Рішення

від 18.11.2024 по справі 909/663/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18.11.2024 м. Івано-ФранківськСправа № 909/663/24

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Максимів Т. В. , секретар судового засідання Масловський А. Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Управління з питань майна спільної власності територіальних громад області

до відповідача: Регіонального фонду підтримки підприємництва по Івано-Франківській області

про стягнення заборгованості з орендної плати в сумі 9 777 грн 92 коп., розірвання договору оренди майна та звільнення орендованих приміщень

за участю:

від позивача: ОСОБА_1

від відповідача: не з"явився

встановив: до Господарського суду Івано-Франківської області звернулось Управління з питань майна спільної власності територіальних громад області з позовною заявою до Регіонального фонду підтримки підприємництва по Івано-Франківській області про:

- розірвання договору оренди майна спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст області від 17.12.2028;

- зобов`язання звільнити приміщення п`ятого поверху загальною площею 39,67 кв.м на АДРЕСА_1 шляхом повернення його за актом приймання-передачі;

- стягнення заборгованості за договором оренди майна спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст області від 17.12.2028 у сумі 9777 грн 92 коп., з яких 7527 грн 29 коп. - основна заборгованість, 2250 грн 63 коп. - пеня.

15.07.2024 суд постановив прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі, здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження та призначити підготовче засідання на 14.08.2024.

14.08.2024 суд постановив продовжити підготовче провадження на 30 днів до 15.10.2024 та відкласти підготовче засідання у справі на 09.10.2024.

09.10.2024 суд постановив підготовче провадження у справі № 909/663/24 закрити; розгляд справи по суті призначити на 18.11.2024.

Відповідач в судові засідання жодного разу не з"явився, причин нез"явлення суду не повідомив, відзиву на позов не подав. Копії ухвал суд надсилав товариству на адресу, що зазначена в позовній заяві та Витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Поштові відправлення, яким суд надсилав копії ухвал, повернулись на адресу суду із відміткою відділення Укрпошти "адресат відсутній за вказаною адресою" та "за закінченням терміну зберігання".

Відповідно до п. 4 ч. 6 ст. 242 ГПК України, днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.

Отже, у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії суд направив за належною адресою, тобто повідомленою суду стороною, і повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.

Факт неотримання відповідачем кореспонденції, якою суд з додержанням вимог процесуального закону надсилав ухвали для вчинення відповідних дій за належною адресою та які повернулися до суду у зв`язку з їх неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною невиконання вимог згаданих ухвал, оскільки зумовлено не об`єктивними причинами, а суб`єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на його адресу.

Згідно з ч. 1 ст. 118 ГПК України, право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку.

Як вбачається із ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Статтею 178 ГПК України передбачене право відповідача подати суду відзив на позовну заяву. Разом з тим, як визначено в ч. 3 цієї статті, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Пунктом 1 частини 3 статті 202 Господарського процесуального кодексу України, встановлено, що якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Враховуючи викладене, суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача належним чином про розгляд судової справи і забезпечення його явки в судове засідання для реалізації ним права на судовий захист своїх прав та інтересів та дійшов висновку, що є підстави для розгляду справи без його участі за наявними у ній матеріалами.

В судовому засіданні 18.11.2024 суд проголосив вступну і резолютивну частини рішення.

Позиція позивача.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем умов договору оренди майна спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст області від 17.12.2018 в частині сплати орендних платежів, внаслідок чого виникла заборгованість в сумі 7527 грн 29 коп. за період січень - травень 2024 року. Керуючись п.3.8. договору позивач нарахував відповідачу пеню, а також керуючись ст.651 та 782 ЦК України, у зв"язку із систематичною несплатою орендної плати просить суд розірвати укладений договір оренди майна та зобов"язати відповідача звільнити орендоване майно. Обґрунтовані позовні вимоги статтями 509, 526, 530, 611, 651 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України.

Позиція відповідача.

Відповідач відзиву на позов не подав, доказів погашення заборгованості до матеріалів справи не долучив.

Обставини справи. Оцінювання доказів.

Предметом спору є вимога позивача про стягнення заборгованості з орендної плати, розірвання договору та звільнення приміщення.

