Рішення

від 02.12.2024 по справі 910/10289/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

02.12.2024Справа № 910/10289/24За позовом Фізичної особи-підприємця Дідик Надії Миколаївни

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Харвест Експорт"

про стягнення заборгованості в сумі 262261,27 грн.

Суддя Сташків Р.Б.

Без виклику представників сторін (судове засідання не проводилось).

СУТЬ СПОРУ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передано указану позовну заяву про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Харвест Експорт" (далі - відповідач) на користь Фізичної особи-підприємця Дідик Надії Миколаївни (далі - позивач) боргу та санкцій за договором про надання транспортно-експедиторських послуг №1 від 29.12.2021, разом у сумі, що дорівнює вказаній вище ціні позову, у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань повністю та вчасно оплатити надані йому послуги.

Вказану позовну заяву судом було прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання).

З метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, ухвала суду про відкриття провадження в справі була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (вул. Михайла Бойчука, 17, м. Київ).

Однак, конверт з ухвалою про відкриття провадження в справі повернувся не врученим у зв`язку із відсутністю адресата за вказаною адресою.

Верховний Суд у постанові №755/17944/18 (61-185св23) від 10.05.2023 вказав, що довідка поштового відділення із позначкою про неможливість вручення судової повістки у зв`язку «відсутній за вказаною адресою» вважається належним повідомленням сторони про дату судового розгляду, зазначене свідчить про умисне неотримання судової повістки.

Відтак, відповідач вважається повідомленим про відкриття провадження у справі належним чином, оскільки судом було виконано всі покладені на нього обов`язки, а відповідач, натомість, проявив процесуальну бездіяльність.

Враховуючи наведене, та за відсутності подання відповідачем відзиву, суд вирішує справу за наявними матеріалами на підставі ч. 9 ст. 165 ГПК України та ч. 2 ст. 178 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази та оцінивши їх в сукупності, суд

ВСТАНОВИВ:

29.12.2021 між позивачем як виконавцем та відповідачем як замовником було укладено договір про надання транспортно-експедиторських послуг №1 (далі - Договір) за умовами якого виконавець зобов`язується за плату та за рахунок замовника надати послуги з організації та забезпечення перевезення вантажів замовника, а також за погодженням сторін в заявці інші додаткові послуги, які необхідні для доставки вантажу, а замовник зобов`язується прийняти та оплатити надані послуги.

За умовами п. 4.1 Договору остаточна вартість послуг зазначається у рахунках-фактурах та актах наданих послуг.

Сторони погодили у п. 4.2 Договору, що замовник сплачує виконавцю надані послуги протягом п`яти календарних днів з дати завершення перевезення, за умови отримання від виконавця рахунку-фактури в спосіб визначений договором. Днем оплати є день зарахування грошових коштів на банківський рахунок виконавця.

Позивач зазначає, що ним на виконання умов Договору було надано відповідачу послуги з перевезення вантажів, що підтверджується підписаними між обома сторонами актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 03.01.2022 №0301-0001 на суму 96516 грн, від 11.01.2022 №1101-0001 на суму 33600 грн, від 12.01.2022 №1201-0001 на суму 30212 грн, від 13.01.2022 №1301-0002 на суму 32228 грн.

Позивачем також було долучено до справи копії товарно-транспортних накладних на підтвердження виконаних ним послуг за Договором, а також підписані позивачем рахунки на оплату послуг.

Позивач зазначає, що відповідачем в порушення умов Договору не було оплачено отримані послуги на загальну суму 192556 грн, у зв`язку із чим позивач направив відповідачу претензійну вимогу від 13.02.2024, яка була залишена відповідачем без реагування, що в подальшому зумовило подання цього позову.

Відповідачем жодних спростувань щодо викладених вище обставин суду не надано.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частина 1 ст. 909 ЦК України вказує на те, що за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

За змістом ч. 1 ст. 306 ГК України перевезенням вантажів у цьому Кодексі визнається господарська діяльність, пов`язана з переміщенням продукції виробничо-технічного призначення та виробів народного споживання залізницями, автомобільними дорогами, водними та повітряними шляхами, а також транспортування продукції трубопроводами.

