Рішення

від 20.11.2024 по справі 910/10478/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

20.11.2024Справа №910/10478/24за позовом Приватного підприємства "Геліос"

до відповідачів:

1. Державної податкової служби України

2. Головного управління ДПС у Миколаївській області

про припинення податкової застави нерухомого майна

Суддя Зеленіна Н.І.

Секретар судового засідання Шманьов Т.І.

Представники сторін: відповідно до протоколу судового засідання.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне підприємство "Геліос" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Державної податкової служби України, Головного управління ДПС у Миколаївській області про припинення податкової застави нерухомого майна, яке зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (номер запису про обтяження 50062185 від 26.04.2023) щодо належного ПП «Геліос» (код ЄДРПОУ - 25375818) на підставі договору купівлі-продажу від 10.11.2021, а саме: «будівля, нежитлова будівля, автозаправочна станція. Загальна площа (кв.м.): 75,5, опис: адмінбудівля літ. А загальною площею 75,5 м2; Б - навіс; В - вбиральня огорожа: №4 - огорожа залізобетонні плити, №5,8 - ворота, №6 - огорожа цегляна, №7 - огорожа сітка металева; та споруди: №1,2,3 - колонки заправочні, №9,10,11 - ємкості вмісткістю 25 м3 ПММ, І - замощення тротуарна плитка, ІІ - замощення плитка керамічна, ІІІ - замощення асфальтобетон, адреса: Миколаївська обл., Баштанський р-н, м. Новий Буг, вул. Шухевича Романа, буд. 49а)».

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Приватне підприємство "Геліос" є добросовісним набувачем нежитлової будівлі: автозаправочної станції розташованої за адресою: Миколаївська область, Баштанський район, вул. Шухевича Романа (колишня 2-ої П`ятирічки), будинок 49а, загальною площею 75,5 кв.м., яка в порушення приписів статті 89 Податкового кодексу України була описана в податкову заставу Головним управлінням ДПС у Миколаївській області як майно Товариства з обмеженою відповідальністю "Дункан Ойл", який не є власником спірного майна з 10.11.2021.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.08.2024 відкрито провадження у справі та призначено підготовче засідання на 02.10.2024.

Через систему "Електронний суд" 09.09.2024 від представника Головного управління ДПС у Миколаївській області надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач заперечував проти задоволення позовних вимог та вказував на те, що договором купівлі-продажу Товариство з обмеженою відповідальністю "Дункан Ойл" передало Приватному підприємству "Геліос" у власність нерухоме майно: нежитлову будівлю автозаправочну станцію розташовану за адресою: Миколаївська область, Новобузький район, м. Новий Буг, вул. 2-ої П`ятирічки, будинок 49а, загальною площею 75,5 кв.м., в той час як актом від 25.04.2023 №14/14-29-13-05 описано в податкову заставу нежитлову будівлю автозаправочної станції розташовану за адресою: Миколаївська область, Новобузький район, м. Новий Буг, вул. Шухевича Романа, будинок 49а, площею 78,3 кв.м.

Також відповідач стверджує, що відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, сформованої 23.08.2024 на запит ГУ ДПС у Миколаївській області, за адресою: Миколаївська обл., Новобузький р., м. Новий Буг, вул. 2-ої П`ятирічки, буд. 49а, зазначено:

- власником нежитлової будівлі автозаправочної станції за адресою: Миколаївська обл., Новобузький р., м. Новий Буг, вул. Шухевича Романа, буд. 49а, площею 78,3 кв.м. за реєстраційним номером об`єкта нерухомого майна - 1180272 є ТОВ ТД «ДУНКАН ОЙЛ» (код ЄДРПОУ 31257747) на підставі договору купівлі - продажу №2177 від 28.03.2001 року виданого Універсальною Біржою «Південь»;

- власником нежитлової будівлі автозаправочної станції за адресою: Миколаївська обл., Новобузький р., м. Новий Буг, вул. Шухевича Романа, буд. 49а, площею 75,5 кв.м. за реєстраційним номером об`єкта нерухомого майна - 18077003 є ТОВ ТД «ДУНКАН ОЙЛ» (код ЄДРПОУ 31257747) на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно серія САА №749417, виданого Новобузькою міською радою Миколаївської області на підставі рішення виконкому від 06.03.2007 року №79.

Відповідач вказує, що ТОВ ТД «ДУНКАН ОЙЛ» володів двома вище зазначеними об`єктами, які знаходились за однією адресою, однак 10.11.2021 за договором купівлі-продажу нерухомого майна було продано об`єкт нерухомого майна, а саме нежитлову будівлю автозаправочної станції за адресою: Миколаївська обл., Новобузький р., м. Новий Буг, вул. Шухевича Романа, буд. 49а, площею 75,5 кв.м. за реєстраційним номером об`єкта нерухомого майна - 18077003, в той час як в податкову заставу описано об`єкт нерухомого майна площею 78,3 кв.м., а тому відсутні підстави для задоволення позовних вимог.

Через систему "Електронний суд" 01.10.2024 від представника позивача надійшло клопотання про залучення додаткових доказів та додаткові пояснення.

Протокольною ухвалою суду від 02.10.2024 відкладено підготовче засідання на 06.11.2024.

Через систему "Електронний суд" 05.11.2024 від представника позивача надійшло клопотання про залучення додаткових доказів.

Протокольною ухвалою суду від 06.11.2024 закрито підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті на 20.11.2024.

У судовому засіданні 20.11.2024 суд заслухав вступне слово представника позивача, який підтримував позовні вимоги та просив задовольнити позов в повному обсязі.

Представники відповідачів в судове засідання не з`явилися, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Суд дослідив зібрані в матеріалах справи докази, заслухав пояснення представника позивача, як щодо дослідження доказів, так і по суті позовних вимог.

20.11.2024 у судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство «Геліус» маючи намір здійснення операцій щодо розпорядження своїм майном - нежитлової будівлі, автозаправочної станції розташованої за адресою Миколаївська область, Баштанський район, вул. Шухевича Романа, будинок 49а, звернулось за юридичною допомогою до адвоката Лушникова В.П..

При підготовці консультації, адвокат Лушников В.П. 27.06.2024 отримав інформаційну довідку з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (надалі - «Державний реєстр») №384553458, в якій було зазначено, що вказане майно позивача знаходиться в податковій заставі (запис від 26.04.2023 №50062185 (спеціальний розділ) ).

При цьому в розділі «Відомості про суб`єктів обтяження» зазначено:

- «Держава, Орган державної влади, Обтяжувач: ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ, код ЄДРПОУ: 43005393, країна реєстрації: Україна»;

- «Боржник: ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ ТОРГОВИЙ ДІМ "ДУНКАН ОЙЛ", код ЄДРПОУ: 31257747, країна реєстрації: Україна»; «Тип об`єкта: нежитлова будівля, автозаправочна станція, об`єкт житлової нерухомості: Ні»; «Адреса: Миколаївська обл., Баштанський р., м. Новий Буг, вулиця Шухевича Романа, будинок 49а».

Представник Приватного підприємства «Геліус» зазначив, що вулиця « 2-ої П`ятирічки» перейменована розпорядженням Голови Миколаївської ОДА №197-р від 21.05.2016 на «Шухевича Романа», а місто Новий Буг до липня 2021 року відносилось до Новобузького району.

Відповідно до договору купівлі-продажу нерухомого майна від 10.11.2021, що посвідчений нотаріусом Баштанського районного нотаріального округу Миколаївської області Савченко А.В., ТОВ Торговий Дім «Дункан Ойл» передав у власність, а позивач прийняв та сплатив обумовлену за договором суму коштів у розмірі 301 060,00 грн, майно - нежитлову будівлю, автозаправочну станцію розташовану за адресою Миколаївська область, Баштанський район, вул. Шухевича Романа (колишня 2-ої П`ятирічки), будинок 49а, загальною площею 75,5кв.м.

Відповідно 10.11.2021 в Державний реєстр був внесений запис про реєстрацію права власності за номером 44959385 цього об`єкту де власником зазначено - Приватне Підприємство «Геліус» код ЄДРПОУ 25375818.

Приватне підприємство «Геліус» вважаючи дії Головного управління ДПС у Миколаївській області з віднесення майна підприємства у податкову заставу протиправними, звернулось до суду з даним позовом.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Суд дійшов наступних висновків.

Статтею 41 Конституції України передбачено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Згідно зі статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Зазначений принцип відображено й конкретизовано в частині першій ст. 321 Цивільного кодексу України, згідно з якою право власності є непорушним, і ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до ст. 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно з ч. 1 ст. 316 Цивільного кодексу України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Відповідно до ст. 317, 319 Цивільного кодексу України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд, має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

За приписами ст. 391 Цивільного кодексу України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Тобто власник має право вимагати захисту свого права від особи, яка перешкоджає його користуванню та розпорядженню своїм майном. Звернутись з негаторним позовом може власник або титульний володілець, у якого знаходиться річ, щодо якої відповідач ускладнює здійснення повноважень користування або розпорядження, а відповідачем є лише та особа, яка перешкоджає позивачеві у здійсненні його законного права користування чи розпорядження річчю.

Отже, підставою для подання негаторного позову є вчинення третьою особою перешкод власнику в реалізації ним повноважень розпорядження або (та) користування належним йому майном. Однією з умов подання такого позову є триваючий характер правопорушення і наявність його в момент подання позову. Характерною ознакою негаторного позову є протиправне вчинення перешкод власникові у реалізації ним повноважень розпорядження або (та) користування належним йому майном. Вказана позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.04.2019 у справі № 924/1220/17.

У даному випадку позивач вказує, що його право власності на нерухоме майно порушується податковою заставою, накладеною ГУ ДПС у Миколаївській області (обтяжувач) для забезпечення виконання ТОВ Торговий Дім «Дункан Ойл» податкових зобов`язань.

Відповідно до п. 14.1.155 ст. 14 Податкового кодексу України (далі - ПК України) податкова застава - це спосіб забезпечення сплати платником податків грошового зобов`язання та пені, не оплачених таким платником у строк, визначений цим Кодексом. Податкова застава виникає на підставах, встановлених цим Кодексом.

У разі невиконання платником податків грошового зобов`язання, забезпеченого податковою заставою, орган стягнення у порядку, визначеному цим Кодексом, звертає стягнення на майно такого платника, що є предметом податкової застави.

Пунктом 87.2 ст. 87 ПК України передбачено, що джерелами погашення податкового боргу платника податків є будь-яке майно такого платника податків з урахуванням обмежень, визначених цим Кодексом, а також іншими законодавчими актами.

Згідно з п. 87.3 ст. 87 ПК України не можуть бути використані як джерела погашення податкового боргу платника податків, зокрема, майно, яке належить на правах власності іншим особам та перебуває у володінні або користуванні платника податків, у тому числі (але не виключно) майно, передане платнику податків у лізинг, оренду, схов (відповідальне зберігання), ломбардний схов, на комісію (консигнацію); давальницька сировина, надана підприємству для переробки, крім її частини, що надається платнику податків як оплата за такі послуги, а також майно інших осіб, прийняті платником податків у заставу чи заклад, довірче та будь-які інші види агентського управління (пп. 87.3.2).

Відповідно до п. 88.1 ст. 88 ПК України з метою забезпечення виконання платником податків своїх обов`язків, визначених цим Кодексом, майно платника податків, який має податковий борг, передається у податкову заставу.

Припинення податкової застави врегульовано статтею 93 ПК України, згідно з пунктом 93.1 якої майно платника податків звільняється з податкової застави з дня:

- отримання контролюючим органом підтвердження повного погашення суми податкового боргу та/або розстрочених (відстрочених) грошових зобов`язань та процентів за користування розстроченням (відстроченням) в установленому законодавством порядку (п. 93.1.1); - визнання податкового боргу безнадійним (п. 93.1.2); - набрання законної сили відповідним рішенням суду про припинення податкової застави у межах процедур, визначених законодавством з питань банкрутства (п. 93.1.3); - отримання платником податків внаслідок проведення процедури адміністративного або судового оскарження або в інших випадках, передбачених статтею 55 цього Кодексу, рішення відповідного органу про визнання протиправними та/або скасування раніше прийнятих рішень щодо нарахування суми грошового зобов`язання (п. 93.1.4); - отримання платником податків згоди контролюючого органу на відчуження майна, що перебуває у податковій заставі, відповідно до статті 92 цього Кодексу (п. 93.1.6).

Згідно з п. 93.2 ст. 93 ПК України підставою для звільнення майна платника податків з під податкової застави та її виключення з відповідних державних реєстрів є відповідний документ, що засвідчує закінчення будь-якої з подій, визначених пунктом 93.1 цієї статті.

Зі змісту наведених норм, які регулюють податкові відносини, вбачається, що податкова застава виникає у випадку несплати платником податків грошового зобов`язання, поширюється на будь-яке майно платника податків, яке перебуває в його власності (господарському віданні або оперативному управлінні) і припиняється у випадках, визначених п. 93.1 ст. 93 ПК України.

Тобто предметом податкової застави може бути виключно майно, яке належить на законних підставах платнику податків, що має податковий борг. Вказана позиція викладена Верховним Судом у постанові від 02.11.2022 по справі № 916/2016/21.

Проте, у даному випадку позивач не є платником податку, що не виконав своїх зобов`язань перед ГУ ДПС у Миколаївській області, а є власником на підставі договору купівлі-продажу від 10.11.2021, а саме: «будівля, нежитлова будівля, автозаправочна станція. Загальна площа (кв.м.): 75,5, опис: адмінбудівля літ. А загальною площею 75,5 м2; Б - навіс; В - вбиральня огорожа: №4 - огорожа залізобетонні плити, №5,8 - ворота, №6 - огорожа цегляна, №7 - огорожа сітка металева; та споруди: №1,2,3 - колонки заправочні, №9,10,11 - ємкості вмісткістю 25 м3 ПММ, І - замощення тротуарна плитка, ІІ - замощення плитка керамічна, ІІІ - замощення асфальтобетон, адреса: Миколаївська обл., Баштанський р-н, м. Новий Буг, вул. Шухевича Романа, буд. 49а)», а отже, перебування вказаного майна у податковій заставі порушує право власності ПП "Геліос" на володіння, користування та розпорядження своїм майном.

Також суд відхиляє доводи ГУ ДПС у Миколаївській області з приводу того, що за адресою Миколаївська обл., Баштанський р-н, м. Новий Буг, вул. Шухевича Романа, буд. 49а перебуває дві нежитлові будівлі площами 75,5 м.кв. та 78,3 м.кв., а тому віднесення нежитлової будівлі площею 78,3 м.кв. у податкову заставу не порушує прав ПП "Геліос" на володіння, користування та розпорядження своїм майном, а саме нежитлової будівлі 75,5 м.кв., як таких що є необґрунтованими, та не відповідають обставинам справи, з огляду на наступне.

Згідно свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 06.03.2007 виданого на підставі рішення виконкому Новобузької міської ради від 06.03.2007 №79 власником об`єкта нерухомості: нежитлова будівля, Автозаправочної станція, за адресою: Миколаївська обл., Новобузький р., м. Новий Буг, вул. 2-ої П`ятирічки, буд. 49 "А" є ТОВ Торговий Дім «Дункан Ойл».

Так, згідно опису об`єкта, зазначеного в свідоцтві про право власності: адміністративна будівля літ. А загальною площею 75,5 м2.

Згідно листа Миколаївського міжміського бюро технічної інвентаризації від 28.10.2024 №32 за адресою: Миколаївська обл., Баштанський р-н, м. Новий Буг, вул. Шухевича Романа, буд. 49а (стара назва 2-ої П`ятирічки) знаходиться один об`єкт нерухомого майна - нежитлова будівля автозаправної станції.

