим характером відносин неспроможності/банкрутства та спрямованістю інтересів (юридичною заінтересованістю) учасника у такому провадженні.

З урахуванням сталої судової практики Верховного Суду, з огляду на особливості провадження у справі про банкрутство, коло осіб, які мають право оскаржити судові рішення у справі про банкрутство, чинним законодавством звужено до учасників цієї справи, з метою запобіганню необґрунтованому втручанню інших осіб, які не є учасниками справи, у перебіг процедури банкрутства.

Право на оскарження судових рішень виникає з моменту набуття особою статусу учасника у справі про банкрутство (див. постанову Верховного Суду від 16.04.2024 у справі №922/2738/21).

При цьому, як слушно зауважив ініціюючий кредитор, згідно з висновками, наведеним у постанові судової палати для розгляду справ про банкрутство КГС ВС від 20.03.2024 у справі №911/1005/23, ухвалу про відкриття провадження у справі про банкрутство згідно з положеннями статей 1, 8, 39, частин другої, восьмої статті 45 КУзПБ мають право першочергово оскаржувати у судах апеляційної та касаційної інстанцій сторони у справі про банкрутство (боржник, ініціюючий кредитор, а також арбітражний керуючий від імені боржника та кредитор, вимоги якого забезпечені заставою майна боржника (незалежно від того, чи такі вимоги були визнані та включені до реєстру вимог кредиторів у справі про банкрутство)), оскільки такі особи наділені таким правом не тільки на підставі закону, а і як безпосередні учасники підготовчого засідання. Інші особи набувають можливість оскаржити ухвалу про відкриття провадження у справі про банкрутство лише за умови участі таких осіб в розгляді судом питання про відкриття провадження у справі про банкрутство (наприклад, інші кредитори, які подали заяви з грошовими вимогами до боржника до підготовчого засідання суду і заяви яких залишено без розгляду), або у разі набуття такими особами відповідного процесуального статусу учасника справи (сторони у справі) про банкрутство (в тому числі і до або під час підготовчого засідання). При цьому наявність права оскарження ухвали про відкриття провадження у справі про банкрутство (набуття відповідного статусу учасника справи про банкрутство) повинна встановлюватися судом у кожному такому випадку окремо. Зазначені висновки є релевантними до правовідносин, у яких виникає питання про встановлення статусу особи, яка має право на оскарження ухвали про відкриття провадження у справі про банкрутство юридичної особи.

У наведеній постанові Верховний Суд зазначив, що конкурсні кредитори, які є стороною у справі про банкрутство в силу прямої вказівки частини першої статті 1 КУзПБ і які звертаються із вимогами, що виникли до дня відкриття провадження у справі про банкрутство, набувають правового статусу учасника у справі про банкрутство за сукупністю передбачених КУзПБ дій: пред`явлення грошових вимог; доведення свого права вимоги перед судом; розгляд грошових вимог судом (перевірка наявності такого права у кредитора; правомірність його набуття; наявність цього права в межах позовної давності тощо) та визнання грошових вимог у відповідній ухвалі суду.

Тому саме з моменту визнання судом вимог до боржника конкурсний кредитор наділяється всіма процесуальними правами учасника справи, зокрема оскаржувати судові рішення у справі про банкрутство в апеляційному порядку.

Тобто, після вступу особи у справу як конкурсного кредитора згідно зі статтею 45 КУзПБ, така особа набуває процесуальних прав і обов`язків учасника справи, передбачених у статті 42 ГПК України в повному обсязі, тому, серед іншого, не позбавлена права на оскарження ухвали про відкриття провадження у справі про банкрутство.

Зокрема, у наведеній постанові, колегія суддів Верховного Суду дійшла висновку про відсутність підстав для відступу від висновку, викладеного у постанові від 16.07.2020 у справі № 910/4475/19, оскільки за змістом оскаржуваного рішення вбачається, що у зазначеній справі висновки щодо застосування норм права стосуються як щодо конкурсних, так і щодо забезпечених кредиторів.

У зазначеній постанові Суд дійшов висновку, що законодавством про банкрутство для конкурсних кредиторів встановлений більш складний, порівняно з іншими учасниками справи, порядок набуття статусу учасника провадження у справі про банкрутство, який (статус) наділяє такого учасника повним обсягом процесуальної дієздатності, в т. ч. правом оскаржувати судові рішення, оскаржувати дії боржника, розпорядника майном, керуючого санацією, ліквідатора, звертатися про визнання недійсними угод боржника тощо.

Набуття такого статусу остаточно формалізується ухвалою суду про визнання вимог кредитора (аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 23.01.2020 у справі № 913/444/18).

Що ж стосується дійсної справи, у поданій скарзі апелянт наголошує, що він має беззаперечне право на оскарження ухвали від 10.09.2024, оскільки є учасником справи і набув статус конкурсного кредитора 01.11.2024 за фактом прийняття до провадження справи №904/2143/23 за позовом Дніпровської міської ради до ТОВ «Фаін» про стягнення безпідставно збережених коштів за використання земельної ділянки комунальної власності без достатньої правової підстави в розмірі 22 490 968,54 грн і апеляційна скарга подана протягом 10 днів з моменту набуття такого статусу.

