Рішення

від 02.12.2024 по справі 910/10210/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

02.12.2024Справа № 910/10210/24

Господарський суд міста Києва в складі: головуючого судді Г.П. Бондаренко-Легких, розглянувши у спрощеному позовному провадженні без виклику сторін справу №910/10210/24.

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Аксод» (04053, м. Київ, Вознесенський узвіз, 14, оф. 16/50)

До Товариства з обмеженою відповідальністю «Гуд-Вуд» (01104, м. Київ, бульвар Лесі Українки, буд. 27/2А)

про стягнення 70 000, 00 грн

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Аксод» (надалі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Гуд-Вуд» (надалі - відповідач) про стягнення 70 000, 00 грн попередньої оплати, сплаченої на підставі виставленого рахунку на оплату № 168/0821 від 15.08.2021 та відповідно до платіжних доручене: №67 від 16.08.2021, № 72 від 17.08.2021, № 73 від 18.08.2021.

26.08.2024 Господарський суд міста Києва, дослідивши матеріали справи позовної заяви, дійшов висновку про наявність підстав для залишення її без руху, про що постановив ухвалу та встановив п`ятиденний строк з дня вручення ухвали від 26.08.2024 для усунення недоліків позовної заяви.

29.08.2024 через систему «Електронний суд» надійшла заява про ознайомлення з матеріалами справи в електронному вигляді.

04.09.2024 від позивача надійшла заява про виконання вимог ухвали суду від 26.08.2024.

13.09.2024 суд постановив ухвалу про відкриття провадження у справі, в якій вирішив розгляд справи № 910/10210/24 здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Згідно з частиною 2 статті 252 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

Згідно частини 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Відповідно до частини 5 статті 240 Господарського процесуального кодексу України, датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

1. Фактичні обставини, що стали підставою спору (підстави позову).

В період часу з 16 по 18 серпня 2021 року, позивач на підставі виставленого відповідачем рахунку № 168/0821 від 15.08.2021 на суму 155791, 30 грн здійснив на користь відповідача, за призначенням: «за круглі лісоматеріали оциліндровані зі знятою фаскою з обох сторін», попередню оплату у розмірі 70000, 00 грн, що підтверджується платіжними дорученнями: №67 від 16.08.2021 на суму 30000, 00 грн; № 72 від 17.08.2021 на суму 20000, 00 грн; № 73 від 18.08.2021 на суму 20000, 00 грн.

Як стверджує позивач, станом на день звернення до суду із позовом оплачений позивачем товар не був доставлений.

28.06.2024 позивач звернувся до відповідача з вимогою № 28/06/2024-01, в якій просив останнього або здійснити поставку товару на адресу відповідача протягом 7 (семи) днів з дня отримання вимоги або повернути позивачу суму попередньої оплати в розмірі 70 000, 00 грн.

Позивач стверджує, що вказана вимога була повернута позивачу без вручення адресатові. Документів підтверджуючих повернення відповідачем суми попередньої оплати на рахунок позивача відсутні.

Позивач на підставі частини 3 статті 693 Цивільного кодексу України просить стягнути з відповідача суму попередньої оплати на товар, який не був поставлений позивачеві. Відтак, позивач звертається до Господарського суду міста Києва з позовною заявою про стягнення суми попередньої оплати в розмірі 70 000, 00 грн.

2. Предмет позову.

Предметом позову в даній справі є матеріально-правові вимоги позивача до відповідача про стягнення з останнього 70 000, 00 грн. сплаченої попередньої оплати, на яку не було поставлено товар.

Юридичними підставами позову позивач визначив статті 11, 693 ЦК України.

3. Доводи позивача щодо суті позовних вимог.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач на підставі рахунку № 168/0821 від 15.08.2021 від відповідача перерахував останньому суму попередньої оплати за товар, який зазначений в цьому рахунку. Проте, відповідачем на вимогу позивача не було поставлено на обумовлену з позивачем адресу товар, тому позивач вимагає повернути сплачену ним попередню оплату з відповідача.

4. Обґрунтування вирішення спору за наявними матеріалами справи.

З метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду про відкриття провадження у справі від 13.09.2024 була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача а саме: 01014, м. Київ, бульвар Лесі Українки, б.127. (оскільки, згідно відповіді №3201885 про наявність зареєстрованого електронного кабінету в ЄСІТС від 26.08.2024, у відповідача відсутній електронний кабінет).

При цьому, в ухвалі від 13.09.2024 суд на виконання приписів. 6 ст. 42 ГПК України повідомляв відповідача про визначений статтею 6 ГПК України обов`язок зареєструвати електронний кабінет в ЄСІТС.

Як вбачається з наявного в матеріалах справи поштового повернення, ухвала суду від 13.09.2024 була повернена до Господарського суду міста Києва 14.10.2024 з відміткою "за закінченням терміну зберігання".

Згідно із частиною 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку;

2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи;

3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення;

4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду;

5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.

У відповідності до частини 7 статті 120 Господарського процесуального кодексу України, у разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають електронного кабінету та яких неможливо сповістити за допомогою інших засобів зв`язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає чи не перебуває.

