Рішення

від 02.12.2024 по справі 904/4512/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.12.2024м. ДніпроСправа № 904/4512/24

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Мілєвої І.В., розглянувши справу

за позовом Акціонерного товариства "Українська залізниця", м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Комерс Сіті Дніпро", Дніпропетровська область, м. Дніпро

про стягнення 503 100,00 грн

Без виклику представників сторін

СУТЬ СПОРУ:

Акціонерне товариство "Українська залізниця" звернулося до господарського суду з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Комерс Сіті Дніпро" про стягнення плати за використання вагонами у розмірі 503 100,00 грн.

В прохальній частині позовної заяви позивач просить суд розглянути справу за правилами спрощеного позовного провадження

Господарський суд Дніпропетровської області ухвалою від 16.10.2024 прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі. Задовольнив клопотання позивача та постановив розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.

04.11.2024 відповідач подав до суду відзив, в якому просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Також позивач просить застосувати до спірних правовідносин позовну давність.

08.11.2024 позивач подав до суду відповідь на відзив.

12.11.2024 відповідач подав до суду заяву, в якій серед іншого просить застосувати до спірних правовідносин позовну давність.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до електронного повідомлення про укладення договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом № 99-32150080/2020-001 від 16.03.2020 АТ «Укрзалізниця» засвідчило прийняття від Приватного підприємства "Атланта-Агро" заяви про прийняття в цілому пропозиції (акцепту) укладення договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом.

Отже, Приватне підприємство "Атланта-Агро" (вантажовідправник) було приєднано АТ «Українська залізниця» до договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом.

Відповідно до повідомлення Акціонерного товариства «Українська залізниця» про укладення договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом №32-41568766/2020-001 від 16.03.2020 між Акціонерним товариством «Українська залізниця» (далі перевізник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Комерс Сіті Дніпро» (далі замовник) був укладений договір про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом № 32-41568766/2020-001 від 16.03.2020 (далі договір).

Відповідно до пункту 1.1 договору предметом договору є організація та здійснення перевезення вантажів, надання вантажного вагону для перевезення, інших послуг, пов`язаних з організацією перевезення вантажів у внутрішньому та міжнародному сполученнях (експорт, імпорт) у власних вагонах перевізника, вагонах залізниць інших держав та / або вагонах замовника, пов`язаних з цим супутніх послуг (далі - послуги) і проведення розрахунків за ці послуги.

У розумінні договору користування вагоном не є орендою майна, а плата за використання (користування) власного вагона перевізника не є орендною платою.

Згідно з пунктом 1.3 договору маршрутний поїзд - вантажний поїзд, одночасно пред`явлений до перевезення замовником, який відповідає установленій перевізником масі та / або довжині та прямує без переробки на одну станцію призначення / вихідну станцію. Маршрутний поїзд може бути оформлений одним або декількома перевізними документами.

Пунктом 1.4 договору встановлено, що надання послуг за договором може підтверджуватись одним з таких документів: накладною, накопичувальною карткою, зведеною відомістю, відомістю плати за користування вагонами, відомістю плати за подавання / забирання вагонів та маневрову роботу, іншими документами.

Договір є публічним договором, за яким перевізник бере на себе обов`язок здійснювати надання послуг, пов`язаних з організацією та здійсненням перевезення вантажів залізничним транспортом загального користування кожному, хто до нього звернеться. Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх замовників, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. Пропозиції та зміни до договору приймаються і враховуються відповідно до п. 9.3. та 9.4. договору та законодавства (п. 1.5. договору).

Договір, з урахуванням змін до нього, оприлюднюється перевізником як публічна пропозиція для укладення на веб-сайті http://uz-cargo.com/, з накладенням кваліфікованого електронного підпису (далі - КЕП) (п. 1.6. договору).

Договір укладається шляхом надання перевізником пропозиції укласти договір (оферти) і прийняття в цілому пропозиції (акцепту) другою стороною. Приймаючи пропозицію укласти договір друга сторона засвідчує, що ознайомилась та згодна з усіма умовами договору (п. 1.7. договору).

Умови договору, що потребують визначення окремих параметрів їх надання (окрему станцію надання послуг, ін.) набувають сили і застосовуються у відносинах сторін шляхом надання перевізником пропозиції укласти такі додаткові умови до договору (оферти), прийняття пропозиції (акцепту) замовником та підтвердження її прийняття перевізником з підтвердженням таких умов надання послуг. Приймаючи пропозицію отримання послуг на умовах, що потребують визначення окремих параметрів їх надання, замовник засвідчує, що ознайомився та згоден з такими умовами (п. 1.8. договору).