В той же час, суд зауважує, що апелянт передчасно ототожнює себе як учасника у справі про банкрутство і тим більш наводить статус "конкурсний кредитор".

Так, за приписами п.п.8, 9 ч.1 ст.20 ГПК України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи про банкрутство та справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого відкрито провадження у справі про банкрутство, у тому числі справи у спорах про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів про визначення та сплату (стягнення) грошових зобов`язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України, а також спорів про визнання недійсними правочинів за позовом контролюючого органу на виконання його повноважень, визначених Податковим кодексом України; справи за заявами про затвердження планів санації боржника до відкриття провадження у справі про банкрутство.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18.02.2020 у справі №918/335/17 виснувала, що судові рішення у процедурі банкрутства можна поділити на дві такі групи.

Перша група стосується розв`язання специфічних питань, притаманних саме процедурам банкрутства, тобто непозовному провадженню: про відкриття провадження у справі про банкрутство, про припинення дії мораторію щодо майна боржника, про закриття провадження у справі про банкрутство, про затвердження плану санації, про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, про призначення (розумій також і відсторонення) керуючого санацією, ліквідатора тощо.

Друга група стосується виключно вирішення спорів. До неї належать судові рішення щодо розгляду спорів, у межах справи про банкрутство, стороною в яких є боржник. Такі спори розглядаються за позовом сторони, тобто в позовному провадженні.

Хоч ці справи позовного провадження і розглядаються в межах справи про банкрутство, процесуально вони автономні від непозовного провадження, яке врегульоване Кодексом України з процедур банкрутства, а тому регламентуються з моменту відкриття і до ухвалення остаточного рішення лише правилами позовного провадження, встановленими у Господарському процесуальному кодексі України, як про це зазначено у частині третій статті 7 Кодексу України з процедур банкрутства.

Згідно понять, наведених у ст.1 Кодексу України з процедур банкрутства, кредитор - юридична або фізична особа, а також контролюючий орган, уповноважений відповідно до Податкового кодексу України здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у межах своїх повноважень, та інші державні органи, які мають вимоги щодо грошових зобов`язань до боржника, а також адміністратор за випуском облігацій, який відповідно до Закону України "Про ринки капіталу та організовані товарні ринки" діє в інтересах власників облігацій, які мають підтверджені у встановленому порядку документами вимоги щодо грошових зобов`язань до боржника; забезпечені кредитори - кредитори, вимоги яких до боржника або іншої особи забезпечені заставою майна боржника; конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, що виникли до відкриття провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника; поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, що виникли після відкриття провадження у справі про банкрутство.

Як зазначалось вище, ст.45 КУзПБ передбачений порядок набуття кредитором статусу учасника провадження у справі про банкрутство, який формалізується ухвалою про визнання грошових вимог такого кредитора.

При цьому, в межах справи про банкрутство можуть розглядатись й інші спори (позовного провадження) з майновими вимогами до боржника, склад учасників яких визначається ст.45 ГПК України. Натомість, позивачі у таких справах (позовних проваджень у межах справи про банкрутство) не можуть стати кредитором автоматично, протилежного норми Кодексу України з процедур банкрутства не містять, відповідно, для будь-яких осіб, що мають грошові вимоги до боржника передбачена певна процедура визнання їх вимог, визначена ст.45 КУзПБ.

Таким чином, розгляд майнового спору Дніпровської міської ради до боржника у позовному провадженні №904/2143/23 в межах справи про банкрутство №904/3534/24, не наділяє Дніпровську міську раду автоматично статусом конкурсного кредитора у справі про банкрутство. До того ж, провадження у зазначеній справі ще триває, оскільки ухвалою суду від 12.11.2024 підготовче засідання відкладене на 02.12.2024.

Згідно даних Єдиного державного реєстру судових рішень у справі №904/3534/24 про банкрутство ТОВ «ФАІН» ухвалою господарського суду від 15.11.2024 заяву Дніпровської міської ради про визнання грошових вимог до боржника в розмірі 38 569 303,23 грн. та судового збору на суму 6 056,00 грн. прийнято до розгляду та ухвалою суду від 19.11.2024 розгляд заяви призначено на 10.12.2024.

Звідси, Дніпровська міська рада на даний час не набула процесуального статусу кредитора (конкурсного або поточного) у справі про банкрутство ТОВ «Фаін», чим спростовані доводи скарги про набуття нею такого статусу 01.11.2024.

Відтак, на даний момент апелянт не набув безумовного права на оскарження процесуальних документів у справі про банкрутство, оскільки не є її учасником.

Таким чином, на даний момент апелянт відноситься до іншої категорії суб`єктів оскарження, визначених ст.254 ГПК України - особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки.

