Рішення

від 02.12.2024 по справі 910/10254/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

02.12.2024Справа № 910/10254/24Господарський суд міста Києва в складі: головуючого судді Г.П. Бондаренко-Легких, розглянувши у спрощеному позовному провадженні без виклику сторін справу №910/10254/24.

За позовом Комунального підприємства «Київжитлоспецексплуатація» (01001, м. Київ, вул. Володимирська, 51-а)

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Трістар» (02163, м. Київ, вул. Лисківська, 2/71)

про стягнення 54 553, 72 грн

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Комунальне підприємство «Київжитлоспецексплуатація» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Трістар» про стягнення 54 538, 33 грн, з яких 47 400, 31 грн основного боргу, 1 550, 46 грн інфляційних втрат, 607, 32 грн 3 % річних, 4 980, 24 грн пені.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань за Договором №865 про надання послуг на теплопостачання та технічне обслуговування і утримання внутрішньобудинкових інженерних систем ЦО, ГВП та їх абонентських уводів від 01.07.2003, в частині оплати вартості поставленої теплової енергії та наданих послуг технічного обслуговування системи теплопостачання та теплоспоживання за період липня 2023-червня 2024.

27.08.2024 Господарський суд міста Києва, дослідивши матеріали позовної заяви, дійшов висновку про наявність підстав для залишення її без руху, про що постановив відповідну ухвалу та встановив позивачу п`ятиденний строк з дня вручення ухвали від 27.08.2024 для усунення недоліків позовної заяви.

02.09.2024 через систему «Електронний суд» від позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви, якою позивач усунув недоліки встановлені ухвалою суду від 27.08.2024.

Позивач до заяви про усунення недоліків позовної заяви додав «розрахунок суми позовних вимог» з якого вбачається, що загальна заборгованість складає 54 553, 72 грн. В позовній заяві сума заборгованості позивачем визначена у розмірі 54 538, 33, що підтверджується також відповідним розрахунком, який доданий позивачем до позовної заяви.

Одночасно з цим, в заяві про усунення недоліків позивач не викладає прохальну частину позову в оновленому варіанті та не заявляє клопотання про збільшення позовних вимог.

10.09.2024 суд постановив ухвалу про відкриття провадження у справі, в якій вирішив розгляд справи №910/10254/24 здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Зобов`язано позивача надати уточнення суми заборгованості, яку позивач просить стягнути з відповідача.

11.09.2024 від позивача надійшла заява про збільшення розміру позовних вимог, в якій просить стягнути з відповідача 54 553, 72 грн, з яких основний борг 47 400, 31 грн, інфляційні втрати 1 565, 84 грн, 3% річних у розмірі 607, 32 грн та пеню у розмірі 4 980, 26 грн.

Відповідно до пункту 2 частини 2 статті 46 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

Згідно частини 2, 3 статті 252 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Враховуючи те, що провадження у справі відкрито 10.09.2024 за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, а заява про збільшення розміру позовних вимог надійшла 11.09.2024, така заява подана в строк, визначений частиною 2, 3 статті 252 Господарського процесуального кодексу України.

Таким чином, позивач скористався наданим йому пунктом 2 частини 2 статті 46 Господарського процесуального кодексу України правом на збільшення позовних вимог.

З огляду на зазначене, суд приймає заяву та подальший розгляд справи ухвалює здійснювати з урахуванням збільшеної суми позовних вимог.

Згідно з частиною 2 статті 252 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

Згідно частини 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Відповідно до частини 5 статті 240 Господарського процесуального кодексу України, датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

І. Фактичні обставини, що стали підставою спору (підстави позову).

01.07.2003 між Комунальним підприємством «Київжитлоспецексплуатація», як дирекцією по експлуатації нежилих приміщень (позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Трістар», як абонентом (відповідач) укладено договір про надання послуг на теплопостачання та технічне обслуговування і утримання внутрішньобудинкових інженерних систем ЦО, ГВП та їх абонентських уводів №865.

Цей договір набуває чинності з 01.07.2003 та діє до 31.12.2003. Договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії про його припинення не буде письмово заявлено однією із сторін (пункт 6.1., 6.4. договору №865 від 01.07.2003).

