Рішення

від 27.11.2024 по справі 907/750/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Коцюбинського, 2А, м. Ужгород, 88000, e-mail: inbox@zk.arbitr.gov.ua, вебадреса: http://zk.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 листопада 2024 р.м. УжгородСправа № 907/750/24

Суддя господарського суду Худенко А.А.

за участю секретаря судового засідання Маркулич Д.В.

За позовом Приватного малого підприємства АПОГЕЙ, м. Луцьк Волинської області

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю ЕДВА-ГРУП, м. Берегове Закарпатської області

про стягнення коштів на загальну суму 834 946,25 грн

представники:

Позивача - Черніка П.М., адвокат, ордер серії АС 1109410 від 12.09.2024

(в режимі відеоконференції)

Відповідача - не з`явився

СУТЬ СПОРУ ТА ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ СУДУ В МЕЖАХ СПРАВИ.

Приватне мале підприємство АПОГЕЙ, м. Луцьк Волинської області звернулось з позовом до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю ЕДВА-ГРУП, м. Берегове Закарпатської області про стягнення коштів на загальну суму 834 946,25 гривень.

Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи 907/750/24 визначено головуючого суддю Худенка А.А., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями.

Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 03.09.2024 відкрито провадження у справі 907/750/24 в порядку спрощеного позовного провадження за участю уповноважених представників сторін. Встановлено відповідачеві строк на подання господарському суду відзиву на позовну заяву у порядку ст. 165, 251 ГПК України з одночасним надісланням копії такого позивачеві, а доказів надіслання суду, протягом 15-ти днів з дня одержання даної ухвали, а також у цей же строк письмово висловленої позиції щодо розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження. Встановлено позивачеві строк для надання суду та відповідачеві відповіді на відзив у порядку ст. 166 ГПК України, протягом 5-ти днів з дня одержання копії відзиву. Встановлено строк для подання позивачем відповіді на відзив та відповідачем заперечень на відповідь на відзив не пізніше 26.09.2024.

Ухвалами Господарського суду Закарпатської області від 30.09.2024 та 22.10.2024 судові засідання у справі 907/750/24 відкладались з підстав наведених в ухвалах суду.

Приписами ч. 3, 5 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України визначено, що спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справи, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи. Для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

За змістом приписів ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.

Частиною 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України визначено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Відповідно до ст. 233 ГПК України, рішення по даній справі прийнято в нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів.

ПОЗИЦІЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Позиція позивача

Позивач просить суд задовольнити позов у повному обсязі, покликаючись на неналежне виконання відповідачем умов укладеного сторонами Договору поставки товари 1 від 25.04.2023 в частині взятих на себе договірних зобов`язань щодо повної та своєчасної оплати за поставлений товар, внаслідок чого в останнього виникла та рахується заборгованість перед позивачем у розмірі 767 379,60 гривень. Крім того, позивач просить стягнути з відповідача суму 46 112,75 грн інфляційних втрат та 21 453,90 грн трьох процентів річних за користування чужими коштами.

Позиція відповідача

Відповідач, належним чином повідомлений про розгляд справи, відзиву на позовну заяву в порядку ст. 165, 251 Господарського процесуального кодексу України та письмово висловленої позиції щодо розгляду даної справи за правилами спрощеного позовного провадження не надав, про причини невиконання вимог суду не повідомив.

Враховуючи, що про розгляд справи відповідач був повідомлений своєчасно та належним чином (ухвала суду від 03.09.2024 про відкриття провадження у справі 907/750/24 доставлена до його електронного кабінету в підсистемі Електронний суд ЄСІТС), суд дійшов висновку, що він мав час та можливість надати свої заперечення щодо предмета спору, а також докази, які мають значення для розгляду справи по суті.

Учасник справи розпоряджається своїми правами на власний розсуд (ч. 2 ст. 14 ГПК України).

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч. 4 ст. 13 ГПК України).

Відповідно до положень ч. 8, 9 ст. 165 ГПК України, у зв`язку з ненаданням відповідачем відзиву на позовну заяву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними в ній матеріалами.

ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ. ПРАВОВА ОЦІНКА ТА ВИСНОВКИ СУДУ. ЗАКОНОДАВСТВО, ЩО ПІДЛЯГАЄ ЗАСТОСУВАННЮ ДО СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН.