І, з урахуванням наведеного, апелянт має навести у скарзі в якій частині оскаржуваного ним судового рішення (в мотивувальній та/або резолютивній) прямо вказано про його права, інтереси та (або) обов`язки, та про які саме.

Щодо строку оскарження ухвали.

Також, за приписами ст.256 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали (рішення) суду якщо апеляційна скарга подана протягом десяти (двадцяти, відповідно) днів з дня вручення йому відповідного ухвали (рішення) суду (частина 2). Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині 2 статті 261 цього Кодексу (частина 3).

Згідно з матеріалами справи, оскаржувану ухвалу постановлено в судовому засіданні 10.09.2024, повний текст якої виготовлено та підписано також 10.09.2024, отже, строк на апеляційне оскарження ухвали суду, визначений законодавством, сплив 20.09.2024.

Натомість, скаргу апелянтом подано 08.11.2024 і, як правильно зазначив арбітражний керуючий Чичва О.С. у своїх запереченнях, апелянтом жодним чином не обґрунтоване клопотання про поновлення строку на її подання, як на підтвердження цих обставин не надано жодного доказу наявності об`єктивних обставин такого пропуску строку (з огляду на те, що загальний доступ до оскаржуваної ухвали надано в Реєстрі судових рішень 13.09.2024).

За змістом частини 3 статті 260 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга залишається без руху у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, встановлених статтею 256 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею в заяві, визнані неповажними.

Тобто, законодавець не передбачив обов`язок суду автоматично поновлювати пропущений строк за наявності відповідного клопотання заявника, оскільки в кожному випадку суд має чітко визначити - з якої саме поважної причини такий строк було порушено скаржником, та чи підлягає він поновленню.

Клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження повинно містити обґрунтування поважності причин пропуску такого строку (з посиланням на відповідні докази, які подаються апеляційному господарському суду на загальних підставах).

У клопотанні скаржник просить поновити пропущений процесуальний строк на апеляційне оскарження рішення суду.

В обґрунтування поважності причин пропущеного процесуального строку на апеляційне оскарження ухвали скаржник, зокрема, зазначив, що набув статус конкурсного кредитора 01.11.2024 і протягом визначеного законом строку (десять днів) подав скаргу.

Розглянувши відповідне клопотання, апеляційний господарський суд визнає підстави, наведені скаржником у клопотанні про поновлення строку на апеляційне оскарження, неповажними і недоведеними належними доказами, з урахуванням того/, що апелянт не набув статус кредитора у справі.

Частиною 2 статті 260 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 258 цього Кодексу, а також подана особою, яка відповідно до частини шостої статті 6 цього Кодексу зобов`язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу.

За приписами ч. 1 ст. 174 Кодексу, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 162, 164, 172 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

Суд постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху також у разі, якщо позовну заяву подано особою, яка відповідно до частини шостої статті 6 цього Кодексу зобов`язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його.

В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити) (ч. 2 ст. 174 ГПК України).

За змістом частини 3 статті 260 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, встановлених статтею 256 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею в заяві, визнані неповажними.

Зважаючи на викладене, апелянту надається право протягом встановленого судом строку усунути недоліки апеляційної скарги та навести у скарзі в якій частині оскаржуваного ним судового рішення (в мотивувальній та/або резолютивній) прямо вказано про його права, інтереси та (або) обов`язки, та про які саме, а також надати заяву/клопотання про поновлення пропущеного процесуального строку на подання апеляційної скарги з відповідними доказами та обґрунтуванням інших причин такого пропуску.

Слід звернути увагу, що відповідно до пункту 4 частини 1 статті 261 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом не поважними.

Керуючись ст. ст. 6, 42, 174, 176, 234-235, 258, 260 Господарського процесуального кодексу України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу Дніпровської міської ради на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 10.09.2024 у справі № 904/3534/24 (вх. №41951) залишити без руху.

2. Апелянту протягом 5 днів з дня отримання цієї ухвали усунути вказані недоліки апеляційної скарги, а саме:

- навести мотиви в чому полягає порушення прав, інтересів, обов`язків апелянтів оскаржуваною ухвалою та в якій частині оскаржуваного ним судового рішення (в мотивувальній та/або резолютивній) про це зазначено;

- надати заяву/клопотання про поновлення пропущеного процесуального строку на подання апеляційної скарги з відповідними доказами та обґрунтуванням інших причин такого пропуску.

3. У разі не усунення недоліків у зазначений судом строк настають наслідки, передбачені ч.4 ст. 174, ч.8 ст. 260, ст. 261 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Інформацію по справі учасники справи можуть отримати на сторінці Центрального апеляційного господарського суду на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою https://court.gov.ua/fair/sud4876/ або переглянути процесуальні документи по справі на сайті Єдиного державного реєстру судових рішень за посиланням http://www.reyestr.court.gov.ua/

Головуючий суддя О.Г. Іванов