Ухвала

від 02.12.2024 по справі 910/13404/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaУХВАЛА

про відмову у вжитті заходів забезпечення позову

м. Київ

02.12.2024Справа № 910/13404/24

За заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Мототрейдінг»

про забезпечення позову

у справі №910/13404/24

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Мототрейдінг» (65031, м. Одеса, вулиця Михайла Грушевського, буд. 40)

До Державної організації «Український національний офіс інтелектуальної власності та інновацій» (01601, м. Київ, вулиця Дмитра Годзенка, буд. 1)

про визнання недійсним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії

Суддя Бондаренко - Легких Г. П.

Без виклику представників.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Мототрейдінг» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Державної організації «Український національний офіс інтелектуальної власності та інновацій» в якому просить суд:

- визнати незаконним та скасувати рішення Державної організації "Український національний офіс інтелектуальної власності та інновацій" за вих. №7856/4003-05-24 від 15.10.2024 року про відмову у державній реєстрації факту передачі виключних майнових прав інтелектуальної власності на торговельні марки по свідоцтвам №№ 239242, 301485, 311513, 329758, 339632, 339633.

- зобов`язати Державну організацію "Український національний офіс інтелектуальної власності та інновацій" внести до Державного реєстру свідоцтв України на торговельні марки відомості про передачу виключних майнових прав інтелектуальної власності на торговельні марки по свідоцтвам №№ 239242, 301485, 311513, 329758, 339632, 339633 від ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Мототрейдінг" (код ЄДРПОУ 40781795) та опублікувати відомості про це у офіційному електронному бюлетені Національного органу інтелектуальної власності.

05.11.2024 Господарський суд міста Києва, дослідивши матеріали позовної заяви, дійшов висновку про наявність підстав для залишення її без руху, про що постановив відповідну ухвалу та встановив позивачу п`ятиденний строк з дня вручення ухвали від 05.11.2024 для усунення недоліків позовної заяви.

07.11.2024 через систему «Електронний суд» від позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви, якою позивач усунув недоліки встановлені ухвалою суду від 05.11.2024.

26.11.2024 суд відкрив провадження у справі, розгляд справи ухвалив здійснювати у порядку загального позовного провадження, підготовче судове засідання призначив на 21.01.2025.

28.11.2023 до суду від позивача надійшла заява про забезпечення позову в куцій позивач просить суд заборонити приватному виконавцю Носенко Сергію Борисовичу (2646520659, 65003, Україна, Одеська область, Одеса, вулиця Чорноморського Козацтва, 103 офіс 203) вчиняти дії щодо реалізації майнових прав інтелектуальної власності на торговельні марки «ODES», «TARO», «TEKKEN», «SKUTER», «МОТО», «ОДЕССА КАРТИНГ КЛУБ» по свідоцтвам№№ 239242, 301485, 311513, 329758, 339632, 339633 до моменту ухвалення судом рішення по цій справі.

Заявник стверджує, що він набув виключні майнові права інтелектуально власності на торговельні марки «ODES», «TARO», «TEKKEN», «SKUTER», «МОТО», «ОДЕССА КАРТИНГ КЛУБ» по свідоцтвам України №№ 239242, 301485, 311513, 329758, 339632, 339633 згідно Договору від 02.04.2024, що укладений між ним та ОСОБА_1 .

Разом з тим, заявник стверджує, що 13.11.2024 року приватним виконавцем Носенко Сергієм Борисовичем по виконавчому провадженні №74793301 майнові права на торговельні марки «ODES», «TARO», «TEKKEN», «SKUTER», «МОТО», «ОДЕССА КАРТИНГ КЛУБ» по свідоцтвам України № 239242, 301485, 311513, 329758, 339632, 339633 було виставлено на реалізацію на сайті СЕТАМ.