В матеріалах справи відсутня заява відповідача (або ж позивача, у випадку, якщо такому відома відповідна інформація) про зміну місцезнаходження.

Верховний Суд неодноразово відзначав, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б, від 27.06.2023 у справі №910/4473/21 (910/19757/21).

Крім того, судом враховано, що у відповідності до ч. 2 ст. 2 Закону України "Про доступ до судових рішень", усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно із ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень" судові рішення, внесені до Єдиного державного реєстру судових рішень, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України.

Ухвала про відкриття провадження у справі була опублікована в реєстрі судових рішень, тому відповідач мав вільний доступ для ознайомлення з нею.

З урахуванням наведеного, відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.09.2024 у справі №910/10210/24 у Єдиному державному реєстрі судових рішень, яка опублікована та доступна до вільного перегляду з 16.09.2024.

Приписами ч. 2 ст. 178 ГПК України встановлено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Таким чином, відповідач належним чином повідомлений про розгляд справи № 910/10210/24, втім відзив або заяву про продовження/поновлення строку для його подання до суду не подав впродовж розумного строку, а відтак, відповідач не скористався наданим йому правом на подання відзиву, з огляду на що суд вирішує спір за наявними матеріалами справи.

5. Оцінка доказів судом та висновки суду.

З урахуванням предмету позовних вимог, їх юридичних та фактичних підстав, суд визначає, що перелік обставин, які є предметом доказування у справі, становлять обставини, від яких залежить відповідь на такі ключові питання:

- чи підтверджується факт існування між сторонами договірних зобов`язань та в якій формі вони були узгоджені?

- чи підтверджується факт здійснення позивачем попередньої оплати?

- чи був прострочений відповідачем обов`язок щодо поставки товару та чи виник у відповідача обов`язок повернення суми попередньої оплати?

- чи підлягають позовні вимоги задоволенню?

Оцінивши наявні в справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги підлягають повному задоволенню, виходячи з наступного.

Цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини (частина 1, пункт 2 частини 2 стаття 11 Цивільного кодексу України).

Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори) (частина 1, 2 стаття 202 Цивільного кодексу України).

Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі (частина 3 стаття 203 Цивільного кодексу України).

Правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом (частина 1 стаття 205 Цивільного кодексу України).

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами (частина 1 стаття 207 Цивільного кодексу України).

Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків (частина 2 стаття 205 Цивільного кодексу України).

Договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом (частина 1 стаття 639 Цивільного кодексу України).

Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною. Договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною. Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом (частина 2 стаття 638, частина 1 стаття 640, частина 1 стаття 641, частина 1-2 стаття 642 Цивільного кодексу України).

Господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку (частина 1 стаття 173 Господарського кодексу України).

Господарські зобов`язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (стаття 174 Господарського кодексу України).

Майново-господарські зобов`язання, які виникають між суб`єктами господарювання або між суб`єктами господарювання і негосподарюючими суб`єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов`язаннями (частина 1 стаття 179 Господарського кодексу України).

Господарський договір укладається в порядку, встановленому Цивільним кодексом України, з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (стаття 181 Господарського кодексу України).

Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов`язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору (частина 2, 3 стаття 180 Господарського кодексу України).

Строком дії господарського договору є час, впродовж якого існують господарські зобов`язання сторін, що виникли на основі цього договору. Закінчення строку дії господарського договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, що мало місце під час дії договору (частина 7 стаття 180 Господарського кодексу України).

Укладення договору на основі вільного волевиявлення сторін може відбуватися у спрощений спосіб або у формі єдиного документа, з додержанням загального порядку укладення договорів, встановленого статтею 181 цього Кодексу (частина 2 стаття 184 Господарського кодексу України).

Отже, чинним законодавством України передбачена можливість укладати господарські договори в спрощений спосіб.

Як підтверджено матеріалами справи, відповідач виставив позивачу рахунок № 168/0821 від 15.08.2021 на суму 155 791, 30 грн, таким чином, здійснивши пропозицію позивачу укласти господарський договір.

Позивач, в свою чергу, здійснив попередню оплату у розмірі 70 000, 00 грн, що підтверджується платіжними дорученнями: №67 від 16.08.2021 на суму 30 000, 00 грн; № 72 від 17.08.2021 на суму 20 000, 00 грн; № 73 від 18.08.2021 на суму 20 000, 00 грн, копії яких міститься в матеріалах справи, таким чином, позивач вчинив дію, яка засвідчує його бажання укласти договір, і ця дія є прийняттям пропозиції.

Зі змісту позовної заяви вбачається, що предметом договору було поставлення відповідачем обумовленого рахунком № 168/0821 від 15.08.2021 товару на адресу позивача.

За договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму (стаття 265 Господарського кодексу України).

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (стаття 712 Цивільного кодексу України).

Продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу (частина 1 статті 662 Цивільного кодексу України).

Продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу (стаття 663 Цивільного кодексу).

Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час, крім випадків, установлених законом про банки і банківську діяльність. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства (стаття 530 Цивільного кодексу України).

Якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати. (частина 1, 2 статті 693 Цивільного кодексу України).

З огляду на фактичні обставини та вищезазначені приписи законодавства, судом встановлено, що між сторонами було укладено в спрощений спосіб договір поставки на продаж відповідачем товару, а саме: «круглі лісоматеріали оциліндровані зі знятою фаскою з обох сторін», шляхом надання відповідачем позивачу рахунку № 168/0821 від 15.08.2021 та здійснення останнім на користь відповідача попередньої оплати у розмірі 70 000, 00 грн.

Отже, з моменту прийняття пропозиції (попередньої оплати) позивачем між сторонами укладено господарський договір підряду у спрощений спосіб і відповідно між сторонами виникли та існували зобов`язальні відносини.

Далі, як стверджує позивач та підтверджується матеріалами справи, відповідач своє зобов`язання по поставці товару на адресу позивача не виконав. Документів, які підтверджують поставку відповідачем товару або поверненням останнім попередньої оплати товару позивачеві матеріали справи не містять.

Представник позивача ( АО "Конференс Лекс") 04.07.2024 надіслав на адресу офіціну зареєстровану адресу місцезнаходження відповідача (01014, м. Київ, бульвар Лесі Українки,27/2А) вимогу № 28/06/2024-01 від 28.06.2024 про здійснення поставки товару на суму 70000, 00 грн протягом 7 (семи) днів з моменту отримання даної вимоги, або повернути попередню оплату у розмірі 70000, 00 грн.

Як вбачається з опису вкладення, поштової накладної № 0421309546356 та трекінгу відстеження вказаного поштового відправлення з сайту "Укрпошта", така вимога за закінченням встановленого терміну зберігання 22.07.2024 року була повернута за зворотною адресою відправника.

Оскільки, відповідачем, не вчинено жодних дій для забезпечення вчасного отримання поштової кореспонденції, то моментом одержання відповідачем Вимоги позивача суд вважає 22.07.2024.

Відповідно до статті 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час, крім випадків, установлених законом про банки і банківську діяльність. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Отже, відповідач у справі мав виконати свій обов`язок по поставці товару, а у разі не поставки товару, по поверненню суми попередньої оплати у строк до 29.07.20204 року.

Відповідно до статті 693 Цк України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України (частина 1 стаття 193 Господарського кодексу України).

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (стаття 526 Цивільного кодексу України).

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу (частина 2 стаття 193 Господарського кодексу України).

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 Цивільного кодексу України).

Матеріали справи не містять доказів, що на момент звернення з позовом до суду (19.08.2024 року), як і вирішення спору судом, відповідач повернув попередню оплату, яку позивач сплатив згідно виставленого рахунку на оплату № 168/0821 від 15.08.2021.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності (стаття 86 Господарського процесуального кодексу України).

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (частина 1 стаття 14 Господарського процесуального кодексу України).

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. (частина 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України).

З огляду на все вищезазначене, матеріалами справи підтверджується, що на момент розгляду справи відповідач має заборгованість перед позивачем у вигляді не повернутої суми попередньої оплати за договором поставки, що, також, не спростовується відповідачем, а тому позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.

6. Розподіл судових витрат.

(1) Щодо судового збору.

Судовий збір покладається, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (пункт 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України).

За таких обставин, у зв`язку з повним задоволенням позовних вимог, суд покладає судовий збір сплачений позивачем за розгляд справи на відповідача.

2) Щодо витрат на професійну правничу допомогу позивача.

Позивач на виконання вимог частини 2 статті 123 та пункту 9 частини 3 статті 162 Господарського процесуального кодексу України в позовній заяві зазначив орієнтовані витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 7 000, 00 грн.

Суд звертає увагу, що згідно частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

З огляду на те, що дана справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження, а тому стадія судових дебатів не передбачається, суд констатує, що позивачу необхідно було подати докази понесення витрат на професійну правничу допомогу або заяву, що такі докази будуть подані протягом 5 днів після ухвалення рішення суду до закінчення розгляду справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження, проте суд констатує, що такої заяви позивачем або його представником до матеріалів справи не подано та не заявлено про намір подати додаткові докази понесення витрат на професійну правничу допомогу.

Таким чином, позивач не зазначив, що відповідні докази будуть подані у відповідності до абзацу 2 частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України (не подали відповідну заяву, тобто не повідомили суд про свій намір долучити додаткові докази, що стосуються витрат на професійну правничу допомогу).

На підставі викладеного, керуючись статтями 13, 73-77, 86, 129, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Аксод» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Гуд-Вуд» про стягнення 70 000, 00 грн - задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Гуд-Вуд» (01104, м. Київ, бульвар Лесі Українки, буд. 27/2А) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Аксод» (04053, м. Київ, Вознесенський узвіз, 14, оф. 16/50) 70 000 (сімдесят тисяч) гривень 00 коп. - попередньої оплати, 3028 (три тисячі двадцять вісім) гривень 00 коп. - судового збору.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Г. П. Бондаренко - Легких