Приватним малим підприємством АПОГЕЙ (Постачальник, Позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю ЕДВА-ГРУП (Покупець, Відповідач) укладено Договір поставки товару 1 від 25.04.2023 (Договір), за змістом якого Постачальник зобов`язується поставляти Покупцю визначений Договором товар, а Покупець зобов`язується замовляти та приймати названий товар та оплачувати його ( п.1.1. Договору).

Відповідно до п.1.2. Договору під Товаром, що є предметом поставки за цим Договором, розуміється: дошка дубова (свіжоспиляна обрізна) згідно специфікацій, що є невід`ємними додатками до Договору, тільки згідно замовлення-підтвердження на кожну партію поставки (асортимент, кількість).

Пунктом 2.1. Договору передбачено, що асортимент товару, що є предметом поставки за цим Договором, зазначається в специфікації-замовлення та відвантажується згідно накладних на кожну партію товару, що є невід`ємними додатками до даного Договору.

Товар, що є предметом поставки за цим Договором, поставляється постачальником Покупцю у період з моменту підписання даного Договору (п. 4.1. Договору).

Приймання товару відбувається на складі Покупця і оформляється відповідним актом прийомки-передачі, який надсилається (шляхом ел. листування) та видатковою накладною (п. 4.3. Договору).

Відтак, Позивачем поставлено, а відповідачем прийнято товар (заготовка дубова) в кількості 56,723 куб.м на загальну суму 1 162 935 грн, що підтверджується підписаними та скріпленими печатками сторін видатковими накладними: 35 від12.07.2023 на суму 40 800 грн, 26 від 14.07.2023 на суму 45 696 грн, 37 від 17.07.2023 на суму 53 040 грн, 38 від 19.07.2023 на суму 55 080 грн, 39 від 21.07.2023 на суму 48 960 грн, 40 від 24.07.2023 на суму 53 040 грн, 44 від 26.07.2023 на суму 56 100 грн, 45 від 28.07.2023 на суму 42 840 грн, 46 від 31.07.2023 на суму 53 040 грн, 49 від 14.08.2023 на суму 48 960 грн, 50 від 16.08.2023 на суму 53 040 грн, 51 від 18.08.2023 на суму 49 368 грн, 52 від 21.08.2023 на суму 48 552 грн, 53 від 23.08.2023 на суму 49 776 грн, 54 від 25.08.2023 на суму 48 144 грн, 58 від 01.09.2023 на суму 55 671,60 грн, 59 від 04.09.2023 на суму 51 000 грн, 79 від 16.10.2023 на суму 53 196 грн, 80 від 18.10.2023 на суму 53 040 грн, 81 від 20.10.2023 на суму 51 000 грн, 82 від 23.10.2023 на суму 52 632 грн, 83 від 25.10.2023 на суму 51 000 грн, 84 від 27.10.2023 на загальну суму 48 960 грн та товарно-транспортними накладними: Р35 від 12.07.2023 на суму 40 800 грн, Р36 від 14.07.2023 на суму 45 696 грн, Р37 від 17.07.2023 на суму 53 040 грн, Р38 від 19.07.2023 на суму 55 080 грн, Р39 від 21.07.2023 на суму 48 960 грн, Р40 від 24.07.2023 на суму 53 040 грн, Р44 від 26.07.2023 на суму 56 100 грн, Р45 від 28.07.2023 на суму 42 840 грн, Р46 від 31.07.2023 на суму 53 040 грн, Р49 від 14.08.2023 на суму 48 960 грн, Р50 від 16.08.2023 на суму 53 040 грн, Р51 від 18.08.2023 на суму 49 368 грн, Р52 від 21.08.2023 на суму 48 552 грн, Р53 від 23.08.2023 на суму 49 776 грн, Р54 від 25.08.2023 на суму 48 144 грн, Р58 від 01.09.2023 на суму 55 671,60 грн, Р59 від 04.09.2023 на суму 51 000 грн, Р79 від 16.10.2023 на суму 53 196 грн, Р80 від 18.10.2023 на суму 53 040 грн, Р81 від 20.10.2023 на суму 51 000 грн, Р82 від 23.10.2023 на суму 52 632 грн, Р83 від 25.10.2023 на суму 51 000 грн, Р84 від 27.10.2023 на загальну суму 48 960 гривень.

Покупець оплачує поставлений Постачальником товар, що є предметом поставки за цим Договором, за ціною, передбаченою у специфікаціях, які є невід`ємними частинами даного Договору. Оплата проводиться шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Продавця в гривні на день виставлення рахунку на оплату (п.5.1. Договору).

Розрахунки за кожну поставлену партію товару здійснюються в безготівковій формі шляхом часткової попередньої оплати у сумі 50% та оплати залишку суми 50% протягом 7 банківських днів з моменту прийомки товару та складання акту прийомки.

Відтак, Покупцем здійсненна оплата на загальну суму 395 556 грн, що підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними інструкціями: 25/07/2023 від 25.07.2023 на суму 45 696 грн за дубову заготовку згідно рахунку від 14.07.2023, 25/07/2023 від 25.07.2023 на суму 40 800 грн за дубову заготовку згідно рахунку від 12.07.2023, 25/07/2023 від 25.07.2023 на суму 55 080 грн за дубову заготовку згідно рахунку від 19.07.2023, 25/07/2023 від 25.07.2023 на суму 53 040 грн за дубову заготовку згідно рахунку від 19.07.2023, 21/09/2023310 від 21.09.2023 на суму 48 960 грн за заготовку дубову згідно ВН 39 від 21.07.2023, 21/09/2023311 від 21.09.2023 на суму 53 040 грн за заготовку дубову згідно ВН 40 від 24.07.2023, б/н від 21.09.2023 на суму 56 100 грн за заготовку дубову згідно ВН 44 від 26.07.2023, 21/09/2023313 від 21.09.2023 на суму 42 840 грн за заготовку дубову згідно ВН 45 від 28.07.2023.

Договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання Сторонами та скріплення печатками Сторін (п.14.1. Договору). Строк цього Договору починає свій перебіг у момент підписання даного Договору та скріплення печатками та закінчується 24.04.2024. Якщо за 10 календарних днів до кінця дії договору жодна з сторін не заявила про припинення дії Договору, Договір вважається продовженим автоматично на наступний рік (п.14.2. Договору).

Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Нормою ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку (ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 179 Господарського кодексу України, майново-господарські зобов`язання, які виникають між суб`єктами господарювання або між суб`єктами господарювання і негосподарюючими суб`єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов`язаннями.

Таким чином, на день розгляду справи в суді, обставини спору оцінюються судом з огляду на правила Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України.

Відповідно до ч. 1 ст. 626, ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 627 Цивільного кодексу України встановлено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 638 Цивільного кодексу України, договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Приписами ст. 509 Цивільного кодексу України визначено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

У свою чергу, відповідно до вимог ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Частинами 1, 6 статті 265 Господарського кодексу України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Реалізація суб`єктами господарювання товарів негосподарюючим суб`єктам здійснюється за правилами про договори купівлі-продажу. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Аналогічні положення містяться у статті 712 Цивільного кодексу України, згідно з якою за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 1 статті 664 Цивільного кодексу України передбачено, що обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент вручення товару покупцеві.

Підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним документом у розумінні Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні і яка відповідає вимогам, зокрема, статті 9 названого Закону та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов`язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар.

Згідно із ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Статтею 204 Цивільного кодексу України зазначено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

У відповідності до ст. 193 Господарського кодексу України, ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином.

Згідно із ч. 1 ст. 202 Господарського кодексу України, господарське зобов`язання припиняється, зокрема, виконанням, проведеним належним чином.

За змістом ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Спір у даній справі виник у зв`язку з невиконанням відповідачем своїх зобов`язань в частині повної та своєчасної оплати за поставлений на підставі Договору поставки товару 1 від 25.04.2023, внаслідок чого у відповідача виникла та рахується заборгованість перед позивачем у розмірі 767 379,60 гривень.

Однак, позивач через засоби поштового зв`язку подав заяву б/н від 22.10.2024 (вх. 02.3.1-02/8536/24 від 04.11.2024) за змістом якої, інформував суд про те, що після відкриття провадження у даній справі, відповідачем частково сплачена сума боргу, а саме на суму 50 000 гривень.

Пунктом 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд закриває провадження у справі у разі відсутності предмету спору.