Перевізник, за результатом розгляду заяви (акцепту), направляє замовнику у власній інформаційній системі перевізника повідомлення з накладенням КЕП: або про мотивоване повернення без розгляду заяви (акцепту) із зазначенням причин для такого повернення; або про дату укладення договору, присвоєння замовнику коду замовника як платника, коду вантажовідправника / вантажоодержувача. Код платника є номером договору з замовником. До отримання повідомлення про укладення договору, друга сторона має право відкликати свою заяву (акцепт) про прийняття пропозиції укласти договір (п. 1.9. договору).

Договір є укладеним з дня надання замовнику перевізником інформаційного повідомлення про укладення договору, але не раніше дня введення його в дію відповідно до пункту 12.1 договору (п. 1.10. договору).

Обов`язки замовника: надавати або організація надання місячних замовлень на перевезення відповідно до Правил планування перевезень вантажів через автоматизовану систему планування перевезень вантажів; сплачувати послуги перевізника та інші платежі, належні перевізнику за договором з сум внесеної передоплати за кодом платника; відшкодовувати перевізнику витрати, пов`язані із затримкою вагонів, контейнерів і вантажів з причин, що не залежать від перевізника, які виникли на станціях залізниць України; оплата вказаних послуг здійснюється шляхом списання з сум внесеної передоплати за кодом платника; та ін ( п.п. 2.1.1., 2.1.4, 2.1.5. договору)

Відповідно до п. 2.3.2. договору залізниця зобов`язана приймати до перевезення вантажі у вагонах (контейнерах) замовника або у власних вагонах (контейнерах) перевізника, надавати власні вагони (контейнери) перевізника для навантаження вантажів згідно із затвердженими планами і заявками замовника згідно інформації розміщеної у системі планування перевезень, надавати додаткові послуги, пов`язані з перевезенням вантажів, перелік яких зазначається в додатках до договору та Збірнику тарифів.

Розрахунки за договором здійснюються через філію «Єдиний розрахунковий центр залізничних перевезень» АТ «Укрзалізниця» (п. 4.1 договору).

Пунктом 7.3. договору визначено, що строк позовної давності за вимогами перевізника до замовників, що випливають з правовідносин сторін за договором, становить один рік.

Договір діє з дня укладення, але не раніше дати введення в дію, що визначається перевізником в повідомленні про оприлюднення договору здійсненого на веб-сайті http://uz-cargo.com/ та діє до його припинення. Дата введення в дію не може бути раніше 30 днів з дня оприлюднення договору. На звернення замовника умови договору застосовуються до відносин із замовником, які виникли між сторонами до його укладення та введення в дію (п. 12.1. договору).

Договір припиняється: у зв`язку з розірванням договору за взаємною згодою сторін, або у зв`язку з односторонньою відмовою від договору, у випадках та в порядку прямо передбачених договором, або з підстав визначених законодавством (п. 12.2. договору).

Позивач зазначає, що згідно умов аукціону № RCD001-UA-20230102-49523 від 04.01.2023 переможець ПП «Атланта-Агро» придбав послугу з використання вагонів власності АТ "Укрзалізниця" (1 вагон за 1 добу) 50 вагонів у складі одного маршрутного поїзда або маршрутна відправка 50 вагонів з однієї маршрутної станції навантаження (зерновози), ціна реалізації лота 2795,00 грн. Згідно з п. 1.3. договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом, маршрутний поїзд вантажний поїзд, одночасно пред`явлений до перевезення замовником, який відповідає установленій перевізником масі та / або довжині та прямує без переробки на одну станцію призначення / вихідну станцію. Маршрутний поїзд може бути оформлений одним або декількома перевізними документами. Перевезення по даних 50-ти зерновозах оформлені вантажовідправником ПП «Атланта-Агро» від станції Мирова до станції Одеса-Порт (ЕКСП) в різні доби по 6-ти перевізним документам із зазначенням в гp. 7 «Заяви відправника» - «Маршрутний поїзд № __. Для вивезення водним транспортом у Швейцарію», в графі 13 «Платник» - вказано ТОВ «Комерс Сіті Дніпро», а саме:

- 19.01.2023 ЕПД № 47841218 15 вагонів (ЕЦП о 15:36 год., відправлення 21.01.2023 о 05 год 59 хв) відмітка в гp.7 «Маршрутний поїзд № 011902»;