Згідно пункту 1.1. договору №865 від 01.07.2003, предметом цього договору є надання послуг на теплопостачання та своєчасна сплата в повному обсязі спожитої енергії у гарячій воді та експлуатаційних витрат; обслуговування та утримання внутрішньобудинкових інженерних систем ЦО, ГВП та їх абонентських уводів в нежилому приміщенні (будинку) за адресою: проспект Маяковського 15.

Згідно підпунктів 2.2.1. та 2.2.2. пункту 2.2. договору №865 від 01.07.2003, дирекція зобов`язана:

- розподіляти надану «енергопостачальною організацією» в цілому на будинок теплову енергію у вигляді гарячої води на потреби: опалення та вентиляції (під час опалювального сезону), гарячого водопостачання (протягом року), в кількості та в обсягах згідно з заявкою орендаря (звернення-доручення);

- надавати послуги по розрахунковому обслуговуванню орендарів з «енергопостачальною організацією» за спожиту теплову енергію (додаток №1), проводити засобами дирекції технічне обслуговування внутрішньобудинкових систем опалення, ГВП, абонентських уводів згідно з доданою калькуляцією.

Відповідно до підпункту 2.3.3., 2.3.10. пункту 2.3. договору №865 від 01.07.2003, абонент зобов`язаний виконувати умови та порядок оплати в обсягах і терміни, які передбачені в додатку №2 до цього договору. При наявності заборгованості за отримані послуги в забезпеченні тепловою енергією сплачувати всю суму боргу до закінчення опалювального сезону.

Згідно пункту 2 додатку №2 до договору №865 від 01.07.2003 (порядок розрахунків за теплову енергію), абонент щомісяця з 14 по 18 число самостійно отримує у дирекції по експлуатації нежилих будинків за адресою: вул. Чапаєва, 9Б, акт звірки на початок розрахункового періоду (один примірник оформленого акту звірки абонент повертає в дирекцію), розрахунок фактичного споживання теплової енергії за попередній період (за вимогою абонента) та платіжну вимогу-доручення, куди включені вартість теплової енергії на поточний місяць, з урахуванням остаточного сальдо розрахунків на початок розрахункового періоду та акт виконаних робіт.

Відповідно до пункту 3 додатку №2 до договору №865 від 01.07.2003 (порядок розрахунків за теплову енергію), сплату абонент виконує не пізніше 23 числа поточного місяця.

Пунктом 3.1. додатку №2 до договору №865 від 01.07.2003 (порядок розрахунків за теплову енергію) встановлено, що в разі, якщо абонент розраховується за показниками приладів обліку, йому пред`являється до сплати фактична кількість спожитої теплової енергії згідно табулеграм МВРТ (на підставі показників теплолічильника) за попередній місяць.

Згідно пункту 3.5. додатку №2 до договору №865 від 01.07.2003 (порядок розрахунків за теплову енергію), крім сплати вартості спожитої теплової енергії абонент сплачує на рахунок дирекції по експлуатації нежилих будинків вартість послуг по технічному обслуговуванню внутрішньобудинкових систем і інженерного обладнання.

30.08.2018 між Комунальним підприємством виконавчого органу Київради (КМДА) «Київтеплоенерго», як енергопостачальною організацією» та Комунальним підприємством «Київжитлоспоцексплуатація», як абонентом (позивач) укладено договір на постачання теплової енергії у гарячій воді №1631423, предметом якого згідно пункту 1.1. є постачання, користування та своєчасна оплата в повному обсязі спожитої теплової енергії у гарячій воді, на умовах передбачених цим договором.

Цей договір набуває чинності з дня його підписання та діє до 31.12.2018. Договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії про його припинення не буде письмово заявлено однією із сторін (пункт 8.1., 8.4. договору №1631423 від 30.08.2018).

Суть договору №1631423 від 30.08.2018 полягає в тому, що енергопостачальна організація надає теплову енергію у нежилий будинок розташований за адресою: місто Київ, проспект Маяковського (з серпня 2022 - Червоної калини), 15, а позивач оплачує її вартість, щорічно в міжопалювальний період готує теплове господарство до опалювального періоду та здійснює технічне обслуговування систем теплопостачання будинку, а також отримує у енергопостачальної організації акт готовності приладів обліку до опалювального сезону.

У відповідності до пункту 5.1. договору №1631423 від 30.08.2018, облік споживання абонентом теплової енергії проводиться по приладам обліку.

Проте, відповідач за період з липня 2023 по червень 2024 не здійснив оплату вартості теплопостачання та технічного обслуговування внутрішньо будинкових систем опалення, абонентських уводів на суму 47 400, 31 грн.

