Рішення

від 02.12.2024 по справі 926/1757/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

02.12.2024Справа №926/1757/24

Суддя Господарського суду міста Києва Бойко Р.В., розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом Сільськогосподарського виробничого кооперативу "Злагода"

до держави Україна в особі Сокирянського відділу державної виконавчої служби у Дністровському районі Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України та Державної казначейської служби України

про стягнення заборгованості у розмірі 4 461,25 грн,

ВСТАНОВИВ:

У липні 2024 року Сільськогосподарський виробничий кооператив "Злагода" звернувся до Господарського суду Чернівецької області з позовом до держави Україна в особі Сокирянського відділу державної виконавчої служби у Дністровському районі Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України та Державної казначейської служби України про стягнення заборгованості у розмірі 4 461,25 грн.

В обґрунтування позовних вимог Сільськогосподарський виробничий кооператив "Злагода" зазначає, що Сокирянським відділом державної виконавчої служби у Дністровському районі Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України при примусовому виконанні виконавчого листа Сокирянського районного суду Чернівецької області №722/919/21 від 17.08.2022 у виконавчому провадженні НОМЕР_1 на підставі постанов про накладення штрафу від 16.09.2022 та про стягнення виконавчого збору від 16.09.2022 було стягнуто з позивача кошти у загальному розмірі 31 100,00 грн.

Однак рішенням Чернівецького окружного адміністративного суду від 24.04.2023, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 28.08.2023, у справі №600/1466/23-а визнано протиправними та скасовано постанову №15249 від 16.09.2022 по виконавчому провадженню НОМЕР_1 про стягнення з СВК "Злагода" виконавчого збору у розмірі 26 000,00 грн за примусове виконання рішення суду та постанову №15264 від 16.09.2022 по виконавчому провадженню НОМЕР_1 про накладення штрафу в розмірі 5 100,00 грн.

Таким чином, позивач вважає, що кошти у загальному розмірі 31 100,00 грн були протиправно набуті та безпідставно утримані Сокирянським відділом державної виконавчої служби у Дністровському районі Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, внаслідок чого у період з 16.09.2022 по 27.02.2024 Сільськогосподарський виробничий кооператив "Злагода" був протиправно позбавлений можливості використовувати власні кошти для належного ведення господарської діяльності та відбулось їх знецінення, а тому позивач просить суд стягнути з держави Україна в особі Сокирянського відділу державної виконавчої служби у Дністровському районі Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України та Державної казначейської служби України нараховані за вказаний період інфляційні втрати у розмірі 3 106,89 грн та 3% річних у розмірі 1 354,36 грн.

У змісті позовної заяви Сільськогосподарський виробничий кооператив "Злагода" повідомив, що очікує понести витрати на професійну правничу допомогу в орієнтовному розмірі 7 000,00 грн.

Ухвалою Господарського суду Чернівецької області від 03.07.2024 у справі №926/1757/24 позовну заяву Сільськогосподарського виробничого кооперативу "Злагода" до Сокирянського відділу державної виконавчої служби у Дністровському районі Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України та Державної казначейської служби України про стягнення інфляційних втрат та 3% річних в сумі 4 461,25 грн разом з доданими до позовної заяви документами передано за виключною підсудністю до Господарського суду міста Києва.

19.07.2024 позовні матеріали по справі №926/1757/24 надійшли до Господарського суду міста Києва та за наслідками автоматизованого розподілу були передані на розгляд судді Бойку Р.В.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.07.2024 відкрито провадження у справі №926/1757/24 вирішено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін; визначено учасникам справи строки для подання заяв по суті спору.

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Ухвала Господарського суду міста Києва від 25.07.2024 про відкриття провадження у справі №926/1757/24 була доставлена до електронних кабінетів Сокирянського відділу державної виконавчої служби у Дністровському районі Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України та Державної казначейської служби України 25.07.2024 о 18 год. 06 хв., про що судом було отримано інформацію 26.07.2024 о 09 год. 36 хв.

Пунктом 2 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи. Якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.

Таким чином, ухвала суду від 25.07.2024 вручена відповідачам 26.07.2024.

Статтею 113 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені, - встановлюються судом.

За приписами ч. 8 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Суд має встановити такий строк подання відзиву, який дозволить відповідачу підготувати його та відповідні докази, а іншим учасникам справи - отримати відзив не пізніше першого підготовчого засідання у справі.

