Рішення

від 02.12.2024 по справі 910/11156/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

02.12.2024Справа № 910/11156/24

Господарський суд міста Києва у складі судді Турчина С. О., розглянувши у спрощеному позовному провадженні матеріали господарської справи

за позовом Державного підприємства "ПОЛІГРАФІЧНИЙ КОМБІНАТ "УКРАЇНА" ПО ВИГОТОВЛЕННЮ ЦІННИХ ПАПЕРІВ"

до Колективного підприємства "РЕДАКЦІЯ ЖУРНАЛУ "ОДНОКЛАСНИК"

про стягнення 44914,59 грн

без повідомлення (виклику) учасників справи

РОЗГЛЯД СПРАВИ СУДОМ

Короткий зміст позовних вимог

Державне підприємство "ПОЛІГРАФІЧНИЙ КОМБІНАТ "УКРАЇНА" ПО ВИГОТОВЛЕННЮ ЦІННИХ ПАПЕРІВ" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Колективного підприємства "РЕДАКЦІЯ ЖУРНАЛУ "ОДНОКЛАСНИК" про стягнення 44914,59 грн, з яких: 36455,96 грн - сума основного боргу, 6396,88 грн - пеня, 1388,98 грн - інфляційні втрати, 672,77 грн - 3% річних.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань за договором оренди нежитлового приміщення № 172 від 01.08.2002 та додатковими угодами до договору.

Процесуальні дії у справі, розгляд заяв, клопотань

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.09.2024 позовну заяву ДП "ПОЛІГРАФІЧНИЙ КОМБІНАТ "УКРАЇНА" ПО ВИГОТОВЛЕННЮ ЦІННИХ ПАПЕРІВ" залишено без руху.

23.09.2024 через засоби поштового зв`язку від позивача надійшла заява про усунення недоліків.

Ухвалою від 30.09.2024 Господарським судом міста Києва прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі №910/11156/24, розгляд справи постановлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (без проведення судового засідання).

Оскільки у відповідача відсутній зареєстрований електронний кабінет через Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему, що забезпечує обмін документам, з метою повідомлення відповідача про розгляд справи ухвала суду про відкриття провадження у справі від 30.09.2024 була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача: 04119, місто Київ, вулиця ДЕГТЯРІВСЬКА, будинок 38-44, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Проте поштове відправлення (конверт) з направлення ухвали від 30.09.2024 повернулося на адресу суду з довідкою відділення підприємства зв`язку з вказівкою причини повернення "закінчення терміну зберігання".

Згідно із п.5 ч.6 ст.242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є: день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Виходячи зі змісту статей 120, 242 Господарського процесуального кодексу України, Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою КМУ від 05.03.2009 №270, у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною (наявність такої адреси в ЄДР прирівнюється до повідомлення такої адреси стороною), і судовий акт повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі (висновки викладені у постановах Верховного Суду від 17.11.2021 у справі №908/1724/19, від 14.08.2020 у справі №904/2584/19 та від 13.01.2020 у справі №910/22873/17).

Аналогічний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 17.11.2021 у справі № 908/1724/19, від 14.08.2020 у справі № 904/2584/19 та від 13.01.2020 у справі №910/22873/17.

Направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у цьому випадку суду (аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №800/547/17, постановах Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б, від 21.01.2021 у справі №910/16249/19, від 19.05.2021 у справі № 910/16033/20, від 20.07.2021 у справі №916/1178/20, від 07.09.2022 у справі № 910/10569/21).

Отже, у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою і повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 16.05.2018 у справі №910/15442/17.

Отже, згідно із п.5 ч.6 ст.242 Господарського процесуального кодексу України відповідач був належним чином повідомлений про розгляд справи.

Судом враховано, що частиною 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч.9 ст.165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

З огляду на вказані приписи Господарського процесуального кодексу України, оскільки відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву, суд приходить до висновку, що справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до приписів ч.9 ст.165 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ч.5 ст.252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.

