ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
м. Київ
02.12.2024Справа № 910/9686/24
За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Сілван»доОСОБА_1 простягнення 19 054, 46 грн Суддя Підченко Ю.О.Представники сторін:
без виклику.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
Товариство з обмеженою відповідальністю «Сілван» (далі також - позивач, ТОВ «Сілван») звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до ОСОБА_1 (далі також - відповідач, ОСОБА_1 ) про стягнення заборгованості зі сплати орендної плати в розмірі 23 225, 65 грн, 25% річних в розмірі 2 022,35 грн, пені в розмірі 2 193, 63 грн, штрафу в розмірі 11 612,83 грн.
Відповідно до ухвали Господарського суду міста Києва від 09.08.2024 відкрито провадження у справі № 910/9686/24, вирішено проводити розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.
30.08.2024 позивач подав заяву про зменшення розміру позовних вимог відповідно до якої просить стягнути з відповідача заборгованість в розмірі 3 225, 65 грн, 25% річних в розмірі 2 022, 35 грн, пеню в розмірі 2 193, 63 грн, штрафу в розмірі 11 612,83 грн.
Положеннями ст. 46 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.
Під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві.
Враховуючи те, що дії позивача зі зменшення розміру позовних вимог не суперечать законодавству та не порушують права і охоронювані законом інтереси інших осіб, суд приймає заяву позивача до розгляду, а спір у справі буде вирішений з урахуванням нової ціни позову - 19 054, 46 грн.
Керуючись ч. 2 ст. 11 ГПК України та ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суд враховує припис ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якою закріплене право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку.
З урахуванням вищевикладеного та приймаючи до уваги те, що з моменту відкриття провадження у справі сплив достатній строк, для подання всіма учасниками справи своїх доводів, заперечень, відзивів, доказів тощо, суд вважає за можливе здійснити розгляд даної справи по суті заявлених вимог.
При цьому суд приймає до уваги, що відповідно до ч. 2 ст. 178 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Так, ухвала суду була надіслана за адресою відповідача, яка містяться у позовній заяві та у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Окрім того, суд зауважує, що ухвала суду про відкриття провадження у даній справі була офіційно оприлюднена у Єдиному державному реєстрі судових рішень - на сайті за посиланням https://reyestr.court.gov.ua, а також знаходяться у вільному доступі в мережі Інтернет на інших відповідних веб-сайтах.
Відповідно до ч. 7 ст. 120 ГПК України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи.
У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.
Враховуючи наведене, оскільки відповідачем не повідомлено суд про зміну місцезнаходження та не забезпечено внесення відповідних змін до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, суд дійшов висновку, що в силу положень пункту 5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України день складення підприємством поштового зв`язку повідомлення про повернення поштового відправлення, вважається днем вручення відповідачу ухвали Господарського суду міста Києва від 09.08.2024.
За таких обставин, приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений ч. 1 ст. 251 ГПК України та ухвалою суду про відкриття провадження у даній справі не подав до суду відзиву на позов, відповідних клопотань про продовження процесуальних строків, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, справа може бути розглянута за наявними у ній документами з урахуванням згаданого вище припису ч. 2 ст. 178 ГПК України.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -
ВСТАНОВИВ:
20.09.2023 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Сілван» (як орендарем) та фізичною особою-підприємцем Федоренком Артуром Володимировичем (як суборендарем) було укладено договір № 5-09 суборенди об`єкта нерухомості (надалі -договір), відповідно до п. 1.1. якого орендар передав, а суборендар прии?няв у строкове платне користування окремо визначене нерухоме маи?но - нежитлове приміщення № 16, групи приміщень № 21, площею 17,9 кв. м, що розташоване на третьому поверсі нежилого будинку (літера А) за адресою: м. Киі?в, вул. Хрещатик, буд. 7/11 (надалі - Об`єкт суборенди).
Згідно з п. 5.1. договору загальнии? розмір суборендноі? плати за користування Об`єктом суборенди становив 6 265, 00 грн без ПДВ на місяць.
05.10.2023 року орендарем та суборендарем було підписано додаткову угоду № 01 про зміну умов договору (надалі - Додаткова угода № 01), відповідно до пункту 1 якоі? сторони діи?шли згоди, що з 05.10.2023 року загальнии? розмір суборендноі? плати за користування Об`єктом суборенди складає 11 265, 00 грн без ПДВ на місяць.