- 20.01.2023 - ЕПД № 47868211 8 вагонів (ЕЦП о 11:09 год., відправлення 21.01.2024 о 05 год 59 хв) відмітка в гp. 7 «Маршрутний поїзд № 012002»;

- 21.01.2023 - ЕПД № 47888706 1 вагон (ЕЦП о 19:03 год., відправлення 22.01.2024 о 14 год 30 хв) - відмітка в гp.7 «Маршрутний поїзд № 012102»;

- 21.01.2023 - ЕПД № 47888698 11 вагонів (ЕЦП о 19:17 год., відправлення 22.01.2024 о 14 год 30 хв) - відмітка в гp.7 «Маршрутний поїзд № 012102»;

- 22.01.2023 - ЕПД № 47900584 11 вагонів (ЕЦП о 18:17 год., відправлення 23.01.2024 о 05 год 10 хв) - відмітка в гp.7 «Маршрутний поїзд № 012202»;

- 20.01.2023 - ЕПД № 47871249 3 вагона (ЕЦП о 16:01 год., відправлення 21.01.2024 о 05 год 59 хв) - відмітка в гp.7 «Маршрутний поїзд № 012002».

Позивач вказав, що згідно з п. 2.1.9. договору замовник зобов`язаний забезпечувати належне оформлення перевізних та платіжних документів. Оформлення перевізних документів здійснюється згідно з Правилами оформлення перевізних документів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 № 644, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24.11.2000 за № 863/5084. В Поясненнях (Додаток 3 до Правил оформлення перевізних документів) щодо заповнення накладної до цих Правил зазначається, що графу 13 «Платник» заповнює відправник.

Позивач наголошує, що в накладних № 47841218, № 47868211, № 47888706, № 47888698, № 47900584 та № 47871249 відправником ПП «Атланта-Агро» в графі 13 «Платник» вказано - ТОВ «Комерс Сіті Дніпро». Відповідно п.1.2 Правил розрахунків за перевезення вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 № 644, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24.11.2000 за № 864/5085, плата за перевезення вантажу вноситься відправником під час оформлення перевезення. Плата може вноситися іншим платником, з яким залізницею укладено договір. На підтвердження стягнення коштів саме з ТОВ «Комерс Сіті Дніпро» позивачем надано переліки, які включені до розрахунку за 19.01.2023 (№ 20230119) (а.с. 79), за 20.01.2023 (№ 20230120) (а.с. 79), за 21.01.2023 (№ 20230121) (а.с. 80), за 23.01.2023 (№ 20230123) (а.с. 80-81).

Позивач зазначає, що в п.1.4. договору вказано, що «надання послуг за договором може підтверджуватись одним з таких документів: накладною, накопичувальною карткою, зведеною відомістю, відомістю плати за користування вагонами, відомістю плати за подавання / забирання вагонів та маневрову роботу, іншими документами». Спірні вагони не були відправлені маршрутним поїздом, що підтверджується натурними листами поїздів: № 3801, індекс 4657-011-4658 від 21.01.2023 в кількості 26 вагонів; № 3801, індекс 4657-012-4658 від 22.01.2023 в кількості 27 вагонів; № 3801, індекс 4657-013-4658 від 23.01.2023 в кількості 30 вагонів.

Згідно з п. 3.2. договору замовник зобов`язаний сплачувати провізні платежі за перевезення вантажу у власному вагоні перевізника (крім транспортерів перевізника, проїзду бригад супроводження транспортерів та вагонів для проїзду цих бригад), які складаються, зокрема із плати за використання власного вагону перевізника в процесі надання послуг з перевезення вантажів (у вантажному та порожньому рейсах).

Позивач зазначає, що за перевізними документами № 47841218, 47868211, 47888706, 47888698, 47900584, 47871249, які опрацьовані станцією Мирова через АРМ ТВК, при розрахунку нормативної кількісті діб використання власного вагону перевізника у вантажному або порожньому рейсах програмним забезпеченням автоматично застосовувалась середня швидкість перевезення власного вагону перевізника за одну добу (км/добу), відповідно до таблиці 3 Додатку 1-2 договору про надання послуг з організації перевезень вантажів залізничним транспортом, як за маршрутний або контейнерний поїзд, а саме 166 км/добу. Згідно розрахунків, які надала аудиторська група, слід було застосовувати середню швидкість перевезення власного вагону Перевізника як для зерновозів експортного сполучення вагонної відправки, а саме 103 км/добу. За проведеним перерахунком позивача у відповідності умов оформлення даних перевезень як «Групова відправка» позивачем недоотримано належних коштів в сумі 503 100,00 грн з ПДВ (8385,00 за вагон (41925,00 33540,00) х 50 вагонів = 419250,00 грн х 20%).