Згідно підпункту 2.3.7. договору №865 від 01.07.2003, абонент зобов`язаний за несвоєчасну сплату передбачених цим договором нарахувань абонент на користь дирекції сплачує пеню в розмірі 0,5% від суми прострочення платежів за кожний день прострочки, але не більше 2-ох облікових ставок НБУ, що діяли на період внесення платежу. Аналогічна умова зазначена в пункт 3.4. додатку №2 до договору №865 від 01.07.2003 (порядок розрахунків за теплову енергію).

Зазначену суму заборгованості, а також додатково нараховану пеню, 3% річних та інфляційні втрати позивач просить стягнути з відповідача.

II. Предмет позову та підстави позову.

Предметом позову у справі є матеріально-правова вимоги позивача до відповідача про стягнення з останнього 54 553, 72 грн (основний борг, пеня, 3% річних, інфляційні втрати).

Юридичними підставами позову є статті 173, 193, 230 Господарського кодексу України, статті 525, 526, 549, 625, 629 Цивільного кодексу України.

Фактичними підставами позову є неналежне виконання відповідачем договору №865 від 01.07.2003 в частині своєчасної та повної оплати спожитої теплової енергії та наданих послуг з технічного обслуговування.

III. Доводи позивача щодо суті позовних вимог.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач у відповідності до умов договору №865 від 01.07.2003 з липня 2023 по червень 2024 поставив відповідачу теплову енергію та надав послуги технічного обслуговування системи теплопостачання та тепло споживання у загальному розмірі 47 400, 31 грн, проте, відповідач в порушення умов договору не здійснив оплату.

Відтак, позивач просить стягнути з відповідача суму утвореної заборгованості, пеню, 3% річних та інфляційні втрати в судовому порядку.

IV. Обґрунтування вирішення спору за наявними матеріалами справи.

У зв`язку з відсутністю у відповідача зареєстрованого електронного кабінету в ЄСІТС та з метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду про відкриття провадження у справі від 10.09.2024 була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, яка зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 02163, м. Київ, вул. Лисківська, 2/71.

Як вбачається з наявного в матеріалах справи повернення поштового відправлення, ухвала суду від 10.09.2024 була повернена до Господарського суду міста Києва 07.10.2024 з відміткою «за закінченням терміну зберігання».

Згідно із частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Зі змісту пункту 5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що день невдалої спроби вручення поштового відправлення за адресою місцезнаходження відповідача, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, вважається днем вручення відповідачу ухвали.

Також у відповідності до частини 7 статті 120 Господарського процесуального кодексу України, у разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

У постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 24.12.2020 у справі № 902/1025/19 Верховний Суд звернув увагу на те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у цьому випадку суду (аналогічний висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б).

Окрім цього, в ухвалі від 10.09.2024 суд повідомив відповідача, що у відповідності до статті 6 та статті 42 Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України № 3200-ХІ, що введений в дію 18.10.2023 відповідач зобов`язаний зареєструвати "Електронний кабінет" в ЄСІТС.

Однак відповідач не виконав обов`язок, який передбачений частиною 6 статті 6 Господарського процесуального кодексу України щодо реєстрації "Електронного кабінету" в ЄСІТС.

Суд також зазначає, що у відповідності до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання. Судові рішення також можуть публікуватися в друкованих виданнях із додержанням вимог цього Закону.

- автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень (частина 2 статті 3 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Згідно із частиною 1 статті 4 Закону України "Про доступ до судових рішень" судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України.

З урахуванням наведеного відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.09.2024 у справі №910/10254/24 у Єдиному державному реєстрі судових рішень.

Відповідач правом на подання відзиву в даній справі не скористався.

Приписами частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Враховуючи викладене вище, судом було вжито усіх належних заходів, щодо повідомлення відповідача про розгляд справи №910/10254/24, відтак, останній вважається повідомленим про розгляд справи належним чином, втім відзив або заяву про продовження/поновлення строку для його подання до суду не подав, а відтак, відповідач не скористався наданим йому правом на подання відзиву, з огляду на що суд вирішує спір за наявними матеріалами справи.

V. Оцінка судом доказів та висновки суду.

З урахуванням предмету позовних вимог, їх юридичних та фактичних підстав, суд визначає, що перелік обставин, які є предметом доказування у справі, становлять обставини, від яких залежить відповідь на такі ключові питання:

- чи підтверджується здійснення позивачем поставки теплової енергії відповідачу та надання послуг з технічного обслуговування за спірний період?