17.12.2024 Івано-Франківська обласна рада (орендодавець) в особі начальника управління з питань майна спільної власності територіальних громад області, Регіональний фонд підтримки підприємництва по Івано-Франківській області (орендар) та Комунальне підприємство Івано-Франківської обласної ради з експлуатації майна (балансоутримувач) уклали договір оренди майна спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст області (далі Договір).

Зазначений вище договір укладено у письмовій формі, підписаний і скріплений печатками сторін, погоджені всі умови договору та досягнута згода щодо виконання умов останнього.

Згідно з п. 1.1. Договору, орендодавець і балансоутримувач передають, а орендар приймає в строкове платне користування майно, зазначене у пункті 4 Умов - частина приміщень п"ятого поверху (літер А) загальною площею 170,065 кв.м. на АДРЕСА_1 (надалі - Об`єкт оренди), вартість якого становить суму, визначену у пункті 6 Умов 1 660 340,00 грн, без ПДВ. Відповідно до Додаткової угоди №3 від 01.03.2024 про внесення змін до договору оренди майна спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст області від 17.12.2024 п.4.1 викладено у такій редакції: "Об"єкт оренди -нерухоме майно п"ятого поверху (літер А) загальною площею 39,67 кв.м".

Відповідно до п. 1.2. Договору, майно передається в оренду для використання згідно з пунктом 7 Умов - розміщення Регіональному фонду підтримки підприємництва по Івано-Франківській області без права передачі його в суборенду.

Згідно з п. 3.1. Договору, орендна плата становить суму, визначену у пункті 9 Умов - 2002 грн 48 коп., з ПДВ на місяць.

Відповідно до Додаткової угоди № 2 від 05.12.2022 сторони узгодили суму орендної плати - 1578 грн 91 коп. з ПДВ. Згідно з п.9.1 Додаткової угоди №3 від 01.03.2024 - місячна орендна плата складає 623,95 грн з ПДВ.

Орендар сплачує орендну плату в повному обсязі на рахунок орендодавця щомісячно до 20 числа наступного місяця, що настає за поточним місяцем оренди (п. 3.3. Договору) .

Відповідно до вимог пунктів 3.7, 3.8. Договору орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, стягується орендодавцем. На суму заборгованості орендаря зі сплати орендної плати нараховується пеня в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення перерахування орендної плати.

Припинення договору оренди не звільняє орендаря від обов"язку сплатити заборгованість за орендною платою, якщо така виникла, у повному обсязі, враховуючи пеню та неустойку (за наявності) (п.3.10. договору).

У разі припинення або розірвання Договору, орендар зобов"язаний звільнити протягом 3 робочих днів орендоване майно від належних орендарю речей і повернути його відповідно до Акта повернення з оренди орендованого майна в тому стані, в якому майно перебувало на момент передачі його в оренду, з урахуванням нормального фізичного зносу, а якщо орендарем були виконані невід"ємні поліпшення або проведено капітальний ремонт- то разом із такими поліпшеннями/капітальним ремонтом (п.4.1. Договору).

Відповідно до п.4.2. Договору, протягом 3 робочих днів з моменту припинення цього Договору Балансоутримувач зобов"язаний оглянути майно і зафіксувати його поточний стан. Балансоутримувач складає Акт повернення з оренди орендованого майна у трьох оригінальних примірниках і надає підписані Балансоутримувачем примірники орендарю. Орендар зобов"язаний підписати три примірники Акта повернення з оренди орендованого майна не пізніше ніж протягом наступного робочого дня з моменту їх отримання від балансоутримувача та звільнити майно.

Майно вважається повернутим з оренди з моменту підписання Балансоутримувачем та орендарем Акта повернення з оренди орендованого майна (п.4.3 Договору) .

Цей договір укладений на строк визначений у п.11.Умов до 14.12.2026 року. Цей договір набирає чинності в день його підписання сторонами. Строк оренди за цим договором починається з дати підписання акта приймання - передачі і закінчується датою припинення цього договору (п.11.1. договору).

Згідно з п.11.6.7. Договору, договір припиняється на вимогу будь - якої із сторін цього договору за рішенням суду з підстав, передбачених законодавством.