Враховуючи те, що сума заборгованості в розмірі 50 000 грн погашена відповідачем після постановлення судом ухвали про відкриття провадження, провадження у справі щодо стягнення суми 50 000 грн заборгованості за поставлений товар підлягає закриттю в порядку п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України у зв`язку з відсутністю предмету спору.

Водночас в матеріалах справи відсутні, а відповідачем не надано суду доказів щодо повної оплати спірної суми заборгованості за поставлений товар у розмірі 717 379,60 гривень.

Ураховуючи вище вказані обставини та те, що відповідач не надав суду свого контррозрахунку позовних вимог, хоча мав можливість скористатись відповідними процесуальними правами і надати документи в обґрунтування своєї позиції по суті заявлених позовних вимог, суд дійшов висновку про те, що вимоги позивача щодо стягнення з відповідача суми 717 379,60 грн заборгованості за поставлений товар є документально доведеними та обґрунтованими, відповідачем належними і допустимими доказами не спростованими. Позов в частині стягнення 717 379,60 грн заборгованості за поставлений товар підлягає задоволенню.

Крім того, позивачем заявлено до стягнення з відповідача суми 46 112,75 грн інфляційних втрат та 21 453,90 грн трьох процентів річних за користування чужими коштами.

Частина 2 ст. 625 ЦК України передбачає, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Законом України "Про індексацію грошових доходів населення" визначено індексацію грошових доходів населення як встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодувати подорожчання споживчих товарів і послуг (стаття 1 Закону). Статтею 2 цього Закону передбачено як об`єкти індексації грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України, що не мають разового характеру, перелік яких визначено у частині першій цієї статті; водночас, частиною другою статті 2 цього Закону законодавець передбачив право Кабінету Міністрів України встановлювати інші об`єкти індексації, поряд з тими, що зазначені у частині першій цієї статті.

З метою реалізації Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" Кабінет Міністрів України постановою 1078 від 17.07.2003 затвердив Порядок проведення індексації грошових доходів населення (далі - Порядок), пунктом 1 якого передбачено, що цей Порядок визначає правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення. Індекс споживчих цін обчислюється Держстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. Сума індексації грошових доходів громадян визначається як результат множення грошового доходу, що підлягає індексації, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків (пункти 1-1, 4 Порядку).

Отже, при розрахунку інфляційних втрат у зв`язку з простроченням боржником виконання грошового зобов`язання до цивільних відносин, за аналогією закону, підлягають застосуванню норми Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" та приписи Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України 1078 від 17.07.2003 та Методика розрахунку базового індексу споживчих цін, затверджена наказом Державного комітету статистики України 265 від 27.07.2007. Порядок індексації грошових коштів для цілей застосування статті 625 ЦК України визначається із застосуванням індексу споживчих цін (індексу інфляції) за офіційними даними Державного комітету статистики України у відповідний місяць прострочення боржника, як результат множення грошового доходу на величину приросту споживчих цін за певний період, поділену на 100 відсотків (абзац п`ятий пункту 4 постанови КМУ 1078).За змістом ч. 3 ст. 11 вбачається, що цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

Законодавець у частині першій статті 509 ЦК України визначив зобов`язання як правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію, зокрема, сплатити гроші, або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Отже, цивільне зобов`язання передбачає наявність обов`язку боржника відносно кредитора, якому кореспондується право кредитора вимагати у боржника виконання відповідного обов`язку, і таке зобов`язання в силу частини третьої статті 11 ЦК України може виникати на підставі акта цивільного законодавства.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України визначено обов`язок боржника, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.

Відтак, у разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов`язання у нього в силу закону (частини другої статті 625 ЦК України) виникає обов`язок сплатити кредитору, поряд із сумою основного боргу, суму інфляційних втрат, як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов`язанням внаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати.

У кредитора згідно з частиною другою статті 625 ЦК України є право вимоги до боржника щодо сплати інфляційних втрат за період прострочення в оплаті основного боргу. Водночас, якщо боржник після нарахування йому інфляційних втрат за відповідний місяць допустив подальше прострочення в оплаті основного боргу, то кредитор, виходячи з того, що зобов`язання зі сплати інфляційних втрат, яке виникло в силу закону, є грошовим, вправі нарахувати боржнику інфляційні втрати на суму основного боргу, збільшену на індекс інфляції за попередній місяць прострочення.