У частині 4 цієї статті вказано, що допоміжним видом діяльності, пов`язаним з перевезенням вантажу, є транспортна експедиція.

Статтею 316 ГК України визначено, що за договором транспортного експедирування може бути встановлений обов`язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, укладати від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечувати відправку і одержання вантажу, а також виконання інших зобов`язань, пов`язаних із перевезенням.

Зі змісту ч. 1 ст. 307 Господарського кодексу України вбачається, що за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Матеріали справи містять докази виконання позивачем послуг з перевезення вантажу за Договором на суму 192556 грн.

Станом на день ухвалення цього рішення, доказів сплати відповідачем вартості послуг у сумі 192556 грн матеріали справи не містять.

Частинами 3, 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Приписами статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Частинами 1, 2 статті 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Оцінивши наявні у матеріалах справи докази в їх сукупності, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги про стягнення 192556 грн з відповідача за Договором підлягає задоволенню.

Виходячи з положень статті 610, частини 1 статті 612, статті 611 ЦК України, частини 2 статті 193 ГК України, відповідач є порушником зобов`язання, що є підставою для застосування до нього правових наслідків, встановлених договором або законом.

За умовами п. 10.7 Договору за прострочення оплати послуг замовник на вимогу виконавця сплачує пеню у розмірі 0,2 % від суми невиконаного зобов`язання за кожен день прострочення.

Як вже було зазначено вище, відповідач має оплатити позивачу надані послуги протягом п`яти календарних днів з дати завершення перевезення за умови отримання від позивача рахунку-фактури, про що сторонами обумовлено у п. 4.2 Договору.

Судом встановлено, що відповідні рахунки позивачем було сформовано тими ж датами, що і підписані між сторонами акти здачі-приймання робіт (надання послуг), а отже відповідач мав сплатити отримані послуги протягом п`яти календарних днів від дати рахунків.

Судом встановлено, що відповідачем в установлені строки не було сплачено позивачу суму наданих послуг з перевезення вантажу.

За умовами п. 10.7 Договору за прострочення оплати послуг замовник на вимогу виконавця сплачує пеню у розмірі 0,2 % від суми невиконаного зобов`язання за кожен день прострочення.

З розрахунку позивача викладеного у позовній заяві вбачається, що ним на суму боргу по кожному акту нараховано відповідачу на підставі п. 10.7 Договору 69705,27 грн пені.

Заперечень щодо здійснених позивачем нарахувань наведених сум, а також контррозрахунку нарахованих фінансових санкцій відповідачем суду надано не було.

Судом перевірено наданий позивачем розрахунок суми пені та встановлено, що позивачем невірно було розраховано строк з якого починається прострочення платежу.

Як вже було наведено вище за умовами п. 4.2 Договору відповідач має оплатити за надані послуги протягом п`яти календарних днів з дати завершення перевезення за умови отримання від позивача рахунку-фактури.

Судом враховано дати оформлення рахунків та з урахування п`ятиденного строку для оплати, здійснивши перерахунок суми пені суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача 67326,45 грн. У решті суми пені суд відмовляє.

Судові витрати по оплаті судового збору, відповідно до ст. 129 ГПК України, покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 86, 129, ч. 9 ст. 165, ч. 2 ст. 178 ст.ст. 232, 233, 236, 237, 238, 240 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Харвест Експорт" (01103, м. Київ, вул. Бойчука Михайла (Кіквідзе), 17; ідентифікаційний код 39493587) на користь Фізичної особи-підприємця Дідик Надії Миколаївни ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) 192556 (сто дев`яносто дві тисячі п`ятсот п`ятдесят шість) грн боргу, 67326 (шістдесят сім тисяч триста двадцять шість) грн 45 коп. пені, 3898 (три тисячі вісімсот дев`яносто вісім) грн 24 коп. судового збору.

У решті позову відмовити.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 241 ГПК України, і може бути оскаржено в порядку та строк встановлені статтями 254, 256, 257 ГПК України.

Суддя Сташків Р.Б.