Окрім того, з наданої представником ГУ ДПС у Миколаївській області інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, сформованої 23.08.2024 на запит ГУ ДПС у Миколаївській області, за адресою: Миколаївська обл., Новобузький р., м. Новий Буг, вул. 2-ої П`ятирічки, буд. 49а, вбачається, що:

- 22.05.2003 внесено запис про об`єкт нерухомого майна за адресою: Миколаївська обл., Новобузький р., м. Новий Буг, вул. 2-ої П`ятирічки, буд. 49 "А", площею 78,3 кв.м. на підставі договору купівлі-продажу №2177 від 28.03.2001;

- 06.03.2007 до реєстру були внесені зміни щодо об`єкта нерухомості за адресою: Миколаївська обл., Новобузький р., м. Новий Буг, вул. 2-ої П`ятирічки, буд. 49 "А", а саме щодо площі та зазначено вже 75,5 кв.м. на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 06.03.2007 виданого на підставі рішення виконкому Новобузької міської ради від 06.03.2007 №79;

- 10.11.2021 до реєстру були внесені зміни щодо об`єкта нерухомості за адресою: Миколаївська обл., Баштанський р-н, м. Новий Буг, вул. Шухевича Романа, буд. 49а (стара назва 2-ої П`ятирічки) загальною площею 75,5 кв.м., а саме зареєстровано право власності на цей об`єкт за ПП "Геліос".

Отже, вказане свідчить, що власником автозаправочної станція, за адресою: Миколаївська обл., Новобузький р., м. Новий Буг, вул. 2-ої П`ятирічки, буд. 49 "А" є не ТОВ Торговий Дім «Дункан Ойл», а ПП "Геліос".

За таких обставин, враховуючи, що норми податкового законодавства, на які посилається відповідач, не застосовуються до спірних відносин, що виникли між сторонами, позовні вимоги ПП "Геліос" про припинення податкової застави нерухомого майна є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Приймаючи до уваги встановлені судом факти та обставини, що були наведені вище, суд дійшов висновку, що викладені відповідачем у відзиві заперечення на позов не спростовують зазначених позивачем в позові доводів за встановлених вище судом фактів та обставин.

З приводу висвітлення всіх доводів відповідача суд враховує практику Європейського суду з прав людини, який у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

У рішенні Суду у справі Трофимчук проти України №4241/03 від 28.10.2010 року Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод сторін.

Судові витрати позивача по сплаті судового збору відповідно до положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу адвоката у розмірі 10 000,00 грн, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини першої ст. 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (п. 1 частини третьої ст. 123 ГПК України).

Згідно із частинами першою та другою ст. 126 ГПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Разом із тим, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо) (частина восьма ст. 129 ГПК України).

Відповідно до п. 4 частини першої ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Частиною першою ст. 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» передбачено, що адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правничої допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правничої допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правничої допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правничої допомоги.

Відповідно до частини третьої ст. 27 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.

Договір про надання правової допомоги за своєю правовою природою є договором про надання послуг, який в свою чергу, врегульовано Главою 63 ЦК України. Зокрема, ст. 903 ЦК України передбачено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Глава 52 ЦК України регулює загальні поняття та принципи будь-якого цивільного договору, включаючи договір про надання послуг. Стаття 632 ЦК України регулює поняття ціни договору; за приписами вказаної статті ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін, зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом, а якщо ціна у договорі не встановлена і не може бути визначена виходячи з його умов, вона визначається виходячи із звичайних цін, що склалися на аналогічні товари, роботи або послуги на момент укладення договору.

Згідно ст. 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час. Аналогічний висновок викладений у постанові Об`єднаної палати Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19.

На підтвердження понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу, позивачем надано, зокрема, копії договору про надання послуг з адвокатської діяльності від 27.06.2024 №17, ордеру на надання правничої допомоги та свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю.

Згідно пункту 1.1. договору, виконавець зобов`язується надати замовнику послуги з адвокатської діяльності, які включають в себе: складання необхідних процесуальних або інших документів, здійснення представництва замовника в органах виконавчої влади, установах, підприємствах, організаціях, здійснення представництва замовника в господарських судах всіх інстанцій при розгляді спору з ДПС в Миколаївській області стосовно нерухомого майна - автозаправочної станції, розташованого за адресою: Миколаївська обл., Баштанський (в минулому Новобузький) р-н., м. Новий Буг, вул. Шухевича Романа (в минулому 2-ої П`ятирічки), буд. 49А.

Пунктами 4.1-4.4 договору визначено, що загальна сума договору складає 10000 грн, ПДВ не передбачено. Оплата за надані послуги за цим договором здійснюється замовником протягом 10-ти банківських днів шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок виконавця після підписання акту виконаних робіт.