Згідно із ч.8 ст.252 Господарського процесуального кодексу України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Згідно із частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

ПОЗИЦІЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Позиція позивача

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідач допустив порушення взятих на себе зобов`язань за договором оренди нежитлового приміщення № 172 від 01.08.2002 щодо сплати витрат на утримання орендованого майна за період з липня 2023 року по 05.06.2024, у зв`язку із чим у відповідача утворилася заборгованість у розмірі 36455,56 грн. Також відповідачем не сплачено орендну плату в сумі 0,40 грн, що зазначена в акті звірки взаємних розрахунків. Відповідач стверджує, що заборгованість відповідача становить 36455,96 грн, що складається з: 36455,56 грн - витрати на утримання орендованого майна та 0,40 грн - орендна плата.

У зв`язку із простроченням виконання грошового зобов`язання позивачем заявлені до стягнення нараховані за договором оренди нежитлового приміщення № 172 від 01.08.2002 пеня у сумі 6396,88 грн, інфляційні втрати у сумі 1388,98 грн та 3% річних у сумі 672,77 грн.

Позиція відповідача

Відповідач відзиву на позовну заяву у строк, встановлений в ухвалі про відкриття провадження у справі, не подав.

ОБСТАВИНИ ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ

01.08.2002 між Державним підприємство "ПОЛІГРАФІЧНИЙ КОМБІНАТ "УКРАЇНА" ПО ВИГОТОВЛЕННЮ ЦІННИХ ПАПЕРІВ" (орендодавець) та Колективним підприємством "РЕДАКЦІЯ ЖУРНАЛУ "ОДНОКЛАСНИК" (орендар) укладений договір оренди нежитлового приміщення № 172 (надалі - договір оренди), відповідно до умов п.1.1., 1.2. якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування нежитлове приміщення корисною площею 190,3 кв.м. для розміщення співпрацівників журналу. Приміщення знаходиться на балансі орендодавця.

У період дії договору сторони вносили зміни до договору, про що між сторонами укладені додаткова угода від 28.10.2002 та додаткові угоди №№1-92.

У редакції додаткової угоди №91 від 02.08.2023 орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування нежитлове приміщення кімнату: № 1212, розташовану в редакційно-видавничого корпусу, площею 16,8 кв.м., що знаходиться за адресою: м.Київ, вул. Дегтярівська, 38-44 (далі - кімната №1212), вартість якої визначена, згідно із залишковою балансовою вартістю зазначеного нерухомого майна за даними бухгалтерського обліку станом на 30.06.2023, та становить 186,7 тис.грн. Нежитлове приміщення знаходиться на балансі орендодавця та передано орендарю для розміщення співробітників.

Згідно із п.2.1. договору оренди вступ орендаря у користування майном настає одночасно із підписанням сторонами договору та Акту прийому-передачі зазначеного майна.

Підписаним між сторонами Актом приймання приміщення від 01.08.2002 підтверджується прийняття відповідачем в платне строкове користування нежитлове приміщення корисною площею 190,3 кв.м., загальною площею 287,35 кв.м.

У редакції додаткової угоди №91 від 02.08.2023 орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування нежитлове приміщення кімнату: № 1212, розташовану в редакційно-видавничому корпусу, площею 16,8 кв.м., що знаходиться за адресою: м.Київ, вул. Дегтярівська, 38-44.

Згідно із п.3.1. договору оренди розмір орендної плати за орендоване приміщення становить 1 грн, згідно з Постановою Кабінету Міністрів України № 943 від 09.07.02 р. (додаток № 1), ПДВ 20 коп. Разом 1 грн 20 коп. Орендна плата перераховується орендодавцю у січні наступного за звітним року з урахуванням річного індексу інфляції.