Позивач вважає, що у нього є всі належні підстави для стягнення з відповідача недоотриманих коштів, а саме плати за використання вагонів власності АТ «Укрзалізниця» в сумі 503 100,00 грн з ПДВ, враховуючи що ТОВ «Комерс Сіті Дніпро» є платником за вищезазначеними перевезенням.

Позивач зазначає, що відповідач заборгованість не сплатив, що і стало причиною звернення до суду.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

За приписами частин 1, 2 статті 633 Цивільного кодексу України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

Частиною 1 статті 634 Цивільного кодексу України визначено, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Відповідно до частин 1, 2 статті 908 Цивільного кодексу України перевезення вантажу здійснюється за договором перевезення. Загальні умови визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Згідно з ч. 1 ст. 909 Цивільного кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Аналогічні положення містяться в ст. 307 Господарського кодексу України.

Відповідно до положень статті 119 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 № 457 (далі - Статут), за користування вагонами і контейнерами залізниці вантажовідправниками, вантажоодержувачами, власниками під`їзних колій, портами, організаціями, установами, громадянами - суб`єктами підприємницької діяльності вноситься плата. Порядок визначення плати за користування вагонами (контейнерами) та звільнення вантажовідправника від зазначеної плати у разі затримки забирання вагонів (контейнерів), що виникла з вини залізниці, встановлюється Правилами.

Відповідно до п.1.2 Правил розрахунків за перевезення вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 № 644 (далі - Правила розрахунків), плата за перевезення вантажу вноситься відправником під час оформлення перевезення. Плата може вноситися іншим платником, з яким залізницею укладено договір. До внесення цієї плати відправлення вантажу може бути затримано, за час затримки залізниця стягує з відправника плату за користування вагонами (контейнерами), передбачену ст.119 Статуту, а також пеню у розмірі, встановленому законодавством.

Остаточні розрахунки між залізницями і одержувачами за перевезення вантажів і надання додаткових послуг здійснюються на станціях призначення. При цьому, до оформлення видачі вантажу одержувачу станція повинна перевірити правильність сплаченої провізної плати, отримати недобори і всі платежі, які виникли на станції відправлення або при перевезенні і на станції призначення. (п.1.3 Правил розрахунків).

Згідно з п.1.5 Правил розрахунків розрахунки за перевезення вантажів експортно - імпортних здійснюються згідно з міжнародними угодами та чинним законодавством. Платежі за перевезення експортних вантажів сплачуються на станції відправлення за відстань від станції відправлення до вихідних прикордонних станцій (включаючи відстань до державного кордону). Припортові станції - це станції, які обслуговують морські та річкові порти України і яким, крім основного коду, присвоєно додатковий експортний код. Прикордонна станція - це станція, що розташована перед кордоном із суміжною державою. Наступною за цією станцією є станція суміжної держави.

При цьому пунктом 1.9. Правил розрахунків визначено, що остаточні розрахунки за експортні вантажі, за перевезення яких платежі були сплачені на станції відправлення, провадяться на прикордонній станції, яка передає вантаж на іноземну залізницю. Виявлені суми недоборів або переборів по кожній відправці прикордонна станція зазначає в копії дорожньої відомості. Розрахунки за перебори та недобори в цих випадках провадяться фінансово-економічною службою залізниці з відправником.

За визначенням, наведеним у статті 1 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність», експорт (експорт товарів) - продаж товарів українськими суб`єктами зовнішньоекономічної діяльності іноземним суб`єктам господарської діяльності (у тому числі з оплатою в негрошовій формі) з вивезенням або без вивезення цих товарів через митний кордон України, включаючи реекспорт товарів. При цьому, термін реекспорт (реекспорт товарів) означає продаж іноземним суб`єктам господарської діяльності та вивезення за межі України товарів, що були раніше імпортовані на територію України.

Частиною 2 статті 18 Закону України «Про залізничний транспорт» визначено, що для забезпечення зовнішньоекономічних зв`язків України АТ «Укрзалізниця» здійснює міжнародні перевезення у прямому залізничному, прямому змішаному та непрямому міжнародному сполученнях.