Пунктом 4 резолютивної частини ухвали Господарського суду міста Києва від 25.07.2024 у справі №926/1757/24 встановлено Сокирянському відділу державної виконавчої служби у Дністровському районі Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України та Державній казначейській службі України строк на подання відзиву з долученими до нього доказами та з доказами його направлення позивачу - протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення даної ухвали.

Частиною 1 статті 116 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок

Отже, Сокирянський відділ державної виконавчої служби у Дністровському районі Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України та Державна казначейська служба України вправі були подати відзив на позов у строк до 12.08.2024 включно (згідно ч. 4 ст. 116 Цивільного кодексу України, оскільки останній день 15-денного строку припадав на вихідний день - 10.05.2024 - суботу).

31.07.2024 через систему "Електронний суд" від Державної казначейської служби України надійшов відзив на позов, в якому відповідач-2, посилаючись на практику Верховного Суду, стверджує, що у спорах про стягнення з держави коштів, немає необхідності визначати відповідачем ДКС України. Відповідач-2 вказує, що є неналежним відповідачем у справі №926/1757/24, оскільки підставою позову є стверджувані порушення прав позивача з боку органів ДВС. Також Державна казначейська служба України звертає увагу суду, що боржником за рішенням суду, який прострочив виконання грошового зобов`язання, є ВДВС, а не Казначейство та Державний бюджет України, відтак законні підстави для стягнення з Державного бюджету України 3% річних на підставі статті 625 ЦК України відсутні. Щодо заявлених позивачем судових витрат, то Казначейство вважає, що відповідні судові витрати можуть бути стягнуті саме з суб`єкта, у зв`язку з протиправними діями якого подано позов, а не з Казначейства (органу виконання судових рішень).

Як вбачається із Квитанції №1459377 про доставку документів до зареєстрованого Електронного кабінету Користувача ЄСІТС, примірник відзиву був доставлений до електронного кабінету Сільськогосподарського виробничого кооперативу "Злагода" 31.07.2024 о 11 год. 50 хв.

Пунктом 6 резолютивної частини ухвали Господарського суду міста Києва від 25.07.2024 у справі №926/1757/24 встановлено Сільськогосподарському виробничому кооперативу "Злагода" строк на подання відповіді на відзив - протягом семи днів з дня отримання відзиву.

Отже, Сільськогосподарський виробничий кооператив "Злагода" вправі був подати до суду відповідь на відзив у строк до 07.08.2024 включно.

Сільськогосподарський виробничий кооператив "Злагода" не скористався своїм правом на подання відповіді на відзив у встановлений судом згідно приписів Господарського процесуального кодексу України строк.

Натомість відповідач-1 своїм правом на подання відзиву на позов у визначений судом у відповідності до положень Господарського процесуального кодексу України строк не скористався.

Будь-яких інших заяв, клопотань, пояснень від сторін до суду не надходило, а відтак справа підлягає вирішенню за наявними матеріалами з огляду на приписи ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва встановив наступне.

Як встановлено в межах справи №600/1466/23-а, рішенням Сокирянського районного суду Чернівецької області від 09.06.2022 у справі №722/919/21 зобов`язано СВК "Злагода" усунути перешкоди у користуванні земельною ділянкою площею 1,2781 га, кадастровий номер 7324088000:03:001:0852, цільове призначення: для ведення сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Романківецької сільської ради Сокирянського району, шляхом повернення вказаної земельної ділянки в натурі за актом приймання-передачі власнику.

17.08.2022 Сокирянським районним судом Чернівецької області видано виконавчий лист по справі №722/919/21.

23.08.2022 старшим державним виконавцем Сокирянського відділу державної виконавчої служби у Дністровському районі Чернівецької області Південно-західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) Гуменним Д.О. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження НОМЕР_1 щодо примусового виконання виконавчого листа від 17.08.2022, виданого Сокирянським районним судом Чернівецької області по справі №722/919/21.

07.09.2022 листом начальника Сокирянського ВДВС було повідомлено СВК "Злагода" про необхідність забезпечити участь їхнього представника у вчиненні виконавчих дій, а саме: прийому-передачі земельної ділянки.

16.09.2022 державним виконавцем Гуменним Д.О. в присутності понятих складено акт про відмову представника СВК "Злагода" передати земельну ділянку в натурі за актом приймання-передачі власнику .

Того ж дня, 16.09.2022, старшим державним виконавцем Гуменним Д.О. винесено постанови про арешт коштів боржника, про розшук майна боржника СВК "Злагода", про накладення штрафу в сумі 5 100,00 грн та про стягнення виконавчого збору в сумі 26 000,00 грн.