Відповідно до пункту 5.6. договору, починаючи з другого календарного місяця користування, розмір суборендноі? плати за поточнии? місяць суборенди визначається шляхом коригування суми суборендноі? плати за попередніи? місяць на індекс інфляціі? (індекс споживчих цін) за даними Державноі? служби статистики Украі?ни за попередніи? місяць. Зміна суборендноі? плати, передбачена цим пунктом Договору є індексацією та не потребує додаткового узгодження сторонами. Індексація суборендноі? плати здіи?снюється орендарем шляхом формування відповідних рахунків на сплату суборендноі? плати.
Відповідно до пункту 5.5 договору суборендар зобов`язании? здіи?снювати повну оплату суборендноі? плати за місяць до 10-го числа кожного поточного місяця за поточнии?.
Об`єкт суборенди було передано у користування Суборендарю 01.10.2023 року, на підтвердження чого сторонами було підписано Акт прии?мання-передачі.
Як стверджує позивач, у зв`язку зі систематичним порушенням умов договору щодо своєчасності оплати суборендноі? плати та керуючись пунктом 7.3. договору, в якому зазначено, що орендар має право відмовитися від договору і вимагати повернення Об`єкта суборенди, якщо суборендар прострочив сплату суборендноі? плати більше як на один місяць - у такому випадку цеи? договір є розірваним з моменту одержання суборендарем повідомлення орендаря про відмову від договору, якщо інше не зазначено у відповідному повідомленні орендаря, договір було розірвано з 30.04.2024, що підтверджується листом позивача на адресу відповідача від 01.04.2024 № 03 щодо розірвання договору та проханням з`явитися суборендарю 30.04.2024 року о 10.00. годині за адресою: м. Киі?в, вул. Хрещатик, буд. 7/11 для повернення Об`єкту суборенди зі строкового платного користування за відповідним Актом прии?мання- передачі.
Суборендар не з`явився для передачі Об`єкту суборенди орендарю, що підтверджується Актом прии?мання-передачі Об`єкта суборенди із строкового платного користування до договору № 5-09 суборенди об`єкта нерухомості від 20.09.2023.
У зв`язку з несвоєчасним поверненням Об`єкта суборенди у відповідача перед позивачем наявна заборгованість з суборендної плати.
Відповідач відзив на позов не надав, викладені у позовній заяві обставини не спростував.
Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.
Дослідивши зміст укладеного між позивачем та відповідачем договору, суд дійшов до висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором суборенди.
Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов`язань, а саме майново-господарських зобов`язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов`язковим для виконання сторонами.
При цьому, зобов`язання в силу вимог ст. 525, 526 Цивільного кодексу України має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог даного Кодексу і інших актів законодавства. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічна за змістом норма міститься у ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України.
За приписами частин 1 та 2 ст. 774 ЦК України передання наймачем речі у користування іншій особі (піднайм) можливе лише за згодою наймодавця, якщо інше не встановлено договором або законом. Строк договору піднайму не може перевищувати строку договору найму.
Відповідно до ч. 3 ст. 774 ЦК України до договору піднайму застосовуються положення про договір найму.
Як встановлено ч. 1 ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.
Згідно з ч. 6 ст. 283 Господарського кодексу України до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язаний передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
За користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором (ч. ч. 1, 5 ст. 762 ЦК України).
Орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності (ч. 1 ст. 286 ГК України).
Згідно з ч. 5 ст. 762 ЦК України, ч. 3 ст. 285 ГК України, суборендар зобов`язаний своєчасно здійснювати орендні платежі та інші платежі передбачені цим договором.
За ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.
З урахуванням положень статей 653, 795 ЦК України та умов договору, якщо останніми передбачено, що після закінчення або дострокового розірвання договору оренди нарахування орендної плати за фактичне користування майном припиняється з моменту підписання акта приймання-передачі приміщень орендодавцеві, нарахування орендної плати за відповідний період є правомірним.
Згідно з п. 7.5. договору розірвання договору не є підставою для звільнення суборендаря від виконання обов`язку по погашенню заборгованості зі сплати платежів, передбачених договором.
З метою підтвердження надання послуг за договором та прии?няття і?х суборендарем, орендарем щомісячно формувалися акти надання послуг, в тому числі і за березень, квітень 2024 року.
Так, 16.07.2024 позивач, згідно накладноі? Укрпошти No 0100100102573 з описом та оголошеною цінністю, на адресу відповідача надіслав лист від 15.07.2024р. No 01- Вимогу про погашення заборгованості зі сплати суборендноі? плати з додаванням таких документів, а саме:
- рахунок на оплату № 59 від 01.03.2024 року на суму 11 595, 43 грн без ПДВ;
- рахунок на оплату № 80 від 01.04.2024 року на суму 11 630, 22 грн без ПДВ;
- акт надання послуг суборенди нежитлового приміщення площею 17, 9 кв.м від 31.03.2024 № 59 на суму 11 595, 43 грн без ПДВ;
- акт надання послуг суборенди нежитлового приміщення площею 17, 9 кв.м від 30.04.2024 року № 81 на суму 11 630, 22 грн без ПДВ,
та вимогою негаи?но погасити існуючу заборгованість, повернути підписані примірники актів орендаря за березень, квітень 2024 роки.