Відповідно до п.3.2 договору оренди суму витрат на утримання орендованого майна (експлуатаційні витрати, центральне опалення, комунальні послуги і т. ін.) орендар самостійно перераховує щомісяця на розрахунковий рахунок орендодавця до 15 числа місяця наступного за звітним, згідно із додатком 2 до договору.

У п.3.4. договору оренди сторони погодили, що за несвоєчасну або не в повному розмірі сплату витрат на утримання нараховується пеня за кожний день прострочки згідно з п.9.2. цього договору.

Пунктом 5.2 договору оренди передбачено, що орендар зобов`язався своєчасно і у повному обсязі сплачувати орендну плату та витрати на утримання.

Відповідно до п.9.2. договору оренди визначено, що в разі несвоєчасної або не в повному обсязі сплати суми витрат на утримання орендованих приміщень орендодавцем з орендаря стягується пеня за кожний день прострочки, включаючи день оплати в розмірі подвійної ставки НБУ від суми заборгованості, з урахуванням індексу інфляції.

У п.10.1. договору оренди сторони погодили, що цей договір діє з 01.08.2002 до 01.08.2005 строком на 3 роки.

Строк дії договору оренди згідно із додатковою угодою від 28.10.2002 продовжено сторонами до 01.08.2023.

Відповідно до п.10.1. договору оренди (у редакції додаткової угоди №91 від 02.08.2023) договір продовжено на період дії воєнного стану та протягом чотирьох місяців після припинення чи скасування воєнного стану.

У пункті 10.9. договору оренди сторони дійшли згоди, що чинність договору припиняється, зокрема, дострокового за погодженням сторін.

05.06.2024 між сторонами укладена додаткова угода №93 про дострокове припинення договору оренди нежитлового приміщення від 01.08.2002 №172, за умовами якої сторони домовилися достроково припинити дію договору оренди з 05.06.2024.

Згідно із п.2 додаткової угоди №93 сторони погодили, що відповідно до п.2.4 договору оренди повернення об`єкта оренди здійснюється на підставі Акта приймання-передачі.

Пунктом 3 додаткової угоди №93 передбачено, що орендар зобов`язується до 21.06.2024 здійснити оплату орендної плати за період визначений договором (додатковими угодами) та витрат на утримання орендованого майна, у тому числі з урахуванням наявної заборгованості, нарахованих пені, індексу інфляції та трьох процентів річних.

Відповідно до п.6 додаткової угоди №93 з моменту набуття чинності цією додатковою угодою зобов`язання сторін, що виникли з умов договору оренди припиняються і сторони не вважають себе пов`язаними будь-якими правами та обов`язками, що виникли за договором оренди, окрім зобов`язань, визначених п.3 цієї додаткової угоди.

05.06.2024 між сторонами підписаний акт приймання-передачі об`єкта оренди, за умовами якого відповідач повернув, а позивач прийняв з оренди нежитлове приміщення кімнату № 1212, розташовану на 12-му в редакційно-видавничого корпусу, корисною площею 16,8 кв.м., що знаходиться за адресою: м.Київ, вул. Дегтярівська, 38-44.

За розрахунком позивача заборгованість відповідача перед позивачем з оплати витрат на утримання орендованого майна за договором оренди за період з липня 2023 року по 05.06.2024 становить 36455,56 грн. Також за обґрунтуваннями позивача у відповідача наявна заборгованість за орендної плати у сумі 0,40 грн.

Судом встановлено, що у період з липня 2023 року по 05.06.2024 між сторонами підписані акти приймання-передачі наданих послуг за договором №172 від 01.08.2002, а саме: акт №104 А від 31.07.2023 на суму 3111,43 грн; акт №125 А від 31.08.2023 на суму 3111,43 грн; №140 А від 30.09.2023 на суму 3111,43 грн; №159 А від 31.10.2023 на суму 3111,43 грн; №177 А від 30.11.2023 на суму 3111,43 грн; №211 А від 31.12.2023 на суму 3111,43 грн; №1 А від 31.01.2024 на суму 3442,64 грн; №18 А від 29.02.2024 на суму 3442,64 грн; №35 А від 31.03.2024 на суму 3442,64 грн; №52 А від 30.04.2024 на суму 3442,64 грн; №69 А від 31.05.2024 на суму 3442,64 грн; №70 А від 05.06.2024 на суму 573,78 грн.