30.09.2022 старшим державним виконавцем Гуменним Д.О. складено акт прийому земельної ділянки, за яким власнику повернуто земельну ділянку загальною площею 1,2781 га, кадастровий номер 7324088000:03:001:0852. При цьому, у вказаному акті представник СВК "Злагода" зазначив, що межові знаки, визначені власником самостійно, захопили частину проїзної частини дороги та частину суміжних земельних ділянок.

В подальшому, СВК "Злагода" звертався до Сокирянського ВДВС з листом від 30.09.2022, згідно змісту якого не погоджувався із визначеними власником межами земельної ділянки.

23.12.2022 старшим державним виконавцем Гуменним Д.О. винесено постанову про закінчення виконавчого провадження НОМЕР_1.

СВК "Злагода" були оскаржені дії державного виконавця Сокирянського відділу державної виконавчої служби у Дністровському районі Чернівецької області Гуменного Д.О. до Сокирянського районного суду Чернівецької області.

Ухвалою суду від 22.03.2023 в межах справи №722/1569/22 скаргу СВК "Злагода" на дії державного виконавця Сокирянського відділу державної виконавчої служби у Дністровському районі Чернівецької області Гуменного Д.О. задоволено частково; скасовано постанову про закінчення виконавчого провадження від 23.12.2022 у виконавчому провадженні НОМЕР_1; скасовано постанову про арешт коштів боржника від 16.09.2022 у виконавчому провадженні НОМЕР_1; скасовано постанови про оголошення в розшук майна СВК "Злагода" та накладення арешту на все нерухоме майно божника від 16.09.2022 у виконавчому провадженні НОМЕР_1.

Скаргу СВК "Злагода" в частині скасування постанови старшого державного виконавця Сокирянського відділу державної виконавчої служби у Дністровському районі Чернівецької області Гуменного Д.О. від 16.09.2022 про стягнення виконавчого збору в сумі 26 000,00 грн за примусове виконання рішення суду та постанови старшого державного виконавця Сокирянського відділу державної виконавчої служби у Дністровському районі Чернівецької області Гуменного Д.О. від 16.09.2022 про накладення штрафу у виконавчому провадженні НОМЕР_1 закрито.

Не погоджуючись з постановами державного виконавця про стягнення виконавчого збору та накладення штрафу, позивач звернувся до Чернівецького окружного адміністративного суду з позовом до Сокирянського відділу державної виконавчої служби у Дністровському районі Чернівецької області Південно-західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ), в якому просив суд:

- визнати протиправною та скасувати постанову державного виконавця №15249 від 16.09.2022 про стягнення з СВК "Злагода" виконавчого збору у розмірі 26 000,00 грн за примусове виконання рішення суду;

- визнати незаконною та скасувати постанову державного виконавця від 16.09.2022 №15264 про накладення штрафу в розмірі 5 100,00 грн.

Рішенням Чернівецького окружного адміністративного суду від 24.04.2023, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 28.08.2023, у справі №600/1466/23-а позов задоволено повністю.

Судові рішення по справі №600/1466/23-а обґрунтовані тим, що у старшого державного виконавця ОСОБА_1 були відсутні підстави для стягнення із позивача виконавчого збору згідно оскаржуваної постанови від 16.09.2022, в той час як судом не було встановлено обставин штучного затягування з боку СВК "Злагода" виконання рішення Сокирянського районного суду від 09.06.2022 по справі №722/919/21, а відтак були відсутні підстави для застосування державним виконавцем до СВК "Злагода" штрафу.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Статтею 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" передбачено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Обов`язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.

У справах №922/643/19 та №520/11429/17 Верховний Суд дійшов загальних висновків щодо застосування ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, вказавши що факти, установлені у прийнятих раніше судових рішеннях, мають для суду преюдиціальний характер.

Преюдиціальність означає обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили, в одній справі, для суду при розгляді інших справ. Преюдиційні факти - це факти, встановлені рішенням чи вироком суду, що набрали законної сили. Преюдиційність ґрунтується на правовій властивості законної сили судового рішення і означається його суб`єктивними і об`єктивними межами, за якими сторони та інші особи, які брали участь у розгляді справи, а також їх правонаступники не можуть знову оспорювати в іншому процесі встановлені судовим рішенням у такій справі правовідносини. Преюдиційні обставини є обов`язковими для суду, який розглядає справу навіть у тому випадку, коли він вважає, що вони встановлені неправильно. Таким чином законодавець намагається забезпечити єдність судової практики та запобігти появі протилежних за змістом судових рішень.

