Рішення

від 02.12.2024 по справі 904/4130/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.12.2024м. ДніпроСправа № 904/4130/24

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Бєлік В.Г., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення (виклику) представників сторін, справу:

за позовом Акціонерного товариства "ДТЕК Дніпровські електромережі", м. Дніпро

до Приватного підприємства "АВТОГАЗ-ПЛЮС", м. Дніпро

про стягнення заборгованості за договором про надання послуг №4550-ДнОЭ від 26.11.2018 у розмірі 41 700 грн.

ПРОЦЕДУРА:

Акціонерне товариство "ДТЕК Дніпровські електромережі" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою, у якій просить стягнути з Приватного підприємства "АВТОГАЗ-ПЛЮС" суму грошових коштів, попередньо перерахованих в якості авансу за договором про надання послуг №4550-ДнОЭ від 26.11.2018 у розмірі 41 700 грн.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 20.09.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у справі матеріалами.

В зазначені строки, які встановленні ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 20.09.2024, сторони не подали витребувані судом документи.

Про розгляд справи відповідач повідомлявся рекомендованим листом з повідомленням про вручення за юридичною адресою, що підтверджується наявним у справі рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, яке повернулося до господарського суду з відміткою пошти "адресат відсутній за вказаною адресою".

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 25.10.2024 продовжено строк розгляду справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи в межах розумного строку.

Про розгляд справи відповідач повідомлявся рекомендованим листом з повідомленням про вручення за юридичною адресою, що підтверджується наявним у справі рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, яке повернулося до господарського суду з відміткою пошти "адресат відсутній за вказаною адресою".

Отже відповідач повідомлений про відкриття провадження у справі належним чином.

Проте, відповідач не скористався правом на надання відзиву на позов.

Відповідно до ч.2 ст.2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з частинами 1, 2 статті 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч.1 ст.4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач мав право та дійсну можливість ознайомитись, з ухвалою про відкриття провадження у справі у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Проте, Відповідач не скористалися наданим йому законом правом подати письмові заперечення проти позову.

Приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений ч.1 ст.251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзиву на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до вимог ч.2 ст.178 вказаного нормативно-правового акту.

Станом на час винесення рішення по справі відзив на позовну заяву, клопотання щодо необхідності надання додаткового строку на підготовку своєї правової позиції у справі від відповідача до канцелярії суду не надходило.

Виходячи з викладеного, а також враховуючи достатність наявних у справі доказів, згідно із ст.165 ГПК України, суд вбачає за можливе розглянути справу по суті заявлених вимог за наявними у ній документами відповідно до вимог ч.2 ст. 178 вказаного нормативно-правового акту.

Відповідно до положень п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Також, відповідно до рішень Європейського суду з прав людини, що набули статусу остаточного, зокрема "Іззетов проти України", "Пискал проти України", "Майстер проти України", "Субот проти України", "Крюков проти України", "Крат проти України", "Сокор проти України", "Кобченко проти України", "Шульга проти України", "Лагун проти України", "Буряк проти України", "ТОВ "ФПК "ГРОСС" проти України", "Гержик проти України" суду потрібно дотримуватись розумного строку для судового провадження.

Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

Проте, вихід за межі встановленого ст. 195 ГПК України строку був обумовлений виключними загальновідомими обставинами, пов`язаними із триваючою військовою агресією Російської федерації на територію України.

Зокрема, Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" №64/2022 від 24.02.2022, затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року №2102-IX, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року.

На даний час продовжено строк дії воєнного стану в Україні.

З урахуванням викладеного, за об`єктивних обставин розгляд справи був здійснений судом без невиправданих зволікань настільки швидко, наскільки це було можливим за вказаних умов, у межах розумного строку в контексті положень Господарського процесуального кодексу України та Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Згідно з ч.4 ст.240 ГПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, господарський суд,

АРГУМЕНТИ СТОРІН

Позиція позивача

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за договором надання послуг №4550-ДнОЭ від 26.11.2018 в частині повного надання послуг з модернізації транспортних засобів, шляхом встановлення газобалонного обладнання, для роботи на зрідженому нафтовому газі (пропан-бутан), у зв`язку з чим, позивач просить повернути суму передоплати у розмірі 41 700,00грн.