- чи був порушений відповідачем обов`язок по здійсненню повної та своєчасної оплати за спожиту теплову енергію та результати наданих позивачем послуг по договору №865 від 01.07.2003?

- чи правомірно позивач нарахував пеню, 3% річних та інфляційні втрати відповідачу?

- чи правильно позивачем визначені періоди прострочення?

- чи підлягають позовні вимоги задоволенню та в якій частині?

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

(1) Щодо основного боргу.

Цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини (частина 1, пункт 2 частини 2 стаття 11 Цивільного кодексу України).

Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори) (частина 1, 2 стаття 202 Цивільного кодексу України).

Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку (частина 1 стаття 509 Цивільного кодексу України).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (частина 1 стаття 626 Цивільного кодексу України).

Господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку (частина 1 стаття 173 Господарського кодексу України).

Господарські зобов`язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (стаття 174 Господарського кодексу України).

Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір) (частина 2 стаття 628 Цивільного кодексу України).

Як підтверджено матеріалами справи,01.07.2003 між сторонами укладено договір про надання послуг на теплопостачання та технічне обслуговування і утримання внутрішньобудинкових інженерних систем ЦО, ГВП та їх абонентських уводів №865 згідно умов якого, предметом цього договору є надання позивачем відповідачу послуг на теплопостачання та своєчасна сплата в повному обсязі спожитої енергії у гарячій воді та експлуатаційних витрат; обслуговування та утримання внутрішньобудинкових інженерних систем ЦО, ГВП та їх абонентських уводів в нежилому приміщенні (будинку) за адресою: проспект Маяковського 15.

Судом встановлено, що рішенням Київської міської ради №4946/4987 від 25.08.2022 проспект Володимира Маяковського в Деснянському районі міста Києва перейменовано на проспект Червоної калини.

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (частина 1 стаття 526 Цивільного кодексу України).

Умовами договору №865 від 01.07.2003 встановлено, що:

- позивач зобов`язаний, зокрема, розподіляти надану «енергопостачальною організацією» в цілому на будинок теплову енергію у вигляді гарячої води на потреби: опалення та вентиляції (під час опалювального сезону), гарячого водопостачання (протягом року), в кількості та в обсягах згідно з заявкою орендаря (звернення-доручення) (п.п. 2.2.1.); надавати послуги по розрахунковому обслуговуванню орендарів з «енергопостачальною організацією» за спожиту теплову енергію (додаток №1), проводити засобами дирекції технічне обслуговування внутрішньобудинкових систем опалення, ГВП, абонентських уводів згідно з доданою калькуляцією (п.п. 2.2.2.).

- відповідач зобов`язаний виконувати умови та порядок оплати в обсягах і терміни, які передбачені в додатку №2 до цього договору (п.п. 2.3.3.); при наявності заборгованості за отримані послуги в забезпеченні тепловою енергією сплачувати всю суму боргу до закінчення опалювального сезону (п.п. 2.3.10.).

На виконання умов договору №865 від 01.07.2003 між позивачем та Комунальним підприємством виконавчого органу Київради (КМДА) «Київтеплоенерго» укладено договір на постачання теплової енергії у гарячій воді №1631423 від 30.08.2018 за умовами якого, останній надає теплову енергію у нежилий будинок розташований за адресою: АДРЕСА_1 , а позивач оплачує її вартість.

Суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України (частина 1 статті 193 Господарського кодексу України).

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу (частина 2 статті 193 Господарського кодексу України).

Зі змісту пункті 2, 3 додатку №2 до договору №865 від 01.07.2003 (порядок розрахунків за теплову енергію) вбачається, що відповідач зобов`язаний самостійно отримувати у позивача акти, розрахунки, платіжні вимоги та здійснювати оплату не пізніше 23 числа поточного місяця.

Пунктом 5.1. договору №1631423 від 30.08.2018 передбачено, що облік споживання абонентом теплової енергії проводиться по приладам обліку.

Пунктами 3.1. та 3.5. додатку №2 до договору №865 від 01.07.2003 (порядок розрахунків за теплову енергію) встановлено, що в разі, якщо абонент розраховується за показниками приладів обліку, йому пред`являється до сплати фактична кількість спожитої теплової енергії згідно табулеграм МВРТ (на підставі показників теплолічильника) за попередній місяць; крім сплати вартості спожитої теплової енергії абонент сплачує на рахунок дирекції по експлуатації нежилих будинків вартість послуг по технічному обслуговуванню внутрішньобудинкових систем і інженерного обладнання.