Такі ж висновки викладені у Постанові ОП КГС ВС від 26 червня 2020 року у справі 905/21/19.

Відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду у постанові 07.04.2020 у справі 910/4590/19 зобов`язання зі сплати інфляційних та річних процентів є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного зобов`язання і поділяє його долю. Відповідно й вимога про сплату інфляційних та річних процентів є додатковою до основної вимоги.

Цивільним кодексом України, як основним актом цивільного законодавства, не передбачено механізму здійснення розрахунку інфляційних втрат кредитора у зв`язку із простроченням боржника у виконанні грошового зобов`язання.

Водночас, ч. 1 статті 8 ЦК України визначено, що якщо цивільні відносини не врегульовані цим Кодексом, іншими актами цивільного законодавства або договором, вони регулюються тими правовими нормами цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, що регулюють подібні за змістом цивільні відносини.

Частиною 5 ст. 4 ЦК України передбачено, що інші органи державної влади України у випадках і в межах, встановлених Конституцією України та законом, можуть видавати нормативно-правові акти, що регулюють цивільні відносини.

Дослідивши розрахунок інфляційних втрат та трьох процентів річних позивача, здійснивши їх перерахунок, суд визнає обґрунтованим стягнення з відповідача суми 46 112,75 грн інфляційних втрат та 21 453,90 грн трьох процентів річних за користування чужими коштами.

Згідно зі ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Положеннями ст. 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

В силу приписів ст. 79 ГПК України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ст. 86 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідач доказів на спростування викладених позивачем обставин суду не надав.

З урахуванням викладеного в сукупності, суд приходить до висновку про часткове задоволення позову.

Розподіл судових витрат.

Відповідно до статті 129 ГПК України та ураховуючи пропорційність стягнення судових витрат у зв`язку із частковим задоволенням вимог позивача, з відповідача на користь позивача слід стягнути 11 774,19 грн (одинадцять тисяч сімсот сімдесят чотири гривні 19 коп) на відшкодування витрат по сплаті судового збору.

Водночас відповідно до п. 1, 5 ч. 1 ст. 7 Закону України Про судовий збір, сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі, зокрема, зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом, а також закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.

Роз`яснити позивачу, що оскільки провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення суми 50 000 грн (п`ятдесят тисяч гривень) заборгованості закрито на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України у зв`язку з відсутністю предмету спору судовий збір в сумі 750 грн (сімсот п`ятдесят гривень) може бути повернутий позивачу за його заявою.

Керуючись статтями 2, 13, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 126, 129, 221, 236, 238,240 Господарського процесуального кодексу України,

СУД УХВАЛИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю ЕДВА-ГРУП, вулиця Фабрична, будинок 53, м. Берегове, Закарпатська область, 90202 (код ЄДРПОУ: 41102247) на користь Приватного малого підприємства АПОГЕЙ, вулиця Тімірязєва, будинок 18, м. Луцьк, Волинська область, 43000 (код ЄДРПОУ: 25091943) суму:

667 379,60 грн (Шістсот шістдесят сім тисяч триста сімдесят дев`ять гривень 60 коп) заборгованості за поставлений товар;

46 112,75 грн (Сорок шість тисяч сто дванадцять гривень 75 коп) інфляційних втрат,

21 453,90 грн (Двадцять одну тисячу чотириста п`ятдесят три гривні 90 коп) три проценти річних;

11 774,19 грн (Одинадцять тисяч сімсот сімдесят чотири гривні 19 коп) на відшкодування витрат по сплаті судового збору;

15 000 грн (П`ятнадцять тисяч гривень) витрат на правничу допомогу.

3. Провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення суми 100 000 грн (Сто тисяч гривень) заборгованості за поставлений товар закрити на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України у зв`язку з відсутністю предмету спору.

4. На підставі ст. 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду, згідно зі ст. 256 Господарського процесуального кодексу України, подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Рішення може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду.

5. Вебадреса сторінки на офіційному вебпорталі судової влади України в Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по даній справі, ://court.gov.ua/fair/sud5008/ або http://www.reyestr.court.gov.ua.

Повний текст рішення складено та підписано 02.12.2024

Суддя А.А. Худенко