Згідно з визначеннями, наведеними у статті 1 Закону України «Про залізничний транспорт», пряме залізничне сполучення - перевезення вантажів і пасажирів у межах двох і більше залізниць України; пряме змішане сполучення - перевезення, що здійснюється залізничним та іншими видами транспорту за єдиним транспортним документом, складеним на весь шлях; непряме міжнародне сполучення - перевезення між Україною та іноземними державами з переоформленням транспортного документа в процесі транспортування; міжнародне залізничне сполучення - перевезення пасажирів, вантажів, багажу, вантажобагажу та пошти між Україною та іноземними державами.

Відповідно до п.1.1 Правил оформлення перевізних документів, затверджених наказом Міністерства транспорту України № 644 від 21.11.2000, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України № 863/5084 від 24.11.2000, в редакції наказу Мініфраструктури України від 08.06.2011 № 138 (далі - Правила оформлення перевізних документів), на кожне відправлення вантажу, порожніх власних, орендованих вагонів та контейнерів відправник надає станції відправлення перевізний документ (накладну) за формою, наведеною у додатку 1 до цих Правил.

Відповідно до п.2.5 Правил оформлення перевізних документів у разі перевезення експортно-імпортних вантажів через морські порти України не в прямому міжнародному сполученні оформлюється накладна внутрішнього сполучення. У цьому разі відправник проставляє відмітки: у графі 20 "Найменування вантажу" - "Експорт" чи "Імпорт", а в графі 7 "Заяви відправника" - для експорту зазначається "Для вивезення водним транспортом у

---

" (зазначається країна призначення), а для імпорту - "Увезено водним транспортом з _____" (зазначається країна відправлення).

Матеріалами справи підтверджується, що за замовленням позивачем у серпні 2022 року відповідно до залізничних накладних № 47841218, 47868211, 47888706, 47888698, 47900584, 47871249 здійснено перевезення експортного вантажу до станції Одесса-Порт (експ.).

Як слідує із пункту 2.5 Правил оформлення перевізних документів, у разі перевезення експортно-імпортних вантажів через морські порти України не в прямому міжнародному сполученні оформлюється накладна внутрішнього сполучення.

Графа 7 вказаних накладних містить відомості про перевезення вантажу для його подальшого вивезення у Швейцарію, тобто в даному випадку має місце саме непряме міжнародне (експортне) перевезення вантажу, частину якого здійснено залізничним шляхом до порту України за накладною внутрішнього сполучення, а не відповідно до умов Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення (СМГС) чи Конвенції про міжнародні залізничні перевезення (КОТІФ), що виключає необхідність застосування показника Vср як для експортного сполучення.

Суд зауважує, що у таблиці 3 Додатку 1-2 до договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом від 16.03.2020 (укладеним між АТ «Укрзалізниця» та Приватним підприємством "Атланта-Агро") (а.с. 47-48), для зерновозів встановлена така середня швидкість перевезення власного вагону перевізника за одну добу (км/добу) (Vср):

- для експортного сполучення через морські порти: вагонна/контейнерна відправка - 103 км/год.; маршрутний або контейнерний поїзд - 166 км/год.;

- для внутрішнього та імпортного сполучення становить : вагонна/контейнерна відправка - 70 км/год.; маршрутний або контейнерний поїзд - 70 км/год.

У графах 29 вищенаведених залізничних накладних визначено тип відправки - групова/маршрутна, тому донарахування позивачем провізних платежів, виходячи із середньої швидкості перевезення 103 км/год. є безпідставним, а розрахунок плати слід здійснювати виходячи із середньої швидкості перевезення 70 км/год як для перевезення у внутрішньому сполученні.

Враховуючи викладене, заявлена позивачем до стягнення сума недоотриманих коштів, а саме плата за використання вагонів власності АТ «Укрзалізниця» в сумі 503 100,00 грн з ПДВ, є необґрунтованою та не доведеною.

Також господарський суд зазначає, що згідно з пунктами 5.3, 5.4 Правил оформлення перевізних документів якщо перевіркою на станції призначення виявлено перебір платежів, то сума перебору зазначається у графах 43-45. Інші відмітки, необхідні для визначення провізної плати і зборів за послуги, пов`язані з перевезенням і для виконання особливих умов перевезення, вносяться в перевізний документ відправником, станціями відправлення, призначення та попутними станціями відповідно до Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов`язані з ними послуги, затвердженого наказом Міністерства транспорту та зв`язку України від 26.03.2009 № 317, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 15.04.2009 за № 340/16356 (зі змінами), та інших нормативно-правових актів.