Відповідно до п.11.7. договору, договір може бути достроково припинений на вимогу орендодавця, якщо орендар допустив прострочення сплати орендної плати на строк більше трьох місяців або сумарна заборгованість з орендної плати становить більше ніж плата за 3 місяці.

В порушення умов договору відповідач в період січень - травень 2024 року прийняті на себе договірні зобов"язання щодо сплати орендної плати, належним чином не виконував, внаслідок чого утворилась заборгованість в сумі 5276 грн 66 коп., що підтверджується долученим до матеріалів справи розрахунком заборгованості.

З метою досудового врегулювання спору, позивач 18.06.2024 направив на адресу відповідача претензію № 101/03-02/007 щодо необхідності погашення заборгованості з орендної плати та нарахованої пені, докази чого приєднані до матеріалів справи.

Оскільки станом на 10.07.2024 відповідач заборгованість не сплатив, позивач керуючись п.3.8 договору нарахував відповідачу пеню та звернувся за захистом свого порушеного права до господарського суду шляхом стягнення заборгованості, розірвання договору оренди майна та звільнення орендованого приміщення.

Норми права та мотиви, якими суд керувався при ухваленні рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 67 ГК відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів. Підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов`язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України (ч. 2 ст. 67 ГК України).

Згідно з ч. 1 ст. 283 ГК України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Організаційні відносини, пов`язані з передачею в оренду майна, що перебуває у комунальній власності, врегульовані також Законом України "Про оренду державного та комунального майна" (далі - Закон). В ч. 1 ст. 2 Закону визначено, що орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (ч. 6 ст. 283 ГК України).

На підставі господарського договору між суб`єктами господарювання виникають господарські зобов`язання, в силу яких один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку (ст. 171, 174 ГК України).

Частиною 1 ст. 193 ГК України передбачено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно зі ст. 525, 526, 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як передбачено ч. 1 ст. 286 ГК України, орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі (ч. 4 ст. 286 ГК України).

Аналогічні положення містяться в ч.1, 3 ст. 19 Закону.

За змістом ч. 1 ст. 10 Закону орендна плата з урахуванням її індексації є істотною умовою договору оренди. Одним із основних обов`язків орендаря є внесення орендної плати своєчасно і у повному обсязі (ч. 3 ст. 18 Закону).

Відповідно до ст.629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно з ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України).

Пунктом 2 ст. 614 Цивільного кодексу України встановлено, що відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов"язання.

Приписами ст. 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Статтею 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п. 1 ст. 188 ГК України розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.

За приписами ч. 2 ст. 651 ЦК України договір може бути розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Йдеться про таке порушення договору однією зі сторін, яке тягне для другої сторони неможливість досягнення нею цілей договору. Істотність порушення визначається виключно за об`єктивними обставинами, що склалися у сторони, яка вимагає розірвання договору. У такому випадку вина (як суб`єктивний чинник) сторони, що допустила порушення договору, не має будь-якого значення і для оцінки порушення як істотного, і для виникнення права вимагати розірвання договору на підставі ч. 2 ст. 651 ЦК України. Іншим критерієм істотного порушення договору закон визнає розмір завданої порушенням шкоди, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору. Вирішальне значення для застосування зазначеного положення закону має співвідношення шкоди з тим, що могла очікувати від виконання договору сторона. Наведена правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 09.05.2023 у справі №922/3504/21, від 16.10.2018 у справі №910/3568/18, від 17.04.2019 у справі №910/6381/18, від 14.08.2019 у справі №910/8819/18.

Відповідно до статей 73, 74 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи.

Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 Господарського процесуального кодексу України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності (ст.86 ГПК України).

Висновок суду.

Факт порушення відповідачем свого зобов`язання щодо оплати орендної плати в строк встановлений договором підтверджується матеріалами справи, тому вимога позивача про стягнення з відповідача 5 276 грн 66 коп. заборгованості обґрунтована та належить до задоволення.

Щодо позовних вимог про стягнення орендної плати в сумі 2 250 грн 63 коп., суд не вбачає підстав для їх задоволення, оскільки в матеріалах справи відсутні докази, які б підтверджували вказану суму заборгованості.