Оплата послуг здійснюється замовником у фіксованій сумі в розмірі 10000 грн, ПДВ не передбачено, на підставі цього договору, без направлення виконавцем окремих рахунків замовнику.

Сума оплати послуг виконавця є фіксованою, незмінною та не залежить від кількості судових засідань, часу розгляду справи судом та кількості витраченого виконавцем часу при складанні необхідних процесуальних документів для надання їх до суду та іншим сторонам.

Сторони домовились, що акт прийому-передачі наданих послуг не має містити детального опису та витрат часу виконавця на їх надання.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина третя ст. 126 ГПК України).

Однак, сторони самостійно узгодили в договорі про надання послуг з адвокатської діяльності від 27.06.2024 №17, що акт виконаних робіт не має містити детального опису та витрат часу виконавця на їх надання, а сума оплати послуг виконавця є фіксованою, незмінною та не залежить від кількості судових засідань, часу розгляду справи судом та кількості витраченого виконавцем часу при складанні необхідних процесуальних документів для надання їх до суду та іншим сторонам.

Згідно зі ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Зокрема, у рішеннях від 30.03.2004 у справі «Меріт проти України», від 12.10.2006 у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10.12.2009 у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23.01.2014 у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26.02.2015 у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише у разі, якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

У постанові КГС ВС від 06.03.2019 у справі № 922/1163/18 Верховний Суд звернув увагу, що визначаючи розмір суми, яка підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити із встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з положеннями ст. 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність».

Як зазначив Верховний Суд в постанові від 14.11.2019 по справі №826/15063/18, судам при вирішенні питання про розмір гонорару слід досліджувати факт підписання адвокатом процесуальних та інших документів, участь в судових засіданнях, надання консультацій по справі та інші обставини, наявність договорів та узгоджених сторонами актів виконаних робіт.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 28.11.2002 у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Частиною четвертою ст. 126 ГПК України передбачено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Отже, враховуючи судову практику Європейського суду з прав людини та Верховного Суду, суд дійшов висновку, що заявлена сума витрат позивача на професійну правничу допомогу у сумі 10 000,00 грн є обґрунтованою та підлягає стягненню з відповідача.

Керуючись ст. 2, 74, 76-80, 123, 126, 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Приватного підприємства "Геліос" - задовольнити повністю.

2. Припинити податкову заставу нерухомого майна, яке зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (номер запису про обтяження 50062185 від 26.04.2023) щодо належного ПП «Геліос» (код ЄДРПОУ - 25375818) на підставі договору купівлі-продажу від 10.11.2021, а саме: «будівля, нежитлова будівля, автозаправочна станція. Загальна площа (кв.м.): 75,5, опис: адмінбудівля літ. А загальною площею 75,5 м2; Б - навіс; В - вбиральня огорожа: №4 - огорожа залізобетонні плити, №5,8 - ворота, №6 - огорожа цегляна, №7 - огорожа сітка металева; та споруди: №1,2,3 - колонки заправочні, №9,10,11 - ємкості вмісткістю 25 м3 ПММ, І - замощення тротуарна плитка, ІІ - замощення плитка керамічна, ІІІ - замощення асфальтобетон, адреса: Миколаївська обл., Баштанський р-н, м. Новий Буг, вул. Шухевича Романа, буд. 49а)».

3. Стягнути з Державної податкової служби України в особі відокремленого підрозділу - Головного управління ДПС у Миколаївській області (54001, м. Миколаїв, вул. Лягіна, 6, код ЄДРПОУ 44104027) на користь Приватного підприємства "Геліос" (55601, Миколаївська область, Баштанський район, м. Новий Буг, вул. Харчука, буд. 35, код ЄДРПОУ 25375818) витрати по сплаті судового збору в розмірі 3 028 (три тисячі двадцять вісім) грн. та 10 000 (десять тисяч) грн витрат на правничу допомогу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

На рішення може бути подано апеляційну скаргу протягом 20 днів з дня підписання повного тексту.

Рішення суду набирає законної сили у порядку і строки, передбачені ст. 241 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено 02.12.2024.

Суддя Н.І. Зеленіна