Позиція відповідача

Відповідач не скористався своїм процесуальним правом на подання відзиву на позов.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ТА ДОКАЗИ, ЩО ЇХ ПІДТВЕРДЖУТЬ

26.11.2018 між АТ ДТЕК Дніпровські електромережі (далі - Замовник, Позивач) та ПП АВТОГАЗ-ПЛЮС (далі - Виконавець, Відповідач) було укладено Договір про надання послуг № 4550-ДнОЭ (далі -Договір).

За п.1.1 Договору, Виконавець зобов`язується за завданням Замовника виконати модернізацію транспортних засобів, шляхом встановлення газобалонного обладнання, для роботи на зрідженому нафтовому газі (пропан-бутан), а Замовник зобов`язується прийняти дані послуги і сплатити їх на умовах цього Договору.

Відповідно до п. 3.1. Договору, загальна ціна договору складається з загальної вартості наданих послуг за встановлення газобалонного обладнання, для роботи на зрідженому нафтовому газі (пропан-бутан), та не може перевищувати 1 172 448 грн. 00 коп. (один мільйон сто сімдесят дві тисячі чотириста сорок вісім) гри. 00 коп., в т. ч. ПДВ - 195 408 грн 00 коп.

У пункті 3.6. Договору, сторони домовились, що розрахунки за надані послуги Замовник здійснює наступним чином;

-аванс 50 % від суми договору протягом 5 (п`яти) робочих днів з моменту надання рахунків;

- 50% по факту виконаних робіт на протязі 15 робочих днів з моменту підписання актів виконаних робіт.

На виконання зазначеного пункту Договору, платіжними інструкціями № 37781 від 21.12.2018 на суму 102 960,00 грн. та № 41422 від 05.06.2019 на суму 483 264,00 грн. Позивач перерахував на рахунок Відповідача аванс у розмірі 586 224,00 грн.

Строк надання послуг: IV квартал 2018 року І квартал 2019 року (п. 4.2. Договору).

Відповідно до п. 5.1. Договору, завершення надання послуг оформляється актом приймання-передачі наданих послуг, що затверджений уповноваженими особами Сторін.

В період з січня 2019 по січень 2020 Сторони підписали 113 актів виконаних робіт на загальну суму 1 130 232,00 грн.

На виконання п. 3.6. Договору, протягом зазначеного періоду Позивач перерахував на рахунок Відповідача 585 708,00 грн. по факту виконаних робіт.

Отже, на виконання умов Договору, Позивач перерахував на рахунок Відповідача 1 171 932,00 грн. (586 224,00 грн. авансу та 585 708,00 грн. по факту виконаних робіт), що на 41 700,00 грн. більше від вартості наданих послуг за Договором.

Враховуючи вартість наданих послуг Позивач перерахував Відповідачу більше на 41 700.00 грн. саме авансу.

Відповідно до п. 3.7. Договору, у випадку одержання авансу/передоплати Виконавцем та не виконання своїх зобов`язань Виконавцем передбачених цим договором або у разі відмови Виконавцем від надання послуг, або у разі розірвання/закінчення терміну дії договору Виконавець зобов`язується повернути аванс/передоплату Замовнику по його першій письмовій вимозі протягом 10 (десяти) робочих днів з дня направлення письмової вимоги Замовника.

Листом від 19.09.2023 за вих. № 46503/1001 Позивач звернувся до Відповідача та просив повернути надлишково сплачені кошти у сумі 41 700,00 грн.

У відповідь на даний лист, Відповідач повідомив про готовність повернути кошти, але не може цього зробити у зв`язку з арештом рахунку ПП Автогаз Плюс (лист № 09/10 від 09.10.2023).

30.05.2024 Позивачем було направлено на адресу Відповідача вимогу (вих. № 31448/1001) про повернення грошових коштів (авансового платежу).

Вказана вимога не отримана Відповідачем та була повернута Позивачу 21.06.2024 з відміткою про закінчення строку зберігання у відділенні поштового зв`язку.

Зважаючи на факт неналежного виконання Відповідачем своїх зобов`язань за Договором, наявні всі правові підстави для повернення Відповідачем отриманого ним від Позивача авансового платежу в сумі 41 700,00 грн.