Щодо вимог позивача про стягнення пені в сумі 2 250 грн 63 коп., суд дослідивши розрахунок пені поданий позивачем, враховуючи заявлену суму заборгованості та період її виникнення, а також відсутність доказів, які б підтверджували заборгованість зазначену останнім в такому розрахунку, констатує про неможливість встановити вірність її нарахування, а відтак і обґрунтованість заявленої суми пені, що є підставою для відмови в позові в цій частині.

Суд вважає, що несплата орендарем орендної плати протягом 5 місяців поспіль є істотним порушенням договору, оскільки при наданні майна в оренду орендодавець очікує отримувати орендну плату своєчасно і в повному обсязі; неотримання цих коштів завдає йому шкоди. Відтак наявні підстави для розірвання договору оренди майна спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст області та звільнення Регіональним фондом підтримки підприємництва по Івано-Франківській області орендованого приміщення п`ятого поверху загальною площею 39,67 кв.м на АДРЕСА_1 шляхом повернення їх згідно з актом приймання передачі.

За таких обставин, позов належить до часткового задоволення.

Судові витрати.

Згідно з ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

При зверненні з позовом позивач сплатив судовий збір в сумі 9 084 грн 00 коп., що підтверджується платіжною інструкцією №19 від 02 липня 2024 року.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи часткове задоволення позовних вимог, судовий збір в сумі 7 690 грн 06коп. належить покласти на відповідача, судовий збір в сумі 1 393 грн 94 коп. на позивача.

Керуючись ст. 8, 124 Конституції України, статтями 2, 86, 129, 233, 236-238, 240, 241, 256 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

позов Управління з питань майна спільної власності територіальних громад області до Регіонального фонду підтримки підприємництва по Івано-Франківській області про стягнення заборгованості з орендної плати в сумі 9 777 грн 92 коп., розірвання договору оренди майна та звільнення орендованих приміщень задовольнити частково.

Стягнути з Регіонального фонду підтримки підприємництва по Івано-Франківській області, вул. Василіянок, буд. 62 а, м. Івано-Франківськ, 76018 (код 25910996) на користь Управління з питань майна спільної власності територіальних громад області, вул. Грушевського, буд.21, м. Івано-Франківськ, 76004, ( код 34844218, одержувач - ГУДКСУ в Івано-Франківській області, код одержувача 37951998,р/р UA308999980334319999000009001, банк одержувача Казначейство України, МФО 899998) - 5 276 (п"ять тисяч двісті сімдесят шість) грн 66 коп. заборгованості.

Розірвати договір оренди майна спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст області укладений Управлінням з питань майна спільної власності територіальних громад області, вул. Грушевського, буд.21, м. Івано-Франківськ, 76004 ( код 34844218) та Регіональним фондом підтримки підприємництва по Івано-Франківській області, вул. Василіянок, буд. 62 а, м. Івано-Франківськ, 76018 (код 25910996) №б/н від 17.12.2018.

Зобов`язати Регіональний фонд підтримки підприємництва по Івано-Франківській області, вул. Василіянок, 62 а, м. Івано-Франківськ, 76018 (код 25910996) звільнити приміщення п`ятого поверху загальною площею 39,67 кв.м на АДРЕСА_1 шляхом повернення їх згідно з актом приймання передачі.

Стягнути з Регіонального фонду підтримки підприємництва по Івано-Франківській області, вул. Василіянок,62 а, м. Івано-Франківськ, 76018 (код 25910996) на користь Управління з питань майна спільної власності територіальних громад області, вул. Грушевського, буд.21, м. Івано-Франківськ, 76004, ( код 34844218 , Одержувач - управління з питань майна СВТГО, код одержувача 34844218, р/р UA418201720314291004203019191, банк одержувача Держказначейська служба України, м. Київ, МФО 820172) судовий збір в сумі 7 690 грн 06 коп.

В частині позовних вимог про стягнення 2 250 (дві тисячі двісті п"ятдесят) грн 63 коп. заборгованості та 2 250 (дві тисячі двісті п"ятдесят) грн 63 коп. пені відмовити.

Судовий збір в сумі 1 393 (одна тисяча триста дев"яносто три) грн 94 коп. покласти на позивача.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення господарського суду може бути оскаржено до Західного апеляційного господарського суду в порядку та строк, встановлений розділом IV Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 02.12.2024

Суддя Т. В. Максимів