На переконання заявника, не вжиття заходів забезпечення позову у вигляді заборони приватному виконавцю Носенко Сергію Борисовичу вчиняти дії щодо реалізації майнових прав інтелектуальної власності на торговельні марки «ODES», «TARO», «TEKKEN», «SKUTER», «МОТО», «ОДЕССА КАРТИНГ КЛУБ» по свідоцтвам України №239242, №301485, №311513, №329758, №339632, №339633 до моменту ухвалення судом рішення по цій справі (п. 4 ч. 1 ст. 137 ГПК України), матиме наслідком того, що майнові права з аукціону 03.12.2024 року набуде третя особа, яка буде мати законні очікування щодо державної реєстрації придбаних майнових прав інтелектуальної власності на торговельні марки в Державній організації "Український національний офіс інтелектуальної власності та інновацій". Вказані дії щодо набуття майнових прав інтелектуальної власності на торговельні марки з аукціону третьою особою унеможливить виконання рішення суду по цій справі в частині зобов`язання Державної організації "Український національний офіс інтелектуальної власності та інновацій" внести до Державного реєстру свідоцтв України на торговельні марки відомості про передачу виключних майнових прав інтелектуальної власності на торговельні марки по свідоцтвам №№ 239242, 301485, 311513, 329758, 339632, 339633 від Коломийця Документ Василя Васильовича до позивача та опублікування відомостей про це у офіційному електронному бюлетені Національного органу інтелектуальної власності у випадку задоволення позовних вимог судом.

Розглянувши заяву про забезпечення позову, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких вона ґрунтується, суд прийшов до висновку про відсутність правових підстав для її задоволення з огляду на наступне.

Господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову (ч. 1 ст. 136 Господарського процесуального кодексу України).

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду (ч. 2 ст. 136 Господарського процесуального кодексу України).

Позов забезпечується в тому числі забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання (п. 4 ч. 1 ст. 137 Господарського процесуального кодексу України).

Заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (ч. 1 ст. 140 Господарського процесуального кодексу України).

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача(ів) або пов`язаних з ним(и) інших осіб з метою забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача(ів) (заявника(ів)).

Метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі, з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості та адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення балансу між інтересами сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, які не є учасниками цього судового процесу.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення між правом (інтересом), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків від заборони відповідачу вчиняти певні дії.

При цьому обґрунтування необхідності забезпечення позову покладається саме на позивача та полягає у доказуванні обставин, з якими пов`язано вирішення питання про забезпечення позову. Під час вирішення питання про вжиття заходів щодо забезпечення позову господарським судам слід враховувати, що такими заходами не повинні застосовуватися обмеження, не пов`язані з предметом спору.

Співмірність передбачає співвіднесення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду та наслідків від заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Обранням належного заходу забезпечення позову дотримується принцип співвіднесення виду заходу забезпечення позову із вимогами позивача, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи.

Таким чином, суд повинен встановити чи є обраний заявником захід забезпечення позову належним та співмірним з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів.

Заявник в обґрунтування поданої заяви про забезпечення позову посилається на необхідність вжиття заходу забезпечення позову передбаченого пунктом 4 частини 1 статті 137 Господарського процесуального кодексу України, а саме заборонити приватному виконавцю Носенко Сергію Борисовичу (2646520659, 65003, Україна, Одеська область, Одеса, вулиця Чорноморського Козацтва, 103 офіс 203) вчиняти дії щодо реалізації майнових прав інтелектуальної власності на торговельні марки «ODES», «TARO», «TEKKEN», «SKUTER», «МОТО», «ОДЕССА КАРТИНГ КЛУБ» по свідоцтвам №№ 239242, 301485, 311513, 329758, 339632, 339633 до моменту ухвалення судом рішення по цій справі.

Фактично метою поданої заяви про забезпечення позову є зупинення вчинення приватним виконавцем виконавчих дій.

При цьому, згідно пункту 5 частини 1 статті 137 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до статті 10 Закону України «Про виконавче провадження» заходами примусового виконання рішень є: 1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об`єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами; 2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника; 3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні; 4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов`язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем; 5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.

Згідно з пунктом 2 частини першої статті 34 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій у разі зупинення судом стягнення на підставі виконавчого документа.

Відповідно до частини другої статті 34 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець не пізніше наступного робочого дня, коли йому стало відомо про обставини, зазначені в частині першій цієї статті, зупиняє вчинення виконавчих дій, про що виносить відповідну постанову.

Згідно з частиною першою статті 48 Закону України «Про виконавче провадження» звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації. Про звернення стягнення на майно боржника виконавець виносить постанову.

Відповідно до частини п`ятої статті 52 Закону України «Про виконавче провадження» у разі відсутності у боржника - юридичної особи коштів в обсязі, необхідному для покриття заборгованості, стягнення звертається на інше майно, належне такому боржникові або закріплене за ним.

Згідно з частиною першою статті 61 Закону України «Про виконавче провадження» реалізація арештованого майна здійснюється шляхом електронних торгів або за фіксованою ціною.