З огляду на зазначене, позивач звернувся до суду із даним позовом.

ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ СТОРІН, ВИСНОВКИ СУДУ

За змістом статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору (статті 626 Цивільного кодексу України).

Згідно з частиною першою статті 175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно з частиною першою статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до статей 174, 193 Господарського кодексу України, господарський договір є підставою для виникнення господарських зобов`язань, які повинні виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів (частина сьома статті 179 Господарського кодексу України).

Суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (частина перша статті 193 Господарського кодексу України).

За своєю правовою природою укладений між сторонами договір є договором про надання послуг.

Згідно з частиною першою статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до частини першої статті 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Згідно з частиною першою статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим до виконання.

Матеріалами справи підтверджується виконання Позивачем своїх зобов`язань в рамках виконання умов Договору та було перераховано Відповідачу 1 171 932,00 грн. (586 224,00 грн. авансу та 585 708,00 грн. по факту виконаних робіт).

Проте, протягом терміну дії Договору Відповідачем були фактично надані Позивачу Послуги на загальну суму 1 130 232,00 гри., що підтверджується підписаними сторонами Актами виконаних робіт.

В пункті 9.1. Договору визначено строк дії Договору до 31.12.2019.

Відповідно до п. 3.7. Договору, у випадку одержання авансу/передоплати Виконавцем та не виконання своїх зобов`язань Виконавцем передбачених цим договором або у разі відмови Виконавцем від надання послуг, або у разі розірвання/закінчення терміну дії договору Виконавець зобов`язується повернути аванс/передоплату Замовнику по його першій письмовій вимозі протягом 10 (десяти) робочих днів з дня направлення письмової вимоги Замовника.

Листом від 19.09.2023 за вих. № 46503/1001 Позивач звернувся до Відповідача та просив повернути надлишково сплачені кошти у сумі 41 700,00 грн.

У відповідь на даний лист, Відповідач повідомив про готовність повернути кошти, але не може цього зробити у зв`язку з арештом рахунку ПП Автогаз Плюс (лист № 09/10 від 09.10.2023).

30.05.2024 Позивачем було направлено на адресу Відповідача вимогу (вих. № 31448/1001) про повернення грошових коштів (авансового платежу).

Вказана вимога не отримана Відповідачем та була повернута Позивачу 21.06.2024 з відміткою про закінчення строку зберігання у відділенні поштового зв`язку.

Тобто Відповідач зобов`язаний був перерахувати Позивачу грошові кошти у розмірі 41 700,00 грн.

Проте Відповідач у визначений Договором строк зобов`язання з повернення Позивачу суми попередньої оплати не виконав.

Матеріали справи не містять доказів виконання відповідачем своїх зобов`язань ані як наданих послуг, ані повернення суми авансу на суму 41 700,00 грн.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про існування у відповідача зобов`язання повернути позивачу 41 700,00 грн сплачених за послуги, які фактично надано не було, у зв`язку з чим, вимога позивача про стягнення зазначеної суми є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно з ч. 1 ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 1 ст. 77 ГПК України).

Відповідно до ст. 78 ГПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Частина третя статті 2 ГПК України визначає основні засади (принципи) господарського судочинства, зокрема змагальність сторін та диспозитивність, які конкретизовані у статтях 13, 14 ГПК України відповідно.

Таким чином, вимоги позивача про стягнення з відповідача основного боргу є обґрунтовані та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

СУДОВІ ВИТРАТИ

Щодо судового збору

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача у розмірі 3 028,00 грн.

Керуючись статтями 2, 73, 74, 76-79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити у повному обсязі.

Стягнути з Приватного підприємства "АВТОГАЗ-ПЛЮС" (49130, м. Дніпро, вул. Балтійська, буд. 116; код ЄДРПОУ 33770397) на користь Акціонерного товариства "ДТЕК Дніпровські електромережі" (49111, м. Дніпро, Запорізьке шосе, буд. 22, код ЄДРПОУ 23359034) основний борг у сумі 41 700,00 грн., а також витрати зі сплати судового збору в розмірі 3 028,00 грн.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено та підписано - 02.12.2024.

Суддя В.Г. Бєлік