27.02.2024 Сокирянським відділом державної виконавчої служби у Дністровському районі Чернівецької області Південно-західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) було перераховано Сільськогосподарському виробничому кооперативу "Злагода" кошти у сумі 31 100,00 грн як помилково або надмірно стягнуті, що підтверджується платіжною інструкцією №13124 від 27.02.2024.

Спір у справі виник у зв`язку з твердженнями позивача, що кошти у загальному розмірі 31 100,00 грн були протиправно набуті та безпідставно утримані Сокирянським відділом державної виконавчої служби у Дністровському районі Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, а тому наявні правові підстави для стягнення з держави Україна в особі Сокирянського відділу державної виконавчої служби у Дністровському районі Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України та Державної казначейської служби України нарахованих на ці коти за період з 16.09.2022 по 27.02.2024 інфляційних втрат у розмірі 3 106,89 грн та 3% річних у розмірі 1 354,36 грн.

Відповідно до частини першої статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно.

Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Тобто, у випадку, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, стаття 1212 Цивільного кодексу України може бути застосована тільки після того, як така правова підстава у встановленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі.

Аналіз зазначеної норми дає підстави для висновку, що для виникнення зобов`язання з безпідставного збагачення необхідна наявність наступних умов: 1) збільшення майна в однієї особи (вона набуває нові цінності, збільшує кількість та вартість належного їй майна або зберігає майно, яке неминуче мало б вибути із її володіння); 2) втрата майна іншою особою, тобто збільшення або збереження майна в особи є наслідком втрати або недоотримання цього майна іншою особою; 3) причинний зв`язок між збільшенням майна в однієї особи і відповідною втратою майна іншою особою; 4) відсутність достатньої правової підстави для збільшення майна в однієї особи за рахунок іншої особи.

Тобто обов`язковими передумовами є збільшення майна однієї сторони (набувача), з одночасним зменшенням його в іншої сторони (потерпілого), а також відсутність правової підстави (юридичного факту) для збагачення.

Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином. Зокрема, мала місце помилка, обман, випадковість або інші підстави набуття або збереження майна, які не можна віднести до підстав виникнення цивільних прав та обов`язків, передбачених нормами статті 11 Цивільного кодексу України.

Оскільки набувачем сплаченого боржником у виконавчому провадженні збору є Державний бюджет України, помилково або надмірно сплачені суми виконавчого збору підлягають стягненню саме з Державного бюджету України. Водночас, у разі неповернення таких коштів у встановлений законом строк, зокрема внаслідок ненадання органом стягнення відповідного подання (висновку) органу державного казначейства), платник має право на судове оскарження бездіяльності шляхом звернення з позовом про стягнення відповідної суми коштів на підставі статті 1212 Цивільного кодексу України (такий висновок узгоджується із правовою позицією, викладеною у постановах Верховного Суду від 14.12.2022 у справі №551/1099/21, від 21.05.2019 у справі №910/2569/18).

Верховний Суд у постанові від 26.11.2019 у справі №183/6195/17(2-а/183/251/17) зазначив, що, перевіряючи законність рішення суб`єкта владних повноважень, прийнятого на виконання своїх управлінських функцій, судам з метою уникнення істотних порушень норм процесуального права необхідно розмежовувати поняття "нормативно-правовий акт" та "індивідуальний акт".

Також у постанові від 08.02.2022 у справі №1540/3828/18 Верховний Суд звернув увагу, що відмінність між встановленою судом незаконністю (протиправністю) актів індивідуальних та нормативно-правових є істотною і полягає, зокрема в моменті втрати чинності такими актами. У разі визнання незаконним (протиправним) індивідуальний акт є таким, що не діє з моменту його прийняття, а нормативно-правовий, якщо інше не встановлено законом або не зазначено судом, втрачає чинність після набрання законної сили судовим рішенням.

Отже оскільки рішенням Чернівецького окружного адміністративного суду від 24.04.2023, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 28.08.2023, у справі №600/1466/23-а було скасовано постанову державного виконавця №15249 від 16.09.2022 про стягнення з СВК "Злагода" виконавчого збору у розмірі 26 000,00 грн за примусове виконання рішення суду та постанову державного виконавця від 16.09.2022 №15264 про накладення штрафу в розмірі 5 100,00 грн, то відповідно кошти у загальній сумі 31 100,00 грн (26 000,00 грн виконавчого збору + 5 100,00 грн штрафу) були набуті державою без належних правових підстав та безпідставно утримувались з дати стягнення цих коштів з СВК "Злагода" до дати їх повернення на рахунок СВК "Злагода", а обов`язок із їх повернення коштів виник у державного виконавця з моменту їх списання з рахунку позивача.

У позовній заяві СВК "Злагода" вказує, що 16.09.2022 старшим державним виконавцем Гуменним Д.О. винесено постанови про арешт коштів боржника, про розшук майна боржника СВК "Злагода", про накладення штрафу в сумі 5 100,00 грн та про стягнення виконавчого збору в сумі 26 000,00 грн, які були стягнуті державним виконавцем в примусовому порядку.

Проте матеріали справи не містять, а позивачем не надано доказів стягнення з нього цих сум саме 16.09.2022, в той час як із листування між Сільськогосподарським виробничим кооперативом "Злагода" та Сокирянським відділом державної виконавчої служби у Дністровському районі Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України щодо повернення спірних коштів вбачається, що до вказаних листів долучались платіжні інструкції №5364 від 13.12.2022 на суму 0,26 грн та НОМЕР_1 від 14.11.2022 на суму 31 328,00 грн (очевидно, що дані платіжні інструкції подавались на підтвердження факту списання спірних коштів із СВК "Злагода").

Суд відзначає, що кошти у сумі 31 100,00 грн були набуті державою без належних правових підстав з дати їх списання із рахунків позивача, а не з дати прийняття державним виконавцем постанов про їх стягнення.

Таким чином, держава без належних правових підстав набула та утримувала належні позивачу кошти у сумі 31 100,00 грн у період з 14.11.2024 по 27.02.2024.

За змістом статей 524, 533 - 535 і 625 Цивільного кодексу України грошовим є зобов`язання, виражене у грошових одиницях, що передбачає обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку. Тобто, грошовим є будь-яке зобов`язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов`язок боржника з такої сплати. Судове рішення про стягнення таких коштів є рішенням про примусове виконання обов`язку в натурі, тобто підтверджує грошове зобов`язання, зокрема те, що виникло у боржника у зв`язку із завданням ним шкоди потерпілому (кредитору).

Згідно з частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Велика Палата Верховного Суду вже зауважувала, що стаття 625 Цивільного кодексу України розміщена у розділі І "Загальні положення про зобов`язання" книги 5 Цивільного кодексу України. Тому приписи розділу І книги 5 Цивільного кодексу України поширюються як на договірні зобов`язання (підрозділ 1 розділу III книги 5 Цивільного кодексу України), так і на недоговірні (зокрема деліктні) зобов`язання (підрозділ 2 розділу III книги 5 Цивільного кодексу України). Отже, у статті 625 Цивільного кодексу України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення (договір, делікт тощо). Приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачають договір або спеціальний закон, який регулює, зокрема окремі види зобов`язань (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 11.04.2018 у справі №758/1303/15-ц, від 16.05.2018 у справі №686/21962/15-ц, від 19.06.2019 у справі №646/14523/15-ц, від 03.10.2023 у справі №686/7081/21).

Отже, статтею 625 Цивільного кодексу України визначено загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення. Приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань, тому посилання Державної казначейської служби України у місті Києві на нормативно-правові акти, які регулюють відносини у сфері бюджетного законодавства, та якими визначено повноваження Казначейства щодо стягнення коштів місцевого бюджету та державного бюджетів є необґрунтованими.

Судом враховано, що платіжна інструкція №13124 на повернення спірної суми коштів СВК "Злагода" була сформована відповідачем-1 27.02.2024, однак виконана вона була лише 28.02.2024, відтак є правомірним нарахування 3% річних та інфляційних втрат за період з 14.11.2022 по 27.02.2024.

Здійснивши перерахунок заявлених до стягнення 3% річних та інфляційних втрат у інформаційно-пошуковій системі "Ліга:Закон" з врахуванням визначеного судом періоду прострочення держави, суд приходить до висновку, що правомірним є стягнення 3% річних у розмірі 1 203,55 грн та інфляційних втрат у розмірі 2 272,58 грн.

Щодо вимоги Сільськогосподарського виробничого кооперативу "Злагода" про стягнення 3% річних та інфляційних втрат, нарахованих на суму 31 100,00 грн у період з 16.09.2022 по 13.11.2022, то суд зазначає наступне.