З наведених норм права вбачається, що звернення виконавцем стягнення на майно боржника та його реалізація, в тому числі шляхом проведення торгів, є виконавчою дією, яка здійснюється на примусове виконання виконавчого документа. Зупинення такої виконавчої дії здійснюється виконавцем шляхом винесення постанови відповідно до вимоги пункту 2 частини першої статті 34 Закону України «Про виконавче провадження» у разі зупинення судом стягнення на підставі виконавчого документа.

Згідно висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 24.11.2021 у справі №910/11552/20, що викладені у пунктах 45-47:

« 45. Вжиття судом заходів забезпечення позову шляхом зупинення стягнення на підставі виконавчого документа безпосередньо не полягає та не має наслідком зупинення конкурсу, аукціону, торгів, що проводяться від імені держави або за участю призначеного державним органом суб`єкта.

46. Забезпечення судом позову шляхом зупинення стягнення на підставі виконавчого документа має наслідком зупинення виконавцем вчинення виконавчих дій, яке здійснюється шляхом винесення ним відповідної постанови, в тому числі про зупинення звернення стягнення на майно боржника шляхом його примусової реалізації на торгах.

47. Отже, саме зупинення виконавцем вчинення виконавчих дій шляхом винесення відповідної постанови має наслідком зупинення торгів з примусової реалізації майна боржника».

Тобто, Велика Палата Верховного Суду мала на увазі, що саме у порядку пункту 5 частини 1 статті 137 Господарського процесуального кодексу України може бути зупинено вчинення виконавчих дій..

Статтею 16 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» визначено, що приватним виконавцем може бути громадянин України, уповноважений державою здійснювати діяльність з примусового виконання рішень у порядку, встановленому законом.

Згідно з правовою позицією Верховного Суду викладеною, зокрема, в постанові від 04.11.2021 у справі № 907/416/21, недопустимо забезпечувати позов шляхом зупинення виконання судових рішень, що набрали законної сили.

Тобто, в даному випадку приватний виконавець, як особа на яку державою покладено обов`язок з примусового виконання рішень не є іншою особою (заінтересованою особою щодо предмета спору), якій пунктом 4 частини 1 статті 137 Господарського процесуального кодексу України може бути заборонено вчиняти дії щодо предмета спору, оскільки, вжиття захдів забезпечення шляхом заборони вчиняти дії приватному виконавцю не тягне за собою зупинення стягнення за виконавчим документом, а відтак суперечить принципу обов`язковості судового рішення передбаченого статтею 129 та 129-1 Конституції України.

Умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду (за вимогами майнового характеру) або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача (за вимогами немайнового характеру), що має бути підтверджено доказами наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову.

Аналогічний висновок викладений в постановах Верховного Суду від 21.02.2020 у справі №910/9498/19, від 17.09.2020 у справі №910/72/20, від 15.01.2021 у справі №914/1939/20, від 16.02.2021 у справі №910/16866/20, від 15.04.2021 у справі №910/16370/20, від 24.06.2022 у справі №904/3783/21, від 26.09.2022 у справі №911/3208/21.

З урахуванням вимог, передбачених статтями 73, 74, 76 Господарського процесуального кодексу України, достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується вжиття певного виду забезпечення позову.

Втім, заявником не надано жодних доказів на підтвердження того, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.

Зокрема, заявник не надав суду жодних доказів з відображення того, яке саме рішення суду виконує приватний виконавець Носенко С. Б., у якому виконавчому провадженні, хто є стягувачем за таким виконавчим провадженням тощо, а боржник ОСОБА_1 навіть не є учасником даного судового првоадження.

Фактично предметом позову є реєстрація державним органом факту передачі прав на знаки для товарів та послуг, і заявник не обґрунтував, що не вжиття заходів до забезпечення позову перешкодить виконанню рішення або захисту майнових прав та інтересів позивача, що виникли на підставі правочину від 02.04.2024 року.

Таким чином, вжиття обраного заявником заходу забезпечення позову може порушити права та охоронювані законом інтереси осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

За таких обставин, суд дійшов висновку про необґрунтованість поданої позивачем заяви про забезпечення позову та відсутність підстав для її задоволення.

Відповідно до ч. 6 ст. 140 Господарського процесуального кодексу України, про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 76, 136, 137, 140, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. У задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Мототрейдінг» про забезпечення позову відмовити.

2. Ухвала набирає законної сили в день її підписання суддею та може бути оскаржена в апеляційному порядку, встановленому статтями 255-257 ГПК України.

Суддя Г.П. Бондаренко -Легких