Позивач додав до матеріалів справи копію відомостей обліку споживання теплової енергії з показниками загально будинкового періоду обліку споживання за опалювальний сезон з листопада 2023 по квітень 2024.

Боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту (частина 1 стаття 527 Цивільного кодексу України).

Позивач стверджує, що відповідачу надавались акти прийому виконаного опалення та технічного обслуговування, а саме: (1) акт №865/2307 за липень 2023 на суму 668, 22 грн; (2) акт №865/2308 за серпень 2023 на суму 668, 22 грн; (3) акт №865/2309 за вересень 2023 на суму 668, 22 грн; (4) акт №865/2310 за жовтень 2023 на суму 668, 22 грн; (5) акт №865/2311 за листопад 2023 на суму 668, 22 грн; (6) акт №865/2312 за грудень 2023 на суму 9 848, 27 грн; (7) акт №865/2401 за січень 2024 на суму 11 340, 08 грн; (8) акт №865/2402 за лютий 2024 на суму 9 889, 33 грн; (9) акт №865/2403 за березень 2024 на суму 8 923, 99 грн; (10) акт№865/2404 за квітень 2024 на суму 2 258, 02 грн; (11) акт №865/2405 за травень 2022 на суму 899, 76 грн; (12) акт №865/2406 за червень 2024 на суму 899, 76 грн.

Загальний розмір 47 400, 31 грн.

Водночас, вказані акти прийому виконаного опалення та технічного обслуговування за період з липня 2023 по червень 2024 не підписані представником відповідача.

Проте, доказів вмотивованої відмови відповідача від підписання актів прийому виконаного опалення та технічного обслуговування матеріали справи не містять.

Окрім цього, факт надання позивачем послуг за спірний період також підтверджується долученим до матеріалів справи Актом готовності до опалювального сезону №23/30 від 20.09.2023, Актом про готовність вузла комерційного обліку споживача №23/3160 від 03.10.2023, наряди на включення та відключення тепла.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 Цивільного кодексу України).

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом (стаття 610 Цивільного кодексу України).

Відповідач не здійснив оплату за спожиту теплову енергію та надані позивачем послуги технічного обслуговування внутрішньо будинкових систем опалення за період з липня 2023 по червень 2024 року.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. (частина 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідач заперечень, пояснень або належних та допустимих доказів для спростування доводів та аргументів позивача до матеріалів справи не надав.

Суд зі своєї сторони констатує, що приписами частини 2 статті 13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» внормовано, що обов`язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.

Законодавчі вимоги щодо застосування преюдиції у господарському процесі передбачені частиною 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якою обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Преюдиціальність - обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки їх з істинністю вже встановлено у рішенні чи вироку і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами. Правила про преюдицію спрямовані не лише на заборону перегляду фактів і правовідносин, які встановлені в судовому акті, що вступив в законну силу. Вони також сприяють додержанню процесуальної економії в новому процесі. У випадку преюдиціального установлення певних обставин особам, які беруть участь у справі (за умови, що вони брали участь у справі при винесенні преюдиціального рішення), не доводиться витрачати час на збирання, витребування і подання доказів, а суду - на їх дослідження і оцінку. Усі ці дії вже здійснювалися у попередньому процесі, і їхнє повторення було б не лише недоцільним, але й неприпустимим з точки зору процесуальної економії. Для рішень господарських судів важливою умовою преюдиціальності фактів, що містяться в рішенні господарського суду, є суб`єктний склад спору. Отже, преюдиціальне значення мають лише рішення зі справи, в якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Преюдицію утворюють виключно лише ті обставини, які безпосередньо досліджувалися і встановлювалися судом, що знайшло відображення в мотивувальній частині судового акта.

Вказаний висновок щодо застосування норм права викладено у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 19.01.2023 у справі №920/291/21, від 30.08.2022 у справі №904/1427/21 та від 24.05.2018 у справі №922/2391/16.

Отже, не потребують доказування преюдиціальні обставини, тобто встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, - при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Судом встановлено, що в проваджені Господарського суду міста Києва перебувала справа №910/17281/23 за позовом Комунального підприємства «Київжитлоспецексплуатація» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Трістар» про стягнення 174 508, 16 грн, в межах якої, зокрема, розглядалась вимога позивача до відповідача щодо стягнення суми основного боргу у загальному розмірі 135 628, 76 грн за договором №865 від 01.07.2003 за період з серпня 2020 по липень 2023.

Згідно рішенню від 19.02.2024 у вищезазначеній справі, суд позовні вимоги в частині основного боргу задовольнив в повному обсязі, в тому числі за період липня 2023 року. Зазначене рішення 12.03.2024 набрало законної сили та Господарський суд міста Києва видав відповідний наказ.

З огляду на зазначені обставини, вимога позивача про стягнення заборгованості за липень 2023 року в межах даної справи (№910/10254/24) вирішена і задоволена в межах іншої справи (№910/17281/23).

Господарський суд закриває провадження у справі, якщо суд встановить обставини, які є підставою для відмови у відкритті провадження у справі відповідно до пунктів 2, 4, 5 частини першої статті 175 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною другою статті 175 цього Кодексу (пункт 3 частина 1 стаття 231 Господарського процесуального кодексу України).

Суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо є таке, що набрало законної сили, рішення чи ухвала суду про закриття провадження у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, або є судовий наказ, що набрав законної сили за тими самими вимогами (пункт 2 частина 1 стаття 175 Господарського процесуального кодексу України).

З огляду на встановлені обставини, а саме те, що наявне судове рішення, яке набрало законної сили справі між тими самими сторонами, про той самий предмет, а саме щодо липня 2023 року і з тих самих підстав, а саме щодо договору №865 від 01.07.2003, суд дійшов до висновку, що провадження у справі в частині основного боргу за період липня 2023 року у розмірі 668, 22 грн підлягає закриттю на підставі пункту 3 частина 1 стаття 231 Господарського процесуального кодексу України.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності (стаття 86 Господарського процесуального кодексу України).

З огляду на все вищезазначене, матеріалами справи підтверджується та не спростовано відповідачем належними і допустимими доказами, що станом на час розгляду справи заборгованість відповідача перед позивачем у вигляді не оплаченої суми за спожиту теплову енергію та надані послуги з технічного обслуговування по договору №865 від 01.07.2003 за період з серпня 2023 по червень 2024 становить 46 732, 09 грн, а тому позовні вимоги позивача в частині основного боргу підлягають частковому задоволенню.

(2) Щодо пені.

Позивач просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 4 980, 26 грн.

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (пункт 3 частина 1 стаття 611 Цивільного кодексу України).

Якщо за порушення зобов`язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків (частина 1 статті 624 Цивільного кодексу України).

Виконання господарських зобов`язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. За погодженням сторін можуть застосовуватися передбачені законом або такі, що йому не суперечать, види забезпечення виконання зобов`язань, які звичайно застосовуються у господарському (діловому) обігу. До відносин щодо забезпечення виконання зобов`язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України (частина 1 стаття 199 Господарського кодексу України).

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання (частина 1 статті 549 Цивільного кодексу України).

Штрафними санкціями у цьому Кодексі (Господарський кодекс України) визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (частина 1 статті 230 Господарського кодексу України).

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (частина 3 статті 549 Цивільного кодексу України).

Із змісту частини 1 статті 546, частини 1 статті 547 Цивільного кодексу України слідує, що неустойка є одним із видів забезпечення виконання зобов`язання, щодо якого правочин вчиняється у письмовій формі.

Платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня (частина 2 стаття 343 Господарського кодексу України, стаття 1 та 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань»).

Підпунктом 2.3.7. договору №865 від 01.07.2003 та пунктом 3.4. додатку №2 (порядок розрахунків за теплову енергію) передбачено, що за несвоєчасну сплату передбачених цим договором нарахувань відповідач на користь позивача сплачує пеню в розмірі 0,5% від суми прострочення платежів за кожний день прострочки, але не більше 2-ох облікових ставок НБУ, що діяли на період внесення платежу.

З наданого розрахунку пені вбачається, що позивач нараховує пеню за кожним актом окремо та по актам з липня 2023 по грудень 2023 розпочинає нарахування з 24.02.2024 та завершує нарахування по всім актам 09.08.2024.

Суд дослідивши наданий позивачем розрахунок пені (в заяві про усунення недоліків позовної заяви) зазначає, що він є неправильним.

Суд звертає увагу, що в силу приписів частини 6 стаття 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Таким чином, наприклад, прострочення за серпень 2023 року по оплаті у відповідача виникло 24.09.2023 та в силу частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування пені припиняється 23.03.2023, тому, суд здійснить перерахування пені з дат, які визначені позивачем та по граничну дату можливості нарахування пені, а саме шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано (наприклад з 24.02.2024 (дата визначена позивачем) по 23.03.2023 (6 місяці від дня, коли зобов`язання мало бути виконано).

У зв`язку з закриття провадження у справі в частині стягнення боргу за липень 2023 року, суд відмовляє в задоволенні стягненні нарахованої пені по акту за липень 2023 року.

Суд, здійснивши перерахунок пені з урахуванням вищезазначених застережень зазначає, що загальна сума пені, яка підлягає стягненню з відповідача становить 4 596, 21 грн.

(3) Щодо 3% річних та інфляційних втрат.

Позивач просить стягнути з відповідача 3% річних у розмірі 607, 32 грн та інфляційні втрати у розмірі 1 565, 84 грн.

Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання (частина 1 статті 625 Цивільного кодексу України).

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (частина 2 стаття 625 Цивільного кодексу України).

Передбачене частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України нарахування 3% річних має компенсаційний, а не штрафний характер, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає в отриманні компенсації від боржника (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2019 у справі №464/3790/16-ц).

Нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від боржника за неналежне виконання зобов`язання (постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справі №703/2718/16-ц та від 19.06.2019 у справі №646/14523/15-ц).

Таким чином, у статті 625 Цивільного кодексу України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення (договір чи делікт). Тобто, приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань.

З огляду на зазначене, у зв`язку з не здійсненням відповідачем поставки обумовленого товару у визначений в договорі строк, позивач нарахував відповідачу 3% річних та інфляційні втрати.

Суд, дослідивши наданий позивачем розрахунок 3% річних та інфляційних втрат зазначає, що позивач правильно визначив періоди заборгованості, проте, оскільки суд закрив провадження у справі в частині заборгованості за липень 2023 року, суд відмовляє в задоволенні стягненні нарахованих 3% річних та інфляційних втрат по акту за липень 2023.

Відтак, сума 3% річних, яка підлягає стягненню з відповідача становить 588, 02 грн, а інфляційних втрат 1 519, 79 грн.

VI. Розподіл судових витрат.

Судовий збір покладається, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (пункт 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України).

Оскільки даним рішенням позовні вимоги задовольняються частково, в такому випадку суд покладає суму судового збору на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, окрім цього судовий збір в частині закритого провадження у справі покладається на позивача, як на особу, яка неправомірно заявила таку вимогу.

На підставі викладеного, керуючись статтями 13, 73-77, 86, 129, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Провадження у справі №910/10254/24 за позовом Комунального підприємства «Київжитлоспецексплуатація» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Трістар» про стягнення 54 553, 72 грн закрити в частині стягнення основного боргу у розмірі 668, 22 грн на підставі пункту 3 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України.

2. Позов Комунального підприємства «Київжитлоспецексплуатація» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Трістар» про стягнення 54 553, 72 грн (з урахуванням збільшення позовних вимог) - задовольнити частково.

3. Стягунти з Товариства з обмеженою відповідальністю «Трістар» (02163, м. Київ, вул. Лисківська, 2/71; ідентифікаційний код: 21667853) на користь Комунального підприємства «Київжитлоспецексплуатація» (01001, м. Київ, вул. Володимирська, 51-а; ідентифікаційний код: 03366500) борг у розмірі 46 732 (сорок шість тисяч сімсот тридцять дві) грн 09 коп., пеню у розмірі 4 596 (чотири тисячі п`ятсот дев`яносто шість) грн 21 коп., 3% річних у розмірі 588 (п`ятсот вісімдесят вісім) грн 02 коп., інфляційні втрати у розмірі 1 519 (одна тисяча п`ятсот дев`ятнадцять) грн 79 коп. та судовий збір у розмірі 2 965 (дві тисячі дев`ятсот шістдесят п`ять) грн 97 коп.

4. Відмовити в задоволенні позовних вимог в частині стягнення пені у розмірі 384, 05 грн, 3% річних у розмірі 19, 30 грн, інфляційних втрат у розмірі 46, 05 грн.

5. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Г.П. Бондаренко - Легких