Згідно із зазначеними актами загальна сума відшкодування комунальних та експлуатаційних витрат за спірний період становить 36455,56 грн

Також між сторонами підписаний акт №1А/Р приймання наданих послуг від 05.06.2024 згідно із яким орендна плата з січня 2023 року по 05 червня 2024 року за договором, що має бути сплачена на користь позивача становить 0,40 грн.

Загальна сума заборгованості по договору оренди за розрахунком позивача становить 36455,96 грн, з яких: 36455,56 грн - витрати на утримання орендованого майна та 0,40 грн - орендна плата.

Згідно із матеріалів справи між сторонами підписаний акт звірки взаємних розрахунків, згідно із яким станом на 05.06.2024 заборгованість відповідача перед позивачем становить 36455,96 грн.

Посилаючись на прострочення виконання грошового зобов`язання з відшкодування витрати на утримання орендованого майна, позивач за загальний період з 16.08.2023 по 02.09.2024 нарахував пеню у сумі 6396,88 грн, 3% річних у сумі 672,77 грн та інфляційні втрати у сумі 1388,98 грн.

ДЖЕРЕЛА ПРАВА. ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Відповідно до ч.1 ст.509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ч.2 ст.509 Цивільного кодексу України, зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно із п.1 ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України договори та інші правочини є підставою виникнення цивільних прав та обов`язків.

Згідно із ст.6 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 ЦК України).

Частиною 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі ст.628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

У відповідності ч.1 ст.202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Як встановлено судом вище, між сторонами укладений договір оренди нежитлового приміщення №172 від 01.08.2002, на підставі якого у відповідача в період серпня 2002 року по 05.06.2024 перебувало в користуванні нежитлове приміщення, що знаходиться за адресою: м.Київ, вул. Дегтярівська, 38-44.

Частина 1 статті 759 Цивільного кодексу України передбачає, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Приписами ч.1 ст.283 Господарського кодексу України визначено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Також на підставі укладеного між сторонами договору оренди відповідач взяв на себе зобов`язання здійснити оплату витрат на утримання орендованого майна (експлуатаційні витрати, центральне опалення, комунальні послуги і т. ін.).

Договір, відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України, є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно із підписаним між сторонами актом №1А/Р від 05.06.2024 приймання наданих послуг за договором №172 від 01.08.2002 орендна плата, яку відповідач має сплатити на користь позивача з січня 2023 року по 05 червня 2024 року за договором становить 0,40 грн.

Відповідно до підписаних між сторонами актів приймання-передачі наданих послуг за договором №172 від 01.08.2002 загальна сума відшкодування витрат на утримання орендованого майна за спірний період становить 36455,56 грн.

Згідно із ч.1 ст.762 Цивільного кодексу України за найм (оренду) майна з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Якщо розмір плати не встановлений договором, він визначається з урахуванням споживчої якості речі та інших обставин, які мають істотне значення.

Частиною 2 статті 762 Цивільного кодексу України плата за найм (оренду) майна може вноситися за вибором сторін у грошовій або натуральній формі. Форма плати за найм (оренду) майна встановлюється договором найму.

Плата за найм (оренду) майна вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором (ч.5 ст.762 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно із ст.525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст.526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічна правова норма передбачена частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України.

Згідно з ч.1 ст.598 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Зобов`язання припиняється виконанням проведеним належним чином (стаття 599 Цивільного кодексу України).