Отже, як вбачається із доводів позивача та підтверджується матеріалами справи, на дании? час суборендар має перед орендарем заборгованість зі сплати суборендноі? плати за оговором за період з березня по квітень 2024 року включно, яка складає 3 225, 65 грн.
Суд зазначає, що відповідачем не надано доказів сплати позивачу 3 225, 65 грн заборгованості, не надано будь-яких інших доказів у підтвердження відсутності його обов`язку зі сплати заявленої в позові заборгованості, у зв`язку з чим суд доходить висновку про наявність підстав для стягнення 3 225, 65 грн заборгованості, а відтак, задоволення позовних вимог у цій частині.
Крім того, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 2 022, 35 грн 25% річних, пеню в розмірі 2 193, 63 грн, штрафу в розмірі 11 612,83 грн.
Розділом 8 Договору «Відповідальність Сторін та порядок розгляду спорів» за прострочення виконання обов`язків по сплаті платежів, передбачена така відповідальність суборендаря:
- у випадку несвоєчасноі? сплати платежів відповідно до умов цього договору суборендар зобов`язании? сплатити на користь орендаря пеню в розмірі подвіи?ноі? обліковоі? ставки НБУ від суми заборгованості, за кожен день прострочення за весь період заборгованості до моменту і?і? погашення;
- випадку прострочення виконання обов`язків по сплаті платежів, передбачених цим договором, у порядку ст. 625 Цивільного кодексу Украі?ни, суборендар зобов`язании? сплатити орендарю 25% річних від простроченоі? суми;
- у випадку прострочення сплати суборендарем платежів, встановлених договором, більш ніж на 30 календарних днів, суборендар зобов`язании? сплатити орендарю штраф у розмірі 50% від розміру загальноі? суми заборгованості.
Відповідно до вимог ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Перевіривши розрахунок 25% річних та інфляційних втрат, що міститься у позові, суд приходить до висновку, що вимоги про стягнення 2 022, 35 грн 25% річних підлягають задоволенню у повному обсязі.
Згідно з нормами статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.
Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.
Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).
Положеннями п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Судом встановлено, що відповідачем прострочено виконання грошового зобов`язання на понад 30 днів, що зумовлює для нього настання правових наслідків у вигляді сплати штрафу в розмірі 50% від простроченої суми.
Перевіривши розрахунок штрафу, судом встановлено, що база нарахування є обґрунтованою, а розрахунок арифметично правильним, відтак, вимога про стягнення 11 612, 83 грн штрафу підлягає задоволенню в повному обсязі.
Суд також наголошує, що згідно зі ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Статтею 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" встановлено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Перевіривши розрахунки пені, судом встановлено, що вказані розрахунки здійснено з недотриманням вимог законодавства, а розмір пені не перевищує подвійну облікову ставку НБУ.
За перерахунком суду, позовні вимоги про стягнення пені підлягають задоволенню на суму 2 193, 63 грн.
Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
За приписами ст. 76, 77, 78, 79 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, з покладенням судового збору на відповідача в порядку ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись ст. ст. 12, 13, 46, 73, 74, 76, 77, 86, 129, 232, 233, 237, п. 2 ч. 5 ст. 238, ст. ст. 240, 241, ч. 1 ст. 256, 288 Господарського процесуального кодексу України, суд -
ВИРІШИВ:
1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Сілван» задовольнити.
2. Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Сілван» (01033, м. Київ, вул. Іллі Еренбурга, 3-А, офіс 21; код ЄДРПОУ 43186418) заборгованість в розмірі 3 225, 65 грн, 25% річних в розмірі 2 022, 35 грн, пеню в розмірі 2 193, 63 грн, штаф в розмірі 11 612, 83 грн та судовий збір в розмірі 2 422, 40 грн.
3. Після набрання рішенням законної сили видати відповідний наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України. Згідно з ч. 1 ст. 256 та ст. 257 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено та підписано 02.12.2024 року.
Суддя Ю.О.Підченко
Суд | Господарський суд міста Києва |
Дата ухвалення рішення | 02.12.2024 |
Оприлюднено | 03.12.2024 |
Номер документу | 123424658 |
Судочинство | Господарське |
Категорія | Справи позовного провадження Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема, договорів Невиконання або неналежне виконання зобов’язань оренди |
Господарське
Господарський суд міста Києва
Підченко Ю.О.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні