Рішення

від 19.11.2024 по справі 910/15038/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

19.11.2024Справа № 910/15038/23За позовом Українського державного підприємства по обслуговуванню іноземних та вітчизняних автотранспортних засобів "Укрінтеравтосервіс", Київська область, Вишгородський район, с. Новосілки

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецтехніка", м. Київ

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Регіональне відділення Фонду державного майна України по м. Києву, м. Київ

про визнання договору укладеним, -

Суддя Морозов С.М.

За участю представників сторін:

від позивача: Здрілко Є.Є. (адвокат за довіреністю №1/01-04-982 від 30.12.2023 року);

від відповідача: Мозгова О.О. (адвокат за ордером серії КС№314644 від 04.04.2024 року);

від третьої особи: Павленко А.В. (в порядку самопредставництва).

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

25.09.2023 року до Господарського суду міста Києва звернулось Українське державне підприємство по обслуговуванню іноземних та вітчизняних автотранспортних засобів "Укрінтеравтосервіс" (позивач) з позовною заявою в якій просить суд визнати укладеним з Товариством з обмеженою відповідальністю "Спецтехніка" (відповідач) Договір №26 про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна (експлуатаційні витрати) та надання комунальних послуг орендарю в запропонованій позивачем редакції.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.09.2023 року, матеріали справи №910/15038/23 передано на розгляд судді Морозову С.М.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.10.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Регіональне відділення Фонду державного майна України по м. Києву та відкрито підготовче засідання на 21.11.2023.

23.10.2023 до суду від третьої особи надійшли пояснення, в яких зазначено, що позов підлягає задоволенню, оскільки укладення запропонованого позивачем договору є обов`язком відповідача і не може бути скасоване.

06.11.2023 до суду від відповідача надійшов відзив та клопотання про витребування доказів. У відзиві відповідачем зазначено, що запропоновані позивачем до оплати послуги, які включено до договору про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна (експлуатаційні витрати) та надання комунальних послуг, не погоджувались сторонами та є неприпустимими, оскільки відповідач не повинен оплачувати ремонт приміщень, який проведений до моменту підписання договору оренди, як і не повинен оплачувати заробітну плату персоналу позивача та адміністративні витрати в розмірі 40%.

В підготовчому засіданні 21.11.2023 судом було продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів, задоволено клопотання відповідача про витребування доказів та оголошено перерву до 06.02.2024.

01.02.2024 до суду від позивача надійшли клопотання про долучення доказів витребуваних судом.

В підготовчому засіданні 06.02.2024 судом було оголошено перерву до 09.04.2024.

04.04.2024 до суду від відповідача надійшли письмові заперечення, в яких вказано, що включені позивачем у договір розміри відшкодувань є надмірними та не обґрунтованими для оплати їх саме відповідачем.

Ухвалою від 09.04.2024 року підготовче провадження було закрито, справу призначено до судового розгляду по суті на 09.07.2023 року.

Засідання 09.07.2024 року не відбулось, у зв`язку з перебуванням судді Морозова С.М. у відпустці, у зв`язку з чим розгляд справи призначено на 20.08.2024 року.

В засіданні 20.08.2024року в справі оголошено перерву до 19.11.2024 року.

В засіданні 19.11.2024 року судом було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

У засіданнях здійснювалась фіксація судового процесу технічним засобами у відповідності до статті 222 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Як зазначено в позові, 07.04.2023 року між Українським державним підприємством по обслуговуванню іноземних та вітчизняних автотранспортних засобів "Укрінтеравтосервіс" (балансоутримувач), Регіональним відділенням Фонду державного майна України по м. Києву (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Спецтехніка» (орендар) укладено Договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності №9297 (надалі - Договір оренди), відповідно до п. 4. Розділу І якого об`єктом оренди є: нежитлові приміщення загальною площею 462,70 кв.м. (приміщення СТО площею 130,30 кв.м., склад запчастин відкритий площею 73,10 кв.м., кімната майстра площею 11,60 кв.м., санвузли площею 11,00 кв.м., битові приміщення площею 15,80 кв.м., зона установки тахографів площею 104,40 кв.м., службове приміщення площею 90,50 кв.м. та офісні приміщення площами 4,30 кв.м., 11,40 кв.м., 10,30 кв.м.) будинку виробничого корпус-модуля, літера «Н» за адресою: м. Київ, просп. Науки, 57.

Місячна орендна плата, визначена за результатами проведення аукціону становить 10 000,00 грн без ПДВ. (п. 9.1. розділу І Договору оренди).

Пунктом 9.2. розділу І Договору оренди визначено, що витрати на утримання орендованого майна та надання комунальних послуг орендарю компенсуються орендарем в порядку передбаченому п. 6.5. Договору оренди.

Пунктом 3.1. Розділу ІІ Договору оренди сторонами погоджено, що орендна плата становить суму, визначену у пункті 9 умов. Нарахування податку на додану вартість на суму орендної плати здійснюється у порядку, визначеному законодавством. До складу орендної плати не входять витрати на утримання орендованого майна (комунальних послуг, послуг з управління об`єктом нерухомості, витрат на утримання прибудинкової території та місць загального користування, вартість послуг з ремонту і технічного обслуговування інженерного обладнання та внутрішньобудинкових мереж, ремонту будівлі, у тому числі: покрівлі, фасаду, вивіз сміття тощо), а також компенсація витрат балансоутримувача за користування земельною ділянкою. Орендар несе ці витрати на основі окремих договорів, укладених із балансоутримувачем та/або безпосередньо з постачальниками комунальних послуг в порядку, визначеному п. 6.5. цього Договору оренди.

Пунктом 6.5. розділу ІІ Договору орендисторонами визначено, що протягом п`яти робочих днів з дати укладення цього договору балансоутримувач зобов`язаний надати орендарю для підписання:

- да примірники договору про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого майнам та надання комунальних послуг орендарю відповідно до примірного договору, затвердженого наказом Фонду державного майна, та/або

- проекти договорів із постачальниками комунальних послуг, якщо стосовно об`єкта оренди такими постачальниками комунальних послуг відкриті окремі особові рахунки або якщо окремі особові рахунки були відкриті на попереднього користувача майном.

Орендар зобов`язаний протягом десяти робочих днів з моменту отримання примірників договору про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого майна та надання комунальних послуг орендарю:

- підписати і повернути балансоутримувачу примірник договору, або

- подати балансоутримувачу обґрунтовані зауваження до сум витрат, які підлягають відшкодуванню орендарем за договором.

Орендар зобов`язаний протягом десяти робочих днів з моменту отримання від балансоутримувача відповіді на свої зауваження, яка містить документальні підтвердження витрат, які підлягають відшкодуванню орендарем, підписати і повернути балансоутримувачу примірник договору.

Орендар вживає заходів до укладення із постачальниками комунальних послуг договорів на постачання відповідних комунальних послуг протягом місяця з моменту отримання проектів відповідних договорів від балансоутримувача. Орендар зобов`язаний надати балансоутримувачу копії договорів, укладених із постачальниками комунальних послуг.

Пунктом 12.1. розділу ІІ Договору оренди визначено, що договір укладено на строк не довший ніж до моменту переходу права власності на майно до переможця аукціону, проведеного відповідно до вимог Закону України про приватизацію.

Згідно Акту приймання-передачі в оренду нерухомого майна, що належить до державної власності від 07.04.2023 року позивач передав, а відповідач прийняв у строкове платне користування нерухоме майно, що належить до державної власності.

В подальшому, 19.04.2023 року позивачем було надіслано на електронну адресу відповідача проект договору відшкодування витрат та розрахунок до нього.

Відповідач у відповідь листом №б/н повідомив позивача, що включення таких витрат як: заробітна плата загальновиробничого персоналу відповідно до штатного розпису, адміністративні витрати в розмірі 40% та витрати на ремонт обладнання, яке не використовується відповідачем, є неправомірним та не може бути включено в договір відшкодування витрат.

Листом №1/01-04-396 від 12.05.2023 року позивач повідомив відповідача, що законом передбачено відшкодування витрат на утримання майна, тому заперечення відповідача є безпідставними та не можуть бути підставою для відмови від підписання договору.

Листом №1/01-04-414 від 19.05.2023 року позивач просив відповідача підписати запропонований позивачем примірник договору на відшкодування витрат.

У відповідь листом №11 від 25.05.2023 року відповідач повторно повідомив позивач, що необґрунтованим є включення запропонованих позивачем витрат, оскільки ці витрати не повинні бути покладені на відповідача як орендаря.

Листом №1/01-04-468 від 08.06.2023 року позивач повідомив відповідача, що у випадку непідписання договору, він вимушений буде вжити заходів передбачених чинним законодавством та припинення надання комунальних послуг.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилається на те, що відповідач ухиляється від підписання договору, необхідність укладення якої передбачена Договором оренди та умовами Закону України «Про оренду державного та комунального майна».

Заперечуючи проти задоволення позовних вимог відповідач зазначив, що запропонована позивачем редакція договору не відповідає погодженим сторонами умовам в Договорі оренди, оскільки включає в себе витрати, які не можуть бути покладені на відповідача як орендаря.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Стаття 6 Конвенції передбачає, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Відповідно до статті 4 Господарського процесуального кодексу України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Кожний суб`єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів (ст. 20 Господарського кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно з приписами ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України, майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частинами 1 - 4 ст. 179 Господарського кодексу України встановлюється, що майново-господарські зобов`язання, які виникають між суб`єктами господарювання або між суб`єктами господарювання і негосподарюючими суб`єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов`язаннями.

Договором є домовленість сторін двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч. 1 ст. 626 ЦК України).

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору (ч. 1 ст. 638 Цивільного кодексу України).

Примусовий порядок укладання господарських договорів за рішенням суду регулюється ст. 187 Господарського кодексу України та ст. 648 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 187 Господарського кодексу України спори, що виникають при укладанні господарських договорів за державним замовленням, або договорів, укладення яких є обов`язковим на підставі закону та в інших випадках, встановлених законом, розглядаються судом. Інші переддоговірні спори можуть бути предметом розгляду суду у разі якщо це передбачено угодою сторін або якщо сторони зобов`язані укласти певний господарський договір на підставі укладеного між ними попереднього договору. День набрання чинності рішенням суду, яким вирішено питання щодо переддоговірного спору, вважається днем укладення відповідного господарського договору, якщо рішенням суду не визначено інше.

Зі змісту зазначеної статті вбачається, що переддоговірним є спір, який виникає у разі, якщо сторона ухиляється або відмовляється від укладення договору в цілому або не погоджує окремі його умови. При цьому передати переддоговірний спір на вирішення суду можливо лише тоді, коли хоча б одна із сторін є зобов`язаною його укласти через пряму вказівку закону, або на підставі обов`язкового для виконання акта планування. В інших випадках спір про укладення договору чи з умов договору може бути розглянутий господарським судом тільки за взаємною згодою сторін або якщо сторони зв`язані зобов`язанням укласти договір на підставі існуючого між ними попереднього договору. У разі вирішення судом переддоговірного спору з дотриманням вказаних вимог днем укладення договору вважається день набрання чинності відповідним рішенням суду, враховуючи, що в такому випадку договірне зобов`язання між сторонами виникає саме на підставі судового рішення.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Об`єднаної палати Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 25.05.2018 у справі № 61/341, постановах Верховного Суду від 30.01.2020 у справі №905/887/19, від 16.01.2020 у справі № 905/514/19, від 24.10.2019 у справі № 46/406, від 08.10.2019 у справі № 908/203/19.

Згідно зі ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).

Як вбачається зі змісту Договору оренди об`єктом оренди виступає державне майно, у зв`язку з чим на спірні правовідносини поширюється дія Закону України «Про оренду державного та комунального майна».

Орендодавцем за цим договором є Регіональне відділення Фонду державного майна України по місту Києву, орендарем ТОВ «Спецтехніка», а балансоутримувачем Українське державне підприємство по обслуговуванню іноземних та вітчизняних автотранспортних засобів "Укрінтеравтосервіс".

Суд погоджується з твердженнями позивача, що на час виникнення орендних правовідносин приписами діючого законодавства та умовами Договору оренди встановлено обов`язок орендаря відшкодовувати балансоутримувачу витрати на утримання орендованого Майна, комунальні витрати, у тому числі витрати на компенсацію плати за землю.

На законодавчому рівні розмежовано нарахування, пропорції та розподіл орендної плати і витрат на утримання орендованого майна, що підлягають сплаті на підставі відповідних типових договорів, укладених з орендарем окремо щодо оренди та щодо витрат на утримання майна і надання комунальних послуг.

При цьому, доказів, які б свідчили про те, що в даному конкретному випадку обов`язок по утриманню орендованого відповідачем майна покладається на відповідача, в матеріалах справи відсутні.

Так, в запропонованій позивачем редакції договору до відшкодування відповідачем віднесено наступні витрати:

- заробітна плата загальновиробничого персоналу відповідно штатного розпису на суму 21,34 за 1 м.кв. - 9 874,02 грн на місяць;

- відрахування на соціальні заходи 22% на суму 4,69 грн за 1 м.кв. - 2 170,06 грн на місяць;

- амортизаційні відрахування будівлі «Будинок виробничого корпус-модуля», (літ. «Н») на суму 2,73 грн за 1 м.кв. - 1 263,17 грн на місяць;

- земельний податок на суму 2,30 грн за 1 м.кв. - 1 064,21 грн на місяць;

- обслуговування мереж водопостачання та водовідведення (підстава Договір підряду №230234 від 24.02.2023 року ТОВ «Внутрішні інженерні системи та мережі», рахунок на оплату №32 від 17.02.2023 року) на суму 13,14 грн за 1 м.кв. - 6 079,88 грн за місяць;

- обслуговування електричних мереж, трансформаторної підстанції (Підстава: рахунок-фактура №СФ-0000033 від 27.01.2023 року ТОВ «Укренерго-тех» - технічне обслуговування ТП 4359) на суму 31,90 за 1 м.кв. - 14 760,13 грн за місяць;

- адміністративні витрат 40% - 14 084,59 грн за місяць.

Задля доведення обґрунтованості підстав включення зазначених позивачем витрат для відшкодування їх відповідачем позивачем надано до матеріалів справи:

- Договір від 26.12.2022 року, укладений між позивачем, як замовником, та ТОВ «Укренерго-тех», як підрядником, на технічне обслуговування ТП 4359 вартістю 39 080,00 грн та платіжну інструкцію №2593 від 15.02.2023 року про сплату позивачем на рахунок ТОВ «Укренерго-тех» коштів в розмірі 39 080,00 грн (Акт надання послуг №59 від 08.03.2023 року);

- Штатний розпис центрального апарату управління позивача: медична сестра з посадовим окладом 8 400,00 грн, слюсар-ремонтник з посадовим окладом 10 000,00 грн, електромонтер з посадовим окладом 15 040,00 грн, два прибиральники території з посадовим окладом по 7 500,00 грн кожний, начальник відділу безпеки з посадовим окладом 14 450,00 грн, чотири охоронці з посадовим окладом 11 150,00 грн кожний;

- Договір підряду №13Дпу-2023 від 27.02.2023 року, укладений між позивачем, як замовником, та ТОВ «Внутрішні інженерні системи та мережі», як підрядником, на проведення будівельно-монтажних робіт із заміни ділянки чавунної каналізації на суму 35 314,00 грн та платіжні інструкції №2683 від 10.03.2023 року та №2610 від 20.02.2023 року про сплату позивачем на рахунок ТОВ «Внутрішні інженерні системи та мережі» коштів в розмірі 35 314,00 грн та 9 320,04 грн відповідно (Акти здачі-приймання робіт (надання послуг) №1 від 07.03.2023 року та №8 від 15.03.2023 року).

При цьому, суд зазначає, що матеріалами справи не підтверджується обставина виконання зазначеними товариствами (ТОВ «Укренерго-тех» та ТОВ «Внутрішні інженерні системи та мережі») ремонтних робіт саме в корпусі, який займає відповідач, оскільки згідно наданої позивачем до матеріалів справи Схеми території УДП «Укрінтеравтосервіс», позивач є балансоутримувачем не лише корпусу, який передано відповідачу в оренду згідно Договору оренди.

Більше, того, позивачем не обґрунтовано підставу включення платежів за обслуговування мереж водопостачання та водовідведення і будівельно-монтажних робіт із заміни ділянки чавунної каналізації саме як щомісячних платежів (сплата конкретизованої суми за кожен місяць оренди), враховуючи що такі роботи були проведені згідно Договору від 26.12.2022 року та Договору підряду №13Дпу-2023 від 27.02.2023 року єдиноразово, тобто оплата здійснена за визначену роботу один раз, без повторення таких самих платежів в майбутньому на підставі тих же актів виконаних робіт згідно платіжних доручень про оплату вартості робіт.

Окрім того, як вже зазначалось вище, умовами пункту 3.1. Розділу ІІ Договору оренди сторонами чітко визначено які саме витрати на утримання орендованого майна має понести відповідач, а саме:

- комунальні послуги;

- послуги з управління об`єктом нерухомості;

- витрати на утримання прибудинкової території та місць загального користування;

- вартість послуг з ремонту і технічного обслуговування інженерного обладнання та внутрішньобудинкових мереж;

- ремонту будівлі, у тому числі: покрівлі, фасаду, вивіз сміття;

- компенсація витрат балансоутримувача за користування земельною ділянкою.

Попри зазначене, погоджені сторонами умови в Договорі оренди не передбачають включення до сум щомісячного відшкодування витрат: на соціальні заходи в розмірі 22% (позивачем не надано до матеріалів справи перелік таких соціальних заходів), на амортизаційні відрахування будівлі «Будинок виробничого корпус-модуля» (позивачем не надано до матеріалів справи обґрунтувань амортизаційних відрахувань будівлі та що такі відрахування в себе включають, враховуючи що ремонтні роботи позивачем включено ще окремим пунктом витрат для відшкодування), адміністративних витрат в розмірі 40% (позивачем не надано до матеріалів справи обґрунтувань адміністративних витрат та що такі витрати в себе включають).

Таким чином, попри визначений п. 6.5. Договору обов`язок позивача, як балансоутримувача, надати обґрунтовані документальні підтвердження витрат, які підлягають відшкодуванню орендарем, позивач його не виконав, що свідчить про передчасність звернення позивача до суду з даним позовом.

Відповідно до ч. 4 ст. 179 Господарського кодексу України при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі, зокрема, типового договору, затвердженого Кабінетом Міністрів України, чи у випадках, передбачених законом, іншим органом державної влади, коли сторони не можуть відступати від змісту типового договору, але мають право конкретизувати його умови.

Звертаючись з позовом, позивач просив суд визнати укладеним договір в його редакції, без врахування зауважень відповідача.

Відповідно до ст. 187 Господарського кодексу України спори, що виникають при укладанні господарських договорів за державним замовленням, або договорів, укладення яких є обов`язковим на підставі закону та в інших випадках, встановлених законом, розглядаються судом. Інші переддоговірні спори можуть бути предметом розгляду суду у разі якщо це передбачено угодою сторін або якщо сторони зобов`язані укласти певний господарський договір на підставі укладеного між ними попереднього договору. День набрання чинності рішенням суду, яким вирішено питання щодо переддоговірного спору, вважається днем укладення відповідного господарського договору, якщо рішенням суду не визначено інше.

Зі змісту зазначеної статті вбачається, що переддоговірним є спір, який виникає у разі, якщо сторона ухиляється або відмовляється від укладення договору в цілому або не погоджує окремі його умови. При цьому передати переддоговірний спір на вирішення суду можливо лише тоді, коли хоча б одна із сторін є зобов`язаною його укласти через пряму вказівку закону, або на підставі обов`язкового для виконання акта планування.

В інших випадках спір про укладення договору чи з умов договору може бути розглянутий господарським судом тільки за взаємною згодою сторін або якщо сторони зв`язані зобов`язанням укласти договір на підставі існуючого між ними попереднього договору. У разі вирішення судом переддоговірного спору з дотриманням вказаних вимог днем укладення договору вважається день набрання чинності відповідним рішенням суду, враховуючи, що в такому випадку договірне зобов`язання між сторонами виникає саме на підставі судового рішення.

Подібна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 19.06.2018 у справі № 905/889/16 та від 19.06.2019 у справі № 915/802/18, від 30.09.2021 у справі № 906/1205/20.

Суд звертає увагу на те, що, виходячи з положень ч. 3 ст. 631 Цивільного кодексу України, сторони можуть встановити, що умови договору застосовуються до відносин між ними, які виникли до його укладення.

Принцип свободи договору відповідно до ст.ст. 6, 627 Цивільного кодексу України є визначальним та полягає у наданні особі права на власний розсуд реалізувати, по-перше: можливість укласти договір (або утриматися від укладення договору); по-друге, можливість визначити зміст договору на власний розсуд, враховуючи при цьому зустрічну волю іншого учасника договору та обмеження щодо окремих положень договору, встановлені законом.

Проте, в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження наявності волевиявлення відповідача щодо укладання договору у редакції, запропонованій позивачем.

У переддоговірному спорі, який виник щодо договору, укладання якого є обов`язковим в силу закону, фактично судовим рішенням утверджуються права та обов`язки для сторін цього договору, зміст яких є обов`язковим у силу вимог закону, або такі, що погоджені сторонами.

Відтак, оскільки такого погодження сторонами судом не встановлено і договірне зобов`язання між сторонами виникає саме на підставі судового рішення, днем укладення договору вважається день набрання чинності рішенням суду у даній справі.

Так, суд має право задовольнити позовні вимоги про зобов`язання укласти договір у разі, якщо судом буде встановлено, що існують правовідношення, в силу яких сторони мають відповідні зобов`язання укласти договір, проте, одна із сторін ухиляється від цього.

Разом з тим, в ч. 3 ст. 653 Цивільного кодексу України вказано, що у разі, якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов`язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили.

Таким чином, за відсутності обставин ухиляння відповідача від укладення договору та відсутності доведення підстав включення позивачем витрат, які не передбачені умовами Договору оренди, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позову.

Частиною 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи викладене в сукупності, зважаючи на зміст позовних вимог, обставини, встановлені під час розгляду справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими та недоведеними, у зв`язку з чим відсутні підстави для їх задоволення.

У відповідності до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір, у зв`язку з відмовою в задоволенні позовних вимог, покладається на позивача.

Керуючись ст.ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 232, 233, 237-238, 240-241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні позову відмовити повністю.

2. Залишити за Українським державним підприємством по обслуговуванню іноземних та вітчизняних автотранспортних засобів "Укрінтеравтосервіс" судовий збір, сплачений до державного бюджету.

3. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

4. Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому ст. 257 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складене 29.11.2024 року.

Суддя С. МОРОЗОВ