У пунктах 3.1.-3.2 договору оренди сторони погодили, що орендна плата перераховується орендодавцю у січні наступного за звітним року з урахуванням річного індексу інфляції. Суму витрат на утримання орендованого майна (експлуатаційні витрати, центральне опалення, комунальні послуги і т. ін.) відповідач самостійно перераховує щомісяця на розрахунковий рахунок позивача до 15 числа місяця наступного за звітним, згідно із додатком 2 до договору.

Як підтверджено матеріалами справи у відповідача наявна заборгованість за договором №172 від 01.08.2002 з орендної плати у сумі 0,40 грн та з відшкодування витрат на утримання орендованого майна у сумі 36455,56 грн.

Відповідач не надав заперечень щодо здійснених позивачем нарахувань та розрахунків орендної плати та відшкодування витрат на утримання орендованого майна. Докази оплати нарахувань за договором №172 від 01.08.2002 у матеріалах справи відсутні.

Відповідно до ст.610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

За змістом ч.1 ст.14 ГПК України суд розглядає справу не інакше як, зокрема, на підставі доказів поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

У відповідності до ч.3 ст.13, ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Зважаючи на приписи ст.509, 525, 526, 612, 762 Цивільного кодексу України, суд зазначає, що наданими позивачем та оціненими судом доказами підтверджується невиконання відповідачем зобов`язання з повної оплати орендної плати та з відшкодування комунальних та експлуатаційних витрат і наявність у відповідача заборгованості у загальній сумі 36455,96 грн.

Доказів у спростування заборгованості по договору з оплати орендної плати у сумі 0,40 грн та з відшкодування витрат на утримання орендованого майна у сумі 36455,56 грн відповідачем суду не надано.

Ураховуючи викладене вище, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача заборгованості у сумі 36455,96 грн.

Щодо заявлених вимог про стягнення пені у сумі 6396,88 грн, 3% річних у сумі 672,77 грн та інфляційних втрат у сумі 1388,98 грн, то суд зазначає таке.

Відповідно до ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Посилаючись на прострочення виконання грошового зобов`язання з відшкодування витрат на утримання орендованого майна позивач за загальний період з 16.08.2023 по 02.09.2024 нараховував пеню у сумі 6396,88 грн, 3% річних у сумі 672,77 грн та інфляційних втрат у сумі 1388,98 грн

За змістом з ч.2 ст.217 ГК України одним з видів господарських санкцій є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (ч.1 ст.230 ГК України).

За приписами ч.1 ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України).

Згідно із ч.6 ст.231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідальність за порушення строку виконання грошового зобов`язання зі своєчасної оплати витрат на утримання орендованих приміщень у вигляді пені встановлена в п.9.2. договору, відповідно до умов якого в разі несвоєчасної або не в повному обсязі сплати суми витрат на утримання орендованих приміщень орендодавцем з орендаря стягується пеня за кожний день прострочки, включаючи день оплати в розмірі подвійної ставки НБУ від суми заборгованості, з урахуванням індексу інфляції.

Частиною 6 статті 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Приписом частини шостої статті 232 ГК України передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов`язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов`язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.

Отже, початком для нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання буде день, наступний за днем, коли воно мало бути виконано.

За загальним правилом, визначеним частиною шостою статі 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано. Однак, таке правило застосовується до правовідносин, лише у разі, якщо інше не встановлено законом або договором, адже словосполучення "якщо інше не встановлено законом або договором" допускає існування іншої норми закону, що регулює відповідні правовідносини, або іншого положення договору, який регулює конкретні договірні відносини сторін, що виконує функцію спеціальної норми по відношенню до загальної норми.

Законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість періоду нарахування штрафних санкцій. Проте його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов`язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін (постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 12 червня 2018 року у справі №910/4164/17, від 22 листопада 2018 року у справі № 903/962/17, від 07 червня 2019 року у справі №910/23911/16, від 13 вересня 2019 року у справі № 902/669/18).

При цьому сторони мають право визначити у договорі не лише інший строк нарахування штрафних санкцій, який обчислюється роками, місяцями, тижнями, днями або годинами (частина перша статті 252 ЦК України), а й право пов`язувати період нарахування пені з вказівкою на подію, яка має неминуче настати (фактичний момент оплати) (постанову Верховного Суду України від 21 червня 2017 року в справі №910/2031/16 (провадження № 3-432гс17) щодо стягнення пені за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання, постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 10 квітня 2018 року у справі № 916/804/17, від 07 серпня 2018 року у справі № 917/2013/17, від 10 вересня 2020 року у справі №916/1777/19, від 27 лютого 2024 року у справі № 911/858/22).

Згідно зі статтею 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі сплином якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк та термін можуть бути визначені актами цивільного законодавства, правочином або рішенням суду.

Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати (стаття 252 ЦК України).

Тож хоча укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість строку нарахування штрафних санкцій (зокрема, пені), однак такий строк з урахуванням положень статей 251, 252 ЦК України має бути визначений.

Період, за який нараховується пеня, має визначені часові межі - початок та кінець періоду (граничні строки) її нарахування, який, зазвичай, може бути пов`язаний з певною календарною датою або подією, що неминуче має настати. Наприклад, такий момент може бути визначений шляхом відображення, зазначення (погодження сторонами) в договорі умови про нарахування пені, зокрема, "до повного виконання зобов`язання", "до дати фактичного виконання", "до повної сплати заборгованості/погашення боргу", "протягом року / усього періоду існування заборгованості".

Якщо умовами укладеного договору сторони передбачили більш тривалий, ніж визначений частиною шостою статті 232 ГК України, строк нарахування штрафних санкцій (зазначили про їх нарахування до дня фактичного виконання, протягом усього періоду існування заборгованості тощо), то їх нарахування не припиняється за період прострочення зобов`язання понад шість місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконано, а застосуванню підлягає саме строк, встановлений договором (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16 жовтня 2024 року у справі № 911/952/22).

У розглядуваній справі, договір містить застереження (зокрема, "включаючи день оплати"). Тобто, сторонами визначено інший строк нарахування штрафних санкцій, ніж визначений частиною шостою статті 232 ГК України.

Отже, пеня за прострочення виконання відповідачем зобов`язання за договором має нараховуватися за період понад шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконане, відтак суд вважає правомірним нарахування відповідачем пені по 02.09.2024.

З приводу початку прострочення виконання грошових зобов`язань та відповідно початкових періодів пені, то суд зазначає таке.

Відповідно до ч.1 ст.253 Цивільного кодексу України, перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Згідно із ч.5 ст.254 ЦК України якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

При цьому перебіг часу, за який нараховуються штрафні санкції починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов`язання мало бути виконане.

Враховуючи вище наведене та погоджені сторонами строки оплати нарахування пені необхідно здійснювати у такому порядку: з 16.08.2023 на суму 3111,43 грн, з 16.09.2023 на суму 3111,43 грн, з 17.10.2023 на суму 3111,43 грн, з 16.11.2023 на суму 3111,43 грн, з 16.12.2023 на суму 3111,43 грн, з 16.01.2024 на суму 3111,43 грн, з 16.02.2024 на суму 3442,64 грн, з 16.03.2024 на суму 3442,64 грн, з 16.04.2024 на суму 3442,64 грн, з 16.05.2024 на суму 3442,64 грн, з 18.06.2024 на суму 3442,64 грн, з 22.06.2024 (з урахуванням п.3 додаткової угоди №93) на суму 573,78 грн.

Здійснивши перерахунок пені, нараховану на суму заборгованості з відшкодування витрат на утримання орендованого майна, судом становлено, що обґрунтованою до стягнення з відповідача є пеня у сумі 6379,05 грн, а отже позовні вимоги у цій частині є частково обґрунтованими.