Фактом є те, що Сільськогосподарський виробничий кооператив "Злагода" не міг користуватися у період з 16.09.2022 по 13.11.2022 коштами у сумі 31 100,00 грн через прийняття державним виконавцем неправомірних постанов про стягнення виконавчого збору в сумі 26 000,00 грн, про накладення штрафу у розмірі 5 100,00 грн та про арешт коштів боржника від 16.09.2022 у виконавчому провадженні НОМЕР_1.

Постанова державного виконавця Сокирянського відділу державної виконавчої служби у Дністровському районі Чернівецької області Гуменного Д.О. про арешт коштів боржника від 16.09.2022 у виконавчому провадженні НОМЕР_1 була скасована ухвалою Сокирянського районного суду Чернівецької області від 22.03.2023 в межах справи №722/1569/22.

Отже, Сільськогосподарський виробничий кооператив "Злагода" не міг користуватися у період з 16.09.2022 по 13.11.2022 коштами у сумі 31 100,00 грн у зв`язку з прийняттям органом виконавчої служи неправомірного рішення.

Інфляція - це знецінення грошей, зниження їхньої купівельної спроможності, дисбаланс попиту і пропозиції.

Встановлення законодавцем права кредитора на одержання коштів з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення зумовлене специфічним видом такого як грошові кошти, якому незалежно від факторів природного середовища (форс-мажорним обставинам) притаманна властивість знецінюватись в більшій мірі ніж всім іншим видам майна (нерухомості, дорогоцінним металам, автомобілям тощо).

А тому, норми ст. 625 Цивільного кодексу України спрямовані в першу чергу на те, щоб внаслідок неправомірних дій боржника (прострочення) право власності кредитора не було порушене, оскільки внаслідок знецінення національної грошової одиниці купівельна спроможність коштів, які б кредитор міг одержати за належного виконання боржником своїх грошових зобов`язань, буде значно меншим, що має відповідно наслідком зменшення майнового блага кредитора.

Крім того, невиконання або неналежне виконання боржником свого грошового зобов`язання не може бути залишене без реагування та застосування до нього міри відповідальності, оскільки б це суперечило б загальним засадам цивільного законодавства, якими є справедливість, добросовісність та розумність (ст. 3 Цивільного кодексу України).

Тому, оскільки застосування індексу інфляції до суми боргу фактично має на меті одержання кредитором того, на що він розраховував одержати у разі належного виконання боржником грошового зобов`язання, то 3% річних є своєрідною мінімальною упущеною вигодою, яку б міг отримати кредитор за належного виконання зобов`язання боржником свого грошового зобов`язання (наприклад, розмістивши дані кошти в якості депозиту).

Відтак неправомірне обмеження позивача у користуванні ним своїми коштами з 16.09.2022 по 13.11.2022 через накладення на них арешту обумовило покладення на Сільськогосподарський виробничий кооператив "Злагода" ризиків (наслідків) від знецінення таких коштів та неможливість використати їх у своїй господарській діяльності і як наслідок отримати прибуток від їх використання.

Згідно з принципом jura novit curia ("суд знає закони") неправильна юридична кваліфікація позивачем і відповідачами спірних правовідносин не звільняє суд від обов`язку застосувати для вирішення спору належні приписи юридичних норм (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 12.06.2019 у справі №487/10128/14-ц. У зв`язку із цим господарський суд, з`ясувавши в розгляді справи, що сторона або інший учасник судового процесу в обґрунтування своїх вимог або заперечень послалися не на ті норми, що фактично регулюють спірні правовідносини, самостійно здійснює правильну правову кваліфікацію останніх і застосовує у прийнятті рішення саме такі норми матеріального і процесуального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини (висновок наведений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.06.2019 у справі №924/1473/15 та у постанові Верховного Суду від 20.11.2024 у справі №910/20605/21).

За загальними положеннями статті 22 Цивільного кодексу України збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

До складу збитків включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом (стаття 225 Господарського кодексу України).

Для застосування такого заходу відповідальності, як стягнення збитків потрібна наявність усіх елементів складу господарського правопорушення: порушення зобов`язання; збитки; причинний зв`язок між порушенням зобов`язання та збитками; вина.

Відсутність хоча б одного із вказаних елементів, що утворюють склад правопорушення, не дає підстави кваліфікувати поведінку боржника як правопорушення та, відповідно, не може бути підставою застосування відповідальності за порушення у сфері господарської діяльності.

Важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв`язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками потерпілої сторони. Причинний зв`язок між протиправною поведінкою і збитками є обов`язковою умовою відповідальності. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які завдані особі, - наслідком такої протиправної поведінки. Протиправна поведінка особи тільки тоді є причиною збитків, коли вона прямо (безпосередньо) пов`язана зі збитками. Непрямий (опосередкований) зв`язок між протиправною поведінкою і збитками означає лише, що поведінка оцінюється за межами конкретного випадку, і, відповідно, за межами юридично значимого зв`язку.

При цьому на позивача покладається обов`язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяними збитками. Натомість вина боржника у порушенні зобов`язання презюмується та не підлягає доведенню кредитором, тобто саме відповідач повинен довести, що в його діях відсутня вина у заподіянні збитків.

Статтею 225 Господарського кодексу України передбачено, що до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включається, серед іншого, неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною.

Вимагаючи відшкодування збитків у виді упущеної вигоди, особа повинна довести, що за звичайних обставин вона мала реальні підстави розраховувати на одержання певного доходу. При цьому важливим елементом доказування наявності неодержаних доходів (упущеної вигоди) є встановлення причинного зв`язку між протиправною поведінкою боржника та збитками потерпілої особи. Слід довести, що протиправна поведінка, дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які виникли у потерпілої особи - наслідком такої протиправної поведінки.

Матеріалами справи та остаточними судовими рішеннями у справах №600/1466-23-а, №722/919/21 підтверджується неправомірна держави Україна в особі Сокирянського відділу державної виконавчої служби у Дністровському районі Чернівецької області, яка полягає у неправомірному обмеженні Сільськогосподарського виробничого кооперативу "Злагода" у користуванні коштами у сумі 31 100,00 грн, внаслідок чого дані кошти знецінились та позивач був позбавлений можливості використати їх у своїй діяльності і отримати прибуток, у зв`язку з чим позивачу було завдано збитків у розмірі, що дорівнює сумі інфляційних втрат та 3% річних за вказаний період.

За таких обставин на користь Сільськогосподарського виробничого кооперативу "Злагода" підлягають стягненню збитки, завдані позивачу внаслідок неможливості ним користуватись коштами у розмірі 31 100,00 грн у період з 16.09.2022 по 13.11.2022, які складають суму 928,31 грн.

Щодо доводів Державної казначейської служби України що вона є неналежним відповідачем у справі, то суд зазначає, що за змістом частини другої статті 2 Цивільного кодексу України одним із учасників цивільних відносин є держава Україна. Держава діє у цивільних відносинах на рівних правах з іншими учасниками цих відносин (частина перша статті 167 Цивільного кодексу України). Держава набуває і здійснює цивільні права та обов`язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом (стаття 170 Цивільного кодексу України). За змістом статті 173 Цивільного кодексу України, яка має назву "Представники держави, Автономної Республіки Крим, територіальних громад", у випадках і в порядку, встановлених законом, іншими нормативно-правовими актами, від імені держави за спеціальними дорученнями можуть виступати органи державної влади.

З огляду на вказані приписи Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що у випадку, коли держава вступає у цивільні правовідносини, вона має цивільну правоздатність нарівні з іншими їх учасниками та набуває і здійснює цивільні права й обов`язки через відповідні органи, які діють у межах їхньої компетенції. Отже, поведінка органів, через які діє держава, розглядається як поведінка самої держави у конкретних, зокрема цивільних, правовідносинах. Тому у тих відносинах, у які вступає держава, органи, через які вона діє, не мають власних прав і обов`язків, а наділені повноваженнями (компетенцією) представляти державу (див. постанови від 20.11.2018 у справі №5023/10655/11, від 26.02.2019 у справі №915/478/18, від 26.06.2019 у справі №587/430/16-ц, від 15.01.2020 у справі №698/119/18, від 18.03.2020 у справі №553/2759/18, від 06.07.2021 у справі №911/2169/20, від 23.11.2021 у справі №359/3373/16-ц, від 15.02.2022 у справі №910/6175/19, від 20.07.2022 у справі №910/5201/19, від 05.10.2022 у справах №923/199/21 і №922/1830/19, від 14.12.2022 у справі №2-3887/2009, від 18.01.2023 у справі №488/2807/17, від 21.06.2023 у справі №905/1907/21, від 12.07.2023 у справі №757/31372/18-ц, від 03.10.2023 у справі №686/7081/21).

Отже, помилковим є розмежування відповідальності держави як боржника у деліктних правовідносинах щодо відшкодування завданої нею шкоди у розмірі, підтвердженому в судовому рішенні, та відповідальності органу державної влади, який це рішення виконує. Органи державної влади, зокрема органи прокуратури і ДКС України, є частиною апарату держави, виконують виключно її завдання та функції, представляють державу у правовідносинах, для участі в яких наділені відповідними повноваженнями та належними державі матеріальними засобами, зокрема і коштами.

Велика Палата Верховного Суду також звертала увагу на те, що в судовому процесі держава бере участь у справі як сторона через її відповідний орган, наділений повноваженнями у спірних правовідносинах (див. постанови від 27.02.2019 у справі №761/3884/18, від 26.06.2019 у справі №587/430/16-ц, 23.11.2021 у справі №359/3373/16-ц, від 20.07.2022 у справі №910/5201/19, від 05.10.2022 у справах №923/199/21 і №922/1830/19, від 14.12.2022 у справі №2-3887/2009, від 18.01.2023 у справі №488/2807/17, від 21.06.2023 у справі №905/1907/21, від 12.07.2023 у справі №757/31372/18-ц, від 03.10.2023 у справі №686/7081/21). Тобто під час розгляду справи в суді фактичною стороною у спорі є держава, навіть якщо позивач визначив стороною у справі певний орган (див. постанови від 26.06.2019 у справі №587/430/16-ц, від 23.11.2021 у справі №359/3373/16-ц, від 12.07.2023 у справі №757/31372/18-ц, від 03.10.2023 у справі №686/7081/21, від 14.12.2022 у справі №2-3887/2009, від 12.07.2023 у справі №757/31372/18-ц, від 03.10.2023 у справі №686/7081/21).

Тому те, що позивач вказав відповідачами за вимогами про стягнення 3% річних та інфляційних втрат за прострочення виконання грошового зобов`язання держави з повернення безпідставно набутих коштів конкретні органи державної влади - Сокирянськой відділ державної виконавчої служби у Дністровському районі Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України та ДКС України - не означає, що у спірних правовідносинах суб`єктом відповідальності за прострочення спірного грошового зобовязання є не держава, а саме певні її органи (орган). Інакше кажучи, у спірних правовідносинах органи держави є представниками її інтересів як відповідача, а не суб`єктами владних повноважень, які здійснюють щодо позивачки публічно-владні управлінські функції (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 12.07.2023 у справі №757/31372/18-ц.

Тому при визначенні складу учасників справи та формулювання резолютивної частини судових рішень у справах за зазначеними позовами про повернення помилково або надміру сплачених сум виконавчого збору необхідно звернутися до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної в постанові від 19.06.2018 у справі №910/23967/16. За змістом зазначеної правової позиції спірні суми мають стягуватись з Державного бюджету України, оскільки, з огляду на положення статей 2, 170 Цивільного кодексу України та частини четвертої статті 56 Господарського процесуального кодексу України, відповідачем у таких справах є держава, яка бере участь у справі через відповідний орган (органи) державної влади.

Отже, у цій справі відповідачем є держава, яка бере участь у справі через Сокирянський відділ державної виконавчої служби у Дністровському районі Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (дії якого призвели до стягнення спірних коштів) та Державної казначейської служби України, яка відповідно до законодавства є органом, що здійснює повернення коштів з державного бюджету.

За таких обставин позов Сільськогосподарського виробничого кооперативу "Злагода" підлягає частковому задоволенню, а з Державного бюджету України підлягають стягненню на користь позивача кошти у загальній сумі 4 404,44 грн.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 13, 74, 129, 232, 236-241, 252 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Сільськогосподарського виробничого кооперативу "Злагода" задовольнити частково.

2. Стягнути з Державного бюджету України на користь Сільськогосподарського виробничого кооперативу "Злагода" (60226, Чернівецька обл., Дністровський р-н, с. Романківці, вул. Франка І., буд. 10; ідентифікаційний код 30812774) кошти у розмірі 4 404 (чотири тисячі чотириста чотири) грн 44 коп. та судовий збір у розмірі 2 989 (дві тисячі дев`ятсот вісімдесят дев`ять) грн 44 коп. Видати наказ.

3. В іншій частині в задоволенні позову відмовити.

4. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. У відповідності до положень ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення безпосередньо до Північного апеляційного господарського суду.

Повний текст рішення складено 02.12.2024.

Суддя Р.В. Бойко