Згідно з п.1.3 Правил оформлення перевізних документів усі відомості, передбачені формою бланка перевізного документа, повинні бути внесені відправником у відповідні графи. Виправлення не допускаються; у разі необхідності зміни відомостей, унесених до перевізного документа, відправник зобов`язаний заповнити новий перевізний документ. Зміни, які вносяться до перевізного документа залізницею, засвідчуються посадовою особою залізниці із зазначенням дати та найменування станції, на якій внесено зміни.

Суд зауважує, що Правилами оформлення перевізних документів чітко визначені випадки для внесення таких змін: у разі переадресування вантажу - змінюється найменування станції призначення і її код, одержувач, його код і адреса в накладній і вказуються нові дані відповідно до наказу про переадресування або у випадку зміни одержувача без зміни станції призначення (п.4.5); у разі перевантаження вантажу під час перевезення в інший вагон (контейнер) у накладній номер вагона (контейнера) та інші відомості про нього змінюються (п.4.6.).

Як передбачено у пункті 1.9. Правил розрахунків за перевезення вантажів, виявлені суми недоборів або переборів по кожній відправці прикордонна станція зазначає в копії дорожньої відомості. Розрахунки за перебори та недобори в цих випадках провадяться фінансово-економічною службою залізниці з відправником.

Згідно з п. 62 Статуту належні за перевезення вантажів і надання додаткових послуг платежі можуть вноситися готівкою, чеками, безготівково, якщо інше не передбачено законодавством, на станціях відправлення або передоплатою через розрахункові підрозділи залізниць. Остаточні розрахунки між залізницями і одержувачами за перевезення вантажів і надання додаткових послуг здійснюються на станціях призначення. Платежі за перевезення експортно-імпортних вантажів здійснюються згідно з міжнародними угодами та чинним законодавством.

Отже, як вбачається з умов Статуту та Правил розрахунків остаточні розрахунки між залізницями і одержувачами за перевезення вантажів і надання додаткових послуг здійснюються саме на станціях призначення. До оформлення видачі вантажу одержувачу станція повинна перевірити правильність сплаченої провізної плати, отримати недобори і всі платежі, які виникли на станції відправлення або при перевезенні і на станції призначення. Нарахування недоотриманої плати, внесення будь-яких змін до перевізних документів можливе лише до моменту видачі вантажу одержувачеві.

Суд зазначає, що в силу пунктів 4.5, 4.6, 4.9 договору позивач при виявленні помилки у розрахунках платежів мав здійснити перерахунок відповідної плати, що відобразити у виписці з особового рахунку та/або зведеній відомості.

Проте такі докази в матеріалах справи відсутні, як відсутні і копії дорожніх відомостей прикордонних станцій про виявлення сум недоборів або переборів по кожній відправці, складення яких передбачено пунктом 1.9. Правил розрахунків.

Враховуючи викладене господарський суд вважає позовні вимоги про стягнення з відповідача плати за використання вагонів власності АТ «Укрзалізниця» у розмірі 503 100,00 грн не підлягають задоволенню.

Господарський суд зазначає, що враховуючи положення ч.1 ст.9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 № 475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів № 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 № 3477-IV (3477-15) "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до пункту 58 рішення Європейського суду з прав людини "Серявін та інші проти України" від 10.02.2010 у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 09.12.1994, пункт 29).

У рішенні Суду у справі "Трофимчук проти України" від 28.10.2010 Європейським судом з прав людини також зазначено, що вимога щодо обґрунтованості рішень не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін.

Тому суд вважає за необхідне відзначити, що інші доводи та міркування учасників справи судом розглянуті, але до уваги та врахування при вирішенні даної справи не приймаються, оскільки на результат вирішення спору не впливають.

Відповідач у своєму відзиві та заяві просить застосувати до правовідносин позовну давність.

Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено у спорі, є підставою для відмови у позові (ч. 3, 4 ст.267 Цивільного кодексу України).

За змістом частини першої статті 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв`язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

Як вказано вище, суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог, у зв`язку із чим клопотання відповідача про застосування до правовідносин позовної давності задоволенню не підлягає.

Згідно зі ст. 129 Господарського процесуального кодексу витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача у розмірі 6037,20 грн.

Керуючись ст. 2, 73, 74, 76-79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Витрати по сплаті судового збору покласти на позивача.

Рішення набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку з дня складання повного судового рішення і може бути оскаржено до Центрального апеляційного господарського суду.

Суддя І.В. Мілєва