Згідно зі частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України, за прострочення виконання грошового зобов`язання настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, у разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов`язання у нього в силу закону (частини другої статті 625 ЦК України) виникає обов`язок сплатити кредитору, поряд із сумою основного боргу, суму інфляційних втрат, як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов`язанням внаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати, та 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Одним з принципів цивільного права є компенсація майнових втрат особи, що заподіяні правопорушенням, вчиненим іншою особою (постанова Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №902/417/18).

Виходячи із положень статті 625 Цивільного кодексу України, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

При цьому індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція.

Невиконання грошового зобов`язання є триваючим правопорушенням, розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається за прострочення, що триває повний місяць, поки існує борг, та може бути визначено з урахуванням положень Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" у наступному місяці. Індекс інфляції нараховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць.

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 20 листопада 2020 року по справі № 910/13071/19 роз`яснив, що сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.

Отже, якщо період прострочення виконання грошового зобов`язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.

Здійснивши перерахунок 3% річних з урахуванням вище встановлених початкових періодів нарахування, судом становлено, що розмір 3% річних становить 670,95 грн, а відтак позовні вимоги у цій частині є частково обґрунтованими.

Перевіривши розрахунок інфляційних втрат, судом встановлено, що сума інфляційних становить 1616,50 грн більшу суму ніж заявлено позивачем, однак враховуючи те, що відповідно до ч.2 ст.237 ГПК України, суд не може виходити за межі позовних вимог, позовні вимоги про стягнення інфляційних втрат у сумі 1388,98 грн підлягають задоволенню у повному обсязі.

Приписами ст.76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із ст.78, 79 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності (частини перша, друга статті 86 ГПК України).

Враховуючи вище встановлені обставини, приписи ст.74, 76, 77-79, 86 Господарського процесуального кодексу України, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за договором №172 від 01.08.2002 у сумі 36455,96 грн, а також нарахованих у зв`язку із простроченням виконання грошового зобов`язання пені у сумі 6379,05 грн, 3% річних у сумі 670,95 грн та інфляційних втрат у сумі 1388,98 грн є обґрунтованими, підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами та підлягають задоволенню. Водночас, позовні вимоги в частині стягнення 17,83 грн пені та 1,82 грн 3 % річних задоволенню не підлягають з огляду на їх необґрунтованість.

ВИСНОВКИ СУДУ

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог Державного підприємства "ПОЛІГРАФІЧНИЙ КОМБІНАТ "УКРАЇНА" ПО ВИГОТОВЛЕННЮ ЦІННИХ ПАПЕРІВ", а саме: в частині стягнення з Колективного підприємства "РЕДАКЦІЯ ЖУРНАЛУ "ОДНОКЛАСНИК" заборгованості за договором №172 від 01.08.2002 у сумі 36455,96 грн, пені у сумі 6379,05 грн, 3% річних у сумі 670,95 грн та інфляційних втрат у сумі 1388,98 грн.

РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ

За приписами ст.129 ГПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 240, 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Колективного підприємства "РЕДАКЦІЯ ЖУРНАЛУ "ОДНОКЛАСНИК" (04119, місто Київ, вулиця ДЕГТЯРІВСЬКА, будинок 38-44, ідентифікаційний номер 21600916) на користь Державного підприємства "ПОЛІГРАФІЧНИЙ КОМБІНАТ "УКРАЇНА" ПО ВИГОТОВЛЕННЮ ЦІННИХ ПАПЕРІВ" (04119, місто Київ, вулиця ДЕГТЯРІВСЬКА, будинок 38-44, ідентифікаційний номер 16286441) заборгованість у сумі 36455,96 грн, пеню у сумі 6379,05 грн, 3% річних у сумі 670,95 грн, інфляційні втрати у сумі 1388,98 грн та судовий збір у сумі 3026,68 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В іншій частині позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано: 02.12.2024.

Суддя С.О. Турчин